<<
>>

§ 1. Господарський механізм: сутність, характер, функціонування

Відомо, що економіка будь-якої країни являє собою складну систему, розвиток якої відбувається у межах відповідних економічних відносин. Ці відносини породжують складний ком- плекс форм і стимулів діяльності господарюючих суб’єктів.

Важ- лива роль у функціонуванні та розвитку будь-якої економіки на- лежить господарському механізму. У загальній формі він є не що інше, як управляюча або регулююча підсистема економічної сис- теми в цілому. Що ж слід розуміти під даним поняттям?

Сутність і зміст поняття «госпо- дарський механізм»
Господарський механізм — це сукупність організаційних структур і конкретних форм господарювання, методів управління та пра- вових норм, за допомогою яких суспільст- во (держава) додержується об’єктивних ви-

мог економічних законів з урахуванням конкретної ситуації в на- родному господарстві.

Разом з тим господарський механізм, як й економічні відноси- ни, невіддільний від продуктивних сил, з одного боку, і надбудо- ви — з іншого. Він виражає і втілює їх тісну взаємодію.

Таким чином, даний механізм тісно пов’язаний з соціальними, політичними відносинами, конкретною формою реалізації їх ак- тивної ролі щодо виробництва.

Необхідним компонентом господарського механізму висту- пають і організаційні структури, які віддзеркалюють рівень, вну-

трішню організацію елементів продуктивних сил суспільства, а також відповідний ступінь і конкретні форми суспільного поділу праці. Інакше кажучи, господарський механізм включає і сукуп- ність організаційно-економічних відносин, і організаційно-управ- лінський аспект продуктивних сил.

Організаційно-економічні відносини виступають головною конституюючою ознакою господарського механізму. Вони скла- даються з приводу: трудової діяльності; усуспільнення та відосо- блення виробництва; розподілу, спеціалізації й кооперації праці; обміну засобами виробництва; менеджменту; грошового обігу; ціноутворення; фінансів й кредиту; маркетингу; інфраструктури ринку тощо.

Загалом, ці відносини виражаються господарською системою організації й управління економікою на різних рівнях. Господарський механізм, будучи складною, багатоаспектною ка- тегорією, не замикається лише рамками економічних відносин, що функціонують у сфері конкретних господарських дій і зв’яз- ків. Він інтегрує не тільки базисні відносини, але й певні елемен- ти продуктивних сил і надбудови.

Отже, господарський механізм є найважливішим елементом економічної системи. Якщо уявити сучасну економічну систему як змішану, то вона має містити такі самостійні підсистеми гос- подарювання: планову підсистему; ринок як самостійну підсис- тему господарювання; традиційне (натуральне) господарство як підсистему господарювання. Кожній з окремих підсистем відпо- відає адекватний господарський механізм — ринковий механізм саморегулювання; державний регулюючий механізм; господар- ський механізм, що відповідає традиційному натуральному гос- подарству. Залежно від того, яка підсистема з відповідним госпо- дарським механізмом має найбільшу питому вагу, характеризу- ється й вся економічна система: якщо переважає ринок, то й система ринкова, виникає ринкова економіка; якщо переважає держава, то й система планова (адміністративно-командна); якщо переважає натуральне господарство, то такою є система в цілому. Більш чи менш рівне співвідношення ринку і держави характери- зує систему змішаної економіки, де відбувається взаємодія відпо- відних господарських механізмів, у результаті чого формується господарський механізм змішаної економіки.

Виражаючи сутнісні риси економічних законів, взаємозв’язки в їх системі, механізм господарювання в той же час виступає як ін- тегративна форма їх прояву. Це потрібно розуміти таким чином, що на поверхні економічного життя механізм господарювання яв- ляє собою сукупність організаційно-економічних форм, за допо-

могою яких держава здійснює функцію управління й регулювання економіки. Але з цієї точки зору механізм господарювання — це не проста сукупність організаційно-економічних форм (рядополо- женість елементів), а явище, що відображає взаємозв’язок між ни- ми, взаємодію, взаємопереходи, тобто являє собою систему.

Розуміння механізму господарювання як системи організацій- но-економічних форм не заперечує, а навпаки, доповнює уявлен- ня про нього як про систему організаційно-економічних відно- син. У даному разі йдеться про новий рівень його пізнання, де зміст механізму господарювання «просвічується» крізь призму форм його прояву. Визначаючи єдність організаційно-економіч- них відносин і форм їх прояву, тобто «змістовну форму», меха- нізм господарювання у той же час має внутрішню специфічну ло- гіку розвитку як з боку організаційно-економічних відносин, так і з боку оргнізаційно-економічних форм прояву. Організаційно- економічні відносини становлять зміст механізму господарюван- ня, організаційно-економічні форми — спосіб існування, функціо- нування і розвитку всієї системи економічних відносин суспіль- ства. В організаційно-економічних формах безпосередньо відбу- вається перетворення об’єктивних «сторін» механізму господа- рювання на суб’єктивні. Вони прямо вступають у взаємодію з ма- теріальними та особистими чинниками виробництва і їх удосконалення цілком визначається зміною останніх, що, в свою чергу, служить імпульсом розвитку організаційно-економічних відносин.

Теоретичні аспек- ти аналізу рівнів господарювання
Отже, відмінності (при збереженні єдності) організаційно-економічних відносин та ор- ганізаційно-економічних форм як двох сто- рін механізму господарювання визначаються як по лінії взаємодії з виробничими відноси-

нами (відносинами власності), так і по лінії взаємодії з продуктив- ними силами. При цьому важливо зазначити ту обставину, що єд- ність сторін механізму господарювання забезпечується організацій- но-економічними відносинами, відмінності — організаційно-еконо- мічними формами його прояву на різних рівнях господарювання.

Таке розуміння механізму господарювання спирається на діа- лектичну логіку взаємодіючих, але не тотожних пар категорій: змісту і форми, сутності та явища.

Будь-яке з явищ або процесів економічного життя являє собою діалектичну єдність змісту і фо- рми. Зміст включає всю сукупність ознак того або іншого явища і характеризує його цілісність за допомогою конкретної організа-

ції, структури. Форма є способом існування, методом розвитку і вияву змісту. Форма перебуває у діалектичній єдності зі змістом і виступає як вираз відповідної організації, структури змісту. Діа- лектика змісту і форми будується на їх протилежності й одночас- но на найтіснішому зв’язку і взаємообумовленості. Зміст визна- чає форму, а остання є змістовною. Форма виражає певний зміст, а останнє завжди оформлено. Взаємна обумовленість змісту і фо- рми не вичерпує їх діалектики, яка доповнюється й їх переходами одного в одне. Що в одних умовах і відносинах є змістом, то в інших може бути формою, і навпаки.

Форма відносно змісту, незважаючи на примат останнього, не є пасивною. Вона активно впливає на нього, прискорюючи або уповільнюючи його розвиток. У розв’язанні суперечностей, що виникають між змістом і формою, величезну роль відіграє суб’єк- тивний чинник. Його значення полягає в умінні знайти об’єк- тивний критерій, який сприятиме розкриттю міри протиріччя між змістом і формою, у своєчасному і науково обґрунтованому ви- значенні моменту, коли форма з рушійної сили починає перетво- рюватися на гальмуючу силу.

У взаємозв’язку з категоріями «зміст» і «форма» перебуває ін- ша пара категорій «сутність» і «явище». Сутність і явище характе- ризують як зовнішню сторону явища, доступну сприйняттю, так і внутрішню, приховану від безпосереднього спостереження. Дані сторони перебувають у нерозривній єдності і не існують одна без іншої. Існування цих різних і разом з тим взаємопов’язаних сторін явища (процесу) зумовлює необхідність розрізнювати в них визна- чальне, головне — сутність і зовнішнє, похідне від неї — явище. Сутність характеризує більш або менш стійку сторону явища, його основу, що визначає його розвиток. Явище ж, виступаючи як вияв сутності, характеризує менш стійку сторону процесу дійсності.

Поняття «сутність» дуже близьке поняттю «зміст», але на відміну від нього виокремлює головне, що визначає внутрішню основу явищ. Сутність — це основне у змісті.

Категорії сутності і явища відображають одну і ту саму реаль- ність, але з різною глибиною і повнотою, внаслідок чого вони не збігаються. Проте сутність виражається не тільки в тих випадках, коли вона більш або менш відповідає явищу, але і тоді, коли має місце суперечність між сутністю і формою її вияву.

Діалектика сутності та явища полягає не тільки в їх невідділь- ності, але й у взаємопереливах, які характеризують їх рухливість, змінність. Зникнення сутності спричиняє зміну або (що трапля- ється частіше) зникнення явища. Пізнаючи діалектику сутності та

явища, важливо підкреслити, що сутність лише приблизно охоп- лює окремі різноманітні явища. Отже, явища неповною мірою входять у сутність. Звідси висновок — сутність «бідніша» за явище, оскільки вона не відображає всього різноманіття їх сторін, але разом з тим вона виступає як їх загальна основа.

Спираючись на зазначені методологічні посилання, що містять- ся у характеристиках парних категорій «зміст і форма», «сутність і явища», можна охарактеризувати і механізм господарювання у всій його еволюційній різноманітності, визначитися з його струк- турою на поверхневому рівні економічного життя. По-перше, всі зв’язки і залежності, що характерні для системи економічних за- конів і забезпечують взаємообумовленість механізму їх дії і вико- ристання, відтворюються (але не віддзеркалюються!) у системі ор- ганізаційно-економічних форм, тобто в механізмі господарювання. По-друге, складаючи певний шар виробничих відносин — органі- заційно-економічних, механізм господарювання не тільки зумов- лює їх взаємозв’язок з іншою стороною способу виробництва — продуктивними силами, але й «стягує» фази відтворювального циклу в єдине ціле: відносини виробництва — відносини розподі- лу — відносини обміну — відносини споживання. По-третє, ви- ступаючи формою вияву відносин власності, механізм господарю- вання забезпечує узгодженість у системі економічних інтересів і вирішення виникаючих між ними суперечностей.

На кожному рівні пізнання механізм господарювання відіграє свою роль і в той же час об’єднує складові однією метою — за- безпечення економічного регулювання суспільного виробництва.

Розгляд механізму господарювання як системи організаційно- економічних форм зумовлює необхідність визначення того єди- ного джерела, виходячи з якого було б можливим пояснити всю сукупність фактів. Йдеться про те, що будь-яка система у своїй основі має ключовий системоутворюючий фактор (елемент), що визначає всі інші елементи та акумулює їх в єдине ціле. З цієї то- чки зору господарський механізм має відображати такі аспекти. По-перше, механізм господарювання як система повинен визна- чатися власною передумовою, що спричиняє її (систему) до жит- тя. По-друге, розвиваючись у напрямі цілісності, механізм госпо- дарювання об’єднує всі організаційно-економічні форми в єдине ціле. По-третє, становлення механізму господарювання як цілі- сної системи є моментом його розвитку. Все це має найважливі- ше практичне значення, оскільки підхід до механізму господарю- вання як цілісної системи дає можливість пізнати її внутрішні закони, ступінь адекватності економічним відносинам і інтере-

сам, виявити взаємозв’язок і взаємозалежність між формами, ви- значити характер сукупного регулюючого впливу на рух праці та реалізацію інтересів, пізнати логіку побудови і супідрядності ла- нок господарювання, встановити шляхи подолання моментів не- узгодженості і подальшої гармонізації.

Ознаки цілісності господарського механізму
Цілісність як одна з найважливіших харак- теристик механізму господарювання міс- тить як аспекти стабільності, так і розвит- ку. Механізм господарювання асоціюється і з «анатомією», і з «фізіологією» економі-

ки. Діалектика механізму господарювання відображає не тільки єдність його елементів, а й їх суперечність, що виступають дже- релом його розвитку.

Отже, цілісність механізму господарювання визначається, з одного боку, існуванням залежності його елементів, за якої зміна одного елемента веде до зміни інших. З іншого боку, цілісність виступає як міра розвитку механізму господарювання, критерій ступеня його зрілості.

Як система механізм господарювання являє собою елемент складнішої системи, зокрема економічних відносин, які, в свою чергу, є підсистемою ще складнішої системи і т. д. З даної точки зору механізм господарювання є способом функціонування ком- плексних систем, з властивими їм взаємозв’язками, взаємодіями явищ і процесів.

Найважливішою основою спільності, цілісності, системності механізму господарювання є тип власності на засоби виробницт- ва. Іншою специфічною основою і критерієм системності механіз- му господарювання, що випливає з типу власності, яка визначає природу адекватної економічної системи, є домінування соціаль- ного змісту.

Соціальний аспект, що характеризує одну з критеріальних сторін механізму господарювання, не є щось привнесене зі сто- рони. Це — сутнісний аспект системи економічних відносин сус- пільства, що виявляється в поверхневих формах існування по мірі визрівання відповідних передумов та умов. Звідси — правомір- ний висновок: види економічних систем розрізняються за сутніс- тю двох основних складових, тобто типом власності та характе- ром господарського механізму.

Свою цілісність механізм господарювання набуває за сучасних умов формування змішаної економіки, якій притаманні певні особ- ливості. Принципу цілісності відповідає перетворення всіх структу-

роутворюючих елементів механізму господарювання на частини єдиної і взаємопов’язаної системи. При цьому механізм господарю- вання набуває тієї історично визначеної форми, яка адекватно ви- ражає будову, функціонування і розвиток виробничих відносин.

Властивості механізму господарювання як системи в його взає- модії з іншими явищами і процесами виявляються через його функ- ції. Отже, характеристика механізму господарювання як цілісної си- стеми зі своєю структуроутворюючою основою вказує на наявність у нього єдиної, інтегративної функції, яку не можна звести до прос- тої суми функцій, що виконуються кожним з його елементів.

Головною функцією механізму господарювання виступає узгод- ження інтересів усіх ланок економічного життя з метою забезпе- чення розв’язання суперечностей. Дана функція є загальною, оскільки вона характерна для механізму господарювання в ціло- му і кожного з елементів його структури зокрема. Особливістю її є те, що вона, випливаючи з сутності економічних відносин, фо- рмується свідомо на загальнодержавному рівні і визначає одну із закономірностей системи управління. Проте реалізується вона безпосередньо за рахунок функціонування механізму господарю- вання як основного його елемента.

Отже, сутність господарського механізму проявляється через його функції. До основних з них у політико-економічному аспекті належать:

· реалізація відносин пануючого типу власності;

· поєднання і взаємодія продуктивних сил і економічних від- носин;

· узгодження й забезпечення руху економічних інтересів;

· створення умов для розв’язання суперечностей;

· формування «поля» взаємодії між механізмом дії і механіз- мом використання економічних законів.

Реалізація цих функцій в економічній практиці відбувається на базі таких основних принципів формування і функціонування господарського механізму, як системність, збалансованість, ефе- ктивність, соціальна спрямованість.

<< | >>
Источник: Бєляєв О.О., Бебело А.С.. Політична економія: Навч. посібник. — К.: КНЕУ,2001. — 328 с.. 2001

Еще по теме § 1. Господарський механізм: сутність, характер, функціонування:

  1. 7.1. Сутність і механізми функціонування САП ЄС
  2. Механізм функціонування ринкової економіки
  3. 7. Механізм функціонування ринку. Вільний ринок.
  4. § 2. Механізм функціонування кредитної системи
  5. § 3. Регулювання економіки як основний елемент господарського механізму
  6. 129. Механізм функціонування соціалістичної адміністративно-командної економіки: директивне планування та централізоване управління.
  7. Суть і структура грошового ринку та механізм його функціонування
  8. Механізм функціонування Державного казначейства в режимі єдиного казначейського рахунка
  9. Сутність інфляції та механізм її подолання
  10. Макроекономічна нестабільність. Циклічні коливання економіки. Сутність інфляції та механізм її подолання. Безробіття та його соціально-економічні наслідки
  11. Попит та пропозиція. Закон попиту та пропозиції. Цінові та нецінові фактори, що впливають на попит та пропозицію.Ціноутворення в ринковій економіці. Механізм функціонування ринкової економіки
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -