<<
>>

2.4. Порівняльний аналіз формування доходів місцевих бюджетів у у до та посткризовий період

Світова фінансова криза, як зазначають провідні науковці, розпочалась у 2007 році з обвалу ринку іпотечних кредитів у США. Обвал ринку нерухомості, стрімке зростання кількості неповернених кредитів, банкрутство кредитних фондів, списання світовими банками сотень мільярдів доларів збитків, обвал фондових ринків, ріст цін на енергоносії, прискорення темпів світової інфляції та зниження темпів росту світової економіки – всі ці події є взаємопов’язані і відбулися за період менше 1 року.

Фактично, надзвичайно тісна взаємопов’язаність та переплетеність фінансових систем призвела до того, що криза на американському ринку переросла у кризу світової економіки.

Відповідно, криза такого масштабу не могла не зачепити економіку України, яка інтегрована у світову економіку. Незважаючи на заяви багатьох експертів, що світова фінансова криза не вплинула на економіку нашої державі, насправді криза призвела до відчутних наслідків. По-перше, українські банки зіштовхнулися із кризою ліквідності через обмеження доступу до закордонних кредитів, які кілька останніх років були основним джерелом збільшення обсягів кредитування. По-друге, криза в житловому будівництві, викликана значним скороченням іпотечного кредитування банками та побоюванням щодо повторення американської іпотечної кризи в Україні. По-третє, ріст цін на енергоносії надзвичайно серйозно впливає на всю економіку України, оскільки автоматично призводить до зростання цін на більшість товарів та послуг, вироблених в Україні. І по-четверте, через досить значний рівень інтегрованості економіки України в загальносвітову економіку, зростання рівня світової інфляції суттєво вплинули на ріст інфляції в Україні.

Підґрунтям фінансової дестабілізації в Україні стали системні суперечності, які за різними інформаційними джерелами полягають у наступному:

O високий рівень фіскального вилучення коштів на потреби споживання: у січні-травні 2008 р.

видатки зведеного бюджету України зросли на 46,9 % (попередній рік – на 20,9 %), видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення – на 53,5 % (у 2007 році – на 16 %). Водночас, частка капітальних видатків у загальній сумі видатків Зведеного бюджету України була найменшою за всі попередні роки і у зазначений період становила 6 % (у січні-травні 2007 р. – 7,9 %) – відтак фіскальна політика відігравала гальмівну роль щодо інвестиційних процесів;

O надмірна частка споживання та недостатні обсяги нагромадження, що призвело до необхідності покриття надлишку внутрішнього попиту за рахунок випереджаючого зростання імпорту, а відтак – стабільного погіршення сальдо зовнішньої торгівлі та ризиків валютної дестабілізації. За 2003–2007 рр. номінальні доходи населення зросли в 4,2 рази, реальні – в 2,1 рази, а реальний ВВП – лише в 1,4 рази;

O стрімке зростання попиту на споживчі кредитні ресурси при інституційній нерозвиненості фінансової системи, що обумовило активний вихід комерційних банків на зовнішні ринки запозичень. За п’ять місяців 2008 р. приріст кредитів, наданих банками фізичним особам, склав 32,0 млрд. грн., що в 1,4 рази більше, ніж рік тому. Важелі Національного банку, спрямовані на регулювання грошової пропозиції, виявилися недієздатними в умовах відкритості фінансових ринків, а антиінфляційні заходи монетарного характеру лише посилили потребу в зовнішніх запозиченнях;

O несприятливі умови для довгострокового інвестування, що обумовило переважаючу інвестиційну привабливість секторів з високою ліквідністю та якнайшвидшим обігом коштів: за 2005-2007 рр. інвестиції в промисловість зросли в 1,5 рази, в той час як в операції з нерухомістю – в 1,9 рази, фінансову діяльність – 2,4 рази, роздрібну торгівлю – втричі. У 2007 році при прискоренні інвестиційних процесів інвестиції в промисловість збільшилися на 27 %, в той час як в роздрібну торгівлю – на 48 %, фінансову діяльність – 60 %. Випереджаючі темпи інвестування в сектори, які здійснюють перерозподіл сукупного продукту, над інвестиціями у виробництво останнього посилювали ризики нестабільності фінансової системи.

Активним негативним чинником дестабілізації економічної ситуації стало наростання політичної кризи восени 2008 року. В той час, як прояви світової фінансової кризи вимагають оперативних узгоджених фахових рішень усіх гілок влади, політична криза знижує дієздатність останньої. Це, а також непевність у найближчих перспективах економічної політики, в тому числі – щодо формування Державного бюджету на 2010 рік, передбачення чергового оберту популізму в економічній політиці в умовах наближення майбутніх президентських виборів, посилює песимізм суб’єктів ринку в оцінках перспектив розвитку кризових явищ.

Таким чином, в Україні одночасно проявилися ознаки валютної, фондової, банківської криз в умовах дестабілізації ринку нерухомості, рецесії будівництва та загального погіршення внутрішньої і зовнішньої макроекономічної ситуації. В таких умовах органам державної влади та місцевого самоврядування необхідно було виконувати свої зобов’язання, що покладені на них чинним бюджетним законодавством та відповідно формувати фінансові ресурси (табл. 2.26).

Таблиця 2.26

Склад і структура доходів зведених місцевих бюджетів Запорізької області за 2006-2010 рр.

Доходи, тис.грн Райони 2006 рік 2007 рік 2008 рік 2009 рік 2010 рік Відхилення
+,- %
1 2 3 4 5 6 7 8
Податкові Х 11 360,04 14 634,5 19 056,11 20 191,83 24 455,93 +13095,88 2,15р.
У 8927,57 10779,07 15101,08 15499,82 17757,36 +8829,79 198,9
Z 6646,58 8833,01 11385,75 12897,97 15398,34 +8751,76 2,3р.
у % до загальної суми Х 23,58 20,96 20,67 19,82 19,16 -4,42 -
У 32 25,76 29 28 26,76 -5,24 -
Z 20,76 21,85 20,61 21,10 20,18 -0,58 -
Неподаткові Х 1 690,98 2 386,15 2 495,60 2 945,56 3 777,01 2086,03 2,23 р
У 987,22 4783,79 4947,68 5069,27 6813,69 +5826.47 6,9 р.
Z 1734,01 1535,64 1488,24 1905,51 2308,80 +574,79 133,1
у % до загальної суми Х 3,51 3,42 2,71 2,89 2,96 -0,55 -
У 3,54 11,43 9,47 9,16 10,27 +6,73 -
Z 5,42 3,80 2,69 3,12 3,03 -2,39 -
Доходи від операцій з капіталом Х 378,22 444,57 769,32 538,98 116,09 -262,13 30,69
У 102,55 2111,41 114,08 101,60 78,37 -24,18 76,40
Z 73,04 81,18 113,64 304,06 134,27 +61,23 183,83
у % до загальної суми Х 0,78 0,64 0,83 0,53 0,09 -0,69 -
У 0.37 5.05 0.22 0,18 0,12 -0,25 -
Z 0,23 0,20 0,21 0,50 0,18 -0,05 -
Трансферти Х 34 660,36 52 311,42 69 536,63 77 988,29 99 039,74 64379,38 2,86 р.
У 17864,91 24162,78 32092,64 34635,26 41676,49 +23811,58 2,33 р.
Z 23550,61 29966,90 42252,60 45997,36 58438,40 +34887,79 2,48 р.
у % до загальної суми Х 71,95 74,91 75,43 76,55 77,60 +5,65 -
У 64,05 57,74 61,4 62,58 62,8 -1,25 -
Z 73,57 74,14 76,4 75,25 76,60 +3,03 -
Цільові фонди Х 84,39 55,69 330,94 207,10 240,03 155,64 2,84 р.
У 11.58 13.43 14.160 35.83 37.71 +26.13 3,3 р.
Z 6,02 6,67 8,1 18,9 20,24 +14,22 3,4 р.
у % до загальної суми Х 0,17 0,08 0,36 0,20 0,19 +0,02 -
У 0.04 0.02 0,03 0,06 0,06 +0,02 -
Z 0,02 0,02 0,01 0,06 0,03 +0,01 -
Всього Х 48173,99 69832,33 92188,60 101 871,7 127 628,8 79454,81 2,65 р.
У 27893.83 41850.50 52269.63 55341.78 66363.63 +38469.8 2,4 р.
Z 32010,26 40416,8 55248,33 61123,8 76300,05 +44289,79 2,4 р.
у % до загальної суми - 100 100 100 100 100 - -

Х- Мелітопольський район; У- Куйбишевський район; Z- Михайлівський район

Так, за звітними даними наведеними в табл.

2.26 доходи місцевих бюджетів Запорізької області протягом 2006-2010 рр., не зважаючи на складну фінансову ситуацію, постійно зростають. У 2010 році доходи місцевих бюджетів, в порівнянні з 2006 роком, зросли більш ніж у два рази. Це можна, насамперед, пояснити тим, що показники по доходах визначаються на основі наявної бази оподаткування, яка формується з урахуванням показників соціально-економічного розвитку територій та підкріплюється організаторською роботою органів місцевого самоврядування, виконавчої влади, всіх учасників бюджетного процесу.

Однак, занепокоєння викликає загальна тенденція зменшення питомої ваги податкових надходжень місцевих бюджетів у загальній структурі надходжень у 2010 році в порівнянні з 2006 роком та зростання питомої ваги міжбюджетних трансфертів, що підкреслює продовження зростання залежності органів місцевого самоврядування від центральних органів влади. Неподаткові доходи, доходи від участі в капіталі, цільові фонди продовжують не відігравати істотної ролі у формуванні доходів місцевих бюджетів і, на протязі досліджуваного періоду, мають коливаючий характер, через свою ситуативну природу походження (Додаток З).

Розглядаючи безпосередньо податкові надходження окреслених районів Запорізької області (табл. 2.27), слід відмітити, що бюджетоутворюючим податком продовжує залишатись податок на доходи фізичних осіб. Однак, при абсолютному зростанні показників більш ніж у 2 рази спостерігається падіння питомої ваги зазначеного податку у загальній сумі надходжень у 2008 та 2009 рр., що обумовлюється загальною фінансовою ситуацією в країні. Крім того, на зростання надходжень від податку на доходи фізичних осіб постійно впливає: підвищення мінімальної заробітної плати, збільшення урядом прожиткового мінімуму, посилення стимулюючої функції заробітної плати.

Таблиця 2.27

Аналіз податкових надходжень зведених місцевих бюджетів Запорізької області за 2006-2010 рр.

Доходи, тис.грн Райони 2006 рік 2007 рік 2008 рік 2009 рік 2010 рік Відхилення
+,- %
1 2 3 4 5 6 7 8
Податок з доходів фізичних осіб Х 8 165,62 11 108,67 14 641,29 15 153,46 18 428,72 +10263,1 2,26 р.
У 5759,95 7896,12 10529,8 10952,04 13079,6 +7319,7 2,27р.
Z 4432,96 6304,25 8299,74 9186,80 11046,26 +6613,3 2,5 р.
у % до загальної суми Х 80,25 83,41 84,77 86,18 87,85 +7,6 -
У 64,5 73,25 69,73 70,5 73,66 +9,16 -
Z 66,70 71,37 72,90 71,23 71,74 +5,04 -
Податок на прибуток підприємств Х 16,52 20,40 46,53 26,17 37,19 20,67 2,25 р.
У 26,45 31,00 21,25 31,91 36,97 +10,52 139,7
Z 8,67 34,93 39,47 29,04 33,14 +24,47 3,8 р.
у % до загальної суми Х 0,16 0,15 0,27 0,15 0,18 0,02 -
У 0,3 0,29 0,14 0,21 0,21 -0,09 -
Z 0,13 0,39 0,35 0,23 0,22 0,09 -
Продовж. табл. 2.27
Податки на власність Х 448,38 562,94 689,18 684,70 772,03 323,65 1,72р.
У 223,48 266,49 311,91 345,13 352,76 +129,28 158
Z 310,04 366,36 406,74 456,58 436,36 +126,32 140,7
у % до загальної суми Х 4,41 4,23 3,99 3,89 3,68 -0,73 -
У 2,5 2,47 2,07 2,23 1,99 -0,51 -
Z 4,66 4,15 3,57 3,54 2,83 -1,83 -
Збори за спеціальне використання природних ресурсів Х 1212,97 1330,89 1805,89 2646,19 3482,08 +2269,11 2,87 р.
У 1697,43 1268,79 2980,41 2966,28 3101,55 +586,4 165
Z 720,91 817,92 1316,39 2022,63 2662,93 +1942,02 3,69 р.
у % до загальної суми Х 0,31 0,16 0,13 0,23 0,04 -0,27 -
У 10,14 3,78 13 10,44 8,4 -1,74 -
Z 10,85 9,26 11,56 15,68 17,29 6,44 -
Внутрішні податки на товари та послуги Х 209,89 270,47 288,00 163,54 140,37 -69,52 66,88
У 191,89 267,65 224,80 133,66 131,53 -1,12 93,4
Z 209,85 218,45 215,83 145,84 146,14 -63,71 69,64
у % до загальної суми Х 0,24 0,16 0,12 0,08 0,08 -0,16 -
У 0,2 0,15 0,1 0,08 0,09 -0,11 -
Z 3,16 2,47 1,90 1,13 0,95 -2,27 -
Місцеві податки і збори Х 104,9 105,86 103,10 102,63 105,34 0,44 100,42
У 197,37 182,39 200,91 179,74 156,84 -40,53 79,5
Z 190,43 276,48 285,23 265,37 243,21 52,78 127,71
у % до загальної суми Х 1,03 0,79 0,6 0,58 0,50 -0,53 -
У 2,21 1,69 1,33 1,16 0,88 -1,33 -
Z 2,87 3,13 2,51 2,06 1,58 -1,29 -
ФСП Х 501,11 485,28 512,71 482,10 516,23 15,12 103,0
У 506,34 488,66 430,93 447,35 413,63 -92,71 81,7
Z 398,86 353,22 336,70 296,50 316,02 -82,84 79,23
у % до загальної суми Х 4,92 3,64 2,97 2,74 2,46 -2,46 -
У 5,67 4,53 2,85 2,89 2,33 -3,34 -
Z 6,00 4,00 2,96 2,30 2,05 -3,95 -
Єдиний податок Х 697,46 741,72 967,76 930,94 969,41 271,95 138,9
У 324,66 377,97 401,02 443,72 484,49 +159,83 149
Z 374,85 461,40 485,66 495,21 514,29 +139,44 137,2
у % до загальної суми Х 6,85 5,57 5,60 5,29 4,62 -2,23 -
У 3,64 3,51 2,66 2,86 2,73 -0,91 -
Z 5,63 5,23 4,25 3,83 3,34 -2,29 -
Всього податкових надходжень Х 11356,85 14626,23 19054,46 20189,73 24451,37 10802,27 2,2 р.
У 8927.57 10779.07 15101.03 15499.83 17757.37 +8829.8 199
Z 6646,58 8833,01 11385,75 12897,97 15398,34 +8751,76 2,32 р.
у % до загальної суми 100 100 100 100 100 - -

Х- Мелітопольський район; У- Куйбишевський район; Z- Михайлівський район

Джерело: розраховано за даними фінансових управлінь Запорізької області

Місцеві податки та збори продовжуть не відігравати істотної ролі у формування доходів місцевих бюджетів В складі місцевих податків і зборів найбільшу питому вагу займає комунальний податок, який скорочується за рахунок зменшення фонду оплати праці підприємств-платників.

Тенденцію до зменшення має ринковий збір з урахуванням зменшення кількості платників по районам (табл. 2.28).

Таблиця 2.28

Склад і структура місцевих податків і зборів зведених місцевих бюджетів Запорізької області за 2006-2010 рр.

Доходи, тис.грн Райони 2006 рік 2007 рік 2008 рік 2009 рік 2010 рік Відхилення
+,- %
1 2 3 4 5 6 7 8
Комунальний податок Х 69,78 67,72 60,21 60,59 55,36 -14,42 79,34
У 34,06 30,12 27,44 25,70 19,94 -14,12 59
Z 23,07 19,06 20,16 20,52 17,03 -6,04 73,82
у % до загальної суми Х 66,53 64,02 58,43 59,05 52,57 -13,96 -
У 17,3 16,51 13,66 14,3 12,71 -4,59 -
Z 12,11 6,89 7,07 7,73 7,00 -5,11 -
Ринковий збір Х 0,46 - 0,8 - 1,7 1,24 3,7
У 151,5 146,96 167,05 148,75 130,84 -20,66 86,4
Z 152,17 243,14 245,00 229,76 214,07 +61,9 140,68
у % до загальної суми Х 0,44 0 0,78 0 1,61 1,17 -
У 76,76 80,57 83,15 82,76 83,42 +6,66 -
Z 79,91 87,94 85,90 86,58 88,02 +8,11 -
Збір за видачу дозволу на розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг Х 33,13 33,98 39,62 40,31 45,96 12,83 1,39
У 6,97 1,02 2,55 0,68 1,7 -5,27 24,4
Z 14,84 14,04 19,95 14,92 12,06 -2,78 81,27
у % до загальної суми Х 31,58 32,12 38,45 39,28 43,64 12,06 -
У 3,53 0,56 1,27 0,34 1,08 -2,45 -
Z 7,63 5,08 6,99 5,62 4,96 -2,67 -
Податок з реклами Х 1,52 4,08 2,41 1,71 2,29 0,77 1,51
У 0,08 0,06 0,11 0,1 0,15 +0,07 188
Z 0,35 0,24 0,12 0,17 0,05 -0,3 14,29
у % до загальної суми Х 1,45 3,86 2,33 1,67 2,17 0,72 -
У 0,04 0,03 0,05 0,06 0,1 +0,06 -
Z 0,18 0,09 0,04 0,06 0,02 -0,16 -
Всього Х 104,89 105,78 103,04 102,61 105,31 0,42 1,0
У 197,37 182,39 200,91 179,74 156,84 -40,53 79,5
Z 190,43 276,48 285,23 265,37 243,21 52,78 127,72
у % до загальної суми 100 100 100 100 100 - -

Х- Мелітопольський район; У- Куйбишевський район; Z- Михайлівський район

Джерело: розраховано за даними фінансових управлінь Запорізької області

На підставі аналізу загального стану доходів зведених бюджетів Запорізької області та дослідження основних джерел бюджетних доходів визначено, що протягом 2006-2010 рр., бюджети формувалися в дуже складних фінансово-економічних умовах із занадто динамічним податково-бюджетним законодавством, наслідками чого є відсутність єдиних правил зв’язку між доходами місцевих бюджетів та податками і податковими зборами, здійсненими у межах відповідних цим бюджетам адміністративно-територіальних одиницях.

Однак, бюджети характеризуються помітним збільшенням доходів, що з одного боку вказує на позитивну тенденцію з боку фінансового забезпечення розвитку територій, а з іншого вимагає врахування інфляційної складової. Крім того, в доходах відповідних місцевих бюджетів наявна значна частка міжбюджетних трансфертів, що свідчить про значну централізацію бюджетних ресурсів, яка обумовлена бюджетною політикою, в основу якої покладено активно діючий механізм міжбюджетних трансфертів, що знижує фінансову самостійність і стійкість місцевих бюджетів загалом.

Крім того, на даному етапі місцеві бюджети спроможні фінансувати лише поточні потреби. Основна доля припадає на освіту, охорону здоров’я і соціальний захист (рис. 2.22, 2.23).

Рис. 2.22. Структура видатків зведеного бюджету Мелітопольського району Запорізької області за 2006-2010 рр.

Рис. 2.23. Структура видатків зведеного бюджету Куйбишевського району Запорізької області за 2006-2010 рр.

Таким чином, органи місцевого самоврядування поставлені в умови своєрідного виживання. Найбільш активні мають можливість приймати участь у Всеукраїнському конкурсі проектів та програм розвитку місцевого самоврядування.

Ідея проведення Всеукраїнського конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування (далі – Конкурс) належить учасникам муніципального руху і була оприлюднена напередодні VIII Всеукраїнських муніципальних слухань.

Було прийнято рішення впровадити Конкурс проектів та програм місцевого і регіонального розвитку, як один із можливих шляхів вирішення проблем місцевого самоврядування. Конкурс мав сприяти «пробудженню та загальній підтримці місцевої ініціативи відносно пошуку найбільш ефективних шляхів та конкретних методів скорішого вирішення проблем місцевого і регіонального розвитку».

Ініціативи щодо Конкурсу були схвалені учасниками VIII Всеукраїнських муніципальних слухань. Ідеї, стосовно його впровадження, були також розвинуті на Всеукраїнських зборах представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадськості 10 вересня 2003 року.

Мета Конкурсу - відбір проектів та програм розвитку місцевого самоврядування, спрямованих на розв’язання актуальних проблем розвитку місцевого самоврядування та поширення позитивного досвіду, набутого у процесі їх реалізації.

Головні очікувані результати Конкурсу: впровадження інноваційних ідей у практику діяльності органів місцевого самоврядування, поглиблення процесів муніципальної реформи, створення інформаційної бази проектів та розповсюдження «кращих практик» серед органів місцевого самоврядування; посилення співпраці органів місцевого самоврядування із суб’єктами підприємницької діяльності та громадськими організаціями.

Учасниками Конкурсу є органи місцевого самоврядування, які в установленому порядку зареєстрували проект або програму за одним з напрямів розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці, що визначені в Положенні про Конкурс (табл.2.29).

За період з 2005 по 2009 рр. відповідно до табл. 2.29 Мелітопольський район Запорізької області приймав участь у Всеукраїнському конкурсі проектів та програм розвитку місцевого самоврядування не один раз.

Основними джерелами фінансування проектів є:

· Фонд конкурсу (державний бюджет);

· Місцевий бюджет;

· Організації – партнери.

Таблиця 2.29

Перелік Проектів та програм розвитку Мелітопольського району

2005-2009 рр.

Назва проекту Рік Загальна сума, тис. грн. Джерела фінансування
розроблено реалізовано Фонд конкурсу (державний бюджет) Місцевий бюджет Організації - партнери
Інноваційні технології будівництва і експлуатації систем водопостачання в населених пунктах в сучасних умовах. 2005 2006 1720,95 480,00 70,00 1170,95
Питома вага, % 100 27,89 4,07 68,04
Впровадження інноваційних форм і методів в розробку ефективної системи надання послуг по збору та вивозу твердих побутових відходів у селах Мелітопольського району. 2007 2008 1 138,00 450,00 90,00 598,00
Питома вага, % 100 39,54 7,91 52,55
Інноваційний підхід активізації діяльності органів влади(шляхом встановлення програм) і наявного майнового потенціалу для розвитку сільської території. (Астраханська сільська рада) 2007 2008 230,00 100,00 31,00 99,00
Питома вага, % 100 43,48 13,48 43,03
Технологічні інновації енергозбереження та економічного використання матеріальних ресурсів комунальних підприємств Мелітопольського району. 2008 2009 1 290,00 500,00 100,00 690,00
Питома вага, % 100 38,76 3,07 53,49
Впровадження інноваційних заходів по забезпеченню екологічної безпеки на об’єктах водопровідно-каналізаційного господарства Новенської сільської ради.

(Новенська сільська рада)

2008 2009 175,00 100,00 25,00 50,00
Питома вага, % 100 57,14 14,29

28,57

Продовж. табл. 2.29
Розмежування земель державної та комунальної власності, як додаткове джерело надходжень до бюджету розвитку матеріально-фінансової бази селищної та сільських рад Мелітопольського району» 2009 - 1472,00 500,00 100,00 872,00
Питома вага, % 100 33,97 6,79 59,24
«Впровадження інноваційних технологій для подальшого покращення подачі якісної питної води населенню та утилізації побутових відходів» 2009 - 632,00 385,00 80,00 167,00
Питома вага, % 100 60,92 12,66 26,42
«Підвищення рівня життя соціально незахищених верств населення та збереження природних ресурсів у с. Тихонівка Мелітопольського району Запорізької області»

(Новопилипівська сільська рада)

2009 - 104,00 40,00 17,00 47,00
Питома вага, % 100 38,46 16,35 45,19
«Апробація медичної допомоги в умовах переходу до сімейної та страхової медицини»

(Новогородківська сільська рада)

2009 - 268,00 100,00 30,00 138,00
Питома вага, % 100 37,31 11,19 51,49

Рис. 2.24. Середні показники структури джерел фінансування проектів та програм розвитку Мелітопольського району за 2005-2009 рр.

Як видно з рис. 2.24 місцеві бюджети можуть профінансувати лише незначну частину бюджету програм. Із фонду конкурсу також не завжди виділяється потрібна сума, в середньому 42%. Основними вкладниками у дані проекти є організації-партнери (жителі відповідної адміністративно-територіальної одиниці). Вони на протязі аналізованого періоду вкладають найбільшу частину коштів (48%), що ще раз доводить факт, що в умовах загальної дефіцитності та обмеженості бюджетних ресурсів соціально-економічний розвиток територій залежить безпосередно від ділової активності територіальної громади, а особливо це стосується жителів сільської місцевості.

Розглядаючи питання фінансового забезпечення розвитку сільських територій, необхідності проведення адміністративно-територіальної реформи, дослідники мало уваги приділяють питанням правового статусу сільських територій, хоча Україна завжди була аграрною країною, і навіть на початку ХХ століття кількість сільського населення значно переважала кількість міського і навіть те, що на початку ХХІ століття в сільській місцевості проживає близько третини населення України ці питання досі є невирішеними.

В головному документі держави - Конституції України [80] не наведено визначення сільських та міських населених пунктів, лише в ст. 132-133 зазначається, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

Віднесення населених пунктів до певних категорій адміністративно-територіальних утворень знаходимо лише у «Положенні про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР», яке було затверджено Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР» 12 березня 1981 року [177], де зазначено, що населені пункти, які є на території Української РСР, поділяються на міські і сільські. В цьому ж документі зазначено, що:

- до категорії міст республіканського підпорядкування може бути віднесено міста, які є найбільшими економічними, культурними і адміністративними центрами, з кількістю населення, як правило, понад 1 мільйон чоловік, якщо для дальшого економічного і соціального розвитку цих міст доцільно встановити безпосереднє керівництво ними з боку республіканських органів;

- до категорії міст обласного підпорядкування може бути віднесено міста, які є економічними і культурними центрами, мають розвинуту промисловість, комунальне господарство, значний державний житловий фонд, з кількістю населення понад 50 тисяч чоловік, якщо для дальшого економічного і соціального розвитку цих міст доцільно встановити безпосереднє керівництво ними з боку обласних організацій;

- до категорії міст районного підпорядкування може бути віднесено селища, які мають промислові підприємства, комунальне господарство, державний житловий фонд, мережу соціально-культурних закладів і підприємств побуту, з кількістю населення понад 10 тисяч чоловік, з яких не менш як дві третини становлять робітники, службовці та члени їх сімей;

- до категорії селищ міського типу може бути віднесено населені пункти, розташовані при промислових підприємствах, будовах, залізничних вузлах, гідротехнічних спорудах, підприємствах по виробництву і переробці сільськогосподарської продукції, а також населені пункти, на території яких розташовані вищі та середні спеціальні навчальні заклади, науково-дослідні установи, санаторії та інші стаціонарні лікувальні та оздоровчі заклади, які мають державний житловий фонд, з кількістю населення понад 2 тисячі чоловік, з яких не менш як дві третини становлять робітники, службовці та члени їх сімей.

Тож, в цьому документі також не надається визначення ні села, ні селища. Відсутні і критерії, за якими можна сказати, що цей населений пункт є селом чи селищем, невідомо, скільки осіб має проживати, щоб створити окремий населений пункт, чи це необхідно визначати за кількістю будівель.

Звертаючись до Закону України „Про місцеве самоврядування” [160] також не знаходимо чіткого визначення окреслених понять. У загальних положеннях цього Закону ст. 2 надається визначення територіальної громади як жителів, об’єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

В Законі України „Про стимулювання розвитку регіонів” [168] вперше в ст. 1 надається визначення поняттю „регіон”, який трактується як територія Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя і лише зазначається, що сільський район - район, в якому частка зайнятих у сільському господарстві перевищує частку зайнятих у промисловості.

Загалом, в науковій літературі зустрічаються різні категорії: „сільське поселення”, „сільська територія”, „сільська місцевість”, „сільські населені пункти” та ін.. Як зазначає у своєму дослідженні Л. Лисенко [103], за умови принципової близькості вказаних територіальних формувань (переважання сільськогосподарської діяльності, специфіка умов життєдіяльності та ін..) узагальнюючою категорією можна вважати сільські території, з усіма їх особливостями, відмінностями та реальними умовами управління.

Вітчизняні науковці, розглядаючи категорію „сільські території”, дають власні визначення, зокрема сільська територія - це:

- регіонально-територіальне утворення зі специфічними природно-кліматичними, соціально-економічними умовами, де економічно і екологічно збалансовані та енергетично взаємопов’язані різні ресурси (природні, трудові, матеріальні, енергетичні, інформаційні, фінансові тощо) з метою створення сукупного суспільного продукту конкретної території та повноцінного життєвого середовища для сучасного і майбутніх поколінь [191, с. 69];

- цілісна система зі своїми структурою, функціями, зв’язками із зовнішнім середовищем, історією, культурою, умовами життя населення, яка характеризується великою кількістю взаємопов’язаних підсистем різних типів з локальними цілями, багатоконтурністю управління [40, с. 204];

- адміністративно-територіальні одиниці незалежно від їх розміру (хутір, село, сільська рада, район тощо) з наявним населенням, природно-економічним і соціальним потенціалом та відповідними органами управління соціально-економічним розвитком цих населених пунктів, а територіально-просторове розміщення їх сукупного ресурсного потенціалу можна вважати сільськими територіями [227, с. 74 ];

- історично сформована в історично визначених межах системна сукупність, що поєднує в собі організаційно-територіальну (село, район) і територіальну-функціональну приналежність (виробництво, переробка, реалізація) сільськогосподарської продукції [107, с. 53].

Отже, аналізуючи визначення вітчизняних науковців доходимо до висновку, що основним визначальним критерієм сільської території є специфічні природно-кліматичні умови, які при поєднанні з певними видами ресурсів (трудові, матеріальні, енергетичні, інформаційні, фінансові тощо) сприяють зайнятості більшої частини населення у виробництві та первинній переробці сільськогосподарської продукції з метою створення сукупного суспільного продукту для забезпечення добробуту населення, що на ній проживає.

Беручи до уваги відсутність та необхідність законодавчого врегулювання правового визначення адміністративно-територіального поділу, цікавим є запропонований С.А. Грищенко проект Закону „Про територіальний устрій України” зареєстрований 19.01.2012 року [180], який має на меті:

- визначення територіального устрою держави;

- визначення видів, рівнів та категорій адміністративно-територіальних одиниць, а також порядку їхнього утворення, ліквідації, встановлення і зміни меж та назв;

- створення матеріальної бази для повноцінного місцевого самоврядування і, як наслідок, — покращення добробуту громадян та якості надаваних населенню послуг;

- запровадження повсюдності місцевого самоврядування, шляхом включення усієї території держави до складу конкретних населених пунктів, а отже — і територіальних громад. Крім зони відчуження навколо Чорнобильської АЕС.

Цим законопроектом запропоновано наступні визначення категорій „населений пункт” „ село”, „селище”, „місто” (ст..8, 10, 11, 12):

- населений пункт — це усталене місце постійного проживання людей, що склалося внаслідок історичних традицій, господарської та іншої діяльності, має сталий склад населення, власну назву, відокремлену межею територію та зареєстровано в порядку, передбаченому Законом. За чисельністю населення та соціально-економічними характеристиками населені пункти поділяються на такі категорії: села, селища, міста;

- село — це населений пункт, з переважно сільською садибною забудовою, жителі якого переважно зайняті в сільському, лісовому та рибному господарстві, народних промислах, первинній переробці сільськогосподарської та рибної продукції;

- селище — це населений пункт, утворення та розвиток якого пов’язані з розташуванням на його території підприємств, залізничних вузлів, гідротехнічних споруд, яке має соціальну і комунальну інфраструктуру, жителі якого переважно зайняті у промисловій чи соціально-культурній сферах;

- місто — це населений пункт з компактною забудовою, на території якого розташовані промислові підприємства, комунальне господарство, житловий фонд, мережа соціально-культурних закладів і підприємств, яке має розвинену соціальну, комунальну і транспортну інфраструктуру, з кількістю населення понад 10 тисяч, жителі якого переважно зайняті в промисловій, торгівельній, соціально-культурній, управлінській, сферах і сфері послуг.

У цьому ж законопроекті ст. 14. виділяються типи населених пунктів та зазначається, що населені пункти поділяються на сільські та міські. До сільських населених пунктів належать села, а також селища, забудова яких та види зайнятості населення належать до сільського типу. До міських населених пунктів належать міста, а також селища, забудова яких та види зайнятості населення належать до міського типу.

Важливим у цьому законопроекті є те, що він передбачає розподіл між селом, селищем, містом тієї території держави, яка зараз не належить до жодного з них. Така земля складає більшість території України, тож її розподіл між населеними пунктами дуже збільшить територію майже кожного з них. Села, селища, міста прилягатимуть одне до одного так само щільно, як зараз прилягають області, райони, райони у містах, що надасть логічну стрункість і завершеність територіальному устрою держави на усіх рівнях. [181]

Отже, визначальним все ж таки в понятті „сільська територія”, на сьогоднішній день, є сільськогосподарський напрямок діяльності цих територій, а сільське господарство є одним з пріоритетних та найбільш ризикових секторів національної економіки, оскільки на його розвиток великий вплив має дія природних факторів та біологічних чинників.

За попередніми розрахунками Державного комітету статистики України [135], у 2011р. частка сільського господарства у загальному обсязі валової доданої вартості всіх галузей економіки склала 9,6% (у 2010р. – 8,7%). Середньооблікова кількість найманих працівників на підприємствах, установах, організаціях та їхніх відокремлених підрозділах із кількістю найманих працівників 10 і більше осіб, що займались сільським господарством та наданням пов’язаних з ним послуг, становила 560,8 тис. осіб. Фонд оплати праці, нарахований за рік штатним працівникам сільського господарства становив 12116,3 млн.грн., або 3,6% загального фонду, що був нарахований в економіці країни.

Середньомісячна номінальна заробітна плата одного штатного працівника підприємств сільського господарства у 2011р. зросла проти 2010р. на 25,9%, але при цьому залишається, протягом доволі тривалого часу, однією з найнижчих серед усіх видів економічної діяльності (табл. 2.30).

Таблиця 2.30

Динаміка середньомісячної заробітної плати за видами економічної діяльності у 2007-2011 роках в розрахунку на одного штатного працівника, грн.*

Вид діяльності Роки
2007 2008 2009 2010 2011
Сільське господарство, 733 1076 1206 1430 1800
Промисловість 1554 2017 2117 2580 3120
Будівництво 1486 1832 1511 1754 2251
Торгівля 1145 1514 1565 1874 2339
Діяльність транспорту та зв’язку 1670 2207 2409 2726 3138
Фінансова діяльність 2770 3747 4038 4601 5340
Освіта 1060 1448 1611 1889 2081
Охорона здоров’я 871 1177 1307 1631 1778
Надання комунальних та індивідуальних послуг 1090 1511 1783 2065 2380

* за даними Державного комітету статистики

Так, у 2011 році середньомісячна заробітна плата працівників сільського господарства становила 1800 грн., що на 66,29 % менше показника найбільшої середньомісячної заробітної плати у сфері фінансової діяльності, що не спонукає молодих спеціалістів займатися саме цим видом діяльності та вирушати у пошуках більшого заробітку до міста. Відповідно зростає чисельність міського населення, а сільського катастрофічними темпами знижується. (табл. 2.31).

Таблиця 2.31

Склад та структура населення України на 1 січня відповідного року*

Роки Кількість наявного населення Структура населення, %
всього, тис.осіб у тому числі міське сільське
міське сільське
2007 46646,0 31777,4 14868,6 68,12 31,88
2008 46372,7 31668,8 14703,9 68,29 31,71
2009 46143,7 31587,2 14556,5 68,45 31,55
2010 45962,9 31524,8 14438,1 68,59 34,41
2011 45778,5 31441,6 14336,9 68,68 31,32

* за даними Державного комітету статистики

Так, у 2007 році міське населення складало 68,12%, сільське 31,88 %, а вже у 2011 році міське населення становило 68,68 %, а сільське, відповідно, 31,32 %, що на 531,7 тис. чол. менше показника 2007 року. Це, у свою чергу, впливає на демографічно-відтворювальний та трудовий потенціал села. Рівень народжуваності сільського населення в розрахунку на 1000 осіб знизився з 13,7 до 9,4 осіб, рівень смертності підвищився з 14,4 до 20,5 осіб і перевищив аналогічний показник смертності міського населення в 1,4 раза.

Така ситуація в сільській місцевості приводить до того, що поступово починають зникати з карти України невеличкі сільські поселення (табл. 2.32). Так, починаючи лише з 2007 року, кількість сільських населених пунктів зменшилась на 90 або 0,32 %.

Таблиця 2.32

Кількісний склад адміністративно-територіального поділу України*

на 1 січня райони міста З них міста спеціального статусу, республіканського та обласного значення Райони в містах Селища міського типу Сільські ради Сільські населені пункти
2012 490 459 180 114 885 10278 28450
2011 490 459 180 114 885 10278 28450
2010 490 459 179 118 885 10278 28471
2009 490 459 179 118 886 10278 28490
2008 490 458 179 118 886 10279 28504
2007 490 458 179 118 886 10279 28540

* за даними Державного комітету статистики

У ринкових умовах господарювання сільськогосподарські товаровиробники переорієнтувалися на виробництво продукції рослинництва, як більш рентабельної, це спонукало до змін у співвідношенні питомої ваги продукції рослинництва й тваринництва в загальному обсязі валової продукції сільського господарства. Частка продукції рослинництва в усіх категоріях господарств зросла з 45,6% у 1990р. до 63,7% у 2011р.

Саме досягнення значних приростів продукції у галузі рослинництва у 2011р. обумовило загальну позитивну тенденцію зростання обсягів виробництва у сільському господарстві. Проти 2010р. виробництво продукції рослинництва збільшилося на 28,2%, у т.ч. в сільськогосподарських підприємствах – на 36,2%, господарствах населення – на 21,5%. Частка останніх склала 52,1% загального обсягу продукції рослинництва. Рівень виробництва продукції рослинництва перевищено в усіх регіонах країни (від 11,4 до 72,8%), що свідчить про занепад галузі тваринництва та вимагає стабілізаційних дій з боку уряду. [135]

Отже, виробничо-економічна та соціально-демографічна ситуації на більшості сільських територій є складними. Найгострішими проблемами на селі є відсутність мотивації до праці, бідність, трудова міграція, безробіття, занепад соціальної інфраструктури, поглиблення демографічної кризи та відмирання сіл.

З метою вирішення зазначенних проблем та покращення фінансового забезпечення розвитку сільських територій в рамках реалізації програми економічних реформ Бюджетний кодекс України в новій редакції [19] передбачає вдосконалення управління бюджетними коштами на місцевому рівні, оскільки, як зазначається в Науково-практичному коментарі до Бюджетного кодексу України, доходи місцевих бюджетів повинні бути стабільною основою фінансової бази органів місцевого самоврядування.

Розглянемо склад та структуру доходів бюджетів сільських територій за 2007-2011 роки та визначимо реальний влив норм нового бюджетного та податкового законодавства на формування самодостатності сільських територіальних громад (табл. 2.33 ).

Таблиця 2.33

Склад і структура доходів бюджетів сільських територій Запорізької області, %

Доходи, у % до загальної суми 2007 рік 2008 рік 2009 рік 2010 рік 2011 рік Відхилення 2011 р.від 2007 р.
+,-
1 2 3 4 5 6 7
Податкові 52,79 52,87 41,52 34,00 51,10 -1,69
Неподаткові 10,50 5,49 5,99 8,82 5,72 -4,78
Трансферти 35,87 41,19 51,93 56,18 42,65 6,78
Цільові фонди 0,84 0,46 0,57 1,00 0,49 -0,35
Всього 100 100 100 100 100 -

Протягом 2007-2010 років чітко спостерігалась тенденція зменшення питомої ваги податкових надходжень у загальній сумі з 52,79% до 34,00% та зростання питомої ваги міжбюджетних трансфертів з 35,87% до 56,18%, що було прямим свідченням посилення централізації управлінням бюджетними ресурсами. У 2011 році, з набуттям чинності норм нової редакції Бюджетного кодексу та прийнятого Податкового кодексу, відбулись і певні позитивні зміни, зокрема, зросла питома вага податкових надходжень бюджетів сільських територій з 34,00% у 2010 році до 51,10 % у 2011 році, як головного джерела формування доходів місцевих бюджетів, та, відповідно, зменшилась питома вага міжбюджетних трансфертів у загальній сумі доходів з 56,18% у 2010 році до 42,65 % у 2011 році, що є свідченням позитивних зрушень у вирішенні питань децентралізації управління бюджетним процесом. Приділимо більше уваги змінам, що відбулися у складі податкових надходжень бюджетів місцевого самоврядування (табл.2.34).

З таблиці 2.34 видно, що основу доходної частини бюджету, враховуючи фактичні дані, становить податок на доходи фізичних осіб, оскільки він становить протягом 2007-2011 років біля 50 % загальної суми податкових надходжень.

Таблиця 2.34

Аналіз податкових надходжень бюджетів сільських територій Запорізької області, %

Доходи,

у % до загальної суми

2007

рік

2008

рік

2009

рік

2010

рік

2011

рік

Відхилення 2011 р.від 2007 р.
+,-
1 2 3 4 5 6 7
Податок на доходи фізичних осіб 34,43 47,35 42,19 54,47 55,37 20,94
Податок з власників

транспортних засобів

6,78 3,90 6,56 2,21 - -6,78
Збори та плата за спеціальне

використання природних ресурсів

22,98 19,68 28,47 28,75 34,47 11,49
Внутрішні податки на товари

та послуги

7,00 4,20 4,22 1,98 - -7,00
Місцеві податки і збори 1,58 0,81 1,11 1,02 7,66 6,08
ФСП 5,53 4,15 4,64 3,69 2,50 -3,03
Єдиний податок 21,69 19,91 12,81 7,89 - у структурі

місцевих податків

Всього податкових надходжень 100 100 100 100 100 -

Відносно ПДФО це твердження не є випадковим, адже відповідає загальносвітовим тенденціям, оскільки ПДФО традиційно посідає важливе місце серед інструментів фінансового забезпечення діяльності держав у країнах з ринковою економікою. Причина цього полягає в тому, що структура такого податку добре узгоджується з принципом платоспроможності, а надходження від нього характеризуються значною еластичністю: збільшення бюджетних надходжень відбувається пропорційно економічному зростанню [198, c. 44].

Друге місце в податкових надходженнях місцевих бюджетів посідає плата за землю, надходження від якої зростають від 22,98% у 2007 році до 33,57% у 2001 році, оскільки, відповідно до нової редакції Бюджетного кодексу України, плата за землю зараховується в повному обсязі до бюджетів місцевого самоврядування, а сільські території є аграрними, що дасть можливість підвищувати родючість ґрунтів, більш раціонально використовувати земельні ресурси, займатися веденням кадастру, землевпорядкуванням, розвитком інфраструктури населених пунктів тощо.

Вилучено зі складу податкових надходжень податок з власників транспортних засобів. Натомість відповідно до Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України” [173] в Законі України „Про джерела фінансування дорожнього господарства України„ у ст. 4. зазначається: у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних, міських, сільських та селищних бюджетах щорічно передбачаються видатки на проведення робіт, пов’язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг. Для цих цілей у складі бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, міських, сільських та селищних бюджетів створюються територіальні дорожні фонди, дохідна частина яких формується за рахунок збору за першу реєстрацію транспортного засобу, збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності в частині торгівельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах, частини коштів Державного дорожнього фонду України .

Місцеві податки і збори протягм 2007-2010 років в доходах бюджетів сільських територій становили 1-2%, а за чинним законодавством вони повинні відігравати значну роль у забезпеченні місцевого самоврядування власними фінансовими ресурсами. Після прийняття Податкового кодексу [174] зазнав кардинальних змін інститут місцевого оподаткування. Тож тепер до складу місцевих податків і зборів віднесено податок на нерухоме майно (з 2012 року), єдиний податок, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, збір за місця для паркування транспортних засобів, туристичний збір. Саме з цим пов’язано зростання питомої ваги місцевих податків і зборів у загальній сумі податкових надходжень до 7,66 %. На сьогоднішній день на території сільських та селищних рад здебільшого працює лише збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності та єдиний податок, який відповідно до нової редакції Бюджетного кодексу спрямовується до бюджету розвитку місцевих бюджетів. До бюджету розвитку сільських та селищних бюджетів мав би надходити і податок на нерухоме майно, однак, він не зіграє очікуваної вагомої фіскальної ролі у зв’язку з наявними у податковому законодавстві пільгами щодо бази оподаткування об’єкта житлової площі. По суті, за основу для розрахунку ставок ідеологи нововведень взяли розміри об’єктів нерухомості. Фактор вартості житла в методиці не враховується, хоча багато експертів висловлюють думку, що вартість житла повинна бути основою, оскільки будинки та квартири однакової площі у сільській місцевості та мегаполісі будуть коштувати по різному, а податок буде сплачуватись в межах однієї суми .

Отже, можна зазначити, що не відчують на собі позитивні зміни бюджетних перетворень базові одиниці – села, селища, міста районного значення. Тож і в сучасних умовах є актуальними проблеми фінансового забезпечення соціально-економічного розвитку сільських територій, які потребують не лише перерозподілу фінансових ресурсів, але й більш серйозних насамперед адміністративних перетворень.

Загалом, доволі широке коло вітчизняних науковців сходяться на думці, що існуюча система адміністративно-територіального устрою є перешкодою для подальшої бюджетної децентралізації й розвитку місцевого самоврядування, обґрунтовуючи досвідом зарубіжних країн, який показує, що реформування систем адміністративно-територіального устрою й місцевого самоврядування не може бути розведено в часі. Однак, на сьогоднішній день, немає єдиної точки зору щодо визначення напрямів, рівнів та етапів здійснення такого реформування. Лісовий А.В., та Рубан Н.І. [95, с. 28-39], проводячи дослідження проблем та перспектив реформування адміністративно-територіального устрою України, доходять до таких висновків:

- дворівнева схема адміністративно-територіального устрою дає змогу оптимізувати систему управління територіальними утвореннями різного рівня, а також значно спростити бюджетний процес, зробивши його прозорішим (прямі відносини „держава – громада”);

- двоетапність і тривалість проведення реформи полегшить сприйняття населенням і особливо районним керівництвом, яке на сьогодні найбільш опозиційно налаштоване проти будь-яких змін, що призведуть до ліквідації їхніх посад;

- для реальної децентралізації влади й наближення її до населення необхідний процес не об’єднання (сіл у громади, громад у райони і т.д), а саме розукрупнення, розділення нинішніх областей і районів на менші адміністративно-територіальні утворення – округи і громади;

- хибною є думка про те, що адміністративно-територіальну реформу можна здійснювати лише за умови підтримки населенням, з ініціативи громад;

- починати адміністративну реформу слід „зверху”, що дасть змогу ефективно організувати процес реформування й управляти ним. Першим етапом реформи має бути поділ областей на нові менші за територією й населенням адміністративно-територіальні утворення – округи, а згодом – поділ їх на громади;

- розукрупнення областей дає можливість позбутися значних диспропорцій між сучасними областями за територією й кількістю населення, а також розв’язує проблему ексцентричного розміщення обласних центрів і забезпечує транспортну досяжність до обласного центру.

Ці ж вчені та багато інших сходяться на думці, що цікавим у вирішенні проблем диспропорцій у адміністративно-територіальному поділі та фінансовому забезпеченні органів місцевого самоврядування є використання досвіду Польщі, гаслом якої у процесі здійснення реформаторських заходів і фундаментальною ідеєю проведення в 90–х роках реформ була децентралізація. Першим і найважливішим стратегічним кроком стало створення незалежного базового рівня територіального устрою країни (гміни), наділення реальною владою людей на найнижчому рівні, який є одночасно найбільш функціонально навантаженим органом місцевого самоврядування. Гміни почали самі вирішувати свої власні питання на власну відповідальність, і відповідно, до своїх власних поглядів. Другим очевидним результатом було те, що держава показала своє бажання та спроможність до самообмеження. Протягом десятиріччя гміна стала устроєм, що найбільше надає суспільних послуг і головним партнером у вирішення основних життєво необхідних питань для своїх громадян. Завдяки тому, що гміна має обрану раду й підпорядкований їй виконавчий орган, вона одержала повний комплекс владних атрибутів. При цьому кількість гмін було різко скорочено. Для порівняння кількість сільських рад в Україні дорівнює біля 11,0 тис., у Польщі біля 2,5 тис. [127, с. 109; 95, с.30-31].

На державному ж рівні на виконання підпункту 4.3.1 пункту 4.3 розділу 4 «Регіональний розвиток і реформа міжбюджетних відносин» Національного плану дій на 2011 рік щодо реалізації Програми економічних реформ на 2010 – 2014 роки „Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава” [175], затвердженого Указом Президента України від 27.04.2011 № 504/2011, а також Плану організації виконання цього Указу Президента України, схваленого на засіданні Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України розроблено проект Закону України „Про об’єднання територіальних громад”. [178]

Необхідність розроблення цього проекту Закону зумовлена суперечливістю положень статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відсутністю процедури об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст та іншими причинами.

Як зазначається в Пояснювальній записці [179], існуюча система органів місцевого самоврядування, з урахуванням сучасного адміністративно-територіального устрою України, не завжди дозволяє сформувати самодостатні територіальні громади, які б володіли відповідними матеріальними і фінансовими ресурсами, територією та об’єктами соціальної інфраструктури, необхідними для ефективного виконання покладених на зазначені органи завдань та функцій.

Метою проекту Закону є створення правових умов та можливостей для:

- укрупнення шляхом добровільного об’єднання територіальних громад, що є важливим фактором посилення гарантій місцевого самоврядування, підвищення його ролі у вирішенні питань місцевого значення;

- формування дієздатних територіальних громад, головним завданням яких має стати поліпшення забезпечення потреб громадян, оперативне та якісне надання їм базових соціальних та адміністративних послуг, поліпшення умов сталого розвитку відповідних територій, більш ефективного використання бюджетних коштів та інших ресурсів;

- створення передумов для удосконалення системи органів місцевого самоврядування на відповідній територіальній основі.

Проектом Закону передбачено, що держава здійснює організаційну, методичну та фінансову підтримку об’єднання територіальних громад. У випадку якщо новоутворена територіальна громада відповідає Перспективному плану формування громад, передбачено надання їй субвенції на формування відповідної інфраструктури.

Передбачається, що середня чисельність сільської громади при об’єднані у нову територіальну громаду складе 9 тисяч осіб, середня кількість населених пунктів у сільській громаді складе 16, очікувана середня площа громади – близько 400 кв. км.

Разом з тим, створення дієздатних громад приведе до економії бюджетних видатків на органи управління. Так за розрахунками, наведеними у Пояснювальній записці [179], на базі даних Запорізьської області така економія може скласти близько 20% існуючих видатків на органи управління по області.

Розробники очікують, що реалізація положень законопроекту дасть змогу: сформувати спроможні, самодостатні територіальні громади, які б володіли відповідними матеріальними, фінансовими ресурсами, територією та об’єктами соціальної інфраструктури, необхідними для ефективного виконання покладених на їхні органи місцевого самоврядування завдань та функцій, покращити якість надання адміністративних, соціальних, громадських послуг населенню громад.

Отже, як варіант, в Україні вирішення питань фінансового забезпечення бюджетів місцевого самоврядування необхідно починати з: реформування сільських рад - їх укрупнення, на основі створення інформаційної бази, яка дозволить врахувати всі особливості сільських територій для більш вдалого та ефективного здійснення адміністративної реформи; створення умов для ефективної роботи, шляхом забезпечення кваліфікованими спеціалістами; вдосконалення законодавства щодо структури розподілу податкових надходжень сільських рад, створення сприятливих умов для розвитку малого та середнього бізнесу на селі.

<< | >>
Источник: Воробйов Ю.М., Когут І.А.. Формування фінансової стійкості місцевих бюджетів в умовах підвищення самостійності регіонів: Монографія – Мелітополь: Видавничий будинок ММД,2012. – 249 с.. 2012

Еще по теме 2.4. Порівняльний аналіз формування доходів місцевих бюджетів у у до та посткризовий період:

  1. 3.2.3. Бюджетні субсидії як джерело доходів місцевих бюджетів порівняльно-правовий аспект).
  2. 2.1. Напрямки формування доходів місцевих бюджетів
  3. 1.2. Проблеми формування доходів місцевих бюджетів в умовах підвищення самостійності регіонів
  4. Склад і структура доходів та видатків місцевих бюджетів
  5. 3.3. Оптимізація структури доходів місцевих бюджетів Запорізького регіону
  6. 1.3. Класифікація доходів місцевих бюджетів: законодавство та наука фінансового права
  7. 2.2. Нормативно-правове регулювання власних неподаткових доходів місцевих бюджетів
  8. РОЗДІЛ 2. Аналіз видатків місцевих бюджетів
  9. 2.1. Нормативно-правове регулювання закріплених неподаткових доходів місцевих бюджетів
  10. 1.2. Доходи місцевих бюджетів у фінансово-правовому інституті доходів
  11. 2.3. Природноресурсові платежі у системі неподаткових доходів місцевих бюджетів
  12. 3.4. Методика прогнозування доходів місцевих бюджетів на основі оцінки податкового потенціалу регіону