<<
>>

7.2. Фінансова політика уряду

В умовах переходу до соціальної ринкової економіки різко зростає значення фінансів і кредиту. Ефективність соціально-еко­номічних перетворень у перехідний період можна оцінювати за результатами виконання двох найважливіших планів - державно­го бюджету і кредитного плану Національного банку України.

Від стану їх виконання значно залежить успіх переходу до ринку і розвиток економіки.

У формуванні і становленні фінансової політики в Україні можна виділити три етапи.

Перший- 24 серпня 1991 р. - 16 листопада 1992 p., тобто від проголошення політичної незалежності і до здобуття незалежності української економіки від російського рубля. Як відомо, рубль продовжував обслуговувати наш безготівковий обіг, доки не було введено купоно-карбованець (до 16 листопада 1992 p.).

Другий період - з листопада 1992 р. по вересень 1993 р. Це період пошуків державою "власного обличчя" у фінансовій по­літиці.

Третій період триває з жовтня 1993 р. Це етап реальних кроків у фінансовій політиці, які характеризуються певними позитивни­ми зрушеннями у фінансово-грошовій сфері, погашенням гіпер­інфляції. Його можна трактувати як переддень економічних ре­форм в Україні, беручи до уваги і грошову реформу 1996 р.

Під час першого періоду фінансова політика України як суве­ренної держави майже повністю залежала від фінансової політики Росії. Україна змушена була вслід за Росією лібералізувати ціни. Ук­раїнський грошовий ринок у 1992 р. пройшов три етапи розвитку. Перший - від моменту лібералізації цін у січні до травня-червня:

тоді реальна грошова маса (номінальна, скоригована на зростання цін) зменшилася у 7-8 разів. У товарному обігу виникла серйозна диспропорція, що поклало початок кризі неплатежів. Це значно зу­мовило розрив господарських зв'язків, прискорило спад виробницт­ва, впровадження бартерних операцій та остаточний розвал грошо­вої системи.

В Україні на той час функціонували дві валюти - купо­но-карбованець, що обслуговував готівковий обіг, і російський рубль,

164

який, будучи валютою іншої держави, обслуговував безготівко­вий обіг. Тоді ж були проіндексовані обігові кошти державного сектора. Набув розвитку нелегальний "чорний" ринок рубля.

У результаті інтенсивної емісії на фінансовому ринку Украї­ни нагромадилася велика маса грошей, яка у значній кількості мігрувала до Росії, - там були порівняно вищі відсоткові ставки за кредити, а ціни були нижчими. Тому в наступні місяці Україна знову опинилася без фінансових ресурсів.

Водночас у Росії було вжито низку заходів з подолання кризи неплатежів (кредитування державного сектора). Це мало корот­котерміновий позитивний ефект, що виявилось у стабілізації ви­робничого сектора, більшій стійкості банківської системи, зрос­танні податкових надходжень до російського бюджету. Однак усе це практично не вплинуло на економіку України, оскільки ЦБР жорстко регулював надходження рублів в Україну через Російсь­кий контрольний центр.

В Україні й далі поглиблювалися фінансово-економічні про­блеми. Підприємства через обмеженість ринку збуту та відсутність джерел сировини опинялися в глибокій кризі.

Другий етап характеризувався тим, що фінансовий стан підприємств України різко погіршився, тоді як російських - по­ліпшився. На початку жовтня 1992 р. Росія провела лібералізацію цін на енергоносії, у результаті чого ефективне функціонування багатьох енергомістких виробництв в Україні стало неможливим. Платіжна криза продовжувала зростати. Банки всілякими спосо­бами затримували на рахунках кошти клієнтів, а комерційні струк­тури використовували ці кошти для свого збагачення.

Окрім того, в Україні стрімко розвивався інфляційний про­цес, оскільки ціни на енергоносії та всі види сировини різко зрос­ли. Нестача фінансових ресурсів стала хронічною і наростала ве­личезними темпами, що почало загрожувати повним крахом фінан­сової системи.

У цей час уряд України зробив хибний крок, який призвів до штучного зростання зовнішнього боргу.

У жовтні 1992 р. в Москві був підписаний договір України з Росією, відповідно до якого

165

Українська держава взяла на себе відповідальність за борги ук­раїнських підприємств, тоді як Росія від аналогічного рішення щодо російських підприємств відмовилась. Ще однією причиною штучного зростання зовнішнього боргу України стали неадекватні ціни, за якими наша держава продавала, а в деяких випадках і продовжує продавати свої товари. Зокрема, ціни на російську наф­ту були (й залишаються) вищими, ніж світові, тоді як, на думку спеціалістів, ціни, за якими Україна продає свої товари в Росію та інші країни СНД, були в середньому на 35% нижчі від світових. Результатом цього також є зростання зовнішнього боргу України.

Із запровадженням Росією світових цін на енерогоносії Ук­раїна мала б запровадити аналогічну плату за транзит товарів Росії та інших країн СНД своєю територією. Цей транзит у шість разів перевищує обсяги нашого транзиту територією Росії та країн СНД. Вартість транзиту нафти і газу через Україну становить 3,7 млрд дол. США, за транзит інших видів вантажів (усіма видами транс­порту) Україна могла б отримати ще 5,1 млрд дол. США. Загаль­на сума становила б 8,8 млрд дол.1

Криза неплатежів, яка виникла восени 1992 p., змусила уряд України прийняти рішення про вихід із рубльової зони та деваль­вувати свою національну валюту в 1,5 раза.

Крім того, у період з 24 серпня 1991 p. до 16 листопада 1992 p. уряд України припустився таких помилок.

1. Купон не був уведений у готівковий і безготівковий обіг одночасно.

2. Не було створено стабілізаційного фонду для підтримки національної грошової одиниці. Рішення про такий фонд прий­нято лише на початку 1994 p.

3. Купон у ролі тимчасової української валюти, як свідчить світовий досвід, мав змогу ефективно функціонувати лише п'ять-шість місяців. Пізніше його потрібно було замінити повноцінною валютою (гривнею) ще принаймні в червні 1992 p. Можна згада-

_____

1 Див.: Черняк В. Сколько "украинских" долларов осело за рубежем? Или как повысить зффективность внешней торговли? // Деловая Украина.

1994. №31.С.2.

166

ти ситуацію, яка склалася свого часу в Українській Народній Рес­публіці. Під час першої спроби побудувати незалежну державу у видатного українського економіста М. Туган-Барановського запи­тали, чи потрібно вводити гривню. Відповідь була такою: "Вво­дити і негайно!" Хоча ситуація у ці роки також була дуже склад­ною: перша світова війна, розруха, громадянська війна.

Зазначимо, що купон не виконував функції нагромадження, тобто його не сприймали як одну із форм майна. Тому в 1991-1992 pp. відбулася "втеча" купона в реальні товарні цінності, що стало ще однією причиною зростання цін. Крім того, процес на­громадження відбувався у вільно конвертованій валюті (ВКВ), а це теж спричиняло падіння ціни купона.

Отже, протягом першого періоду розвитку фінансової полі­тики незалежної України було втрачено сприятливий момент для введення повноцінної української валюти.

За період 1991-1993 pp. загострилася криза й у валютній си­стемі, відбулося штучне заниження в десятки разів курсу націо­нальної валюти стосовно російського рубля. Не було гарантовано і забезпечено репатріацію (повернення) валютного виторгу екс­портерів. Зменшився зовнішньоторговельний оборот з негатив­ним для України сальдо платіжного балансу.

Кредитні емісії НБУ не сприяли гальмуванню спаду вироб­ництва. Понад 80% кредитів були спрямовані у державний сек­тор економіки на підтримку передусім збанкрутілих підприємств. Найдоцільніше було б закрити такі підприємства згідно з Зако­ном "Про банкрутство", надаючи підтримку тільки найважливі­шим з них. Проте були прокредитовані підприємства і цілі га­лузі без урахування їхньої значимості, що і стало вирішальним інфляційним фактором.

Унаслідок перелічених негараздів в економіці України відбу­лося сторазове зростання роздрібних цін за вдвічі нижчих темпів зростання заробітної плати. Частка заробітної плати в собівар­тості продукції зменшилася майже вдвічі. Поволі зникали і сти­мули до праці.

У фінансовій політиці Української держави значне місце по­сідає грошова реформа 1996 p.

Середньомісячна інфляція за сер-

167

пень 1996 - липень 1997 pp. становила 1.4 %, а за відповідний період 1995 -1996 рр. - 5.1 %. Зміцнення гривні сприяло зміні струк­тури грошової маси. Якщо на початок серпня 1996 p. питома вага національної валюти в структурі грошової маси М2 становила 82.1%, то на відповідний період поточного року - 85.3 %.1 Най­важливіші фінансово-економічні наслідки грошової реформи на­ведено у табл. 7.2.

Довіра до нової грошової одиниці зумовила зростання вкладів населення в комерційні банки. Питома вага строкових вкладів у загальній сумі вкладів населення за аналогічний період зросла майже на 10%.

Пожвавився і валютний ринок. За липень 1996 - червень 1997 pp. продано 23 млрд дол. США, тоді як за липень 1995 -червень 1996 pp. - 13.5 млрд. Національна валюта почала працю­вати на свою економіку - на 24,8 % зросли реальні кредитні вкла­дення (див. табл. 7.2). Порівняно дешевшими стали і самі креди­ти. Станом на10.10.1997р. облікова ставка Національного банку України становила 16 %.

* * *

Сьогодні фінансово-економічна ситуація в Україні є складною, суперечливою і неоднозначною. Об'єктивно самим процесом роз­витку ситуації в центр економічної політики нині поставлено пи­тання про перехід до економічного зростання. Останнє можливе за наявності грошової, фінансової і виробничої стабілізації2.

Фінансова криза в Україні (неплатежі, спад виробництва, інфляція, девальвація гривні) є головним дестабілізаційним фак­тором економічного життя. Наповнення дохідної частини бюдже­ту за рахунок повного збору податків, а також зовнішніх запози­чень, зменшення державних витрат - це важливий, проте не ос­новний шлях виходу із кризової ситуації. Тому в рамках поглиб-

_____

1 Згідно з класифікацією НБУ грошова маса включає: МО - банкноти і розмінну монету, М1-МО - кошти на безтермінових рахунках і поточних депозитах у комерційних банках; М2-М1 - строкові депозити і валютні заощадження.

2 Див.: Черняк В. Шанс стати "драконом" //Голос України.

1997.№ 141. С.5.

168

Таблиця 7.2

Фінансово-валютні показники України до і після грошової реформи 1996 p.*

Показники До реформи Після реформи
1. Інфляція середньомісячна, за серпень-липень 81,0 17,8
відповідних років, % 5,1 1,4
2. Зростання ВВП за січень-серпень відповідних
років, % -9,5 -6,9
3. Зростання промислового виробництва за липень-червень відповідних років (червень -100%) -4,4 -2,2
4. Динаміка обмінного курсу долара США за липень-червень відповідних років, %
номінальний -32,8 2,2
реальний -26,1 -13,3
5. Зміна реальної грошової маси М2 з 1 серпня по 1 червня відповідних років, % -25,5 23,8
6. Кредитні вкладення в економіку з 1 вересня по 1 червня відповідних років, %
номінальний 40,6 46,9
реальний -25,1 24,8
7. Середні кредитні ставки комерційних банків за липень відповідних років, % 66,3 47,0
8. Питома вага національної валюти в структурі грошової маси М2 на 2 липня відповідних років, % 82,1 85,3
9. Коефіцієнт монетизації економіки (відношення грошової маси до ВВП), %

І квартал 11,1 16,5
ІІ квартал 14,6 17,6
10. Продано доларів США за липень-червень, млн 13491 23161
11. Питома вага бартеру в експорті за січень-червень відповідних років, % 21,2 11,9
12. Приріст вкладень населення за січень-липень відповідних років, %

номінальний 34,7 36,5
реальний 7,7 29,5
13. Питома вага строкових вкладів у загальній сумі вкладів населення на 1 серпня відповідних років, % 52,0 61,3

* За даними: Пинзеник В. Шанс, который мы упустили // Зеркало недели. 1997. №35.С.П.

169

лення ринкової трансформації треба спрямувати ринкові механіз­ми та інститути до відновлення і розвитку національного вироб­ництва на сучасній техніко-технологічній і організаційній основі, проведення радикальних структурних перетворень у галузевій і територіальній структурі господарства.

Це дасть змогу суттєво збільшити доходи як національних виробників, так і населення, що стане основою для вирішення фінансових проблем в Україні. Крім того, для виходу із фінансо­вої кризи і зміцнення економічної безпеки держави потрібно:

досягти перелому в розвитку інвестиційного процесу, забез­печити прискорений розвиток пріоритетних галузей та виробництв - високотехнологічного машинобудування (особливо ВПК) та аг­ропромислового комплексу;

активізувати роботу з подолання кризи неплатежів, у тім числі за рахунок використання вексельного обігу, використовувати в повному обсязі Закон про банкрутство- звести до мінімуму бар­терні операції;

створити сприятливі умови для залучення в національну еко­номіку іноземного капіталу, віддаючи перевагу прямим закордон­ним інвестиціям;

вести активну і цілеспрямовану діяльність щодо повернення в Україну грошових засобів, вивезених за межі держави, скоро­чення тіньового сектора економіки, повернення закордонних кре­дитів, одержаних підприємствами під гарантії уряду;

сприяти підвищенню кредитної спроможності комерційних банків зниженню рівня відсоткової ставки та збільшенню частки довготермінових кредитів.

Грошова стабілізація в нашій країні досягнута, проте без фінансової стабілізації вона є штучною, а фінансова без стабілі­зації виробництва - нестійкою. Україна стоїть перед потребою доповнити грошову стабілізацію фінансовою, а фінансову - стабі­лізацією виробництва. Звідси випливає, що фінанси і підприєм­ництво є головнями ланками у ланцюгу економічних реформ. Здо­рові фінанси - це здорове виробництво. Зростання виробництва було і є основою фінансово-економічної стабілізації і процвітання.

170

<< | >>
Источник: І. Михасюк та ін.. Державне регулювання економіки /За ред. д-ра. екон. наук, проф., акад. АН Вищої школи України І.Р.МИХАСЮКА/. - Львівський національний університет ім. І.Франка, Львів: "Українські технології",1999. - 640 с.. 1999

Еще по теме 7.2. Фінансова політика уряду:

  1. Фінансова політика як складова економічної політики держави
  2. 9.1. Фінансова стратегія і фінансова політика підприємства
  3. 2.3. Фінансова політика
  4. Фінансова політика: сутність, види, значення
  5. Тема 2. Державна регіональна фінансова політика
  6. Тема 1.3. Фінансова політика
  7. Тема 3 Фінансова політика
  8. Міжнародна фінансова політика, її типи та інструменти
  9. 5.2. Амортизаційна політика та її вплив на формування фінансових ресурсів підприємства
  10. Фінансова політика Великобританії та Європейський Союз
  11. 9.1. Регіональна економічна політика, її сутність і завдання. 9.2. Механізм реалізації регіональної економічної політики держави. 9.3. Державне регулювання соціально-еконо­мічного розвитку регіонів. 9.4. Місцеві бюджети як фінансова основа соціально-економічного розвитку регіонів
  12. 1.2. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -