<<
>>

Міжнародний фінансовий ринок та його структура

Міжнародний фінансовий ринок — це система економічних від­носин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл міжнародних фі­нансових потоків.

Міжнародний фінансовий ринок виступає механізмом купівлі- продажу фінансових активів і відповідного задоволення попиту та пропозиції суб'єктів міжнародних економічних відносин на грошо­вий капітал.

Характерними рисами міжнародного фінансового ринку є:

- значний обсяг фінансових ресурсів та операцій;

- глобальність (відсутність територіальних обмежень);

- цілодобовий режим здійснення операцій;

- залучення до операцій суб'єктів з високим рейтингом та бездо­ганною репутацією;

- широкий діапазон фінансових інструментів;

- уніфікація правил та стандартів операцій.

Сучасний міжнародний фінансовий ринок характеризується висо­ким рівнем використання інформаційних технологій. Комп'ютеризація

фінансової сфери, динамічний прогрес телекомунікацій привели до форсованого розвитку міжнародної фінансової системи, в результаті чого значно підвищилася якість обробки фінансової інформації, за­безпечується надзвичайна швидкість здійснення міжнародних опера­цій та переміщення ресурсів між окремими сегментами фінансового ринку, знизилася вартість виконання міжнародних трансакцій. Це відкрило можливості для надзвичайного зростання обсягу міжнарод­них фінансових трансакцій, прискорило транскордонні потоки капі­талу.

Одним із чинників процесу глобалізації міжнародного фінансо­вого ринку стало зростання інтеграції національних ринків грошей та капіталу. Прискорення темпів такої інтеграції, також зумовлених процесами інтернаціоналізації, інформаційної революції та лібера­лізації, поступово дало нову якість — виникла глобальна фінансова архітектура. Прогресуюче взаємопереплетіння національних фінан­сових ринків, зменшення бар'єрів між внутрішніми та міжнародними фінансовими ринками дало змогу величезним ресурсам грошей та ка­піталу вільно рухатися між різними сегментами світової фінансової системи.

В результаті обсяг транскордонних фінансових трансакцій сягнув небачених масштабів.

Однією із особливостей сучасного міжнародного фінансового ринку є масштабне поширення спекулятивних операцій, в результа­ті чого на світових фінансових ринках сформувався спекулятивний капітал. Він виник на базі промислового, комерційного та кредитного капіталу і частково протиставив себе їм. Це протиріччя проявляється у боротьбі спекулятивного капіталу за вищий прибуток за рахунок волатильності цін на фінансові активи.

Сучасний міжнародний ринок розвивається в умовах лібераліза­ції. Тенденція до зменшення втручання держави у фінанси проявила­ся в останні десятиріччя в різних за рівнем розвитку групах країн. Це стосується і промислово розвинених країн з ринковою економікою (передусім США, Японії, Великобританії), і країн, що розвивають­ся (наприклад, нових індустріальних країн Азії або латиноамери­канських країн), і країн з перехідною економікою. Свідченням цьо­го є підписання країнами-членами СОТ угоди про лібералізацію з 1999 року ринку фінансових послуг, поступове зменшення бар'єрів на ринках позичкових капіталів.

Міжнародний фінансовий ринок становить складну, внутрішньо структуровану систему. Відповідно до видів фінансових активів до

елементів міжнародного фінансового ринку відносять:

- міжнародний валютний ринок;

- міжнародний ринок кредитних ресурсів;

- міжнародний ринок цінних паперів.

Ринок кредитних ресурсів та ринок цінних паперів у фінансовій літературі часто називають ринком капіталів.

Міжнародний валютний ринок — це система економічних та ор­ганізаційних відносин з приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземній валюті.

Валюта — грошова одиниця держави, яка обертається як на його внутрішньому ринку, так і поза його межами.

Слово «Валюта» походить від італійського valuta — цінність, вар­тість. Валюти класифікуються за наступними ознаками:

1) статус валюти або емітент валютних коштів:

- національна валюта — грошова одиниця країни;

- іноземна валюта — грошові знаки іноземних держав, кре­дитні та платіжні засоби, які виражені в іноземних грошових одиницях і використовуються в міжнародних розрахунках;

- міжнародна (регіональна) валюта — міжнародна або регіо­нальна грошова розрахункова одиниця, засіб платежу: СДР, ЕКЮ (з 1 січня 1999 року замінена на євро);

2) режим використання або конвертованості:

- вільно конвертована валюта — валюта, яка без обмежень об­мінюється на будь-які іноземні валюти (долар, ієна, англій­ський фунт стерлінгів), — використовується для здійснення

платежів за міжнародними угодами, активно купується і продається на міжнародних валютних ринках

- частково конвертована валюта — валюта, яка обмінюється тільки на деякі інші валюти і має валютні обмеження;

- неконвертована валюта — до цього виду відносяться замк­нуті валюти у країнах, де для резидентів та нерезидентів вве­дена заборона обміну валют;

3) матеріально-речова форма:

- готівкова валюта — до цього виду відносяться банкноти і монети;

- безготівкова валюта — існує у формі записів на рахунках;

4) відношення до курсів інших валют:

- сильна (тверда) валюта — валюта, яка характеризується стабільним курсом, рух якого відбувається відповідно фун­даментальним макроекономічним закономірностям;

- слабка (м'яка) валюта — валюта з нестабільним і не завжди прогнозованим курсом;

5) відношення до валютних запасів країни:

- резервна валюта — використовується для формування ре­зервів країни;

- інші валюти — не використовується для формування резер­вів країни;

6) принцип побудови:

- валюта кошикового типу (валютний кошик) — валюта, яка складається з декількох валют (СДР, ЕКЮ);

- звичайна валюта;

7) запис валютного курсу: валюта-база котирування, валюта ко­тирування;

8) вид валютної або фінансово-господарської операції: відповід­но до цього критерію розрізняють валюту ціни контракту, ва­люту платежу, валюту кредиту, валюту клірингу, валюту век­селя тощо.

Валютний курс — ціна грошової одиниці однієї країни, вираже­на в грошових одиницях іншої. Розрізняють наступні види валютних курсів:

1) за способом фіксації:

- плаваючий;

- фіксований;

2) за суб'єктом, що встановлює курс;

- курс національного (центрального) банку;

- курс комерційного банку;

- курс міжбанківського ринку;

- біржовий курс;

3) за відношенням до учасників угоди:

- курс продавця;

- курс покупця;

4) за відношенням до паритету купівельної спроможності валют:

- завищений;

- занижений;

- паритетний;

5) за способом встановлення:

- офіційний;

- неофіційний;

6) за видом угод:

- курс термінових угод;

- своп-курс;

- спот-курс;

7) за урахуванням інфляції:

- номінальний курс — ціна одиниці національної валюти, ви­значена в іноземній валюті ( En );

- номінальний ефективний курс — індекс валютного курсу, розрахований як співвідношення між національною валю­тою і валютами інших країн, зваженими на частки цих країн у валютних операціях певноїкраїни:

х

- реальний курс — номінальний валютний курс, помножений на співвідношення внутрішніх цін (Id ) до цін країни (If), до валюти якої котирується національна валюта:

де Er — реальний курс.

- реальний ефективний курс (Ere ) — номінальний ефектив­ний валютний курс, помножений на співвідношення вну­трішніх цін до цін країни, до валюти якої котирується на­ціональна валюта:

На міжнародному валютному ринку здійснюється широкий спектр операцій.

Валютні операції — це операції, пов'язані з переходом права

власності на валютні цінності або переміщення валютних цінностей між суб'єктами ринку.

Операції валютного ринку поділяються на:

- депозитно-кредитні — операції з купівлі-продажу валюти шля­хом розміщення іноземної валюти на банківських депозитах і отримання валютних позик.

Залежно від строку депозитні опе­рації поділяються на строкові та до запитання, а кредитні — на коротко-, середньо- і довгострокові;

- конверсійні — обмін рівновеликих цінностей, представлених різними валютами. Конверсійні операції, у свою чергу, поділя­ються на:

1. Касові валютні операції — операції з негайною поставкою валю­ти, полягають в обміні валюти на умовах її поставки банками-контр­агентами не пізніше другого робочого дня з дня укладання угоди за курсом, зафіксованим в момент укладання угоди. Касові операції на такій умові називаються «спот». Єдиною платою за здійснення опе­рації є спред — різниця між курсом купівлі і курсом продажу;

2. Строкові валютні операції — операції з купівлі-продажу валю­ти з терміном оплати більше двох банківських днів, не враховуючи день укладання угоди, які обов'язково оформлюються контрактом.

347

До таких операцій відносять форвардні, ф'ючерсні, операції «своп» і валютні опціони.

Форвардна валютна операція — угода з купівлі-продажу валют за наперед узгодженим курсом, яка укладена сьогодні, але відбудеться в майбутньому. Курс, за яким здійснюються форвардні операції, відріз­няється від курсу за поточними операціями на величину форвардної маржі у вигляді премії або дисконту (зниження). Укладаються на 1, 2, 3, 6 та 12 місяців. Здійснюються у вигляді операцій банків з клієн­тами та на міжбанківському ринку.

Ф'ючерсна валютна операція — різновид строкових операцій, го­ловною метою яких є отримання різниці в цінах (курсах) активів на момент закінчення угоди та хеджування (страхування) поточних ак­тивів і зобов'язань від зміни їхніх цін. Суть ф'ючерсних операцій по­лягає у купівлі-продажу валюти на певний проміжок часу ( від 3 днів до 3 років) шляхом укладання контракту, в якому фіксується ціна.

Валютна операція «спот» — операція з негайною поставкою ва­люти, полягає в обміні валюти на умовах її поставки банками-контр­агентами не пізніше другого робочого дня з дня укладання за курсом, зафіксованим в момент укладання.

Єдиною платою за здійснення операції є спред — різниця між курсом купівлі і курсом продажу.

Валютна операція «своп» — комбінація операцій «спот» і «фор­вард», яка полягає у купівлі-продажу двох валют на умовах негайної поставки за фіксованим курсом з одночасною зворотною угодою на певний термін з цими ж валютами. Ці операції дають можливість по­крити валютний ризик та отримати можливий дохід у майбутньому.

Валютний опціон — угода, за якою продавець має право продати, а покупець зобов'язання купити або продати певну кількість валюти в обмін на іншу за наперед визначеним курсом у певні строки. Поку­пець опціону сплачує премію при укладанні угоди. Особа, що придба­ла опціон, при сприятливому валютному курсі реалізує право купити (придбати) валюту за умовою опціону, а при несприятливому — не реалізує, втрачаючи премію, сплачену за придбання опціону.

В окрему групу валютних операцій виділяють валютні спекуля­ції — операції валютного ринку, розраховані на отримання прибутку від зміни валютних курсів, що супроводжуються валютним ризиком.

Як правило, валютні спекуляції здійснюються як «спот»-операції, а також у форму валютного арбітражу — це операції з купівлі чи про-

дажу валюти та подальша контроперація з метою отримання прибут­ку за рахунок різниці в курсах валют на різних ринках або за рахунок курсових коливань протягом певного періоду.

Найбільші валютні центри розташовані у Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Цюриху, Франкфурті-на-Майні, Сан-Франциско, Токіо, Гон­конгу, Сінгапурі та ін.

Міжнародний ринок кредитних ресурсів — специфічна сфера

руху коштів між країнами.

Міжнародний кредит — економічні відносини, які виникають між кредиторами і позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позики.

Суб'єктами м/жнародного кредиту виступають корпорації, ко­мерційні банки, кредитні організації, нефінансові заклади, держави та державні органи, а також регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фінансові інститути.

Міжнародний ринок цінних паперів — це ринок, на якому здій­снюється переміщення фінансових зобов'язань та інструментів у виг­ляді цінних паперів за межі країни шляхом купівлі-продажу з метою отримання прибутку.

Міжнародний ринок цінних паперів — це система економічних відносин з приводу переміщення фінансових зобов'язань та інстру­ментів у вигляді цінних паперів за межі країни шляхом їх купівлі- продажу.

Структура м/жнародного ринку ц/нних папер/в розглядається у декількох аспектах:

1) з точки зору тривалост/ залучення кошт/в та характеру їх ви­користання:

- міжнародний ринок боргових цінних паперів, який охоплює ринок міжнародних облігацій та цінних паперів грошового ринку (векселів);

- міжнародний ринок титулів (прав) власності, який пред­ставлений акціями та депозитарними розписками;

У загальному розумінні депозитарна розписка — банківський сертифікат на акції закордонної компанії, що тримаються підрозді­лом міжнародного банку в її країні.

- міжнародний ринок похідних фінансових інструментів (де- ривативів) — ринок інструментів торгівлі фінансовим ризи-

ком, ціни яких прив'язані до іншого фінансового чи реаль­ного активу (ціни товарів, акцій, курс валюти, процентна ставка);

2) залежно від типу емітента:

- ринок суверенних боргів — утворюється зобов'язаннями, випущеними на міжнародний ринок урядовими інституція­ми або державними установами країн;

- ринок приватних боргів — охоплює обіг цінних паперів, емі­тованих приватними інституціями та корпораціями.

Окрему увагу слід звернути на функціонування євроринку, на якому здійснюється обіг цінних паперів, грошовим компонентом яких є євровалюта (валюта, яка перебуває в руках нерезидентів краї­ни її походження).

На думку багатьох експертів, євроринок є досить умовним по­няттям, оскільки він є результатом інтернаціоналізації ринків цінних паперів через міжнародні фінансові центри: більшість угод на євро- ринку здійснюється через фінансові центри Лондону, Гонконгу, Сін­гапуру, деяких країн Карибського регіону, а також, меншою мірою, Нью-Йорку та Токіо.

Відповідно до Директиви Комісії ЄС № 89/ЕЕС, європапери — це обігові цінні папери, які проходять андерайтинг (придбання но­вих випусків цінних паперів з метою їх подальшого первинного роз­міщення) і розміщуються за посередництва синдикату, щонайменше два учасники якого зареєстровані в різних країнах, а також пропо­нуються у значних обсягах в одній або більше країнах, за винятком країни реєстрації емітента.

Виділяють наступні види європаперів:

- євроноти — цінні папери, які випускаються корпораціями стро­ком від 3 до 6 місяців зі ставкою, яка змінюється, базуючись на ЛІБОР, як правило, використовуються для надання середньо- строкового кредиту;

- єврооблігації — особливість єврооблігації полягає в тому, що її номінальна та ринкова ціна визначаються в іноземній валюті

(єврооблігаційна позика, виражена в доларах, може розміщува­тися в будь-якій промислово розвинутій країні), єврооблігації випускаються на тривалі строки: до 15 років, а розмір позики складає в середньому 20-30 млн доларів. В ролі основних емі-

тентів-позичальників виступають уряди, міжнародні установи, транснаціональні корпорації, місцеві органи влади, окремі дер­жавні та міждержавні організації;

- євроакц/ї — акції, номінал яких виражено в іншій валюті, ніж грошова одиниця країни, в якій їх було випущено, призначені для продажу на міжнародних фінансових ринках.

9.5.

<< | >>
Источник: Кремень О. І., Кремень В. М.. Фінанси. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури,2018. - 416 с.. 2018

Еще по теме Міжнародний фінансовий ринок та його структура:

  1. Світовий фінансовий ринок та його структура
  2. Міжнародний фінансовий ринок
  3. Міжнародний фінансовий ринок
  4. Страховий ринок та його організаційна структура
  5. Сутність і структура світового господарства. Міжнародна торгівля. Вивіз капіталу та його вплив на економіку країни. Протекціонізм і вільна торгівля
  6. Суб'єкти та об'єкти фінансового ринку, його структура
  7. 2.11. Фінансовий ринок
  8. Ринок цінних паперів та особливості його регулювання
  9. СТРАХОВИЙ РИНОК У СИСТЕМІ ФІНАНСОВИХ РИНКІВ, ЙОГО ФУНКЦІЇ І РОЛЬ
  10. Лекція 1. Грошовий Ринок, його функціонування та розвиток
  11. Фінансовий ринок у системі економічних відносин
  12. § 2. Міжнародна валютно-фінансова система та її інфраструктура
  13. Міжнародна фінансова політика, її типи та інструменти
  14. 3.4. Інтеграція України в міжнародний фінансовий простір