<<
>>

Місцеві бюджети як самостійний інститут у структурі місцевих фінансів

Тема 3 Місцеві бюджети як основа фінансової бази місцевих органів влади

Мета заняття поглибити, систематизувати та закріпити знання про місцеві бюджети у складі бюджетної системи, їх структуру, принципи формування

План вивчення теми

1.

Принципи формування місцевих бюджетів України.

2. Місцеві бюджети як економічна категорія.

3. Права та обов’язки місцевих органів влади та управління щодо формування і використання бюджетів. Методичні рекомендації до самостійної роботи

При розкритті сутності місцевих бюджетів слід виходити з того, що місцеві бюджети, з одного боку, є складовою частиною бюджетної системи держави, а з іншого — складовою частиною місцевих фінансів і віддзеркалюють певну систему економічних відносин. Ці економічні відносини виникають у двох площинах: у процесі формування доходів різних рівнів місцевих бюджетів, і при їх використанні як цільових фондів грошових коштів місцевих органів самоврядування. Незважаючи на велику різницю між доходами і видатками місцевих бюджетів, характерним для цих двох напрямів є те, що вони — носії розподільних відносин і мають однакове призначення — найповніше задовольняти потреби регіону. У процесі розподілу вартості валового внутрішнього продукту шляхом формування та використання місцевих бюджетів грошові відносини виникають між бюджетами середньої ланки та вищими бюджетами, підприємствами комунальної форми власності, закладами соціально-культурної сфери та населенням регіону. Тому особливістю місцевих бюджетів є те, що вони відображають певну чітко обмежену частину грошових відносин, які функціонують на окремій території.

Не менш важливою особливістю функціонування місцевих бюджетів є те, що вони забезпечують матеріальну незалежність органів місцевого самоврядування, і безпосередньо їм підпорядковані.

Це дає змогу місцевим органам самоврядування бути організаторами цих бюджетних відносин. Особливістю місцевих бюджетів є і те, що всі їх ланки органічно зв’язані не тільки між собою, а й з установами та підприємствами всіх форм власності, які функціонують на території регіону. Цей зв’язок проходить через два основні канали розподілу створеної вартості — надходженнями в бюджет і фінансуванням з бюджету. Сукупність особливостей розподільчих відносин, які виникають у процесі формування та використання місцевих бюджетів, дає можливість виділити їх з місцевих фінансів і бюджетної системи країни в окрему економічну категорію.

Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок, що місцеві бюджети як економічна категорія відображають грошові відносини, що виникають між місцевими органами самоврядування та суб’єктами розподілу створеної вартості в процесі формування територіальних фондів грошових коштів, які використовуються для соціально-економічного розвитку регіонів та поліпшення добробуту їх населення.

Бюджетні відносини матеріалізуються у формі грошових коштів тієї чи іншої території та оформлюються у вигляді плану. Як фінансовий план місцевий бюджет являє собою систему організованих органами місцевого самоврядування заходів щодо соціального й економічного розвитку регіону і складається з двох частин — доходів і видатків. Місцеві бюджети є основними фінансовими планами кожної адміністративно-територіальної одиниці, це пов’язано ще й з тим, що через місцеві бюджети перерозподіляється майже п’ята частина валового внутрішнього продукту країни.

Структура місцевих бюджетів складається відповідно до чинного Бюджетного кодексу України, де до місцевих бюджетів віднесено: республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні та сільські бюджети. Місцеві бюджети в Україні є найчисельнішою ланкою її бюджетної системи Бюджети різних рівнів складаються із загального і спеціального фондів.

В Україні існує система так званих зведених бюджетів.

До місцевих зведених бюджетів в Україні відносять:

· бюджет Автономної Республіки Крим;

· бюджет області;

· бюджет району;

· бюджет міста з районним поділом.

Бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського значення.

Бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.

Бюджет району включає показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району.

Бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу.

В основу бюджетного устрою в Україні відповідно до Бюджетного кодексу покладені такі принципи:

· принцип єдності бюджету, що означає існування єдиного рахунка доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Єдність бюджетної системи забезпечується також єдиною правовою базою, єдиною бюджетною класифікацією, єдиною грошовою систе­мою, єдиною соціально-економічною політикою;

· принцип збалансованості — повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень до бюд­жету на відповідний бюджетний період;

· принцип самостійності — Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами Державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави;

· принцип повноти — включенню до складу бюджетів підлягають усі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, ор­ганів місцевого самоврядування;

· принцип обґрунтованості — бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держа-ви та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

· принцип ефективності — при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

· принцип субсидіарності — розподіл видів видатків між Державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами має ґрунтуватись на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;

· принцип цільового використання бюджетних коштів — бюджетні кошти використовуються тільки на цілі визначені бюджетними призначеннями;

· принцип справедливості і неупередженості — будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

· принцип публічності та прозорості — Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідними радами;

принцип відповідальності учасників бюджетного процесу — кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії, або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Основні права та обов’язки місцевих органів самоврядування щодо формування і використання місцевих бюджетів передбачені Конституцією України, Бюджетним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також законодавством про податкову систему України. Згідно з цими законодавчими актами місцеві органи самоврядування мають право: самостійно розробляти, затверджувати і виконувати свої місцеві бюд­жети, при цьому в процесі виконання бюджетів можуть вноситися відповідні корективи та уточнення, які приймаються в межах компетенції і в інтересах держави та населення відповідної території; визначати зі своїх бюджетів обсяг фінансування соціально-культурних закладів та планувати їх подальший розвиток у межах визначених бюджетних доходів, наданих дотацій, субвенцій і залучених коштів; визначати напрями використання коштів бюджетів на інвестиції, власні цільові програми, а також спільні програми з органами влади інших адміністративно-територіальних одиниць; на зовнішньоекономічну діяльність, заходи щодо охорони навколишнього середовища, відновлення пам’яток природи і культури, благоустрій міст, селищ та сіл, утримання та капітальний ремонт житлового фонду, об’єктів комунального призначення, мережі шляхів відповідного підпорядкування, установ та закладів освіти, охорони здоров’я соціального забезпечення науки і культури, спорту, засобів масової інформації, на утримання органів державної влади та самоврядування, захист прав споживачів та на інші цілі.

Крім того, місцеві органи самоврядування мають право в межах наявних коштів збільшувати видатки на утримання житлово-комунального господарства, установ та закладів освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, науки і культури, спорту, охо­рони навколишнього природного середовища тощо.

Місцеві органи самоврядування можуть визначати у встановленому порядку в межах додатково вишуканих протягом року коштів додаткові пільги на допомогу громадянам, які потребують соціального захисту.

Обласні та районні органи самоврядування мають право розподіляти бюджетні кошти між територіальними громадами, визначати розміри дотацій, субвенцій бюджетам нижчого територіального рівня та їх цільове використання, утворювати у складі свого бюджету резервні та інші цільові фонди, передбачені за-конодавством.

Органи місцевого самоврядування мають право залучати до своїх бюджетів кошти інших бюджетів та підприємств на договірних засадах для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм. Слід зазначити, що свої права на складання і виконання місцевих бюджетів обласні та районні ради делегують відповідним державним адміністраціям. Доходи, додатково одержані в процесі виконання місцевих бюд­жетів, вилученню не підлягають. Органи місцевого самоврядування мають право встановлювати місцеві податки і збори, які зараховуються до відповідних місцевих бюджетів. Питання для самоконтролю

1. Розкрийте сутність місцевих бюджетів як економічної категорії.

2. Назвіть принципи бюджетного устрою. В чому їх сутність?

3. Розкрийте права місцевих органів влади та управління щодо формування і використання бюджетів.

4. Як забезпечується принцип самостійності під час розробки та використання бюджетів усіх рівнів.

Завдання до самостійної роботи

1. Скласти словник термінів, понять:

- місцевий бюджет;

- загальний фонд;

-спеціальни фонд;

- бюджет Автономної Республіки Крим;

- бюджет області;

- бюджет району;

- бюджет міста з районним поділом;

- бюджетні права;

- резервний фонд

2. Розв’язати тестові завдання:

1. Що включають бюджети місцевого самоврядування?

а) бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

б) бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань;

в) бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах та їх об’єднань.

2. Найчисленнішою групою місцевих бюджетів є:

а) сільські, селищні та міські;

б) обласні та міські;

в) сільські та міські;

г) сільські та селищні.

3. Які органи забезпечують виконання місцевих бюджетів?

а) Верховна рада Автономної республіки Крим, обласні, районні, міські ради;

б) місцеві фінансові органи;

в) рада міністрів Автономної республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад.

4. Є такі види місцевих бюджетів:

а) центральні та місцеві бюджети;

б) регіональні та місцеві бюджети;

в) обласні, міські, районні, селищ і сіл.

г) обласні, районні, міські, районів у містах, селищ і сіл, Республіканський Криму;

д) централізовані та децентралізовані бюджети.

5. Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною:

а) загального фонду місцевих бюджетів;

б) спеціального фонду державного бюджету;

в) спеціального фонду місцевих бюджетів.

6. Всього місцевих бюджетів в Україні нараховується:

а) 25%;

б) понад 13 тисяч;

в) 1000;

г) вірної відповіді немає.

7. Резервний фонд бюджету не може перевищувати:

а) 5% обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету;

б) 1% обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету;

в) 20% обсягу видатків спеціального фонду відповідного бюджету;

г) 1% обсягу видатків спеціального фонду відповідного бюджету.

8. Специфіка місцевого бюджету полягає в:

а) обов’язковому схвалені представницьким органам місцевої влади;

б) обов’язковому схвалені парламентом;

в) обов’язково схвалені Кабінетом Міністрів України.

9. Який показник характеризує обсяг функцій, які забезпечуються органами місцевого самоврядування поза межами прямого державного контролю?

а) показник питомої ваги обов’язкових видатків;

б) показник питомої ваги видатків на реалізацію власних повноважень;

в) показник питомої ваги власних доходів.

10.Для здійснення яких видатків формується резервний фонд бюджету?

а) непередбачених видатків, що не мають постійного характеру;

б) видатків, які не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету;

в) вірно а, б.

9. Згідно з якою теорією, що пояснюють сутність та природу місцевого самоврядування як форми місцевої влади, органи місцевого самоврядування не підпорядковані державній владі?

а) теорія природних прав громади;

б) державна теорія місцевого самоврядування;

в) теорія громадського самоврядування

10.Специфіка місцевого бюджету полягає в:

а) обов’язковому схвалені представницьким органам місцевої влади;

б) обов’язковому схвалені парламентом;

в) обов’язково схвалені Кабінетом Міністрів України.

3. Підготовка до семінарського заняття за темою.

Бібліографічний список

[1,2,4,5,6,7,8,9, 11, 24,25,26,28,29,30, 33,34,35,37,38,39]

Тема 4 Формування дохідної бази місцевих бюджетів

Мета заняття поглибити, систематизувати та закріпити знання студентів про особливості формування та склад доходів місцевих бюджетів

План вивчення теми

1. Особливості формування доходів місцевих бюджетів.

2. Методи мобілізації грошових коштів до місцевих бюджетів.

3. Податкові та неподаткові методи формування доходів місцевих бюджетів.

4. Участь органів місцевого самоврядування у фінансово-кредитних відносинах.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Особливості формування доходів місцевих бюджетів полягають у розмежуванні кола повноважень між центральними та місцевими органами влади. Згідно з чинним законодавством сфери діяльності та завдання органів місцевого самоврядування поділяються на власні та делеговані повноваження. З метою виконання власних завдань органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції самостійно визначають мінімальний обсяг фінансових ресурсів.

Як економічна категорія, доходи місцевих бюджетів відображають відносини щодо формування та використання фінансових ресурсів на регіональному рівні, призначених для реалізації функцій місцевих органів влади.

Способи мобілізації грошових коштів до доходної частини місцевих бюджетів базуються на загальних методах та джерелах фінансування. До них належать:

· пряме вилучення доходів з комунального сектора;

· отримання доходів від комунального майна та власних пос­луг;

· перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб за допомогою податків;

· залучення муніципальних позик.

Відповідно до статті 9 Бюджетного кодексу України доходи місцевих бюджетів класифікуються за такими групами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі.

Неподатковими надходженнями визнаються:

· доходи від власності та підприємницької діяльності;

· адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

· надходження від штрафів та фінансових санкцій;

· інші неподаткові надходження.

Між ланками бюджетної системи різних рівнів доходи розподіляються згідно з загальнодержавними законами, а всередині ланки — відповідно до рішень місцевих органів влади.

До закріплених належать доходи, які на довготривалій основі передаються до місцевих бюджетів у повному розмірі або за єдиною часткою для всіх регіонів.

До регулюючих відносять загальнодержавні податки, які згідно з нормативами відрахувань розподіляються між різними рівнями бюджетної системи. Розміри відрахувань визначаються Верховною Радою України, виходячи з відповідних соціально-економіч­них нор­мативів бюджетної забезпеченості населення і стану місцевих джерел доходів.

До власних доходів зараховують місцеві податки і збори, платежі, що встановлюються місцевими органами влади, доходи комунальних підприємств, доходи від майна, що належить місцевим органам влади.

Важливим дохідним джерелом місцевих бюджетів є кошти, що передаються до них з Державного бюджету, які в бюджетній практиці називаються бюджетними трансфертами.

Доходи місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу поділяються на дві частини:

- доходи, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів– (ст. 64-66 БКУ).

- доходи, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів – (ст. 68,69 БКУ).

Доходи кошика №1 спрямовується на фінансування повноважень, делегованих державою місцевим бюджетам (ст. 64-66 БКУ).

Доходи кошика №2 витрачаються на виконання власних повноважень (ст. 68,69 БКУ).

Участь органів місцевого самоврядування у фінансово-кредитних відносинах

Рада або за її рішенням інші органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства можуть випускати місцеві позики, лотереї та цінні папери, отримувати позички з інших бюджетів на покриття тимчасових касових розривів з їх погашенням до кінця бюджетного року, а також отримувати кредити в банківських установах.

Органи місцевого самоврядування можуть у межах законодавства створювати комунальні банки та інші фінансово-кредитні установи, виступати гарантами кредитів підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміщувати належні їм кошти в банках інших суб’єктів права власності, отримувати відсотки від їх доходів відповідно до законодавства з зарахуванням їх до доходної частини відповідного місцевого бюджету.

Економічна спрямованість цієї діяльності проявляється в тому, що інвестор вкладає гроші на певний термін, сума підлягає поверненню, інвестиції приносять дохід, гроші вкладаються під певні гарантії місцевих органів влади. При цьому враховуються економічні інтереси як інвестора — отримання прибутку, збереження грошей у кругообігу господарського суб’єкта чи домогосподарства, так і емітента.

Питання для самоконтролю

1. В чому полягають особливості формуванні доходів місцевих бюджетів?

2. Назвіть методи мобілізації грошових коштів до місцевих бюджетів.

3. За якими групами класифікуються доходи місцевих бюджетів відповідно до статті 9 Бюджетного кодексу України?

4. Які місцеві податки і збори справляються в регіоні? Дайте їм характеристику.

Завдання до самостійної роботи

1. Скласти словник термінів, понять:

- доходи бюджетів;

- власні доходи місцевих органів влади;

- податкові надходження;

- неподаткові надходження;

- доходи від операцій з капіталом;

- офіційні трансферти;

- місцеві податки і збори;

- місцеві позики.

2. Розв’язати тестові завдання:

1. До доходів, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, відносяться:

а) податок на доходи фізичних осіб;

б) місцеві податки та збори;

в) надходження адміністративних штрафів;

г) єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва.

2. До доходів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, не відноситься:

а) податок на доходи фізичних осіб;

б) плата за торгівельний патент;

в) державне мито;

г) податок на прибуток підприємств комунальної форми власності.

3. З якого моменту податки, збори та інші доходи визнаються зарахованими в дохід місцевого бюджету?

а) з моменту зарахування на рахунок відповідного бюджету;

б) з моменту зарахування на аналітичні рахунки в управліннях Державного казначейства;

в) вірні відповіді а, б.

4. Що покладено в основу визначення обсягу кошику доходів відповідного бюджету?

а) кількість споживачів соціальних послуг;

б) індекс відносної податкоспроможності;

в) коефіцієнт вирівнювання.

5. На підставі чого визначається факт перевиконання доходної частини місцевого бюджету?

а) на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу;

б) на підставі офіційних аудиторських висновків;

в) на підставі офіційних висновків фіскальних органів.

3. Підготовка до практичного заняття за темою.

Бібліографічний список

[1,2,3,4,5,6,7,8,9, 24,25,26,28,29,30, 31,32,33,34,35,37,38,39]

Тема 5

Система видатків місцевих бюджетів

Мета заняття поглибити, систематизувати та закріпити знання студентів про склад, структуру, фінансування видатків місцевих бюджетів

План вивчення теми

1. Склад та структура видатків місцевих бюджетів.

2. Фінансування власних та делегованих державою повноважень, порядок їх здійснення та законодавче закріплення.

3. Поняття бюджетних призначень (бюджетних повноважень).

4. Розпорядники бюджетних коштів.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При розгляді теми необхідно звернути увагу на те, що видатки місцевих бюджетів – це економічні відносини, які виникають у зв’язку з фінансуванням власних і делегованих повноважень місцевих органів влади.

Є ще одне означення: видатки бюджету згідно з Бюджетним кодексом – це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Розмежування видатків, делегованих місцевому самоврядуванню, між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача.

Для більш детального з’ясування ролі бюджетних видатків студентам потрібно розглянути їх класифікацію.

Класифікація видатків місцевих органів влади

Залежно від завдань · обов’язкові видатки: видатки, спрямовані на виконання обов’язкових завдань, які покладаються на всі органи місцевої влади з метою забезпечення певних стандартів послуг у масштабах всієї країни;

· видатки, що здійснюються для реалізації завдань у межах власної компетенції, а також так званих добровільних або факультативних обов’язків;

· видатки для реалізації делегованих (доручених) центральною владою завдань.

Відповідно до економічного призначення поточні (адміністративні) видатки; капітальні (інвестиційні) видатки

Згідно зі статтею 61 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» видатки всіх бюджетів поділяються окремо на поточні видатки і видатки розвитку.

Поточні видатки — це витрати бюджету на фінансування мережі підприємств, установ, організацій та органів, які діють на початок бюджетного періоду, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення, утримання апарату управління та служб органів місцевого самоврядування, соціального обслуговування та інших заходів. Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, і не належать до бюд­жету розвитку До видатків розвитку належать витрати на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, субвенції, кошти на реалізацію програми соціально-економічного розвитку міста, капіталь­не будівництво, придбання обладнання, транспортних засобів та іншої техніки, інші видатки на розширене відтворення, а також на фінансування субвенцій та на сплату основної частини боргу органів місцевого самоврядування. При нестачі основних поточних доходів бюджет розвитку може балансуватися за рахунок установлення місцевою владою нових місцевих податків, випуску позик, отримання субсидій і субвенцій з державного бюджету.

Бюджет розвитку має фінансувати розширене відтворення всіх сфер діяльності на місцевому рівні. Його бюджетні пріоритети можуть змінюватись залежно від того, як виконується поточний бюджет. Основними принципами бюджету розвитку є: тісний зв’я­зок з поточним бюджетом; зміна бюджетних пріоритетів; виконання в міру надходження коштів; напрями використання бюд­жету розвитку; капітальні вкладення на розвиток виробництва; витрати на капітальний ремонт.

Співвідношення між поточним бюджетом і бюджетом розвитку нестабільне і в основному залежить від досягнутого рівня економічного та соціального розвитку регіону.

Склад видатків місцевих бюджетів визначено в Бюджетному кодексі України

До видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансферті, належать видатки

(Ст.88-90 БКУ)

До видатків, що НЕ враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

(Ст. 91 БКУ)

1) державне управління;

2) освіту;

3) охорону здоров’я;

4) соціальний захист та соціальне забезпечення;

5) фізичну культуру і спорт;

6) культуру і мистецтво;

7) місцеву міліцію.

1) місцеву пожежну охорону;

2) позашкільну освіту;

3) соціальний захист та соціальне забезпечення:

а) програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

б) місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення;

в) програми соціального захисту малозабезпеченої категорії учнів професійно-технічних навчальних закладів;

4) місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;

5) культурно-мистецькі програми місцевого значення;

6) програми підтримки кінематографії та засобів масової інформації місцевого значення;

7) місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту;

8) типове проектування, реставрацію та охорону пам'яток архітектури місцевого значення;

9) транспорт, дорожнє господарство:

10) заходи з організації рятування на водах;

11) обслуговування боргу органів місцевого самоврядування;

12) програми природоохоронних заходів місцевого значення;

13) управління комунальним майном;

14) регулювання земельних відносин;

15) інші програми, затверджені відповідною радою згідно із законом.

Передача видатків на виконання делегованих державних повноважень

1. Передача прав на здійснення видатків на виконання делегованих державних повноважень до бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань може здійснюватися за рішеннями районної або міської (міст республіканського чи міст обласного значення) ради з відповідними коштами у вигляді бюд­жетного трансферту.

2. Міські (міст республіканського та міст обласного зна- чення) ради можуть передати частину видатків на виконан- ня делегованих державних повноважень районній раді з від- повідними коштами районному бюджету у вигляді бюджет- ного трансферту. Районні ради можуть передавати частину видат­ків на виконання делегованих державних повноважень міській раді (міста республіканського та міста обласного значення) з відповідними коштами міському бюджету у вигляді бюд- жетного трансферту. Ця передача здійснюється на підставі спільних рішень відповідних рад і шляхом укладення дого- вору.

3. Якщо інше не визначено договором, розмір переданих коштів на виконання делегованих державних повноважень має бути пропорційний частці користувачів зазначеними послугами в пов­ній вартості цих послуг, розрахованих за фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості для органу влади Автономної Рес­публіки Крим чи органу місцевого самоврядування, який передає ці повноваження.

4. Якщо на території міста (республіканського (Автономної Республіки Крим) чи міста обласного значення) чи району недостатньо бюджетних установ, які забезпечують надання послуг, визначених пунктом 2 частини першої статті 86 Бюджетного кодексу в обсязі, визначеному фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості, обчислений обсяг видатків на фінансування цих послуг ураховується при визначенні бюджетного трансферту бюджету, з якого утримуються бюджетні установи, що надають ці послуги.

5. Усі угоди про передачу видатків на виконання делегованих державних повноважень укладаються до першого серпня року, що передує плановому.

Розпорядники бюджетних коштів – бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету. Залежно від ступеня підпорядкованості та обсягу наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте основні принципи формування видаткової частини місцевих бюджетів.

2. Розкрийте зміст нормативного методу планування видатків місцевих бюджетів.

3. В чому полягає зміст розрахунково-аналітичного методу планування видатків місцевих бюджетів?

4. Охарактеризуйте метод економіко-математичного моделювання планування видатків місцевих бюджетів.

5. Назвіть склад видатків місцевих бюджетів, які враховуються та не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

6. Дайте визначення розпорядників бюджетних коштів.

Завдання до самостійної роботи

1. Вивчити основні терміни та скласти термінологічний словник за темою:

- видатки бюджетів;

- бюджетні призначення;

- бюджетні зобовязання;

- бюджетні асигнування;

- поточні видатки;

- видатки розвитку;

- категорії видатків;

- обовязкові видатки;

- делеговані державні повноваження;

- розпорядники коштів.

2. Розв’язати тестові завдання:

1. Назвіть основні критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами.

а) принцип субсидіарності;

б) повнота надання послуг;

в) вірно а, б.

2. За рахунок яких коштів проводиться фінансування місцевих програм соціального захисту окремих категорій населення?

а) за рахунок доходів, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів;

б) за рахунок субвенції з Державного бюджету;

в) вірно а, б.

3. Чи допускається фінансування окремих бюджетних установ з різних бюджетів?

а) заборонено;

б) заборонено, крім визначених Законом про Державний бюджет;

в) вірної відповіді немає.

4. Бюджетні асигнування – це:

а) повноваження розпоряднику бюджетних коштів на прийняття зобов’язання та витрачення бюджетних коштів у процесі виконання бюджету;

б) усі платежі з державного та місцевого бюджетів;

в) надходження та платежі у зв’язку зі зміною обсягу державного боргу, які використовуються для покриття різниці між доходами та видатками бюджету.

5. Основним документом, який надає бюджетній установі повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків є:

а) бюджетний розпис;

б) кошторис бюджетної установи;

в) зведений кошторис бюджетної установи.

3. Підготовка до практичного заняття за темою.

Бібліографічний список

[1, 5,6,7,8,9,16,17,24,25,26,27,28,29,30, 31,32,33,34,35,37,38,39]

Тема 6

Фінансове вирівнювання та бюджетне регулювання

Мета заняття поглибити, систематизувати та закріпити знання про бюджетне регулювання, необхідність й організацію бюджетного вирівнювання

План вивчення теми

1. Бюджетне регулювання.

2. Інструменти бюджетного регулювання у взаємовідносинах місцевих бюджетів з Державним бюджетом.

3.Стимулювання до заощадження коштів і мобілізації доходів місцевих бюджетів.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Бюджетне регулювання – це система передачі частки коштів вищих бюджетів для збалансування нижчих бюджетів. Воно відбиває економічні відносини, пов’язані з територіальним розподілом та перерозподілом національного доходу для забезпечення необхідними коштами потреб соціально-економічного розвитку та соціального захисту населення відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

У зв’язку з нестачею власних доходів у переважній більшості місцевих бюджетів при складанні та затвердженні цих бюджетів великого значення у їх збалансуванні надають бюджетному регулюванню.

В процесі бюджетного регулювання важливо правильно й оптимально обрати форми, визначити джерела та обсяги коштів, які спрямовуватимуться для збалансування кожного бюджету зокрема. Від цього залежать фінансові можливості відповідних органів місцевого самоврядування й органів виконавчої влади, зосередження їхньої уваги на збільшенні доходів бюджету, економному, раціональному, цільовому та ефективному використанні бюджетних коштів, якісному виконанню бюджетів.

Індекс відносної податкоспроможності є коефіцієнтом, що визначає рівень податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці у порівнянні з аналогічним середнім показником по Україні у розрахунку на одного мешканця. Індекси відносної податкоспроможності відповідних бюджетів не можуть змінюватися і переглядатися частіше, ніж раз на три роки.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості – це гарантований державою в межах наявних бюджетних ресурсів рівень фінансового забезпечення повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості визначається шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, на кількість мешканців чи споживачів соціальних послуг тощо. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості для місцевих бюджетів коригуються коефіцієнтами, що враховують відмінності у вартості надання соціальних послуг.

Розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним та місцевими бюджетами здійснюється за формулою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2001р. №1195.

Обсяг дотації вирівнювання з державного бюджету, що надається бюджету Автономної Республіки Крим, обласного, бюджету м. Києва і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджету району, або коштів, що передаються з цих бюджетів до державного бюджету,(Ті) визначається як різниці між розрахунковим показником обсягу видатків, що враховуються при визначенні трансфертів (відповідно до статей 88-90 Бюджетного кодексу) (Vi) та прогнозним показником обсягу доходів, що акумулюються на її території, (Di) із застосуванням коефіцієнта вирівнювання (аі) за такою формулою:

Ti=ai(Vi-Di),

де Ті – обсяг трансферту для окремого бюджету;

Vi – розрахунковий обсяг видатків, що враховуються при визначенні трансфертів, для кожного бюджету;

Di – прогнозний обсяг доходів, що враховуються при визначенні трансфертів, для окремого бюджету;

аі – коефіцієнт вирівнювання.

Коефіцієнт вирівнювання застосовується до обчисленого за формулою обсягу дотації вирівнювання і визначається в межах від 0,60 до одиниці.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність міжбюджетних відносин?

2. Якими нормативно-правовими документами регламентуються міжбюджетні відносини у нашій державі?

3. Дайте визначення бюджетного регулювання.

4. Охарактеризуйте методи бюджетного регулювання.

5. Охарактеризуйте поняття «фінансове вирівнювання».

Завдання до самостійної роботи

1. Вивчити основні терміни та скласти термінологічний словник за темою:

-міжбюджетні відносини;

-бюджетне регулювання;

-вертикальне бюджетне регулювання;

-горизонтальне бюджетне регулювання;

-фінансове вирівнювання;

-фінансовий норматив бюджетної забезпеченості;

-дотації вирівнювання;

-субвенції;

-коригуючі коефіцієнти.

2. Розв’язати тестові завдання:

1. Метою регулювання міжбюджетних відносин є:

а) забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених за бюджетами та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень;

б) розмежування доходів та видатків між ланками бюджетної системи;

в) підтримка «бідних» у фінансовому розумінні територій (відповідних бюджетів) та вилучення коштів у «багатих» в фінансовому розумінні територій (з відповідних бюджетів).

2. Чи передбачено Бюджетним кодексом надання позичок з одного бюджету іншому?

а) так;

б) ні;

в) так, виключно на покриття тимчасових касових розривів.

3. Кошти, які безоплатно передаються з одного бюджету до іншого, це:

а) міжбюджетні трансферти;

б) дотація вирівнювання;

в) субвенції.

4. Чи можуть надаватися субвенції на виконання інвестиційних проектів з місцевого бюджету іншому?

а) ні, заборонено Бюджетним кодексом;

б) так, на підставі договору;

в) вірної відповіді немає.

5. На яких засадах надаються субвенції з Державного бюджету на виконання інвестиційних проектів?

а) на засадах конкурентності між бюджетами;

б) на засадах пріоритетності;

в) на засадах платності.

7.Напрями перерозподілу бюджетних ресурсів:

а) від відносно «бідних» у фінансовому розумінні територій до «багатих» територій;

б) від відносно «багатих» у фінансовому розумінні територій до «бідних» територій;

в) від відносно «бідних» у фінансовому розумінні територій до інших «бідних» територій;

г) від відносно «багатих» у фінансовому розумінні територій до інших «багатих» територій.

8.Остаточне збалансування бюджетів одного рівня проводиться:

а) на початку бюджетного року;

б) протягом бюджетного року;

в) наприкінці бюджетного року.

9.Які трансферти передбачені в Державному бюджеті?

а) дотації вирівнювання;

б) кошти, що передаються до Державного бюджету;

в) вірно а, б.

3. Підготовка до семінарського заняття за темою.

Бібліографічний список

[1, 5,6,7,8,9,10, 18,24,25,26,27,28,29,30, 31,32,33,34,35,37,38,39]

Тема 7 Бюджетний процес на місцевому рівні

Мета заняття поглибити, систематизувати та закріпити знання про бюджетний процес на місцевому рівні та його етапи

План вивчення теми

1.Порядок складання проектів місцевих бюджетів, їх взаємозв’язок з проектом Державного бюджету та програмами економічного і соціального розвитку регіонів.

2. Облік бюджетних забов’язань та контроль бюджетних призначень.

3.Порядок розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

. Методичні рекомендації до самостійної роботи

При вивченні теми необхідно ознайомитись зі статтями 109-125 Бюджетного кодексу України.

Складанню проектів місцевих бюджетів передує розроблення прогнозних показників плану економічного і соціального розвитку відповідних територіальних одиниць. Ці показники є основою для створення проектів їх бюджетів.

Проект рішення про місцевий бюджет перед його розглядом на сесії відповідної ради схвалюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією, чи виконавчим органом відповідної ради.

При складанні проекту рішення про місцевий бюджет визначається загальна сума доходів і видатків (з розподілом на загальний та спеціальний фонди), а також з розподілом видатків на поточні і капітальні, крім того, показується граничний обсяг річного дефіциту або профіциту бюджету і боргу на кінець наступного бюджетного періоду, бюджетні призначення головним розпорядникам коштів за бюджетною класифікацією, призначення міжбюджетних трансфертів, перелік захищених статей.

Затвердження обласних і районних бюджетів відбувається відповідною радою не пізніше, ніж у двотижневий термін після офіційного опублікування закону про Державний бюджет України, а бюджетів районів у містах, селищ або сіл, не пізніше, ніж у двотиж­невий термін після затвердження районного чи міського бюджету

Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято відповідне рішення про місцевий бюджет, то місцеві державні адміністрації мають право здійснювати видатки з відповідного бюджету лише на цілі, які визначені бюджетом попереднього періоду, при цьому щомісячні видатки не можуть перевищувати 1/12 обсягів видатків. Проводити капітальні видатки до прийняття рішення про бюджет забороняється.

Основне завдання організації та управління виконанням відповідного місцевого бюджету полягає в забезпеченні відповідності діяльності розпорядників бюджетних коштів зазначеній меті та завданням.

Виконання місцевих бюджетів здійснює Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації і виконавчі органи відповідних рад. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України. Місцеві бюджети виконуються згідно з розписом, затвердженим керівником місцевого фінансового органу, який протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням. Під час виконання місцевого бюджету фінансовий орган здійснює його прогнозування та аналіз доходів і видатків. Податки, збори та інші надходження до доходів місцевого бюджету зараховуються на рахунок, відкритий у територіальному органі Державного казначейства України.

Вивчаючи тему необхідно розглянути основні положення по формуванню єдиної бази даних мережі розпорядників бюджетних коштів, організації роботи щодо забезпечення обліку бюджетних асигнувань та контролю за їх дотриманням, а також порядку оформлення змін, що виникають у процесі виконання державного бюджету. Крім цього потрібно розглянути порядок організації роботи органів Державного казначейства щодо обліку та консолідації інформації за зобов’язаннями розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, порядок перерахування дотацій місцевим бюджетам, здійснення видатків за рахунок загального і спеціального фонду тощо.

Потрібно відмітити, що для обліку операцій з виконання кошторисів доходів та видатків коштів одержувачів до кожного аналітичного рахунку відкриваються особові картки за кодами бюджетної класифікації. Відображені у цих особових картках облікові дані повинні відповідати аналогічним даним оборотно-сальдової відомості і сальдової відомості, що є підставою для складання органами Державного казначейства звітності про виконання бюджету.

Правила ведення синтетичного та аналітичного обліку проведених видатків установлені Державним казначейством України.

Звіти органів Державного казначейства складаються за формами та в порядку згідно з чинним законодавством. Основним принципом складання форм фінансової звітності є використання економічних показників безпосередньо із баз даних Державного казначейства. Згідно з цим принципом Державне казначейство встановлює конкретні форми звітності на підставі значень економічних показників, які містяться у базі даних.

Періодичність, структура та терміни подання звітності про виконання місцевих бюджетів визначаються Державним казначейством України відповідно до вимог Бюджетного кодексу України. Територіальні органи Державного казначейства України складають та подають відповідним місцевим органам баланси, звіти про виконання місцевих бюджетів. Квартальні та річні звіти про виконання місцевого бюджету подаються до Верховної Ради Автономної Республіки Крим або іншої відповідної ради Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією, виконавчими органами відповідної ради чи міськими, селищними виконавчими органами або сільськими головами, коли немає виконавчих органів, у двомісячний строк після завершення бюджетного періоду. Перевірка звіту здійснюється Рахунковою палатою Автономної Республіки Крим чи комісією з питань бюджету відповідної ради, після чого ці ради затверджують звіт про виконання бюджету або прий­мають інше рішення з цього приводу.

При розгляді теми необхідно звернути увагу на те, що важливе значення для ефективного забезпечення бюджетного процесу мають бюджетні повноваження місцевих фінансових органів.

До бюджетних повноважень місцевих фінансових органів належить:

- складання проекту бюджету відповідного рівня;

- підготовка проекту рішення місцевої ради про затвердження місцевого бюджету відповідного рівня та подання його на схвалення відповідному виконавчому органу місцевої ради чи місцевій державній адміністрації;

- здійснення методичного керівництва в галузі територіально-фінансового планування;

- складання і затвердження бюджетного розпису;

- забезпечення виконання бюджету;

- здійснення інших повноважень, визначених бюджетним кодексом та законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте взаємозв’язок проекту місцевого бюджету і плану економічного і соціального розвитку регіонів.

2. В які терміни затверджуються місцеві бюджети?

3. В чому полягають особливості виконання місцевих бюджетів в разі їх несвоєчасного прийняття?

4.Назвіть основні функції Державного казначейства України.

5.Яким чином проводиться здійснення касових видатків розпорядників бюджетних коштів?

6.Які документи можуть бути підставою для здійснення платежу розпорядників бюджетних коштів?

Завдання до самостійної роботи

1. Вивчити основні терміни та скласти термінологічний словник за темою:

-бюджетний процес;

-бюджетни цикл;

-бюджетни період;

-виконання місцевого бюджету;

-учасники бюджетного процесу;

-бюджетні повноваження;

-розпорядники бюджетних коштів;

-одержувачі коштів місцевого бюджету;

-казначейство;

-касове виконання місцевого бюджету;

-казначеське обслуговування місцевих бюджетів;

-розрахункове обслуговування бюджетних установ органами казначейства;

-операційний час.

2. Розв’язати тестові завдання:

1. У якій термін затверджуються обласні, районні бюджети?

а) не пізніше, ніж у тритижневий термін після прийняття закону про Державний бюджет України;

б) не пізніше, ніж у двотижневий термін після прийняття закону про Державний бюджет України;

в) не пізніше ніж, у двотижневий термін офіційного опублікування закону про Державний бюджет України.

2.Головною функцією Державного казначейства як учасника бюджетного процесу є:

а) касове виконання місцевих бюджетів;

б) контроль за складенням місцевих бюджетів;

в) розгляд місцевих бюджетів;

г) затвердження місцевих бюджетів;

3. Реєстраційні рахунки розпорядникам бюджетних коштів відкриваються:

а) в органах Державного казначейства України;

б) в Національному банку України;

в) в Державному спеціалізованому комерційному Ощадбанку України;

г) у фінансовому управлінні.

4. Основним документом, який надає бюджетній установі повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків є:

а) бюджетний розпис;

б) кошторис бюджетної установи;

в) зведений кошторис бюджетної установи.

5. Виконання бюджетів за видатками здійснюється через:

а) реєстраційні рахунки, що відкриваються в органах Державного казначейства;

б) єдиний казначейський рахунок;

в) бюджетні рахунки, відкриті в банку.

6. Що таке бюджетний запит?

а) документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідальним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів;

б) документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету;

в) план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій.

7. Що таке бюджетний розпис бюджету?

а) план розподілу бюджетних зобов’язань;

б) документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядником;

в) документ, що містить обсяги готівкових коштів головним розпорядником.

8. Затвердження яких місцевих бюджетів з дефіцитом не допускається?

а) бюджет АРК;

б) міські бюджети;

в) обласні бюджети.

9. Що визначається рішенням про місцевий бюджет?

а) загальна сума доходів і видатків;

б) бюджетні призначення головним розпорядником коштів та доходи бюджету за бюджетною класифікацією;

в) вірно а, б.

10. На яких стадіях бюджетного процесу здійснюється фінансовий контроль і оцінка ефективності використання бюджетних коштів?

а) на стадії формування бюджету;

б) на стадії виконання бюджету;

в) вірно а, б.

11. Які органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням місцевих бюджетів?

а) Верховна рада Автономної республіки Крим, обласні, районні, міські ради;

б) місцеві фінансові органи;

в) рада міністрів Автономної республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад.

12. Зведення звітності про виконання місцевих бюджетів здійснює:

а) Державна податкова інспекція;

б) Державне казначейство;

в) місцеві фінансові органи;

г) Міністерство фінансів України.

13. Кому відкриваються реєстраційні рахунки:

а) розпорядникам бюджетних коштів;

б) Державному казначейству;

в) підприємствам, організаціям, установам, що здійснюють підприємницьку діяльність;

г) фізичним особам.

14. Які місцеві бюджети можуть прийматися з дефіцитом?

а) міські бюджети;

б) обласні бюджети;

в) районні бюджети;

г) сільські та селищні бюджети.

15. За рахунок чого може покриватися дефіцит обласних, районних бюджетів?

а) за рахунок запозичень;

б) за рахунок перевиконання доходної частини;

в) затвердження з дефіцитом не допускається.

3. Підготовка до практичного заняття за темою.

Бібліографічний список

[1,2, 5,6,7,8,9, 12,13,20, 21 ,22,23,24,25,26,27,28,29,30, 31,32,33,34,35,37,38,39,42,44]

<< | >>
Источник: А.Ю. Чубак, К.М. Свізінська. Місцеві фінанси: Навчально-методичний посібник для студентів, які навчаються за галуззю знань 0305 «Економіка та підприємництво» за напрямом підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»/ Укл. А.Ю. Чубак, К.М. Свізінська – Дніпропетровськ, Дніпропетровська державна фінансова академія,2010.- 131 с.. 2010

Еще по теме Місцеві бюджети як самостійний інститут у структурі місцевих фінансів:

  1. Інститут місцевого самоврядування у вітчизняному законодавстві
  2. Формування теорії місцевих фінансів
  3. Теоретичні основи місцевих фінансів
  4. ТЕМА 2. МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ - ВИЗНАЧАЛЬНА ЛАНКА МІСЦЕВИХ ФІНАНСІВ
  5. Роль місцевих фінансів у реформуванні вітчизняної економіки
  6. Ідейні засади функціонування місцевих фінансів
  7. 5.1. Система державних фінансів. Бюджет держави як ланка державних фінансів
  8. Місцеві бюджети, їх доходи та видатки
  9. Фінанси підприємств комунальної власності як складова місцевих фінансів
  10. Місцеві бюджети в бюджетній системі сучасної України