Метод державного фінансового контролю
Визначальним чинником на всіх етапах розвитку будь-якої науки являється єдність її предмету та методу. Фінансовому контролю, як особливій галузі наукових знань, властивий певний метод дослідження її специфічного предмету.
В основі методу фінансового контролю лежить діалектичний метод з такими його законами, як: загальний зв’язок і взаємообумовленість явищ, динамізм, перехід кількості в якість, єдність і боротьба протилежностей, а також такі загальні прийоми наукового мислення, як спостереження, порівняння, аналіз і синтез, дедукція та індукція.Одним із істотних недоліків літератури з економічного контролю є те, що в ній не повністю розкрито механізм використання у фінансовому контролі принципів і категорій діалектики. Тим часом, ці принципи і категорії дають органам контролю дієву методологічну зброю для здійснення контрольних дій на всіх рівнях господарського управління.
Для прикладу, доцільно розглянути дію загального діалектичного закону щодо універсального зв’язку, взаємодії явищ і процесів. Стосовно фінансового контролю це передбачає комплексний, системний підхід до вивчення фінансово- господарської діяльності підприємств і об’єднань, взаємозалежності між економічною і технічною сторонами виробництва, між фінансовими і виробничими показниками.
Проте при ревізіях, інспектуванні та інших контрольних діях, достатньо складно (а часом і практично недоцільно) вивчати всі сторони діяльності підприємств і об’єднань, їх причинні зв’язки і залежності (чинники). Тому важливе методологічне значення має принцип зосередження контролю на визначальних ділянках виробничої і фінансової діяльності. Такий підхід дає змогу своєчасно розкривати і запобігати недолікам, вузьким місцям, повніше виявляти глибинні внутрішньогосподарські резерви, і перш за все на тих ланках виробництва, де ціною мінімальних витрат можна отримати найбільший і швидкий ефект.
З точки зору здійснення та дослідження контролю із застосуванням діалектичного принципу динамізму виявляється, що економічні показники роботи виробничих об’єднань і підприємств необхідно піддавати контролю не лише у статиці, але також у динаміці, просліджуючи динаміку кількісних показників та процес переходу старої якості в нове (наприклад, зміни організаційно-технічного рівня виробництва). Не менш важливо проаналізувати зворотний процес при проведенні фінансового контролю за такими його формами, як, наприклад, комплексні ревізії та тематичні перевірки, а саме - кількісне зростання обсягу виробництва у результаті якісних змін у техніці, технології та організації виробництва.
Головне значення для становлення і розвитку наукової методології фінансового контролю має діалектичний закон єдності і боротьби протилежностей. У процесі ревізій і перевірок розкриваються протиріччя між економічними інтересами окремих колективів підприємств та їх працівників, з одного боку, і загальнодержавними - з іншого; виявляються диспропорції та незбалансованість окремих показників розвитку економіки підприємств і об’єднань, розробляються заходи ліквідації таких диспропорцій.
У фінансовому контролі широко використовуються такі прийоми процесу пізнання, як індукція і дедукція. У внутрішньогосподарському контролі (перш за все котрий здійснюють бухгалтерські служби) переважають індуктивні прийоми дослідження - від одиничних фактів до узагальнених, кількісних і якісних характеристик різних сторін фінансово-господарської діяльності підприємства. Послідовність контрольних дій, як правило, така: від первинних документів через облікові регістри до бухгалтерського балансу та інших форм звітності.
У подальшому відомчому і позавідомчому контролі, найбільш ефективний спосіб дедукції розрахований на здобуття обґрунтованих висновків, шляхом переходу від узагальнених синтетичних показників до одиничних фактів. При цьому послідовність контрольних дій складається інакше: від узагальнених показників бухгалтерської і статистичної звітності через регістри синтетичного і аналітичного бухгалтерського обліку до вибіркового або суцільного розгляду
первинних документів.
Використання при проведенні контрольних заходів способу дедукції дає змогу комплексно дослідити ефективність управління економікою й дотримання правових норм. Враховуючи, що метод - це спосіб дослідження, який визначає підхід до об’єктів, що вивчаються, це шлях наукового пізнання і встановлення істини. У процесі функціонування фінансовий контроль сформував свій метод, що характеризується використанням загальнонаукових і специфічних методичних прийомів та способів контролю (рис. 15).
Рис. 1.5. Модель визначення методу фінансового контролю
З урахуванням викладеного метод фінансового контролю можна сформулювати як комплексне, органічно взаємозв’язане дослідження законності, достовірності, доцільності й економічної ефективності
господарських і фінансових операцій і процесів на основі використання облікової, звітної, планової (нормативної) та іншої економічної інформації у поєднанні з дослідженням фактичного стану об’єктів контролю.
Метод фінансового контролю характеризується застосуванням сукупності прийомів і способів, за допомогою яких вивчається фінансово-господарська діяльність підприємств і організацій (рис. 1.6).
Рис. 1.6. Методична модель вивчення фінансово-господарської діяльності
підприємств і організацій
Методичні прийоми й способи фінансового контролю поділяються на дві групи: загальнонаукові та специфічні.
Загальнонаукові методичні прийоми й способи фінансового контролю містять аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, аналогію й моделювання, абстрагування й конкретизацію, системний та функціонально-вартісний аналізи.
Специфічні методичні прийоми фінансового контролю містять прийоми, вироблені практикою контрольно-ревізійної роботи на основі досягнень економічної науки. Їх використовують для одержання необхідних доказів у процесі контрольних дій під час проведення ревізій чи тематичних перевірок та класифікують за двома групами:
а) методичні прийоми фактичного контролю (рис.
1.7);б) методичні прийоми документального контролю (рис. 1.8).
Рис. 1.7. Методичні прийоми контролю фактичного стану об’єктів
Інвентаризація - це основний методичний прийом контролю фактичного стану об’єктів, тобто контролю фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, стану розрахунків та його відповідності даним бухгалтерського обліку на одну й ту саму дату. Сутність цього контролю полягає в тому, що перевірка наявності і стану об’єктів проводиться шляхом огляду, перерахунку, зважування, обміру.
Прийом інвентаризації використовується всіма видами фінансового контролю. Особливе значення в забезпеченні збереження державної власності інвентаризація має при здійсненні внутрішньогосподарського контролю, будучи основним прийомом поточного контролю. У фінансовому контролі інвентаризація застосовується як основний методичний прийом фактичного контролю збереження товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, а також стану розрахунково-кредитних стосунків, інших активів і пасивів підприємства.
У процесі ревізії виконують, як правило, часткові інвентаризації передбачені програмою ревізії, але при виявленні фактів зловживань, значних нестач матеріальних цінностей проводяться ще й позапланові повні інвентаризації. Проведення інвентаризації регламентується Інструкцією з інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 № 69 (зі змінами). Особливість проведення інвентаризації під час ревізії полягає в тому, що головою інвентаризаційної комісії є ревізор, який визначає перелік номенклатури об’єктів контролю при часткових інвентаризаціях.
Контрольні заміри - прийоми фактичного контролю, що застосовуються при перевірці достовірності даних про обсяги виконаних робіт, наданих послуг. Контрольні заміри використовують, наприклад, для контролю за виконанням будівельно-монтажних робіт, капітального ремонту будівель тощо.
Спостереження (обстеження) - прийоми фактичного контролю стану об’єктів, їх якісних характеристик. Наприклад, при контролі дотримання правил безпеки зберігання матеріальних цінностей умов збереження, порядку видачі матеріальних цінностей у структурні підрозділи підприємства і та ін.
Експертно-лабораторний аналіз - прийом фактичного контролю якості сировини, матеріалів, готової продукції. Застосовується для перевірки дотримання діючих стандартів і рецептур виготовлення продукції у харчовій, хімічній промисловості при випуску продовольчих і непродовольчих товарів. Для аналізу беруть дві проби, їх пломбують і разом з письмовим запитом ревізора направляють у відповідну лабораторію. На основі проведеного аналізу надається висновок, який ревізор ураховує при визначенні результатів контролю.
Технологічний контроль - прийом контролю інженерної і технічної підготовки виробництва, а також якості виробленої продукції, її відповідності технічним умовам і ДОСТам, здійснюваний відділом технічного контролю (ВТК) та іншими службами підприємства у процесі попереднього, поточного і підсумкового контролю виробництва. Одним з видів технологічного контролю є контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво.
Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво застосовується для перевірки обсягів виходу готової продукції в переробній промисловості. При цій формі контролю у присутності ревізора та уповноваженого спеціаліста перевіряється весь технологічний процес, починаючи зі зважування сировини і допоміжних матеріалів, їх обробки й закінчуючи зважуванням готової продукції. Це дає можливість перевірити фактичний вихід продукції та обсяги витрат сировини і допоміжних матеріалів, порівняти з даними обліку до контрольного запуску, установити невраховані надлишки матеріальних цінностей і пов’язані з цим зловживання, що можуть виникнути в подальшому.
Для оцінки здійснених господарських операцій на підприємстві використовують різні за змістом методичні прийоми перевірки документів, облікових реєстрів синтетичного та аналітичного обліку й звітності (рис. 1.8).
Нормативно-правова перевірка належить до основних методичних прийомів здійснення документального контролю під час ревізій фінансово- господарської діяльності підприємств та організацій.
Рис. 1.8. Методичні прийоми перевірки документів
Сутність нормативно-правової перевірки полягає в тому, що за змістом господарської операції, відображеної в документі, встановлюється, чи не суперечить вона чинним законодавчим нормам, правилам, вимогам статутів та інших засновницьких документів. При виявленні таких порушень робляться розрахунки, складаються аналітичні таблиці, визначаються наслідки, винні особи, обсяги витрат чи збитків, заподіяних неправомірними діями чи бездіяльністю
посадових осіб підприємства.
Формальна перевірка документів застосовується для контролю дотримання чинних форм документів, послідовності, повноти і правильності заповнення їх реквізитів, наявності відповідних підписів у документах.
Арифметична перевірка документів включає контроль проведених у документі обчислень, підрахунків у підсумках, що здійснюються при оформленні та обробці документів. Наприклад, арифметична перевірка застосовується при здійсненні контролю загальної суми до сплати по рахунках-фактурах постачальників матеріальних цінностей, та обсягів витрат - по матеріальних звітах, визначення залишків грошових коштів - за касовими звітами касирів і та ін.
Експертна перевірка документів - це поглиблене детальне дослідження достовірності документа про господарську операцію за наявності ознак недоброякісних документів. До останніх належать такі, що складені з порушенням вимог чинних нормативних актів з бухгалтерського обліку щодо форми і заповнення реквізитів документа, застосовуваних способів внесення правомірних виправлень. Експертна перевірка документів доповнює формальну та арифметичну перевірки при виявленні ознак підробки в окремих реквізитах документа.
Підроблені документи можуть визначатися сукупністю таких ознак: підчищення, дописування тексту, окремих цифр або букв, цифрових записів, закреслення, часткове чи повне видалення та виправлення написаного тексту. Наприклад, виправлення дати здійснення операції, ціни, кількості, вартості, підроблені підписи відповідальних службових осіб. Документи з ознаками підробки попередньо детально вивчаються для встановлення достовірності здійснених господарських операцій, в них відображених. При цьому застосовуються методи зустрічної перевірки документальних даних, взаємного контролю змісту різних документів, можливості об’єктивної виконання.
Для виявлення додаткових доказів підробки документів ревізор направляє їх у спеціальні лабораторії на криміналістичну експертизу, яка готує експертний висновок. Складання підроблених документів кваліфікується як кримінальний злочин. При виявленні таких документів ревізор повинен терміново довести це до відома правоохоронних органів та вжити заходів щодо їх збереження як доказів правопорушень.
Зустрічна перевірка документів - один з ефективних прийомів документального контролю достовірності відображення в документах господарських операцій. Суть такої перевірки полягає у дослідженні достовірності документів шляхом зіставлення їх і записів у облікових реєстрах, що належать до одних і тих самих або різних, але взаємопов’язаних господарських операцій ревізованого підприємства та організацій, з якими воно має виробничі (господарські) відносини.
Наприклад, документи складаються, як правило, у двох-трьох примірниках, один із яких передається іншим пов’язаним між собою організаціям, (постачальник-покупець; клієнт, замовник-виконавець).
Порівняння даних різних примірників одного й того ж документа дає можливість установити факти порушень, які завуальовані виправленнями в документах ревізованого підприємства окремих реквізитів чи складанням підставних та заміни ними дійсних документів.
Логічна перевірка документів як методичний прийом контролю застосовується при дослідженні достовірності господарських операцій, коли в ревізора виникають сумніви щодо обсягів у кількісному та вартісному значеннях окремих показників.
Суть методу - в порівнянні господарської операції, відображеної в документі, з різними взаємозв’язаними показниками інших господарських операцій на предмет того, чи існувала об’єктивна можливість виникнення підробки. Наприклад, зіставлення даних про:
- обсяги перевезеного вантажу в дорожніх листках водія автомашини і накладних постачальника сировини чи матеріалів;
- обсяги випуску готової продукції з виробничою потужністю устаткування.
Контрольні порівняння на збалансованість окремих показників
застосовуються для контролю правильності оприбуткування та списання на витрати, видатки окремих сортів, матеріальним цінностей, достовірності аналітичного обліку, якщо в бухгалтерії ведеться тільки вартісний (сумовий) облік матеріальних цінностей; а також, коли аналітичний облік знаходиться у запущеному стані. Суть даного прийому полягає в порівнянні залишку на початок ревізованого періоду з документованим надходженням матеріальних цінностей, з однієї сторони, і документованих витрат та залишку на кінець ревізованого періоду з іншої сторони (залишок на початок + надходження = залишок на кінець + витрати).
Перевірка правильності відображення господарських операцій з
даних документів у реєстрах бухгалтерського обліку. При цьому контролюється правильність визначення кореспонденції рахунків, виходячи зі змісту господарської операції, відображеної в документі, повнота наявності та відповідності документів з здійсненими в облікових реєстрах записами на рахунках бухгалтерського обліку.
Допущені порушення можуть виражатися в неправильній кореспонденції рахунків, невідповідності сум у реєстрах бухгалтерського обліку і прикладених до них документах, відсутності бухгалтерських записів по окремих прикладених документа повторі кореспонденції рахунків у однакових сумах за одним і ти самим документом, необгрунтованих документами додаткових чи сторнованих записах на рахунках бухгалтерського обліку. Тільки досконале володіння методикою здійснення бухгалтерського обліку дозволяє ревізору виявити такі приховані зловживання, як крадіжки грошових коштів і матеріальних цінностей.
Аналітична (камеральна) перевірка звітності і балансів. Суть цього методичного прийому полягає в дослідженні обґрунтованості показників звітності і балансів за допомогою прийомів бухгалтерського аналітичного й синтетичного чи податкового обліку. Він застосовується в поєднанні з іншими методичними прийомами і способами контролю та аналізу для дослідження фінансового стану підприємства, фінансових результатів діяльності та взаємовідносин по платежах до бюджету, цільових спеціальних державних фондів, розрахунків з банками по позичках, а також з іншими підприємствами та організаціями.
До основних прийомів аналізу, які мають широке застосування при здійсненні контролю фінансово-господарської діяльності, належать: техніко- економічні розрахунки, порівняння даних, відносні та абсолютні величини, групування даних, тематичні обстеження.
При проведенні ревізій контроль документів та облікових реєстрів здійснюється суцільним чи вибірковим способом.
Суцільний спосіб більш ефективний, але має обмежене застосування через високу трудомісткість контрольного процесу. Він застосовується при ревізії грошових коштів по касових та банківських операціях підприємства, а також на тих осередках діяльності ревізованих підприємств, де викрито зловживання і необхідно встановити повний обсяг матеріальних збитків, реальний оподаткований обіг за різновидами податків для визначення повноти нарахування податків до бюджету.
У практичній роботі ревізори використовують різні варіанти вибіркового контролю. Як критерій відбору інформації для контролю, залежно від виду об’єктів, ревізором можуть визначатися:
- однорідні господарські операції з визначеним інтервалом вибору (наприклад 100-200 операцій);
- усі господарські операції підприємства за останній місяць кожного кварталу за визначені періоди часу;
- частина операцій за ревізований період.
Якщо у процесі вибіркового контролю документації буде встановлено факти зловживань, то застосовується суцільний контроль. Здійснюючи контрольні дії, ревізор повинен звернути увагу на те, що нерідко зловживання та порушення приховувається за правильно графічно оформленими документами. Через це при встановленні незначних ознак зловживань ревізор зобов’язаний зосередити свою увагу на їх повному викритті, застосовуючи комплекс методичних прийомів та способів контролю.
Питання для обговорення та самоперевірки до розділу 1
1. Походження терміну «контроль».
2. Визначення фінансового контролю та державного фінансового контролю. Назвіть їх спільні та відмінні ознаки.
3. Завдання державного фінансового контролю.
4. Мета державного фінансового контролю.
5. Види державного фінансового контролю залежно від часу проведення.
6. Види державного фінансового контролю залежно від характеру взаємовідносин суб'єкта та об'єкта.
7. Форми здійснення державного фінансового контролю.
8. Предмет державного фінансового контролю.
9. Класифікація державного фінансового контролю залежно від часу проведення.
9. Класифікація державного фінансового контролю за інформацій ним забезпеченням.
10. Класифікація державного фінансового контролю залежно від характеру взаємовідносин суб'єкта та об'єкта.
11. Класифікація державного фінансового контролю за відношенням до власника.
12. Класифікація державного фінансового контролю за формами здійснення.
13. Класифікація ревізій залежно від відомчої підпорядкованості.
14. Метод державного фінансового контролю.
15. Способи здійснення державного фінансового контролю.
16. Методичні прийоми здійснення державного фінансового контролю.
Еще по теме Метод державного фінансового контролю:
- 3. Форми, види та методи державного фінансового контролю у бюджетній сфері
- Організація зовнішнього державного фінансового контролю
- Органи державного фінансового контролю, їх функції
- 1. Сутність та призначення державного фінансового контролю
- 2. Органи державного фінансового контролю
- Класифікація і форми здійснення державного фінансового контролю
- Суб’єкти державного фінансового контролю
- Спеціалізовані суб’єкти державного фінансового контролю
- Предмет державного фінансового контролю та його об’єкти
- 1.1. Сутність, мета та завдання державного фінансового контролю
- Бюджетний процес та державний фінансовий контроль
- Принципи організації та здійснення державного фінансового контролю в Україні
- Бюджетний процес і державний фінансовий контроль у Японії
- Бюджетний процес та державний фінансовий контроль
- Бюджетний процес та державний фінансовий контроль
- Види, формита методи фінансового контролю
- Методи контролю і ревізії доходів і фінансових результатів
- Вплив фінансово-правових поглядів державних діячів першої половини ХІХ ст. на становлення науки фінансового права.
- Максімова В.Ф.. Організація державного фінансового контролю: Навчальний посібник. - Одеса: ОНЕУ,2012. - 276 с., 2012