<<
>>

ТЕМА 8. МІСЦЕВІ ФІНАНСИ

Ключові слова: місцеві фінанси, місцеві фінансові ресурси, місцеві бюджети, місцеві податки й збори, доходи й видатки місцевих бюджетів, бюджетні трансферти

План заняття:

1.

Сутність місцевих фінансів, основи їх формування і значення в економіці

регіонів.

2. Склад і структура місцевих фінансів.

3. Місцеві бюджети. Доходи і видатки місцевих бюджетів.

4. Проблеми формування місцевих бюджетів і шляхи їх вирішення.

У багатьох країнах компонентом демократичного державного устрою є місцеве самоуправління, сутність якого полягає в тому, що його здійснює населення через вільно обрані ним представницькі органи. Функція місцевих фінансів пов’язана із забезпеченням необхідними фінансовими ресурсами місцевих рад і органів місцевого самоуправління.

Економічна база місцевого самоврядування визначена Європейською декларацією прав міст (підписана 18 березня 1992 р.). Нею закріплено 20 принципів, що сприяють всебічному розвитку населення Європи і міської інфраструктури європейських міст.

Законодавча база формування місцевих фінансів включає Європейську хартію місцевого самоврядування (Страсбург, жовтень 1985 p.), Європейську хартію регіональних мов та мов меншин (Страсбург, листопад 1992 p.), Хартію Конгресу місцевих і регіональних влад Європи (січень 1994 p.). Європейську хартію регіонального самоврядування (червень 1997 p.).

До основних принципів, визначених Європейською декларацією прав міст, відносяться: правова і екологічна безпека; право на роботу і житло; право на відпочинок , на охорону і профілактику здоров'я; право на заняття спортом; право на якісну архітектуру і т.д.; до міжнародного визнання готуються пропозиції щодо включення в перелік права людини на споживання екологічно чистої води.

Відповідно до Європейської хартії держава повинна законодавчо гарантувати органам місцевої влади одержання фінансових ресурсів, необхідних для здійснення прав, визначених Європейською декларацією прав міст.

Відповідно до європейських стандартів частка цих фінансових ресурсів у консолідованому бюджеті держави складає від 40 до 60%, а половина коштів місцевих бюджетів спрямовується на обслуговування населення відповідно до прав, перерахованих в Декларації прав міст (частина, що залишилася - на обслуговування потреб і ініціатив державної влади).

Звідси робимо висновок: місцеві фінанси є важливою ланкою фінансової системи країни.

Місцеве самоврядування України визначається і гарантується Конституцією як право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, має відповідну фінансову базу. Стаття 142 Конституції закріплює, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Зазначені положення дістали розвиток у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції наділені правом самостійного вирішення всіх питань місцевого значення для забезпечення соціально-економічного розвитку своєї території. Гарантією реалізації прав органів місцевого самоврядування з боку держави є забезпечення виділення фінансових коштів. Суттєве місце серед фінансових ресурсів, які акумулюються на відповідній території, відводиться централізованому фонду коштів - місцевому бюджету, величина якого зумовлює реальний обсяг повноважень місцевих органів, для виконання у поточному бюджетному періоді.

Конституція закріплює за відповідними органами місцевого самоврядування право затверджувати бюджети відповідних рівнів,

встановлювати місцеві податки й збори згідно із законом тощо. Районні й обласні ради також наділені повноваженнями щодо затвердження власних бюджетів, що формуються за рахунок фінансування з державного бюджету після їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів і з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм та контролю їх виконання.

Безпосереднього розвитку всієї економічної системи України та її стабілізації можна досягти через фінансове забезпечення її складових - адміністративно-територіальних одиниць. Згідно зі ст. 115 Бюджетного кодексу України контроль за відповідністю бюджетному законодавству України показників затверджених бюджетів, бюджетного розпису та кошторисів бюджетних установ здійснюється відповідними органами міського самоуправління стосовно бюджетів закріплених за ними територій.

Місцеве самоврядування визнається як одна з фундаментальних засад демократичного устрою держави і суспільства. Система місцевого самоврядування визначена адміністративно-територіальним устроєм України. Адміністративно-територіальною одиницею вважається компактна частина єдиної території України, що є просторовою основою для організації і діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування.

Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади. При цьому держава фінансує здійснення таких повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.

Органи місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території.

Виконавчу владу, в тому числі у сфері фінансової діяльності, в областях і районах, містах Києві й Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, повноваження яких визначені Конституцією і Законом України «Про місцеві державні адміністрації». Відповідно до ст. 119 Конституції місцеві державні адміністрації на певній території забезпечують підготовку й виконання відповідних обласних і районних бюджетів, звіт про виконання відповідних бюджетів та програм, взаємодію з органами місцевого самоврядування тощо.

За законом України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної Ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних Рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів;

2) встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності;

3) встановлення за узгодженим рішенням відповідних Рад порядку використання коштів та іншого майна, що перебувають у спільній власності територіальних громад;

4) здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету;

5) залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, і коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури й на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища;

6) об'єднання на договірних засадах коштів відповідного місцевого бюджету та інших місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування комунальних підприємств, установ та організацій, вирішення інших питань, що стосуються спільних інтересів територіальних громад;

б) делеговані повноваження:

1) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності;

2) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів;

3) сприяння здійсненню інвестиційної діяльності на відповідній території.

До компетенції міської влади належать початкова і середня освіта,

охорона здоров’я житлово-комунальне господарство, збір і утилізація сміття і відходів, водозабезпечення, водовідведення та теплозабезпечення, міські електромережі, житлове будівництво, шляхи місцевого значення, екологічні проблеми, забезпечення зайнятості й перепідготовки з метою

працевлаштування, міський транспорт, ритуальні послуги, землекористування і землеустрій тощо.

За обсягами повноважень органів міського самоврядування будується система місцевих фінансів, визначається їх величина у загальнодержавних показниках, у ВВП держави.

Узагальнюючи вищевикладене, можна констатувати, що місцеві фінанси - це сукупність відносин, врегульованих нормами фінансового права, що виникають між органами місцевого самоврядування і територіальними громадами, органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями з приводу формування, розподілу та використання фондів коштів органів місцевого самоврядування з метою задоволення громадянського інтересу територіальної громади і виконання органами місцевого самоврядування державних функцій у процесі реалізації власних та делегованих державою повноважень.

Фінанси місцевого самоврядування складаються з наступних взаємозв’язаних елементів: видатки, доходи, способи формування доходів, інститути системи, суб’єкти і об’єкти системи та відносини між суб’єктами системи, системою і ланками фінансової системи держави.

Головним суб’єктом фінансових відносин в Україні є територіальна спільнота й органи місцевого самоуправління, правовий статус яких визначається Конституцією України (територіальна громада села чи громада жителів; територіальна громада міста (селища), сільські, міські Ради їх голови й виконавчі органи, обласні й районні Ради; держава в особі її органів, АР Крим) .

Об’єктом місцевих фінансів є фінансові ресурси, що мобілізуються, поділяються і використовуються місцевими органами самоврядування для виконання їх завдань і функцій.

Місцеві бюджети - самостійні, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

За ст. 61 Закону «Про місцеве самоврядування» самостійність місцевих бюджетів гарантується власними й закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів.

Економічна сутність місцевих бюджетів проявляється в їх призначенні, а саме:

- формування грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності місцевих органів влади;

- розподіл і використання цих фондів між галузями народного господарства;

- контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств та організацій, підвідомчих цим органам влади.

Мінімальні розміри місцевих бюджетів формують згідно з нормативами бюджетної забезпеченості на одного жителя з урахуванням економічного, соціального, природного й екологічного стану відповідних територій, на основі законодавчо установленого рівня мінімальних соціальних потреб.

Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Доходи, додатково одержані у процесі виконання місцевих бюджетів, суми перевищення доходів над видатками, що утворилися в результаті збільшення надходжень до бюджету чи економії у видатках, вилученню не підлягають, крім випадків, передбачених законом. Рішення про використання таких коштів приймається відповідною Радою.

Головним елементом місцевих фінансів є видатки, що відображають функції та завдання місцевого самоуправління.

Видатки місцевих бюджетів поділяються на дві частини: видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування, і видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування (напрямки використання) визначаються місцевими бюджетами цих громад; видатки, пов'язані із здійсненням районними, обласними Радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад, - відповідними районними й обласними бюджетами.

Законодавством виділяються так звані обов ’язкові видатки, призначення яких - вирішення обов’язкових завдань, покладених на місцеві органи влади для забезпечення стандартів послуг у масштабах країни, а також видатки, пов’язані із забезпеченням боргових зобов’язань місцевої влади (кредити, позики).

Витрати органів місцевого самоврядування, що виникають внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

У видатковій частині місцевих бюджетів окремо передбачаються видатки поточного бюджету і видатки бюджету розвитку. Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань і не належать до бюджету розвитку. Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаних із виконанням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов'язаних з розширеним відтворенням.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово його підтримує і здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів і належним їх обліком, гарантуючи органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення певними послугами на рівні мінімальних потреб.

За джерелами доходи міської влади поділяються на:

- податкові доходи;

- неподаткові доходи;

- доходи за рахунок кредитів і позик;

- трансферти від центральної влади і розпорядників коштів вищого територіального рівня.

За економічною природою доходи місцевої влади поділяються на :

- власні доходи (мобілізуються органами місцевої влади самостійно, за рахунок визначених нею джерел). Це місцеві податки і збори, доходи від належного місцевій владі майна, господарської діяльності комунальних підприємств, комунальні платежі, доходи від комунальних кредитів і позик;

- передані доходи, які передаються центральною владою чи розпорядниками коштів вищого територіального рівня.

Фінансові ресурси місцевих органів влади формуються як у фондовій, так і у нефондовій формі.

Фінансовими фондами місцевих органів влади є: місцевий бюджет, резервні, позабюджетні, валютні та цільові фонди, грошові кошти комунальних підприємств та ін.

У нефондовій формі знаходяться ресурси, залучені органами місцевого самоврядування у вигляді банківських кредитів, розміщення місцевих позик та ін.

У доходній частині місцевого бюджету окремо виділяються доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, необхідні для забезпечення виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Кошти державного бюджету, що передаються місцевим органам самоуправління у вигляді дотацій, субвенцій, розподіляються розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня між відповідними районними, міськими й сільськими бюджетами у розмірах, необхідних для формування доходних частин (але не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом) і використовуються для фінансування спільних проектів

територіальних громад.

Передані державою кошти у вигляді дотацій, субвенцій зараховуються розпорядниками вищого рівня до відповідних бюджетів розпорядників коштів нижчого рівня і розподіляються між місцевими бюджетами у розмірах, необхідних для формування доходних частин, але не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовуються для фінансування з районного бюджету спільних проектів територіальних громад.

За ст. 69 Закону «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування можуть встановлювати місцеві податки і збори, що зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Згідно із статтею 15 Закону України «Про систему оподаткування» до місцевих податків належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) відносяться:

1) готельний збір;

2) збір за припаркування автотранспорту;

3) ринковий збір;

4) збір за видачу ордера на квартиру;

5) курортний збір;

6) збір за участь у бігах на іподромі;

7) збір за виграш на бігах на іподромі;

8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;

9) збір за право використання місцевої символіки;

10) збір за право проведення кіно - і телезйомок;

11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

12) збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

14) збір з власників собак.

Перелік нормативно-правових актів України щодо місцевих податків і зборів (обов’язкові платежі ) наведено в додатку А

Призначення місцевих податків, їх рівень, установи, які затверджують їх величину та платники податків наведені на схемі 8.1. Платниками місцевих зборів можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи залежно від об'єкта оподаткування.

Механізм справляння і порядок сплати місцевих податків і зборів (обов'язкові платежі) встановлюються сільськими, селищними, міськими

Радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України, крім збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними Радами.

При цьому податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені у пункті 2 частини першої і пунктах 2 - 4, 13 і 14 частини другої цієї статті, є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними й міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цих податків і зборів. Суми податків і зборів (обов'язкових платежів), вказаних у цій статті, зараховуються до місцевих бюджетів у порядку, визначеному сільськими, селищними, міськими радами, якщо інше не встановлено законами України.

У межах своєї компетенції органи місцевого самоврядування мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю скасовувати деякі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників й надавати відстрочення у сплаті місцевих податків та зборів.

Більш привабливими для місцевих бюджетів є місцеві податки і збори, що більш стабільні в порівнянні з загальнодержавними, які постійно змінюються. Однак питома вага місцевих податків і зборів у доходній базі місцевих бюджетів України в кращому разі не перевищує 5% (на практиці — 3%). У той же час у США за рахунок місцевих податків і зборів забезпечується 58% прибутків місцевих бюджетів, у Великобританії — 38, Франції — 48, Японії — 55%. Місцеві податки, як уже зазначалося, більш стабільні в порівнянні з загальнодержавними, що постійно змінюються. Тому для місцевих бюджетів кращими є місцеві податки (закріплені). Регулюючі прибутки місцевих бюджетів змінюються залежно від загальнодержавної економічної ситуації, а податки, які їх формують, можуть відрізнятися за складом і кількістю з року в рік.

У більшості країн за рахунок місцевих податків покривається майже половина усіх витрат місцевого самоврядування. В Україні ж місцеві влади володіють усього 1-2% для покриття своїх витрат за рахунок місцевих податків, формуючи бюджети відрахуваннями від загальнодержавних податків.

Удосконалення податкової системи, на думку багатьох економістів, має здійснюватися шляхом зменшення кількості загальнодержавних і збільшення місцевих податків як бази для формування місцевих бюджетів. Недосконалим є чинне законодавство з формування місцевих податків. Як результат — місцеві органи влади вводять різні внески, збори і т.п., намагаючись таким чином підмінити відсутні податкові надходження.

Одна з цілей державної регіональної фінансової політики - зближення рівня соціально - економічного розвитку регіонів, подолання вертикального і горизонтального дисбалансів і фінансового вирівнювання.

Дисбаланс - нестача фінансових ресурсів у відповідної гілки влади.

Вертикальний дисбаланс - невідповідність між обсягами фінансових ресурсів того чи іншого рівня влади та завдань і обов’язків, на нього покладених у процесі розподілу компетенцій між центральними, регіональними й місцевими вертикалями. Його можна усунути наступним шляхом:

- центральна влада чи влада вищого територіального рівня може взяти на себе частину обов’язків з надання послуг;

- владою, де виник дисбаланс, вводяться додаткові податки;

- передача центральною владою частини своїх податків

територіальному рівню влади, що має дисбаланс;

- надання вищою владою грантів, субсидій та ін. трансфертів.

Горизонтальний дисбаланс - невідповідність між обсягами фінансових

ресурсів однієї чи декількох територіальних одиниць одного рівня та завдань і обов’язків, на них покладених, і забезпечення їх територіальними одиницями цього ж рівня. Такий дисбаланс виникає між "бідними" й "багатими" територіями чи через більші потреби тих чи інших територій.

Фінансове вирівнювання - процес усунення вертикального й

горизонтального дисбалансу. У процесі вирівнювання проходить перерозподіл фінансових ресурсів як між ланками бюджетної системи по вертикалі, так і між територіями по горизонталі.

Необхідність вирівнювання в Україні зумовлена рядом причин, перш за все нерівномірністю розміщення продуктивних сил на території країни і рівнем життя населення в регіонах, значною диференціацією витрат і цін у регіонах, станом оподаткування у країні, потребою передачі центральною владою значних повноважень на місцевий рівень, соціальними виплатами, які фінансуються з бюджету і використовуються одиницями, які при цьому витрат не несуть.

Протягом останніх років в Україні розширені повноваження міського самоврядування, проте організація фінансування і перерозподіл фінансів між гілками влади бажають кращого.

В умовах розширення прав місцевих органів самоврядування підвищується роль і значення місцевих фінансів, а це потребує проведення адекватної економічної і фінансової політики. Вона збільшила б податкову базу місцевих бюджетів з метою формування достатніх для функціонування суб'єктів економічної діяльності місцевого підпорядкування обсягів фінансових ресурсів.

Питання до теми:

1. Розкрийте суть місцевих фінансів, їх склад і роль у здійсненні політики

зміцнення економічної самостійності адміністративно-територіальних

формувань в умовах ринкових відносин.

2. Якими фінансовими ресурсами розпоряджаються органи місцевого самоврядування?

3. Розкрийте склад і структуру доходів і видатків місцевих бюджетів.

4. Дайте характеристику механізму планування і фінансування видатків по місцевих бюджетах.

5. Розкрийте зміст фінансів суб'єктів господарювання комунальної форми власності (комунальних підприємств).

6. Сутність фінансового вирівнювання. Специфіка фінансового

вирівнювання в умовах України.

7. Відмінності формування місцевих фінансів у зарубіжних країнах. Література: 4,12,18,21,25.

СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНІ СХЕМИ ДО ТЕМИ 8. МІСЦЕВІ ФІНАНСИ

Схема 8.1 - Напрямки витрат місцевих бюджетів

Податки і збори Податок з реклами Комунальний

податок

Збір за

припаркування

автотранспорту

Ринковий збір Збір за видачу ордера на квартиру Курортний

збір

Збір за участь у бігах на іподромі Збір за право використання місцевої символіки Збір з власників собак
Платники юридичні особи та громадяни - замовники реклами юридичні особи, крім бюджетних організацій, планово- дотаційних та сільськогоспо дарських підприємств. юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. юридичні особи усіх форм власності, їх філіали, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також фізичні особи. особи, які одержують документи, що дають право на заселення квартири громадяни, які прибувають у курортну місцевість, крім осіб, виключення яких передбачено законодавчо юридичні особи та громадяни які

виставляю ть своїх коней на змагання комерційн ого

характеру.

юридичні особи та громадяни, які

використову ють місцеву символіку з комерційною метою

Власники собак (крім службових)
Об’єкт вартість послуг середньоспис час паркування місця для торгівлі До держання громадяни, Участь у Факт Наявність
оподатку

вання

за встановлення та розміщення реклами кова

чисельність

працівників.

автотранспорту на ринках усіх форм власності житла які

розміщують ся на

тимчасове

житло

бігах використання собак
Граничні Г раничні ставки 10% не - 3% Ставка ринкового не повинен не повинен 3 - для за кожного
розміри податку оподатковува неоподатковуваного збору перевищувати перевищуват неоподатк юридичних собаку не
встановлені в ного мінімуму доходів встановлюється у 30% и 10% овуваних осіб - 0,1% повинен
наступному податком громадян - у розмірі від 0,05 до неоподатковуван неоподатков мінімумів вартості перевищува
розмірі: мінімуму спеціально 0,15 ого мінімуму уваного доходів виробленої ти 10%
- 0,1% вартості

послуг за розміщення одноразової реклами;

- 0,5% вартості

послуг за розміщення реклами на тривалий час

доходів громадян у місяць за кожного середньоспис кового працівника обладнаних місцях; - 1%

неоподатковуваного мінімуму доходів громадян - у відведених для цього місцях

неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для фізичних осіб і від 0,2 до 2

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для юридичних осіб за кожне місце

доходів громадян на момент оформлення ордера на квартиру мінімуму

доходів

громадян

громадян продукції,

- для СПД - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

неоподатко

вуваного

мінімуму

доходів

громадян

Схема 8.2 - Характеристика деяких місцевих податків і зборів

Схема 8.3 - Склад доходів місцевих бюджетів при визначенні трансфертів

Схема 8.4 - Структура місцевих фінансів

<< | >>
Источник: З.М. Мочаліна, Н.І. Склярук, І.А. Федоренко. ФІНАНСИ. Навчальний посібник. - Харків: ХНАМГ,2008. - 392 с.. 2008

Еще по теме ТЕМА 8. МІСЦЕВІ ФІНАНСИ:

  1. Тема 1. Місцеві фінанси в економічній системі держави
  2. Місцеві фінанси як фіскальний інструмент
  3. Місцеві фінанси як інструмент фінансування суспільних послуг
  4. Місцеві фінанси як інструмент економічного зростання
  5. Місцеві фінанси як інструмент перерозподілу ВВП
  6. А.Ю. Чубак, К.М. Свізінська. Місцеві фінанси: Навчально-методичний посібник для студентів, які навчаються за галуззю знань 0305 «Економіка та підприємництво» за напрямом підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»/ Укл. А.Ю. Чубак, К.М. Свізінська – Дніпропетровськ, Дніпропетровська державна фінансова академія,2010.- 131 с., 2010
  7. ТЕМА 2. МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ - ВИЗНАЧАЛЬНА ЛАНКА МІСЦЕВИХ ФІНАНСІВ
  8. ТЕМА 1. МІСЦЕВІ ФІНАНСИ, ЇХ СУТНІСТЬ, СКЛАД І РОЛЬ У РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ
  9. 5.6. МІСЦЕВІ ПОДАТКИ І ЗБОРИ
  10. Місцеві позики
  11. Місцеві бюджети, їх доходи та видатки
  12. Місцеві бюджети як самостійний інститут у структурі місцевих фінансів
  13. Місцеві державні адміністрації
  14. Управління місцевими фінансами
  15. 2.9. Державні і місцеві цільові фонди
  16. Місцеві бюджети в бюджетній системі сучасної України
  17. Територіальні фінанси
  18. 9.4. Місцеві бюджети як фінансова основа соціально-економічного розвитку регіонів
  19. Пріоритети управління фінансами домогосподарств