14.12.5. Соціальна й екологічна політика в регіоні
У перехідний до ринкових відносин період особливу увагу в регіонах треба приділяти соціальній політиці, оскільки соціальні питання в умовах ринкової економіки, як звичайно, поза увагою підприємців.
Тому регулювання процесів соціального облаштування. насамперед сільських територій, механізми управління ними та їхнє фінансування повинна взяти на себе держава. В країнах з розвинутою ринковою економікою уже сформувались достатньо ефективні механізми вирішення соціальних (та екологічних) проблем, які опинились поза сферою впливу ринкового механізму1 . Головні з них доцільно взяти на озброєння й нашим регіональним органам управління. А саме:1) надання громадянам послуг колективного користування:
оборона- охорона громадського порядку, національні шляхи сполучення та енергетичні системи, системи медичного обслуговування та освіти, фундаментальні наукові дослідження тощо;
2) механізм регулювання соціальних (позаринкових) процесів. який забезпечує усунення, пом'якшення, компенсацію негативних соціальних явищ, що виникають у процесі функціонування ринкової економіки: безробіття, значна різниця у доходах громадян, нерівність у соціальному забезпеченні й соціальному обслуговуванні населення та соціальному облаштуванні територій тощо;
3) механізм регулювання екологічних (позаринкових) процесів - механізми забезпечення ліквідації, локалізації, зменшення впливу негативних екологічних явищ та процесів, екологонебезпечної промислової та аграрної діяльності, екологонебезпечних наслідків минулої діяльності тощо, а також компенсації за завдану ними шкоду.
Ці механізми працюють у чітко окресленому правовому полі, мають надійні адміністративні й економічні важелі регулювання.
У високорозвинутих країнах світу, зокрема у США, держава, намагаючись обмежити вплив негативних екстерналій, частіше
_____
1 Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми.Ч.
2. С. 67-72.583
вдається до регулятивних заходів, ніж до накладання штрафів за забруднення або субсидування боротьби з забрудненням. Уряд розробив норми викидів автомобільних газів, запропонував детальний комплекс заходів для регулювання розміщення складів токсичних хімікатів, вимагає від авіа- та залізничних компаній обладнання певних приміщень для осіб, які не курять. Було прийнято законодавчі акти, згідно з якими нафтовидобувні компанії, яким належать свердловини в одному басейні, повинні об'єднувати своє виробництво. Держава накладає обмеження на риболовлю та полювання з метою зменшення втрат, пов'язаних з надмірною експлуатацією цих ресурсів. Наведені приклади свідчать про багатоманітність форм державного регулювання.
З метою зменшити забруднення довкілля держава застосовує два важливі види регулювання: з одного бою», ті. за яких рівень забруднення контрольований, а фірмам заборонено перевищувати деякий критичний рівень забруднення, а з іншого, - ті, за яких держава регулює виробничий процес, (відомі як регулювання ресурсів). Наприклад- держава може не дозволяти використання деяких типів вугілля або ж може поставити вимогу застосування газоочищувачів та інших засобів боротьби з забрудненням, або ж може вимагати від фірми спорудження на деякій висоті вловлювачів шкідливих часток диму.
Коли можливе пряме регулювання рівня забруднення, застосовують принцип регулювання ресурсів. Суспільство схвильоване не надмірним рівнем забруднення, а технологією його походження. Зрозуміло, що фірма ліпше, ніж державні органи, знає, як зменшити рівень забруднення (і як зробити цс з найменшими затратами). І все-таки держава більше покладається на регулювання ресурсів, оскільки в деяких випадках легше контролювати вхідні ресурси, аніж вимірювати рівень забруднення. Проте такого пояснення недостатньо, оскільки на вибір методів регулювання впливають також політичні міркування.
Україна має багато власних напрацювань у галузі екологічного права, які ще невідомі в інших країнах.
Серед них - Закон про охорону атмосферного повітря, у якому йдеться про оплату за584
використання повітря у промислових потребах. Природний ресурс використовують для виробництва, і ніхто за це не платить. На жаль, хоч після прийняття Закону і були вказівки щодо розробки відповідних нормативів з визначення і нарахування платні, однак саме через відсутність цих методик згодом Мінекобезпеки поставило питання про скасування низки положень цього закону замість того, щоб відтермінувати введення відповідних статей у дію.
В Україні сьогодні назріла потреба посилити в регіонах роль окремих складових соціальної політики: у сфері демографічній - державна підтримка молодим сім'ям шляхом надання відповідних кредитів зі спеціальних регіональних фондів для стабілізації народжуваності населення, прискорення роботи з удосконалення міграційної мобільності населення, поліпшення обліку та збирання інформації про міжрегіональні та маятникові переміщення людей; в освітянській сфері - активізувати роботу шкільних рад, посилити навчально-методичну роботу районних та міських відділів народної освіти шляхом скорочення функцій з контролю, створити в системі професійно-технічних об'єднань навчально-виробничі комплекси; у системі вищої освіти - сприяти створенню навчально-наукових інноваційних центрів; у системі охорони здоров'я - передати на регіональний рівень функцію моніторингу за розвитком множинності форм організації медичного обслуговування населення та конкуренції шляхом децентралізації державної охорони здоров'я, чіткіше розмежувати функції та компетенцію регіональних організаційно-господарських структур управління щодо вдосконалення та розвитку нової медичної інфраструктури, визначення потенційного платоспроможного споживача платних медичних послуг, регулювання діяльності страхового ринку.
Учені пропонують сформувати при обласних держадміністраціях Науково-координаційну раду, головним завданням якої була б розробка експертних аналітичних висновків з засадничих питань розвитку регіону, пов'язаних з ресурсозбереженням, екологією.
585
Регіональна екологічна політика потребує, насамперед, проведення у всіх регіонах України інвентаризації джерел забруднення довкілля та екологонебезпечних об'єктів з метою обгрунтування пріоритетів першочергової реалізації державних та регіональних екологічних програм; визначення на території України зон екологічного лиха, легітимізації їхнього статусу та забезпечення гарантії соціального захисту населення, що там проживає; проведення організаційних змін у системі управління охороною навколишнього середовища шляхом розширення прав і відповідальності місцевих органів влади з посиленням координації діяльності центральних міністерств і відомств у сфері охорони природи і раціонального використання природних ресурсів; приведення чинних природоохоронних норм у відповідність зі світовими екологічними стандартами.
Україна - морська держава. У процесі розробки та реалізації нової стратегії стійкого соціально-економічного та екологічного розвитку приморських регіонів України приблизний перелік пріоритетів може бути такий1:
розвиток природоохоронного та природного відтворювального комплексів;
розвиток марікультури та аквакультури в цілому;
розвиток курортно-рекреаційного господарства;
розвиток екологічно безпечного агропромислового комплексі;
розвиток морської торгівлі та екологічно безпечних морських перевезень (торговельний флот та порти);
розвиток екологізованого суднобудівництва та судноремонту;
розвиток точного машинобудування та наукомістких технологій, які сприяють забезпеченню екологізації приморських регіонів.
Названі вище пріоритети в соціально-економічному розвитку приморських регіонів України не можна буде реалізувати, якщо
_____
1 Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми. Ч. 2. С. 67-72.
586
до переліку пріоритетів не потраплять культура та наука, без яких нова стратегія розвитку може зазнати поразки.
Державне регулювання природоохоронної діяльності повинно полягати у контролі за стандартами і нормативами регулювання діяльності промислових виробництв, у доцільності споживання природних ресурсів (особливо невідновлюваних).
Одним з найважливіших напрямів є максимальне використання вторинних ресурсів і відходів виробництва, що потребує комплексного дослідження і контролю за функціонуванням виробництв кожної галузі, оскільки вони технологічно пов'язані між собою.Йдеться про екологізацію суспільного життя як об'єктивно зумовлену рівнями розвитку суспільства, ефективно й послідовно впроваджувану систему державних регіональних і місцевих заходів, спрямованих на застосування якісно нових ресурсозбережних, екологобезпечних видів техніки, технологій та організації матеріального виробництва, способів і методів функціонування промислових, транспортних, господарсько-побутових та інших комплексів. Метою цих заходів є економне і високоефективне використання, збереження, відтворення різних видів ресурсів;
підтримання динамічної екологічної рівноваги і сприятливих для здоров'я людини умов та якісних характеристик довкілля. Кінцевим результатом екологізації суспільного розвитку повинно бути досягнення прийнятного рівня техногенно-екологічної безпеки населення і природного середовища. Для цього треба використовувати підойми і напрями регулювання соціально-економічного розвитку регіонів.
587
Додатки до теми 14
Додаток 1. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"
(фрагмент у схемах)1
Цей закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Головні терміни, використані в Законах України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про спеціальні економічні зони".
Територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
Адміністративно-територіальна одиниця - область, район, місто, район у місті, селище, село.
Місцевий референдум - форма прийняття територіальною громадою рішень з питань, що належать до відання місцевого самоврядування, шляхом прямого голосування.
Загальні збори - зібрання всіх чи частини жителів села (сіл). селища, міста для вирішення питань місцевого значення.
Представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділений правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.
Районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.
Загальний склад ради - кількісний склад депутатів ради. визначений радою відповідно до закону.
_____
1 Схематичне відображення статей Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; див. Конох М.С. Закон України про місцеве самоврядування в Україні (в схемах). Дніпропертовськ, 1998.
588
Склад ради - кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в передбаченому законом порядку.
Правомочний склад рад - кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в передбаченому законом порядку, яка становить не менш ніж дві третини від загального складу ради.
Виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створені сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для виконання функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Органи самоорганізації населення - представницькі органи, створені частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території в межах села, селища, міста.
Посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо виконання організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату з
місцевого бюджету.
Делеговані повноваження -повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, передані відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.
Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економне, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) -план утворення і використання фінансових ресурсів, потрібних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.
589
Районний бюджет - план утворення і використання фінансових ресурсів, потрібних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення, виконання місцевих програм, бюджетного вирівнювання.
Обласний бюджет - план утворення і використання фінансових ресурсів, потрібних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад, виконання місцевих програм, бюджетного вирівнювання.
Поточний бюджет - доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюють і використовують для покриття поточних видатків.
Бюджет розвитку - доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюють і використовують для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази.
Мінімальний бюджет місцевого самоврядування - розрахунковий обсяг місцевого бюджету, потрібний для забезпечення повноважень місцевого самоврядування на рівні мінімальних соціальних потреб, який гарантує держава.
Мінімальний рівень соціальних потреб - гарантований державою мінімальний рівень соціальних послуг на особу в межах усієї території України.
Самооподаткування - форма залучення на добровільних засадах за ухвалою зборів громадян за місцем проживання коштів населення відповідної території для фінансування разових цільових заходів соціально-побутового характеру.
590
Розділ І. Загальні положення
Стаття 1
Головні терміни, використані в цьому Законі:
- Територіальна громада
- Адміністративно-територіальна одиниця
- Місцевий референдум
- Представницький орган місцевого самоврядування
- Районні та обласні ради
- Загальний склад ради
- Склад ради
- Правомочний склад ради
- Виконавчі органи рад
- Органи самоорганізіції населення
- Посадова особа місцевого самоврядування
- Делеговані повноваження
- Право комунальної власності
- Бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет)
- Районний бюджет
- Обласний бюджет
- Поточний бюджет
- Бюджет розвитку
- Мінімальний бюджет місцевого самоврядування
- Мінімальний рівень соціальних потреб
- Самооподаткування
Стаття 2
Поняття місцевого самоврядування
1. Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
2. Місцеве самоврядування провадять територіальні громади сіл, селищ, міст як безпосередньо- так і через сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Стаття 3
Право громадян на участь у самоврядуванні
1. Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.
2. Будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їхньої раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками заборонені.
Стаття 4
Головні принт гили місцевого самоврядування
Місцеве самоврядування в Україні ведеться на принципах:
Законності
Гласності
Колегіальності
Поєднання місцевих і державних інтересів
Виборності
Народовладдя
Судового захисту прав місцевого самоврядування
Державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування
підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами Їхніх органів та посадових осіб
Правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами
Стаття 5
Система місцевого самоврядування
1. Система місцевого самоврядування охоплює:
Територіальну громаду
Сільського, селищного, міського голову
Виконавчі органи сільської, селищної, міської ради
Органи самоорганізації населення
Районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст
Сільську, селищну, міську раду
2. У містах з районним поділом за ухвалою територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можна утворювати районні ради в місті.
Районні ради в містах утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.
Стаття 6
Територіальні громади
1. Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, головним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
2. Територіальні громади сусідніх сіл можуть об'єднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати єдиного сільського голову.
3. Добровільне об'єднання територіальних громад відбувається за ухвалою місцевих референдумів відповідних територіальних громад сіл. Таке рішення є наданням згоди на створення спільних органів місцевого самоврядування, формування спільного бюджету, об'єднання комунального майна.
4. Вихід із складу сільської громади можливий за рішенням референдуму відповідної територіальної громади.
5. У містах з районним поділом територіальні громади районів v містах діють як суб'єкти права власності.
Стаття 7
Місцевий референдум
1. Місцевий референдум е формою вирішення територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення.
2, Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України, цим та іншими законами до відання місцевого самоврядування.
3. На місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законом до відання органів державної влади.
4. Рішення, прийняті місцевим референдумом, є обов'язковими для виконання на відповідній території.
5. Порядок призначення та проведення місцевого референдуму, а також перелік питань, що вирішує винятково референдум, визначені законом про референдуми.
Стаття 8
Загальні збори громадян
1. Загальні збори громадян за місцем проживання є формою їхньої безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення.
2. Ухвали загальних зборів громадян враховують органи місцевого самоврядування в своїй діяльності.
3. Порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання визначений законом та статутом територіальної громади.
Стаття 9
Місцеві ініціативи
1. Члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд у раді (у порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування.
2. Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визначає представницький орган місцевого самоврядування або статут територіальної громади.
З. Місцева ініціатива, внесена на розгляд ради у передбаченому порядку- підтягає обов'язковому розгляду на відкритому засіданні ради -я участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи.
4. Рішення ради, прийняте з питання, внесеного на її розгляд шляхом місцевої ініціативи, обнародують у порядку, передбаченому представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади.
Стаття 10
Ради - представницькі органи місцевого самоврядування.
1. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та виконують від їхнього імені та в їхніх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
2. Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
3. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
4, Порядок формування та організація діяльності рад визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.
Стаття 11
Виконавчі органи рад
1. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їхні виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
2. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань виконання делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
3. У сільських радах, що представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за ухвалою відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради можна не створювати. У цьому випадку функції виконавчого органу ради (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) виконує сільський голова одноособове.
Стаття 12
Сільський, селищний, міський голова
1. Сільський, селищний, міський голова є головкою посадовою особою територіальної громади відповідного села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.
2. Сільського, селищного, міського голову обирає відповідна територіальна громада на підставі загального, рівного; прямого виборчого права шляхом таємного голосування терміном на чотири роки в порядку, визначеному законом. Він виконує свої повноваження на постійній основі.
3. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.
4. Сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток.
5. На сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не передбачене законом.
Стаття 13
Громадські слухання
1. Територіальна громада має право проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.
2. Громадські слухання проводять нерідше одного разу нарік.
3. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, піддягають обов'язковому розгляду органами місцевого самоврядування.
4. Порядок організації громадських слухань визначений статутом територіальної громади.
Стаття 14
Органи самоорганізації населення
1. Сільські, селищні, міські, районні в місті (у разі їх створення) ради можуть дозволяти за ініціативою жителю створювати будинкові, вуличні, квартальні
та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів. манна.
2. Правовий статус, порядок організації та діяльності органів самоорганізації населення за місцем проживання визначені законом.
Стаття 15
Форми добровільного об'єднання органів місцевого самоврядування
1. Органи місцевого самоврядування з метою ефективнішого виконання своїх повноважень, захисту прав та інтересів територіальних громад можуть об'єднуватися в асоціації та інші форми добровільних об'єднань, які підтягають реєстрації відповідно до законодавства в органах Міністерства юстиції України.
2. Органи місцевого самоврядування та їхні асоціації можуть входити до відповідних міжнародних асоціацій, інших добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування.
3. Асоціаціям та іншим добровільним об'єднанням органів місцевого самоврядування не можуть бути передані повноваження органів місцевого самоврядування.
Розділ ІІІ. Матеріальна і фінансова основа місцевого самоврядування
Стаття 60
Право комунальної власності
1. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі: банки, страхові товариства. а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
2. Підставою для набуття права комунальної власності е передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, передбаченому законом.
3. Територіальні громади сіл, селищ, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності обпекти права комунальної власності; а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств;
установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.
4. Районні і а обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст провадять управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
5. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону виконують повноваження щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, які приватизують та передають у користування й оренду.
6. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначає відповідна рада. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховують до відповідних місцевих бюджетів і спрямовують на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
7. Майнові операції; які проводять органи місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності; не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування; зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.
8. Право комунальної власності територіальної громади захищене законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків; передбачених законом.
9. Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право:
1) вносити пропозицію про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад підприємств, установ та організацій, їхніх структурних підрозділів та інших об'єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають -важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад;
2) на переважне придбання в комунальну власність приміщень, споруд, інших об'єктів, розташованих на відповідній території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб територіальних громад;
3) маги об'єкти комунальної власності за межами відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Стаття 61
Місцеві бюджети
1. Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з цим Законом та законом про бюджетну систему.
2. Районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їхнього відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.
3. Складання і виконання районних та обласних бюджетів виконують відповідні державні адміністрації згідно з цим Законом та законом про бюджети)' систему.
4. Самостійність місцевих бюджетів гарантована власними та закріпленими за ними на стабільній підставі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
5. Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання
місцевих бюджетів недопустиме, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами.
Стаття 62
Участь держави у формуванні доходів місцевих бюджетів
1. Держава фінансове підтримує місцеве самоврядування, бере участь v формуванні доходів місцевих бюджетів, провадить контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування дохідну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого до державного бюджету частину надлишку в порядку, передбаченому законом про державний бюджет.
2. Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначають на підставі нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій, з огляду на рівень мінімальних соціальних потреб, що передбачено законом.
Стаття 63
Доходи місцевих бюджетів
1. Доходи місцевих бюджетів формують за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у передбаченому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
2. Доходи місцевих бюджетів районних у містах рад (у разі їх створення) формують відповідно до обсягу повноважень, що визначені відповідними міськими радами.
3. Порядок зарахувань доходів до місцевих бюджетів визначений законом про бюджетну систему та іншими законами.
4. У дохідній частині місцевого бюджету окремо виділяють доходи, потрібні для виконання власних повноважень, і доходи, потрібні для забезпечення виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.
5. Місцевий бюджет поділяють на поточний бюджет і бюджет розвитку. Доходи бюджету розвитку формують за рахунок частини податкових надходжень, коштів, залучених від розміщення місцевих позик, а також інвестиційних субсидій з інших бюджетів.
6. Кошти державного бюджету що передаються у вигляді дотацій, субвенцій, розподіляють обласні ради між районними бюджетами і бюджетами міст обласного значення у розмірах, потрібних для формування дохідних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовують для фінансування з обласного бюджету спільних проектів територіальних громад.
7. Кошти обласного бюджету, передані державою у вигляді дотацій, субвенцій, зараховують до районних бюджетів, їх розподіляються районні ради між місцевими бюджетами у розмірах, потрібних для формування дохідних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовують для фінансування з районного бюджету спільних проектів територіальних громад.
Стаття 64
Видатки місцевих бюджетів
1. Видатки, які роблять органи місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їхній розмір і цільове спрямування визначені місцевими бюджетами цих громад; видатки, пов'язані з вжиттям районними, обласними радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад, -відповідними районними та обласними бюджетами.
2. Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їхні виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.
3. Районні, обласні бюджети виконують місцеві державні адміністрації в цілях і обсягах, що затверджені відповідними радами.
4. У видатковій частині місцевих бюджетів окремо передбачені видатки поточного бюджету і видатки бюджету розвитку.
5. Кошти поточного бюджету спрямовують на фінансування установ і закладів. які утримують за рахунок бюджетних асигнувань і які не належать до бюджету розвитку.
6. Кошти бюджету розвитку спрямовують на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаних з інвестиційною та інноваційною діяльністю, а також на фінансування с\
Еще по теме 14.12.5. Соціальна й екологічна політика в регіоні:
- 9.1. Регіональна економічна політика, її сутність і завдання. 9.2. Механізм реалізації регіональної економічної політики держави. 9.3. Державне регулювання соціально-економічного розвитку регіонів. 9.4. Місцеві бюджети як фінансова основа соціально-економічного розвитку регіонів
- Тема 11 Соціальна політика
- Тема 2.5. Соціальна політика
- Стратегія соціально-економічної політики України
- Концепція соціально-економічної політики та ДРЕ
- 4.3. Розвиток сільських територій та соціальна політика у сільській місцевості
- Тема 1. Соціально-економічний стан аграрного виробництва. Сутність і цілі аграрної політики держави
- Розділ 18. Система розподілу доходів. Соціальна політика держави
- 1.2. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сутність і принципи аграрної політики
- 10.6. Прикладні аспекти програмного регулювання розвитку малого та середнього бізнесу у регіоні
- 12.3. Державне екологічне регулювання
- 1. Склад видатків на соціальний захист і соціальну сферу
- 1.1. Еволюція поглядів на територіальну громаду як соціальну спільноту й підходи до управління її соціальним розвитком
- 2. 2. Сучасний стан організаційного забезпечення управління соціальною сферою як базовою ланкою соціального розвитку територіальних громад
- Фінансова політика як складова економічної політики держави
- Тема 6. Видатки бюджету на соціальний захист населення і соціальну сферу
- 2. 3. Підходи до оцінювання економічної складової забезпечення соціального розвитку та збалансування показників соціального розвитку
- 148. Екологічна криза та форми її прояву.