<<
>>

Кризові явища в бюджетній системі

Передумови для актуалізації деструктивних тенденцій у бюджетній системі сформувала економічна політика уряду ще у докризовий період. У 2004 р. в Україні, як зазначалося, розпочався політичний цикл в економічній політиці, що характеризувався випереджальним зростанням видатків бюджету.

У 2004—2007 рр. номінальне щорічне зростання видатків становило 28—47 %. Економічно обґрунтована політика вимагає, щоб динаміка видатків бюджету корелювала з динамікою регулярних доходів бюджету, проте остання, навіть попри сприятливу економічну ситуацію, не могла сягнути таких показників.

На першому етапі стрімко зростаючі бюджетні видатки вдавалося фінансувати за рахунок ліквідації більшості податкових пільг та доходів від приватизації. Проте фінансовий ресурс, отриманий у результаті скасування податкових пільг, був вичерпаний досить швидко, а доходи від приватизації були обмеженими та непостійними. Таким чином, видатки бюджету не мали достатніх надійних регулярних джерел доходів для їх покриття.

Ситуація ускладнилася в умовах фінансово-економічної кризи. Різке скорочення ВВП, зниження товарообороту, погіршення фінансових результатів діяльності підприємств та зменшення доходів населення мали наслідком відчутне звуження дохідної бази бюджету України. У цій ситуації уряд замість того, щоб привести у відповідність до доходів розмір видатків, навпаки, почав здійснювати експансивну бюджетну політику. Він додатково намагався розширити видатки на:

• збереження і навіть підвищення рівня соціального захисту населення;

• розширення субсидій для окремих галузей економіки;

• рекапіталізацію банківської системи;

• розширення капітальних інвестицій.

Визначені пріоритетні напрями витрачання бюджетних ресурсів у принципі були обґрунтованими, проте потребували мобілізації додаткового обсягу коштів, тоді як в умовах охолодження економіки досить складним завданням було збереження бюджетних находжень навіть на рівні 2008 р.

За нашими розрахунками, при зменшенні ВВП на 15 % доходи держбюджету в 2009 р. лише від скорочення статті «податкові надходження» без урахування інфляції мали б знизитися на 16,4 %, або майже на 40 млрд грн порівняно з попереднім бюджетним періодом. Таким чином, тиск на бюджет ускладнювався не лише необхідністю пошуку додаткового обсягу коштів на фінансування антикризової політики, а й необхідністю покривати недоїмку доходів, що виникла в результаті розгортання фінансово-економічної кризи в Україні.

Для наповнення казни Кабінет Міністрів використовував різні механізми. Частина з них була прийнятною, зокрема:

1) підвищення розміру ставок податків. Протягом 2009 р. за ініціативи уряду парламент прийняв 6 законів, що підвищували податки та збори. Варто зазначити, що в досить складних умовах Кабінет Міністрів України уникав збільшення прямого податкового навантаження на вітчизняний бізнес, змістивши об’єкт оподаткування на споживання. Кабінет Міністрів ініціював підвищення ставок акцизного збору на товари, які не є товарами першої необхідності для населення (передусім алкогольні та тютюнові вироби, пиво, імпортні автомобілі) та підвищив ставки транспортного податку для дорогих автомобілів.

2) розширення бази оподаткування за рахунок активізації боротьби з мінімізацією оподаткування та посилення роботи зі стягнення нарахованої, але несплаченої частини податкових зобов’язань. Найбільшою складовою останньої є податковий борг, формування якого часто є наслідком не тільки неплатоспроможності підприємства, а в окремих випадках намаганням безоплатно користуватися цим фінансовим ресурсом. Крім того, уряд здійснював досить активну політику з метою перекривання схем, які дозволяли бізнесу звужувати базу оподаткування та зменшувати обсяг нарахованих податків.

Крім названих заходів, Кабінет Міністрів України застосовував низку досить суперечливих інструментів, які дали можливість збільшити доходи бюджету, проте справляли негативний вплив на економічні процеси в Україні:

• активне залучення боргових ресурсів.

Загалом за 2009 р. уряд залучив 97,07 млрд грн (10 % ВВП), що в 5,5 разу більше, ніж у 2008 р. Зовнішні запозичення зросли в 6 разів (у тому числі за рахунок кредиту від МВФ), внутрішні — в 5 разів. При цьому наприкінці 2009 р. був сформований портфель короткострокових облігацій внутрішнього займу з граничним рівнем дохідності до 25,0-29,5%;

• вилучення до бюджету частини фінансових ресурсів підприємств шляхом затримки з відшкодуванням ПДВ та авансових стягнень податків, передусім податку на прибуток. За 2009 р. переплати зросли на 3,7 млрд грн, або 41,0 %, а невідшкодовані грошовими коштами суми ПДВ за рік збільшилися на 9,1 млрд грн (на 70,8 %), у тому числі протерміновані - на 3,3 млрд грн (у 2,1 разу);

• прихована емісія. Розміщення урядом ОВДП, які в кінцевому підсумку опиняються на балансі НБУ, є опосередкованою емісією коштів, оскільки НБУ, рефінан- суючи покупців ОВДП, насичує економіку додатковою грошовою масою, не підкріпленою товарною пропозицією. У 2009 р. Кабінет Міністрів України використав різні механізми емісії - рекапіталізацію банків, збільшення статутного капіталу НАК «Нафтогаз України» за рахунок збільшення статутного фонду ОВДП тощо. Загалом у 2010 р. НБУ викупив державних облігацій на майже 50 млрд грн.

Вжиття комплексу названих заходів дозволило уряду зменшити падіння дохідної частини бюджету та профі- нансувати більшу частину видатків.

За підсумками 2009 р. до державного бюджету було мобілізовано 225,3 млрд грн, що на 6,37 млрд грн, або 2,7 %, менше порівняно зі сприятливим 2008 р. Найвідчутніше в умовах кризи скоротилися податкові надходження, невиконання плану за якими становило 28,5 млрд грн, або 16 % від запланованого показника. Передумовами зниження доходів бюджету в 2009 р. були такі:

• зниження ВВП на 15 %, що негативно вплинуло на доходи практично всіх податків;

• погіршення фінансового результату підприємств до оподаткування, що вплинуло на надходження податку на прибуток. У 2009 р. прибуток прибуткових підприємств скоротився майже вдвічі порівняно з 2008 р. — з 193,7 млрд грн до 99,0 млрд грн;

• зменшення товарообороту, що обумовило зменшення сплати податків на товари та послуги (ПДВ та акцизний збір).

За підсумками 2009 р. роздрібний товарообіг скоротився на 16,6 % проти попереднього року;

• значне зниження обсягів імпорту (на 40,7 % порівняно з 2008 р.), що зумовило скорочення надходжень до бюджету ПДВ від імпортних операцій. Оскільки на частку імпортного ПДВ за планом на 2009 р. припадало

45,2 % всіх податкових надходжень, негативна динаміка імпорту створила значні проблеми для наповнення дохідної частини бюджету.

В умовах зниження доходів бюджету, додатковий тиск на нього чинила експансивна бюджетна політика нарощування видатків. Зобов’язання державного бюджету на 2009 р. були передбачені в обсязі 273,52 млрд грн, що на 32,07 млрд грн більше, ніж в економічно благополучному 2008 р. Крім того, уряд і парламент протягом року додатково розширювали видатки (на боротьбу з грипом, підвищення соціальних виплат тощо). Закономірно, що такі додаткові видатки поглинули не тільки наявні доходи бюджету, а і той додатковий ресурс, що його вдалося мобілізувати уряду.

Наслідком такої бюджетно-податкової політики закономірно стало розростання дефіциту державного бюджету. За розрахунками Міністерства фінансів України,

дефіцит у 2009 р. становив 19,87 млрд грн[74], тобто менше ніж 2 % від ВВП при запланованому річному показнику на рівні 31,56 млрд грн, разом з тим реальна ситуація була значно складніша.

Уряд застосував низку механізмів з метою приховування реального дефіциту бюджету. Якщо включити до аналізу всі імпліцитні складники дефіциту, то його реальний показник перевищив 129,7 млрд грн, або 14,2 % ВВП (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Реальний дефіцит державного бюджету,

млрд грн

Обмеженість ресурсів змусила уряд визначати пріоритетність спрямування фінансових ресурсів. Кабінет Міністрів чітко визначив своїм головним завданням збереження соціальної стабільності, через це фінансування поточних видатків, передусім оплата праці та трансферти населенню, здійснювалося першочергово. За підсумками 2009 р.

ці статті були профінансовані в повному обсязі, що було безумовним досягненням, оскільки в умовах значного зниження ВВП соціальні гарантії населення були збережені на докризовому рівні. Разом з

тим негативними наслідками такої політики став комплекс негативних макроекономічних імпульсів і критичні тенденції у системі державних фінансів, що поставили Україну перед загрозою технічного дефолту.

У 2010 р. вдалося дещо призупинити поширення негативних тенденцій у бюджетній системі. Зростання ВВП, доходів населення та прибутків корпоративного сектору мало наслідком збільшення доходів державного бюджету. Загальна сума доходів бюджету зросла на 30,6 млрд грн, або на 14,6 %, і склала 240,3 млрд грн. При цьому до загального фонду державного бюджету України надійшло 207,47 млрд грн, що на 50,92 млрд грн, або на 32,5 %, більше, ніж у попередньому році.

Щомісячна динаміка наповнення загального фонду (рис. 2.5) свідчить про те, що в 2010 р. уже вдалося подолати тенденцію щодо зниження доходів бюджету. Щомісячні надходження до загального фонду протягом року перевищували відповідні показники 2009 р[75].

Рис. 2.5. Щомісячні надходження до загального фонду державного бюджету, млрд грн

Збільшення надходжень відбулося завдяки відчутному зростанню обсягу мобілізованих податків. їх надходження за підсумками року склало 170,51 млрд грн, що на 27,5 % більше, ніж у 2009 р. Зростання податкових надходжень було зумовлене не лише позитивним ефектом економічного відновлення, а й посиленням фіскального навантаження на економіку, передусім підвищенням ставок акцизних зборів, а також збільшенням нарахування штрафів за порушення податкового законодавства. Крім того, помітний внесок було зроблено Держмитслужбою, яка почала широко застосовувати непрямі методи визначення податкової бази.

Водночас протягом 2010 р. не вдалося зупинити тенденцію випереджального зростання видатків державного бюджету порівняно з доходами.

За 2010 р. видатки зросли на 25,2 % (на 61,2 млрд грн). Разом з тим завдяки випереджальному зростанню капітальних видатків, що зросли більше ніж удвічі (до 21,1 млрд грн), їх питома вага склала 6,9 % загального обсягу видатків бюджету порівняно з 4,3 % у 2009 р.[76].

Попри зростання зобов’язань, захищені статті та пріоритетні видатки загального фонду державного бюджету у 2010 р. були профінансовані в повному обсязі. Загалом рівень виконання річного плану, затвердженого Верховною Радою України на 2010 р., становив 98,6 % проти 88,4 % у 2009 р. Залишок коштів на єдиному казначейському рахунку на 1 січня 2011 р. становив понад 24 млрд грн, що приблизно у 20 разів більше, ніж на 1 січня 2010 р. Це усунуло ризик невиконання урядом фінансових зобов’язань.

В умовах зростання видатків у 2010 р. уряду, проте, все ж вдалося скоротити дефіцит бюджету порівняно з 2009 р., хоча й не так суттєво, як планувалося. За підсумками року він склав 64,3 млрд грн, тобто 5,9 % ВВП.

Зазначимо, що Закон України про «Державний бюджет на 2011 рік» виявився найбільш консервативним за 5 попередніх років і справив позитивний вплив на стабілізацію системи державних фінансів. У ньому було відчутно знижено динаміку соціальних видатків: з урахуванням показника інфляції реальний розмір базових соціальних стандартів фактично залишився на рівні

2010 р.

Натомість фінансові ресурси були спрямовані на реалізацію таких напрямів:

а) компенсацію втрат бюджету від зниження податкового тиску на економіку;

б) зростання обсягу капітальних видатків бюджету;

в) збільшення доходів місцевих бюджетів за рахунок збільшення трансфертів з держбюджету;

г) зниження дефіциту бюджету;

д) погашення заборгованості з відшкодування ПДВ минулих періодів і виплат за ПДВ-облігаціями.

2.2.2.

<< | >>
Источник: Молдован О.О.. Державні фінанси України: досвід та перспективи реформ : монографія / О. О. Молдован. - К. : НІСД,2011. - 380 с.. 2011

Еще по теме Кризові явища в бюджетній системі:

  1. Місцеві бюджети в бюджетній системі сучасної України
  2. 1. Бюджетні потоки і їх види
  3. 5. Відповідальність за бюджетні правопорушення
  4. 6.2. Особливості проведення ревізії в бюджетній установі
  5. 4. Бюджетні позички: порядок видачі та погашення
  6. 3. Бюджетні трансферти і порядок їх виділення та перерахування
  7. 4. Бюджетні відносини в розвинених зарубіжних країнах
  8. Бюджетні системи в зарубіжних країнах, бюджетна класифікація
  9. 3.2.3. Бюджетні субсидії як джерело доходів місцевих бюджетів порівняльно-правовий аспект).
  10. 3. Форми, види та методи державного фінансового контролю у бюджетній сфері
  11. 14.11.2. Використання фінансових ресурсів регіону. Бюджетні субсидії, дотації, субвенції
  12. Бюджетне фінансування зарахуванням коштів на поточні бюджетні рахунки розпорядників бюджетних кредитів
  13. ЗМІНИ У СПРОЩЕНІЙ СИСТЕМІ ОПОДАТКУВАННЯ
  14. Розділ 6. Конкуренція і монополія в ринковій системі
  15. Витрати в системі управління запасами.
  16. Інформаційні потоки в системі контролінгу
  17. Реєстраційні рахунки в системі Державного казначейства
  18. Фінансовий ринок у системі економічних відносин
  19. Розрахункові палати у системі казначейства: суть та призначення
  20. 2.3. Місце земельного податку в системі податків України