<<
>>

9.3. Державне регулювання соціально-економічного розвитку регіонів

У рамках ДРЕП, в умовах децентралізації управління, при роздержавленні та приватизації підприємств державне втручання в економічні процеси регіонів постійно звужується, а роль територій у проведенні економічних реформ, трансформації форм власності, розвитку ринкової та соціальної інфраструктури, розвитку підприємництва, заснованого на комунальній власності, постійно зростає.

Управління соціально-економічним розвитком господарства регіону має забезпечувати вибір і здійснення тільки оптимальних рішень. Збитки, які приносять необґрунтовані рішення, примножено зростають і породжують низку економічних, соціаль­них та екологічних проблем.

Держава спрямовує і координує діяльність місцевих органів державної виконавчої влади у сфері забезпечення економічної безпеки держави, фінансово-економічної стабільності, зміцнення грошового обігу, фінансово-бюджетної дисципліни, валютного і митного контролю, реалізації структурної, промислової, науково-технічної політики та інших загальнодержавних пріоритетів і програм.

Об’єктами державного регулювання стають природно-економіч­ні регіони, з підприємствами всіх форм власності, що знаходяться на їхній території.

Механізм державного регулювання соціально-економічного розвитку регіону унаочнює рис. 9.1.

Державне регулювання регіонального розвитку складається з адміністративно-правового, економічного та специфічно-терито­ріального регулювання.

Специфічно-територіальне регулювання визначає конкретні методи державного регулювання розвитку регіонів через проведення типологізації регіонів на макро- і мікрорівні.

Типологізація регіонів проводиться за такими параметрами: географічне положення; кліматичні умови; наявність природних ресурсів; рівень економічного і соціального розвитку; структура господарства; рівень розвитку виробничої та соціальної інфраструктури; рівень розвитку зовнішньоекономічних зв’язків.

Після основного розподілу регіонів за типами додатково мож­на виділити регіони з різною демографічною ситуацією, різним соціально-психологічним кліматом.

Рис. 9.1. Механізм державного регулювання економіки регіону

Такі фактори враховуються при розробленні та реалізації ДРЕП.

З огляду на природні, економічні, соціально-демографічні та історично-етнічні умови і фактори, що впливають на формування регіональних комплексів, для регулювання основних територіальних пропорцій і визначення стратегії розвитку в Україні застосовується мезорайонування.

В основу мезорайонування покладено вісім економічних регіонів:

1. Донецький (Донецька, Луганська області);

2. Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області);

3. Східний (Полтавська, Сумська, Харківська області);

4. Центральний (Київська, Черкаська області, м. Київ);

5. Поліський (Волинська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська області);

6. Подільський (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області);

7. Причорноморський (Миколаївська, Одеська, Херсонська області, АР Крим, м. Севастополь);

8. Карпатський (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька області).

З урахуванням наявного природно-ресурсного і науково-виробничого потенціалу, необхідності структурної перебудови економіки країни та зближення соціально-економічних рівнів розвитку регіонів для кожного з економічних районів у складі ДРЕП визначаються основні напрями розвитку господарських комплексів регіонів на перспективу.

Донецький економічний район. Залежно від потреб держави збалансування розвитку основних галузей спеціалізації: вугільна, металургійна, хімічна промисловості; впровадження в них ефективних технологій, екологічно безпечних і безвідходних виробництв; структурна перебудова металургійного комплексу, спрямована на розвиток виробництва електросталі, тонколистової продукції, випуск нових видів металопродукції; розвиток сільсько­господарського виробництва; забезпечення ефективної зайнятості населення, створення нових робочих місць.

Придніпровський економічний район. Забезпечення соціальної орієнтованості народногосподарського комплексу; скорочення до рівня державних потреб виробництва залізної та марган­цевої руд, зменшення обсягів вивезення цієї сировини і розширення виробництва прогресивних видів прокату, продукції кольо­рової металургії; реконструкція і конверсія оборонних підприємств; створення технопарків на основі науково-технічного потен­ціалу міст Дніпропетровська і Запоріжжя; прискорення розвитку галузей АПК; раціональне використання біологічних ресурсів Азовського моря; вдосконалення територіальної організації виробництва за рахунок розвитку малих населених пунктів на основі організації підприємств з випуску товарів народного споживання; подальший розвиток соціальної інфраструктури.

Східний економічний район. Структурна перебудова і часткова конверсія машинобудівної промисловості з метою зростання випуску товарів народного споживання; створення технопарків і технополісів у м. Харкові на базі використання його науково-технічного потенціалу та використовуючи його прикордонне розміщення; вдосконалення сільськогосподарського виробництва і розвиток харчової промисловості; розширення мережі транспорт­них комунікацій; розвиток будівельної промисловості; збільшення до максимально можливих обсягів видобутку газу, нафти, стабілізація водопостачання і забезпечення раціонального використання водних ресурсів.

Центральний економічний район. посилення соціальної орієнтації в економіці; розвиток харчової, легкої промисловості та промисловості з переробки сільськогосподарської сировини; розвиток галузей машинобудування, а саме точної механіки та оптики, електроніки, конверсія окремих підприємств ВПК; реконструкція підприємств хімічної промисловості; пріоритетний розвиток наукомістких виробництв, створення технопарків на основі потенціалу м. Києва та створення в Києві міжнародного інфраструктурного центру для обслуговування потреб міжнародного співробітництва України.

Поліський економічний район.

забезпечення розвитку сільського та лісового господарства, харчової, легкої промисловості, приладобудування, сільськогосподарського машинобудування; видобутку і переробки мінералів; відновлення вирощування і виробництва продукції з льону-довгунця; створення наукомістких підприємств з виробництва електронної техніки, електропобутових товарів і товарів народного споживання; прискорений розвиток соціальної та виробничої інфраструктури та поліпшення екологічної ситуації в регіоні.

Подільський економічний район. розвиток АПК і підприємств з виробництва засобів виробництва для нього; забезпечення подальшого розвитку легкої промисловості, промисловості будівельних матеріалів; збереження в машинобудуванні пріоритетного розвитку екологічно чистих, наукомістких виробництв з низькою металомісткістю та розвиток виробництва скляних і фаянсових виробів на основі власної сировини; підвищення екологічної безпеки в місцевостях, що прилягають до Хмельницької АЕС, Кам’янець-Подільського цементного комбінату та Вінницького ВО «Хімпром».

Причорноморський економічний район. Удосконалення галузевої структури промисловості в напрямі розвитку наукомістких екологічно чистих підприємств; ефективний розвиток суднобудування; здійснення часткової конверсії підприємств ВПК; розвиток морегосподарського комплексу; збільшення виробництва зерна, соняшнику, овочів, фруктів, винограду, м’яса і молока; прискорений розвиток інфраструктури курортного господарства, ефективне і комплексне використання рекреаційних ресурсів; забезпечення Кримського півострова енергоресурсами за рахунок екологічно чистих джерел енергії, розв’язання проблеми водопостачання та охорони місцевих водних ресурсів; інтенсифікація сільського господарства в Криму, відновлення виноградників і виробництва вина; розвиток і раціональне використання біологіч­них ресурсів Чорного та Азовського морів, внутрішніх водойм; технічне переоснащення портового господарства і риболовецького флоту; розвиток інфраструктури транспорту і засобів зв’язку.

Карпатський економічний район. формування високорозвинених рекреаційно-туристичних, оздоровчо-лікувальних комплек­сів загальнодержавного і міжнародного призначення; структурна перебудова промислового комплексу; реконструкція хімічної промисловості; подальший розвиток лісового господарства; відновлення народних промислів і ремесел; розвиток прикордонної торгівлі та прикордонного співробітництва; реконструкція підприємств паливно-енергетичного комплексу; розвиток сільського господарства, легкої та харчової промисловості.

Для поліпшення державного регулювання у сфері соціально-економічного розвитку регіонів Концепцією державної регіональ­ної політики передбачається:

O удосконалити державне стратегічне регіональне планування, яке б дозволяло точніше та обґрунтовано визначити основні довгострокові та поточні пріоритети регіонального розвитку на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях, врахувати їх під час розроблення відповідних розділів проектів загальнодержавних програм економічного і соціального розвитку України, регіональних і місцевих програм і планів;

O поліпшити механізм державної підтримки розвитку регіонів, концентрації державних ресурсів на вирішення його пріоритетних проблем, що мають загальнодержавне значення;

O стимулювати розвиток транскордонних і міжрегіональних економічних зв’язків на основі виробничої кооперації та інтеграції, сприяти створенню відповідних промислово-фінансових груп, інших сучасних форм господарювання;

O здійснити систему заходів із розбудови інфраструктури регіонального розвитку (ринків продовольства, землі, праці, капіталу, включаючи товарні біржі, агроторгові дома, оптові ринки тощо, а також регіональні агентства розвитку) з метою поліпшення умов використання передових інноваційних технологій, підвищення інвестиційної привабливості регіонів, удосконалення підготовки і перепідготовки відповідних фахівців з проблем регіо­нального розвитку, координації програм технічної допомоги, спрямованих на підтримку регіонального розвитку;

O стимулювання розвитку регіонів або їхніх частин, у межах яких показники економічного розвитку та соціального забезпечення громадян за критеріями, визначеними законодавством, значно нижчі, ніж відповідні середні показники в країні (так звані депресивні території), шляхом упровадження особливих механіз­мів бюджетної, податкової, цінової, грошово-кредитної, інноваційної та інвестиційної політики щодо таких територій з метою стимулювання їхнього розвитку на основі ефективного використання власного природного, економічного, трудового, наукового потенціалу.

Суб’єктами, що безпосередньо здійснюють регулювання соціально-економічного розвитку в регіонах, проводять політику держави на місцях, є обласні, районні та міські держадміністрації. Вони забезпечують реалізацію законів України, указів Президента, постанов Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, рішень відповідних представницьких органів регіонального самоврядування. Отже, для виконавчої влади — Президента, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств — держадміністрації є інструментом в процесі реалізації законів та інших правових актів.

Регіональні державні адміністрації мають широкі повноваження щодо: соціально-економічного розвитку; бюджету та фінансів; управління майном, приватизації та підприємництва в галузі містобудування, житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування транспорту і зв’я­зку; використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля; в галузі міжнародних і зовнішньоекономічних відносин.

Для виконання функцій управління територією, реалізації загальнодержавної та регіональної політики в складі місцевих державних адміністрацій створено відповідні економічні служби — управління економіки. Основними завданнями управлінь економіки місцевих державних адміністрацій є: реалізація ДРЕП на відповідній території; забезпечення комплексного соціально-економічного розвитку регіону; сприяння проведенню економічних реформ, забезпечення раціонального використання виробничо-технічного та наукового потенціалу регіону, його природних, трудових і фінансових ресурсів; методичне керівництво економіч­ною роботою в регіоні. Також управління економіки виконують певні функції в галузі використання і охорони земель, природних ресурсів, навколишнього середовища; в галузі обслуговування населення; міжнародних та зовнішньоекономічних зв’язків.

Специфіка діяльності місцевих державних адміністрацій пов’язана з тим, що їхню фінансово-економічну основу становлять земля, природні ресурси, комунальна власність, доходи місцевого бюджету. У комунальній власності перебувають життєво важливі об’єкти житлово-комунального господарства (житлові будинки, ліфтове господарство, тепло-, водо-, газо-, електропостачання, каналізація, благоустрій і т. д.), міського транспорту, шляхового господарства, соціально-культурної і побутової сфери (дошкільні дитячі заклади, школи, бібліотеки, лікарні, станції швидкої медичної допомоги тощо).

До основних функцій МДА стосовно регулювання економічних відносин та соціально-економічного розвитку регіонів належать: розроблення прогнозів і програм соціально-економічного розвитку регіону; бюджетна діяльність; забезпечення функціонування об’єктів комунальної власності; забезпечення раціонального використання землі, природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища; впорядкування та стимулювання діяльності малого та середнього бізнесу; соціальний захист та розв’язання проблем зайнятості населення і т. д.

<< | >>
Источник: С. М. Чистов та ін.. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. /— Вид. 2-ге, доопрац. і допов. — К.: КНЕУ,2004. — 440 с.. 2004

Еще по теме 9.3. Державне регулювання соціально-економічного розвитку регіонів:

  1. 9.1. Регіональна економічна політика, її сутність і завдання. 9.2. Механізм реалізації регіональної економічної політики держави. 9.3. Державне регулювання соціально-еконо­мічного розвитку регіонів. 9.4. Місцеві бюджети як фінансова основа соціально-економічного розвитку регіонів
  2. 14.9. Форми державного регулювання економічного й соціального розвитку регіонів
  3. 14.9.3. Державна програма економічного і соціальної о розвитку України - основа програми розвитку регіонів
  4. 14.10.3. Реалізація програм економічного і соціального розвитку регіонів
  5. 1.1. Місцеві бюджети як основа фінансування соціально-економічного розвитку регіонів
  6. 9.4. Місцеві бюджети як фінансова основа соціально-економічного розвитку регіонів
  7. ТЕМА 14. Державне регулювання розвитку регіонів
  8. Державне прогнозування економічного і соціального розвитку України
  9. Державна програма економічного і соціального розвитку України як форма макроекономічного планування
  10. Принципи державного прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку
  11. 1.1. Фінансова автономія у складі фінансового механізму регулювання соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць
  12. Специфіка соціально-економічного розвитку та економічна роль держави в Скандинавських країнах
  13. Тема 1.2. Стратегія соціально-економічного розвитку країни
  14. Тема 2. Cтратегія соціально-економічного розвитку країни
  15. 2. 3. Підходи до оцінювання економічної складової забезпечення соціального розвитку та збалансування показників соціального розвитку
  16. Система прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку України
  17. Структура Державної програми економічного і соціального розвитку України
  18. 14.10.1. Програма економічного й соціального розвитку регіону як форма регіонального планування
  19. 4.2. Система прогнозів економічного і соціального розвитку
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -