<<
>>

ВИСНОВКИ

1. Перші цілісні системні наукові погляди на земельний податок та систему оподат­кування в цілому виникають на межі XVII-XVIII ст.ст. В науці фінансового права найбільш завершених форм набули такі основні наукові теорії оподаткування землі та зе­мельного податку: 1) фізіократична теорія оподаткування; 2) кла­сична тео­рія (теорія податкового нейтралітету); 3) теорія оподаткуван­ня зе­мельної ренти; 4) теорія посиленого оподатку­вання земельного доходу.

Із розвитком промисловості і відповідним зменшенням ролі землі як основи суспільного виробництва, теорії оподаткування земельного доходу відходять на другий план, натомість поширення набуває теорія пропорційного оподаткування землі на основі врахування її кількісних та якісних характерис­тик. Дана теорія має найбільшу підтримку і в сучасній науці фінансового права, як вітчизняній, так і зарубіжній. Водночас, сучасною наукою фінансового та податкового права не вироблено єдиних підходів у обґрунтуванні оподаткуван­ня землі в цілому та земельного податку як однієї з його форм зокрема.

2. Земельний податок є одним з перших в історії податковим платежем. Його сплата на українських землях здійснювалась ще за часів Київської Русі і носила цільовий, адресний характер. На даному історичному етапі він справлявся несистематично, на підставі індивідуальних правових актів. З підвищенням ролі землі як основного засобу і ресурсу виробництва зросла необхідність у встановленні на законодавчому рівні правового механізму її оподаткування. З цим пов’язане законодавче закріплення земельного податку Російською імперією, до складу якої належала більшість українських територій. На українських землях, що входили до складу Австро-Угорщини земельний податок справлявся на підставі австро-угорського імперського законодавства. Характерною рисою його нормативного регулювання було те, що сплата податкових сум детально і всебічно регламентувалась на найвищому законодавчому рівні.

Такий факт пов’язаний з найбільшим фіскальним навантаженням, яке він мав серед існуючих прямих податків і зборів. Зміна державного ладу на українських територіях, пов’язана зі становленням радянсь­кої системи влади, призвела до повної націоналізації земель та скасування на державному рівні земельного податку. Радянським законодавством він встанов­лювався як місцевий податковий платіж, що сплачувався в основному із земель населених пунктів.

3. Розбудова незалежною Україною власної державності та гостра нестача фінансових ресурсів, що з нею пов’язана, призвели до встановлення в державі земельного податку як загальнодержавного податкового платежу. Сучасне правове регулювання земельного податку сформоване на основі нормативної бази, успадкованої від радянської командно-адміністра­тивної системи. Його запровадження в Україні ґрунтувалось на основах податкової політики, закладених радянською фінансово-правовою наукою і практикою, без врахування як позитивного світового та власного історичного досвіду правового регулювання, так і існуючих реалій становлення в державі ринкових земельних відносин, їх високої динамічності. Відсутність науково обґрунтованих підходів до визначення земельного податку, його правової природи, місця і ролі в чинній податковій системі та до аналізу наслідків його встановлення призвели до заниження ефективності його впливу на пере­розподіл фінансових ресурсів в державі та стимулювання розвитку економіки України в цілому.

4. Правове регулювання земельного податку обов’язково повинно відпо­відати таким вимогам: а) обов’язкового законодавчого закріплення у спеціальному податковому законі; б) загального спрощення нормативно-правової бази на основі прозорості податкового законодавства; в) відповідності розміру ставок земельного податку вартості земельної ділянки, що оподаткову­ється, з врахуванням її об’єктивних кількісних та якісних характеристик; г) скасування економічно невиправданих податкових пільг та застосування замість них системи цільових бюджетних дотацій, спрямованих на підтримку найменш захищених прошарків населення, захист і охорону земельних ресурсів, розвиток пріоритетних галузей економіки України; д) закріплення на законодавчому рівні розподілу податкових повноважень між органами державної влади і місцевого самоврядування у питаннях встановлення та стягнення податкових сум; е) дотримання самостійності у встановлених чинним законодавством межах фінансової діяльності органів місцевого самоврядування у сфері справляння податкових сум; є) встановлення чіткого правового механізму його справляння, який би включав в себе нормативне забезпечення процедури обліку платників податку, нарахування податкових сум та їх сплати до відповідних бюджетів.

5. Земельний податок – це встановлений законодавчим органом та забез­печений державним примусом грошовий платіж в бюджет, що сплачується власниками землі – фізичними і юридичними особами на засадах обов’язко­вості, односторонності та індивідуальної безвідплатності з метою задоволення загальносуспільних потреб. Його сплата є правовим обов’язком, безпосередньо пов’язаним із правом приватної (колективної) власності на землю, встанов­леним державою в односторонньому порядку, шляхом прийняття актів вищої юридичної сили. У земельно-податкових правовідносинах обов’язок сплати податкових сум лягає лише на його платника. При цьому у держави не виникає ніяких зустрічних обов’яз­ків, які б виражались у наданні адекватних матеріальних цінностей чи послуг.

6. За своєю суттю земельний податок є легітимною формою обмеження конституційного права приватної (колективної) власності на землю шляхом відчуження у грошовому еквіваленті частини цієї власності, що належить приватним особам на користь держави. Сутність податку виражається у його функціях. Функція земельного податку – це зовнішній вираз його внутрішньої сутності як форми розподільчих відносин між державою та фізичними і юридичними особами – власниками землі. Основною і єдиною функцією земельного податку, яка відображає його сутність та соціально-економічне призначення є фіскальна. Вона проявляється в розподілі і перерозподілі сукупного суспільного продукту на користь держави шляхом примусового вилучення фінансових ресурсів у фізичних і юридичних осіб – власників земельних ділянок. Дана функція наділена властивістю економічного регулювання. Внаслідок цього земельний податок використову­ється державою не лише з метою отримання доходів, але і як економічний інструмент впливу на існуючі в суспільстві земельні відносини.

7. Земельний податок як платіж, об’єктом якого є земля, відмінний за своєю правовою природою від інших обов’язкових земельних платежів. Він є формою перерозподілу національного доходу, що існує при наявності різних форм власності.

Як податковому платежу, земельному податку характерні такі властивості: а) він встановлюється на законодавчому рівні; б) суми від його справляння зараховуються виключно до бюджету держави або до бюджетів органів місцевого самоврядування; в) земельний податок є безвідплатним, безеквівалентним грошовим платежем, при сплаті якого обов’язково відбувається перехід права власності. Цим він відріз­няється від плати за користування державними землями (плати за землю) – обов’язкового платежу, що сплачується у формі грошового відшкодування землекористувача за право використання земельної ділянки державної власності. У системі податків України земельний податок є загальнодержав­ним, прямим та реальним, що сплачується юридичними і фізичними особами. Він є закріпленим пропорційним, кількісним (дольовим) і систематичним податком, сплачується регулярно через певні проміжки часу, виходячи зі ставок, визначених з врахуванням кількісних та якісних характеристик земель­ної ділянки. В чинному податковому законодавстві обов’язково повинна бути скасована норма про цільовий характер земельного податку. Таке законодавче формулювання супе­речить як його правовій природі, так і економічній доціль­ності. Суми від його сплати повинні стягуватись до централізованих фондів без конкретизації заходів та витрат, на які вони використовуються.

8. Справляння земельного податку в державі завжди знаходилось у прямій залежності від потреби отримання нею додаткових надходжень на покриття суспільно-необхідних витрат. Особливості його правового регулюван­ня випливають з чинної суспільно-політичної ситуації, стану економічних та правових відносин в державі. Соціально-економічними передумовами справ­ляння земельного податку є стан та рівень розвитку товарно-грошових відносин; становище землі в системі ресурсів національного виробництва; існування різних форм власності на землю; рівень контролю всього суспільства за використанням земельних ресурсів як основного національного багатства, розвиток державних та суспільних потреб і пов’язана з ним необхідність розширення податкової бази тощо.

Юридичними передумовами земельного податку є: законодавче встановлення податкового обов’язку його сплати; визна­чення елементів його податково-правового механізму; закріплення переліку прав і обов’язків суб’єктів земельно-податкових правовідносин із встанов­ленням санкцій за порушення цих прав та невиконання обов’язків.

9. Податково-правовий механізм земельного податку містить в собі основні та додаткові елементи. Розподіл цих елементів на основні та додаткові за своєю суттю є умовним, оскільки всі вони є обов’язковими і лише в своїй сукупності визначають цілісний механізм його правового регулювання. До основних його елементів відносяться ті, що визначають сутнісні характеристики земельного податку, є критеріями його ідентифікації як податкового платежу. Такими елементами є суб’єкт, об’єкт, ставка, предмет, база, одиниця оподаткування строки та пільги щодо його сплати. Задля деталізації правового регулювання земельного податку, конкретизації тих його аспектів, які не можуть бути визначені на основі нормативно-правової регламентації основних структурних елементів, законодавцем визначаються додаткові елементи його податково-правового механізму. Такими елементами є: джерело, методи та способи сплати податку; особливості його правового режиму та звітності, фонд надходження податкових сум. Основні та додаткові елементи податково-правового механізму земельного податку обов’яз­ково повинні визначатись податковим законом та детально розписуватись у ньому.

10. Специфіка земельних податкових правовідносин проявляється в умовах їх виникнення, зміни та припинення, якими є податкова правосуб’єктність його платників та відповідна фінансово-правова норма. Правосуб’єктність платника земельного податку має особливості, які пов’язані з його сплатою фізичними і юридичними особами. Правосуб’єктність фізичних осіб характеризується податковою правоздатністю і дієздатністю. Право­здатність суб’єктів земельного податку – фізичних осіб – це визнана державою можливість вступати в податкові відносини з приводу його сплати, мати відповідні права та обов’язки.

Її зміст розкривається через розкриття змісту цивільної правоздатності, яка виникає з моменту народження фізичної особи і закінчується її смертю. Реалізація податкової правоздатності здійснюється за допомогою податкової дієздатності, яка є спроможністю особи своїми діями набувати податкові права і обов’язки і є похідною від його цивільної дієздатності. Податкова правосуб’єктність юридичної особи – платника земельного податку є вторинною до її цивільної правосуб’єктності. Згідно з цивільним і земельним законодавством, усі юридичні особи – підприємства, установи, організації, які мають у власності чи користуванні майно – виділену на місцевості земельну ділянку, можуть від свого імені набувати майнові і особисті немайнові права та нести обов’язки, бути позивачами та відповідачами в суді – володіють повною правосуб’єктністю з моменту їх утворення протягом всього періоду існування. Умовою виникнення, зміни та припинення податко­вого правовідношення зі сплати земельного податку є наявність фінансово-правової норми, яка створює правові можливості для існування земельно-податкових правовідносин, визначає їх основні, типові, родові ознаки.

11. Виникнення, зміна та припинення земельних податкових правовідно­син пов’язується з юридичними фактами – конкретними життєвими обстави­нами, визначеними податковим законодавством, що спричиняють настання пра­вових наслідків. Юридичними фактами – підставами виникнення правовідно­син з приводу його сплати є: 1) виникнення у фізичних або юридичних осіб права власності або права постійного користування земельними ділянками; 2) фактичне використання земельних ділянок; 3) отримання платником земельного податку податкового повідомлення. Юридичними фактами – підставами зміни даних правовідносин є: 1) внесення змін до діючого закону про земельний податок; 2) прийняття нових законів, якими змінюються окремі аспекти земельно-податкових правовідносин; 3) відчуження платниками земельного податку частини земельної ділянки шляхом укладання цивільно-правових угод; 4) надання земельної частки (паю) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку; 5) перехід платника земельного податку – суб’єкта підприємницької діяльності на спрощену систему оподаткування. Підставами припинення земельно-податкових правовідносин є: 1) сплата податкових сум за певний обліковий період; 2) момент припинення права власності на земельну ділянку (земельну частку) та момент припинення права постійного земельного користування; 3) припинення дії податкового закону (законів), яким регламентується земельний податок. Перелік підстав виникнення, зміни і припинення земельно-податкових правовідносин є обов’язково вичерпним на момент дії чинного законодавства про земельний податок. Однак, він не може вважатись вичерпним, а тим більше – постійним у часовому розрізі. Вказані життєві обставини можуть змінюватись з розвитком суспільних відносин так само, як і змінюватиметься правове регулювання земельного податку в цілому.

12.В чинне податкове законодавство необхідно внести зміни і прийняти Закон України „Про земельний податок”. В даний Закон слід включити наступні положення:

1. „Поняття земельного податку”:

„Земельний податок – це встановлений законодавчим органом та забезпечений державним примусом грошовий платіж, що сплачується власниками землі – фізичними і юридичними особами на засадах обов’язковості, односторонності та індивідуальної безвідплатності з метою забезпечення загальносуспільних потреб.”

2. „Суб’єкти земельного податку”:

„Суб’єкти земельного податку – фізичні і юридичні особи, що мають у приватній (колективній) власності земельну ділянку, здатні нести податкові права і обов’язки, що закріплені податковим законодавством.”

3. „Податкова правосуб’єктність платників земельного податку”:

„Податкова правосуб’єктність платників земельного податку – це визнана державою можливість вступати в податкові відносини з приводу земельного податку, мати, чи своїми діями набувати відповідні права та обов’язки з його сплати.

Податкова правоздатність платника земельного податку – можливість особи мати податкові права та нести обов’язки щодо його сплати. Податкова дієздатність платника земельного податку – це його здатність своїми діями набувати податкові права і обов’язки щодо його сплати.”

4. „Податкове представництво при сплаті земельного податку”:

„У разі, якщо суб’єктом земельного податку виступає фізична особа, яка є податково недієздатною, юридичне зобов’язання сплати земельного податку реалізується особою, яка веде справи, виконує обов’язки і представляє інтереси платника податків у земельно-податкових правовідносинах.”

5. „Об’єкт земельного податку”:

„Об’єкт земельного податку – право приватної або колективної власності фізичних та юридичних осіб на визначену на місцевості земельну ділянку.

Документами, що посвідчують право власності на земельну ділянку, є: Державний акт на право приватної власності на землю; Державний акт на право колективної власності на землю; матеріали Державного земельного кадастру.

У випадках передачі майна на основі цивільно-правових угод і при відсутності юридичних документів, що підтверджують право власності на земельну ділянку, підставою для сплати земельного податку може бути фактичне користування майном.”

6. „Джерело сплати земельного податку”:

„Джерело сплати земельного податку – це дохід фізичної особи або прибуток юридичної особи – його суб’єкта, отриманий як від використання земельної ділянки, так і в будь-який інший легальний спосіб.”

7. „Правовий режим земельного податку”:

„Встановлення, справляння, зміна, скасування земельного податку в Україні, визначення обов’язкових елементів його правового механізму, встановлення юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері нарахування і сплати податкових сум є компетенцією виключно державної влади.

Ставки, строки, пільги щодо сплати земельного податку, механізм нарахування податкових сум не можуть встановлюватись та змінюватись іншими нормативно-правовими актами, крім цього Закону.”

8. Внесення змін до Закону України „Про земельний податок”:

Зміни до Закону України „Про земельний податок” можуть бути прийняті не раніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набувають чинності з початком бюджетного року.”

13. Виходячи з правової сутності та особливостей податкової право­суб’єктності юридичних осіб – платників земельного податку, вважаємо, що до Закону України “Про селянське фермерське господарство” необхідно внести зміни. П. 5 ст. 2 даного Закону слід викласти в такій редакції:

“Юридична особа може отримати Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею, укласти договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди”.

<< | >>
Источник: Хохуляк В’ячеслав Віссаріонович. Правове регулювання земельного податку в Україні. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Чернівці –2003. 2003

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВИСНОВКИ:

  1. Висновки до розділу 4
  2. Висновки
  3. висновки
  4. Висновки до розділу З
  5. Висновки до розділу 2
  6. Висновки до розділу 1
  7. Висновки до розділу 2
  8. Висновки до розділу 2
  9. Висновки до розділу 1
  10. Висновки до розділу 3
  11. Висновки до розділу 3
  12. Висновки до розділу 1
  13. Висновки до розділу I.
  14. Висновки до розділу І
  15. Висновки до розділу 3
  16. Висновки до розділу 2
  17. Висновки до розділу 1
  18. Висновки до розділу 1
  19. Висновки до розділу ІІ
  20. Висновки
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -