<<
>>

Тема 6: Інвентаризація, як метод фактичного контролю.

1. Суть, об'єкти і види інвентаризації.

2. Методика проведення інвентаризації

3. Інвентаризаційна робота: зміст, строки проведення та перевірка. Сутність ревізійного дослідження стану інвентаризаційної роботи

4.

Матеріальна шкода. Матеріальна відповідальність та інші види відповідальності.

Питання 1. Стаття 10 Закону про БУ затверджує, що інвентаризація проводиться з метою забезпечення відповідності даних бухгалтерського обліку і фінансової Звітності. Підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, а також документально підтверджувати їх наявність, стан і оцінку.

Метою проведення інвентаризації в ході ревізії є здійснення контролю за наявністю та станом об'єктів, а також достовірністю бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Проведення інвентаризації дозволяє підтвердити або спростувати інформацію тих бухгалтерських документів (первинних та зведених), по яких можна визначити законність, доцільність і необхідність здійснених працівниками підприємства господарських операцій.

Завданнями інвентаризації при проведенні ревізії є:

1) забезпечення контролю за наявністю і станом майна, його рухом, використанням матеріальних, фінансових, нематеріальних, природних та енергоресурсів у відповідності з затвердженими нормами, планом тощо;

2) виявлення майна, що знаходиться поза обліком;

3) контроль реального фізичного стану (ступінь зносу) і оцінки основних засобів та інших засобів праці, що обліковуються на балансі;

4) виявлення стану розрахунків, встановлення фактичної наявності або підтвердження дебіторської заборгованості;

5) виявлення понаднормове використаних та невикористаних матеріальних цінностей;

6) перевірка дотримання правил і умов зберігання майна;

7) виявлення і усунення фактів безгосподарності та безвідповідальності, виявлення резервів матеріальних ресурсів, застосування заходів щодо їх використання;

8) визначення матеріальних втрат та причин їх виникнення;

9)контроль за станом обліку і звітності матеріально відповідальних осіб;

10) перевірка дотримання діючих положень про матеріальну відповідальність.

Об'єктами інвентаризації в ревізії можуть бути: об`єти активів, забов`зань та власний капітал.

Інвентаризація в ході ревізії має вибірковий характер і може застосовуватись лише при документальному виявленні фактів неповного оприбуткування або неповного списання активів підприємства, а також при наявності певних сумнівів щодо розмірів зобов'язань, перевірка яких проводиться шляхом зовнішньої зустрічної перевірки.

В теорії ревізії інвентаризації класифікують по видах:

— за характером проведення: заплановані, необхідні, контрольні;

— за обсягом охоплення об'єктів: повні, часткові;

— за охопленням матеріально відповідальних осіб: наскрізні, індивідуальні;

— за способом проведення: суцільні несуцільні;

— способом обстеження елементів об'єкту: вибіркові, основного масиву, монографічні

Запитання 2. Методика проведення інвентаризації

В сучасних умовах господарювання під інвентаризацією слід розуміти не лише сукупність органолептичних, а й багатьох інших методичних прийомів господарського контролю, які використовуються в процесі його здійснення та реалізуються через інвентаризаційні процедури, з яких складається інвентаризаційний процес.

Інвентаризаційний процес розглядають через послідовність стадій його виконання, а саме: організаційної, підготовчої, технологічної та результативної.

На кожній окремій стадії здійснюють інвентаризаційні процедури, які в свою чергу складаються із сукупності окремих інвентаризаційних прийомів Інвентаризаційні процедури - система методичних дій, які застосовуються суб'єктами інвентаризаційного процесу з метою дослідження об'єктів контролю. Інвентаризаційні процедури конкретизують зміст інвентаризаційного процесу.

Інвентаризаційні прийоми - сукупність однорідних дій, що використовуються при виконанні окремих інвентаризаційних процедур для визначення фактичної наявності, стану об'єктів інвентаризації, визначення їх якісної характеристики та виявлення можливих відхилень в їх параметрах. До них відносять: огляд, зважування, обмір, поштучне визначення, якісний аналіз та експертизу, технічні і математичні розрахунки, грошову оцінку, хронологічний документальний аналіз однорідних операцій, перевірку об'єктивної можливості або в натуральному вираженні здійснення господарських операцій, фотознімки, документальне підтвердження залишків заборгованості по розрахункових операціях, пояснення матеріально відповідальних осіб тощо.

Організаційна стадія

1-Вибір об'єктів інвентаризації та складання оперативного плану проведення інвентаризації

2 - Підбір і комплектування інвентаризаційної комісії

3 - Видача розпорядження на проведення інвентаризації

4 - Інструктаж членів інвентаризаційної комісії Підготовча стадія

5 - Пред'явлення повноважень на проведення інвентаризації

6 - Перевірка бухгалтерських регістрів та своєчасності рознесення розрахункових документів

7 - Визначення всіх контрагентів

8 - Складання опису за даними бухгалтерського обліку

Технологічна стадія

9 - Висилання контрагентові конкретного витягу з особистих рахунків

10 - Збір та аналіз інформації, отриманої від контрагентів

Результативна стадія()

11 Вирішення спірних питань

12 - Складання протоколу за результатами попередньої процедури

13 - Складання інвентаризаційних описів

14 - Передача документації суб'єкту, що призначив інвентаризацію

15 - Прийняття остаточних рішень

Запитання 3. Інвентаризаційна робота , зміст, строки проведення та перевірка.

Ревізор за будь-яких обставин повинен оцінити стан інвентаризаційної роботи та перевірити достовірність результатів раніше проведених інвентаризацій.

Перш за все, перевіряється наказ про облікову політику підприємства, в якому повинні бути зазначені види об'єктів та кількість запланованих інвентаризацій. Крім цього, в бухгалтерії, або у голови центральної інвентаризаційної комісії одержується план проведення інвентаризацій за ревізуємий період. Перевірці також підлягають:

— книга реєстрації контрольних перевірок інвентаризацій;

— акти контрольних перевірок інвентаризації цінностей;

— відомості результатів інвентаризації;

— книга реєстрації наказів (накази на проведення інвентаризацій, накази про прийняття рішень за результатами інвентаризацій).

Випадки обов'язкового проведення інвентаризації задекларовані п.12 Постанови № 419. Що стосується річної інвентаризації, то в ньому однозначно затверджується: «Перед складанням річної фінансової звітності обов'язкове проведення інвентаризації активів і зобов'язань підприємства».

Те ж, але трохи ширше про випадки обов'язкової інвентаризації говориться й в Інструкції № 69. За діючими нормативними актами, які регламентують кількість інвентаризацій та визначають об'єкти інвентаризації існують наступні строки проведення інвентаризацій

Таблиця 1 Строки, що рекомендуються для проведення інвентаризацій

Об 'єкти інвентаризації Строки проведення інвентаризацій
Основні засоби

Не менше одного разу на три роки перед складанням річної звітності, але не раніше 1 жовтня звітного року
Капітальні вкладення

Не менше одного разу на рік перед складанням річної фінансової звітності, але не раніше 1 грудня звітного року
Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виробництва

Перед складанням річної звітності, але не раніше 1 жовтня звітного року. Періодично в строки, що встановлюються адміністрацією або місцевими органами управління
Незавершений капітальний ремонт і витрати майбутніх періодів Не менше одного разу на рік

Молодняк тварин і тварини на відгодівлі, птахи, кролі, сім'ї бджіл, а також піддослідні тварини Не менше одного разу в квартал

Готова продукція на складах

Не менше одного разу на рік перед складанням річної звітності, але не раніше 1 жовтня звітного року
Товари на складах і базах: непродовольчі продовольчі Не менше одного разу на рік Не менше двох разів на рік
Товари і тара в магазинах і на інших підприємствах роздрібної торгівлі, в тому числі в книжкових магазинах Не менше двох разів на рік

Малоцінні і швидкозношувані предмети Не менше двох разів на рік
Нафта і нафтопродукти Не менше одного разу в місяць
Дорогоцінні метали і алмази Не менше двох разів на рік
Бібліотечні фонди Не менше одного разу в п'ять років перед складанням річного звіту, але не раніше 1 жовтня звітного року
Сировина та інші матеріальні цінності

Не менше одного разу на рік перед складанням річного бухгалтерського звіту, але не раніше 1 жовтня звітного року
Грошові кошти, грошові документи, цінності і бланки суворої звітності Не менше одного разу в місяць

Розрахунки з банками (по поточних та інших рахунках, позиках, отриманих із бюджету коштах тощо) В міру отримання виписок банків на інкасо розрахунковими документами - на 1-ше числа кожного місяця
Розрахунки по платежах в бюджет і позабюджетні фонди Не менше одного разу в квартал
Розрахунки економічних суб'єктів з їх виробничими одиницями, виділеними на окремі баланси, а також з вищестоящими організаціями На перше число кожного місяця

Розрахунки з дебіторами і кредиторами Не менше двох разів на рік

Розпочинаючи чергову інвентаризацію ревізор повинен ::

1)перевірити, чи мали місце протягом ревізує мого періоду події, за якими проведення інвентаризації є обов'язковим.

2) отримати і проаналізувати інформацію про результати останньої інвентаризації, пояснення матеріально відповідальної особи по недостачах, лишках і втратах (бій, брак, псування товарно-матеріальних цінностей), з'ясувати причини їх виникнення. Це має значення для полегшення подальшої перевірки документів і підвищення якості ревізії.

Сутність ревізійного дослідження стану інвентаризаційної роботи полягає в перевірці: стану інвентаризаційної роботи і якості проведених інвентаризацій на підприємствах; виконання плану проведених інвентаризацій; правильності виведення результатів інвентаризацій та відображення їх в обліку; своєчасності та повноти прийнятих заходів щодо усунення виявлених недоліків.

Переконатися в правильній організації інвентаризаційної роботи ревізор може, отримавши відповіді на наступні питання:

— чи здійснюється охорона території підприємства, чи обладнане підприємство протипожежною та охоронною сигналізацією;

— чи фактично укладені та правильно оформлені договори про повну індивідуальну або бригадну матеріальну відповідальність з працівниками, яким передані цінності для зберігання та використання;

— чи відповідають посади матеріально відповідальних осіб затвердженому переліку посад і робіт, з якими можна укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність;

— чи створені матеріально відповідальними особами відповідні умови для забезпечення збереження матеріальних цінностей;

— чи існує контроль за порядком вивезення цінностей з підприємства та видачею довіреностей на їх отримання;

— чи призначена наказом керівника постійно діюча інвентаризаційна комісія.

Питання 4.Матеріальна шкода. Матеріальна відповідальність та інші види відповідальності.

Результатом господарських порушень, як правило є матеріальна шкода. Під матеріальною шкодою слід розуміти зменшення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом та мають певну економічну цінність і виражаються в грошовому вимірнику.

До матеріальної шкоди, що встановлюється в ході ревізії, відносять:

— нестачі грошових коштів, основних засобів, а також, товарно-матеріальних цінностей і готової продукції понад норм природного убутку;

— повне або часткове псування товарно-матеріальних цінностей і готової продукції ;

— виплату заробітної плати понад встановленні розцінок, внаслідок зниження норм виробітку або дописок обсягу виконаних робіт;

— не стягнену дебіторську заборгованість, якщо право на її стягнення втрачено через вину працівників підприємства;

— списані на витрати товарно-матеріальні цінності та грошові кошти за підробленими документами і т.

і.

4.1. Матеріальна відповідальність покладається на працівників не тільки за шкоду, безпосередньо нанесену ними підприємству, з яким вони знаходяться у трудових відносинах, але також і за втрати, що виникли у підприємства у зв'язку з відшкодуванням ним шкоди, завданої працівником третім особам.

У разі нестачі, розкрадання, навмисного знищення або псування державних матеріальних цінностей шкода визначається за діючими вільними цінами, що склалися на день її виявлення. По матеріальних цінностях, на які встановлені регулюючі ціни, шкода визначається за даними цінами, збільшеними на суму дотації.

Відшкодування шкоди винними особами відбувається в наступному порядку: якщо шкода нанесена в результаті недбалого відношення працівників до виконання своїх обов'язків - в формі обмеженої матеріальної відповідальності, а при навмисному нанесенні збитку - в формі повної матеріальної відповідальності.

Слід розрізняти шкоду, заподіяну підприємству, і шкоду, належну до відшкодування винною особою. В багатьох випадках їх розміри не співпадають.

При розрахунку суми шкоди, нанесеної підприємству, передусім, слід визначити розмір відсутнього, зіпсованого або викраденого майна в натурі, а потім його вартість. Сума шкоди для підприємства завжди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості матеріальних цінностей з вирахуванням зносу або природного убутку відповідно до діючих норм.

Виявивши матеріальну шкоду, ревізор повинен правильно визначити його розмір. При цьому необхідно виходити з документально обґрунтованих даних, постанов уряду, інструкцій та відповідних положень.

Відповідно до чинних нормативно-правових актів розмір шкоди, крім дорогоцінних металів, каміння та валютних цінностей, розраховують за наступною формулою:

Рш = ((Бв - А) х Іінф + ПДВ + АЗ) х Кі, (1)

де, Рш - розмір шкоди (грн.);

Бв - балансова вартість на момент виявлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, грн.;

А - амортизаційні відрахування, грн.;

Іінф - загальний індекс інфляції, який розраховується на основі щомісячно визначених Держкомстатом України індексів інфляції;

ПДВ - розмір податку на додану вартість, грн.; АЗ - розмір акцизного збору, грн.; '

Кі - коефіцієнт кратності, який залежить від виду майна.

Загальна формула розрахунку розміру збитку трансформується в залежності від виду майна, якого не вистачає, і виглядає наступним чином (табл. 2).

Таблиця 2. Визначення розміру збитку в залежності від виду майна

Вид майна Формула Коефіцієнт кратності (Кі)
Матеріальні цінності Рш = ((Бв-А)хІінф + ГЩВ + АЗ)хКі 2

Продукція для внутрішньовиробничих потреб та незавершеного виробництва Рш = (Св* + НП* х Св*) * Кі

2

Малоцінні та швидкозношувані предмети Рш = Рц* х Кз

2

Іноземна валюта, платіжні документи та цінні папери в іноземній валюті Рш = Сів* х Кі х ОКНВУ*

3

Тварини Рш = Цз* х Кі 1,5
Етиловий питний спирт, етиловий сирець, спирт, що икористовується для виготовлення спиртових напоїв Рш = ((Бв-А)хІінф + ПДВ + +АЗ)хКі

3

Плодово-ягідні соки, консервовані з використан­ням сірчаного ангідриду або бензокислого натрію Рш = ((Бв - А) х Іінф + ПДВ+ + АЗ)хКі

2

Бланки цінних паперів та документи суворого обліку
При зазначенні номінальної вартості Рш = НВ*хКі

5

без зазначення номінальної вартості Рш - ВП (В)* х Кі 50

*де, Св - собівартість виробництва, грн.; НП - норма прибутку; Рц - ринкова ціна, грн.; Кз - коефіцієнт зносу (не менше 50 %); НВ - номінальна вартість, грн.; ВП (В) -вартість придбання (виготовлення), грн.; Сів - сума іноземної валюти; ОКНБУ - обмінний курс Національного банку України; Цз - закупівельна ціна, грн.

Із стягнених сум здійснюється відшкодування шкоди, нанесеної підприємству, установі, організації, залишок коштів перераховується до бюджету. Заподіяна шкода від розкрадань та нестач в сумі, яка перевищує 100 мінімальних заробітних плат, тягне за собою кримінальну відповідальність, а в розмірі, більшому 250 мінімальних заробітних плат, відноситься до розкрадань в особливо великих розмірах. Крім матеріальної відповідальності існують інші види відповідальності:

4.2..Адміністративна відповідальність

Адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оподаткування та підприємницьку діяльність, які відповідно до чинного законодавства за своїм характером не призводять до кримінальної відповідальності.

Справу про адміністративне правопорушення розглядає керівник контролюючого органу. Він також виносить постанову по справі. Дана постанова повинна містити прийняття рішення про вилучені речі та документи, а також вказівку про порядок і термін оскарження.

4.3. Дисциплінарна відповідальність

Дисциплінарна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає у застосуванні до, працівника конкретних заходів стягнення за скоєні ним дисциплінарні провини. Під дисциплінарною провиною розуміється протиправне навмисне невиконання або неналежне виконання своїх трудових (службових) обов'язків. Для деяких категорій працівників дисциплінарна відповідальність настає за здійснення провини, що ганьбить їх як працівників відповідного підприємства. Для визнання контролюючим органом такої поведінки працівника дисциплінарною провиною необхідна наявність її складу, а саме:

— суб'єкту - працівника, який знаходиться в трудових відносинах з власником майна або його уповноваженим органом;

— об'єкту - відносини з приводу дисципліни праці і конкретних службових (посадових) обов'язків працівника;

— об'єктивної сторони — невиконання або неналежного виконання своїх службових обов'язків, та нанесення цим шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою;

— суб'єктивної сторони - провини в навмисній формі або через необачність.

Наявність всіх чотирьох елементів обумовлює обов'язок працівника мати несприятливі для нього правові наслідки особистого, організаційного і матеріального характеру.

В законодавстві виділяють загальну та спеціальну дисциплінарні відповідальності. Різниця між ними полягає в порядку відшкодування та видах дисциплінарних стягнень. Стягнення, що передбачені законодавством, накладаються органом, якому надано право прийняття на роботу (вибору, призначення, затвердження на .посаду) даного працівника. Стягнення передбачені спеціальними актами про дисципліну (постановами, положеннями), накладаються або особою (органом), що призначив винного на посаду, або вищестоящою посадовою особою, - це керівники підприємств, начальники служб. Згідно із законодавством до винної особи може бути застосоване одне із дисциплінарних стягнень - догана або звільнення.

За один і той же проступок може бути накладено тільки одне дисциплінарне стягнення. Накладене дисциплінарне стягнення відображається в наказі, що виданий органом (посадовою особою), яка його застосувала, або усно, наприклад, зауваження та оголошується винній особі під розписку.

4.4. Відшкодування моральної шкоди

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що були причинені фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Тобто моральна шкода випливає з моральних страждань, які можуть супроводжувати не тільки фізичний біль, але і бути наслідком приниження, страху та відчаю. Моральною шкодою, згідно з діючим законодавством, "визнаються страждання, спричинені громадянину внаслідок фізичного чи психічного впливу, що несе погіршення чи позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок та бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інші негативні наслідки повчального характеру".

Для посадової особи моральна травма несе наступні наслідки:

— людина відчуває певний психологічний дискомфорт: вона переживає проблему;

— людина вибита із звичної життєвої колії;

— вона прикладає додаткові психологічні зусилля, щоб відновити звичний спосіб життя, забути ситуацію, що відбулася;

— людині потрібні певні часові витрати на відновлення статус-кво.

Тому на ліквідацію наслідків моральної травми потрібні певні матеріальні витрати.

Виникнення моральної шкоди, зазвичай, є наслідком звинувачення в заподіянні матеріальної шкоди. Дуже часто посадовій особі підприємств, що звинувачуються, у правопорушеннях виявлених в ході ревізії, не визнають свою вину та доводять протилежне. Якщо карна справа призупинена за реабілітуючими статтями: відсутність події злочину, відсутність складу злочину чи не доведення провини, посадова особа має право на компенсацію моральної шкоди.

Ревізор повинен пам'ятати, що моральна (немайнова) шкода, завдана фізичній чи юридичній особі, діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовуються особою, яка спричинила шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода спричинена не за її виною. Моральна шкода відшкодовується в грошовій чи іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Уніфікованої формули, визначеної законодавством для розрахунку суми відшкодування моральної шкоди, немає. Законодавством встановлений лише мінімальний розмір компенсації - не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної платні. Проте верхня межа не встановлена.

<< | >>
Источник: Опорный конспект лекций по дисциплине Контроль и ревизия.

Еще по теме Тема 6: Інвентаризація, як метод фактичного контролю.:

  1. Дискусійні методи фактичного контролю (контроль взаємопов’язаних операцій, письмових та усних пояснень тощо).
  2. Експертиза як метод фактичного контролю.
  3. ЛЕКЦІЯ 4 Методи фактичного контролю
  4. Характеристика прийомів фактичного контролю.
  5. Тема 4. Документація та інвентаризація
  6. Тема 3. Метод финансово—хозяйственного контроля.
  7. Контроль руху та наявності основних засобів: завдання, об’єкти, джерела контролю, методи контролю.
  8. Вопрос 15. Финансовый контроль, его содержание, формы и методы. Органы финансового контроля в РФ, их права и обязанности
  9. Інвентаризація
  10. Інвентаризація, її види та значення
  11. Інвентаризація товарів та МШП.
  12. Тема 2. Бухгалтерский контроль в системе внутреннего финансового контроля
  13. Тема 2. Бухгалтерский контроль в системе внутреннего финансового контроля
  14. 4.1.Інвентаризація: планування, проведення, відображення результатів
  15. Методы финансового контроля.
  16. 10.4. Інвентаризація майна як складова частина оцінки його вартості
  17. 10.2. Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, сировини та готової промислової продукції
  18. Предмет, об'єкти та методи господарського контролю
  19. 1.3 Методы финансового контроля