<<
>>

Зниження ефективності ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ

В умовах стійкого зростання податкових надходжень до бюджету недоліки податкової системи не були особливо відчутними для макроекономічної стабільності. Адже за профіциту фінансових ресурсів держава здійснювала досить м’яку фіскальну політику, не посилюючи прямо чи опосередковано податковий тиск.

Понад те, завдяки стримуванню динаміки розширення бюджетних видатків у 1998-2004 рр. додаткові фінансові ресурси були спрямовані на зниження податкового навантаження на економіку. В цей період були знижені ставки податку на прибуток та податку на доходи фізичних осіб, запроваджена спрощена система оподаткування, обліку та звітності, розширено перелік податкових пільг, а тверді ставки податків (плата за користування надрами, акцизний збір, транспортний збір тощо) практично не індексувалися.

Проте у результаті політичного циклу в економічній політиці сформувався запит на посилення фіскальної функції податкової політики. До апогею фіскалізму податкова політика була доведена в 2008-2010 рр, коли її було повністю зорієнтовано на наповнення державного бюджету навіть за рахунок актуалізації дестимулюючих наслідків для економіки. Зростання авансових переплат за основними податками, різке збільшення обсягу невідшкодованого ПДВ, намагання уряду максимально обмежити право на податковий кредит є інструментом вилучення з підприємств більшого обсягу коштів, ніж вони мали сплатити до бюджету за результатами своєї діяльності протягом відповідного бюджетного періоду. Така податкова політика дозволила профінансувати видатки бюджету (переважно соціального спрямування), проте гальмувала економічну динаміку України.

Надмірна фіскальна орієнтація податкової політики та її зорієнтованість на вирішенні кон’юнктурних завдань відсунули на другий план завдання стимулювання якісних структурних зрушень в економіці. В умовах економічного спаду фіскалізація податкової системи стала одним із чинників охолодження ділової активності в Україні, що спричинило додатковий негативний тиск на динаміку ВВП, промислового виробництва та інвестицій.

Збереження докризового рівня соціальних стандартів було профінансовано, зокрема, за рахунок вилучення до бюджету (в різний спосіб) додаткового обсягу фінансових ресурсів з економіки, що суттєво поглибило негативні економічні тенденції.

Закономірно, що на зламі десятиліть українська податкова система була однією з найбільш складних і найменш ефективних не тільки серед країн європейського регіону, а й у глобальному порівнянні, що регулярно підтверджували міжнародні звіти та рейтинги, дослідження вітчизняних економістів, а також оцінки інвесторів, що працюють в Україні.

У рейтингу податкових систем Paying Taxes 2010, підготовленому Світовим банком спільно з Price Water HouseCoopers, Україна посіла 181 місце зі 183 досліджуваних країн. За даними дослідження, середньостатистич- не українське підприємство протягом року сплачувало 147 обов’язкових платежів, що є найгіршим показником у світі (183 місце). Для порівняння: у Росії кількість платежів становила — 11, Польщі — 40, Чехії — 12, Білорусі - 107, Грузії - 18, США - 10, Франції - 7, Китаї - 7 (табл. 2.1). Більшість податків та внесків (96) в Україні пов’язана з оподаткуванням праці.

Таблиця 2.1

Сприятливість податкових систем країн світу

Країна Кількість

платежів

Затрачений час, год. Навантаження на прибуток, % Рейтинг
Данія 9 135 29,2 13
Канада 9 119 43,6 28
Швеція 2 122 54,6 42
Латвія 7 279 33,0 45
Франція 7 132 65,8 59
США 10 187 46,3 61
Грузія 18 387 15,3 64
Німеччина 16 196 44,9 71
Греція 10 224 47,4 76
Болгарія 17 616 31,4 95
Росія 11 320 48,3 103
Азербайджан 22 376 40,9 108
Чехія 12 613 47,2 121
Угорщина 14 330 57,5 122
Японія 13 355 55,7 123
Китай 7 504 63,8 125
Аргентина 9 453 108,1 142
Румунія 113 202 44,6 149
Бразилія 10 2600 69,2 150
Польща 40 395 42,5 151
Індія 59 271 64,7 169
Україна 147 736 57,2 181
Білорусь 107 900 99,7 183

Джерело: Paying Taxes 2010

До речі, вітчизняна система оподаткування до прийняття Податкового кодексу 2011 р. нараховувала 28 загальнонаціональних і 14 видів місцевих податків і зборів.

Вартість адміністрування багатьох з них перевищувала надходження від їх збору.

Закономірно, що розгалужена система податків вимагала значних матеріальних та часових витрат на їх облік та сплату. Виконання обов’язкових податкових процедур, таких як ведення податкового обліку, підготовка та подання звітності, сплата податків тощо щорічно забирали у підприємців 736 робочих годин (175 місце). Для порівняння: в Росії аналогічні витрати становили 320 годин, Польщі - 395, Чехії - 613, Грузії - 387, США - 187, Франції - 132, Китаї - 504, Білорусі - 900. Майже половина часу, витраченого українськими підприємствами, припадала на облік, нарахування, сплату податків і внесків, також пов’язаних з оплатою праці.

Сукупні фінансові витрати українських підприємств на ведення податкового обліку та пов’язаних з ним операцій (вивчення податкового законодавства, підготовка звітності та податкових накладних, сплата податків і зборів) становили 4,85 млрд грн, або майже 0,7 % ВВП[77].

Ще однією важливою проблемою податкової системи України відповідно до висновків Paying Taxes 2010 був високий показник навантаження на комерційний прибуток підприємств[78], понад 57 % якого вилучалося до бюджету та позабюджетних соціальних фондів (149 місце). 43,1 % комерційного прибутку використовувалося для сплати внесків і відрахувань з фонду оплати праці,

12,3 % - податку з прибутку підприємств. За показником імпліцитної ставки корпоративного податку серед- ньостатистичного підприємства Україна відповідала середньому рівню ЄС (12,4 %). Водночас у країнах з перехідною економікою даний показник є набагато нижчим, ніж в Україні.

За рівнем оподаткування праці вітчизняна податкова система в 2010 р. була однією з найобтяжливіших порівняно з країнами ЄС (28,6 %) та світу (16,1 %).

На макроекономічному рівні високе податкове навантаження на підприємства проявлявся у високому значенні податкового коефіцієнта, що відображає рівень перерозподілу ВВП через консолідований бюджет країни системою оподаткування.

У 2009 р. він сягнув майже 40 %, тоді як ще в 2004 р. був на рівні 31,8 % (рис. 2.6).

Рис. 2.6. Податкове навантаження на економіку України (податковий коефіцієнт*), % до ВВП

*З урахуванням платежів до позабюджетних соціальних фондів

До речі, середнє значення податкового коефіцієнта для країн — нових членів ЄС, економіки яких за якісними характеристиками подібні до української, складає близько 33 %.

Низька оцінка якості вітчизняної податкової системи засвідчила наявність у ній серйозних проблем та внутрішніх суперечностей. З-поміж основних негативних чинників, що визначали надто низькі конкурентні позиції української податкової системи до проведення податкової реформи, зазначимо такі.

1. Нестабільність, внутрішня суперечливість і неузгодженість податкового законодавства. До прийняття Податкового кодексу законодавство нараховувало близько 600 законів та підзаконних актів, що регламентували податкову систему України. Деякі законодавчі акти суперечили один одному щодо нарахування чи адміністрування одного й того самого податкового платежу.

2. Високе податкове навантаження на бізнес. Особливо це стосується оподаткування оплати праці. Порівняно з європейськими країнами інтегральна ставка соціальних нарахувань на фонд оплати праці в Україні є приблизно такою ж (близько 42-43 %). Проте в Україні навантаження суттєво зміщено в бік роботодавців. В Європі лише в Естонії і Литві працівники сплачують відповідно 1 % і 3 % заробітної плати до соціальних фондів, в інших європейських країнах працівники відраховують у середньому від 6 % до 20 %.

3. Нераціональний розподіл податкового навантаження між різними факторами виробництва. В Україні податковий тиск зміщений на капітал та працю, які у сучасних економічних умовах є рушіями становлення інвестиційно-інноваційної моделі економіки. Високе навантаження на фонд оплати праці і прибуток корпорацій є чинником стримування інвестицій в основні фонди та розвиток трудових ресурсів.

Водночас земельні та екологічні ресурси в Україні оподатковуються досить неефективно.

4. Низька рентабельність податкової системи. Витрати вітчизняної податкової системи на збирання 100 грошових одиниць податків у 3-4 рази перевищували аналогічний показник у країнах ЄС. Це свідчило про непродуктивні видатки податкової служби та її недостатньо ефективну роботу.

5. Складність системи адміністрування податків.

Через недосконале законодавство, а також значний обсяг бюджетних втрат від оптимізації оподаткування податкова служба запроваджувала додаткові заходи та обмеження, під які досить часто потрапляли й сумлінні платники податків. Показовою стала ситуація із введенням реєстру податкових накладних, що ускладнив підготовку податкової звітності для всіх платників ПДВ, хоча був запроваджений для боротьби з недобросовісними платниками податків.

Загалом у II половині минулого десятиліття українська податкова система не лише втратила динамізм якісного розвитку, а й продукувала ризики для макро- економічної стабільності. Влада практично не приділяла уваги модернізації податкової системи, через що остання характеризувалася низькою фіскальною ефективністю та не була сприятливою для ведення бізнесу. В умовах посткризового відновлення економіки така модель податкової політики безсумнівно стала б основним стримувальним чинником економічного зростання.

2.2.3.

<< | >>
Источник: Молдован О.О.. Державні фінанси України: досвід та перспективи реформ : монографія / О. О. Молдован. - К. : НІСД,2011. - 380 с.. 2011

Еще по теме Зниження ефективності ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ:

  1. 3. Монополістична конкуренція та зниження економічної ефективності
  2. Елементи податкової системи. Класифікація податкових систем
  3. 5.1. Система органів контролю державної податкової політики
  4. 7.5. Шляхи вдосконалення податкової системи
  5. Принципи побудови податкової системи
  6. 3.2.1. Етапи становлення і розвитку податкової системи України
  7. 7.4. Особливості податкової системи в АПК
  8. 4.3. Сутність податкової системи, принципи її побудови, види податків і джерела їх сплати
  9. Характеристика основних податків податкової системи України
  10. Характеристика основних податків і зборів податкової системи України
  11. 5.1.3.1. Зниження собівартості продукції
  12. §4. Прибуток. Рентабельність. Шляхи зниження витрат виробництва
  13. 3.2. Програма зниження цінового ризику підприємства методом хеджування ф'ючерсних контрактів
  14. 9.6. Основи методики визначення економічної ефективності інвестицій
  15. 10.1. КРИТЕРІЇ ТА ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  16. Методи оцінки ефективності реальних інвестицій
  17. 2.2 Діагностика ефективності роздрібного банківського кредитування
  18. РОЗДІЛ IV. СУПЕРЕЧНОСТІ ТА ДОСЯГНЕННЯ ПОДАТКОВОЇ РЕФОРМИ
  19. Визначення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур