<<
>>

Домогосподарство як інституційна складова економічної системи

Домашнє господарство - це первинна економічна категорія, ї від її активності залежить багато соціально-економічних процесів у державі. Є багато підходів та визначення домогосподарств.

Най­більш поширене: домогосподарство - як невелика група осіб (або одна особа), які спільно проживають, ділять спільний побут і спільно приймають економічні рішення стосовно формування своїх доходів та здійснення основних витрат. Взаємозв' язок фінансів домогоспо- дарств з національними фінансами виявляється насамперед у сплаті податків фізичними особами до бюджету та соціальних фондів, а та­кож у формі грошових виплат (пенсії, соціальні допомоги, субсидії), що здійснюється з бюджету та відповідних фондів. Взаємозв' язок фінансів суб' єктів господарювання і домогосподарств реалізується через виплату підприємствами, установами та організаціями своїм працівникам заробітної плати, доходів від підприємницької діяль­ності, доходів від власності. Кредитні установи забезпечують до- могосподарства кредитними ресурсами та сплачують відсотки за користування тимчасово вільними коштами населення.

Фінанси домогосподарств за змістом відображають кінцеву мету розподільчих і перерозподільчих процесів, до яких залучені домаш­ні господарства, а саме, формування і використання фондів грошо­вих коштів.

Фінанси домогосподарств за формою - основні елементи, які ха-

рактеризують рух грошових фондів домогосподарств. Це доходи і витрати як матеріальне вираження фінансових відносин, в які всту­пають домашні господарства у процесі економічної діяльності.

Функціонуванню сучасного домогосподарства притаманна низка специфічних ознак:

• По-перше, особливістю домашнього господарства є наявність як формальних, так і неформальних (взаємодопомога та надання ма­теріальної підтримки всім членам) відносин. Неформальні відноси­ни в сучасних умовах залишаються домінуючими.

• По-друге, діяльність домашнього господарства характеризу­ється певною консервативністю, що забезпечує передбачуваність їхньої поведінки за будь-якої економічної системи.

Саме завдяки консервативності, цей інститут не схильний до самоліквідації на­віть за вкрай несприятливих умов (кризи, війни, інфляції тощо). Водночас, консервативність домогосподарств зумовлює і повіль­ність їх пристосування до комплексу інституційних реформ, що супроводжують процеси ринкових перетворень (приватизація, со­ціальні реформи тощо).

• По-третє, важливою ознакою діяльності домогосподарств в умовах ринку є орієнтація на максимальну диверсифікацію джерел доходів. За нерегулярного отримання джерел доходів людина праг­не охопити всі можливі сфери і варіанти (і продаж робочої сили на ринку праці, і споживання соціальних трансфертів, і самозабезпе­чення за допомогою особистого підсобного господарства.

Становище домогосподарств, їх роль у системі економічних від­носин постійно змінюється, адже їх розвиток залежить від рівня розвитку продуктивних сил. Розвиваючись та змінюючись разом з останніми, вони активно впливають на розвиток економічної сис­теми через свої інтереси та потреби. В умовах ринкових відносин роль домогосподарств пояснюється наступними чинниками:

• по-перше, домогосподарства беруть активну участь у круго­обігу ринкової економіки як самостійні незалежні суб'єкти госпо­дарювання, що мають власні потреби та інтереси. Приватна влас­ність надає домогосподарствам право користуватися і розпоряджа­тися ресурсами, укладати будь-які угоди, використовувати будь-які придбані ресурси і реалізовувати вироблену продукцію, виходячи з власних інтересів;

• по-друге, домогосподарства одночасно діють як виробники (продавці) і як споживачі (покупці). На ринку ресурсів домогоспо- дарства пропонують працю і підприємницькі здібності, землю, ка­пітал. На ринку споживчих благ вони визначають свій попит на них;

• по-третє, задоволення потреб домогосподарств у різноманіт­них товарах та послугах є метою національного виробництва, а по­пит на них цього економічного суб'єкту є одним з найвагоміших компонентів сукупного попиту;

• по четверте, частина доходу, що залишається невикористана домогосподарствами при здійсненні витрат на поточні споживчі по­треби, накопичується і може стати потужнім джерелом формування фінансових ресурсів держави.

Домогосподарство, як одна з первинних економічних одиниць ринкової системи, виконує низку важливих функцій, які відобража­ють їх сутність.

Домогосподарство як постачальник ресурсів. Згідно з моделлю кругообігу ресурсів, домогосподарства в ринковій економіці є влас­никами чотирьох видів ресурсів - землі, капіталу, праці та підпри­ємницького таланту, і постачаються ці ресурси на відповідні ринки. Згідно ЗУ «Про власність» (07.02. 1991 р., № 697 -ХІІ) кожен гро­мадянин України може мати в індивідуальній власності майстер­ні, малі підприємства у сфері побутового обслуговування, торгівлі, громадського харчування, землю, житлові будинки і господарські будівлі, машини, обладнання, транспортні засоби, сировину, мате­ріали тощо. Використовуючи майно, що перебуває у особистому розпорядженні, з метою виробництва товарів, домогосподарства постачають капітал. Купуючи акції, облігації підприємств чи кор­порацій, відкриваючи депозит домогосподарства постачають на ринок грошові ресурси. Кожна людина, будучи власником робочої сили, носієм знання та виробничого досвіду, може вільно розпо­ряджатися своєю продуктивною силою і використовувати її у влас­них інтересах. НТП суттєво підвищує значущість людської праці в суспільному виробництві і висуває нові, значно вищі вимоги до кожного працівника, до його кваліфікації і відповідальності за ре­зультати праці.

Дослідження поведінки вітчизняних домогосподарств на ринку праці продемонструвало наступні характерні особливості:

• суттєва орієнтація вітчизняних домогосподарств на патерна- лістичні відносини з державою та роботодавцями;

• значна орієнтація домогосподарств на самозайнятість;

• внаслідок зміни інституційного середовища досить значною залишається орієнтація домашніх господарств на незаконні способи отримання доходу, переважно у тіньовому секторі.

Домогосподарства як виробники товарів та послуг. Домашні гос­подарства можуть займатися будь-яким видом господарської діяль­ності шляхом:

• здійснення підприємницької діяльності без утворення юри­дичної особи (як фізичні особи-підприємці);

• надання своєї праці іншим підприємствам як наймані праців­ники.

Основними видами ринкової виробничої діяльності домогоспо- дарств в Україні є ведення фермерського та особистого підсобно­го господарства, ремісництво (народні промисли), «човниковий» бізнес і дрібна роздрібна торгівля (ятки, крамнички), автотранс­портні перевезення. Значна частина ринкової виробничої діяль­ності домогосподарств припадає на неформальний сектор еконо­міки: продаж та перепродаж продукції сільського господарства та деяких інших товарів, будівельні і ремонтні роботи, автотранс­портні перевезення, випадкові заробітки членів домогосподарства тощо.

Результати ринкового виробництва домогосподарств враховують під час обчислення ВВП країни, але більшість неринкової виробни­чої діяльності до складу ВВП не включається.

Домогосподарства як споживачі товарів і послуг. Платоспромож­ний попит домогосподарств відображає обсяг споживання вітчиз­няних товарів і послуг та імпорту. Всі споживчі витрати домогос- подарств поділяються на три основні категорії: витрати на товари щоденного вжитку, витрати на товари тривалого користування і витрати на послуги. Товари щоденного вжитку - це споживчі това­ри з терміном використання до трьох років: продукти харчування, переважна частина одягу, предмети особистої гігієни, канцтовари, пальне для автомобілів тощо. Товари тривалого користування - це товари, термін використання яких перевищує три роки: телевізори, холодильники, меблі, легкові автомобілі. Витрати на послуги - це

оплата житла та інших комунальних послуг, освітніх послуг, послуг транспорту, побутових послуг тощо.

Особливості поведінки домогосподарств на споживчому ринку:

• схильність до виробництва основних споживчих благ всереди­ні самого домогосподарства або орієнтація на забезпечення ними за рахунок родинних чи дружніх зав'язків;

• часто вибір домогосподарств не раціональний, а спирається на емоції, етичні норми, соціальний тиск. Вибір споживачів значною мірою визначається рекламою, демонстративним споживанням чи неусвідомленими діями, пов'язаними з найшвидшим задоволенням основних фізіологічних потреб;

• стрімке зростання частки витрат на придбання продовольчих товарів.

Сьогодні витрати домогосподарств на харчування станов­лять близько половини витрат на споживання;

• зростає частка видатків домогосподарств на оплату послуг. Більшою мірою це пов'язано не з поліпшенням якості та асорти­менту послуг, а з підвищенням цін і тарифів на житлово-комунальні послуги.

Домогосподарства на ринку заощадження доходів. Заощаджен­ня - це частина доходу, що не витрачається на поточне споживання у конкретному періоді. Заощадження домогосподарств відіграють значну роль у економічних процесах, тому що саме вони є основним джерелом інвестицій, які визначають розвиток економіки країни.

Заощаджуючи частину поточного доходу, населення керується різними мотивами, серед яких виокремимо наступні:

• створення резерву коштів на випадок непередбачуваних об­ставин - мотив перестороги;

• бажання забезпечити добробут наступного покоління - мотив спадку;

• накопичення заощаджень у працездатному віці з метою забез­печення майбутнього - мотив життєвого циклу;

• накопичення коштів для купівлі товарів тривалого користу­вання - накопичувальний мотив;

• невмотивоване накопичення грошей та інших активів - мотив жадібності;

• насолодження почуттям матеріальної незалежності та свобо­дою лій і поведінки - мотив незалежності;

• здійснення заощаджень з метою отримання прибутку - інвес­тиційний мотив.

Для здійснення заощаджень одних мотивів замало. За низьких поточних доходів окремі доходів окремі домогосподарства не тіль­ки не мають можливості заощаджувати; їм не вистачає коштів на поточне споживання. Вони вдаються до позик або використовують раніше заощаджені кошти (тобто витрачають більше, ніж отриму­ють доходів).

Заощадження домогосподарств поділяються на організовані та неорганізовані. До організованих форм заощадження зараховують заощадження у межах фінансової системи: вклади в національній та іноземній валюті в комерційних банках і небанківських фінансово- кредитних установах, придбання цінних паперів тощо. До неорга­нізованих форм заощаджень належить готівка в національній та іноземній валюті, що зберігаються вдома, а також заощадження до- могосподарств у натуральному вигляді: придбання товарів тривало­го користування, золота та інших ювелірних виробів, антикваріату тощо.

Серед основних завдань домашніх господарств можна визначи­ти: прогнозування на близьку та віддалену перспективу змін у по­требах з урахуванням демографічних зрушень у складі сімей та до- могосподарств; відстеження економічної кон'юнктури у нестабіль­ному ринковому середовищі; планування та контроль за змінами в сімейному бюджеті.

2.

<< | >>
Источник: Грушко В.І., Наконечна О.С., Чумаченко О.Г.. Національні фінанси: Підручник. - К. : ВНЗ «Універси­тет економіки та права «КРОК»,2017. - 660 с.. 2017

Еще по теме Домогосподарство як інституційна складова економічної системи:

  1. 14. Домогосподарства, підприємства і держава як суб’єкти економічної системи.
  2. Розвиток науки — важлива складова економічної політики
  3. Фінансова політика як складова економічної політики держави
  4. 8.4 Домогосподарства як сфера споживання. Витрати домогосподарства
  5. 1.2. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  6. 8. сутність економічної системи, типии економічних систем!
  7. § 1. Засади теоретичного аналізу змішаної економічної системи
  8. 15. Економічні відносини як суспільна форма і спосіб організації економічної системи.
  9. Пріоритети управління фінансами домогосподарств
  10. 6. Економічні відносини та їх види. Поняття економічної системи.
  11. 8.3 Доходи домогосподарств та їхня структура
  12. 127. Теорія і практика економічної системи соціалізму.
  13. 58. Домогосподарства як суб’єкти ринкової економіки.
  14. 8.1 Домогосподарства як економічна категорія
  15. 4.5 Особливості переходу від директивно планової до ринкової економіки. Формування економічної системи України
  16. 126=121. Соціально-економічний прогрес та історичні перспективи економічної системи змішаного капіталізму.
  17. Класифікація та структура витрат домогосподарств.