§ 1. Власність та її економічний зміст
Логіку та основний зміст даної проблеми можна роз- крити й зрозуміти, чітко осмисливши матеріальні основи виник- нення, існування та розвитку власності, її ключових форм.
|
ним характером виробництва, до приватної та державної з їх різ- номанітними проявами у сучасних умовах.
Форми власності зу- мовлені рівнем розвитку продуктивних сил з притаманними їм формами організації виробництва: розподілом праці — коопера- цією праці; відокремленням виробництва — усуспільненням ви- робництва; диференціацією виробництва — інтеграцією вироб- ництва. Деталізуємо ці парні поняття.Розподіл праці — відокремлення різноманітних видів трудової діяльності. Кооперація праці — спільна частка в одному й тому самому процесі праці або в різних, але пов’язаних між собою процесах. Відокремлення виробництва — процес роздрібнення виробництва на окремі частини. Усуспільнення виробництва — об’єднання роздрібнених процесів виробництва в одне ціле. Ди- ференціація виробництва — форма відокремлення виробництва,
втілена в реальне економічне життя. Інтеграція виробництва — форма існування в реальному економічному житті усуспільнення виробництва.
Аналіз зазначених парних понять і категорій дає змогу з’ясу- вати, яким чином виникли власність і численні форми її функціо- нування та розвитку. Власність — це суспільні, історично визна- чені економічні відносини між людьми, породжені привласненням умов і результатів виробництва. Власність не може існувати без виробництва, як і все інше без неї. Історія роз- витку людського суспільства знає три типи власності: общинну, приватну, суспільну, кожній з яких, в свою чергу, притаманні рі- зноманітні форми прояву.
Відносини власності мають дві сторони: зовнішню і внут- рішню. Зовнішнім виразом, оболонкою власності виступають традиції і звичаї, мораль, примус, право. Юридична оболонка дозволяє фіксувати права власності, законодавчо їх регулюва- ти, враховувати відповідні зміни (виникнення, відчуженість, припинення і відновлення прав власності). Сутність відносин власності складають економічні відносини між людьми з при- воду виробництва, розподілу (перерозподілу), обміну і спож и- вання продуктів.
Власність — це одна з надскладних категорій у політичній економії. Тому потрібен різнобічний підхід до її вивчення. Власність можна розглядати і як окрему економічну категорію, і як систему виробничих відносин, що виражається у висхід- ному і основному виробничому відношенні. Вона може і має бути розглянута крізь призму суб’єктів власності, тобто тих, хто бере участь у відносинах привласнення (окремі особи, тр у- дові колективи, класи, суспільство, держава і т. ін.). Водночас її можна і слід розглядати крізь призму об’єктів привласнення (засоби виробництва, предмети споживання), а також у розрізі функціональних форм виявлення (розпорядження, володіння, використання). Розпорядження — це можливість визначити частку об’єктів власності. Володіння — це наявність об’єкта власності, господарське володіння ним. Використання — це
«експлуатація» об’єктів власності з метою отримання корис- них результатів.
Власність — це ціле, а її елементами (частинами цілого) є володіння, користування і розпорядження. Зв’язок між цими елементами такий: розпорядження визначається користуван- ням, користування — володінням, володіння — формами влас- ності.
Концепція економічної теорії прав власності підтверджує, що не ресурс (засоби виробництва або робоча сила) самий по собі
|
· право володіння (право виняткового фі- зичного контролю над благами);
· право користування (право застосування корисних властиво- стей благ для себе);
· право управління (право вирішувати, хто і як забезпечувати- ме використання благ);
· право на дохід (право мати результати від використання благ);
· право суверена (право на відчуженість, споживання, зміну блага);
· право на безпеку (право на захист від експропріації благ і від шкоди з боку зовнішнього середовища);
· право на передачу благ у спадщину;
· право на безстроковість володіння благом;
· заборона на користування засобом, що завдає шкоди зовні- шньому середовищу;
· право на відповідальність у вигляді стягнення, тобто можли- вість стягнення блага на сплату боргу;
· право на залишковий характер, тобто право на провадження процедур та існування інституцій, що забезпечують відновлення порушених повноважень.
Отже, сучасна система власності характеризується ускладнен- ням структури та багатоманітністю об’єктів власності.
У політекономічному аспекті природно постає питання і про сутнісні основи власності.
У системі виробничих відносин власність виступає як основне виробниче відношення. Власність як висхідні виробничі відноси- ни — це початок формування економічної системи, що переростає згодом у провідні (основні) виробничі відносини. В свою чергу, власність як провідні (основні) виробничі відносини визначає спосіб (характер) поєднання засобів виробництва та робочої сили і реалізу- ється через усю систему виробничих відносин. Основною економі- чною формою реалізації власності є механізм господарювання та управління виробництвом з його структурами і формами влади.
Першим критерієм віднесення відносин власності до виробни- чих є безпосередній зв’язок аналізованих суспільних відносин, відносин власності з виробничими відносинами, стосунками між людьми з виробництва, розподілу і використання засобів вироб-
ництва. Саме засоби виробництва є головним, найбільш стійким об’єктом власності, майнового права.
Другим критерієм тут стають масовість відносин власності, їх повторюваність, відтворення в дедалі зростаючих масштабах. Що ж становить економічний зміст відносин власності? По-перше, до засобів виробництва залучена робоча сила, що з ними працює. По-друге, між власниками засобів виробництва і робочої сили іс- нують суспільні (виробничі) відносини. По-третє, створюються суспільно значимі матеріальні блага або надаються послуги. Ви- никає ще один рівень суспільних відносин: з приводу реалізації продукції, її споживання, а також розподілу (привласнення) отри- маного доходу. Таким чином, майно стає власністю в економіч- ному розумінні тільки з виникненням суспільних виробничих відносин під час її використання.
За умов перехідного періоду до ринкової економіки постає об’єктивна необхідність перетворити (трансформувати) відноси- ни власності, щоб замінити адміністративно-командну форму го- сподарювання на ринкову, забезпечивши становлення матеріаль- них умов форм власності замість формальних (наприклад, усус- пільнення виробництва в колишньому СРСР).
За перехідної економіки становлення різноманітних форм вла- сності повинно відбуватись за об’єктивними критеріями та осно- вами: по-перше, там, де це необхідно і можливо, надання держав- ним підприємствам максимуму економічної свободи; по-друге, — розвиток усіх форм колективного володіння і використання (під- ряд, оренда, акціонування і т. п.); по-третє, створення умов для народних підприємств; по-четверте, там, де це необхідно і мож- ливо, формування індивідуальної (приватної) власності. Усе це здійснене на шляху роздержавлення і приватизації, складає осно- вні умови для становлення багатоукладної ринкової економіки.
Еще по теме § 1. Власність та її економічний зміст:
- 21. Власність як економічна категорія. Структура власності та її історичні типи, види, форми.
- § 1. Зміст і типи економічного зростання. Нагромадження та інвестиції, їх роль в економічному зростанні
- 3.1 Економічний зміст власності
- 18. Економічний зміст та форми власності.
- 2.4. Економічний контроль та його зміст
- 4.1 Зміст економічного прогресу та його критерії
- Економічний зміст та особливості роздрібного банківського кредитування
- 7.3 Соціально-економічний зміст капіталу
- 11.2. Економічний зміст і порядок проведення фінансової санації підприємства
- § 1. Соціально-економічний зміст категорії «капітал». Альтернативні теорії капіталу
- 4.3. Економічний зміст санації балансу та призначення санаційного прибутку
- Тема 1. Фінансова санація підприємства: сутність, економічний зміст, порядок проведення