<<
>>

5.1. Суть державного програмування і види програм

Програмування національної економіки як явище в системі державного регулювання з'явилось у світовій практиці в середині XX ст. Першими на цей шлях стали США, Канада, Франція і Япо­нія.

Зокрема, відомими були програма освоєння ресурсів ріки Тенессі, розроблена в США в 30-ті роки, програми освоєння ра­йонів Півночі, розроблені і реалізовані в Канаді. В Японії найвідомішими є національні програми "Технополіс", "План реконст­рукції Японських островів" та ін.

Суть програмування полягає в аналізі стану національної еко­номіки, виявленні проблем, які не можуть вирішити ринкові ме­ханізми, розробці та реалізації окремих економічних програм.

Програмування може бути успішним лише за умови дотри­мання централізованого підходу до розробки, управління та реа­лізації масштабних народногосподарських програм.

Головними завданнями програмування є підтримка економі­чної рівноваги, вплив на якісне перетворення економіки, стиму­лювання її розвитку.

Мета державного програмування - досягнення прийнятного для держави варіанта розвитку економіки.

Програмування, як форма державного регулювання, має такі специфічні особливості:

1) втручання держави в економіку не ліквідує стихійність у ринкових перетвореннях, а лише коректує цей процес;

2) програмування є елементом сучасної ринкової організації

91

економіки, оскільки держава не керує агентами ринку, а лише спря­мовує їхню діяльність;

3) основою програмування є структурне регулювання;

4) програмування, як форма впливу на економіку, є систем­ним і комплексним.

Основа державного програмування - це розробка і виконан­ня довго- (10-15-20 років), середньо- (4-5 років) і короткотерміно­вих (1 рік) програм.

У державних програмах можна виділити:

спеціальні програми розвитку окремих галузей, секторів або районів. Прикладом таких програм в Україні є Державна програ­ма розвитку вугільної промисловості.

Державна програма ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, Державна національна про­грама "Освіта, Україна XXI століття";

програми, що стосуються певних загальнонаціональних про­блем: Державна програма зайнятості. Державна програма соціаль­ного захисту населення, програми діяльності державних еконо­мічних органів. Державна програма приватизації, урядова про­грама Кабінету Міністрів "Україна-2010";

програми для досягнення економічної рівноваги: програ­ми стабілізації економіки та виходу її з кризового стану; фінан­сові програми; регіональні, програми з господарського освоєн­ня нових районів, перетворення економіки регіонів, які вже сфор­мовані, формування нових територіально-виробничих комплексів тощо.

За рівнем масштабу порушених проблем розрізняють:

великомасштабні комплексні програми. До них можна відне­сти комплексну програму НТП в національній економіці, програ­му вирішення найважливіших соціальних проблем;

програми соціально-економічного розвитку, наприклад, жит­лова програма;

вузькі науково-технічні програми.

Вивчення конкретних програм свідчить, що є суттєві відмінності у формах виконання їхнього втілення. Ці відмінності

92

залежать від масштабу і сфери дії програм, ступеня залучення дер­жавного і приватного секторів, характеру економічних та адміні­стративно-правових зв'язків. Методи формування структури і змісту програм, особливо їхнього організаційно-економічного ме­ханізму, залежать від їхнього правового статусу (індикативного чи директивного).

Особливе місце в системі державних програм посідають цільові комплексні програми.

Комплексно-цільова народногосподарська програма - недер­жавний, адресний плановий документ, у якому визначений за ре­сурсами, виконавцями та строками комплекс економічних, техніко-виробничих, науково-дослідних, організаційно-господарських заходів до яких, як звичайно, залучено багато галузей, господар­ських органів, регіонів.

За змістом комплексні цільові програми є такі:

соціально-економічні, спрямовані на вирішення проблем роз­витку й удосконалення способу життя, підвищення матеріально­го і культурного рівня життя населення, поліпшення соціальних умов праці та відпочинку;

виробничі, спрямовані на збільшення обсягу виробництва певних видів продукції (послуг), розвиток нових видів виробниц­тва, підвищення якісних характеристик продукції, зростання ефек­тивності використання ресурсів;

науково-технічні, спрямовані на розвиток наукових дослід­жень, вирішення проблем розробки і впровадження в практику нових видів техніки і технологій;

екологічні, спрямовані на виконання природоохоронних і при­родоперетворювальних проектів;

інституційні, спрямовані на удосконалення організації управ­ління господарськими системами;

регіональні, спрямовані на господарське освоєння нових ра­йонів, реструктуризацію економіки розвинутих районів України, формування територіально-виробничих комплексів.

За структурою цільова комплексна програма має такі головні елементи (блоки):

93

цільовий, де з'ясовані головна ціль і підцілі програми, бажа­на послідовність їхньої реалізації;

структурний, формування якого дає змогу визначити набір та контури цілереалізаційних систем, тобто об'єктів національ­ної економіки та їхніх елементів, які об'єднані за ознакою цільо­вого призначення;

блок техніко-економічного обгрунтування;

ресурсний, який характеризує обсяг і структуру розподілу ресурсів, потрібних для виконання програми;

організаційний, у якому по всіх елементах програми перед­бачені відповідальні виконавці, джерела і строки виділення ресурсів, а також терміни вжиття заходів.

Показники цільових комплексних програм є в індикатив­ному плані (Державній програмі економічного і соціального розвитку). До таких показників належать: виробництво найваж­ливіших видів продукції для потреб програми; ліміти капіталь­них вкладень і обсяги будівельно-монтажних робіт на її реалі­зацію; державні замовлення на виробництво (поставку) про­дукції, робіт, послуг, потрібних для виконання програми; дер­жавні замовлення на введення в дію виробничих потужностей і основних фондів; перелік найважливіших будов; витрати з дер­жавного бюджету на реалізацію цільових програм; затрати ва­лютних ресурсів і найважливіші заходи у сфері зовнішньоеко­номічних зв'язків.

<< | >>
Источник: І. Михасюк та ін.. Державне регулювання економіки /За ред. д-ра. екон. наук, проф., акад. АН Вищої школи України І.Р.МИХАСЮКА/. - Львівський національний університет ім. І.Франка, Львів: "Українські технології",1999. - 640 с.. 1999

Еще по теме 5.1. Суть державного програмування і види програм:

  1. Принципи державного прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку
  2. 9.1. Суть і види інвестицій
  3. § 17.1. Суть та види фінансових ф'ючерсів
  4. 32. Суть і види підприємницької діяльності. Закон України “Про підприємництво”.
  5. 67. Суть, функції і основні види банків.
  6. 89. Суть і види економічного відтворення: просте та розширене.
  7. 69. Кредитна система. Її суть. Види кредиту та принципи кредитування.
  8. § 3. Цінні папери: суть, роль, основні види. Проблеми акціонування у перехідній економіці
  9. 14.9.3. Державна програма економічного і соціальної о розвитку України - основа програми розвитку регіонів
  10. 3. Методи і види фінансування із Державного бюджету
  11. Види державних податків та зборів України
  12. 7.1. Поняття державного боргу, причини виникнення, види
  13. Суть та значення державного регулювання біржової торгівлі
  14. 31. Суть і види підприємств в ринковій економіці. Організаційно-правові форми підприємств.
  15. 65. Суть підприємництва і умови його інування. Види та функції підприємництва.
  16. 3. Форми, види та методи державного фінансового контролю у бюджетній сфері
  17. 4.1. Структура та структурні зрушення в розвитку економіки. 4.2. Види структурних співвідношень в економіці. 4.3. Державне регулювання структурних зрушень в економіці. 4.4. Державне регулювання інвестиційної діяльності
  18. 124 Суть і ознаки змішаної економічної системи. Приватний, акціонерний і державний сектори економіки.
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -