4.2. Технічна політика держави
Державна технічна політика в АПК − це система організаційно-економічних заходів, які здійснюються органами державного управління з метою підвищення його ефективності завдяки вдосконаленню формування та раціональному використанню матеріально-технічної бази, підвищенню рівня технічного забезпечення, переоснащенню сільськогосподарського виробництва.
Схема управління матеріально-технічним забезпеченням АПК України наведена на рис 3.Згідно з проектом Концепції програми державної технічної політики в аграрному секторі на період 2006 – 2015 рр. було передбачено фінансову підтримку системи інженерно-технічного забезпечення, формування системи державного цільового кредитування технічного переоснащення аграрного виробництва, підвищення ефективності використання машинно-тракторного парку та його сервісного забезпечення. За останні п'ять років Департаментом науково-
|
технічної політики Мінагрополітики України проведено дослідно-конструкторські роботи з виготовлення нових зразків техніки для механізації рослинництва і вирішено питання про впровадження у виробництво ґрунтообробних машин, техніки для хімічного захисту рослин, впроваджено уніфіковані апарати для доїння високопродуктивних корів, дозатори молока з електронним лічильником для визначення надою корів, комплект обладнання для фермерських господарств з оцінки молочної продуктивності і захворюваності корів маститом, спецавтомобіль «Ветамбулаторія» на шасі автомобіля «ГАЗель», станок для утримання свиноматки з приплодом, розробляється модульна установка типу «Паралель» для оснащення доїльних залів, пересувний молочний блок на шасі автомобіля «ГАЗель», приймальний пункт блочно-модульного типу з комплектом обладнання для приймання та первинної обробки молока від господарств та населення; для кормоприготування – обмотувальник рулонів поліетиленовою плівкою, мобільний агрегат для заготівлі високопоживної частини врожаю зернофуражних культур на базі кормозбирального комбайна типу «Марал» тощо.
Сьогодні необхідно продовжити механізацію тваринництва, свинарства та птахівництва.Складною проблемою в державі є експлуатація наявної сільськогосподарської техніки, своєчасна її підготовка до польових робіт і особливо парку зернозбиральних комбайнів, орних тракторів. Щорічна потреба в коштах на її ремонт становить 1,8 млрд грн, в тому числі для закупівлі запасних частин та ремонтних матеріалів для відновлення комбайнового парку – 850 млн грн, запасних частин критичного імпорту – 50 млн грн. Наприклад, підвищення готовності техніки лише на 1 % дозволяє додатково поставити на озброєння 500 – 600 зернозбиральних комбайнів, понад 2 – 3 тис. тракторів. Запровадження такого механізму державної підтримки дає змогу започаткувати впровадження заходів щодо налагодження ритмічної роботи парку сільськогосподарської техніки та поліпшення функціонування окремо сервісних підприємств системи АПК.
Нестача техніки вимагає пошуку ефективних шляхів використання наявного парку. Створені з ініціативи попередніх урядів державні машинно-технологічні станції (МТС) виявилися збитковими через допущені помилки в їх комплектуванні та організації роботи. Підвищення ефективності їх роботи потребує вдосконалення взаємодії між ними і сільськогосподарськими підприємствами, формування парку машин за рахунок кооперування коштів господарств на їх придбання та завершення приватизації наявних державних МТС.
Підвищення ефективності взаємодії між сільськогосподарськими та сервісними підприємствами, а також заводами-виробниками можна досягти на основі створення інформаційного центру моніторингу, аналізу та прогнозування ринку техніки, послуг і матеріально-технічних ресурсів для потреб АПК, використавши для цього достатньо розвинуту комп'ютерну мережу інспекції «Держтехнагляду». До завдань цього центру слід віднести інформування сільськогосподарських товаровиробників та машинобудівних підприємств про розроблену перспективну Систему технологій і машин для АПК, якою передбачено реалізацію зонально-адаптованих технологій, технічних засобів, технологічних карт виробництва основних видів сільськогосподарської продукції в Україні.
Згідно зі статтями 4, 6 і 8 Закону України «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу» від 7 лютого 2002 р. за № 3023-3 передбачено формування видатків у проектах Державного бюджету у цих цілях. На сучасному етапі даний закон України не виконується.
Департамент науково-технічної політики Мінагрополітики України продовжує виконання розпочатого у 2000 р. спільно з Федеральним міністерством з питань захисту прав споживачів, продовольства та сільського господарства ФРН проекту з гармонізації до вимог ЄС і впровадження в Україні системи стандартів та правил і процедур випробувань і сертифікації сільськогосподарської техніки. В Україні зазначений проект реалізується на базі Українського державного центру випробувань та сертифікації сільськогосподарської техніки, а з боку ФРН відповідним партнером виступала спілка виробників сільськогосподарської техніки (WDMA) із залученням випробувальної організації (DLG).
Специфічним засобом довгострокового кредитування стало запровадження фінансового лізингу на закупівлю сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва та часткове відшкодування її вартості. Таким чином, держава впливає на формування національної технічної політики, активізує інноваційну діяльність підприємств сільськогосподарського машинобудування та розвиток ринку техніки і супутнього сервісу. Привабливість лізингових операцій для комерційних банків пов'язана з наявністю реального забезпечення завдяки механізму застави об'єктів лізингу.
НАК «Украгролізинг» надає сільськогосподарську техніку на термін п’ять – сім років. За цей період лізингоодержувач техніки відшкодовує її вартість і сплачує НАК винагороду за передану в лізинг техніку за договором, яка не може перевищувати 10 % річних її невідшкодованої вартості. Середньорічна плата винагороди НАК на період дії договору становить 2,8 %, що в п’ять – вісім разів менше проти плати за кредит комерційним банкам. З урахуванням лізингових платежів вартість техніки зростає для лізингоодержувача на 20 – 30 % у разі надання техніки НАК «Украгролізинг», тоді як вартість техніки приватних лізингових компаній нерідко підвищується на 50 %.
Характерна риса фінансового лізингу – несвоєчасність лізингових платежів, що пов’язано з нестабільним фінансовим станом лізингоодержувачів. Проблемою є також низька відповідальність заводів-виробників за якість і комплектність лізингової техніки та відсутність гарантій на певний термін її використання.За моніторинговими даними НАК «Украгролізинг», у 1998 – 2004 рр. сільськогосподарські товаровиробники та інші структури, які надають агротехнологічні послуги, придбали через нього близько 16 тис. од. техніки, у тому числі 4,9 тис. тракторів, 527 зерно-, 371 буряко- і 230 кормозбиральних комбайнів, 8,5 тис. од. ґрунтообробної та посівної техніки на загальну суму понад 1 млрд грн (табл. 5).
5. Поставка сільськогосподарської техніки, одиниць
Назва | Всього | 1998-2001 рр. | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. |
Трактори | 4 927 | 3 720 | 250 | 438 | 516 |
Комбайни | 1 128 | 769 | 56 | 60 | 243 |
Ґрунтообробна та посівна техніка | 8 455 | 5 232 | 522 | 1133 | 1568 |
Інше (жатки, машини хімічного захисту рослин тощо) | 1 375 | 511 | 135 | 291 | 438 |
Всього техніки, од. | 15885 | 10232 | 963 | 1922 | 2765 |
на суму, млн грн | 1019,0 | 524,6 | 55,6 | 114,8 | 324,0 |
Проте внутрішній попит на технічні засоби виробництва значно перевищує пропозицію, а через НАК «Украгролізинг», за експертними оцінками, поставлено лише 6,4 % тракторів і 11,0 % зернозбиральних комбайнів від загальних обсягів реалізації вітчизняної та іноземної техніки, які мали місце у 2003 – 2004 рр. (У розвинутих країнах придбання основних засобів виробництва на умовах фінансового лізингу займає друге місце після банківського кредиту.
За даними Європейської федерації асоціації лізингових компаній, у формі лізингових операцій в Англії здійснюється 28,2 % усіх інвестицій, Швеції – 26,3 %, Франції – 17,5 % і ФРН – 16,6 %).На початок 2004 р. аграрні підприємства були забезпечені сільськогосподарськими машинами в середньому на 45 – 65 %, а понад 90 % відпрацювали свій амортизаційний строк, тому їх готовність до комплексу польових робіт останніми роками не перевищує 60 – 70 %. Темпи щорічного списання зношеної техніки на порядок перевищують її закупівлі, а для заміни всього машинно-тракторного парку необхідно близько 50 млрд грн.
Недостатній розвиток лізингових операцій зумовлено, зокрема, й тим, що видатками державного бюджету на їх забезпечення передбачалися асигнування із спеціального фонду, тобто кошти, які ще мали надійти від платежів за раніше надану техніку та погашення заборгованості за кредитами, залученими під державні гарантії для закупівлі сільськогосподарської техніки іноземного виробництва, повернення яких здійснюється вкрай незадовільно. Станом на 1 вересня 2004 р. прострочена заборгованість лізингоотримувачів становила 25 % суми, належної до сплати.
Використання коштів спеціального фонду державного бюджету, що спрямовуються на 30 %-ву компенсацію вартості складної сільськогосподарської техніки, започатковано у 2002 р. За три роки на це надійшло майже 86,3 млн грн, що дало змогу сільгосппідприємствам закупити більше 2 тис. од. складної сільськогосподарської техніки на загальну суму 319,1 млн грн, з них 305 зернозбиральних комбайнів, 1 580 тракторів та 119 од. іншої сільгосптехніки.
Указаний інструмент бюджетної підтримки потребує суттєвого доопрацювання: по-перше, ціни на техніку, що закуповується з частковим відшкодуванням вартості, як правило, на 15 − 20 % перевищують її аналоги на вільному ринку; по-друге, компенсація не стимулює розвитку маркетингу і технічного сервісу на підприємствах вітчизняного машинобудування; по-третє, перерахування сільськогосподарськими виробниками 70 % вартості техніки нерідко здійснюється без урахування фактичних надходжень решти коштів з державного бюджету, тобто до терміну 100 %-ї її оплати агроформування по суті безоплатно кредитують промислові підприємства.
Щороку українські аграрії витрачають близько 185 млн грн на малогабаритну й універсальну сільгосптехніку іноземного виробництва, тоді як вітчизняні заводи з виробництва комплектування і техніки після розпаду СРСР простоюють. Задля виправлення ситуації 7 червня 2006 р. прийнято постанову КМУ № 798 «Про затвердження Державної програми виробництва вітчизняних малолітражних дизельних двигунів та силових і енергетичних установок для агропромислового комплексу на 2006 – 2010 роки».
До виконання програми підключено основні підприємства сільгоспмашинобудування: ХТЗ, ПТЗ, Завод тракторних самохідних шасі, завод ім. Малишева, Харківське конструкторське бюро двигунобудування. Постанова спирається на розробки ХКБД при заводі ім. Малишева, які за попередньою державною програмою розробили конструкцію та гаму дво-, три-, чотирициліндрових двигунів, від 13 до 60 к. с. Програмою передбачено фінансування технічного переоснащення підприємств оборонного призначення, створення виробничих потужностей, що необхідно для початку серійного виробництва.
Як зазначав заступник керівника держдепартаменту тракторного та сільгоспмашинобудування Мінпромполітики Микола Єсепчук, ХКБД та завод ім. Малишева готові виготовляти двигуни власним коштом, але для повного циклу потрібні бюджетні вливання в розмірі 54 млн. грн. Орієнтовний обсяг вкладень становитиме 667,7 млн грн. Строк окупності бюджетних коштів триватиме 4,4 року від початку серійного виробництва. До 2010 р. на підприємстві планується створення понад тисячі робочих місць. За три роки планується досягти показника 5 000 двигунів на рік. Цінова політика орієнтується на мінімальну на ринку ціну (китайські двигуни коштують 1 000 дол., вітчизняні коштуватимуть від 1 до 2 тис. дол.). Двигуни успішно випробувані на практиці і мають викликати довіру в селян [25].
Для надання допомоги сільгосптоваровиробникам щодо забезпечення нафтопродуктами протягом останніх років укладалися угоди з нафтопереробними компаніями. Згідно з ними, зокрема, у 2004 р. сільгосптоваровиробникам поставлено 222,1 тис. т пільгового дизпального. У 2005 р. до весняно-польових робіт за станом на середину травня 2005 р. відвантажено понад 216,8 тис. т дизпального (за ціною 2 400 грн./т).
Для стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції на зрошуваних землях за пропозицією Департаменту протягом 2003 – 2004 рр. надано фінансову підтримку сільгосппідприємствам усіх форм власності і господарювання через механізм компенсації вартості електроенергії, спожитої для поливу сільськогосподарських культур на зрошуваних землях. Зазначені програми дозволили надати сільгосптоваровиробникам допомогу в обсязі 20 млн грн (2003 р.) та 18,5 млн грн (2004 р.), забезпечити щорічно зрошення на 619 тис. га.
Департаментом науково-технічної політики організовано розробку енергозберігальних технологій в АПК, у тому числі проектів програми розвитку виробництва біодизеля та програми розвитку виробництва біогазу в Україні на період до 2010 р., зразків тракторів, що працюють на зрідженому газі, вітроенергоустановок, енергозберігальних холодильних установок, газогенераторів, котлів та інших дослідних зразків енергозберігальної техніки, а також розробку методик нормування паливно-енергетичних ресурсів та норм використання електричної й теплової енергії в сільському господарстві.
Шістнадцятого жовтня 2006 р. Президентом України було підписано Закон України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України», прийнятий українським парламентом 5 жовтня 2006 р. Цим законом визначаються правові й організаційно-економічні принципи інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України, суб'єктів системи даного забезпечення, система управління в зазначеній сфері, а також основи державного технічного нагляду, наукового й інформаційного забезпечення, метрологічного контролю, випробувань і сертифікації в системі інженерно-технічного забезпечення АПК України.
Еще по теме 4.2. Технічна політика держави:
- 1.2. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сутність і принципи аграрної політики
- Фінансова політика як складова економічної політики держави
- Тема 1. 5. Науково-технічна й інноваційна політика
- 5.1. Науково-технічний прогрес та економічне зростання. 5.2. Необхідність і сутність науково-технічної політики. 5.3. Форми та методи реалізації науково-технічної політики. 5.4. Концепція державної інноваційної політики. 5.5. Організаційно-економічний механізм державного регулювання інноваційної діяльності
- 1.5. Система цілей аграрної політики держави
- 14.1. Мета та головні аспекти регіональної політики держави
- Тема 1. Соціально-економічний стан аграрного виробництва. Сутність і цілі аграрної політики держави
- 6.1. Сутність і завдання зовнішньоторговельної політики держави в аграрному секторі
- 12.2.4. Кредитна політика держави в сільському господарстві
- 9.2. Механізм реалізації регіональної економічної політики держави
- Розділ 18. Система розподілу доходів. Соціальна політика держави
- 6.1. Підприємництво як об’єкт державного регулювання. 6.2. Роль держави в процесі становлення підприємницького середовища в Україні. 6.3. Механізм державного регулювання підприємництва. 6.4. Фінансові важелі державної підприємницької політики. 6.5. Регуляторна реформа та регуляторна політика
- 74. Політика держави в галузі зайнятості і безробіття. Закон України “Про зайнятість населення”.