Фондовий ринок як інфраструктурний елемент національних фінансів
В сучасних умовах господарювання невід'ємним атрибутом ринкової економіки є фондовий ринок, на якому зустрічається попит і пропозиція на цінні папери, за рахунок чого задовольняються потреби емітентів та інвесторів.
При цьому, у розвинутих країнах ключову роль відіграє саме організований, біржовий ринокцінних паперів, який забезпечує високу надійність операцій та ліквідність інструментів, що обертаються на ньому.
Фондовий ринок (ринок цінних паперів) - сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів). В економічній літературі терміни «фондовий ринок» і «ринок цінних паперів» стали майже синонімами.
Оскільки далеко не всі цінні папери походять від грошових капіталів, то й ринок цінних паперів не може бути в повному обсязі віднесений до ринку капіталів. У тій частині, в якій ринок цінних паперів ґрунтується на грошах як на капіталі, він називається фондовим ринком і в цій своїй іпостасі є складником ринку фінансових послуг. Фондовий ринок становить більшу частину ринку цінних паперів. Інша частина через свої незначні розміри не дістала спеціальної назви, і тому часто поняття ринку цінних паперів і фондового ринку вважаються синонімами.
Ринок цінних паперів складається з фондового (частини ринку капіталів) і сфери грошового ринку, де здійснюється обіг короткострокових цінних паперів, котру можна розглядати як складову одночасно обох ринків.
У широкому значенні ринок цінних паперів - це сегмент ринку фінансових послуг, де створюються необхідні умови й відбувається швидка мобілізація, ефективний перерозподіл і раціональне розміщення фінансових ресурсів у соціально-економічному просторі держави з урахуванням інтересів і потреб суспільства за допомогою здійснення емісій цінних паперів різними інститутами- емітентами
Фінансові послуги на фондовому ринку є підсистемою першого рівня ринку фінансових послуг.
Специфічність фондового ринку полягає в тому, що на ньому обертаються довгострокові цінні папери.Основна функція ринку - забезпечення процесу нагромадження капіталу, залучення інвестицій в економіку. Саме цим і пояснюється рух довгострокових фінансових ресурсів.
Ефективність функціонування фондового ринку сприяє розвитку виробництва, збільшенню товарообігу, трансформації грошових надходжень широких верств населення у капіталовкладення, що є вагомим джерелом відновлення основного капіталу.
Економічна сутність фондового ринку полягає в його здатності акумулювати розрізнені кошти фізичних та юридичних осіб і спрямовувати їх у ті галузі економіки, які потребують необхідних фінансових ресурсів для свого розвитку.
Фінансові послуги на фондовому ринку забезпечують ефективне виконання його функцій і сприяють економічному зростанню всіх його учасників.
Види фінансових послуг на фондовому ринку можна поділити на послуги, що надаються у сфері організованого фондового ринку (біржова торгівля), і послуги, що надаються у сфері позабіржової фондової торговельної системи.
В Україні фондовий ринок почав розвиватись у 1997 р. і має низку особливостей:
- по-перше, зв'язок із процесом приватизації державної власності та акціонуванням підприємств;
- по-друге, основна частина операцій із цінними паперами (98%) зосереджена на первинному ринку;
- по-третє, вторинний ринок розвивається слабко через низьку ліквідність, дохідність та надійність акцій новостворених акціонерних товариств;
- по-четверте, розвивається переважно неорганізований ринок, на який припадає до 95% усього обігу, що свідчить про низьку ін- формованість та ефективність ринку.
Економічна сутність фондового ринку показує його зміст і призначення в економічній системі ринкових відносин.
Фондовий ринок виконує ряд функцій, найважливішими з яких є:
- фінансове посередництво (перерозподіл грошових ресурсів, вільний, хоч і регульований, перелив капіталу в найефективніші сфери господарювання, галузі та підприємства);
- централізація капіталу (поєднання двох або більшої кількості індивідуальних капіталів в один загальний капітал).
Цю функцію передусім виконує ринок акцій;- підвищення рівня концентрації капіталу та виробництва (збільшення капіталу шляхом нагромадження, тобто капіталізації чистого прибутку).
Специфічними функціями фондового ринку є:
Рис. 1. Економічна сутність фондового ринку
1. Облікова. Полягає в обов'язковому обліку в спеціальних списках (реєстрах) усіх видів цінних паперів, що обертаються на ринку, реєстрація учасників ринку, а також фіксація фондових операцій, оформлених договорами купівлі-продажу, застави, трасту, конвертації та ін.
2. Контрольна. Передбачає проведення контролю за додержанням законів учасниками ринку.
3. Забезпечення балансу попиту та пропонування. Означає підтримку ринкової рівноваги.
4. Стимулювальна. Полягає у стимулюванні прагнення юридичних та фізичних осіб стати учасниками ринку цінних паперів.
5. Регулятивна. Полягає в регулюванні різними методами конкретних фондових операцій.
Як інструмент фінансової політики держави фондовий ринок державних цінних паперів виконує такі функції:
а) фінансування дефіциту бюджетів органів влади різних рівнів, вплив тим самим на обсяг грошової маси в обігу, а отже, на розширення або скорочення рівня ВВП;
б) фінансування особливо важливих проектів, державних програм.
Призначення та роль фондового ринку виявляються в наступному:
1. На ринку відбувається перерозподіл інвестицій. Через нього
переважно здійснюється перелив капіталу в галузі, що забезпечують найбільшу прибутковість завдяки високій рентабельності.
2. Фондовий ринок надає масового характеру інвестиційному процесу, забезпечуючи можливість придбання цінних паперів. Концентрація обігу цінних паперів на фондових біржах та у професійних посередників прискорює інвестиційний процес.
3. Ринок виступає в ролі фінансового барометра, чутливо реагуючи на зміни соціально-політичного становища.
4. За допомогою цінних паперів реалізується демократичний підхід до управління.
На загальних зборах акціонерів рішення ухвалюються способом голосування власників акцій.5. Держава та корпорації через фондові операції здійснюють структурну перебудову народного господарства.
Рис. 2. Завдання фондового ринку 37
Завдання фондового ринку проявляються в наступному:
В Україні , як і в інших країнах з перехідною економікою , оборот цінних паперів стає однією з основних галузей фінансової сфери. Реформування власності супроводжується структурною перебудовою народного господарства й обумовлює створення фондового ринку, а останній сприяє закріпленню результатів цього реформування.
Одним з найважливіших питань під час аналізу ринку цінних паперів є питання його класифікації за різними ознаками. Аналіз
структури сприяє вирішенню найважливішого практичного завдання - сегментації ринку, вибору своєї ніші на ньому для ефективної діяльності в умовах зростаючої конкуренції.
Кожен сегмент фондового ринку залежно від того чи іншого критерію може бути поділений на мікросегменти. Сегментація передбачає визначення меж територіальних ділянок ринку. З цією метою він розбивається на географічні зони, характеристика, яких надається за такими показниками: фінансовою базою, інвестиційною привабливістю, галузевими ознаками тощо.
Надамо коротку характеристику основних складових ринку цінних паперів.
Первинний ринок - це придбання цінних паперів їх першими власниками.
Первинний ринок цінних паперів виконує такі функції:
- організація випуску цінних паперів;
- розміщення цінних паперів;
- облік цінних паперів;
- підтримка балансу попиту та пропонування;
- трансформація відносин власності.
До основних суб'єктів первинного ринку належать емітенти та інвестори. Активними його учасниками є інвестиційні фонди та фінансові компанії, а також різні посередники. На первинному ринку активно працюють комерційні банки. На ньому здійснюється первинне розміщення цінних паперів, визначення їх ринкової вартості, оцінка інвестиційного ризику, державна реєстрація випуску.
Вторинний ринок цінних паперів - це обіг раніше випущених цінних паперів, перехід цінного папера від одного власника до іншого протягом усього терміну існування цінного папера.
Мета цього ринку - забезпечити реальні умови для купівлі, про-
дажу та проведення інших операцій із цінними паперами після їх розміщення.
Завдання вторинного ринку цінних паперів:
- підвищення фінансової активності суб'єктів господарювання та фізичних осіб;
- розвиток нових форм фінансової практики ;
- удосконалення нормативно-правової бази;
- розвиток інфраструктури ;
- додержання чинних правил і стандартів .
До особливостей вторинного ринку належить велика різноманітність інвестиційних можливостей, якостей і характеристик обігових цінних паперів, залежність від низки об'єктивних і суб'єктивних чинників.
Вторинний ринок складається з організованого й неорганізованого (позабіржового).
Основними його учасниками є держава, акціонерні товариства, фахівці, інвестиційні фонди і компанії, комерційні банки та інші
суб'єкти господарювання і громадяни.
Організований ринок цінних паперів - це їх обіг на основі
стійких правил між ліцензованими професійними посередниками.
Касовий ринок цінних паперів (спот-ринок) - це ринок з негайним здійсненням операцій протягом 1-2 робочих днів.
Строковий ринок - це ринок, на якому укладаються угоди різного виду зі строком виконання, що перевищує 2 робочі дні (максимальний строк - 90 днів).
Отже, ринок цінних паперів - це сукупність економічних відносин щодо випуску та обігу цінних паперів між його суб'єктами,
які стимулюють мобілізацію капіталів, забезпечують перерозподіл вільних коштів між різними сферами економіки.
Склад суб'єктів фондового ринку наведено на рис. 3.
Учасники фондового ринку - це фізичні особи і організації, які продають або купують цінні папери, обслуговують їх обіг та розрахунки з ними. Це ті, хто вступає між собою у певні економічні відносини з приводу обігу цінних паперів.
Основними дійовими особами фондового ринку є: фондові біржі; фондові відділи валютних, товарних і товарно-сировинних бірж, які організовують біржову торгівлю цінними паперами; депозитарії
Рис. 3.
Склад суб'єктів фондового ринкута реєстроутримувачі, які зберігають та ведуть реєстр цінних паперів; акціонерні товариства, які емітують цінні папери; саморегульовані організації, котрі є громадськими об'єднаннями професійних учасників регіональних ринків цінних паперів; інвестиційні фонди, що здійснюють професійну спеціалізовану діяльність; комерційні банки, які випускають свої цінні папери, беруть участь у діяльності фондових бірж та обслуговують фондові операції; фондові центри, що здійснюють реалізацію цінних паперів; пенсійні фонди і страхові компанії, що вкладають тимчасово вільні фінансові ресурси у цінні папери; юридичні і фізичні особи, які в рамках чинного законодавства можуть здійснювати різні фондові операції.
Особливе місце серед учасників фондового ринку посідає розрахунково-клірингова організація, яка є спеціалізованою організацією банківського типу і здійснює такі види діяльності:
1. Проведення розрахункових операцій між її членами.
2. Здійснення заліку взаємних вимог між учасниками розрахунків.
3. Збір, звіряння та корекція інформації щодо операцій, здійснених на ринках.
4. Установлення термінів, протягом яких, грошові кошти мають надходити до розрахунково-клірингової організації.
5. Контроль за переміщенням цінних паперів і результатами виконання контрактів.
6. Бухгалтерське та документарне оформлення проведених розрахунків.
Кліринг (від англ. clear - очищати, вносити ясність) - це система безготівкових розрахунків за товари, послуги, різні види цінних паперів, що базуються на заліку взаємних вимог та зобов'язань. Уперше кліринг почали використовувати між англійськими банками в середині XVIII ст. через нестачу металевих грошей та з розвитком кредитних відносин.
Розрахунково-клірингова організація - це організація, яка має
працювати з прибутком. Її статутний капітал утворюється за рахунок взаємозаліків.
Основні джерела прибутку цієї організації - плата за реєстрацію операцій, прибуток від продажу інформації, прибуток від обігу грошових коштів, що є в розпорядженні організації, надходження від продажу методик розрахунків, програмного забезпечення
тощо.
Кліринг біржовий - це процедура розрахунків за біржовими угодами, що забезпечує фінансові гарантії їх здійснення через систему депозитних та маржевих внесків учасників біржової торгівлі.
Це означає, що в кінці кожного робочого дня інформація про всі
операції на біржі уточнюється, конкретизується і порівнюється. Розрахунки, що проводяться за біржовими угодами кліринговими палатами на іноземних товарних ф'ючерсних біржах, є безготівковими.
Це невід'ємний елемент торгівлі на ф'ючерсному ринку.
Основні функції клірингової установи такі:
- оформлення рахунків, розрахунки за завершеними операціями;
- збір і зберігання гарантійних внесків за строковими контрактами для відшкодування можливої різниці між початковою ціною і
поточним котируванням;
- регулювання поставок і надання інформації про торговельні операції.
Розрахункові палати не тільки гарантують перевірку сальдо (залишків) рахунків за всіма операціями до відкриття наступних торгів, але й забезпечують фінансову цілісність ринку. Діяльність
клірингових палат сприяла швидкому розвитку та ефективності ф'ючерсного ринку як сегмента ринку фінансових послуг у цілому.
Клірингова палата на біржі здійснює такі операції:
- забезпечує швидке й безперешкодне укладання офсетних контрактів, дозволяючи легко відкривати та закривати позиції (ліквідовувати їх);
- спрощує процес поставки товару за ф'ючерсними контрактами;
- забезпечує єдиний для всіх довгостроковий захист від значних збитків за контрактом.
В сучасних умовах фондовий ринок повинен забезпечувати фінансово-економічну стабільність країни на базі ефективного використання реальних інвестиційних потоків.
Проте на жаль, теперішній стан вітчизняного фондового ринку не відповідає тій ролі, яку він має відігравати у створенні сприятливих умов для відповідного стимулювання економічного розвитку. Зокрема це зумовлено наступними причинами:
По-перше, непослідовність державної політики щодо фінансового сектору економіки, відсутність єдиної перспективної стратегії його розвитку призводять до того, що усі складові фінансового ринку, у т.ч. фондовий ринок, розвиваються дискретно і фрагментарно. Часті зміни умов здійснення інвестиційної діяльності та нормативно-правового регулювання відповідної сфери не сприяли приходу на фондовий ринок України інституційних інвесторів із довгостроковими інвестиціями.
По-друге, перетворенню фондового ринку України на надійне джерело інвестиційних ресурсів для національної економіки заважає також відсутність привабливого інвестиційного та підприємницького клімату в країні. Міжнародні організації вважають показники інвестиційного клімату в Україні низькими.
По-третє, низькою залишається вага організованого ринку цінних паперів - не більше 10%, що призводить до деформації механізмів ціноутворення на фондовому ринку, виникнення тіньових схем реалізації активів, позбавлення дрібних акціонерів можливості продавати цінні папери за ринковою ціною. Це обумовлено тим, що без котирувань цінних паперів на фондових біржах стає неможливим встановити реальну вартість цінних паперів, якими володіють громадяни, портфельні інвестори та держава. Така ситуація призводить
до втрат державного бюджету та зменшує рівень інвестиційної привабливості вітчизняних стратегічних підприємств.
По-четверте, структура професійних учасників фондового ринку є надмірно розпорошеною, з великою кількістю складних, інсти- туційно слабких установ.
По-п'яте, розвиток біржової торгівлі в Україні не відповідає сучасним вимогам ринку, особливо в контексті світових глобалізацій- них процесів. Протягом усього періоду існування біржі в Україні сприймалися, переважно, як приміщення для проведення аукціонів чи електронне табло для оголошень. Разом з тим, тенденції розвитку світових фондових ринків свідчать, що біржі зміцнили свої позиції та стали багатофункціональними (NYSE-Euronext, Nasdaq-OMX тощо), що сталося, в першу чергу, за рахунок консолідованого розвитку та універсалізації.
По-шосте, нерозвиненим залишається ринок державних цінних паперів. Ліквідність державних цінних паперів на внутрішньому ринку є низькою, попит на них з боку інвесторів та трейдерів є незначним, торгівля на вторинному ринку дуже повільна. При цьому в структурі інвесторів велику частку становлять нерезиденти.
По -сьоме, гострою залишається проблема захисту права власності. Сьогодні в Україні жодний власник акцій не може бути впевнений, що у будь-який спосіб не буде обмежений у своїх правах або взагалі їх втратить.
По -восьме, українському фондовому ринку притаманна недостатня прозорість, що стримує його розвиток.
По-дев'яте, населення України як потенційний інвестор практично не залучено до фондового ринку. Торговці цінними паперами орієнтовані переважно на великого клієнта, і практично не мають бажання працювати безпосередньо з фізичними особами, які мають незначний обсяг капіталу для купівлі цінних паперів. Зважаючи на те, що операції на фондовому ринку для переважної більшості населення є новим видом діяльності, проблемою є недостатня кількість консалтингових центрів, маркетингових фірм, які надавали б консультаційні послуги щодо розвитку фондового ринку.
По-десяте, недосконала організація системи державного регулювання фондового ринку суттєво стримує його розвиток. Зако-
нодавством України не визначено орган державної влади, який би консолідував зусилля інших уповноважених державних органів стосовно формування та реалізації державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів в Україні.
Успішне функціонування фондового ринку передбачає наявність цілого ряду передумов - таких, як:
- свобода переміщення капіталу, забезпечення ліквідності цінних паперів, наявність розвинутої інфраструктури фондового ринку, чітка специфікація прав власності, інформаційна прозорість ринку, ма- кроекономічна стабільність, високий рівень довіри до держави та її інституцій, а також між суб'єктами господарювання. Наявність цих передумов сформувала б привабливий інвестиційний клімат, який, в свою чергу, забезпечив надходження в економіку додаткових фінансових ресурсів. Тому темпи розвитку вітчизняного фондового ринку та розкриття його інвестиційного потенціалу залежать від конкретних заходів державної політики у фінансовій сфері, які доцільно зосередити на таких напрямах:
- налагодження тісного співробітництва національної економіки з глобальною в рамках міжнародних організацій з метою створення позитивного іміджу фондового ринку України серед іноземних і вітчизняних інвесторів;
- узгодження вітчизняного законодавства з міжнародними нормами і сучасними вимогами розвитку фінансових відносин; підвищення вимог до корпоративного управління; чітке визначення прав і обов'язків емітентів та інвесторів;
- створення єдиного клірингового і депозитарного центру на принципах незалежності, прозорості, некомерційного характеру діяльності, державної підтримки; запровадження доступних та рівних умов і тарифів для всіх користувачів; мінімізація витрат;
- завершення процесу приватизації, перш за все шляхом кор- поратизації та акціонування державної власності; удосконалити механізму продажу акцій підприємств, які перебувають у державній власності, з метою справедливої оцінки реальної ринкової вартості підприємства та створення умов для зростання його капіталізації;
- формування механізму активного залучення широких верств населення до участі в діяльності ринку цінних паперів через станов-
лення на ньому рейтингової інфраструктури та випуску державних всеукраїнських та муніципальних цінних паперів;
- на державному рівні вирішити комплекс питань щодо вільного обігу в Україні цінних паперів іноземних компаній, купівлі українських цінних паперів іноземними інвесторами;
- більш ефективно використовувати наявні можливості структур, що вже працюють на національному ринку цінних паперів.
Еще по теме Фондовий ринок як інфраструктурний елемент національних фінансів:
- 59. Національний ринок і механізм встановлення рівноваги між попитом та пропозицією.
- Сутність та зміст національних фінансів; їх складові
- Розділ 1. Поняття та структура національних фінансів
- Розділ 16. Фінанси домогосподарств в системі національних фінансів
- 87. Чистий національний продукт. Національний дохід. Концепції національного доходу.
- 30 Система макроекономічних показників: чистий національний продукт, національний доход, особистий доход, доход кінцевого використання.
- Поняття фінансів підприємств, їх функції. Основи організації фінансів підприємств
- 5.1. Система державних фінансів. Бюджет держави як ланка державних фінансів
- ТЕМА 3. ГРОШОВИЙ РИНОК ТЕМА 6. ВАЛЮТНИЙ РИНОК І ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ
- 4.5. Елемент проектування організації
- 50. Національне багатство і його структура.
- Поняття та елементи грошової системи
- Розділ 9. Попит та пропозиція як елемент ринкових відносин. Ціноутворення
- Елементи системи оподаткування