12.3.2 Загальна характеристика механізму державного регулювання роботи транспорту
Форми та механізми державного регулювання розвитку-транспорту зумовлені низкою чинників, зокрема: рівнем розвитку національної економіки та роллю транспорту в забезпеченні її ефективного функціонування: розвитком різних видів транспорту та їхньою порівняльною конкурентоспроможністю: наявністю та перспективами розвитку транспортних мереж: питомою вагою приватної власності в різних видах транспорту
Сучасні тенденції у співвідношенні видів транспорту в межах транспортних систем розвинутих держав є наслідком зміни їхньої порівняльної конкурентоспроможності в різних сферах використання за умов науково-технічного прогресу, політики монополій і держави.
Зокрема, для транспортної системи США характерним є широке застосування змішаних перевезень, тоді як у країнах Західної Європи переважають перевезення "від дверей до дверей" одним видом транспорту. Передумовою цього є порівняно невеликі відстані перевезень, розгалужена мережа залізниць і ще густіша мережа автомобільних доріг високої якості.
Динаміка вантажообігу окремих видів транспорту нерівномірна: відбувається перерозподіл їхньої питомої ваги у сумарному вантажообігу, що зумовлено потребою зменшити час доставки вантажу і знизити витрати на перевезення.
Автомобільний транспорт США і ФРН має високу частку (80% і більше) міжміських сполучень. Збільшенню кількості автомобільних перевезень сприяє спеціалізація автопарку і широке використання автопоїздів.
421
В умовах надлишку провізних спроможностей транспортних систем рухомий склад транспорту США і ФРН оновлюється (амортизаційний період експлуатації вантажних транспортних засобів становить 4-5 років; автобусів і легкових автомобілів -4-6 років).
Витрати на утримання і експлуатацію доріг у США становлять понад 3%, у ФРН - 3.7% національного доходу, більшу частину цієї суми (у США - половина) спрямовують на будівництво автомагістралей вищого типу і реконструкцію доріг.
Багато форм і методів організації автомобільних вантажних перевезень, що діють у розвинутих державах, частково використовують в Україні. Відмінності полягають більше у виборі оптимальних, вигідних з погляду споживачів транспортних послуг та економних з погляду перевізників форм і методів перевезення конкретного вантажу в конкретній ситуації.
У країнах Західної Європи структуру, сферу діяльності, форми організації праці, кількість персоналу транспортні фірми визначають самостійно на підставі логічних ділових розрахунків.
Держава, зазвичай, не втручається у виробничу і фінансово-господарську діяльність фірм. Державні органи (Міністерство транспорту, транспортні комітети та ін.) обмежують свою діяльність розробкою транспортного законодавства, видачею ліцензій на право водіння автотранспортними засобами, запровадженням правил руху, технічних норм обслуговування і контролем за їхнім дотриманням. Важливішим завданням цих органів є організація будівництва, експлуатації і планування мережі доріг, яка у більшості випадків є власністю держави. Проте у всіх цих країнах прийняті відповідні законодавчі норми, які регулюють порядок створення і ліквідації фірм, їхні права, обов'язки і відповідальність.
Фірма обов'язково повинна бути зареєстрована у відповідних державних органах. Що стосується транспортних фірм, то вони повинні мати дозвіл на організацію комерційних перевезень:
на міські перевезення такий дозвіл дає міська влада, на приміські - власті штату, департаменту, на міжміські - центральні органи
422
влади. Щоб одержати відповідний дозвіл компанія (фірма) повинна відповідати конкретним вимогам, зокрема, мати таке: відповідну суму активів, власний або орендований автомобільний парк, одного або декількох поручителів про "надійність" компанії та ін.
Дозвіл на комерційні перевезення покладає на автобусну (вантажну) компанію такі обов'язки: повністю задовольняти потреби у перевезеннях пасажирів (вантажів), дотримуватись у комерційній діяльності відповідного рівня рентабельності, частоти руху, якості перевезень тощо.
Вищим органом управління великою транспортною фірмою є рада директорів, у яку входять директори всіх важливіших підрозділів, а також директори банків, юридичних закладів, промислових фірм, що надають відповідні послуги транспортній фірмі.
Розвиток і вдосконалення галузі транспорту в Україні відбувається відповідно до національної програми з урахуванням пріоритету та на підставі досягнень науково-технічного прогресу.
Згідно з Законом України "Про транспорт"1 державне регулювання в цій галузі повинне забезпечувати таке:
своєчасне, повне та якісне задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях та потреб оборони України;
захист прав громадян під час їхнього транспортного обслуговування;
безпечне функціонування транспорту;
додержання потрібних темпів і пропорцій розвитку національної транспортної системи;
захист економічних інтересів України, законних інтересів підприємств і організацій транспорту та споживачів транспортних послуг;
створення однакових умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту;
обмеження монополізму та розвиток конкуренції;
_____
1 Відомості Верховної Ради України. 1994. №51. C.1305-1315.
423
координацію роботи різних видів транспорту;
ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту;
охорону довкілля від шкідливого впливу транспорту. Державне управління діяльністю транспорту провадять за допомогою економічної (податкової, фінансово-кредитної, тарифної. інвестиційної) та соціальної політики, зокрема, наданням дотацій на пасажирські перевезення.
Державне регулювання в галузі транспорту ведуть Міністерство транспорту України, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені органи залежно від їхньої компетенції.
Відповідно до "Положення про Міністерство транспорту України", затвердженого Указом № 1186/95 Президента України від 22 грудня 1995 p.. Міністерство транспорту України керує транспортно-дорожнім комплексом, відповідає за його розвиток.
координує роботу об'єднань, підприємств, установ та організацій автомобільного, авіаційного, залізничного, морського і річкового транспорту та шляхового господарства через Державний департамент автомобільного транспорту України ("Укравтотранс"), що є органом державної виконавчої влади, підвідомчим Міністерству транспорту України. Функції "Укравтотрансу" затверджені постановою № 261 Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 p.До сфери управління "Укравтотрансу" належать об'єднання, підприємства, установи й організації автомобільного транспорту за переліком Міністерства транспорту України. Схема управління автомобільним транспортом України показана на рис. 12.7.
"Укравтотранс", виконуючи покладені на нього обов'язки, взаємодіє безпосередньо або через територіально-виробничі об'єднання автотранспорту з центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, органами виконавчої влади АР Крим, органами місцевого самоврядування, представницькими органами, а також відповідними органами інших держав у межах вимог чинного законодавства.
У межах своїх повноважень на підставі законодавства України "Укравтотранс" видає накази, організовує та контролює їх вико-
424
Рис. 12.7. Схема управління автомобільним транспортом.
нання. Державна акціонерна автомобільна компанія "Укравтотранс" є правонаступником колишнього "Совтрансавто" і координує роботу регіональних автотранспортно-експедиційних комбінатів.
Відносини підприємств транспорту загального користування з центральними та місцевими органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування побудовані на підставі податків, податкових пільг, запроваджених нормативів та інших економічних засобів відповідно до чинного законодавства України.
Втручання у господарську діяльність підприємств транспор-
425
ту, відволікання їхнього експлуатаційного персоналу на інші роботи місцевими органами влади і самоврядування недопустима, крім випадків, передбачених законами України.
Органи управління транспортом сприяють органам влади і самоврядування у виконанні ними своїх повноважень щодо соціального та економічного розвитку транспорту, спільно з ними виконують програми захисту довкілля, розробляють узгоджені заходи для забезпечення безперебійної роботи транспорту у разі стихійного лиха, аварій, катастроф та під час ліквідації їхніх наслідків. координують роботу щодо запобігання аваріям і правопорушенням на транспорті, а також організовують взаємодію різних видів транспорту з метою ефективнішого їх використання, підвищення якості обслуговування.
Місцеві органи влади і самоврядування у межах своїх повноважень надають допомогу підприємствам і організаціям транспорту у поліпшенні їхньої діяльності, об'єднують кошти підприємств, організацій, колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, кооперативів (за їхньою згодою), а такж бюджетні та позабюджетні кошти для вдосконалення транспортної мережі, будівництва вокзалів, шляхопроводів, інших об'єктів транспорту.
Будівництво вокзалів, станцій, портів, пристаней, аеропортів, пішохідних мостів, тунелів, пасажирських платформ, метрополітенів, придбання пасажирського рухомого складу, утримання й упорядкування шляхів сполучення та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням пасажирів і перевезенням вантажів, виконують за кошти державного і місцевих бюджетів та підприємств транспорту у порядку, передбаченому законодавством України, а також з залученням добровільних внесків підприємств та організацій усіх форм власності й громадян.
Підприємства транспорту виконують перевезення та надають послуги на підставі державних контрактів, державних замовлень і договорів на перевезення пасажирів та вантажів з урахуванням економічної ефективності провізних та переробних можливостей транспорту.
426
Комплекс транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з відправленням і одержанням вантажів, надають експедиторські організації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Економічні відносини підприємств транспорту грунтуються на принципах взаємної вигоди, рівної та повної відповідальності.
Ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту запроваджують з метою:
гарантування безпеки і надійності роботи транспорту;
обмеження монополізму та розвитку конкуренції;
створення однакових умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту.
Ліцензії на ведення транспортної діяльності видають Міністерство транспорту України та інші уповноважені на це органи в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Транспортні засоби повинні відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології, державним стандартам, мати відповідний сертифікат.
Питання безпеки руху транспортних засобів на території України, пов'язані з діяльністю транспорту інших держав, передбачені нормами, прийнятими в Україні, та міжнародними договорами України.
Діяльність усіх видів транспорту координує Міністерство транспорту України, у межах регіонів - комісії з координації роботи транспорту, створені органами місцевої влади і самоврядування. Вони діють відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Еще по теме 12.3.2 Загальна характеристика механізму державного регулювання роботи транспорту:
- 6.3. Механізм державного регулювання підприємництва
- 9.2. Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності
- 6.1. Підприємництво як об’єкт державного регулювання. 6.2. Роль держави в процесі становлення підприємницького середовища в Україні. 6.3. Механізм державного регулювання підприємництва. 6.4. Фінансові важелі державної підприємницької політики. 6.5. Регуляторна реформа та регуляторна політика
- 10.1. Регулювання суспільного сектору економіки. 10.2. Кошториси бюджетних установ. 10.3. Державні закупівлі як засіб задоволення державних потреб. 10.4. Механізм державних закупівель
- 12.3. Державне регулювання транспорту
- 5.5. Організаційно-економічний механізм державного регулювання інноваційної діяльності
- 1.1. Вади ринкового саморегулювання. 1.2. Функції держави в сучасній економіці. 1.3. Сутність державного регулювання економіки. 1.4. Методи державного регулювання економіки. 1.5. Система органів державного регулювання економіки
- 3.1. Фінансово-бюджетне регулювання. 3.2. Податкове регулювання. 3.3. Грошово-кредитне регулювання. 3.4. Державне регулювання ринку цінних паперів
- 12.3.3. Головні розділи плану роботи транспорту
- 12.1. Необхідність охорони навколишнього природного середовища. 12.2. Принципи та об’єкти охорони навколишнього природного середовища. 12.3. Державне екологічне регулювання. 12.4. Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища. 12.5. Економічний механізм забезпечення природоохоронної діяльності
- Механізм виконання державного бюджету за видатками через органи Державного казначейства