<<
>>

Державний кредит і державний борг

Державний кредит є ланкою державних фінансів та безпосередньо пов'язаний з бюджетним дефіцитом: він є джерелом його покриття. В окремих випадках за допомогою державного кредиту можуть мобілізо- вувати кошти до фондів цільового призначення чи під цільові проекти.

Державний кредит — це система економічних відносин, що ви­никають між державою та фізичними і юридичними особами (фінан­сово-кредитними установами, корпораціями, іноземними урядами, міжнародними фінансовими організаціями та ін.) з приводу мобі­лізації грошових коштів на кредитній основі (на умовах платності, строковості, поворотності), у яких держава може виступати як пози­чальник, кредитор або гарант.

За економічною сутністю державний кредит — це форма вторин­ного перерозподілу ВВП, джерелом якого виступають вільні кошти населення, підприємств, організацій.

В сучасних умовах державний кредит виконує наступні функції:

- фіскальна — сприяє акумуляції додаткових коштів до централі­зованих та децентралізованих фондів держави;

- регулююча — регулює грошовий обіг в країні.

З боку держави суб'єктами кредитних відносин можуть бути:

- Кабінет Міністрів України;

- органи влади АРК;

- органи місцевого самоврядування;

- Міністерство фінансів України в особі Державного казначей­ства;

- Національний банк України.

Державний кредит може бути внутрішнім та міжнародним. Формами внутрішнього державного кредиту є:

- ощадна справа — ощадні установи виконують роль посередни­ків при наданні позик державі за рахунок позичкових коштів населення без повідомлення реальних власників про купівлю державних цінних паперів;

- державні запозичення — основна форма державного кредиту, яка характеризується тим, що тимчасово вільні кошти населен­ня та суб'єктів господарювання залучаються шляхом випуску і реалізації державних цінних паперів, оформляються двома ви­дами цінних паперів: державними облігаціями України та каз­начейськими зобов'язаннями.

- гарантовані запозичення — умовна форма державного креди­ту, при якій уряд виступає гарантом погашення запозичень та виплати відсотків за ними, здійснені органами влади нижчого рівня або суб'єктами господарювання. Уряд несе фінансову відповідальність тільки у разі неплатоспроможності платника.

Державні облігації України бувають наступних видів:

1) облігації внутрішніх державних позик України — це державні цін­ні папери, які розміщуються виключно на внутрішньому фон­довому ринку і підтверджують зобов'язання України щодо від­шкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій;

2) облігації зовнішніх державних позик України — це державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фон­дових ринках і підтверджують зобов'язання України відшко­дувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій;

3) цільові облігації внутрішніх державних позик України — це об­лігації внутрішніх державних позик, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, перед­бачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу.

Основним реквізитом цільових облігацій внутрішніх державних позик України є зазначення передбаченого законом про Державний бюджет України на відповідний рік напряму використання залуче­них від розміщення таких облігацій коштів.

Емісія державних облігацій України є частиною бюджетного про­цесу і не підлягає регулюванню Державною комісією з цінних папе­рів та фондового ринку. Емісія державних облігацій України регулю­ється законом про Державний бюджет України на відповідний рік, яким встановлюються граничні розміри державного зовнішнього та внутрішнього боргу.

Казначейське зобов'язання — це державний цінний папір, що роз­міщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України.

Погашення та сплата доходу за казначейськими зобов'язаннями України гарантується доходами Державного бюджету України.

Обсяг емісії казначейських зобов'язань України у сукупності з емісією державних облігацій внутрішніх державних позик України не може перевищувати граничного обсягу внутрішнього державного боргу та обсягу пов'язаних з обслуговуванням державного боргу ви­датків, визначених законом про Державний бюджет України на від­повідний рік.

Особливості цінних паперів державних запозичень наведено у

табл. 5.4.

Розрізняють наступні види державних запозичень:

1) за місцем розміщення:

- внутрішні державні запозичення — розміщуються на вну­трішньому фінансовому ринку, серед фізичних та юридич­них осіб-резидентів;

- зовнішні державні запозичення — надходять від юридичних та фізичних осіб та урядів інших країни, а також від міжна­родних організацій;

2) за правом емісії:

- державні запозичення — випускаються центральними орга­нами влади і спрямовуються до їх фондів грошових коштів;

Таблиця 5.4

Критерій Державні облігації України Казначейські

зобов'язання

облігації

внутрішніх

державних

позик

облігації

зовнішніх

державних

позик

цільові обліга­ції внутрішніх державних позик
Вид Іменні, на пред'явника
Форма Документарна, бездокументарна
Строки обігу Довгострокові — понад п'ять років; середньострокові — від одного до п'яти років; короткострокові — до одного року
Поширення На внутрішньо­му фондовому ринку На міжнарод­них фондових ринках На внутрішньо­му фондовому ринку Виключно серед фізичних осіб
Орган, що приймає рішен­ня про випуск Кабінет Міністрів України
Орган, що ви­значає умови розміщення та погашення Міністерство фі­нансів України, Держбюджет Міністерство

фінансів

України,

Держбюджет

Міністерство фінансів Укра­їни Міністерство фінансів Укра­їни, Кабінет Міністрів України
Орган, що

обслуговує

операції

Національний банк України Національний банк України Міністерство фінансів Укра­їни Міністерство

фінансів

України

Напрям ви­користання коштів від розміщення Направляються відповідно до республікансь­кого і місцевих бюджетів, позабюджетних фондів місцевих рад Спрямову­ються вик­лючно до Державного бюджету України Фінансування дефіциту дер­жавного бюд­жету в обсягах, передбачених на законом про Державний бюджет України Спрямовують­ся на покриття поточних ви­датків респуб­ліканського бюджету
Валюта прода­жу Національна

валюта

Валюта запо­зичення Національна

валюта

Національна

валюта

Порядок по­гашення Грошовими коштами або державними облігація­ми України інших видів за згодою сторін Гарантується доходами Дер­жавного бюд­жету України

- місцеві запозичення — випускаються місцевими органами влади і спрямовуються до їх фондів грошових коштів;

3) за забезпеченістю:

- заставні запозичення — забезпечуються державним майном чи конкретними доходами;

- беззаставні запозичення — не мають конкретного матеріаль­ного забезпечення, їх надійність визначається авторитетом держави;

4) за позичальником (утримувачем цінних паперів) — запозичен­ня державі можуть фінансуватися населенням, юридичними особами і на універсальній (змішаній) основі;

5) за терміном погашення:

- короткострокові запозичення — з терміном погашення до одного року;

- середньострокові запозичення — з терміном погашення від одного до 5 років;

- довгострокові запозичення — з терміном погашення понад 5 років.

6) за формою виплати доходів:

- процентні запозичення — дохід встановлюється у вигляді по­зичкового процента;

- виграшні запозичення — виплата доходу здійснюється на під­ставі проведення тиражів виграшів;

- дисконтні запозичення (з нульовим купоном) — цінні папери купуються з певною знижкою, а погашаються за номіналь­ною вартістю;

7) за характером погашення:

- запозичення з одноразовою виплатою — отримання боргу (но­мінальної вартості і доходу) наприкінці терміну дії позики;

- запозичення з виплатою частинами — передбачають пога­шення рівними частинами, наростаючими сумами або сума­ми, які щоразу менші;

8) згідно з правовим оформленням:

- запозичення за допомогою цінних паперів — облігаційні по­зики, казначейські зобов'язання;

- запозичення на підставі угод — позики міжнародних органі­зацій, урядів.

Міжнародний державний кредит — це сукупність відносин, у яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі по­зичальника або кредитора.

Форми міжнародного державного кредиту:

- державні запозичення — представлені облігаціями зовнішніх державних позик. Це вид державних облігацій України; дер­жавні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України від­шкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

- кредити міжнародних організацій та іноземних держав —

до їх числа належать Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку, іноземні держави.

Всі проекти, на які надаються кредити цими організаціями, по­діляються на проекти макроекономічної стабілізації, проекти струк­турних перетворень у різних секторах економіки, інвестиційні про­екти, проекти технічної допомоги.

На сьогодні в Україні державний кредит розвивається у площині відносин, коли держава є позичальником, і є недостатньо розвиненим як форма надання фінансової допомоги суб'єктам господарювання.

Використання державою у своїй фінансовій політиці залучення коштів на кредитній основі зумовлює формування державного боргу та системи управління ним.

Невміння держави жити на власні кошти є причиною виникнен­ня державного боргу, а невміння ефективно використовувати пози­кові фінансові ресурси — його зростання.

Бюджетним кодексом України визначено поняття державно го боргу як загальної суми заборгованості держави (Автономної Респуб­ліки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх ви­пущених і непогашених боргових зобов'язань держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов'язання держави (Автономної Республіки Крим чи міських рад), що вступають в дію у результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

Граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього державного боргу, боргу Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування,

граничний обсяг надання гарантій встановлюється на кожний бюд­жетний період відповідно законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет.

Згідно статті 18 Бюджетного кодексу, величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60% фактичного річно­го обсягу валового внутрішнього продукту України. У разі переви­щення граничної величини основної суми державного боргу Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити заходів для приведення цієї величини у відповідність з положеннями Бюджетного кодексу.

Держава не несе відповідальності за зобов'язаннями відповідно до запозичень до місцевих бюджетів.

Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок кош­тів загального фонду бюджету. Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10% видат­ків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу. Якщо у процесі погашення основної суми боргу та платежів по його обслуговуванню, обумовленої договором між кредитором та по­зичальником, має місце порушення графіка погашення з вини пози­чальника, відповідна рада не має права здійснювати нові запозичення протягом п'яти наступних років.

Склад державного боргу розглядають з позиції критеріїв кре­дитора та строків погашення. За критерієм кредитора розрізняють внутрішню склаДову Державного боргу — заборгованість держави пе­ред своїми громадянами та юридичними особами і зовнішню складо­ву — заборгованість держави іноземним кредиторам. Відповідно до строків погашення виділяють поточний Державний борг, що склада­ється з платежів по зобов'язаннях, які необхідно погасити у звітному періоді, а також капітальний Державний борг — сукупність боргових зобов'язань держави на певну дату.

Залежно від офіційного визнання у складі внутрішнього дер­жавного боргу розрізняють:

1) монетизований борг (експліцитний борг) — складається з бор­гу держави за борговими зобов'язаннями, а також з виданих гарантій;

2) немонетизований борг (імпліцитний борг) — складається з на­ступних елементів:

- невиконані зобов'язання перед населенням за соціальними

виплатами (пенсіями, стипендіями, субсидіями, заробітної

плати та ін.);

- заборгованість з господарських відносин із реальним сек­тором економіки (за державними замовленнями, наданими послугами державним установам).

Управління державним боргом — це комплекс заходів, які прий­маються державою в особі її уповноважених органів щодо визначен­ня місць і умов розміщення та погашення державних позик.

В управлінні державним боргом беруть участь Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Національний банк Украї­ни, Державне казначейство України.

Ефективне управління державним боргом передбачає дотриман­ня принципів:

- безумовності — забезпечення режиму безумовного виконання державою усіх зобов'язань перед інвесторами і кредиторами;

- зниження ризиків — розміщення і погашення позик таким чи­ном, щоб максимально знизити вплив коливань кон'юнктури світового ринку капіталів і спекулятивних тенденцій ринку цінних паперів на ринок державних зобов'язань;

- оптимальності структури — підтримання оптимального спів­відношення боргових зобов'язань за термінами обертання і по­гашення;

- збереження фінансової незалежності — підтримання оптималь­ного співвідношення боргових зобов'язань перед кредиторами- резидентами та кредиторами-нерезидентами;

- прозорості — дотримання відкритості при випуску позик, на­дання достовірної інформації про економічний стан держави, підтримання її кредитної репутації та ін.

У процесі управління державним боргом використовують на­ступні методи:

1) рефінансування — випуск нових позик для того, щоб розплати­тися за попередніми;

2) новація — домовленість між кредитором і позичальником що­до заміни одного типу фінансового зобов'язання іншим;

3) конверсія — одностороння зміна доходності позики, коли дер­жава заявляє про зниження для кредиторів доходності по по­зиках, отриманих державою;

4) консолідація — зміна умов позик в частині терміну їх погашен­ня на основі його перенесення на пізніший строк;

5) конверсія та консолідація можуть проводитися одночасно.

6) уніфікація — об'єднання декількох раніше випущених позик,

коли цінні папери раніше випущених декількох позик обміню­ються на цінні папери нової позики;

7) обмін за регресивним співвідношенням — прирівнювання де­кількох цінних паперів попередніх позик до одного цінного паперу нової позики;

8) анулювання боргу — відмова уряду від погашення боргу. Застосування цих методів управління державним боргом перед­

бачає порушення принципу безумовності.

Запитання для самоконтролю

1. Дайте визначення державних фінансів. Розкрийте їхню роль в соці­ально-економічному розвитку країни.

2. Що являє собою бюджет як економічна категорія? Які функції ви­конує бюджет і в чому їх сутність?

3. У чому полягають сутність та особливості бюджетних відносин?

4. Дайте характеристику бюджетної системи та бюджетного устрою

України.

5. Охарактеризуйте принципи побудови бюджетної системи України.

6. Дайте визначення бюджетної класифікації, охарактеризуйте її скла­

дові.

7. У чому полягає сутність та значення місцевих фінансів? Назвіть їх сфери, суб'єктів та об'єктів.

8. Охарактеризуйте основні засади впливу місцевих фінансів на еконо­міку та соціальну сферу держави.

9. У чому полягає суспільне призначення доходів і видатків бюджету?

10. У чому полягає проблема збалансованості бюджету? Які шляхи її ви­

рішення Ви знаєте?

11. Охарактеризуйте основні методи фінансування дефіциту бюджету.

12. У чому полягає сутність державного кредиту? Які його види та фор­ми Ви знаєте?

13. У чому полягають особливості впливу державного боргу на соціаль­но-економічний розвиток країни?

14. Охарактеризуйте управління державним боргом, його основні прин­ципи та методи.

<< | >>
Источник: Кремень О. І., Кремень В. М.. Фінанси. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури,2018. - 416 с.. 2018

Еще по теме Державний кредит і державний борг:

  1. 2.8. Державний кредит і державний борг
  2. Державний бюджет як інструмент фіскальної політики. Державний борг
  3. Державний борг
  4. Державний борг, його формування і обслуговування
  5. Державний кредит; структура і динаміка державного боргу
  6. Державний борг та видатки на його обслуговування
  7. 15.5 Дефіцит бюджету і державний борг
  8. Тема 9. Державний кредит і видатки бюджету на обслуговування державного боргу
  9. Державне втручання в економіку, державна економічна політика, державне управління економікою
  10. 3. Звітність органів Державного казначейства про виконання Державного бюджету України
  11. Механізм виконання державного бюджету за видатками через органи Державного казначейства
  12. Механізм виконання державного бюджету за доходами через органи Державного казначейства
  13. 2. Звітність органів Державного казначейства про виконання Державного бюджету.
  14. 2. Звітність органів Державного казначейства про виконання Державного бюджету.
  15. Складання звітності про виконання державного бюджету органами державного казначейства
  16. Державний кредит
  17. 13.6. Державна служба в країнах з унітарним типом адміністративно- державного управління (франиія, Великобританія)
  18. Форми державного кредиту
  19. 5.3.1. Державний кредит