<<
>>

§ 2. Основні риси економічної структури державного соціалізму

Вибір тієї майбутньої моделі, що буде характерною для України, передбачає критичний аналіз насамперед економіч- ної системи нашого минулого суспільного життя.

Ознаки економічної моделі державного соціалізму
До ознак, що характеризують колишню мо- дель, належать такі.
Це — монополія дер- жавної власності, що зумовила всезагаль- не одержавлення економічної та всіх інших сторін життя суспільства і утверди-

лась в результаті підміни реального усуспільнення виробництва формальним, пов’язаним зі зміною майнової приналежності за- собів виробництва. У СРСР 9 з кожних 10 підприємств перебува- ли у власності держави, яка опосередковувала більшість процесів привласнення.

Суспільство в цілому не може функціонувати як єдиний влас- ник, оскільки у даному разі господарська відповідальність не фі- ксується за конкретними суб’єктами, а ніби «розпливається» між всіма членами суспільства. За неефективні рішення, як правило, доводиться розплачуватись тим, хто не мав до них безпосеред- нього відношення. Відбувається відчуження працівників від за- собів виробництва: вони стають особами, що працюють за най- мом у держави, сама ж власність стає анонімною, «нічийною». Видати декрети про націоналізацію — ще не означає організува- ти виробництво на нових колективістських засадах, підкорити його потребам працюючих насправді. Трудові колективи та ок- ремі працівники почнуть діяти як дбайливі господарі лише тоді, коли зможуть самостійно виконувати більшість функцій управ- ління і розпорядження закріпленим за ними майном. Роздержав- лення економіки і приватизація майна значної частини держав- них підприємств своїм результатом матиме зміну структури від- носин власності — заміну монопольного положення однієї (державної) власності урізноманітненням форм іншої (приватної, групової, державної, змішаної).

В ефективній економіці діє ідео- логія примату власності громадян, а не держави; роль останньої обмежена інтересами громадян та їх об’єднань.

Величезний вплив на формування моделі державного соціаліз- му справили існуючі відносини адміністративної залежності, що гальмують розвиток ринку. За цих умов більшість підпри- ємств перебуває у підпорядкуванні вищих органів управління, позбавлені можливості вести самостійне господарювання: фор- мувати виробничі програми, купувати необхідні ресурси, прода- вати продукцію за ринковими цінами, вільно розпоряджатись до- ходами і т. ін. Команди і розпорядження, що надходять підпри- ємствам «згори», обов’язкові до виконання; робота колективів оцінюється за ступенем реалізації планів; ринок не справляє сут- тєвого впливу на структуру виробництва. Управління ґрунтуєть- ся на силі влади, а не на господарському інтересі товаровиробни- ка, оскільки як інструменти регулювання господарських зв’язків використовуються команди, адміністративні розпорядження.

Супутником командної економіки виступає тіньова економіка, що не зважає на офіційні заборони і діє без правил, прийнятих у цивілізованій ринковій економіці.

Отже, відносини адміністративної залежності, коли вони ви- користовуються для позаекономічного залучення до праці та ор- ганізації суспільного виробництва, позбавляють економіку здат- ності до саморозвитку і саморегулювання; вони соціально мало- ефективні, адже виключають свободу трудової, підприємницької та споживацької діяльності.

Відмінною рисою даної моделі є її надмірна централізація сус- пільного виробництва, що зумовлює гіпертрофію вертикальних і нерозвинутість горизонтальних зв’язків підприємств і регіонів. У зв’язку з низькою ефективністю виробництва і надмірно вели- кою витратною частиною бюджету держава змушена концентру- вати у своїх руках надмірно високу частку виробленого продукту (у СРСР наприкінці 80-х років до 3/4 національного доходу і бли- зько 4/5 валового національного продукту). В результаті підпри- ємства і регіони міцно прив’язувалися до центру, опинялися у становищі прохачів ними ж зароблених коштів і ресурсів.

Серед підприємств переважали великі підприємства, якими легше було керувати з центру. Часто «гіганти» не забезпечували високого рів- ня ефективності виробництва, але це не заважало їм диктувати свої умови на ринку. Споживач був позбавлений можливості ви- значати долю виробника-монополіста і примушений погоджува- тись з тим, що йому пропонується, оплачувати дорогу і часто не- якісну продукцію.

На деформації економічної структури соціалізму в СРСР по- значилась бюрократія управління, що перешкоджає реалізації са-

моуправлінських основ. Бюрократизм — це монополізація фун- кцій керівництва економічним і суспільним життям певним, осо- бливо визначеним колом осіб. Бюрократ — це чиновник, який використовує своє службове становище (довірену владу) на шко- ду справі, ставить корпоративні інтереси вище за суспільні і дер- жавні. Бюрократія — привілейований прошарок, не заінтересова- ний у проведенні радикальних демократичних перетворень у суспільстві. При збереженні спеціалізації у сфері управління бю- рократизм як явище не можна викорінити повністю, але цілком можливо обмежити його негативні сторони за рахунок налаго- дження дійового контролю «знизу». Розвиток відносин виробни- чо-господарської демократії не сумісний зі збереженням п’яти видів монополії бюрократичного апарату: на інформацію, ресур- си, кадри, прийняття управлінських рішень, на привілеї.

Ознакою деформованої моделі соціалізму стала і жорстка за- лежність економіки від ідеології та політики, що виникає вна- слідок прямого зрощення господарських і політичних структур, коли правляча партія виявляється глибоко «вмонтованою» в еко- номіку і починає діяти як кероване ядро економічної і політичної систем, як вищий ешелон адміністративної влади. При цьому держава втрачає свою відносну незалежність від партії, її апара- ту: коли керівники державних органів влади і господарських ор- ганізацій зобов’язані регулярно звітувати перед партійними ін- станціями про свою роботу, економічне життя заганяється у жорсткі ідеологічні рамки, ініціатива господарників паралізуєть- ся страхом втратити зайняте місце.

За цих умов офіційна наука і пропаганда забезпечує «шумову завісу» над неефективною гос- подарською системою; суспільна свідомість міфологізується, а поведінка людей починає роздвоюватися — зовнішньо багато з них виявляють лояльність до існуючого ладу, але внутрішньо відмовляють йому в довірі, бо не бачать реальних переваг.

Як неринкова господарська система державний соціалізм роз- вивається за іншими законами, ніж світове товарно-ринкове гос- подарство, тому для нього характерні замкненість, слаба інтегро- ваність у світовий ринок, традиційна опора на власні сили. Самоізоляція не гарантує незалежності країни від поставок з-за кордону, але таїть у собі небезпеку відставання у галузі науково- технічного прогресу і добробуту народу. Ось чому без подолання економічної автаркії не можна перейти від адміністративно- командної системи, що повністю дискредитувала себе, до цивілі- зованої ринкової економіки, в рамках якої тільки й можливий со- ціально-економічний прогрес.

Таким чином, державний соціалізм — це суспільний устрій, що склався після перемоги ранньої соціалістичної революції в ре- зультаті наростання глибоких деформацій в економіці, політиці, соціальній і духовній сферах. Він являє собою систему застиглих адміністративних методів управління економікою з відповідними нормами права, політичними інститутами та ідеологічними уста- новками. «Витратна» господарська система державного соціаліз- му, пристосована до екстенсивного типу розвитку суспільства, дозволяє мобілізувати в руках держави величезні ресурси і спря- мувати їх на вирішення вузького кола проблем надзвичайної важ- ливості (ліквідація техніко-економічної відсталості, обороно- здатність, прориви на окремих престижних напрямах НТП і т. ін.), але не в змозі забезпечити ефективний розвиток за нормальних умов. Вона змогла проіснувати тривалий час завдяки паразиту- ванню на запасах природних ресурсів і традиційному аскетизму нашого народу.

<< | >>
Источник: Бєляєв О.О., Бебело А.С.. Політична економія: Навч. посібник. — К.: КНЕУ,2001. — 328 с.. 2001

Еще по теме § 2. Основні риси економічної структури державного соціалізму:

  1. 127. Теорія і практика економічної системи соціалізму.
  2. 128. Соціалізм і адміністративно-командна економіка. Державна власність.
  3. § 4.2. Основні риси ф'ючерсної    торгівлі
  4. 51. Поняття та основні риси інфраструктури ринку.
  5. Поняття й основні риси сучасних податкових систем
  6. § 2. Підприємство (фірма) - основна ланка економіки, його основні риси
  7. §2. Товарна форма виробництва, f?' генезис, сутність та основні риси
  8. §1. Натуральна форма суспільного виробництва, умови'ії виникнення, основні риси та історична обмеженість
  9. Розділ 3. Форми суспільного виробництва. Генезис товарного виробництва, його основні риси та еволюція
  10. § 2. Основні етапи розвитку економічної теорії
  11. 1. Основні етапи розвитку економічної теорії.
  12. Основні напрямки реформування Державного казначейства України і казначейської системи касового виконання Державного бюджету України
  13. 69. Основні ідеї сучасної Економічної теорії.
  14. 10. Суть, основні риси і суперечності НТР. НТР і зміна ролі у виробництві.
  15. 1.Зародження, основні етапи і напрямки розвитку економічної теорії.
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -