Міжнародний фінансовий ринок та його структура
Міжнародний фінансовий ринок — це система економічних відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл міжнародних фінансових потоків.
Міжнародний фінансовий ринок виступає механізмом купівлі- продажу фінансових активів і відповідного задоволення попиту та пропозиції суб'єктів міжнародних економічних відносин на грошовий капітал.
Характерними рисами міжнародного фінансового ринку є:
- значний обсяг фінансових ресурсів та операцій;
- глобальність (відсутність територіальних обмежень);
- цілодобовий режим здійснення операцій;
- залучення до операцій суб'єктів з високим рейтингом та бездоганною репутацією;
- широкий діапазон фінансових інструментів;
- уніфікація правил та стандартів операцій.
Сучасний міжнародний фінансовий ринок характеризується високим рівнем використання інформаційних технологій. Комп'ютеризація
фінансової сфери, динамічний прогрес телекомунікацій привели до форсованого розвитку міжнародної фінансової системи, в результаті чого значно підвищилася якість обробки фінансової інформації, забезпечується надзвичайна швидкість здійснення міжнародних операцій та переміщення ресурсів між окремими сегментами фінансового ринку, знизилася вартість виконання міжнародних трансакцій. Це відкрило можливості для надзвичайного зростання обсягу міжнародних фінансових трансакцій, прискорило транскордонні потоки капіталу.
Одним із чинників процесу глобалізації міжнародного фінансового ринку стало зростання інтеграції національних ринків грошей та капіталу. Прискорення темпів такої інтеграції, також зумовлених процесами інтернаціоналізації, інформаційної революції та лібералізації, поступово дало нову якість — виникла глобальна фінансова архітектура. Прогресуюче взаємопереплетіння національних фінансових ринків, зменшення бар'єрів між внутрішніми та міжнародними фінансовими ринками дало змогу величезним ресурсам грошей та капіталу вільно рухатися між різними сегментами світової фінансової системи.
В результаті обсяг транскордонних фінансових трансакцій сягнув небачених масштабів.Однією із особливостей сучасного міжнародного фінансового ринку є масштабне поширення спекулятивних операцій, в результаті чого на світових фінансових ринках сформувався спекулятивний капітал. Він виник на базі промислового, комерційного та кредитного капіталу і частково протиставив себе їм. Це протиріччя проявляється у боротьбі спекулятивного капіталу за вищий прибуток за рахунок волатильності цін на фінансові активи.
Сучасний міжнародний ринок розвивається в умовах лібералізації. Тенденція до зменшення втручання держави у фінанси проявилася в останні десятиріччя в різних за рівнем розвитку групах країн. Це стосується і промислово розвинених країн з ринковою економікою (передусім США, Японії, Великобританії), і країн, що розвиваються (наприклад, нових індустріальних країн Азії або латиноамериканських країн), і країн з перехідною економікою. Свідченням цього є підписання країнами-членами СОТ угоди про лібералізацію з 1999 року ринку фінансових послуг, поступове зменшення бар'єрів на ринках позичкових капіталів.
Міжнародний фінансовий ринок становить складну, внутрішньо структуровану систему. Відповідно до видів фінансових активів до
елементів міжнародного фінансового ринку відносять:
- міжнародний валютний ринок;
- міжнародний ринок кредитних ресурсів;
- міжнародний ринок цінних паперів.
Ринок кредитних ресурсів та ринок цінних паперів у фінансовій літературі часто називають ринком капіталів.
Міжнародний валютний ринок — це система економічних та організаційних відносин з приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземній валюті.
Валюта — грошова одиниця держави, яка обертається як на його внутрішньому ринку, так і поза його межами.
Слово «Валюта» походить від італійського valuta — цінність, вартість. Валюти класифікуються за наступними ознаками:
1) статус валюти або емітент валютних коштів:
- національна валюта — грошова одиниця країни;
- іноземна валюта — грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, які виражені в іноземних грошових одиницях і використовуються в міжнародних розрахунках;
- міжнародна (регіональна) валюта — міжнародна або регіональна грошова розрахункова одиниця, засіб платежу: СДР, ЕКЮ (з 1 січня 1999 року замінена на євро);
2) режим використання або конвертованості:
- вільно конвертована валюта — валюта, яка без обмежень обмінюється на будь-які іноземні валюти (долар, ієна, англійський фунт стерлінгів), — використовується для здійснення
платежів за міжнародними угодами, активно купується і продається на міжнародних валютних ринках
- частково конвертована валюта — валюта, яка обмінюється тільки на деякі інші валюти і має валютні обмеження;
- неконвертована валюта — до цього виду відносяться замкнуті валюти у країнах, де для резидентів та нерезидентів введена заборона обміну валют;
3) матеріально-речова форма:
- готівкова валюта — до цього виду відносяться банкноти і монети;
- безготівкова валюта — існує у формі записів на рахунках;
4) відношення до курсів інших валют:
- сильна (тверда) валюта — валюта, яка характеризується стабільним курсом, рух якого відбувається відповідно фундаментальним макроекономічним закономірностям;
- слабка (м'яка) валюта — валюта з нестабільним і не завжди прогнозованим курсом;
5) відношення до валютних запасів країни:
- резервна валюта — використовується для формування резервів країни;
- інші валюти — не використовується для формування резервів країни;
6) принцип побудови:
- валюта кошикового типу (валютний кошик) — валюта, яка складається з декількох валют (СДР, ЕКЮ);
- звичайна валюта;
7) запис валютного курсу: валюта-база котирування, валюта котирування;
8) вид валютної або фінансово-господарської операції: відповідно до цього критерію розрізняють валюту ціни контракту, валюту платежу, валюту кредиту, валюту клірингу, валюту векселя тощо.
Валютний курс — ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої. Розрізняють наступні види валютних курсів:
1) за способом фіксації:
- плаваючий;
- фіксований;
2) за суб'єктом, що встановлює курс;
- курс національного (центрального) банку;
- курс комерційного банку;
- курс міжбанківського ринку;
- біржовий курс;
3) за відношенням до учасників угоди:
- курс продавця;
- курс покупця;
4) за відношенням до паритету купівельної спроможності валют:
- завищений;
- занижений;
- паритетний;
5) за способом встановлення:
- офіційний;
- неофіційний;
6) за видом угод:
- курс термінових угод;
- своп-курс;
- спот-курс;
7) за урахуванням інфляції:
- номінальний курс — ціна одиниці національної валюти, визначена в іноземній валюті ( En );
- номінальний ефективний курс — індекс валютного курсу, розрахований як співвідношення між національною валютою і валютами інших країн, зваженими на частки цих країн у валютних операціях певноїкраїни:
х
- реальний курс — номінальний валютний курс, помножений на співвідношення внутрішніх цін (Id ) до цін країни (If), до валюти якої котирується національна валюта:
де Er — реальний курс.
- реальний ефективний курс (Ere ) — номінальний ефективний валютний курс, помножений на співвідношення внутрішніх цін до цін країни, до валюти якої котирується національна валюта:
На міжнародному валютному ринку здійснюється широкий спектр операцій.
Валютні операції — це операції, пов'язані з переходом права
власності на валютні цінності або переміщення валютних цінностей між суб'єктами ринку.
Операції валютного ринку поділяються на:
- депозитно-кредитні — операції з купівлі-продажу валюти шляхом розміщення іноземної валюти на банківських депозитах і отримання валютних позик.
Залежно від строку депозитні операції поділяються на строкові та до запитання, а кредитні — на коротко-, середньо- і довгострокові;- конверсійні — обмін рівновеликих цінностей, представлених різними валютами. Конверсійні операції, у свою чергу, поділяються на:
1. Касові валютні операції — операції з негайною поставкою валюти, полягають в обміні валюти на умовах її поставки банками-контрагентами не пізніше другого робочого дня з дня укладання угоди за курсом, зафіксованим в момент укладання угоди. Касові операції на такій умові називаються «спот». Єдиною платою за здійснення операції є спред — різниця між курсом купівлі і курсом продажу;
2. Строкові валютні операції — операції з купівлі-продажу валюти з терміном оплати більше двох банківських днів, не враховуючи день укладання угоди, які обов'язково оформлюються контрактом.
347
До таких операцій відносять форвардні, ф'ючерсні, операції «своп» і валютні опціони.
Форвардна валютна операція — угода з купівлі-продажу валют за наперед узгодженим курсом, яка укладена сьогодні, але відбудеться в майбутньому. Курс, за яким здійснюються форвардні операції, відрізняється від курсу за поточними операціями на величину форвардної маржі у вигляді премії або дисконту (зниження). Укладаються на 1, 2, 3, 6 та 12 місяців. Здійснюються у вигляді операцій банків з клієнтами та на міжбанківському ринку.
Ф'ючерсна валютна операція — різновид строкових операцій, головною метою яких є отримання різниці в цінах (курсах) активів на момент закінчення угоди та хеджування (страхування) поточних активів і зобов'язань від зміни їхніх цін. Суть ф'ючерсних операцій полягає у купівлі-продажу валюти на певний проміжок часу ( від 3 днів до 3 років) шляхом укладання контракту, в якому фіксується ціна.
Валютна операція «спот» — операція з негайною поставкою валюти, полягає в обміні валюти на умовах її поставки банками-контрагентами не пізніше другого робочого дня з дня укладання за курсом, зафіксованим в момент укладання.
Єдиною платою за здійснення операції є спред — різниця між курсом купівлі і курсом продажу.Валютна операція «своп» — комбінація операцій «спот» і «форвард», яка полягає у купівлі-продажу двох валют на умовах негайної поставки за фіксованим курсом з одночасною зворотною угодою на певний термін з цими ж валютами. Ці операції дають можливість покрити валютний ризик та отримати можливий дохід у майбутньому.
Валютний опціон — угода, за якою продавець має право продати, а покупець зобов'язання купити або продати певну кількість валюти в обмін на іншу за наперед визначеним курсом у певні строки. Покупець опціону сплачує премію при укладанні угоди. Особа, що придбала опціон, при сприятливому валютному курсі реалізує право купити (придбати) валюту за умовою опціону, а при несприятливому — не реалізує, втрачаючи премію, сплачену за придбання опціону.
В окрему групу валютних операцій виділяють валютні спекуляції — операції валютного ринку, розраховані на отримання прибутку від зміни валютних курсів, що супроводжуються валютним ризиком.
Як правило, валютні спекуляції здійснюються як «спот»-операції, а також у форму валютного арбітражу — це операції з купівлі чи про-
дажу валюти та подальша контроперація з метою отримання прибутку за рахунок різниці в курсах валют на різних ринках або за рахунок курсових коливань протягом певного періоду.
Найбільші валютні центри розташовані у Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Цюриху, Франкфурті-на-Майні, Сан-Франциско, Токіо, Гонконгу, Сінгапурі та ін.
Міжнародний ринок кредитних ресурсів — специфічна сфера
руху коштів між країнами.
Міжнародний кредит — економічні відносини, які виникають між кредиторами і позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позики.
Суб'єктами м/жнародного кредиту виступають корпорації, комерційні банки, кредитні організації, нефінансові заклади, держави та державні органи, а також регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фінансові інститути.
Міжнародний ринок цінних паперів — це ринок, на якому здійснюється переміщення фінансових зобов'язань та інструментів у вигляді цінних паперів за межі країни шляхом купівлі-продажу з метою отримання прибутку.
Міжнародний ринок цінних паперів — це система економічних відносин з приводу переміщення фінансових зобов'язань та інструментів у вигляді цінних паперів за межі країни шляхом їх купівлі- продажу.
Структура м/жнародного ринку ц/нних папер/в розглядається у декількох аспектах:
1) з точки зору тривалост/ залучення кошт/в та характеру їх використання:
- міжнародний ринок боргових цінних паперів, який охоплює ринок міжнародних облігацій та цінних паперів грошового ринку (векселів);
- міжнародний ринок титулів (прав) власності, який представлений акціями та депозитарними розписками;
У загальному розумінні депозитарна розписка — банківський сертифікат на акції закордонної компанії, що тримаються підрозділом міжнародного банку в її країні.
- міжнародний ринок похідних фінансових інструментів (де- ривативів) — ринок інструментів торгівлі фінансовим ризи-
ком, ціни яких прив'язані до іншого фінансового чи реального активу (ціни товарів, акцій, курс валюти, процентна ставка);
2) залежно від типу емітента:
- ринок суверенних боргів — утворюється зобов'язаннями, випущеними на міжнародний ринок урядовими інституціями або державними установами країн;
- ринок приватних боргів — охоплює обіг цінних паперів, емітованих приватними інституціями та корпораціями.
Окрему увагу слід звернути на функціонування євроринку, на якому здійснюється обіг цінних паперів, грошовим компонентом яких є євровалюта (валюта, яка перебуває в руках нерезидентів країни її походження).
На думку багатьох експертів, євроринок є досить умовним поняттям, оскільки він є результатом інтернаціоналізації ринків цінних паперів через міжнародні фінансові центри: більшість угод на євро- ринку здійснюється через фінансові центри Лондону, Гонконгу, Сінгапуру, деяких країн Карибського регіону, а також, меншою мірою, Нью-Йорку та Токіо.
Відповідно до Директиви Комісії ЄС № 89/ЕЕС, європапери — це обігові цінні папери, які проходять андерайтинг (придбання нових випусків цінних паперів з метою їх подальшого первинного розміщення) і розміщуються за посередництва синдикату, щонайменше два учасники якого зареєстровані в різних країнах, а також пропонуються у значних обсягах в одній або більше країнах, за винятком країни реєстрації емітента.
Виділяють наступні види європаперів:
- євроноти — цінні папери, які випускаються корпораціями строком від 3 до 6 місяців зі ставкою, яка змінюється, базуючись на ЛІБОР, як правило, використовуються для надання середньо- строкового кредиту;
- єврооблігації — особливість єврооблігації полягає в тому, що її номінальна та ринкова ціна визначаються в іноземній валюті
(єврооблігаційна позика, виражена в доларах, може розміщуватися в будь-якій промислово розвинутій країні), єврооблігації випускаються на тривалі строки: до 15 років, а розмір позики складає в середньому 20-30 млн доларів. В ролі основних емі-
тентів-позичальників виступають уряди, міжнародні установи, транснаціональні корпорації, місцеві органи влади, окремі державні та міждержавні організації;
- євроакц/ї — акції, номінал яких виражено в іншій валюті, ніж грошова одиниця країни, в якій їх було випущено, призначені для продажу на міжнародних фінансових ринках.
9.5.
Еще по теме Міжнародний фінансовий ринок та його структура:
- Світовий фінансовий ринок та його структура
- Міжнародний фінансовий ринок
- Міжнародний фінансовий ринок
- Страховий ринок та його організаційна структура
- Сутність і структура світового господарства. Міжнародна торгівля. Вивіз капіталу та його вплив на економіку країни. Протекціонізм і вільна торгівля
- Суб'єкти та об'єкти фінансового ринку, його структура
- 2.11. Фінансовий ринок
- Ринок цінних паперів та особливості його регулювання
- СТРАХОВИЙ РИНОК У СИСТЕМІ ФІНАНСОВИХ РИНКІВ, ЙОГО ФУНКЦІЇ І РОЛЬ
- Лекція 1. Грошовий Ринок, його функціонування та розвиток
- Фінансовий ринок у системі економічних відносин
- § 2. Міжнародна валютно-фінансова система та її інфраструктура
- Міжнародна фінансова політика, її типи та інструменти
- 3.4. Інтеграція України в міжнародний фінансовий простір