<<
>>

Фондовий ринок як інфраструктурний елемент національних фінансів

В сучасних умовах господарювання невід'ємним атрибутом ринкової економіки є фондовий ринок, на якому зустрічається попит і пропозиція на цінні папери, за рахунок чого задоволь­няються потреби емітентів та інвесторів.

При цьому, у розвинутих країнах ключову роль відіграє саме організований, біржовий ринок

цінних паперів, який забезпечує високу надійність операцій та лік­відність інструментів, що обертаються на ньому.

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) - сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обі­гу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів). В економічній літературі терміни «фондовий ринок» і «ринок цінних паперів» ста­ли майже синонімами.

Оскільки далеко не всі цінні папери походять від грошових ка­піталів, то й ринок цінних паперів не може бути в повному обсязі віднесений до ринку капіталів. У тій частині, в якій ринок цінних паперів ґрунтується на грошах як на капіталі, він називається фон­довим ринком і в цій своїй іпостасі є складником ринку фінансових послуг. Фондовий ринок становить більшу частину ринку цінних паперів. Інша частина через свої незначні розміри не дістала спеці­альної назви, і тому часто поняття ринку цінних паперів і фондового ринку вважаються синонімами.

Ринок цінних паперів складається з фондового (частини ринку капіталів) і сфери грошового ринку, де здійснюється обіг коротко­строкових цінних паперів, котру можна розглядати як складову од­ночасно обох ринків.

У широкому значенні ринок цінних паперів - це сегмент рин­ку фінансових послуг, де створюються необхідні умови й відбува­ється швидка мобілізація, ефективний перерозподіл і раціональне розміщення фінансових ресурсів у соціально-економічному про­сторі держави з урахуванням інтересів і потреб суспільства за до­помогою здійснення емісій цінних паперів різними інститутами- емітентами

Фінансові послуги на фондовому ринку є підсистемою першого рівня ринку фінансових послуг.

Специфічність фондового ринку по­лягає в тому, що на ньому обертаються довгострокові цінні папери.

Основна функція ринку - забезпечення процесу нагромаджен­ня капіталу, залучення інвестицій в економіку. Саме цим і поясню­ється рух довгострокових фінансових ресурсів.

Ефективність функціонування фондового ринку сприяє розвитку виробництва, збільшенню товарообігу, трансформації грошових надходжень широких верств населення у капіталовкладення, що є вагомим джерелом відновлення основного капіталу.

Економічна сутність фондового ринку полягає в його здатності акумулювати розрізнені кошти фізичних та юридичних осіб і спря­мовувати їх у ті галузі економіки, які потребують необхідних фінан­сових ресурсів для свого розвитку.

Фінансові послуги на фондовому ринку забезпечують ефективне виконання його функцій і сприяють економічному зростанню всіх його учасників.

Види фінансових послуг на фондовому ринку можна поділити на послуги, що надаються у сфері організованого фондового ринку (біржова торгівля), і послуги, що надаються у сфері позабіржової фондової торговельної системи.

В Україні фондовий ринок почав розвиватись у 1997 р. і має низ­ку особливостей:

- по-перше, зв'язок із процесом приватизації державної власнос­ті та акціонуванням підприємств;

- по-друге, основна частина операцій із цінними паперами (98%) зосереджена на первинному ринку;

- по-третє, вторинний ринок розвивається слабко через низьку ліквідність, дохідність та надійність акцій новостворених акціонер­них товариств;

- по-четверте, розвивається переважно неорганізований ринок, на який припадає до 95% усього обігу, що свідчить про низьку ін- формованість та ефективність ринку.

Економічна сутність фондового ринку показує його зміст і при­значення в економічній системі ринкових відносин.

Фондовий ринок виконує ряд функцій, найважливішими з яких є:

- фінансове посередництво (перерозподіл грошових ресурсів, вільний, хоч і регульований, перелив капіталу в найефективніші сфери господарювання, галузі та підприємства);

- централізація капіталу (поєднання двох або більшої кількості індивідуальних капіталів в один загальний капітал).

Цю функцію передусім виконує ринок акцій;

- підвищення рівня концентрації капіталу та виробництва (збіль­шення капіталу шляхом нагромадження, тобто капіталізації чистого прибутку).

Специфічними функціями фондового ринку є:

Рис. 1. Економічна сутність фондового ринку

1. Облікова. Полягає в обов'язковому обліку в спеціальних спис­ках (реєстрах) усіх видів цінних паперів, що обертаються на ринку, реєстрація учасників ринку, а також фіксація фондових операцій, оформлених договорами купівлі-продажу, застави, трасту, конвер­тації та ін.

2. Контрольна. Передбачає проведення контролю за додержан­ням законів учасниками ринку.

3. Забезпечення балансу попиту та пропонування. Означає під­тримку ринкової рівноваги.

4. Стимулювальна. Полягає у стимулюванні прагнення юридич­них та фізичних осіб стати учасниками ринку цінних паперів.

5. Регулятивна. Полягає в регулюванні різними методами кон­кретних фондових операцій.

Як інструмент фінансової політики держави фондовий ринок державних цінних паперів виконує такі функції:

а) фінансування дефіциту бюджетів органів влади різних рівнів, вплив тим самим на обсяг грошової маси в обігу, а отже, на розши­рення або скорочення рівня ВВП;

б) фінансування особливо важливих проектів, державних про­грам.

Призначення та роль фондового ринку виявляються в наступ­ному:

1. На ринку відбувається перерозподіл інвестицій. Через нього

переважно здійснюється перелив капіталу в галузі, що забезпечу­ють найбільшу прибутковість завдяки високій рентабельності.

2. Фондовий ринок надає масового характеру інвестиційному процесу, забезпечуючи можливість придбання цінних паперів. Кон­центрація обігу цінних паперів на фондових біржах та у професій­них посередників прискорює інвестиційний процес.

3. Ринок виступає в ролі фінансового барометра, чутливо реагу­ючи на зміни соціально-політичного становища.

4. За допомогою цінних паперів реалізується демократичний під­хід до управління.

На загальних зборах акціонерів рішення ухвалю­ються способом голосування власників акцій.

5. Держава та корпорації через фондові операції здійснюють структурну перебудову народного господарства.

Рис. 2. Завдання фондового ринку 37

Завдання фондового ринку проявляються в наступному:

В Україні , як і в інших країнах з перехідною економікою , оборот цінних паперів стає однією з основних галузей фінансової сфери. Реформування власності супроводжується структурною перебудо­вою народного господарства й обумовлює створення фондового рин­ку, а останній сприяє закріпленню результатів цього реформування.

Одним з найважливіших питань під час аналізу ринку цінних паперів є питання його класифікації за різними ознаками. Аналіз

структури сприяє вирішенню найважливішого практичного завдан­ня - сегментації ринку, вибору своєї ніші на ньому для ефективної діяльності в умовах зростаючої конкуренції.

Кожен сегмент фондового ринку залежно від того чи іншого кри­терію може бути поділений на мікросегменти. Сегментація передба­чає визначення меж територіальних ділянок ринку. З цією метою він розбивається на географічні зони, характеристика, яких надається за такими показниками: фінансовою базою, інвестиційною приваб­ливістю, галузевими ознаками тощо.

Надамо коротку характеристику основних складових ринку цін­них паперів.

Первинний ринок - це придбання цінних паперів їх першими власниками.

Первинний ринок цінних паперів виконує такі функції:

- організація випуску цінних паперів;

- розміщення цінних паперів;

- облік цінних паперів;

- підтримка балансу попиту та пропонування;

- трансформація відносин власності.

До основних суб'єктів первинного ринку належать емітенти та інвестори. Активними його учасниками є інвестиційні фонди та фі­нансові компанії, а також різні посередники. На первинному ринку активно працюють комерційні банки. На ньому здійснюється пер­винне розміщення цінних паперів, визначення їх ринкової вартості, оцінка інвестиційного ризику, державна реєстрація випуску.

Вторинний ринок цінних паперів - це обіг раніше випущених цінних паперів, перехід цінного папера від одного власника до ін­шого протягом усього терміну існування цінного папера.

Мета цього ринку - забезпечити реальні умови для купівлі, про-

дажу та проведення інших операцій із цінними паперами після їх розміщення.

Завдання вторинного ринку цінних паперів:

- підвищення фінансової активності суб'єктів господарювання та фізичних осіб;

- розвиток нових форм фінансової практики ;

- удосконалення нормативно-правової бази;

- розвиток інфраструктури ;

- додержання чинних правил і стандартів .

До особливостей вторинного ринку належить велика різноманіт­ність інвестиційних можливостей, якостей і характеристик обігових цінних паперів, залежність від низки об'єктивних і суб'єктивних чинників.

Вторинний ринок складається з організованого й неорганізова­ного (позабіржового).

Основними його учасниками є держава, акціонерні товариства, фахівці, інвестиційні фонди і компанії, комерційні банки та інші

суб'єкти господарювання і громадяни.

Організований ринок цінних паперів - це їх обіг на основі

стійких правил між ліцензованими професійними посередниками.

Касовий ринок цінних паперів (спот-ринок) - це ринок з не­гайним здійсненням операцій протягом 1-2 робочих днів.

Строковий ринок - це ринок, на якому укладаються угоди різно­го виду зі строком виконання, що перевищує 2 робочі дні (макси­мальний строк - 90 днів).

Отже, ринок цінних паперів - це сукупність економічних від­носин щодо випуску та обігу цінних паперів між його суб'єктами,

які стимулюють мобілізацію капіталів, забезпечують перерозподіл вільних коштів між різними сферами економіки.

Склад суб'єктів фондового ринку наведено на рис. 3.

Учасники фондового ринку - це фізичні особи і організації, які продають або купують цінні папери, обслуговують їх обіг та роз­рахунки з ними. Це ті, хто вступає між собою у певні економічні відносини з приводу обігу цінних паперів.

Основними дійовими особами фондового ринку є: фондові бір­жі; фондові відділи валютних, товарних і товарно-сировинних бірж, які організовують біржову торгівлю цінними паперами; депозитарії

Рис. 3.

Склад суб'єктів фондового ринку

та реєстроутримувачі, які зберігають та ведуть реєстр цінних папе­рів; акціонерні товариства, які емітують цінні папери; саморегульо­вані організації, котрі є громадськими об'єднаннями професійних учасників регіональних ринків цінних паперів; інвестиційні фонди, що здійснюють професійну спеціалізовану діяльність; комерційні банки, які випускають свої цінні папери, беруть участь у діяльності фондових бірж та обслуговують фондові операції; фондові центри, що здійснюють реалізацію цінних паперів; пенсійні фонди і стра­хові компанії, що вкладають тимчасово вільні фінансові ресурси у цінні папери; юридичні і фізичні особи, які в рамках чинного зако­нодавства можуть здійснювати різні фондові операції.

Особливе місце серед учасників фондового ринку посідає роз­рахунково-клірингова організація, яка є спеціалізованою організа­цією банківського типу і здійснює такі види діяльності:

1. Проведення розрахункових операцій між її членами.

2. Здійснення заліку взаємних вимог між учасниками розрахун­ків.

3. Збір, звіряння та корекція інформації щодо операцій, здійсне­них на ринках.

4. Установлення термінів, протягом яких, грошові кошти мають надходити до розрахунково-клірингової організації.

5. Контроль за переміщенням цінних паперів і результатами ви­конання контрактів.

6. Бухгалтерське та документарне оформлення проведених роз­рахунків.

Кліринг (від англ. clear - очищати, вносити ясність) - це сис­тема безготівкових розрахунків за товари, послуги, різні види цін­них паперів, що базуються на заліку взаємних вимог та зобов'язань. Уперше кліринг почали використовувати між англійськими банками в середині XVIII ст. через нестачу металевих грошей та з розвитком кредитних відносин.

Розрахунково-клірингова організація - це організація, яка має

працювати з прибутком. Її статутний капітал утворюється за раху­нок взаємозаліків.

Основні джерела прибутку цієї організації - плата за реєстра­цію операцій, прибуток від продажу інформації, прибуток від обі­гу грошових коштів, що є в розпорядженні організації, надходжен­ня від продажу методик розрахунків, програмного забезпечення

тощо.

Кліринг біржовий - це процедура розрахунків за біржовими угодами, що забезпечує фінансові гарантії їх здійснення через систему депозитних та маржевих внесків учасників біржової тор­гівлі.

Це означає, що в кінці кожного робочого дня інформація про всі

операції на біржі уточнюється, конкретизується і порівнюється. Роз­рахунки, що проводяться за біржовими угодами кліринговими пала­тами на іноземних товарних ф'ючерсних біржах, є безготівковими.

Це невід'ємний елемент торгівлі на ф'ючерсному ринку.

Основні функції клірингової установи такі:

- оформлення рахунків, розрахунки за завершеними операціями;

- збір і зберігання гарантійних внесків за строковими контрак­тами для відшкодування можливої різниці між початковою ціною і

поточним котируванням;

- регулювання поставок і надання інформації про торговельні операції.

Розрахункові палати не тільки гарантують перевірку сальдо (залишків) рахунків за всіма операціями до відкриття наступних торгів, але й забезпечують фінансову цілісність ринку. Діяльність

клірингових палат сприяла швидкому розвитку та ефективності ф'ючерсного ринку як сегмента ринку фінансових послуг у цілому.

Клірингова палата на біржі здійснює такі операції:

- забезпечує швидке й безперешкодне укладання офсетних кон­трактів, дозволяючи легко відкривати та закривати позиції (ліквідо­вувати їх);

- спрощує процес поставки товару за ф'ючерсними контрактами;

- забезпечує єдиний для всіх довгостроковий захист від значних збитків за контрактом.

В сучасних умовах фондовий ринок повинен забезпечувати фі­нансово-економічну стабільність країни на базі ефективного вико­ристання реальних інвестиційних потоків.

Проте на жаль, теперішній стан вітчизняного фондового ринку не відповідає тій ролі, яку він має відігравати у створенні сприят­ливих умов для відповідного стимулювання економічного розвитку. Зокрема це зумовлено наступними причинами:

По-перше, непослідовність державної політики щодо фінансо­вого сектору економіки, відсутність єдиної перспективної страте­гії його розвитку призводять до того, що усі складові фінансово­го ринку, у т.ч. фондовий ринок, розвиваються дискретно і фраг­ментарно. Часті зміни умов здійснення інвестиційної діяльності та нормативно-правового регулювання відповідної сфери не сприяли приходу на фондовий ринок України інституційних інвесторів із довгостроковими інвестиціями.

По-друге, перетворенню фондового ринку України на надійне джерело інвестиційних ресурсів для національної економіки зава­жає також відсутність привабливого інвестиційного та підприєм­ницького клімату в країні. Міжнародні організації вважають показ­ники інвестиційного клімату в Україні низькими.

По-третє, низькою залишається вага організованого ринку цін­них паперів - не більше 10%, що призводить до деформації механіз­мів ціноутворення на фондовому ринку, виникнення тіньових схем реалізації активів, позбавлення дрібних акціонерів можливості про­давати цінні папери за ринковою ціною. Це обумовлено тим, що без котирувань цінних паперів на фондових біржах стає неможливим встановити реальну вартість цінних паперів, якими володіють гро­мадяни, портфельні інвестори та держава. Така ситуація призводить

до втрат державного бюджету та зменшує рівень інвестиційної при­вабливості вітчизняних стратегічних підприємств.

По-четверте, структура професійних учасників фондового рин­ку є надмірно розпорошеною, з великою кількістю складних, інсти- туційно слабких установ.

По-п'яте, розвиток біржової торгівлі в Україні не відповідає су­часним вимогам ринку, особливо в контексті світових глобалізацій- них процесів. Протягом усього періоду існування біржі в Україні сприймалися, переважно, як приміщення для проведення аукціонів чи електронне табло для оголошень. Разом з тим, тенденції розвит­ку світових фондових ринків свідчать, що біржі зміцнили свої пози­ції та стали багатофункціональними (NYSE-Euronext, Nasdaq-OMX тощо), що сталося, в першу чергу, за рахунок консолідованого роз­витку та універсалізації.

По-шосте, нерозвиненим залишається ринок державних цінних паперів. Ліквідність державних цінних паперів на внутрішньому ринку є низькою, попит на них з боку інвесторів та трейдерів є не­значним, торгівля на вторинному ринку дуже повільна. При цьому в структурі інвесторів велику частку становлять нерезиденти.

По -сьоме, гострою залишається проблема захисту права влас­ності. Сьогодні в Україні жодний власник акцій не може бути впев­нений, що у будь-який спосіб не буде обмежений у своїх правах або взагалі їх втратить.

По -восьме, українському фондовому ринку притаманна недо­статня прозорість, що стримує його розвиток.

По-дев'яте, населення України як потенційний інвестор прак­тично не залучено до фондового ринку. Торговці цінними папе­рами орієнтовані переважно на великого клієнта, і практично не мають бажання працювати безпосередньо з фізичними особами, які мають незначний обсяг капіталу для купівлі цінних паперів. Зважаючи на те, що операції на фондовому ринку для переважної більшості населення є новим видом діяльності, проблемою є не­достатня кількість консалтингових центрів, маркетингових фірм, які надавали б консультаційні послуги щодо розвитку фондового ринку.

По-десяте, недосконала організація системи державного регу­лювання фондового ринку суттєво стримує його розвиток. Зако-

нодавством України не визначено орган державної влади, який би консолідував зусилля інших уповноважених державних органів сто­совно формування та реалізації державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів в Україні.

Успішне функціонування фондового ринку передбачає наявність цілого ряду передумов - таких, як:

- свобода переміщення капіталу, забезпечення ліквідності цінних паперів, наявність розвинутої інфраструктури фондового ринку, чіт­ка специфікація прав власності, інформаційна прозорість ринку, ма- кроекономічна стабільність, високий рівень довіри до держави та її інституцій, а також між суб'єктами господарювання. Наявність цих передумов сформувала б привабливий інвестиційний клімат, який, в свою чергу, забезпечив надходження в економіку додаткових фінан­сових ресурсів. Тому темпи розвитку вітчизняного фондового ринку та розкриття його інвестиційного потенціалу залежать від конкрет­них заходів державної політики у фінансовій сфері, які доцільно зо­середити на таких напрямах:

- налагодження тісного співробітництва національної економіки з глобальною в рамках міжнародних організацій з метою створен­ня позитивного іміджу фондового ринку України серед іноземних і вітчизняних інвесторів;

- узгодження вітчизняного законодавства з міжнародними нор­мами і сучасними вимогами розвитку фінансових відносин; підви­щення вимог до корпоративного управління; чітке визначення прав і обов'язків емітентів та інвесторів;

- створення єдиного клірингового і депозитарного центру на принципах незалежності, прозорості, некомерційного характеру ді­яльності, державної підтримки; запровадження доступних та рівних умов і тарифів для всіх користувачів; мінімізація витрат;

- завершення процесу приватизації, перш за все шляхом кор- поратизації та акціонування державної власності; удосконалити механізму продажу акцій підприємств, які перебувають у держав­ній власності, з метою справедливої оцінки реальної ринкової вартості підприємства та створення умов для зростання його капі­талізації;

- формування механізму активного залучення широких верств населення до участі в діяльності ринку цінних паперів через станов-

лення на ньому рейтингової інфраструктури та випуску державних всеукраїнських та муніципальних цінних паперів;

- на державному рівні вирішити комплекс питань щодо вільного обігу в Україні цінних паперів іноземних компаній, купівлі україн­ських цінних паперів іноземними інвесторами;

- більш ефективно використовувати наявні можливості структур, що вже працюють на національному ринку цінних паперів.

<< | >>
Источник: Грушко В.І., Наконечна О.С., Чумаченко О.Г.. Національні фінанси: Підручник. - К. : ВНЗ «Універси­тет економіки та права «КРОК»,2017. - 660 с.. 2017

Еще по теме Фондовий ринок як інфраструктурний елемент національних фінансів:

  1. 59. Національний ринок і механізм встановлення рівноваги між попитом та пропозицією.
  2. Сутність та зміст національних фінансів; їх складові
  3. Розділ 1. Поняття та структура національних фінансів
  4. Розділ 16. Фінанси домогосподарств в системі національних фінансів
  5. 87. Чистий національний продукт. Національний дохід. Концепції національного доходу.
  6. 30 Система макроекономічних показників: чистий національний продукт, національний доход, особистий доход, доход кінцевого використання.
  7. Поняття фінансів підприємств, їх функції. Основи організації фінансів підприємств
  8. 5.1. Система державних фінансів. Бюджет держави як ланка державних фінансів
  9. ТЕМА 3. ГРОШОВИЙ РИНОК ТЕМА 6. ВАЛЮТНИЙ РИНОК І ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ
  10. 4.5. Елемент проектування організації
  11. 50. Національне багатство і його структура.
  12. Поняття та елементи грошової системи
  13. Розділ 9. Попит та пропозиція як елемент ринкових відносин. Ціноутворення
  14. Елементи системи оподаткування