<<
>>

2.8. Державний кредит і державний борг

Всі доходи державного бюджету мобілізуються з допомогою основного-обов’язкового методу збору фінансових ресурсів. Однак цих коштів жодній державі в світі не вистачає. В такі періоди держава вдається до методу мобілізації грошових і матеріальних коштів у юридичних та фізичних осіб, заснованому на принципах добровільності, зворотності, відплатності і строковості з метою покриття бюджетного дефіциту, регулювання грошового обігу та інвестування.

Цей вид фінансових правовідносин називається державним кредитом. Тобто кредит за своєю економічною сутністю – це сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади й управління з одного боку і фізичними та юридичними особами з іншого, за яких держава є позичальником, кредитором і гарантом.

Державний кредит не слід отожнювати з банківським кредитом. В банківському кредиті позичковий фонд використовується для кредитування підприємств, установ і організацій з метою забезпечення безперебійного процесу розширеного відтворювання і підвищення його ефективності. Основною відмінною рисою є продуктивне використання позичкового фонду а також відносини основані на добровільному волеіз’явленні сторін.

При державному кредиті взяті в борг грошові кошти поступають в розпорядження держави, перетворюючись у її додаткові фінансові ресурси. Державний кредит є відносинами вторинного розподілу вартості валового суспільного продукту і частини національного доходу.

Використовують державний кредит для формування додаткових фінансових ресурсів держави і покриття бюджетного дефіциту, таким чином він може стати важливим чинником прискорення соціально-економічного розвитку держави. Державний кредит є також джерелом збільшення прибутків власників цінних паперів, що досягається через виплату процентів і виграшів за державними позиками.

Класифікація державного кредиту на схемі 2.19.

Держаний кредит як фінансова категорія виконує функції: фіскальну, регулювальну, контрольну.

За допомогою фіскальної функції здійснюється формування централізованих грошових фондів держави з її допомогою податковий тягар рівномірніше розподіляється у часі. Податки, які стягуються в період фінансування видатків за рахунок державної позики, не збільшується.

Схема 2.19. Класифікація державного кредиту

Сутність регулювальної функції державного кредиту виявляється в тому, що вступаючи в кредитні відносини, держава впливає на стан грошового обігу, рівень процентних ставок на ринку грошей і капіталів, на виробництво і зайнятість, наприклад: держава розміщує облігації державної позики серед різних груп інвесторів. Мобілізуючи кошти фізичних осіб, держава зменшує їх платоспроможній попит. Тоді, якщо за рахунок кредиту профінансовані виробничі витрати, наприклад інвестиції, відбудеться абсолютне скорочення готівкової грошової маси в обігу.

Як позичальник, держава збільшує попит на позичкові ресурси і тим часом сприяє зростанню ціни на кредит. Як кредитор і гарант держава може позитивно впливати на виробництво і зайнятість шляхом підтримки малого бізнесу, експорту продукції або виробництва в окремих галузях. За низькими ставками страхувати ризики неплатежу експортерами національних товарів. Цим заохочує освоєння нових ринків збуту національної продукції, надання кредитів за рахунок бюджетів або позабюджетних фондів тощо.

Контрольна функція державного кредиту огранічно переплітається з контрольною, функцією фінансів. Контроль поширюється як на залучення позикових коштів, так і на їх погашення. В основному контролюється цільове використання коштів, строки їх повернення і своєчасність сплати відсотків.

Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім. (схема 2.20).

Схема 2.20. Форми державного кредиту

Як вже зазначалося, державні позики є основною формою державного кредиту. Класифікація державних позик здійснюється за такими ознаками.

(схема 2.21) .

Схема 2.21. Структура державних позик

Джерелами погашення державних позик можуть бути: доходи від інвестування позичених коштів у високоефективні проекти; додаткові надходження від податків; економія коштів від зменшення відсотків; емісія грошей, залучені від нових позик кошти (рефінансування боргу).

Особливе місто серед нормативних актів України які регулюють питання пов’язані з обслуговуванням довгових зобов’язань займає закон України. „О державном внутрішньом боргу України” від 16.09.92 р. согласно ст.1 якого, державним внутрішнім боргом України є срочні довгові зобов’язання Уряду України в грошової формі.

Державний борг – це сума заборгованості за всіма борговими зобов’язаннями держави, відсотки за нею і невиконані фінансові зобов’язання держави перед суб’єктами економіки. Структура державного боргу показана на схемі 2.22. Структура внутрішнього державного боргу показана на схемі 2.23.

Управління держаним боргом – це комплекс заходів, що здійснює держава в особі її уповноважених органів з визначення умов залучення коштів, їх розміщення і погашення та забезпечення платоспроможності держави.

В управлінні державним боргом можна виділити такі принципи: безумовності, єдності, зниження ризиків, оптимальність структури, збереження фінансової незалежності, зниження вартості обслуговування державного боргу, в тому числі й за рахунок дострокового викупу боргових зобов’язань держав, прозорості.

Процес управління державним боргом включає кілька етапів: залучення коштів, використання коштів, повернення боргу і виплата відсотків.

Схема 2.22.Структура державного боргу

Схема 2.23. Структура внутрішнього державного боргу

З метою забезпечення платоспроможності держави, тобто можливості погашення боргів, застосовуються різноманітні методи коригування позикової політики.

Рефінансування державного боргу – це погашення основної заборгованості й процентів за рахунок коштів, отриманих від розміщення нових позик.

Реструктуризація заборгованості полягає в тому, що на певних умовах відстрочується виплата частки боргу. Один з варіантів – відстрочення виплати частки боргу на 3 року. Існують також варіанти конверсії вкладення їх у національну економіку. Конверсія – це зміна дохідності позики. Консолідація – збільшення строків дії випущеної позики.

Уніфікація позик – це об’єднання кількох позик в одну, коли облігації раніше випущених кількох позик обмінюються на облігації нової позики. Відстрочення погашення позики проводиться тоді коли випуск нових позик є фінансово недоцільним.

Управління як зовнішнім, так і внутрішнім боргом включає також комплекс заходів щодо його обслуговування – це погашення позик, виплати процентів за ними, уточення і зміни умов погашення випущених позик.

Обслуговування державного внутрішнього боргу здійснюється Міністерством фінансів через банківську систему через проведення операцій з розміщення державних цінних паперів їх погашення і виплати доходу.

Граничні розміри державного внутрішнього і зовнішнього боргу встановлює Верховна Рада України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на наступний рік.

Слід зазначити, що 1грн, спрямована на дострокове погашення державного боргу протягом 2001–2004 рік може забезпечити до 4 грн економії ресурсів у наступні чотири роки та до 11 грн за період до 2010 р.

Міні – лексикон: державний кредит, державна позика, державний борг, внутрішній державний борг, зовнішній державний борг, обслуговування боргу, конверсія позик, уніфікація, управління боргом, облігація, номінальна вартість облігації, курсова різниця, ощадний сертифікат, примусова позика, виражена позика, консолідація, акумулювання боргу, обмін облігацій за регресивним співвідношенням, фант.

Питання для самоперевірки та контролю:

1. Охарактеризуйте соціально-економічну сутність державного кредиту. Його роль у формуванні додаткових фінансових ресурсів та в покритті бюджетного дефіциту.

2. Перелічіть форми державного внутрішнього і зовнішнього кредиту, дайте їм характеристику.

3. Які є форми управління державним боргом?

4. Розкрийте поняття державного боргу і джерела його погашення.

5. У чому полягає сутність і складність вирішення проблеми покриття внутрішнього і зовнішнього боргу в Україні.

Навчально-методичні матеріали:

[38] с.233–275; [22] с.135–144; [30]с.207–217; [32]с.117–125; [29]с.84–89; [33]; [37]; [24] с.383–408; [34]с.118–129; [25]с.304–316.

<< | >>
Источник: Горбатюк О.М.. Індивідуальний комплект навчально-методичних матеріалів з дисципліни "Фінанси": Методичні вказівки. – Миколаїв;2008. – 68 с.. 2008

Еще по теме 2.8. Державний кредит і державний борг:

  1. Державний кредит і державний борг
  2. Державний бюджет як інструмент фіскальної політики. Державний борг
  3. Державний борг
  4. Державний борг, його формування і обслуговування
  5. Державний кредит; структура і динаміка державного боргу
  6. Державний борг та видатки на його обслуговування
  7. 15.5 Дефіцит бюджету і державний борг
  8. Тема 9. Державний кредит і видатки бюджету на обслуговування державного боргу
  9. Державне втручання в економіку, державна економічна політика, державне управління економікою
  10. 3. Звітність органів Державного казначейства про виконання Державного бюджету України
  11. Механізм виконання державного бюджету за видатками через органи Державного казначейства
  12. Механізм виконання державного бюджету за доходами через органи Державного казначейства
  13. 2. Звітність органів Державного казначейства про виконання Державного бюджету.
  14. 2. Звітність органів Державного казначейства про виконання Державного бюджету.
  15. Складання звітності про виконання державного бюджету органами державного казначейства
  16. Державний кредит