<<
>>

Етапи програмно-цільового планування

Кожна ДЦП, незалежно від її складності, обсягів фінансування та масштабів робіт, перебуває в різних станах: від стану, коли програми ще немає, до стану, коли програми вже немає. Проміжок часу від моменту виникнення програми до моменту її ліквідації має назву життєвого циклу ДЦП.

Стани, через які проходить ДЦП, називають етапами (фазами, стадіями) ДЦП. У свою чергу кожен етап може підрозділятися на підетапи (підфази, підстадії).

Відповідно до системного підходу та основних принципів програмно-цільового планування (цільова спрямованість на досяг­нення кінцевих результатів, комплексність, альтернативність, керованість) чередування етапів розроблення та реалізації ДЦП здійснюється за такою схемою:

1. Відбір переліку проблем, що підлягають програмному роз­в’язанню.

2. Формування та видача вихідного завдання на розроблення програми.

3. Розроблення проекту програми.

4. Затвердження програми.

5. Реалізація програми.

6. Звіт про виконання програми.

Розглянемо сутність, завдання і перелік необхідних видів робіт та обґрунтувань кожного етапу розроблення та реалізації цільових комплексних програм (рис. 2.7).

1. Відбір переліку проблем, що підлягають програмному роз­в’язанню. Згідно з теорією менеджменту всю сукупність проблем можна класифікувати за двома типами. По-перше, проблемою вважається ситуація, коли традиційні методи державного регулювання нездатні забезпечити досягнення цілей соціально-економічної політики. Так, за допомогою непрямих методів регулювання держава впливає на економічні інтереси суб’єктів підприємництва з метою орієнтації їхньої діяльності в напрямах державних пріоритетів. Але низька еластичність економічних інструментів і мотивів поведінки підприємців створює ситуацію, коли мета державного регулювання стає неадекватною засобам її досягнення. Як наслідок — цілі не досягаються. По-друге, проб­лемою вважається ситуація, коли існує потенційна можливість досягнення позитивного соціально-економічного результату.

Учасники ДЦП Етапи, підетапи, заходи ДЦП
Державний орган — замовник ДЦП Відбір переліку проблем, що підлягають програмному розв’язанню
Діагностика проблем Визначення цілей
Державний орган — замовник ДЦП Формування та видача вихідного завдання на розроблення програми
Формулювання цілей та завдань Визначення статусу учасників програми Орієнтовний обсяг витрат на розроблення та реалізацію програми
Головний розробник ДЦП Розроблення проекту програми
Ідентифікація проблем Проект програми
Побудова дерева цілей Основні показники Перелік заходів Обґрунтування Організаційно-економічний механізм
Державний орган — замовник ДЦП Затвердження програми
Державний орган — виконавець ДЦП, підприємства — виконавці ДЦП Реалізація програми
Обнародування цілей, пе­реліку пріоритетів та організаційно-еконо­мічного механізму Укладання дер­жавних контрак­тів Виконання комплексів робіт
Державний орган — замовник ДЦП,

Державний орган — виконавець ДЦП

Звіт про виконання програми

Рис.

2.7. Етапи розроблення та реалізації ДЦП

Формування переліку проблем, що підлягають програмному розв’язанню, здійснюється на підставі стратегії соціально-економіч­ної політики держави. У зв’язку з тим, що ДЦП державного рівня потребують, як правило, великих обсягів фінансових і матеріальних ресурсів і навіть (у деяких випадках) створення спеціальних органів управління, формування національних програм доцільно здійснювати тільки в разі, по-перше, великої народногосподар- ської значущості та, по-друге, неможливості комплексного роз­в’язання проблем за допомогою традиційних методів планування та регулювання. Отже, основними принципами формування переліку проблем, для розв’язання яких необхідне розроблення відповідних програм, є: оцінювання суспільних потреб у вирішенні тієї чи тієї проблеми; облік і аналіз негативних і позитивних зовнішніх ефектів, які можуть виникнути в результаті вирішення існуючих проблем; порівнювання витрат на розв’язання проблем з ресурсними можливостями.

Процедура відбору проблем, що підлягають програмному розв’язанню, пов’язана з пріоритетами соціально-економічної політики держави. Проголошення державних пріоритетів здійснюється на підставі політичних рішень, які мають відповідати принципам економічної ефективності та соціальної справедливості.

2. Формування вихідного завдання на розроблення програми. Роботу з формування вихідного завдання на розроблення ДЦП здійснює замовник. Вихідне завдання має складатися з таких головних блоків:

O розгорнуте формулювання головної цілі, підцілей та зав­дань програми;

O орієнтовний перелік центральних і місцевих державних органів, які братимуть участь у реалізації програми;

O обсяг витрат на розроблення та реалізацію програми із зазначенням основних джерел фінансування;

O інші вказівки щодо організації розроблення та реалізації програми.

Характер і специфіка народногосподарських проблем, а також рівень компетенції державних органів зумовлюють необхідність визначення статусу учасників програмно-цільового планування.

Учасниками формування та реалізації ДЦП є: державний орган — замовник ДЦП; головний розробник ДЦП; державні органи — виконавці ДЦП; підприємства — виконавці заходів ДЦП.

Державний орган — замовник ДЦП (орган законодавчої, виконавчої, представницької влади) впливає на всі етапи життєвого цик­лу програми: визначає проблеми, способи їх розв’язання та цілі програми; формує вихідне завдання на розроблення програми; визначає головного розробника програми; затверджує програму та забезпечує контроль її виконання. У разі, коли розв’язан­ня проблеми потребує високого рівня компетенції учасника програмно-цільового управління, створюють орган управління програмою, якому передають повноваження державного замовника ДЦП.

Головний розробник ДЦП — організація, основними функціями якої є: розроблення проекту програми, координація дій виконавців програми, контроль виконання й коригування заходів ДЦП. Функції головного розробника може виконувати орган управління програмою, якщо такий створено. Головним розробником може бути й колектив фахівців з державних службовців високого рангу, науковців, провідних спеціалістів у галузі виробництва, фінансів, маркетингу, інформаційних технологій і т. п.

Державний орган — виконавець ДЦП (орган державної виконавчої влади) несе відповідальність за виконання певних заходів ДЦП. Найважливішою функцією цього учасника програмно-цільового управління є укладання державних контрактів з підприємствами — виконавцями завдань програми.

Підприємство — виконавець ДЦП — це підприємство (установа, організація), що забезпечує виконання конкретних завдань програми (державних закупівель) через виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг).

3. Розроблення проекту програми. Роботу з розроблення про- екту ДЦП очолює й координує орган управління програмою. Проект програми має принаймні включати такі головні розділи: цільовий; зведений; організаційний.

У цільовому розділі наводяться постановка й опис проблеми, а також способи її розв’язання.

Для чіткого визначення способів досягнення цілей і заходів програми цілі повинні відповідати трьом основним вимогам: конкретності, визначеності в часі і реальності. Конкретність досягається встановленням кількісних і якісних орієнтирів (нормативів) — інформаційної бази для дальших організаційних рішень, планово-економічних розрахунків, оцінки результатів діяльності виконавців і контролю. Визначеність у часі передбачає формулювання спочатку головної цілі, потім — підцілей другого, третього і т. д. рівнів із зазначенням строків їх досягнення. Установлення цілей, які перевищують можливості економіки, може призвести до значних збитків і подальшого загострення соціально-економічних проблем. Тому цілі, підцілі та завдання цільових комплексних програм мають бути реальними.

Конкретність, визначеність строків досягнення і реальність цілей забезпечуються за допомогою побудови дерева цілей. Процедура побудови дерева цілей може мати такий порядок дій:

1. Експертний аналіз відповідності вихідного формулювання цілі програми проблемі, яка підлягає розв’язанню.

2. Виявлення часткових цілей програми та їх аналіз.

3. Оформлення даних, здобутих під час експертизи, в установ­леній формі (у вигляді таблиці або матриці). Кожний експерт має подати власний варіант набору часткових цілей.

4. Узгодження думок експертів на підставі аналізу запропонованих варіантів і побудова дерева цілей.

Дерево цілей є основою для визначення альтернативних засобів і методів досягнення цілей, побудови дерева рішень, формування переліку основних заходів і завдань програми. Вибір альтернативних варіантів досягнення цілей здійснюється через порівняння соціально-економічної ефективності кожного з варіан­тів за допомогою існуючої методики визначення ефективності з урахуванням позитивних і негативних екстерналій.

Зведений розділ програми включає: основні показники програми; перелік основних заходів програми; ресурсне забезпечення заходів програми.

Перелік основних показників програми обумовлений характером і специфікою проблем і цілей.

Він може включати показники, які відображають: обсяги виробництва продукції (робіт, послуг); уведення в дію виробничих потужностей, основних фондів та об’єктів виробничого й невиробничого призначення; приріст запасів корисних копалин; характеристику структурних зрушень в економіці; зростання рівня життя населення і т. д. Основні показники програми розробляються як в цілому на весь життєвий цикл програми, так і в розрізі окремих цільових рівнів.

Перелік основних заходів програми розробляється в календарному та відомчому розрізах. Програмний захід — це структурно визначена послідовність комплексу робіт (дій), які ведуть до розв’язання конкретного завдання або досягнення підцілі (цілі) програми. План заходів має висвітлювати, хто, що саме та в які строки повинен зробити, щоб розв’язати певне завдання. Формування завдань на здійснення робіт відомствам-виконавцям повинно ґрунтуватися на альтернативних засадах.

Реальність заходів програми значною мірою залежить від ресурсного забезпечення. Діагностика проблеми передбачає необхідність визначення ресурсних обмежень. Обмеження (неадекват­ність трудових, матеріальних, фінансових ресурсів; брак відпо­відних технологій і т. п.) варіюються залежно від характеру й специфіки проблеми. Для обґрунтування заходів ДЦП розробляються баланси тих ресурсів, які використовуються під час реалізації програми.

Складовою програми є організаційно-економічний механізм управління процесом реалізації програми. Організаційно-еконо­мічний механізм передбачає створення спрямованої на реалі­зацію передбачених програмою заходів системи правових, адміністративних та економічних регуляторів. Слід зазначити, що рамки існуючих законів в економічній сфері можуть стати своєрідними обмеженнями щодо застосування адміністративних та економічних методів регулювання. Тому проекти національних програм повинні містити перелік пропозицій стосовно зміни законодавства з питань надання податкових, кредитних, цінових, амортизаційних, митних та інших пільг з метою заохочування й стимулювання виконавців державних цільових програм.

Основним елементом організаційно-економічного механізму реалізації завдань програм є механізм державних закупівель. Державний контракт (договір) є основним документом, який врегульовує економічні, правові та організаційні відносини між державним замовником і виконавцем. У контрактах мають бути зазначені вимоги щодо обсягів, номенклатури та якості продукції (робіт, послуг), а також чітко визначені строки поставок продукції (виконання робіт, надання послуг) конкретним споживачам. Етап розроблення проекту ДЦП завершується переданням його замовнику.

4. Затвердження програми. Проект програми, прийнятий замовником, подається для затвердження Кабінету Міністрів Украї­ни. ДЦП підлягають обов’язковій реєстрації та обліку. Облік і ведення реєстру програм державного рівня здійснює Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України.

5. Реалізація програми. Цей етап має такі дві основні стадії: укладання державних контрактів і виконання комплексів робіт.

Укладання державних контрактів (договорів) здійснює державний орган, який несе відповідальність за виконання певних заходів, передбачених програмою. Він повинен здійснити, виходячи з державних інтересів, вибір учасників процедури закупівлі способом конкурентного відбору (див. розд. 10). З метою відбору найліпшого з потенційних виконавців державного контракту кож­ного з них треба «оцінити» за допомогою відповідних критеріїв. Такими критеріями можуть бути, наприклад: реальні можливості претендентів виконати завдання; якісні характеристики продукції (робіт, послуг) підприємств-претендентів; обсяги ресурсів, необхідних виконавцям, для досягнення певного соціально-економіч­ного результату, і т. п.

На стадії виконання комплексів робіт відбувається виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг) згідно із завданнями, що їх передбачено державними договорами.

6. Звіт про виконання програми. Звіт про виконання ДЦП є складовою контролю.

<< | >>
Источник: С. М. Чистов та ін.. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. /— Вид. 2-ге, доопрац. і допов. — К.: КНЕУ,2004. — 440 с.. 2004

Еще по теме Етапи програмно-цільового планування:

  1. Програмно-цільовий метод планування бюджету
  2. 3. Програмно-цільовий метод бюджетного планування
  3. Сутність програмно-цільового методу планування, державні цільові програми
  4. 2.4. Державне програмно-цільове планування
  5. 2.1. Сутність соціально-економічної стратегії. 2.2. Соціально-економічне прогнозування. 2.3. Макроекономічне планування. 2.4. Державне програмно-цільове планування
  6. Тема 6. Складання місцевих бюджетів за програмно-цільовим методом.
  7. 4. Порядок планування та етапи проведення ревізій та перевірок органами Держфінінспеції
  8. Характеристика і класи програмних продуктів. Комп 'ютерна бухгалтерія.
  9. Основні етапи аналізу конкурентів:
  10. Система прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку України
  11. Контроль і ревізія капіталу, резервів та коштів цільового призначення
  12. Призначення і роль цільових фондів фінансових ресурсів
  13. 5.3.2. Система позабюджетних цільових фондів
  14. 5.2. Методика та організація розробки цільових комплексних програм
  15. 3.1.3. Фонди цільового призначення та їх взаємозв’язок з бюджетом
  16. 10.6. Прикладні аспекти програмного регулювання розвитку малого та середнього бізнесу у регіоні
  17. Етапи підготовки та проведення контролю.
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -