<<
>>

1.3.4. Провадження з податкової звітності.

Звітність традиційно розуміється як система певного роду даних про об’єкт, що виражена в документальному вигляді і надається з метою здійснення контролю або обліку [152, с.343]. Підтримуючи основні поло-ження наведеного загального визначення, водночас слід зауважити, що деякі моменти потребують уточнення.

Зокрема, викликає певний сумнів теза щодо конкретизації напрямів призначення звітності. Так, якщо пов’язанність її з контрольною діяльністю не викликає суттєвих заува- жень, то твердження про облікову спрямованість звітності навряд чи є обґрунтованим. На наш погляд, звітна діяльність здійснюється з іншою ме- тою – задля об’єктивної документальної фіксації результатів діяльності, наявного стану речей. При цьому вона складається на підставі даних по-даткової реєстрації та обліку, а не навпаки.

Серед всього різноманіття існуючих видів можна виокремити: держав- ну статистичну, бухгалтерську, фінансову та податкову звітність. Зауважи- мо, що наведений перелік не є вичерпним.

Подальше наше дослідження доцільно побудувати на дефініції по-даткової звітності, напрацьованій сучасною наукою податкового права. Так, важливо звернутися до визначення цього правового поняття, запропонова- ного професором М.П.Кучерявенком. Він вважає, що податкова звітність яв- ляє собою сукупність дій платника податків (або особи, що його представ- ляє) і податкового органу із складання, ведення й здачі документів ус-тановленої форми, які містять відомості про результати діяльності платни- ка податку, його майнове становище та фіксують процес обчислення подат- ку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету [157, с.237]. Цілком обґрунтована позиція. Не дивно, що вона позитивно сприйнята багатьма фахівцями-фінансистами.

Так, близької позиції дотримується О.А.Ногіна. Вона стверджує, що по-даткова звітність є єдиною системою даних (показників) про об’єкти опо-даткування, про строки і суми сплачених податків і зборів, податкових пільг та інших даних, пов’язаних із обрахуванням і сплатою податків і зборів, яка представляється платником (податковим агентом або платником збору) по-датків до податкових органів у вигляді належним чином заповнених за встановленими формами документів [152, с.344].

Водночас ватро звернути увагу на певні вади цього визначення. Автор припускається деякого зву- ження сфери зазначеного правового поняття. По-перше, навряд чи виправ-дано зводити податкову звітність виключно до інформаційної бази. Вва- жаємо, що в першу чергу її варто розглядати як специфічну процесуальну діяльність. По-друге, на нашу думку, доцільно розширити коло суб’єктів податкової звітності. Вона здійснюється не тільки платником податкових платежів та податковим агентом. Практично безумовним є включення до їх числа також осіб, що мають статус податкового представника.

Можемо спостерігати й інший, не менш суперечливий, ракурс

«вузького» розуміння правової категорії податкової звітності. На думку деяких правознавців, вона являє собою сукупність податкових докумен- тів, що фіксують обчислення податку й визначення суми, що підлягає сплаті [200, с.309 - 313]. Як бачимо, з одного боку – все зводиться до ак- тів, документів. Таким чином, обмежується периметр звітності в галузі оподаткування. З другого – правознавці виділяють розрахунково-деклара-тивну, довідкову, облікову документація та податкові повідомлення. Навіть з назви наведених видів документів можна зробити висновок, що сфера їх застосування значно ширша, ніж податкова звітність (облік, розрахунок, інформування, повідомлення). На нашу думку, з певними застереженнями до податкової звітності можна віднести тільки розрахунково-декларативні документи. Якщо ж виходити з термінологічної адекватності, то доцільно вести мову про декларації та іншу звітну документацію.

У цьому аспекті доречно звернутися до наукової позиції М.П.Кучеря-венка. Він вважає, що податковій звітності властива певна подвійність. На думку автора, з одного боку, вона являє собою одну з трьох конструкцій податкового обов’язку (поряд з обліком і сплатою). З другого – податкову звітність логічно розглядати як додатковий елемент правового механізму податку, що потребує обов’язкового закріплення в податковому законі, який вводить конкретний вид податку або збору [161, с.354].

Ми солідарні з на-веденою точкою зору авторитетного вченого. Пропонуємо тільки звернути- ся до додаткового ракурсу податкової звітності. На нашу думку, доречно розглянути її як остаточно сформоване, самостійне податково-процесуаль- не провадження.

У зв’язку з цим цікаво дослідити підхід А.Г.Іванова. На його погляд, податковий обов’язок включає певні взаємозв’язані процесуальні дії, пов’я-зані зі сплатою податку, що виникають відповідно до податкового законо-давства. До них він відносить, серед інших, ведення, складання та надання бухгалтерської й податкової звітності в установлені строки [106, с.19]. Термінологічна недосконалість у даному разі примушує нас зробити кілька зауважень. Звернемо увагу на такі два моменти. По-перше, викликає питан- ня обґрунтованість пропозиції автора щодо розгляду такого напрямку по-датково-процесуальної діяльності, як ведення податкової звітності, можли-вості існування відповідних процесуальних дій. Вочевидь, що вести можна, наприклад, податковий облік. Стосовно податкової звітності (як й будь-якої іншої) слід зауважити, що вона «складається». По-друге, на нашу думку, навряд чи виправдано звертатись до бухгалтерської звітності як окремого предмета податково-правового дослідження. Вважаємо, що принципово, як з позиції теорії податкового права, так і практики у сфері застосування права, вести мову у першу чергу саме про податкову звітність.

Водночас у нас не викликає зауважень підхід А.Г.Іванова щодо на- прямів подальшого розвитку податкової звітності, шляхів її реформування. Він настійно пропонує спростити систему податкової звітності, розроби- ти нові форми податкової звітності та принципи їх заповнення, істотно скоротивши їх розмір [106, с.23]. Така позиція цілком зрозуміла. Спро- щення процедурної діяльності та закріплення чітких та зрозумілих форм, визначення простих правил податкової звітності найпозитивнішим чи- ном сприятиме створенню та підтримці стану законності і правопорядку в сфері оподаткування. Так, з одного боку, досягнення такого стану полег- шить платнику податкових платежів самостійне складання та своєчасну подачу звітності.

З другого – буде суттєво спрощений податковий конт- роль, полегшена діяльність контролюючих органів та підвищена її ефек-тивність.

Слід зазначити, що такий шлях обраний у багатьох країнах. Як зазна- чає О.М.Козирін, останнім часом поряд з уніфікацією податкових документів прослідковується тенденція збільшення їх обсягу, зменшення кількості декларацій, розробка замість них 1 - 2 декларації-агрегата [128, с.103]. Та- ким чином, можна констатувати, що податкові системи розвинених держав відбивають послідовний рух до реалізації двох з принципів оподаткування, сформульованих ще Адамом Смітом, – зручності та економічності. Відпо-відність податкової звітної діяльності зазначеним основним началам (ке- рівним положенням) дозволить у перспективі платникам податкових пла- тежів обходитись без послуг податкових консультантів, а податковим ор- ганам дещо скоротити кількість своїх працівників.

Податкова звітність характеризується певними рисами: а) як правило, вона складається у письмовій формі; б) подається в чітко визначені за-конодавством строки; в) може подаватися одним з трьох порядків (особис- то, пересиланням поштою, передачею в електронному виді); г) має норма-тивно затверджену уніфіковану форму, повинна містити певну обов’язко- ву податкову інформацію та заповнюватися відповідно до передбаченого порядку.

Звернемося до думки В.П.Бєляєва. Він справедливо зауважує, що важ- ливу роль відіграє та обставина, що податкові звітні документи мають стандартизовану форму, розроблені й нормативно закріплені як обов’язкові спеціальні єдині бланки, при цьому неналежно оформлені вважаються не-правильними [27, с.151]. До речі, необхідно окремо зазначити, що ухилен- ня платником від надання податкової звітності, несвоєчасне її надання, вчинення інших правопорушень у сфері податкової звітності та подальше притягнення його до відповідальності не позбавляє платника податкових платежів необхідності виконати належним чином свій податково-звітний обов’язок. Саме в цьому й відбивається категорично-обов’язковий характер податкової звітності.

Останнім часом набуває актуальності удосконалення правового регу-лювання такого різновиду порядку надання податкової звітності, як передача її в електронному вигляді. Вітчизняна податково-правова реальність пов- ністю сприймає прогрес інформаційних технологій. Поступовий перехід платників податків на подання податкової документації, у тому числі по-даткових декларацій, в електронному вигляді по телекомунікаційних ка- налах зв’язку – загальносвітова тенденція [90, с.24].

Конституція України містить норму (ч. 2 ст. 67), яка конкретизує обов’язок платника надавати податкову звітність: «Усі громадяни щоріч- но подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом» [135]. Зазначена обставина підтверджує ставлення вітчизняного законодавця до податкової звітності, фіксує роль і місце, які він їй від-водить.

Водночас слід констатувати, що чинне податкове законодавство Украї-ни містить суттєве протиріччя з наведеною нормою Конституції, припуска-ючи наявність винятків. Конституція України має найвищу юридичну силу (ст. 8). Враховуючи, що норми Конституції України є нормами прямої дії, будь-яка ситуація з їх ігнорування є неприпустимою. Формулювання, яке містить Конституція, є доволі чітким та категоричним, не припускає іншого (розширенного) тлумачення. А тому надання податкової декларації гро-мадянами є обов’язковим. Деталізація цієї діяльності стосується чотирьох моментів: по-перше, вона покладена на всіх платників – фізичних осіб без винятку; по-друге, виконується щорічно; по-третє, декларація подається до податкової інспекції за місцем проживання декларанта; по-четверте, звіт- ний документ повинен містити відомості про майновий стан та доходи платника за минулий рік. На нашу думку, при напрацюванні зазначеного формулювання Конституції законодавець виходив з необхідності накопи-чення максимальної бази звітних даних (задля подальшого контролю, контролю в будь-який час). Водночас можливо припустити, що зазначена норма є одним з напрямів впровадження в сферу оподаткування дисцип-лінуючого фактора, виховного впливу на платників.

Галузевий закон може тільки конкретизувати (уточнювати) порядок здійснення цієї діяльності, деталізувати процесуальні аспекти надання звітності у формі декларації, але не може робити винятку у виконанні закріпленого Основним Законом обов’язку, звужувати склад його суб’єктів або інші встановлені Конститу- цією параметри.

Що ж стосується самого визначення основної форми податкової звітності – декларації, то його містить ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державни- ми цільовими фондами» [98]. Так, під податкової декларацією, розрахун- ком розуміється документ, що подається платником податків до контро- люючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та / або сплата податку, сбору (обов’язкового платежу).

Зауважимо, що податкове законодавство України не містить визначен- ня податкової звітності. Що ж стосується чинного податкового законодавст- ва Російської Федерації, то можна зробити висновок, що під податковою звітністю законодавець розуміє саме звітність з податку, яка складається і представляється платником податкових платежів у податкові органи.

При цьому податкова звітність має певні, інколи й суттєві, відмін-

ності залежно: а) від виду податкового платежу. Розрізняється податкова звітність з прямих та непрямих податкових платежів. Має суттєві відмін- ності звітність з прибуткового (особисті податкові платежі) та майнового (реальні податкові платежі) оподаткування; б) від категорії платника: з юридичних осіб; з фізичних осіб; змішаний платник; в) від календарної періодичності складання: річна, поквартальна, щомісячна тощо. У цьому випадку вона може розрізнятися за своїм обсягом (зокрема, характеризува-тися зменшеною, спрощеною структурою).

<< | >>
Источник: Криницький Ігор Євгенович. ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПОДАТКОВОГО ПРОЦЕСУ. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Ірпінь –2009. 2009

Скачать оригинал источника

Еще по теме 1.3.4. Провадження з податкової звітності.:

  1. 1.3.1. Провадження з податкової реєстрації.
  2. ЕЛЕМЕНТИ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ (АКТИВИ, ЗОБОВ’ЯЗАННЯ, ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ, ДОХОДИ, ВИТРАТИ, ГРОШОВІ ПОТОКИ) ТА КРИТЕРІЇ ЇХ ВИЗНАННЯ У ФІНАНСОВІЙ ЗВІТНОСТІ
  3. СКЛАД, ОСНОВНІ ПРИПУЩЕННЯ I ЯКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ЗГІДНО КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ ОСНОВИ СКЛАДАННЯ І ПОДАННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ
  4. 7.10. Припинення провадження у справі про банкрутство
  5. 1.2.1. Податково-процесуальне провадження.
  6. 1.3.5. Провадження з податкового контролю.
  7. 3.2. Розпорядження майном боржника як стадія провадження у справі про банкрутство та її етапи
  8. 1.3.2. Провадження з ведення податкового обліку.
  9. 1.3.6. Провадження з позасудового розв’язання податкових спорів.
  10. 1.3.3. Провадження зі сплати податкових платежів.
  11. 8.10. Особливості провадження санації боржника його керівником
  12. Формування регламентованої звітності
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -