<<
>>

ЗМІНИ У СПРОЩЕНІЙ СИСТЕМІ ОПОДАТКУВАННЯ

Реформування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності є одним з найскладніших і водночас найважливіших напрямів податкової реформи. За більш ніж 12 років свого існування ця система практично не вдосконалювалася, за цей час у ній виникли численні проблеми, що знизили її ефективність, деформували цілі та завдання запровадження.

Відсутність будь-яких суттєвих кроків щодо реформування спрощеної системи оподаткування протягом тривалого періоду обумовлено тим, що дане питання зачіпає інтереси майже 2,5 млн громадян (1,3 млн підприємців та 1,2 млн найманих працівників), а тому будь-які ініціативи у цій сфері, особливо непопулярні, завжди знаходяться під тиском політичних чинників.

Знайти баланс між інтересами держави та малим бізнесом у зазначеному питанні досить складно, але через недосконалість спрощеної системи оподаткування втрат зазнавали обидві сторони. Головними проблемами, що погіршили ефективність цієї системи оподаткування, можна визначити такі.

1. Низька фіскальна ефективність. Для фізичних осіб, які працюють на спрощеній системі оподаткування, верхня межа податку з часу її запровадження не змінювалася і становить 200 грн. Фактично через зростання індексу споживчих цін (у 6 разів) реальні доходи бюджету від єдиного податку, сплаченого підприємцем, відчутно знизилися.

Зауважимо, що у 1998 р. нижня межа єдиного податку в розмірі 20 грн була обрана на основі розрахунку середнього місячного податкового навантаження на малого підприємця, який працював на загальній системі оподаткування. Таким чином, спрощена система оподаткування з самого початку запроваджувалася не стільки з метою зниження фіскального тиску, скільки для спрощення обліку та податкової звітності. Верхня межа податку на той час була вище ніж розмір фіскального навантаження на СПД, які працювали на загальній системі оподаткування. Ця переплата була своєрідною платою за бажання підприємця знизити витрати на ведення податкового обліку та скоротити спілкування з податківцями.

2. Мінімізація оподаткування. Певна частина суб’єктів підприємницької діяльності, які застосовують спрощену систему оподаткування, активно займалися мінімізацією оподаткування власного доходу або були учасниками схем ухилення від сплати податків (див. п. 4.3). Подібні явища були досить поширеними, а тому потребували ліквідації.

Під час податкової реформи на першому етапі домінувала стратегія щодо звуження застосування спрощеної системи оподаткування діяльності з надання дрібних побутових послуг. На наш погляд, такий підхід був помилковим. Спрощена система є одним із найдієвіших інструментів підтримки малого бізнесу і діє у більшості розвинених країн. Зовсім інше питання, що механізм її функціонування в них є більш досконалим, аніж в Україні. Так, у Словаччині фізичні особи мають змогу застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, якщо їх дохід не перевищує 500 тис. євро. Головною перевагою даної системи є відчутне спрощення системи обліку та звітності, а також право не використовувати реєстратори розрахункових операцій. Стосовно рівня податкового навантаження, то доходи таких підприємців оподатковуються за такою самою ставкою, як і звичайні доходи населення та прибуток корпорацій (19 %), що видається досить справедливим рішенням. Встановивши єдину ставку, Словаччина викорінила можливість зловживання спрощеною системою оподаткування з метою зменшення фіскального тиску, оскільки воно просто втрачає сенс.

Податковий кодекс у тій редакції, в якій він набрав чинності, не регламентував питання реформування спрощеної системи оподаткування. Разом з тим у Перехідних положеннях було передбачено особливості справляння єдиного податку. Відповідно до них з 1 січня 2011 р. до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб’єктів малого підприємництва діяв Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.06.1998 р. № 727.

Разом з тим ПКУ заборонив суб’єктам господарської діяльності, які працюють на загальній системі оподаткування, відносити до власних витрат оплату продукції та послуг, що були придбані у платників єдиного податку.

Дана норма виявилася непродуктивною і дискримінаційною, оскільки обмежила коло споживачів платників єдиного податку переважно фізичними особами. Це обумовило в 2011 р. тенденцію щодо різкого скорочення кількості суб’єктів підприємницької діяльності, які застосовують спрощену систему оподаткування. Частина з них перейшла на застосування загальної системи оподаткування, проте інші вимушені були закрити свій бізнес.

На подолання цих негативних явищ в кінці 2011 р. парламентом був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» від 04.11.2011 р. № 4014-VI. Новації даного закону зробили спрощену систему оподаткування більш сприятливу для підприємців. Вони значно розширили можливості для її застосування, зберігаючи помірний фіскальний тиск на платників єдиного податку.

Нова модель спрощеної системи оподаткування передбачає поділ платників єдиного податку на 4 категорії.

До першої категорії віднесені фізичні особи-підпри- ємці, які торгують на ринках або надають побутові послуги населенню, не мають найманих працівників та обсяг доходу яких не перевищує 150 тис. грн на рік. Для таких підприємців встановлюється ставка податку місцевими радами в межах від 1 % до 10 % мінімальної заробітної плати на місяць.

До другої категорії віднесені фізичні особи-підпри- ємці з обсягом доходу не більше 1 млн грн на рік, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства (в цю категорію не потрапляють підприємці, які займаються посередницькими послугами з продажу, оренди чи оцінки нерухомості) і які мають не більше 10 найманих працівників. Для другої категорії місцевими радами встановлюється ставка податку в межах від 2 % до 20 % мінімальної заробітної плати на місяць.

До третьої категорії належать фізичні особи-під- приємці, які мають не більше 20 найманих працівників з обсягом доходу не більше 3 млн грн на рік.

До четвертої категорії відносяться юридичні особи будь-якої організаційної форми, які мають не більше 50 найманих працівників з обсягом доходу не більше 5 млн грн на рік.

Для підприємців третьої і четвертої категорій встановлюється ставка податку в розмірі 3 % від отриманого доходу за умови сплати ПДВ або 5 % від доходу без сплати ПДВ. Відзначимо, що до цього розміри ставок складали 6 % та 10 % плюс ПДВ.

Новацією закону стало також скасування жорстких норм відповідальності за перевищення ліміту виручки, що дає право на використання спрощеної системи оподаткування. Відтепер платник єдиного податку не ризикує втратити своє свідоцтво, а буде зобов’язаний заплатити додатковий податок з обсягу доходу, що перевищує ліміт. Для фізичних осіб — 15 %, для юридичних — подвійна ставка єдиного податку.

Позитивним нововведенням для підприємців також є отримання «права на відпустку». Законом передбачається, що платники єдиного податку першої та другої груп, які не використовують працю найманих працівників, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також на період хвороби, підтвердженої копією листа (листами) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

Таким чином, нова модель спрощеної системи оподаткування розширює можливості малого бізнесу для її

застосування та знижує фіскальний тиск на них. Разом з тим змінами до ПКУ було переглянуто у бік зменшення перелік податків, які замінюють єдиний податок. Відтепер платники єдиного податку не сплачують лише такі податки і збори:

• податок на прибуток підприємств (для юридичних осіб);

• податок на доходи фізичних осіб у частині доходів, що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи;

• податок на додану вартість з операцій з постачання товарів, крім випадку, коли режим єдиного податку вимагає реєстрацію платником ПДВ (ставка у розмірі 3 % від доходу плюс ПДВ);

• земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності;

• збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

• збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Новацією стало виключення з єдиного податку єдиного соціального внеску, який відтепер має обліковуватися та сплачуватися окремо. Крім того, зі складу єдиного податку було виключено плату за користування надрами, збір за спеціальне використання води, збір за спеціальне використання лісових ресурсів, які також мають сплачуватися окремо і додатково до єдиного податку.

Законом також визначено сфери діяльності, на які спрощена система оподаткування не поширюється. До числа таких належать: проведення азартних ігор; обмін іноземної валюти; виробництво і продаж підакцизних товарів, дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; діяльність у сфері фінансового посередництва (крім діяльності у сфері страхування); діяльність з надання послуг пошти та зв’язку; діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату; діяльність з організації, проведення гастрольних заходів тощо.

Окремі обмеження встановлені персонально для фізичних осіб-підприємців. Відтепер спрощена система оподаткування для них не поширюється на діяльність у сфері технічних випробувань та досліджень, а також на операції з надання в оренду земельних ділянок, загальна площа яких перевищує 0,2 га, житлових приміщень, загальна площа яких перевищує 100 м2.

Для юридичних осіб також введено додаткові обмеження: не можуть використовувати спрощену систему оподаткування суб’єкти, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 %.

Крім того, не можуть бути платниками єдиного податку страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, реєстратори цінних паперів. Названі обмеження видаються цілком обґрунтованими, оскільки діяльність у вказаних сферах вимагає детального обліку та звітності.

Загалом модель спрощеної системи оподаткування стала досить компромісною. Вона враховує як побажання підприємців, так і фіскальні інтереси держави. Отже, існує надія, що її функціонування призведе до підвищення підприємницької активності та збільшення доходів бюджету.

4.8.

<< | >>
Источник: Молдован О.О.. Державні фінанси України: досвід та перспективи реформ : монографія / О. О. Молдован. - К. : НІСД,2011. - 380 с.. 2011

Еще по теме ЗМІНИ У СПРОЩЕНІЙ СИСТЕМІ ОПОДАТКУВАННЯ:

  1. § 4. Система оподаткування України
  2. ЗМІНИ В АДМІНІСТРУВАННІ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ
  3. Система оподаткування
  4. Теорії оподаткування землі
  5. Пропорційне, прогресивне, змішане, регресивне оподаткування
  6. Елементи системи оподаткування
  7. 6. Оподаткування імпортних операцій
  8. Типи операцій, які викликають зміни в балансі
  9. 7.2. Система оподаткування підприємницької діяльності в Україні
  10. 5. Особливості оподаткування експортних операцій
  11. Причини та порядок зміни розміру статутного капіталу господарських товариств
  12. Реформи системи оподаткування в країнах Вишеградської групи
  13. 3.1.2. Структурні зміни у бюджеті України за роки незалежності