<<
>>

Міжбюджетні відносини

Важливою проблемою державних фінансів є ефективна організація відносин усередині бюджетної системи, а саме - між бюджетами центрального уряду і органів місцевого самоврядування.

Основні засади побудови міжбюджетних відносин у цілому залежать від економічної системи держави і мають принципові відмінності в умовах ринкової і командної економіки.

У країнах з адміністративно-командною економікою центральне місце в бюджетній системі займає державний бюджет, за допомогою якого здійснюється перерозподіл значної частини створеного валового продукту. За такої системи місцеві бюджети мають другорядне значення.

У бюджетних системах країн з ринковою економікою акценти розставлені принципово по-іншому. Бюджет центрального уряду і бюджети місцевої влади функціонують у межах єдиної бюджетної системи на основі розподілу повноважень між органами державної влади і місцевим самоврядуванням. Причому роль місцевих бюджетів у складі державних фінансів постійно зростає.

Відповідно до Бюджетного кодексу України, міжбюджетні відносини - це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та органами місцевого самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією та законами України.

Вихідні передумови міжбюджетних відносин:

- визначений у законодавстві держави поділ повноважень між державною виконавчою владою та органами місцевого самоврядування;

- гарантія з боку держави щодо фінансування наданих нею повноважень органам місцевого самоврядування;

- діючий порядок розмежування доходів і видатків між рівнями бюджетної системи та видами місцевих бюджетів;

- фінансова підтримка місцевих бюджетів у зв'язку із значними коливаннями рівнів податкового потенціалу окремих територій та об'єктивними розбіжностями у розмірах видатків.

Форми руху бюджетних ресурсів у процесі міжбюджетних відносин подано в табл.

5.1.

Таблиця 5.1

Форми руху бюджетних ресурсів у процесі міжбюджетних відносин

Міжбюджетні

трансферти

Взаемозалік, взаемороз- рахунки Об'єднання коштів бюджетів
- дотації вирівнювання;

- субвенції;

- кошти, що передаються;

- інші дотації

- між бюджетами окремих рівнів і видів;

- між бюджетами і суб'єктами господарювання

- для виконання спільних пректів і програм

До суб'єктів міжбюджетних відносин належать: органи державної влади і управління, органи місцевого самоврядування. До їх компетенції включені повноваження щодо складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів.

Мета регулювання міжбюджетних відносин - це забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень, тобто перерозподіл бюджетних ресурсів.

У даний час, відповідно до бюджетного законодавства, основні способи розмежування доходів між бюджетами зводяться до:

- розподілу податків та інших доходів між бюджетами різних рівнів;

- розщеплення надходжень від податків шляхом закріплення за кожним рівнем бюджетної системи конкретних часток податку в межах єдиної ставки оподаткування;

- установлення територіальних надбавок до загальнодержавних податків на користь місцевого самоврядування;

- встановлення територіальних надбавок до місцевих податків на користь загальнодержавних органів влади.

Основні причини територіальних відмінностей у формуванні доходів та в складі й обсягах видатків місцевих бюджетів:

- різний рівень економічного розвитку господарського комплексу адміністративно-територіальних одиниць та його спеціалізація;

- різноманітність природно-кліматичних умов;

- різний екологічний стан територій;

- особливості розташування населених пунктів, зокрема адміністративних центрів;

- насиченість шляхами сполучення;

- кількість населення, його віковий склад;

- сформована протягом тривалого періоду мережа об'єктів соціальної та побутової інфраструктури, їх стан.

Збалансування бюджетів одного рівня, яке неможливо провести лише шляхом розмежування їх доходів та видатків, досягається за допомогою бюджетного регулювання, тобто перерозпо- дільчих процесів у межах бюджетної системи. Таке регулювання здійснюється шляхом надання коштів «бідним» у фінансовому відношенні територіям або вилучення коштів у відносно «багатих» територій.

Тобто бюджетне регулювання - це надання коштів з державного бюджету місцевим бюджетам з метою збалансування доходів і видатків усіх бюджетів.

Причини регіональних відмінностей видатків місцевих бюджетів (у розрахунку на одну особу):

- нестабільність та неузгодженість законодавства з питань фінансів, бюджету, податків;

- щорічні зміни в складі доходів та видатків бюджетів;

- невизначеність цілей та пріоритетів фінансового вирівнювання;

- відсутність протягом тривалого часу (до 2001 р.) стабільного, науково обґрунтованого і прозорого механізму бюджетного регулювання;

- нераціональне розташування мережі бюджетних установ;

- непослідовна політика щодо передачі соціально- культурних об'єктів з державної у комунальну власність;

- відсутність зацікавленості органів місцевого самоврядування в додатковій мобілізації доходів до місцевих бюджетів, споживацькі тенденції у витрачанні бюджетних коштів.

Завдання бюджетного регулювання полягають у:

- досягненні відповідності між видатками і доходами місцевих бюджетів різних видів, тобто їх збалансування;

- забезпеченні рівномірності в надходженні доходів для запобігання перебоїв у фінансуванні видатків;

- створенні зацікавленості органів місцевого самоврядування в повній мобілізації доходів на своїй території;

- забезпеченні самостійності у використанні додатково одержаних коштів у процесі виконання місцевих бюджетів;

- перерозподілі бюджетних ресурсів між «багатими» і «бідними» у фінансовому відношенні територіями;

- згодженні обсягів одержаної фінансової допомоги з конкретними зусиллями по мобілізації податків і зборів, залученні додаткових доходних джерел;

- здійсненні фінансового вирівнювання.

Бюджетне регулювання та шляхи досягнення його мети, що реалізуються через вертикальне та горизонтальне бюджетне регулювання, зображено в табл. 5.2.

Таблиця 5.2

Мета ^ бюджетного регулювання та шляхи її досягнення

Вертикальне бюджетне регулювання Горизонтальне бюджетне регулювання
Мета Забезпечення необхідними доход- ними джерелами бюджетів різних рівнів відповідно до діючого порядку розмежування повноважень між органами державної влади та місцевого самоврядування Ліквідація відмінностей у рівнях бюджетної забезпеченості в розрізі бюджетів місцевого самоврядування (міських за категоріями міст, селищних та сільських), тобто фінансове вирівнювання
Досягається шляхом: Розподілу видатків між бюджетами і надання їм доходів, достатніх для фінансування певних видатків Вирівнювання доходів і видатків однотипних видів місцевих бюджетів

У межах будь-якої країни є об'єктивні розбіжності в фінансовому потенціалі окремих територій. Існують особливості у формуванні доходної бази бюджетів і можливостях задоволення місцевих потреб. Тому видатки місцевих бюджетів у зіставленні з кількістю населення можуть значно відрізнятися за адміністративно-територіальними одиницями.

В умовах відсутності розроблених і законодавчо визначених державних соціальних гарантій важливим є наближення видатків місцевих бюджетів у розрахунку на душу населення до середнього рівня, який склався по країні.

Фінансове вирівнювання спрямоване на нівелювання (в певних межах) таких відхилень, оскільки їх існування створює неоднакові умови для задоволення гарантованих державою соціальних, адміністративних та інших послуг.

Тобто фінансове вирівнювання - це приведення у відповідність витрат бюджетів (за економічною та функціональною класифікацією) до гарантованого державою мінімального рівня соціальних послуг на душу населення, ліквідація значних диспропорцій у здійсненні видатків у розрізі окремих територій.

Основні принципи фінансового вирівнювання:

- врахування об'єктивно існуючих розбіжностей в економічному та соціальному розвитку територій, особливостей їх місцезнаходження, природно-кліматичних, екологічних, демографічних та інших умов;

- визначення критеріїв і переліку депресивних територій, які потребують додаткових фінансових ресурсів;

- вирівнювання доходів місцевих бюджетів як необхідної умови створення рівних можливостей для функціонування всіх територіальних громад, тобто для здійснення ними однакових видатків;

- визначення ступеня вирівнювання доходів з метою встановлення зацікавленості органів місцевого самоврядування у зростанні доходних джерел;

- вирівнювання видатків бюджетів органів місцевого самоврядування для забезпечення надання суспільних послуг на єдиному рівні, гарантованому законами країни.

Вибір методів бюджетного регулювання залежить від того, яким чином розмежовані доходи між рівнями бюджетної системи у відповідності із поділом повноважень між державною виконавчою владою і місцевим самоврядуванням. У бюджетній практиці України використовуються такі методи бюджетного регулювання:

- метод відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків та доходів, які надходять на території місцевого бюджету;

- надання фінансової допомоги бюджетам у визначеній сумі (бюджетні трансферти);

Метод відсоткових відрахувань передбачає надходження в місцеві бюджети частини загальнодержавних податків і доходів, що справлюяються на даній території. Залежно від розміру надходжень до місцевого бюджету в відсотковому відношенні (повний чи частковий), загальнодержавні доходи (податки, збори) можна розділити на закріплені і регульовані.

Закріплені доходи - це доходи, які цілком у певній частині закріплюються за певним бюджетом. Перелік закріплених доходів місцевих бюджетів України визначається законодавством.

Регульовані доходи - це доходи, які на пайовій основі розподіляються між усіма ланками бюджетної системи України. Перелік регульованих доходів визначається законодавством України про бюджетну систему і про місцеві орган влади.

Перелік регульованих доходів уточнюється в процесі прийняття щорічних законів про Державний бюджет України. Практика бюджетного регулювання свідчить про переваги методу відсоткових відрахувань, які полягають ось у чому:

- збалансування місцевих бюджетів проводиться із застосуванням гнучких доходних джерел, тобто здійснюється ефективно;

- досягається зацікавленість місцевих фінансових органів у повній мобілізації не тільки власних доходних джерел, але і загальнодержавних податків, оскільки певну частку можна одержати лише за умови їх повного надходження;

- місцеві фінансові органи несуть відповідальність за своєчасне і повне надходження загальнодержавних податків і доходів.

Ефективність методу відсоткових відрахувань пояснюється тим, що в якості регульованих доходів використовуються такі доходи, що характеризуються рівномірністю надходження в часі та по території країни, а також достатньо великими розмірами надходжень і захищеністю від дії економічних та інших факторів, які змогли б спричинити коливання в обсягах надходжень.

Цим вимогам відповідають такі загальнодержавні податки, як податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємств та податок з доходів фізичних осіб.

При застосуванні методу відсоткових відрахувань можуть використовуватися такі нормативи відрахувань:

- єдині для місцевих бюджетів усіх адміністративно- територіальних одиниць;

- групові, тобто єдині в межах певних груп місцевих бюджетів (залежно від рівня податкового потенціалу і бюджетної забезпеченості на одного жителя);

- індивідуальні - окремі для кожної адміністративно- територіальної одиниці.

У практиці бюджетного регулювання України за роки незалежності застосовувалися всі види нормативів відрахувань від загальнодержавних податків. Так, у 1991-1997 рр. використовувались єдині нормативи відрахувань за всіма регулюючими податками. У 1998 р. була зроблена спроба розподілу податків: за державним бюджетом закріплювалися непрямі, а за місцевими бюджетами - прямі податки. У 1999 р. відбулося повернення до групових нормативів відрахувань. У даний час перевага віддана єдиним нормативам, що відповідає ринковим засадам господарювання.

Міжбюджетні трансферти відносяться до методів бюджетного регулювання, які в сучасних умовах займають важливе місце в процесі бюджетного регулювання. З набранням чинності Бюджетного кодексу України вони стають одним з основних методів бюджетного регулювання, що відповідає досвіду зарубіжних країн. Останніми роками спостерігається стійка тенденція зростання ролі бюджетних трансфертів. їх частка в сукупних доходах місцевих бюджетів постійно зростає.

Бюджетний кодекс визначає міжбюджетні трансферти як кошти, що безоплатно й безповоротно передаються з одного бю- джету в інший. Діючим законодавством передбачено використання таких видів міжбюджетних трансфертів:

- дотації вирівнювання;

- субвенції;

- кошти, що передаються з одного бюджету в інший;

- інші дотації.

Найбільш поширеним видом міжбюджетних трансфертів є дотації вирівнювання. Вони надаються Державним бюджетом України місцевим бюджетам. їх основною метою є здійснення вирівнювання доходної спроможності бюджету, який її отримує, тобто проведення фінансового вирівнювання.

Цій цілі підпорядкований і механізм розрахунку обсягів дотацій, який запроваджений в Україні з 2001 р. Так, обсяг дотації вирівнювання визначається шляхом зіставлення видатків відповідних місцевих бюджетів, визначених із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів, і доходів (кошика доходів), які, згідно з Бюджетним кодексом надходять до місцевих бюджетів.

Іншим видом міжбюджетних трансфертів, який набув поширення в сучасній вітчизняній бюджетній практиці, є субвенції. Вони можуть надаватися як з державного, так і з місцевих бюджетів. Субвенції характеризуються цільовим використанням одержаних коштів. їх використовують на здійснення програм соціального захисту, компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування; на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою; виконання інвестиційних проектів; утримання об'єктів спільного користування, ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування: виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань та інші цілі.

З державного бюджету місцевим бюджетам останніми роками надаються субвенції, пов'язані із здійсненням програм соціального захисту, зокрема на:

- виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям та інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам;

- надання передбачених чинним законодавством пільг ветеранам війни і праці, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- надання субсидій населенню за спожиту електроенергію, природний газ, послуги тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот;

- будівництво та придбання житла військовослужбовцям, учасникам бойових дій в Афганістані та воєнних конфліктів у зарубіжних країнах, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання ними службових обов'язків, звільненим у запас або відставку за станом здоров'я, віком, вислугою років та у зв'язку із скороченням штатів, які перебувають на квартирному обліку за місцем проживання.

Одним з видів міжбюджетних трансфертів є кошти, що передаються до державного та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів. Так, наприклад, у випадках, коли прогнозні показники доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, міських (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) бюджетів перевищують розрахунковий обсяг видатків відповідного бюджету (обрахований із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів), то для такого бюджету встановлюється обсяг коштів, що підлягають передачі до Державного бюджету України.

Трансферти займають важливе місце в процесі бюджетного регулювання. Із запровадженням Бюджетного кодексу України значення їх суттєво зросло. Такі зміни відповідають досвіду зарубіжних країн, який свідчить, що в сучасних умовах спостерігається стала тенденція зростання ролі бюджетних трансфертів, підтвердженням якої є збільшення їх частки у сукупних доходах місцевих бюджетів.

Систематика міжбюджетних трансфертів, предбачених Бюджетним кодексом України, подана в табл. 5.3.

Таблиця 5.3

Систематика міжбюджетних трансфертів _________ у Бюджетному кодексі України

Мжбюджетні трансферти
Види Цільове спрямування Надаються
Дотації вирівнювання - бюджетам АРК, обласним, районним, міст Києва та Севастополя, міст республіканського та обласного значення з державного бюджету
- бюджетам районів у містах, сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань - з бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського та обласного значення
- на здійснення програм соціального захисту з державного бюджету
- на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою з державного бюджету
Субвенції - на виконання інвестиційних проектів з державного і місцевого бюджетів
- на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування з місцевих бюджетів
- на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань з місцевих бюджетів
- інші субвенції з державного і місцевих бюджетів
Кошти, що - до Державного бюджету України з місцевих бюджетів
передаються - до місцевих бюджетів з Державного бюджету
Інші дотації - місцевим бюджетам з державного і місцевих бюджетів

Запитання для самоконтролю

1. Що таке міжбюджетні відносини?

2. Хто відноситься до суб’єктів міжбюджетних відносин?

3. Що таке бюджетне регулювання?

4. Які існують методи бюджетного регулювання?

5. Що таке фінансове вирівнювання?

6. Як визначається обсяг дотацій вирівнювання місцевим

бюджетам?

7. Які є види нормативів відрахувань від загальнодержавних

податків і доходів?

8. Які є способи розмежування доходів між бюджетами?

<< | >>
Источник: Бечко П.К., Ролінський О.В.. Місцеві фінаси. Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури,2007. - 192 с.. 2007

Еще по теме Міжбюджетні відносини:

  1. 4. Міжбюджетні відносини та їх регулювання.
  2. 2. Міжбюджетні відносини
  3. Міжбюджетні відносини та фінансове вирівнювання у ФРН
  4. Фінанси місцевих органів влади та міжбюджетні відносини
  5. 16. Структура економічних відносин. Соціально-економічні відносини.
  6. 1. Продуктивні сили та виробничі відносини. Діалектика взаємодії продуктивних сил та виробничих відносин.
  7. ТЕМА 5. МІЖБЮДЖЕТНІ ВІДНОСНИ, ЇХ СКЛАДОВІ
  8. МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ І МІЖБЮДЖЕТНІ ВІДНОСИНИ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
  9. Розділ ІІІ міжбюджетні трансферти як вид регулюючих бюджетних доходів
  10. Моделі фінансових відносин
  11. Перебудова аграрних відносин.