<<
>>

Місцеві позики

Своєчасність здійснення виплат з місцевого бюджету значною мірою залежить від наявності високоліквідних активів які перебувають у розпорядженні органів місцевого самоврядування. їх тимчасова відсутність або недостатній обсяг призводять до порушення виконання запланованих заходів.

Уникненню даної ситуації значною мірою сприяє використання комунального кредиту.

Комунальний кредит - це сукупність економічних відносин між органами місцевого самоврядування, з одного боку, фізичними та юридичними особами - з іншого, при яких місцеве самоврядування частіше виступає як позичальник, рідше - як кредитор.

Основною передумовою існування комунального кредиту є постійне протиріччя між потребами органів місцевого самоврядування і реальними можливостями їх задоволення.

Основна відмінність між державним і комунальним кредитом полягає в продуктивному характері комунального кредиту. Державні позики випускаються, як правило, з метою покриття бюджетного дефіциту, а місцеві - для здійснення інвестиційних проектів.

У даний час місцеві позики, головним чином, здійснюються у формі випуску облігацій внутрішніх місцевих позик. Крім того, органи місцевого самоврядування мають право отримувати позики та кредитні лінії у фінансових установах.

Форми позик до місцевих бюджетів:

- випуск облігацій внутрішніх місцевих позик;

- отримання позик, кредитних ліній у фінансових установах.

Досить популярний (згідно зі світовою практикою) вид місцевих позик - грошово-речові лотереї. В Україні така діяльність є монополією держави і органами місцевого самоврядування такі позики не застосовуються.

Найчастіше місцеві позики здійснюються у вигляді випуску облігацій внутрішніх місцевих позик. їх життєвий цикл, так як і державних цінних паперів, складається з наступних стадій: емісія, розміщення, обіг, погашення.

Випуску облігацій внутрішньої місцевої позики передує визначення мети її випуску.

Наступними кроками є проведення економічного і фінансового аналізу проекту, визначення джерел погашення боргу, розрахунок впливу місцевої позики на доходи й видатки місцевого бюджету, аналіз фінансового ринку, розробка дизайну облігацій, умов їх випуску, визначення агентів з продажу облігацій, реєстраторів, агентів по здійсненню виплат, визначення юридичних аспектів випуску місцевої позики, формування механізму адміністрування продажу та виплат по місцевій позиці.

Важливою формою позик місцевих бюджетів є отримання позик, кредитних ліній у фінансових установах.

Основні вимоги до механізму місцевих позик:

- прозорість механізму та неупередженість при виборі виконавців проектів;

- здатність забезпечити акумулювання запланованої суми коштів (тобто дієвість);

- відносно невеликий розмір додаткових витрат за умов отримання найбільшого зиску (тобто ефективність);

- вкладання коштів у прибуткові проекти;

- чітке визначення джерел погашення боргу;

- відносно невелика тривалість позики - не більше, ніж період активного використання об'єкта, який споруджується.

Бюджетним кодексом України передбачено такі умови здійснення запозичень.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради можуть здійснювати внутрішні позик (крім позичок на покриття тимчасових касових розривів та позичок з інших бюджетів).

Зовнішні позики можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад 800 тисяч осіб; надходження від позик Автономної Республіки Крим місцевого самоврядування поступають у бюджет розвитку місцевих бюджетів.

Позики здійснюються лише на визначену мету і підлягають обов'язковому поверненню.

Держава не несе відповідальності із зобов'язань за запози- ками до місцевих бюджетів.

Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету.

Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10% видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, в якому планується обслуговування боргу.

Якщо графік погашення боргу порушений з вини позичальника, то відповідна рада позбавляється права здійснювати нові позики протягом наступних 5 років.

Місцеві позики поділяються на:

загальні - для обслуговування загальних або поточних потреб.

прибуткові - надаються під конкретний прибутковий проект.

проектні - для фінансування капіталомістких проектів; погашення проводиться за рахунок місцевих надходжень і держбюджету.

Для вітчизняної практики випуску місцевих позичок найбільш характерними є загальні та проектні позики. Умови випуску та обігу місцевих позик зводяться до таких:

- емітентам випуску є Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради;

- розміщення позик здійснюється на добровільних засадах;

- власниками позик є юридичні та фізичні особи, резиденти та нерезиденти України;

- позики випускаються в документарній або бездокументар- ній формі;

- мінімальна номінальна вартість облігації - не менше 1 гривні;

- джерелом погашення облігацій не можуть бути кошти від випуску нової місцевої позики: погашення будь-якими цінними паперами або їх конвертація в будь-які цінні папери забороняється;

- місцева позика надається за умови цільового характеру її використання;

- розмір випуску визначається під час затвердження місцевого бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України і не може уточнюватися під час внесення змін та доповнень місцевого бюджету;

- визначається зміст інформації про випуск облігацій місцевої позики;

- інформація про випуск облігацій місцевої позики підлягає опублікуванню і повинна бути зареєстрована в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку;

- бланки облігацій повинні мати відповідний ступінь захисту та певні реквізити;

- емітенти звітуються про розміщення та погашення облігацій місцевої позики;

- Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює контроль за випуском та обігом облігацій місцевої позики.

На даний час в Україні обсяги залучення місцевих позик незначні.

Основні причини недостатнього розвитку місцевих позик:

- нестабільність умов господарювання;

- нерозвинутість вітчизняного фондового ринку, зокрема вторинного, відсутність необхідної інфраструктури;

- нестабільність законодавчої бази, невизначеність та протиріччя окремих положень чинних законів у галузі цінних паперів і фондового ринку;

- слабке інформаційне забезпечення, відсутність об'єктивного і гласного рейтингу цінних паперів, який би систематично представлявся в засобах масової інформації;

- допущені раніше помилки і прорахунки в практиці випуску вітчизняних місцевих позик;

- відсутність обґрунтованої стратегії розвитку регіонів і міст України;

- недостатність досвіду у справі фінансування місцевих видатків за рахунок випуску облігацій і небажання місцевих органів приймати на себе ризик від невиконання своїх зобов'язань.

Вітчизняна практика використання місцевих позик органами місцевого самоврядування виявила ряд окремих недоліків, зокрема:

- первинне розміщення було надто тривалим і в неповному обсязі;

- виявлені неточності і помилки в підготовці документації;

- недостатня інформація про емісію;

- нечітко визначені гарантії забезпечення позики, відповідальність емітентів та механізм стягнення боргів за облігаціями;

- відсутність пільг для покупців облігацій;

- не передбачено механізму дострокового погашення позики.

3.3.

<< | >>
Источник: Бечко П.К., Ролінський О.В.. Місцеві фінаси. Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури,2007. - 192 с.. 2007

Еще по теме Місцеві позики:

  1. Класифікація державних позик і джерела їх погашення
  2. 7.2. Державні позики та їх класифікація
  3. 5.6. МІСЦЕВІ ПОДАТКИ І ЗБОРИ
  4. ТЕМА 8. МІСЦЕВІ ФІНАНСИ
  5. Місцеві бюджети, їх доходи та видатки
  6. Місцеві державні адміністрації
  7. Місцеві фінанси як фіскальний інструмент
  8. Місцеві фінанси як інструмент фінансування суспільних послуг
  9. Місцеві бюджети як самостійний інститут у структурі місцевих фінансів
  10. 2.9. Державні і місцеві цільові фонди
  11. Місцеві бюджети в бюджетній системі сучасної України
  12. Тема 1. Місцеві фінанси в економічній системі держави
  13. Місцеві фінанси як інструмент економічного зростання
  14. 9.4. Місцеві бюджети як фінансова основа соціально-економічного розвитку регіонів
  15. Місцеві фінанси як інструмент перерозподілу ВВП