Види та особливості управління фінансовими інвестиціями підприємства
Суб'єкти підприємницької діяльності можуть здійснювати фінансові інвестиції у формі вкладень у статутні капітали асоційованих підприємств, дохідні інструменти грошового ринку (депозитні вклади в банках) та високоліквідні цінні папери (рис.
11.9).Фінансові інвестиції групують за такими стратегічними напрямами:
• інвестиційні операції з традиційними фінансовими інструментами;
• придбання похідних цінних паперів;
• депозитні операції;
• пайова участь у спільних підприємствах.
Згідно з Законом «Про цінні папери та фондовий ринок» фінансові інструменти - це цінні папери, строкові контракти (ф'ючерси), інструменти грошового обігу, відсоткові строкові контракти (форварди), строкові контракти на обмін (на певну дату в майбутньому) в разі залежності ціни від відсоткової ставки, валютного курсу чи фондового індексу (відсоткові, курсові чи індексні свопи), опціони,
Рис. 11.9. Класифікація фінансових інвестицій 413
що дають право на купівлю або продаж: будь-якого з зазначених фінансових інструментів, у тому числі тих, що передбачають грошову форму оплати (курсові та відсоткові опціони).
Фінансові інструменти поділяють на:
• фінансові активи, які поєднують: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи;
• фінансові зобов'язання - містять фінансові зобов'язання, призначені для перепродажу, та інші фінансові зобов'язання;
• інструменти власного капіталу - це прості акції, частки та інші види власного капіталу;
• похідні фінансові інструменти - ф'ючерсні контракти, форвардні контракти та інші похідні цінні папери.
Фінансові інвестиції можуть бути:
• прямими (внесення коштів або майна до статутного капіталу підприємства в обмін на корпоративні права, емітовані цим підприємством) та портфельними т(кошти, вкладені в цінні папери довготермінового характеру, які не передбачають швидкого отримання доходу);
• довгостроковими та короткостроковими.
В порівнянні з реальними інвестиціями фінансові інвестиції характеризуються більш високою ліквідністю і можливістю гнучкого оперативного управління. Разом з тим, фінансові інвестиції, як правило, забезпечують менший інфляційний захист і нижчий рівень, дохідності, ніж реальні інвестиційні об'єкти. До того ж у випадку портфельних інвестицій обмежені можливості реального впливу інвесторів на дохідність окремих фінансових інструментів. В цьому випадку можна впливати лише на загальну дохідність інвестиційного портфеля реінвестуванням коштів у більш дохідні цінні папери.
Перелічені переваги і недоліки фінансових інвестицій обумовлюють специфіку їх використання суб'єктами господарювання, які не є професійними учасниками фінансового ринку. Як правило, до фінансових інвестицій підприємства вдаються у випадку, коли інвестиційний клімат в країні не сприяє розвитку реальних інвестицій, або коли в окремі періоди часу у них зменшуються внутрішні
інвестиційні потреби. В більшій мірі фінансові інвестиції цікавлять фінансових менеджерів як резерв грошових активів для підтримки технічної платоспроможності.
В процесі управління фінансовими інвестиціями вирішуються такі завдання:
• забезпечення надійності вкладень;
• підвищення дохідності інвестицій;
• збільшення ринкової вартості вкладень;
• забезпечення ліквідності фінансових інвестицій.
На надійність фінансових інвестицій впливають систематичні (ринкові) і несистематичні (портфельні) ризики. Незважаючи на те, що в умовах політичної нестабільності і спаду виробництва систематичний ризик фінансових вкладень дуже високий, засобів захисту від нього практично не існує.
І навпаки, портфельний ризик можна зменшити за допомогою диверсифікації та страхування. До специфічних методів внутрішнього страхування фінансових ризиків можна віднести формування спеціального страхового резерву з високонадійних цінних паперів.Збільшити дохідність фінансових інвестицій можна завдяки вмілому маневруванню між ризиком і дохідністю цінних паперів, включенню у інвестиційний портфель тих цінних паперів, норма поточної дохідності яких прийнятна для інвестора і відповідає меті формування його портфеля.
Ринкова вартість портфеля цінних паперів залежить від загальної кон'юнктури фондового ринку, а також від співвідношення між попитом і пропозицією окремих фондових інструментів. У відповідності з теорією асиметричної інформації ринкова ціна цінних паперів компанії зростає у випадку, коли інвесторам надходить інформація про збільшення обсягів її інвестиційної діяльності, підвищення розміру дивідендів, підготовку до наступного випуску акцій тощо.
Забезпечення ліквідності фінансових інвестицій є важливою передумовою інфляційного захисту вкладень та їх своєчасної трансформації у грошові активи. Ліквідність по облігаціях та ощадних сертифікатах пов'язана з періодом їх погашення, а по акціях та інвестиційних сертифікатах залежить від попиту на фондовому ринку. Для підтримки високої ліквідності інвестиційного портфеля потрібно більш детально оцінювати інвестиційні якості цінних папе
рів і включати в портфель лише ті інструменти, ліквідність яких не викликає сумніву.
Таким чином основна мета управління фінансовими інвестиціями полягає у забезпеченні оптимального співвідношення між дохідністю, ризиком і ліквідністю цінних паперів у відповідності з обраним типом портфеля цінних паперів.
Портфель цінних паперів - це сукупність зібраних воєдино різних фінансових інструментів для досягнення конкретної мети інвестора. Портфель може бути сформований із цінних паперів одного типу (облігації) або різних інвестиційних цінностей (акції, облігації, депозитні сертифікати тощо).
Як правило, в складі інвестиційного портфеля суб'єктів підприємництва переважають інвестиції у цінні папери (акції, облігації, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати тощо). В залежності від строку вкладень (до року або більше) вони можуть відображатися в складі довгострокових та поточних фінансових інвестицій.
Класифікація типів інвестиційного портфеля за різними ознаками наведена на рис. 11.10.
В залежності від мети інвестиційної діяльності виділяють:
• портфель росту, який передбачає орієнтацію інвестора на збільшення його ринкової вартості шляхом включення фінансових інструментів, ринкова ціна яких має тенденцію до постійного (або стабільного) зростання. Зрозумію, що ризик, пов'язаний з таким портфелем, дуже високий;
• портфель доходу, який формується за рахунок цінних паперів, які забезпечують інвесторам високі поточні доходи. Такий портфель також: є досить ризиковим;
• портфель мінімізації ризиків, який формується за рахунок тих фінансових інструментів, які, в першу чергу, забезпечують надійний інфляційний захист та високу ліквідність при невисокому рівні доходу.
В залежності від досягнення мети інвестування інвестиційний портфель може бути:
• збалансований (сформований з фінансових інструментів, які повністю відповідають меті його формування);
• незбалансований (включені в портфель інструменти суперечать меті його формування);
Рис. 11.10. Класифікація типів інвестиційного портфеля
• розбалансований (портфель, який раніше був збалансованим, але через зміни ринкової кон'юнктури перестав відповідати меті інвестування).
В залежності від обраної стратегії інвестування інвестиційний портфель може бути:
• агресивним (високоризикованим), при формуванні якого у інвестора міра ризику найбільша. Такий інвестор прагне отримати найбільшу дохідність з найризикованіших фінансових активів;
• зваженим (поміркованим або середньоризикованим), при формуванні якого дохід у інвестора буде складатися з приросту курсової вартості, відсотків за державними цінними паперами, а також із дивідендних виплат;
• консервативним (низько ризикованим), який формується, переважно, з державних облігацій.
Інвестор, який формує такий портфель, зацікавлений в отриманні стабільного доходу протягом тривалого часу, який компенсується високою надійністю.Зменшити портфельні ризики можна за рахунок диверсифікації інвестиційного портфеля за видами цінних паперів, їх емітентами, строками погашення, галузями та регіонами. В практиці при здійсненні диверсифікації портфеля цінних паперів за строками їх обігу найбільшого поширення набули два альтернативні методи:
• ступінчастий метод (метод «драбини») - полягає у рівномірному розподіл інвестицій між цінними паперами різного терміну. Вивільнені кошти від короткострокових фінансових інструментів вкладаються у більш довгострокові цінні папери. В результаті забезпечується простота регулювання і контролю, зменшується сума інвестиційних ресурсів в обороті. До недоліків ступінчастого методу слід віднести неможливість швидкого внесення змін у структуру інвестиційного портфеля. Відповідно виникає ризик упущеної вигоди від гри на курсових різницях цінних паперів;
• полярний метод (метод «штанги») - полягає у концентрації інвестицій у цінні папери полярного терміну. Основна частина коштів вкладається у цінні папері з дуже коротким строком (з забезпечення ліквідності) і цінні паперів з дуже довгим (для забезпечення доходу), і лише незначна частина інвестиційного портфеля формується за рахунок середньотермінових фінансових інструментів.
Основними етапами формування портфеля цінних паперів є:
1) вибір оптимального типу портфеля;
2) оцінка прийнятного співвідношення ризику та дохідності;
3) визначення початкового складу портфеля;
4) вибір схеми управління портфелем.
5.
Еще по теме Види та особливості управління фінансовими інвестиціями підприємства:
- Відображення фінансових інвестицій у фінансовій звітності підприємства
- 4. Відображення відображення,відбиття фінансових інвестицій в підприємства, створені закордоном
- 3.3. Оптимізація взаємозв'язку процесу управління фінансовими ризиками з організаційною структурою підприємства
- Особливості організації фінансових відносин на підприємствах залежно від організаційно-правової форми господарювання
- 9.1. Суть і види інвестицій
- 2. Особливості обліку отриманняздобуття інвестицій в іноземній валюті
- 31. Суть і види підприємств в ринковій економіці. Організаційно-правові форми підприємств.
- 1.Сутність та класифікація фінансових інвестицій
- Фінансування діяльність підприємств з іноземними інвестиціями
- 5.3. Формування прибутку підприємства як результат фінансово-господарської діяльності підприємства
- 61. Підприємство як суб”єкт ринкової економіки. Форми і види підприємств.