<<
>>

8.1.Технічне забезпечення контролю

Важливим елементом платіжної системи є технічне забезпечення здійснення платежів. Адже впровадження казначейської форми касового виконання Державного бюджету України можливе за умов застосування сучасних інформаційно-обчислювальних технологій, що передбачають комплексне використання комп'ютерної техніки та програмних продуктів.

Це, у свою чергу, зумовлює необхідність розробки та затвердження програми їх створення з визначенням етапів, термінів, обсягів та джерел фінансування. З моменту входження в Систему електронних платежів Національного банку України органи Державного казначейства використовували у своїй роботі різні програмні продукти: "ТАСК", "ІСАОД", "УНІТІ БАРС" та АС "Казна". Такий стан справ призводив до певних ускладнень у роботі всієї системи Державного казначейства України. У процесі випробовування та тестування цих програмних продуктів виявились їх недоліки та неможливість адаптувати для розв'язання назрілих проблем та нових функцій щодо казначейського виконання державного бюджету. Це не давало очікуваного позитивного результату згідно з баченням їх функціонування у нових умовах роботи казначейства.

Оскільки програмний продукт АС "Казна" найповнішою мірою забезпечував функціональність системи, було прийнято рішення про використання єдиного прикладного програмного забезпечення по всій країні. Розроблено типову схему технічного забезпечення областей, АР Крим, м. Києва та м. Севастополя і центрального апарату Казначейства України, яка забезпечує підконтрольний вихід в Інтернет, захист комп'ютерних систем від несанкціонованого доступу, викривлення і знищення інформації, а також зараження комп'ютерів вірусами. Це дає змогу запровадити АС "Казна" в регіонах і на сайті Державного казначейства України, на якому буде розміщена вся інформація за доходами як державного, так і місцевих бюджетів.

Структура інформаційно-обчислювальної системи органів Казначейства залежить від низки факторів: характеру виконуваних функцій та завдань, інструктивно-нормативної бази, внутрішньої організаційної структури тощо. Кожен із цих факторів суттєвим чином впливає на організацію інформаційно- обчислювальної мережі Казначейства. Державна казначейська служба України та її регіональні органи функціонують на даний час на достатньо високому рівні автоматизації, на якому створюється єдина державна система передачі даних з високим ступенем надійності та власною системою захисту інформації.

Система захисту - це сукупність правових і морально-технічних норм, організаційних (адміністративних) заходів та програмно-технічних засобів, які спрямовані на протидію загрозам для платіжної системи і метою яких є мінімізація можливих збитків користувачів і власників платіжної системи.

Створення надійної системи захисту можна розділити на чотири основних етапи:

- аналіз можливих загроз;

- розробка (планування) системи захисту;

- реалізація системи захисту;

- супроводження системи захисту під час експлуатації платіжної системи.

Усі етапи нерозривно пов'язані між собою. У процесі впровадження та

експлуатації платіжної системи постійно аналізується достатність системи захисту та можливість виникнення загроз, які не були враховані під час першого етапу. Тому процес створення системи захисту є постійним і потребує уваги та безперервного ретельного аналізу роботи платіжної системи.

У структурі органів Державної казначейської служби України створені відділи захисту інформації, об'єктом діяльності яких є інформаційно- обчислювальна система центрального апарату та регіональних органів Казначейства, а також її користувачі. Основним завданням цих відділів є забезпечення захисту від несанкціонованого доступу до інформаційно- обчислювальної мережі та платіжних систем, шляхом налагодження та впровадження відповідних систем захисту інформації, проведення постійного аналізу стану їх безпеки, обігу електронної банківської інформації, формування політики безпечної електронної банківської інформації і дотримання правил захисту працівниками казначейства на всіх рівнях.

Спільно з Управлінням інформаційних технологій та Управлінням внутрішньосистемних та міжбанківських розрахунків відділи захисту інформації організовують роботу щодо впровадження засобів захисту в обчислювальній мережі Казначейства, координують розробки програмно- технічних комплексів та нової банківської техніки, програм обробки електронної інформації з метою впровадження політики безпечної обробки банківської електронної інформації. Вони також проводять аналіз стану захищеності локальних мереж Казначейської служби України в цілому, захист від комп'ютерних вірусів.

Управління інформаційних технологій у свою чергу забезпечує розробку та впровадження автоматизованих робочих місць, автоматизованого опрацювання інформації в системі Казначейства на підставі діючої інструктивно-нормативної бази виконання бюджетів, бухгалтерського обліку та звітності, а також здійснення контролю за ефективним функціонуванням програмно-технічних комплексів. Воно організовує роботу по вдосконаленню системи управління органами Державного казначейства на основі застосування сучасних економіко-математичних методів, технічних засобів і новітніх інформаційних технологій.

Механізм взаємовідносин користувачів коштів з системою Казначейства є найбільш конкретним елементом платіжної системи виконання державного бюджету. Ці стосунки здійснюються шляхом обміну інформацією у вигляді документів за встановленими Національним банком формами та вимогами щодо їх заповнення.

Облік касових операцій за доходами базується на щоденній банківській звітності за видами податків, яка на сьогодні є єдиним джерелом інформації про виконання державного бюджету за доходами. Нині система "Банк-клієнт" є програмно-апаратним комплексом, що виконує функції інтерфейсу між казначейством та обласним управлінням НБУ. За цих умов казначейство має можливість:

- приймати та передавати платіжні документи;

- володіти інформацією про проходження в системі електронних платежів відісланих платежів;

- одержувати повну інформацію про стан власних рахунків у динаміці їх

змін;

- оперативно відправляти платежі одержувачам;

- безпосередньо отримувати платежі у повному обсязі.

Чимало переваг отримав також банк:

- зменшено частку механічної ручної праці, пов'язаної з набором платіжних документів клієнта. У результаті зменшується кількість помилок, що їх можуть допускати працівники операційного відділу;

- зменшуються також витрати на обслуговування клієнтів, підвищується банківський сервіс, якісно оптимізується праця.

Казначейське виконання Державного бюджету за видатками здійснюється шляхом переказу коштів від Державної казначейської служби України до її територіальних органів. Казначейство України щоденно, після прийняття рішення про виділення коштів Держбюджету, доводить до головних розпорядників коштів обсяги асигнувань у розрізі функціональної та економічної бюджетної класифікації, а останній розподіляє їх між підвідомчими установами.

Головні розпорядники коштів подають до Державної казначейської служби України розподіл бюджетних коштів по областях у розрізі підвідомчих установ, підприємств, організацій.

Територіальні органи Державної казначейської служби України здійснюють видатки державного бюджету шляхом оплати рахунків розпорядників коштів вищестоящого органу Казначейства згідно з реєстром на здійснення видатків. При цьому за головними розпорядниками коштів державного бюджету повністю зберігається право на визначення конкретних напрямів використання коштів відповідно до функцій і пріоритетів розвитку галузей, а за розпорядниками коштів - першочерговості проведення виплат та напрямків виплат відповідно до залишків коштів на рахунках за кодами економічної класифікації.

Якщо останні встигають до 16 години оформити та подати до Державної казначейської служби України на електронних та паперових носіях розподіл коштів між підвідомчими установами у розрізі територій, то перерахування з Єдиного казначейського рахунку на реєстраційні рахунки та відповідні території здійснюються того самого дня. У протилежному випадку перерахування проводяться зранку наступного дня.

Державна казначейська служба України працює на принципах, прийнятих для банківської системи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.1999 року №1721 вона набула статусу учасника системи електронних платежів Національного банку України. Тому доцільно розглядати її діяльність у контексті учасника Системи електронних платежів НБУ.

Система електронних платежів Національного банку України (надалі - СЕП НБУ) - це загальнодержавна платіжна система, яка забезпечує здійснення розрахунків в електронній формі між банківськими установами (та їх філіями), як за дорученням клієнтів банків, так і за зобов'язаннями банків один перед одним на території України.

Система електронних платежів є власністю Національного банку України та забезпечує розрахунки між банківськими установами в національній валюті України і в найбільш вживаних іноземних валютах. Система електронних платежів НБУ є закритою системою, де грошові кошти циркулюють у закритому фінансовому просторі та перебувають під суворим емісійним контролем з боку Національного банку. Система електронних платежів базується на повністю безпаперовій технології. Основним режимом роботи є обмін електронними платіжними документами та службовими повідомленнями. Основними завданнями системи електронних платежів є:

- задоволення потреб економіки, що реформується та розвивається; удосконалення кредитно-монетарної політики, яку проводить НБУ, завдяки отриманню оперативної та точної інформації про переміщення грошових коштів і стан кореспондуючих рахунків;

- мінімізація часу на виконання міжбанківських розрахунків та на обіг грошових коштів;

- високий рівень безпеки міжбанківських розрахунків;

- високий рівень внутрішнього бухгалтерського обліку і контролю.

На систему електронних платежів покладається виконання наступних функцій:

- проведення розрахунків між банками України в національній валюті країни та в інших іноземних валютах;

- ефективне використання тимчасово вільних ресурсів банків;

- контрольні функції НБУ щодо стану кореспондентських рахунків комерційних банків;

- обмін електронною інформацією стосовно проведення розрахунків;

- забезпечення надійності проведення розрахунків;

- багатоступеневий контроль за достовірністю даних на всіх стадіях розрахунків;

- багаторівневий захист інформації від несанкціонованого доступу, використання, викривлення та фальсифікації на всіх стадіях обробки.

Основними законодавчими актами, що стали правовою основою для розробки, впровадження та функціонування СЕП є:

- Закон "Про банки і банківську діяльність";

- Закон "Про захист інформації в автоматизованих системах";

- Закон "Про Національний банк України";

Основними документами НБУ, що регламентують проведення розрахунків за допомогою СЕП, є:

- "Положення про міжбанківські розрахунки в Україні", затверджене постановою № 621 Правління НБУ від 27.12.1999 року. Воно визначає загальний регламент щодо організації та форми міжбанківських розрахунків. Для цього положення поширюється на установи НБУ та комерційні банки України, які здійснюють міжбанківські розрахунки в Україні.

- Інструкція № 7 "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" затверджена постановою № 135 від 29.03.2001 року.

- Взаємні стосунки між регіональними управліннями НБУ та комерційними банками регулюються договірними умовами.

Система електронних платежів побудована як деревоподібна мережна структура. На нижньому рівні Системи електронних платежів розташовані банки - учасники електронних розрахунків. Середній рівень представлений мережею регіональних розрахункових палат (РРП) - це підрозділ регіонального управління НБУ, який обслуговує банки-учасники СЕП відповідного регіону. На верхньому рівні розміщена Центральна розрахункова палата (ЦРП), яка організовує функціонування СЕП у цілому та керує роботою регіональних розрахункових палат.

Система електронних платежів складається з:

- прикладного програмного забезпечення - набору комп'ютерних програм, що дозволяють системі вирішувати конкретні завдання, які ставляться користувачами;

- телекомунікаційного середовища, що вміщує апаратуру зв'язку та системне програмне забезпечення, що служать для обміну інформацією про платежі та іншими контрольними повідомленнями між відправником, обробником та одержувачем інформації;

- засобів захисту інформації (програмно-технічних, нормативно-правових, адміністративно-організаційних).

У свою чергу прикладне програмне забезпечення складається з програмно- технічних комплексів автоматизованих робочих місць (АРМ) СЕП призначених для проведення розрахунків; системи резервування роботи СЕП у разі збоїв, відмов обладнання або інших надзвичайних ситуацій; інформаційно-пошукової системи, призначеної для одержання довідкової інформації про проходження платежів.

Електронні платіжні документи, що приймаються у СЕП, готуються в програмному комплексі "операційний день банку" (ОДБ). ОДБ має забезпечувати коректне формування і захист електронних розрахункових документів та службових повідомлень СЕП відповідно до вимог НБУ.

Компоненти системи (програмне забезпечення АРМ НБУ СЕП, програмні та апаратні засоби захисту, програмні засоби електронної пошти НБУ) надаються учасникам СЕП відповідними Регіональними розрахунковими палатами. Регіональні розрахункові палата та Центральна розрахункова палата отримують їх від структурних підрозділів НБУ, у функції яких входить розробка і впровадження нових версій компонентів системи.

Програмно-технічні комплекси СЕП відповідають трьом рівням структури СЕП. Рівень Центральної розрахункової палати (ЦРП) обслуговується програмно-технічним комплексом АРМ-1, який виконує: перевірку правильності та узгодженості функціонування РРП; синхронізацію роботи СЕП (тобто визначає час виконання учасниками основних операцій; контроль та балансування міжрегіональних оборотів; захист системи від несанкціонованого втручання; надання звітної інформації в цілому по системі.

Другий рівень Регіональної розрахункової палати (РРП) обслуговується програмно-технічними комплексами АРМ-2. Це комплекс програмно-технічних засобів, призначений для обслуговування банків регіону та організації взаємодії з іншими розрахунковими палатами. АРМ-2 виконує:

- обмін електронними розрахунковими документами та технологічною інформацією між РРП і банками цього регіону-учасниками СЕП;

- ведення технічних кореспондентських (субкореспондентських) рахунків банку регіону;

- обмін електронними розрахунковими документами з АРМ-2 інших РРП;

- синхронізацію роботи учасників СЕП у межах регіону;

- бухгалтерський та технологічний контроль за проходженням платежів; - захист електронних розрахункових документів від несанкціонованого втручання;

- застосування санкцій до порушників технології;

- передачу результатів розрахунків на кінець робочого дня до ОДБ регіонального управління Національного банку для відображення проведення коштів через СЕП на реальних коррахунках.

На рівні банків-учасників СЕП використовується програмно-технічний комплекс АРМ НБУ. Це - комплекс програмних і технічних засобів призначений для передачі, приймання та перевірки файлів СЕП між банком- учасником розрахунків і РРП. АРМНБУ виконує: перевірку коректності пакетів електронних розрахункових документів, підготовлених банком; обмін пакетами платіжних документів та службовою (технологічною) інформацією з РРП; передачу електронних розрахункових документів від/до ОДБ банку; захист документів від несанкціонованого втручання; довідкові функції.

Кожному банку-учаснику СЕП НБУ присвоюється код банку (МФО). Банки укладають угоди про кореспондентські взаємини з регіональними управліннями НБУ, тобто укладають угоду "про відкриття кореспондентського (субкореспондентського) рахунку". Цей рахунок призначений для зберігання власних коштів банків (із статутного фонду, резервного та інших фондів) та проведення ними міжбанківських розрахунків. Кожен з банків має свою внутрішню платіжну систему.

Кореспондентським називається рахунок, який відкривається

комерційному банку-юридичній особі. Субкореспондентським - рахунок, який відкривається установі комерційного банку (філії, відділенню, управлінню), що не є юридичною особою. У більшості випадків обслуговування цих рахунків відбувається однаково. Для позначення кореспондентського і

субкореспондентського рахунків у випадках, коли відмінність між ними не є принциповою, застосовують термін "коррахунки". Коррахунки ведуться в електронній формі в регіональному управлінні НБУ. Ведення коррахунків банків покладено на операційні відділи регіональних управлінь НБУ. Коррахунки ведуться в електронній формі засобами програмного комплексу "ОДБ ОПЕРУ" (операційний день банку операційного управління ) або "ОДБ ОПЕРВ" (операційний день банку операційного відділу).

8.2.

<< | >>
Источник: Максімова В.Ф.. Організація державного фінансового контролю: Навчальний посібник. - Одеса: ОНЕУ,2012. - 276 с.. 2012

Еще по теме 8.1.Технічне забезпечення контролю:

  1. 9.4. Удосконалення інформаційно-технічного забезпечення Державного казначейства
  2. 9.1. Основи організації інформаційно-технічного забезпечення Державного казначейства
  3. Тема 9. Інформаційно-технічне забезпечення діяльності органів Державного казначейства
  4. Забезпечення системи внутрішньогосподарського контролю.
  5. Документальне забезпечення планування і організації контролю.
  6. Поняття, склад і зміст інформаційного забезпечення автоматизованих систем обліку, контролю на підприємстві
  7. 4.2. Технічна політика держави
  8. Тема 5 науково-технічна та інноваційна ПОЛІТИКА
  9. § 8.1. Суть технічного аналізу
  10. Тема 1. 5. Науково-технічна й інноваційна політика
  11. Науково-технічна (інноваційна) підтримка підприємництва
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -