Домогосподарство як інституційна складова економічної системи
Домашнє господарство - це первинна економічна категорія, ї від її активності залежить багато соціально-економічних процесів у державі. Є багато підходів та визначення домогосподарств.
Найбільш поширене: домогосподарство - як невелика група осіб (або одна особа), які спільно проживають, ділять спільний побут і спільно приймають економічні рішення стосовно формування своїх доходів та здійснення основних витрат. Взаємозв' язок фінансів домогоспо- дарств з національними фінансами виявляється насамперед у сплаті податків фізичними особами до бюджету та соціальних фондів, а також у формі грошових виплат (пенсії, соціальні допомоги, субсидії), що здійснюється з бюджету та відповідних фондів. Взаємозв' язок фінансів суб' єктів господарювання і домогосподарств реалізується через виплату підприємствами, установами та організаціями своїм працівникам заробітної плати, доходів від підприємницької діяльності, доходів від власності. Кредитні установи забезпечують до- могосподарства кредитними ресурсами та сплачують відсотки за користування тимчасово вільними коштами населення.Фінанси домогосподарств за змістом відображають кінцеву мету розподільчих і перерозподільчих процесів, до яких залучені домашні господарства, а саме, формування і використання фондів грошових коштів.
Фінанси домогосподарств за формою - основні елементи, які ха-
рактеризують рух грошових фондів домогосподарств. Це доходи і витрати як матеріальне вираження фінансових відносин, в які вступають домашні господарства у процесі економічної діяльності.
Функціонуванню сучасного домогосподарства притаманна низка специфічних ознак:
• По-перше, особливістю домашнього господарства є наявність як формальних, так і неформальних (взаємодопомога та надання матеріальної підтримки всім членам) відносин. Неформальні відносини в сучасних умовах залишаються домінуючими.
• По-друге, діяльність домашнього господарства характеризується певною консервативністю, що забезпечує передбачуваність їхньої поведінки за будь-якої економічної системи.
Саме завдяки консервативності, цей інститут не схильний до самоліквідації навіть за вкрай несприятливих умов (кризи, війни, інфляції тощо). Водночас, консервативність домогосподарств зумовлює і повільність їх пристосування до комплексу інституційних реформ, що супроводжують процеси ринкових перетворень (приватизація, соціальні реформи тощо).• По-третє, важливою ознакою діяльності домогосподарств в умовах ринку є орієнтація на максимальну диверсифікацію джерел доходів. За нерегулярного отримання джерел доходів людина прагне охопити всі можливі сфери і варіанти (і продаж робочої сили на ринку праці, і споживання соціальних трансфертів, і самозабезпечення за допомогою особистого підсобного господарства.
Становище домогосподарств, їх роль у системі економічних відносин постійно змінюється, адже їх розвиток залежить від рівня розвитку продуктивних сил. Розвиваючись та змінюючись разом з останніми, вони активно впливають на розвиток економічної системи через свої інтереси та потреби. В умовах ринкових відносин роль домогосподарств пояснюється наступними чинниками:
• по-перше, домогосподарства беруть активну участь у кругообігу ринкової економіки як самостійні незалежні суб'єкти господарювання, що мають власні потреби та інтереси. Приватна власність надає домогосподарствам право користуватися і розпоряджатися ресурсами, укладати будь-які угоди, використовувати будь-які придбані ресурси і реалізовувати вироблену продукцію, виходячи з власних інтересів;
• по-друге, домогосподарства одночасно діють як виробники (продавці) і як споживачі (покупці). На ринку ресурсів домогоспо- дарства пропонують працю і підприємницькі здібності, землю, капітал. На ринку споживчих благ вони визначають свій попит на них;
• по-третє, задоволення потреб домогосподарств у різноманітних товарах та послугах є метою національного виробництва, а попит на них цього економічного суб'єкту є одним з найвагоміших компонентів сукупного попиту;
• по четверте, частина доходу, що залишається невикористана домогосподарствами при здійсненні витрат на поточні споживчі потреби, накопичується і може стати потужнім джерелом формування фінансових ресурсів держави.
Домогосподарство, як одна з первинних економічних одиниць ринкової системи, виконує низку важливих функцій, які відображають їх сутність.
Домогосподарство як постачальник ресурсів. Згідно з моделлю кругообігу ресурсів, домогосподарства в ринковій економіці є власниками чотирьох видів ресурсів - землі, капіталу, праці та підприємницького таланту, і постачаються ці ресурси на відповідні ринки. Згідно ЗУ «Про власність» (07.02. 1991 р., № 697 -ХІІ) кожен громадянин України може мати в індивідуальній власності майстерні, малі підприємства у сфері побутового обслуговування, торгівлі, громадського харчування, землю, житлові будинки і господарські будівлі, машини, обладнання, транспортні засоби, сировину, матеріали тощо. Використовуючи майно, що перебуває у особистому розпорядженні, з метою виробництва товарів, домогосподарства постачають капітал. Купуючи акції, облігації підприємств чи корпорацій, відкриваючи депозит домогосподарства постачають на ринок грошові ресурси. Кожна людина, будучи власником робочої сили, носієм знання та виробничого досвіду, може вільно розпоряджатися своєю продуктивною силою і використовувати її у власних інтересах. НТП суттєво підвищує значущість людської праці в суспільному виробництві і висуває нові, значно вищі вимоги до кожного працівника, до його кваліфікації і відповідальності за результати праці.
Дослідження поведінки вітчизняних домогосподарств на ринку праці продемонструвало наступні характерні особливості:
• суттєва орієнтація вітчизняних домогосподарств на патерна- лістичні відносини з державою та роботодавцями;
• значна орієнтація домогосподарств на самозайнятість;
• внаслідок зміни інституційного середовища досить значною залишається орієнтація домашніх господарств на незаконні способи отримання доходу, переважно у тіньовому секторі.
Домогосподарства як виробники товарів та послуг. Домашні господарства можуть займатися будь-яким видом господарської діяльності шляхом:
• здійснення підприємницької діяльності без утворення юридичної особи (як фізичні особи-підприємці);
• надання своєї праці іншим підприємствам як наймані працівники.
Основними видами ринкової виробничої діяльності домогоспо- дарств в Україні є ведення фермерського та особистого підсобного господарства, ремісництво (народні промисли), «човниковий» бізнес і дрібна роздрібна торгівля (ятки, крамнички), автотранспортні перевезення. Значна частина ринкової виробничої діяльності домогосподарств припадає на неформальний сектор економіки: продаж та перепродаж продукції сільського господарства та деяких інших товарів, будівельні і ремонтні роботи, автотранспортні перевезення, випадкові заробітки членів домогосподарства тощо.
Результати ринкового виробництва домогосподарств враховують під час обчислення ВВП країни, але більшість неринкової виробничої діяльності до складу ВВП не включається.
Домогосподарства як споживачі товарів і послуг. Платоспроможний попит домогосподарств відображає обсяг споживання вітчизняних товарів і послуг та імпорту. Всі споживчі витрати домогос- подарств поділяються на три основні категорії: витрати на товари щоденного вжитку, витрати на товари тривалого користування і витрати на послуги. Товари щоденного вжитку - це споживчі товари з терміном використання до трьох років: продукти харчування, переважна частина одягу, предмети особистої гігієни, канцтовари, пальне для автомобілів тощо. Товари тривалого користування - це товари, термін використання яких перевищує три роки: телевізори, холодильники, меблі, легкові автомобілі. Витрати на послуги - це
оплата житла та інших комунальних послуг, освітніх послуг, послуг транспорту, побутових послуг тощо.
Особливості поведінки домогосподарств на споживчому ринку:
• схильність до виробництва основних споживчих благ всередині самого домогосподарства або орієнтація на забезпечення ними за рахунок родинних чи дружніх зав'язків;
• часто вибір домогосподарств не раціональний, а спирається на емоції, етичні норми, соціальний тиск. Вибір споживачів значною мірою визначається рекламою, демонстративним споживанням чи неусвідомленими діями, пов'язаними з найшвидшим задоволенням основних фізіологічних потреб;
• стрімке зростання частки витрат на придбання продовольчих товарів.
Сьогодні витрати домогосподарств на харчування становлять близько половини витрат на споживання;• зростає частка видатків домогосподарств на оплату послуг. Більшою мірою це пов'язано не з поліпшенням якості та асортименту послуг, а з підвищенням цін і тарифів на житлово-комунальні послуги.
Домогосподарства на ринку заощадження доходів. Заощадження - це частина доходу, що не витрачається на поточне споживання у конкретному періоді. Заощадження домогосподарств відіграють значну роль у економічних процесах, тому що саме вони є основним джерелом інвестицій, які визначають розвиток економіки країни.
Заощаджуючи частину поточного доходу, населення керується різними мотивами, серед яких виокремимо наступні:
• створення резерву коштів на випадок непередбачуваних обставин - мотив перестороги;
• бажання забезпечити добробут наступного покоління - мотив спадку;
• накопичення заощаджень у працездатному віці з метою забезпечення майбутнього - мотив життєвого циклу;
• накопичення коштів для купівлі товарів тривалого користування - накопичувальний мотив;
• невмотивоване накопичення грошей та інших активів - мотив жадібності;
• насолодження почуттям матеріальної незалежності та свободою лій і поведінки - мотив незалежності;
• здійснення заощаджень з метою отримання прибутку - інвестиційний мотив.
Для здійснення заощаджень одних мотивів замало. За низьких поточних доходів окремі доходів окремі домогосподарства не тільки не мають можливості заощаджувати; їм не вистачає коштів на поточне споживання. Вони вдаються до позик або використовують раніше заощаджені кошти (тобто витрачають більше, ніж отримують доходів).
Заощадження домогосподарств поділяються на організовані та неорганізовані. До організованих форм заощадження зараховують заощадження у межах фінансової системи: вклади в національній та іноземній валюті в комерційних банках і небанківських фінансово- кредитних установах, придбання цінних паперів тощо. До неорганізованих форм заощаджень належить готівка в національній та іноземній валюті, що зберігаються вдома, а також заощадження до- могосподарств у натуральному вигляді: придбання товарів тривалого користування, золота та інших ювелірних виробів, антикваріату тощо.
Серед основних завдань домашніх господарств можна визначити: прогнозування на близьку та віддалену перспективу змін у потребах з урахуванням демографічних зрушень у складі сімей та до- могосподарств; відстеження економічної кон'юнктури у нестабільному ринковому середовищі; планування та контроль за змінами в сімейному бюджеті.
2.
Еще по теме Домогосподарство як інституційна складова економічної системи:
- 14. Домогосподарства, підприємства і держава як суб’єкти економічної системи.
- Розвиток науки — важлива складова економічної політики
- Фінансова політика як складова економічної політики держави
- 8.4 Домогосподарства як сфера споживання. Витрати домогосподарства
- 1.2. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сутність і принципи аграрної політики
- 8. сутність економічної системи, типии економічних систем!
- § 1. Засади теоретичного аналізу змішаної економічної системи
- 15. Економічні відносини як суспільна форма і спосіб організації економічної системи.
- Пріоритети управління фінансами домогосподарств
- 6. Економічні відносини та їх види. Поняття економічної системи.
- 8.3 Доходи домогосподарств та їхня структура
- 127. Теорія і практика економічної системи соціалізму.
- 58. Домогосподарства як суб’єкти ринкової економіки.
- 8.1 Домогосподарства як економічна категорія
- 4.5 Особливості переходу від директивно планової до ринкової економіки. Формування економічної системи України
- 126=121. Соціально-економічний прогрес та історичні перспективи економічної системи змішаного капіталізму.
- Класифікація та структура витрат домогосподарств.