<<
>>

4.2. Технічна політика держави

Державна технічна політика в АПК − це система орга­нізаційно-економічних заходів, які здійснюються органа­ми державного управління з метою підвищення його ефективності завдяки вдосконаленню формування та ра­ціональному використанню матеріально-технічної бази, підвищенню рівня технічного забезпечення, переосна­щенню сільськогосподарського виробництва.

Схема управління матеріально-технічним забезпеченням АПК України наведена на рис 3.

Згідно з проектом Концепції програми державної тех­нічної політики в аграрному секторі на період 2006 – 2015 рр. було передбачено фінансову підтримку сис­теми інженерно-технічного забезпечення, формування системи державного цільового кредитування технічного переоснащення аграрного виробництва, підвищення ефективності використання машинно-тракторного парку та його сервісного забезпечення. За останні п'ять років Департаментом науково-

Сьськогосподарські товаровиробники різних організаційно-правових форм
Рис. 3. Схема управління матеріально-технічним забезпеченням АПК України [14]

технічної політики Мінагрополітики України проведено дослідно-кон­структорські роботи з виготовлення нових зразків техніки для механізації рослинництва і вирішено питання про впро­вадження у виробництво ґрунтообробних машин, техніки для хімічного захисту рослин, впроваджено уніфіко­вані апарати для доїння високопродуктивних корів, дозатори молока з електронним лічильником для визначення надою корів, комплект обладнання для фермерських господарств з оцінки молочної продуктивності і захворюваності корів ма­ститом, спецавтомобіль «Ветамбулаторія» на шасі автомобі­ля «ГАЗель», станок для утримання свиноматки з приплодом, розробляється модульна установка типу «Паралель» для ос­нащення доїльних залів, пересувний молочний блок на шасі автомобіля «ГАЗель», приймальний пункт блочно-модульно­го типу з комплектом обладнання для приймання та первин­ної обробки молока від господарств та населення; для кормоприготування – обмотувальник рулонів поліетиленовою плівкою, мобільний агрегат для заготівлі високопоживної ча­стини врожаю зернофуражних культур на базі кормозбирального комбайна типу «Марал» тощо.

Сьогодні необхідно продовжити механізацію тварин­ництва, свинарства та птахівництва.

Складною проблемою в державі є експлуатація наявної сільськогосподарської техніки, своєчасна її підготовка до польових робіт і особливо парку зернозбиральних ком­байнів, орних тракторів. Щорічна потреба в коштах на її ремонт становить 1,8 млрд грн, в тому числі для закупівлі запасних частин та ремонтних матеріалів для відновлення комбайнового парку – 850 млн грн, запасних частин кри­тичного імпорту – 50 млн грн. Наприклад, підвищення готовності техніки лише на 1 % дозволяє додатково поставити на озброєння 500 – 600 зер­нозбиральних комбайнів, понад 2 – 3 тис. тракторів. За­провадження такого механізму державної підтримки дає змогу започаткувати впровадження заходів щодо налагодження ритмічної роботи парку сільськогосподарської техніки та поліпшення функціонування окремо сервісних підприємств системи АПК.

Нестача техніки вимагає пошуку ефективних шляхів використання наявного парку. Створені з ініціативи попе­редніх урядів державні машинно-технологічні станції (МТС) виявилися збитковими через допущені помилки в їх комплектуванні та організації роботи. Підвищення ефек­тивності їх роботи потребує вдосконалення взаємодії між ними і сільськогосподарськими підприємствами, форму­вання парку машин за рахунок кооперування коштів гос­подарств на їх придбання та завершення приватизації на­явних державних МТС.

Підвищення ефективності взаємодії між сільськогос­подарськими та сервісними підприємствами, а також заводами-виробниками можна досягти на основі створення інформаційного центру моніторингу, аналізу та прогнозу­вання ринку техніки, послуг і матеріально-технічних ре­сурсів для потреб АПК, використавши для цього достат­ньо розвинуту комп'ютерну мережу інспекції «Держтехнагляду». До завдань цього центру слід віднести інформу­вання сільськогосподарських товаровиробників та маши­нобудівних підприємств про розроблену перспективну Си­стему технологій і машин для АПК, якою передбачено реалізацію зонально-адаптованих технологій, технічних за­собів, технологічних карт виробництва основних видів сільськогосподарської продукції в Україні.

Згідно зі статтями 4, 6 і 8 Закону України «Про стиму­лювання розвитку вітчизняного машинобудування для аг­ропромислового комплексу» від 7 лютого 2002 р. за № 3023-3 передбачено формування видатків у проектах Державного бюджету у цих цілях. На сучасному етапі да­ний закон України не виконується.

Департамент науково-технічної політики Мінагрополітики України продовжує виконання розпочатого у 2000 р. спільно з Федеральним міністерством з питань захисту прав споживачів, продовольства та сільського господар­ства ФРН проекту з гармонізації до вимог ЄС і впрова­дження в Україні системи стандартів та правил і процедур випробувань і сертифікації сільськогосподарської техніки. В Україні зазначений проект реалізується на базі Укра­їнського державного центру випробувань та сертифікації сільськогосподарської техніки, а з боку ФРН відповідним партнером виступала спілка виробників сільськогоспо­дарської техніки (WDMA) із залученням випробувальної організації (DLG).

Специфічним засобом довгострокового кредитування стало запрова­дження фінансового лізингу на закупівлю сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва та часткове відшкодування її вартості. Таким чином, держава впливає на формування національної технічної політики, активізує інноваційну діяльність підприємств сільськогосподарського ма­шинобудування та розвиток ринку техніки і супутнього сервісу. Привабливість лізингових операцій для комерційних банків пов'язана з наявністю реального забезпечення завдяки механізму застави об'єктів лі­зингу.

НАК «Украгролізинг» надає сільськогосподарську техніку на термін п’ять – сім років. За цей період лізингоодержувач техніки відшкодовує її вартість і сплачує НАК винагороду за передану в лізинг техніку за договором, яка не може перевищувати 10 % річних її невідшкодованої вартості. Середньорічна плата винагороди НАК на період дії договору становить 2,8 %, що в п’ять – вісім разів менше проти плати за кредит комерційним банкам. З урахуванням лізингових платежів вартість техніки зростає для лізингоодержувача на 20 – 30 % у разі надання техніки НАК «Украгролізинг», тоді як вартість техніки приватних лізингових компаній нерідко підвищується на 50 %.

Характерна риса фінансового лізингу – несвоєчасність лізингових платежів, що пов’язано з нестабільним фінансовим станом лізингоодержувачів. Проблемою є також низька відповідальність заводів-виробників за якість і комплектність лізингової техніки та відсутність гарантій на певний термін її використання.

За моніторинговими даними НАК «Украгролізинг», у 1998 – 2004 рр. сільськогосподарські товаровиробники та інші структури, які надають аг­ротехнологічні послуги, придбали через нього близько 16 тис. од. техніки, у тому числі 4,9 тис. тракторів, 527 зерно-, 371 буряко- і 230 кормозбиральних комбайнів, 8,5 тис. од. ґрунтообробної та посівної техні­ки на загальну суму понад 1 млрд грн (табл. 5).

5. Поставка сільськогосподарської техніки, одиниць

Назва Всього 1998-2001 рр. 2002 р. 2003 р. 2004 р.
Трактори 4 927 3 720 250 438 516
Комбайни 1 128 769 56 60 243
Ґрунтообробна та посівна техніка 8 455 5 232 522 1133 1568
Інше (жатки, машини хімічного захисту рослин тощо) 1 375 511 135 291 438
Всього

техніки, од.

15885 10232 963 1922 2765
на суму, млн грн 1019,0 524,6 55,6 114,8 324,0

Проте внутрішній попит на технічні засоби виробництва значно переви­щує пропозицію, а через НАК «Украгролізинг», за експертними оцінками, поставлено лише 6,4 % тракторів і 11,0 % зернозбиральних комбайнів від загаль­них обсягів реалізації вітчизняної та іноземної техніки, які мали місце у 2003 – 2004 рр. (У розвинутих країнах придбання основних засобів виробництва на умовах фінансо­вого лізингу займає друге місце після банківського кредиту.

За даними Європейської федерації асоціації лізингових компаній, у формі лізингових операцій в Англії здійснюється 28,2 % усіх інвестицій, Швеції – 26,3 %, Франції – 17,5 % і ФРН – 16,6 %).

На початок 2004 р. аграрні підприємства були забезпечені сільськогосподарськими машинами в середньому на 45 – 65 %, а понад 90 % від­працювали свій амортизаційний строк, тому їх готовність до комплексу по­льових робіт останніми роками не перевищує 60 – 70 %. Темпи щорічного спи­сання зношеної техніки на порядок перевищують її закупівлі, а для заміни всього машинно-тракторного парку необхідно близько 50 млрд грн.

Недостатній розвиток лізингових операцій зумовлено, зокрема, й тим, що видатками державного бюджету на їх забезпечення передбача­лися асигнування із спеціального фонду, тобто кошти, які ще мали на­дійти від платежів за раніше надану техніку та погашення заборгованос­ті за кредитами, залученими під державні гарантії для закупівлі сіль­ськогосподарської техніки іноземного виробництва, повернення яких здійснюється вкрай незадовільно. Станом на 1 вересня 2004 р. простро­чена заборгованість лізингоотримувачів становила 25 % суми, належної до сплати.

Використання коштів спеціального фонду державного бюджету, що спрямовуються на 30 %-ву компенсацію вартості складної сільсько­господарської техніки, започатковано у 2002 р. За три роки на це на­дійшло майже 86,3 млн грн, що дало змогу сільгосппідприємствам за­купити більше 2 тис. од. складної сільськогосподар­ської техніки на загальну суму 319,1 млн грн, з них 305 зернозбиральних комбайнів, 1 580 тракторів та 119 од. іншої сільгосптехніки.

Указаний інструмент бюджет­ної підтримки потребує суттєвого доопрацювання: по-перше, ціни на техніку, що закуповується з частковим відшкодуванням вартості, як правило, на 15 − 20 % перевищують її аналоги на вільному ринку; по-друге, компенсація не стимулює розвитку маркетингу і технічного сервісу на підприємствах вітчизняного машинобудування; по-третє, перерахування сільськогосподарськими виробниками 70 % вартості техніки нерідко здійс­нюється без урахування фактичних надходжень решти коштів з держав­ного бюджету, тобто до терміну 100 %-ї її оплати агроформування по суті безоплатно кредитують промислові підприємства.

Щороку українські аграрії витрачають близько 185 млн грн на малогабаритну й універсальну сільгосптехніку іноземного виробництва, тоді як вітчизняні заводи з виробництва комплектування і техніки після розпаду СРСР простоюють. Задля виправлення ситуації 7 червня 2006 р. прийнято постанову КМУ № 798 «Про затвердження Державної програми виробництва вітчизняних малолітражних дизельних двигунів та силових і енергетичних установок для агропромислового комплексу на 2006 – 2010 роки».

До виконання програми підключено основні підприємства сільгоспмашинобудування: ХТЗ, ПТЗ, Завод тракторних самохідних шасі, завод ім. Малишева, Харківське конструкторське бюро двигунобудування. Постанова спирається на розробки ХКБД при заводі ім. Малишева, які за попередньою державною програмою розробили конструкцію та гаму дво-, три-, чотирициліндрових двигунів, від 13 до 60 к. с. Програмою передбачено фінансування технічного переоснащення підприємств оборонного призначення, створення виробничих потужностей, що необхідно для початку серійного виробництва.

Як зазначав заступник керівника держдепартаменту тракторного та сільгоспмашинобудування Мінпромполітики Микола Єсепчук, ХКБД та завод ім. Малишева готові виготовляти двигуни власним коштом, але для повного циклу потрібні бюджетні вливання в розмірі 54 млн. грн. Орієнтовний обсяг вкладень становитиме 667,7 млн грн. Строк окупності бюджетних коштів триватиме 4,4 року від початку серійного виробництва. До 2010 р. на підприємстві планується створення понад тисячі робочих місць. За три роки планується досягти показника 5 000 двигунів на рік. Цінова політика орієнтується на мінімальну на ринку ціну (китайські двигуни коштують 1 000 дол., вітчизняні коштуватимуть від 1 до 2 тис. дол.). Двигуни успішно випробувані на практиці і мають викликати довіру в селян [25].

Для надання допомоги сільгосптоваровиробникам щодо забезпечення нафтопродуктами протягом останніх років укладалися угоди з нафтопереробними компаніями. Згідно з ними, зокрема, у 2004 р. сільгосптоваровироб­никам поставлено 222,1 тис. т пільгового дизпального. У 2005 р. до весняно-польових робіт за станом на середи­ну травня 2005 р. відвантажено понад 216,8 тис. т дизпа­льного (за ціною 2 400 грн./т).

Для стимулювання виробництва сільськогоспо­дарської продукції на зрошуваних землях за пропозицією Департаменту протягом 2003 – 2004 рр. надано фінансо­ву підтримку сільгосппідприємствам усіх форм власності і господарювання через механізм компенсації вартості електроенергії, спожитої для поливу сільськогосподар­ських культур на зрошуваних землях. Зазначені програми дозволили надати сільгосптова­ровиробникам допомогу в обсязі 20 млн грн (2003 р.) та 18,5 млн грн (2004 р.), забезпечити щорічно зрошення на 619 тис. га.

Департаментом науково-технічної політики організо­вано розробку енергозберігальних технологій в АПК, у то­му числі проектів програми розвитку виробництва біодизеля та програми розвитку виробництва біогазу в Україні на період до 2010 р., зразків тракторів, що працюють на зрідженому газі, вітроенергоустановок, енергозберігальних холодильних установок, газогенераторів, котлів та ін­ших дослідних зразків енергозберігальної техніки, а також розробку методик нормування паливно-енергетичних ре­сурсів та норм використання електричної й теплової енер­гії в сільському господарстві.

Шістнадцятого жовтня 2006 р. Президентом України було підписано Закон України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України», прийнятий українським парламентом 5 жовтня 2006 р. Цим законом визначаються правові й організаційно-економічні принципи інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України, суб'єктів системи даного забезпечення, система управління в зазначеній сфері, а також основи державного технічного нагляду, наукового й інформаційного забезпечення, метрологічного контролю, випробувань і сертифікації в системі інженерно-технічного забезпечення АПК України.

<< | >>
Источник: Шиян В.Й., Шарко І.О.. Ш 55 Аграрна політика: Курс лекцій / Харк. нац. аграр. ун-т. – Х.,2007. – 204 с.. 2007

Еще по теме 4.2. Технічна політика держави:

  1. 1.2. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  2. Фінансова політика як складова економічної політики держави
  3. Тема 1. 5. Науково-технічна й інноваційна політика
  4. 5.1. Науково-технічний прогрес та економічне зростання. 5.2. Необхідність і сутність науково-технічної політики. 5.3. Форми та методи реалізації науково-технічної політики. 5.4. Концепція державної інноваційної політики. 5.5. Орга­нізаційно-економічний механізм державного регулювання інноваційної діяльності
  5. 1.5. Система цілей аграрної політики держави
  6. 14.1. Мета та головні аспекти регіональної політики держави
  7. Тема 1. Соціально-економічний стан аграрного виробництва. Сутність і цілі аграрної політики держави
  8. 6.1. Сутність і завдання зовнішньоторговельної політики держави в аг­рарному секторі
  9. 12.2.4. Кредитна політика держави в сільському господарстві
  10. 9.2. Механізм реалізації регіональної економічної політики держави
  11. Розділ 18. Система розподілу доходів. Соціальна політика держави
  12. 6.1. Підприємництво як об’єкт державного регулювання. 6.2. Роль держави в процесі становлення підприємницького середовища в Україні. 6.3. Механізм державного регулювання підприємництва. 6.4. Фінансові важелі державної підприємницької політики. 6.5. Регуляторна реформа та регуляторна політика
  13. 74. Політика держави в галузі зайнятості і безробіття. Закон України “Про зайнятість населення”.
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -