<<
>>

§ 1. Власність та її економічний зміст

Логіку та основний зміст даної проблеми можна роз- крити й зрозуміти, чітко осмисливши матеріальні основи виник- нення, існування та розвитку власності, її ключових форм.

Власність як еко- номічна категорія
Власність у процесі свого еволюційного розвитку пройшла складний шлях від ко- лективно-общинної форми, яка визначаєть- ся відповідним, тобто колективно-общин-

ним характером виробництва, до приватної та державної з їх різ- номанітними проявами у сучасних умовах.

Форми власності зу- мовлені рівнем розвитку продуктивних сил з притаманними їм формами організації виробництва: розподілом праці — коопера- цією праці; відокремленням виробництва — усуспільненням ви- робництва; диференціацією виробництва — інтеграцією вироб- ництва. Деталізуємо ці парні поняття.

Розподіл праці — відокремлення різноманітних видів трудової діяльності. Кооперація праці — спільна частка в одному й тому самому процесі праці або в різних, але пов’язаних між собою процесах. Відокремлення виробництва — процес роздрібнення виробництва на окремі частини. Усуспільнення виробництва — об’єднання роздрібнених процесів виробництва в одне ціле. Ди- ференціація виробництва — форма відокремлення виробництва,

втілена в реальне економічне життя. Інтеграція виробництва — форма існування в реальному економічному житті усуспільнення виробництва.

Аналіз зазначених парних понять і категорій дає змогу з’ясу- вати, яким чином виникли власність і численні форми її функціо- нування та розвитку. Власність — це суспільні, історично визна- чені економічні відносини між людьми, породжені привласненням умов і результатів виробництва. Власність не може існувати без виробництва, як і все інше без неї. Історія роз- витку людського суспільства знає три типи власності: общинну, приватну, суспільну, кожній з яких, в свою чергу, притаманні рі- зноманітні форми прояву.

Відносини власності мають дві сторони: зовнішню і внут- рішню. Зовнішнім виразом, оболонкою власності виступають традиції і звичаї, мораль, примус, право. Юридична оболонка дозволяє фіксувати права власності, законодавчо їх регулюва- ти, враховувати відповідні зміни (виникнення, відчуженість, припинення і відновлення прав власності). Сутність відносин власності складають економічні відносини між людьми з при- воду виробництва, розподілу (перерозподілу), обміну і спож и- вання продуктів.

Власність — це одна з надскладних категорій у політичній економії. Тому потрібен різнобічний підхід до її вивчення. Власність можна розглядати і як окрему економічну категорію, і як систему виробничих відносин, що виражається у висхід- ному і основному виробничому відношенні. Вона може і має бути розглянута крізь призму суб’єктів власності, тобто тих, хто бере участь у відносинах привласнення (окремі особи, тр у- дові колективи, класи, суспільство, держава і т. ін.). Водночас її можна і слід розглядати крізь призму об’єктів привласнення (засоби виробництва, предмети споживання), а також у розрізі функціональних форм виявлення (розпорядження, володіння, використання). Розпорядження — це можливість визначити частку об’єктів власності. Володіння — це наявність об’єкта власності, господарське володіння ним. Використання — це

«експлуатація» об’єктів власності з метою отримання корис- них результатів.

Власність — це ціле, а її елементами (частинами цілого) є володіння, користування і розпорядження. Зв’язок між цими елементами такий: розпорядження визначається користуван- ням, користування — володінням, володіння — формами влас- ності.

Концепція економічної теорії прав власності підтверджує, що не ресурс (засоби виробництва або робоча сила) самий по собі

Права власності
є власністю, а частка прав по використан- ню ресурсу. Повна частка прав складається з таких елементів:

· право володіння (право виняткового фі- зичного контролю над благами);

· право користування (право застосування корисних властиво- стей благ для себе);

· право управління (право вирішувати, хто і як забезпечувати- ме використання благ);

· право на дохід (право мати результати від використання благ);

· право суверена (право на відчуженість, споживання, зміну блага);

· право на безпеку (право на захист від експропріації благ і від шкоди з боку зовнішнього середовища);

· право на передачу благ у спадщину;

· право на безстроковість володіння благом;

· заборона на користування засобом, що завдає шкоди зовні- шньому середовищу;

· право на відповідальність у вигляді стягнення, тобто можли- вість стягнення блага на сплату боргу;

· право на залишковий характер, тобто право на провадження процедур та існування інституцій, що забезпечують відновлення порушених повноважень.

Отже, сучасна система власності характеризується ускладнен- ням структури та багатоманітністю об’єктів власності.

У політекономічному аспекті природно постає питання і про сутнісні основи власності.

У системі виробничих відносин власність виступає як основне виробниче відношення. Власність як висхідні виробничі відноси- ни — це початок формування економічної системи, що переростає згодом у провідні (основні) виробничі відносини. В свою чергу, власність як провідні (основні) виробничі відносини визначає спосіб (характер) поєднання засобів виробництва та робочої сили і реалізу- ється через усю систему виробничих відносин. Основною економі- чною формою реалізації власності є механізм господарювання та управління виробництвом з його структурами і формами влади.

Першим критерієм віднесення відносин власності до виробни- чих є безпосередній зв’язок аналізованих суспільних відносин, відносин власності з виробничими відносинами, стосунками між людьми з виробництва, розподілу і використання засобів вироб-

ництва. Саме засоби виробництва є головним, найбільш стійким об’єктом власності, майнового права.

Другим критерієм тут стають масовість відносин власності, їх повторюваність, відтворення в дедалі зростаючих масштабах. Що ж становить економічний зміст відносин власності? По-перше, до засобів виробництва залучена робоча сила, що з ними працює. По-друге, між власниками засобів виробництва і робочої сили іс- нують суспільні (виробничі) відносини. По-третє, створюються суспільно значимі матеріальні блага або надаються послуги. Ви- никає ще один рівень суспільних відносин: з приводу реалізації продукції, її споживання, а також розподілу (привласнення) отри- маного доходу. Таким чином, майно стає власністю в економіч- ному розумінні тільки з виникненням суспільних виробничих відносин під час її використання.

За умов перехідного періоду до ринкової економіки постає об’єктивна необхідність перетворити (трансформувати) відноси- ни власності, щоб замінити адміністративно-командну форму го- сподарювання на ринкову, забезпечивши становлення матеріаль- них умов форм власності замість формальних (наприклад, усус- пільнення виробництва в колишньому СРСР).

За перехідної економіки становлення різноманітних форм вла- сності повинно відбуватись за об’єктивними критеріями та осно- вами: по-перше, там, де це необхідно і можливо, надання держав- ним підприємствам максимуму економічної свободи; по-друге, — розвиток усіх форм колективного володіння і використання (під- ряд, оренда, акціонування і т. п.); по-третє, створення умов для народних підприємств; по-четверте, там, де це необхідно і мож- ливо, формування індивідуальної (приватної) власності. Усе це здійснене на шляху роздержавлення і приватизації, складає осно- вні умови для становлення багатоукладної ринкової економіки.

<< | >>
Источник: Бєляєв О.О., Бебело А.С.. Політична економія: Навч. посібник. — К.: КНЕУ,2001. — 328 с.. 2001

Еще по теме § 1. Власність та її економічний зміст:

  1. 21. Власність як економічна категорія. Структура власності та її історичні типи, види, форми.
  2. § 1. Зміст і типи економічного зростання. Нагромадження та інвестиції, їх роль в економічному зростанні
  3. 3.1 Економічний зміст власності
  4. 18. Економічний зміст та форми власності.
  5. 2.4. Економічний контроль та його зміст
  6. 4.1 Зміст економічного прогресу та його критерії
  7. Економічний зміст та особливості роздрібного банківського кредитування
  8. 7.3 Соціально-економічний зміст капіталу
  9. 11.2. Економічний зміст і порядок проведення фінансової санації підприємства
  10. § 1. Соціально-економічний зміст категорії «капітал». Альтернативні теорії капіталу
  11. 4.3. Економічний зміст санації балансу та призначення санаційного прибутку
  12. Тема 1. Фінансова санація підприємства: сутність, економічний зміст, порядок проведення
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -