<<
>>

6.1. Статус і значення Національного банку у грошово-кредитних стосунках України

Слово „банк" походить від італійського слова „вапсо" і дослівно означає лава, конторка.

Банк - це особливий економічний заклад, на який покладено функції кредитування суб'єктів господарської діяльності й громадян, касове і розрахункове обслуговування економіки, виконання валютних й інших операцій, передбачених Законом України „Про банки і банківську діяльність".

Банки є юридичними особами, економічно самостійними й повністю незалежними від виконавчих та розпорядчих органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з їх оперативною діяльністю, а також стосовно вимог та вказівок, що не відповідають чинному законодавству.

Україна, як незалежна держава, самостійно організовує власну банківську систему. Ця система складається з двох рівнів: перший - Національний банк України, другий - комерційні банки різних видів і форм власності.

Національний банк України виконує роль центрального банку нашої держави, якому надано право забезпечувати стабільність гривні, він є емісійним центром країни, а також він проводить єдину державну політику у сфері грошово-кредитних стосунків тощо. Національний банк - юридична особа, що є власністю України. Статут Національного банку затверджує Верховна Рада України.

Правовий статус, принципи організації і діяльності, завдання, функції, повноваження Національного банку України визначені Конституцією України та Законом України «Про Національний банк України».

Національний банк України є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності та перебуває у його повному господарському віданні і статутний капітал, який є державною власністю і служить для забезпечення зобов'язань Національного банку України.

Значення Національного банку України полягає в тому, що він є важливим Інститутом державного впливу на розвиток економіки країни, особливо на розвиток грошово-кредитних стосунків як в України, так і за її межами.

Зокрема, Національний банк має вирішальне значення в управлінні готівковим грошовим обігом, регулюванні рівня відсоткових ставок фінансово- кредитних закладів України, касовому виконанні Державного боргу, встановлені офіційного курсу гривні до іноземних валют і т. ін. Значення Національного банку, його основна роль у системі суб'єктів при фінансово- правовому регулюванні банківської діяльності визначається конституційною нормою-принципом щодо його основної функції. Відповідно до Конституції України забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави.

Питання про незалежність Національного банку України останніми роками постало як одне з найгостріших на шляху розбудови банківської системи і визначення статусу цього органу. Доволі широко дискусії та дебати з цього приводу ведуться в науковій юридичній та економічній літературі, де розглядається статус центрального банку країни, а також у засобах масової інформації та ін.

Здебільшого при цьому висловлюються ті точки зору, що центральний банк має бути незалежним органом, однак повною мірою зміст незалежного його статусу не розкривається, хоча зрозуміло, що бути банком держави і водночас бути від неї абсолютно незалежним неможливо. Зміст незалежності має бути розкритий не просто її декларуванням, а чітким формулюванням конкретних змістовних елементів незалежного статусу центрального банку.

Ці проблемні питання поєднуються із необхідністю оцінки відносин держави і Національного банку України в цілому. Закон України «Про Національний банк України» визначає основи економічної самостійності НБУ (ст. 4), які є одним із проявів незалежності Національного банку України, а також встановлює гарантії невтручання органів законодавчої та виконавчої влади або їх посадових осіб у виконання функцій і повноважень Ради Національного банку чи Правління Національного банку (ст. 53).

Зокрема встановлено, що:

- Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених цим Законом випадках - також за рахунок Державного бюджету України; є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності й перебуває у його повному господарському віданні;

- НБУ не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання;

- НБУ не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

Національний банк, як і будь-який центральний банк іншої країни, є органом з особливим правовим статусом, котрий поєднує два елементи: внутрішній (функціонально-регулятивний), який визначає особливості участі НБУ в управлінні, регулюванні певного об'єкта (грошового обігу) відповідно до функцій банку у законодавчо встановлених формах, та зовнішній як особливий центральний орган державного управління в системі органів держави і як рівень його незалежності.

Визначене Законом України «Про Національний банк України» юридичне поняття Національного банку як особливого центрального органу державного

управління, що виключає його із системи органів державної виконавчої влади, є найбільш універсальною категорію для виділення спеціальної

правосуб'єктності Національного банку в банківській системі.

Крім того, НБУ є контролюючим органом. Відповідно до частини третьої ст. 26 та ст. 27 Закону «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» НБУ здійснює перевірку повноти сплати банками збору до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та має право застосовувати до порушників заходи впливу, передбачені законодавством України.

Отже, НБУ є органом державного управління, на який законодавством покладено обов'язок сприяти ефективному функціонуванню Фонду

гарантування вкладів фізичних осіб, а також здійснювати контроль за сплатою банками загальнодержавного збору до цього Фонду.

Завдання, які стоять перед НБУ, визначають його роль та місце в економічній системі України. Як і центральні банки інших країн із ринковою економікою, НБУ покликаний бути емісійним центром держави, банком банків, банком уряду, органом державного регулювання і нагляду, органом монетарного та валютного регулювання економіки.

Національний банк України покликаний здійснювати набір конкретних функцій та операцій, впливати на всі сторони економічного життя країни і, передусім, забезпечувати стабільність національної грошової одиниці. НБУ здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від органів державної Ради.

Згідно із Законом «Про Національний банк України» органи законодавчої і виконавчої влади не мають права втручатися у виконання Національним банком функцій, передбачених законодавством. Згідно з Конституцією Національному банку надано право законодавчої ініціативи.

Національний банк України підзвітний Президенту та Верховній Раді України, які наділені повноваженнями стосовно призначення та звільнення Голови НБУ і формування Ради НБУ. Голова НБУ інформує Президента та Верховну Раду про діяльність Національного банку та стан грошовокредитного ринку в державі.

Національний банк України взаємодіє з Кабінетом Міністрів, проводить із ним взаємні консультації з питань грошово-кредитної політики і

загальнодержавної економічної політики, підтримує економічну політику уряду, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності національної грошової одиниці.

Голова Національного банку або за його дорученням один із його заступників можуть брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу.

У засіданнях Правління Національного банку можуть брати участь члени Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу. Водночас НБУ заборонено надавати прямі кредити уряду як у національній, так і в іноземній валюті на фінансування дефіциту державного бюджету України.

НБУ не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями НБУ, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов’язання. Протягом усього періоду своєї діяльності Національний банк мав нерозподілені прибутки, які перераховувалися Міністерству фінансів України і використовувались на фінансування потреб держави.

Важливе значення в закріпленні статусу Національного банку України має його підконтрольність та підзвітність Верховній Раді України. Це означає, що призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України здійснюється Верховною Радою України за поданням Президента України; Президент України призначає та звільняє половину складу Ради НБУ; Верховна Рада призначає та звільняє половину складу Ради НБУ; Президенту та Верховній Раді двічі на рік надається інформація про стан грошовокредитного ринку в державі.

Таким чином, з точки зору публічного призначення та наявності державно-владних повноважень, Національний банк України можна

охарактеризувати як особливий орган держави з управління грошовокредитною сферою.

Разом із тим Національний банк України є також банківською установою, якій притаманні певні ознаки господарюючого суб'єкта. Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцій має право здійснювати такі операції для досягнення передбачених законодавством цілей:

• надавати кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування;

• надавати кредити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під заставу цінних паперів за ціною не нижче індексу інфляції терміном на 5 років;

• здійснювати дисконтні операції з векселями і чеками; купувати та продавати на вторинному ринку цінні папери;

• відкривати власні кореспондентські та металеві рахунки у закордонних банках і вести рахунки банків-кореспондентів;

• купувати та продавати валютні цінності з метою монетарного регулювання;

• зберігати банківські метали, а також купувати та продавати банківські метали;

• видавати гарантії та поруки;

• виконувати операції з обслуговування державного боргу, пов'язані із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними.

Одержання прибутку не є метою діяльності Національного банку, однак існує внутрішнє протиріччя між статтями 4 та 15 Закону «Про Національний банк України», які передбачають здійснення видатків центрального банку за рахунок власних доходів, а також порядок відрахувань доходів до Державного бюджету України. Таким чином, Національний банк України об'єктивно не може звільнитися від діяльності, спрямованої на отримання прибутку.

Виконання Національним банком України загальнодержавних завдань, що стоять перед ним, та наявність особливого публічно-правового статусу, визначеного Конституцією України, неминуче приводять до висновку про особливий податковий статус центрального банку і неможливість його оподатковування в загальному порядку. Віднесення Національного банку України до платників податків є недоцільним, оскільки порушує принцип його економічної незалежності, перешкоджає належному виконанню всіх завдань, покладених на нього законодавством України, в тому числі забезпечення економічної безпеки держави, та не відповідає світовій практиці вирішення даного питання.

6.2.

<< | >>
Источник: Максімова В.Ф.. Організація державного фінансового контролю: Навчальний посібник. - Одеса: ОНЕУ,2012. - 276 с.. 2012

Еще по теме 6.1. Статус і значення Національного банку у грошово-кредитних стосунках України:

  1. Функції Національного банку України
  2. Структура Національного банку України та його управління
  3. Грошово-кредитна (монетарна) політика Центрального банку, її цілі та інструменти
  4. 117. Механізм грошово-кредитного регулювання. Вплив грошово-кредитної політики на рівень суспільного виробництва.
  5. Національний банк України
  6. Національний банк України та його функції
  7. 7.4. Ревізія операцій із грошовими коштами на рахунках у банку
  8. 87. Чистий національний продукт. Національний дохід. Концепції національного доходу.
  9. 67. Значення макроекономічних показників. Система національних рахунків.
  10. 53. Кредитно-грошове регулювання.
  11. Грошово-кредитна політика НБУ
  12. 7.7. Грошово-кредитне регулювання
  13. 81. Грошово-кредитне регулювання економіки
  14. Тема 5. Облік кредитних операцій в банку
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -