<<
>>

9.3. Інвестиції у виробничу та соціальну інфраструктури

Досвід розвинутих країн засвідчує, що держава фінансує більшу частину фундаментальних (безприбуткових) наукових дос­ліджень і науково-технічних розробок. Вона також вкладає значні кошти у фінансування венчурних (ризикових) підприємств.

Особ­ливе місце в системі державного інвестування посідають об'єкти виробничої інфраструктури (транспорт і транспортне гос­подарство, лінії електропередач, засоби передавання та опрацю­вання інформації тощо). Крім цього значні державні вкладення роблять у соціальну сферу (будівництво об'єктів охорони здоро­в'я, освіти, культури та ін.). Після визначення джерел фінансу­вання вибирають інструменти залучення капіталу і визначають тип фінансування. На рис. 9.3 показана класифікаційна схема спо­собів залучення капіталу до інвестиційного процесу.1

У західних країнах, крім традиційних способів залучення ка­піталу (акціонування, боргове фінансування, кредитування, оренда

_____

1 Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. C.I 9.

247

ЗАЛУЧЕННЯ КАПІТАЛУ Акціонування Корпоратизація
Самофінансування
Транстинг
Венчурні фірми
Придбання рядового пакета акцій
Боргове фінансування Кредитування
Кредит з факторингом
Форфейтинг
Іпотечний кредит
Кредит державних установ
Іноземний кредит
Розміщення боргових зобов'язань
Фінансування на консорційних засадах Спільні підприємства
Альянси
Франчайзинг
Ліцензування
Інжиніринг
Еккаутинг
Оренда Оперативна оренда
Фінансовий лізинг
Лізбек
Селенг
Пільгове фінансування Урядовий пільговий кредит
Гарантування
Інвестиційний податковий кредит
Безвідсотковий кредит
Субсидування Дотування
Гранти
Субвенції
Спонсорство
Донорство

Рис.

9.3. Способи залучення капіталу

248

тощо), з'явились нові, так як франчайзинг, лізинг, форфейтинг, венчурне фінансування, селенг і ін. Вибір найсприятливішого способу забезпечує інвестору економію інвестиційних ресурсів та запобігає втратам на усіх стадіях життєвого циклу інвестицій.

У перехідний період в основі інвестиційної політики держа­ви повинне бути гнучке поєднання адміністративних та економі­чних методів регулювання.

Зниження податкового тиску на підприємства може створи­ти умови для формування у них власних фінансових джерел інве­стицій - амортизаційних фондів і реінвестованої частини прибут­ку. Крім того, використання доходів від продажу акцій підприємств дасть змогу припинити спад виробництва і перейти від стагнації до економічного зростання. Однак таких ресурсів недостатньо для того, щоб зробити глибоку структурну перебудову економіки і за­безпечити стабільне економічне зростання. Тому Україні потрібно залучати іноземні інвестиції, зокрема таких інвесторів, як ООН, Європейський Союз, група Всесвітнього банку, Европейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Міжнародний валютний фонд (МФВ) та інші. Кожна з цих організацій ставить перед по­тенційними інвесторами певні вимоги до оформлення передінве-стиційної документації з зазначенням пріоритетних напрямів.

Пріоритетними напрямами інвестиційної активності Все­світнього банку є проекти в галузі сільського господарства, енер­гетики, промисловості, охорони здоров'я, розвитку міського гос­подарства, водопостачання, зв'язку.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку надає позики тільки на виробничі цілі після ретельного аналізу можливостей їх погашення боржником та, як звичайно, під державні гарантії.

На особливу увагу заслуговує Європейський банк рекон­струкції та розвитку, що є міжнародним інститутом з капіталом 10 млрд у. о. Членами Банку є 40 країн. У його роботі беруть участь Європейське економічне співтовариство та Європейсь­кий інвестиційний банк, представники яких входять до Ради Ди­ректорів.

Пріоритетними напрямками діяльності Банку є: пайові капі-

249

таловкладення, надання консультацій, позик для реалізації про­ектів, пов'язаних з розвитком демократичних інститутів та рин­ково-орієнтованих економік, сприяння розвитку приватного підприємництва v країнах Центральної та Східної Європи. Більше половини коштів, які надає Банк цим країнам, адресовані під­приємствам приватного сектора та на реалізацію програм прива­тизації державних підприємств.

Надаючи позики комерційним підприємствам, Банк не вима­гає урядових гарантій, однак обов'язковим є повне повернення позичених коштів. Причому сума платежу містить у собі виплати, не пов'язані з ризиком банку у разі надання позики.

В Україні ЄБРР фінансує проекти реконструкції аеропорту "Бориспіль", створення єдиного плодоовочевого ринку в Києві, а також виділяє кошти на підтримку малих та середніх приватних підприємств.

Пожвавлення процесу залучення іноземних інвестицій до­ручено безпосередньо Кабінету Міністрів України, Національно­му агентству реконструкції та економічної інтеграції.

Загалом чинники, що формують інвестиційний клімат краї­ни, показано на рис.9.4.

Ефективність співробітництва з іноземними інвесторами значно залежить від вдалого вибору його форм. Проте для Украї­ни важливішим є питання ефективності використання цих інвес­тицій. Адже, як засвідчив досвід останніх років, іноземні інвес­тиції скеровують головно на ліквідацію державної заборгованості минулих років, а не для безпосереднього інвестування в економі­ку країни.

Економічний механізм залучення та використання іноземно­го капіталу формується і діє на двох рівнях: на макрорівні, шля­хом цілеспрямованої діяльності органів державної влади стосов­но регулювання іноземних інвестицій, та на мікрорівні, у процесі конкретної співпраці місцевих господарських одиниць з інозем­ними інвесторами.

Більшість вітчизняних підприємств функціонує завдяки дов­готерміновим кредитам Державного інвестиційного банку. У цьо-

250

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КЛІМАТ Рівень розвитку продук­тивних сил та стан інвести­ційного ринку Стан та структура виробництва
Рівень розвитку робочої сили
Стан ринку інвестицій та інвестиційних товарів, фондового ринку
Політична воля влади та правове поле держави Наявність відповідної законодавчої і норма­тивної бази
Досягнення стабільності національної грошової одиниці.
Валютне регулювання
Забезпечення привабливості об'єктів інвесту­вання
Стан фінансово-кредитної системи та діяльність фінансових посередників Інвестиційна діяльність банків, її рівень
Рівень розвитку та функціонування парабан-ківської системи
Інвестиційна політика Національного банку Режим іноземного інвестування
Статус іноземного інвестора Діяльність міжнародних фінансово-кредит­них інституцій
Наявність вільних економічних та офшорних зон
Відносини власності в державі
Інвестиційна активність населення Стан ринку нерухомості
Виконання державної програми приватизації

Рис. 9.4. Чинники, що формують інвестиційний клімат держави.

му випадку інвестиції скеровують, спираючись на результати кон­курсу інвестиційних проектів, бізнес-планів, на підставі чинного законодавства України. Пріоритети тут надають малому бізнесу.

У Додатку 1 наведено головні чинні законодавчі нормативні акти України, які регулюють інвестиційну діяльність. Попередній бізнес-план інвестиційного проекту є в Додатку 2.1

_____

1 ШевчукВ.Я., Рогожин П.С. Основи інвестиційної діяльності. К.: Генеза, 1997. С. 368-383.

251

<< | >>
Источник: І. Михасюк та ін.. Державне регулювання економіки /За ред. д-ра. екон. наук, проф., акад. АН Вищої школи України І.Р.МИХАСЮКА/. - Львівський національний університет ім. І.Франка, Львів: "Українські технології",1999. - 640 с.. 1999

Еще по теме 9.3. Інвестиції у виробничу та соціальну інфраструктури:

  1. 1. Склад видатків на соціальний захист і соціальну сферу
  2. 1.1. Еволюція поглядів на територіальну громаду як соціальну спільноту й підходи до управління її соціальним розвитком
  3. 2. 2. Сучасний стан організаційного забезпечення управління соціальною сферою як базовою ланкою соціального розвитку територіальних громад
  4. Банківські інвестиції
  5. Тема 6. Видатки бюджету на соціальний захист населення і соціальну сферу
  6. 43. Інвестиції, їх роль в досягненні макроекономічної рівноваги.
  7. 11. Інвестиції у людський капітал
  8. 2. 3. Підходи до оцінювання економічної складової забезпечення соціального розвитку та збалансування показників соціального розвитку
  9. Інфраструктура логістичних процесів.
  10. ІНВЕСТИЦІЇ В АСОЦІЙОВАНІ ПІДПРИЄМСТВА
  11. 2.1. Сутність соціально-економічної стратегії. 2.2. Соціально-економічне прогнозування. 2.3. Макроекономічне планування. 2.4. Державне програмно-цільове планування
  12. 100. Заощадження та інвестиції.
  13. Інфраструктура РЦП
  14. 4.4. Інфраструктура логістичних процесів
  15. 25. Інфраструктура ринку та її основні елементи.
  16. Фінансова інфраструктура США
  17. 57. Роль ринкової інфраструктури врегулювання економічних процесів.
  18. 75. Виробнича функція
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -