<<
>>

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

З проведеного дослідження автором зроблені такі висновки:

1. Виникненню сучасного єдиного податку передували теорії єдиного податку різних історичних періодів. Суть кожної з теорій єдиного податку полягала у спрощенні оподаткування доходів шляхом сплати одного податку замість сукупності інших, що сприяло б зменшенню податкового навантаження, скороченню витрат на справляння податків, стимулювало б розвиток торгівлі та промисловості у відповідний історичний період.

У зв’язку з тим, що у суспільстві на той час пропонувався один податок на певний єдиний об’єкт оподаткування (наприклад, земля, капітал, витрати, доход тощо) в умовах різноманітності доходів, передбачалась висока ставка єдиного податку, була також нерозвинута податкова техніка, внаслідок чого існувала неминучість значних ухилень від сплати такого податку та помилок при оподаткуванні, жодна з теорій єдиного податку не була реалізована на практиці.

2. Теоретично обгрунтована сутність єдиного податку, яка полягає у сплаті одного податку замість сукупності інших з метою спрощення оподаткування доходів, відобразилась на початку 20-х рр. ХХ ст. у передбачених законодавством СРСР єдиному натуральному податку на продукти сільськогосподарського виробництва, а потім і єдиному сільськогосподарському податку, що замінив собою сплату попереднього. Тому ці два податки можна вважати історичними прообразами єдиного податку в Україні.

3. Єдиний податок є новим явищем у вітчизняному податковому законодавстві у зв’язку з його запровадженням в Україні наприкінці 90-х років ХХ ст. для зменшення податкового тиску на суб’єктів малого підприємництва. До цього часу правове регулювання єдиного податку здійснюється на підставі Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 3 липня 1998 р. (у редакції з внесеними змінами від 28 червня 1999 р.) у зв’язку з відсутністю спеціального податкового закону у цій сфері.

4. У науці фінансового права є відсутнім цілісний однозначний підхід до правової природи єдиного податку. Єдиний податок не є новим, оскільки розглядається як окрема альтернатива існуючим обов’язковим платежам, від яких платники – суб’єкти малого підприємництва звільняються за умови сплати єдиного податку. Сам єдиний податок не можна ототожнювати із способом сплати інших податків. Це пов’язано з тим, що під способом сплати будь-якого податку розуміється особливість реалізації платником обов'язку по перерахуванню коштів, обчислених як податкові, до бюджету. Для єдиного податку законодавець встановив своєрідний спосіб його сплати шляхом отримання суб’єктами малого підприємництва свідоцтва про право сплати єдиного податку. Цей спосіб передбачає особливий порядок обчислення та сплати вже встановлених чинним законодавством обов’язкових платежів протягом певного періоду часу, який застосовується до суб’єктів малого підприємництва – платників єдиного податку.

5. Єдиному податку в цілому притаманні загальні юридичні ознаки, властиві будь-якому податку (обов'язковість, адресність до бюджету, нецільовий характер, індивідуальна безвідплатність, перехід права власності на суму сплаченого податку, грошова форма). Але такі риси, як обов'язковість, адресність до бюджету, нецільовий характер, індивідуальна безвідплатність, мають особливий прояв при сплаті єдиного податку. Це пов’язано з тим, що даний податок наділено специфічними ознаками: 1) системністю; 2) альтернативністю; 3) добровільністю обрання його сплати; 4) визначеною сферою його застосування для суб’єктів малого підприємництва при їх відповідності передбаченим законодавством умовам.

6. З метою усунення прогалини у чинному Законі України “Про систему оподаткування” стосовно єдиного податку, якого немає в переліку ні загальнодержавних, ні місцевих податків і зборів, обґрунтовується положення щодо внесення до розділу ІІ “Види податків і зборів (обов'язкових платежів) і порядок зарахування їх до бюджетів і державних цільових фондів” цього Закону доповнення про встановлення поряд із загальнодержавними та місцевими консолідованих податків (єдиний податок, фіксований податок, фіксований сільськогосподарський податок), що закріпить як за єдиним, так і фіксованими податками, особливе місце у системі оподаткування України. Це пов’язано з сутністю їх правової природи, яка відрізняє консолідовані податки від інших та зводиться до того, що кожен з цих податків консолідує визначену сукупність обов’язкових платежів, справляння яких передбачено чинним законодавством, та замінює їх сплату.

7. Оптимальним шляхом розв’язання існуючих у теорії податкового права суперечок з приводу тлумачення сутності єдиного податку, економічної і соціальної його доцільності може бути лише затвердження на законодавчому рівні поняття єдиного податку. Єдиний податок – це встановлений державою консолідований податок для визначеної частини суб’єктів малого підприємництва, який замінює справляння певної сукупності передбачених законодавством обов’язкових платежів та зараховується до бюджетів і державних цільових фондів у відповідних пропорціях, характеризується добровільністю обрання платниками його сплати та має на меті спрощення оподаткування доходів цих суб’єктів.

8. Єдиний податок в Україні та існуючі акумулюючі обов’язкові платежі у зарубіжних країнах (наприклад, Австрія, Нідерланди, Японія, Канада, Швейцарія) мають спільну мету запровадження – це спрощення оподаткування доходів для платників податків з незначними доходами шляхом сплати одного податку замість інших.

9. На відміну від України, в Росії порядок справляння єдиного податку урегульовано Податковим кодексом Російської Федерації, згідно з яким даний податок передбачає різні спеціальні податкові режими залежно від окремого кола суб’єктів або відповідних видів діяльності.

10. Єдиному податку властиві фіскальна та стимулююча функції. Фіскальна функція проявляється у розподільчих відносинах між державою та суб’єктами малого підприємництва. Стимулююча функція визначається метою введення єдиного податку, якою є стимулювання розвитку малого підприємництва шляхом створення сприятливих умов його оподаткування, що є своєрідним проявом захисту прав суб’єктів малого підприємництва з боку держави.

11. Однією з особливостей відносин, які виникають при справлянні єдиного податку, є те, що при їх регулюванні переважно застосовуються уповноважуючі податково-правові норми. Так, дозвіл уповноважуючого припису закріплює міру можливої поведінки суб’єктів малого підприємництва у вільному виборі ними оподаткування своїх доходів або шляхом сплати єдиного податку, або за загальною системою, а місцевих рад – в їх повноваженні встановлювати ставки єдиного податку залежно від виду підприємницької діяльності фізичної особи у законодавчо встановлених межах.

12. При сплаті єдиного податку в рамках конкретних правовідносин встановлюються не субординаційні, а реординаційні зв’язки між учасниками (“реординація”, тобто зворотнє упорядкування, є явищем, протилежним “субординації”), кожен з яких рівною мірою обмежується у прояві самостійності. Це пов’язано з тим, що держава дозволяє суб’єктам правовідносин чинити дії у межах встановленого законодавством вичерпного переліку видів можливої поведінки.

13. При справлянні єдиного податку виникають три основні групи правовідносин, а саме: 1) організаційні; 2) пов’язані з безпосередньою сплатою єдиного податку; 3) пов’язані зі здійсненням компетентними органами контролю за сплатою єдиного податку.

14. Правовідносини зі справляння єдиного податку – це урегульовані податково-правовими нормами суспільні відносини, які виникають внаслідок правомірних дій, пов’язаних з волевиявленням суб’єкта малого підприємництва обрати сплату єдиного податку, а змінюються чи припиняються у результаті або правомірних дій, залежних від волі суб’єктів, або подій, явищ, незалежних від їхньої волі, або неправомірних дій, які порушують приписи чинного законодавства.

<< | >>
Источник: ПОЖИДАЄВА Марія Анатоліївна. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЄДИНОГО ПОДАТКУ ДЛЯ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ –2005. 2005

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1:

  1. Висновки до розділу 3
  2. Висновки до розділу І
  3. Висновки до розділу 3
  4. Висновки до розділу 4
  5. Висновки до розділу ІІІ
  6. Висновки до розділу З
  7. Висновки до розділу 2
  8. Висновки до розділу 1
  9. Висновки до розділу 2
  10. Висновки до розділу 2
  11. Висновки до розділу 1
  12. Висновки до розділу 1
  13. Висновки до розділу 3
  14. Висновки до розділу 1
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -