<<
>>

5.2.2. Напрями реформування ПДВ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО СКАСУВАННЯ

Критична маса проблем, пов’язаних з адмініструванням податку на додану вартість в Україні, актуалізувала останнім часом широку дискусію стосовно можливості скасування даного податку та заміну його на іншу форму податку з обороту.

В контексті реформування податкової системи України питання щодо доцільності застосування ПДВ є одним із найактуальніших у сфері фіскальної політики.

ПДВ є найновішим та найдосконалішим варіантом внутрішніх універсальних акцизів. Його розробка та впровадження були продиктовані виключно фіскальними мотивами, хоча постфактум ряд експертів обґрунтовує і регулятивну функцію цього податку. Проект ПДВ вперше був запропонований в Німеччині у 1919 р., коли зруйнована війною та обтяжена контрибуцією країна потребувала додаткової мобілізації фінансових ресурсів до бюджету для фінансування непомірного обсягу своїх зобов’язань. ПДВ мав стати удосконаленим податком з товарного обороту, який був запроваджений в Німеччині у 1916 р. знову ж таки з фіскальною метою (ведення війни).

Проте через складність адміністрування ПДВ не став відразу поширеним, а більшість країн, у тому числі Німеччина, Франція, Бельгія, значна кількість штатів

США в першій половині ХХ ст. запровадили податок з брутто-обороту. ПДВ ж певний час удосконалювався в різних модифікаціях, а масового поширення набув лише після Другої світової війни, коли уряди потребували додаткових фінансових ресурсів, що було обумовлено:

1) необхідністю коштів для фінансування поствоєн- ної відбудови країн;

2) розширенням соціальних функцій держави, що вимагало зростання соціальних видатків бюджету;

3) укріпленням ідей кейнсіанства про конструктивну роль держави в економіці, що мало наслідком збільшення економічних функцій держави і відповідно вимагало додаткових фінансових джерел.

На сьогодні ПДВ майже повністю витіснив інші види універсальних акцизів, ставши головним непрямим податком в ЄС, Японії, Китаї, Росії.

Серед економічно розвинених країн ПДВ не застосовується тільки в США, Канаді та Австралії. До речі, в США введення цього податку стримують труднощі, пов’язані з необхідністю внесення змін до Конституції.

Популярність ПДВ обумовлена його порівняльними перевагами з альтернативними видами універсальних акцизів. Попри їхню значну кількість, крім ПДВ, най- відомішими з них є одностадійний податок з брутто- обороту (податок з продажу) та багатостадійний податок з брутто-обороту (податок з обороту). Для внесення термінологічної ясності відзначимо таке: всі наведені три податки (включно з ПДВ) є різними видами податку з обороту. Відмінність полягає в тому, що ПДВ — податок з нетто-обороту. Розглянемо позитивні та негативні аспекти всіх трьох податків.

Багатостадійний податок з обороту. Базою оподаткування, як правило, є валовий дохід, а податкові зобов’язання нараховуються на кожній стадії виробництва. Головні переваги цього податку такі:

• значна фіскальна віддача, що забезпечує високі надходження до бюджету;

• відносна простота адміністрування податку та контролю за точністю і правильністю нарахування;

• стимулювання вертикальної інтеграції виробничих процесів, оскільки зменшення операцій між юридично незалежними суб’єктами господарської діяльності веде до зменшення кількості стадій стягнення податку та звуження бази оподаткування;

• зручність у нарахуванні, що знижує податкові витрати підприємств.

Водночас вади багатостадійного податку перекривають його позитивні аспекти. Головною проблемою є те, що при використанні багатостадійного податку з обороту, коли кількість стадій виробництва є більшою ніж одна, виникає кумулятивний ефект, тобто послідовне збільшення податкового навантаження на кожній наступній стадії виробництва і обороту продукції. При цьому на вищих стадіях податок з обороту нараховується також і на цей самий податок, сплачений на попередній стадії виробництва.

Важливою вадою зазначеного податку є порушення принципу нейтральності щодо різних галузей економіки.

Підприємство з вищою стадією обробки продукції нестиме більше фіскальне навантаження. Це робить привабливішим інвестиції в сировинні активи та стимулює розвиток експорту сировини та напівфабрикатів. Крім того, податок з обороту пригнічує спеціалізацію економіки, яка є одним із головних факторів високого економічного розвитку держави.

Вади багатостадійного податку з брутто-обороту обумовлюють його неефективність для економіки в цілому, що підтверджує масова відмова країн ЄС у другій половині ХХ ст. від практики справляння цього податку. В Україні ряд фінансистів пропонують запровадження багатостадійного податку з обороту як «мінімальний податок». Мета останнього зводиться до того, щоб зменшити стимули підприємств до мінімізації сплати податку на прибуток. Компанія має заплатити мінімальний податок, який спирається на тверду базу оподаткування - валовий дохід і не залежить від фінансового результату. Якщо ж нарахований податок на прибуток є більшим за нарахований податок з обороту, до бюджету сума останнього вираховується з податку на прибуток. У такому вигляді податок з обороту є досить цікавою ідеєю, проте вона не знайшла достатньої підтримки.

Одностадійний податок з обороту. Базою оподаткування цього податку є одна із останніх стадій руху продукції, як правило, роздрібний або оптовий продаж. Порівняно з багатостадійним податком з обороту він характеризується меншою фіскальною віддачею, оскільки охоплює тільки одну, а не кожну стадію виробництва. Водночас він має порівняльні переваги:

• зменшує час та затрати підприємств реального сектору економіки на підготовку та подачу податкової звітності, оскільки агентом з перерахування податку до бюджету є підприємства торгівлі, тоді як всі інші звільняються від даної функції. Нескладно уявити, наскільки б зменшилися адміністративні затрати українських підприємств, якби з податкової звітності був би вилучений ПДВ;

• за однакових номінальних ставок є більш фіскально- ефективним, аніж ПДВ, через менші трансакційні втрати.

Податок з продажу стягується на кінцевій стадії виробництва, що позбавляє стимулів інших підприємств штучно звужувати базу оподаткування для його нарахування. ПДВ ж мінімізується на кожному етапі його сплати. Чим більше стадій виробництва в ланцюжку, тим більші втрати бюджету від мінімізації оподаткування;

• як і багатостадійний податок з брутто-обороту, одностадійний податок порівняно з ПДВ характеризується відносною простотою адміністрування та контролю за точністю і правильністю нарахування;

• автоматично відпадає проблема з відшкодуванням податку експортерам, оскільки останні при закупці матеріалів та сировини для виробництва не платять податків, що мають бути відшкодовані;

• не створює перешкод для спеціалізації виробництва, є нейтральним щодо підприємств різних стадій виробничого ланцюжку (за винятком сфери торгівлі).

Вади одностадійного податку з обороту полягають переважно в техніці оподаткування. На відміну від ПДВ

та багатостадійного податку з обороту, одностадійним податком досить складно охопити одразу всю сферу реалізації продукції. Наприклад, в США діє податок з роздрібного продажу, що надає можливість для мінімізації оподаткування операцій у сфері оптового продажу. До речі, саме ця особливість непрямого оподаткування стала чинником популярності в США гіпермаркетів. У Швейцарії, навпаки, об’єктом оподаткування податку з обороту є оптова торгівля, проте при цьому сектор послуг фактично вилучається з об’єкта непрямого оподаткування. Попри зазначені вади, одностадійний податок з обороту все ще залишається досить популярним в багатьох країнах світу.

Податок на додану вартість. ПДВ є досить складним податком з економічної точки зору. Він сплачується на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг. Водночас варто відзначити, що ПДВ є одним із непрямих податків, тому фактичним його платником є кінцевий споживач, а не підприємство, що його сплачує. Кожне підприємство у виробничому ланцюжку при сплаті ПДВ до бюджету виступає лише податковим агентом кінцевого споживача і, за ефективного режиму адміністрування податку, не сплачує власних коштів за винятком випадків, коли це підприємство є кінцевим споживачем продукції.

Інакше кажучи, підприємства лише перераховують до бюджету суму ПДВ, сплачену їм кінцевим споживачем.

Створена додана вартість таким чином не є фактичним об’єктом оподаткування, вона є лише критерієм розподілу зобов’язань щодо перерахування податку до бюджету. Чим більша створена підприємством додана вартість, тим більша частина ПДВ, сплаченого кінцевим споживачем за готову продукцію, надходить на рахунки даного підприємства, цей податок має перерахувати до бюджету. ПДВ має кілька важливих переваг.

• Як і багатостадійний податок з обороту, ПДВ має широку базу оподаткування, оскільки охоплює предмети широкого споживання і всі стадії руху продукції.

• Як і за справляння одностадійного податку з обороту, податкове навантаження з ПДВ на кінцевий продукт не залежить від кількості оборотів і стадій створення вартості. Вертикальна інтеграція означатиме, що вартість на кількох стадіях стягуватиметься не на кожній, а лише на останній стадії інтеграції, проте базою оподаткування буде додана вартість всіх стадій.

• Нейтральність щодо підприємств різних стадій виробництва продукції. Винятком є сировинні підприємства, що експлуатують природні ресурси. За незначного податкового кредиту зобов’язання з ПДВ у них, як правило, досить високі, що робить менш привабливими інвестиції в такі сегменти економіки. Це, скоріше, також можна вважати позитивними сторонами ПДВ.

• Стимулює експорт та стримує імпорт. У світовій практиці податок на додану вартість стягується на основі двох принципів: країни походження і країни призначення. Перший ґрунтується на тому, що оподатковуються всі товари та послуги, вироблені в конкретній країні, другий — оподатковуються всі товари та послуги, що споживаються в конкретній країні. В Україні сьогодні діє другий принцип, що надає право експортерам на отримання відшкодування ПДВ, нарахованого при купівлі сировини та матеріалів, тоді як імпорт оподатковується за загальною ставкою.

Таким чином, ПДВ ивні риси

перших двох податків з обороту і при цьому залишив осторонь їхні головні деструктивні аспекти.

Водночас вадами ПДВ є такі.

• Складність та затратність адміністрування. Для контролю за правильністю нарахування ПДВ потрібен досить широкий перелік інструментів. Зокрема, в Україні для удосконалення адміністрування податку на додану вартість було ініційовано створення реєстру податкових накладних, запроваджено подачу в електронному вигляді розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ, посилено активність контролюючих органів тощо.

• Звуження фінансових ресурсів підприємства. Сплативши ПДВ «на вході», підприємство може компенсувати його лише після реалізації готової продукції, а за експорту товару - лише після тривалої процедури бюджетного відшкодування.

• Втрати бюджету від відшкодування ПДВ. Для держави застосування підприємствами незаконних схем відшкодування ПДВ при здійсненні експортних операцій породжує більш суттєву проблему - проблему розкрадання бюджетних коштів.

• Регресивність щодо доходів громадян: чим нижчі їхні доходи, тим обтяжливішим для них є ПДВ.

Попри вказані вади, ПДВ є ефективнішим з фіскальної точки зору, аніж інші види податку з обороту. Він надає можливості для збалансування фіскальних потреб уряду та створення умов для розвитку бізнесу. Завдяки своїм важливим позитивним рисам останніми десятиріччями ПДВ став найважливішим універсальним акцизом податкових систем різних країн і відіграє провідну роль у системі державних доходів. Відповідно до Директиви Ради 2006/112/ЄС «Про спільну систему податку на додану вартість» від 28 листопада 2006 р. усі країни ЄС в системі оподаткування зобов’язані використовувати саме ПДВ.

В Україні зазначений податок сформував комплекс проблем, внаслідок чого його ефективність (в широкому сенсі) поставлена під сумнів. Водночас вади ПДВ зумовлені внутрішніми проблемами його адміністрування. Через це дискусія про скасування ПДВ має бути замінена дискусією про напрями підвищення його ефективності.

У контексті реформування податку на додану вартість висуваються пропозиції щодо запровадження диференційованої ставки ПДВ. Таким чином пропонується зменшити негативний ефект високої номінальної ставки на рівень добробуту верств населення з низьким рівнем доходів. Як було зазначено, головною вадою, закладеною в природі ПДВ, є регресивність стосовно впливу на добробут населення з різним рівнем доходів. Вона полягає в тому, що в структурі витрат бідніших верств населення частка доходу, яка вилучається через сплату ПДВ, є вищою, ніж у витратах заможних громадян. Це обумовлено тим, що у міру зростання доходів люди схильні дедалі більшу частину коштів спрямовувати на заощадження, вилучаючи їх таким чином з бази оподаткування ПДВ.

Очевидно, що заможні громадяни в абсолютному вимірі сплачують до бюджету більший обсяг ПДВ через придбання дорожчих товарів, але навіть тисячі грошових одиниць сплаченого ПДВ для мільйонерів є значно менш відчутною жертвою, аніж сто гривень ПДВ для пенсіонера з мінімальною пенсією.

Проблема регресивності ПДВ, а також механізми її подолання досить активно дискутуються в країнах з соціал-демократичною ідеологією, де добробут людини посідає перше місце серед пріоритетів економічної політики. Досвід таких країн свідчить, що існує два варіанти вирішення зазначеної проблеми:

а) надання адресної допомоги малозабезпеченим верствам населення без застосування податкових пільг з ПДВ;

б) запровадження диференційованої ставки ПДВ.

Рис. 5.1. Диференційовані ставки ПДВ у країнах Європи, %

Останній підхід активно використовується в ЄС. Окрім стандартної ставки ПДВ, яка не може бути меншою ніж 15 %, відповідно до зазначеної вище Директиви Ради 2006/112/ ЄС держави-члени ЄС можуть застосовувати одну або дві знижені ставки. Знижена ставка не може бути меншою 5 % (рис. 5.1). Водночас зазначимо, що Директивою визначено чіткий перелік поставок товарів і послуг, до яких можуть застосовуватися знижені ставки в ЄС:

• харчові продукти (за винятком алкогольних напоїв) для споживання людьми та тваринами, продукція, що зазвичай використовується як доповнення до харчових продуктів або як замінник харчових продуктів;

• водопостачання;

• фармацевтична продукція;

• медичне обладнання, допоміжні та інші пристрої, зазвичай призначені для компенсації або лікування інвалідності, виключно для особистого користування інвалідами;

• перевезення пасажирів та їхнього ручного багажу;

• поставка, у тому числі позичання бібліотеками книжок, газет та інших періодичних видань;

• доступ на видовищні заходи, у театри, цирки, на ярмарки, в розважальні парки, на концерти, в музеї, зоопарки, кінотеатри, на виставки й подібні культурні заходи та об’єкти;

• послуги радіомовлення та телевізійного мовлення;

• надання послуг письменниками, композиторами та акторами або належні їм гонорари;

• будівництво, ремонт та перебудова житла в межах соціальної політики;

• поставка товарів і послуг, зазвичай призначених для використання у сільськогосподарському виробництві, за винятком засобів виробництва на зразок механізмів або будівель;

• розміщення в готелях і подібних закладах, включаючи розміщення на час відпустки, а також надання місць для кемпінгу та на стоянках житлових причепів;

• доступ на спортивні заходи;

• користування спортивними об’єктами;

• поставка товарів та послуг організаціями, визнаними державами-членами як такі, що діють в інтересах соціального добробуту, які працюють у сфері соціального забезпечення або соціального захисту;

• поставка послуг з організації похоронів та кремації, а також поставка ритуальних товарів;

• надання послуг медичної та стоматологічної допомоги;

• поставка послуг, що надаються у зв’язку з прибиранням вулиць, вивезенням сміття та обробкою відходів.

Крім того, Директивою дозволяється застосовувати знижену ставку до поставки природного газу, електроенергії або централізованого теплопостачання, якщо внаслідок цього не виникає ризик порушення чесної конкуренції.

У низці країн застосовується ще один режим оподаткування — підвищена ставка ПДВ переважно на товари розкоші. В Україні також можна було б застосувати аналогічний підхід замість запровадження податку на розкіш, що є вкрай складним з точки зору адміністрування. Диференційована ставка ПДВ - це все ж таки краще, аніж облік додаткового податку.

Головним аргументом «проти» запровадження різних ставок ПДВ є ускладнення його адміністрування та збільшення адміністративних витрат на його нарахування. Разом з тим в Україні ставка в 0 % поширюється на окремі внутрішні операції, тому технічно запровадити і обліковувати операції за різними ставками можливо.

Загалом практика диференціації ставки ПДВ видається досить раціональною і обґрунтованою, могла б бути застосована в Україні. Це дозволило б згладити соціальну несправедливість податку, збільшивши наявний дохід для незаможних громадян.

5.2.3.

<< | >>
Источник: Молдован О.О.. Державні фінанси України: досвід та перспективи реформ : монографія / О. О. Молдован. - К. : НІСД,2011. - 380 с.. 2011

Еще по теме 5.2.2. Напрями реформування ПДВ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО СКАСУВАННЯ:

  1. 3.2. Основні напрями реформування системи надання медичної допомоги
  2. МЕХАНІЗМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПДВ
  3. 3.1. Реформування бюджетної системи
  4. Суспільний поділ праці. Товарне виробництво та умови його розвитку. Товар та його властивості. Вартість та цінність товару
  5. 3. Реформування економічних засад системи охорони здоров'я
  6. 3.2. Етапи реформування економічних відносин в аграрному секторі
  7. 2.4. Реформування та розвиток банківської системи
  8. Особливості реформування бюджетних систем
  9. Передумови реформування механізму виконання державного бюджету
  10. § 3. Системна криза соціалізму і шляхи реформування суспільства
  11. 20. Особливості реформування форм власності в умовах переходу України до ринкових відносин.
  12. 3.1. Можливі варіанти реформування фінансових стимулів для надавачів медичної допомоги та принципи системного зменшення витрат у медицині
  13. 10.1. Задачі, джерела інформації, нормативні акти і напрями ревізії
  14. 12.1. Задачі, джерела інформації, нормативні акти та напрями ревізії
  15. Напрями управління державним боргом
  16. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ІНШИХ СКЛАДОВИХ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ ТА НАПРЯМИ ЇХ ПОДОЛАННЯ
  17. НАПРЯМИ ТА ПРІОРИТЕТИ НАСТУПНОГО ЕТАПУ РЕФОРМИ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ