<<
>>

Перевірка використання сировини і матеріалів на виробниц­тві

Важливою процедурою контролю і ревізії є перевірка використання матеріалів на виробництві. Економне використання сировини і матеріалів на виробництві залежить від обґрунтованої розробки і впровадження прогреси­внихтехнологічних норм їх витрат.

Для цього перевіряється діюча система нормування витрат матеріалів на виробництво, з’ясовується, які служби здій­снюють нормування, які норми використовуються на підприємстві, в якому стані знаходиться нормативна технологічна документація, відповідність за­стосовуваних норм досягнутому рівню організації і технології виробництва, питома вага корисного використання сировини і матеріалів. Особлива увага приділяється обґрунтованості розробки індивідуальних норм витрат матеріа­лів для певних видів виробів із урахуванням конкретних особливостей робо­ти даного підприємства чи цеху. Шляхом порівняння діючих індивідуальних норм на підприємстві з середньогалузевими нормами або з діючими нормами на аналогічних підприємствах виявляються відхилення, які характеризують прогресивність і ефективність цих норм. Перевірці підлягають норми, які пе­редбачають значні витрати сировини і матеріалів на деталь, вузел, виріб по­рівняно із співставленими. Ревізор перевіряє групові норми витрат сировини і матеріалів, які розроблені для групи підприємств, що випускають однорідну продукцію в однакових умовах. При цьому звертається увага на своєчасність впровадження на підприємстві розроблених норм, а також на їх прогресив­ність порівняно з раніше діючими нормами на підприємстві і досягнутим рі­внем організації і технології виробництва.

Практика контрольно-ревізійної роботи показує, що на окремих машинобудівельних заводах мають місце розходження між подетальними, спе­цифічними нормами і затвердженими зведеними нормами витрат матеріалів. Особливо уважно потрібно перевірити можливість застосування завищених норм витрат сировини і матеріалів, що призводять до необґрунтованого спи­сання сировини і матеріалів, створення необлікованих резервів для крадіжок або покриття втрат і безгосподарності за рахунок виробництва.

Завищені но­рми витрат сировини і матеріалів, як правило, є результатом застосування дослідно-статистичних норм замість розрахунково-технічних, використання застарілих норм, встановлення норм на базі фактичних витрат минулих років із включенням до них непродуктивних витрат, браку, псування, нестач і втрат матеріалів. В умовах ринкової економіки повинен проводитись періодичний перегляд норм витрат. Тому економію матеріальних витрат від впровадження досягнень науки і техніки, нової технології, раціоналізаторських пропозицій необхідно співставляти з переглядом діючих норм. Ефективним методом ви­явлення завищених норм є співставлення діючих норм на підприємстві, що ревізується, з нормами витрат за минулі роки, з фактичним витрачанням си­ровини і матеріалів за ряд попередніх років, з діючими нормами і фактични­ми витратами матеріалів на споріднених підприємствах.

Позитивні результати при перевірці норм витрат дає контрольний за­пуск сировини і матеріалів у виробництво чи контрольний розкрій матеріа­лів. При здійсненні цього контролю необхідно знати, що на окремих підпри­ємствах дозволяється завищення припусків на обробку, завищення можливих втрат, а у результаті неправильне визначення норм витрат. У процесі ревізії необхідно вияснити правильність розрахунку та обґрунтування норм витрат сировини, основних і допоміжних матеріалів згідно з існуючими методами, формулами, галузевими інструкціями, нормативами. Для перевірки норму­вання витрат і використання матеріальних цінностей у виробництві доцільно залучати дані відділів нормування сировини і матеріалів, бюро матеріальних нормативів технічного відділу і відділу головного технолога.

Перевірку фактичного використання сировини і матеріалів у вироб­ництві доцільно проводити у двох основних напрямках: використання і збе­реження сировини і матеріалів у заготівельних і підготовлювальних цехах (ковально-пресових, штамповальних, закрійних тощо); використання і збе­реження деталей, заготовок і інших напівфабрикатів в основних технологіч­них цехах (механічнообробних, механічнозбірних, швейних, консервних, пе­реробних тощо).

Таку перевірку використання матеріалів у виробництві потрібно по­чинати з вивчення загальних фактичних показників порівняно з нормативни­ми в цілому по підприємству, окремих цехах і виробничих ділянках (вироб­ничі звіти цехів про витрати сировини і матеріалів на виробництво), окремих видах виробів (калькуляція собівартості важливих видів виробів, реєстри аналітичного обліку затрат на виробництво за цими видами продукції), окре­мих видах сировини і матеріалів (баланси сировини, виробничі звіти цехів про витрати сировини і матеріалів, реєстри аналітичного обліку, лімітнозабірні карти, акти і карти розкрою матеріалів тощо). Усі ці показники пере­віряються у взаємному зв’язку за даними первинних документів, облікових реєстрів і форм звітності.

У процесі ревізії окремо виявляються кількісні відхилення фактично­го витрачання сировини і матеріалів від встановлених норм. Перевіркою ви­користання сировини і матеріалів у виробництві досліджуються кількісні ві­дхилення (економія чи перевитрати) витрат матеріалів на одиницю окремих видів продукції і на загальний випуск. Багато видів штучних матеріалів, де­талей і напівфабрикатів не мають відходів у виробництві, а фактичні витрати повинні відповідати нормативу. Будь-яке відхилення від норм повинно бути вивчене з виявленням причин і винних осіб.

Ревізор порівнює нормативні і фактичні коефіцієнти використання окремих видів сировини і матеріалів чи коефіцієнти виходу кожного виду продукції, встановлює факти значного перевитрачання чи економії матеріа­льних цінностей і виясняє їх причини. Перевитрати сировини і матеріалів ін-

коли є результатом списання нестач, втрат, псування і браку на витрати з ви­готовлення продукції; можливих випадків неповного оприбуткування проду­кції, що випускається, крадіжок продукції, сировини і матеріалів. Значна економія при витрачанні матеріальних цінностей на виробництво продукції може вказувати на наявність завищених норм витрат, несвоєчасний перегляд норм, створення необлікованих лишків сировини і матеріалів у цехах і на складах.

У процесі вивчення виробничих звітів цехів, перевірки витрат сиро­вини і матеріалів, документів періодичних інвентаризацій незавершеного ви­робництва і первинних витратних документів виявляються факти списання матеріальних цінностей на виробництво за завищеними нормами, які пере­вищують фактичне витрачання. Систематична відсутність відхилень у виро­бничих звітах заготівельних цехів між нормативними і фактичними витрата­ми сировини і матеріалів на виготовлення продукції може свідчити про за­стосування завищених норм і списання матеріальних цінностей не за фактич­ними витратами, а за нормами. Дослідження сутності причин економії чи пе­ревитрат сировини і матеріалів, співставлення фактичного витрачання їх за період, що ревізується, з фактичними витратами на споріднених підприємст­вах дозволяють встановити випадки порушень і безгосподарності. Необхідно співставити діючі затверджені норми витрат сировини і матеріалів на вигото­влення продукції, які є в виробничо-технічному відділі, з нормами, що вказа­ні в картах розкрою матеріалів і інших первинних документах, у калькуляці­ях собівартості окремих виробів, у виробничих звітах цехів тощо. При вияв­ленні розходжень потрібно встановити причини, винних осіб і вимагати від них пояснень. Необхідно мати на увазі, що у виробничих звітах, картах розк­рою та інших документах можуть проставлятись завищені норми порівняно з діючими для штучного зниження розміру перевитрат матеріальних цінностей на підприємстві.

Перевірці підлягає правильність застосування норм залежно від типу та розмірів виробів, що випускаються. Одночасно співставляється кількість

одержаних комплектів заготовок певних видів виробів за типами, розмірами, ростом тощо з відповідними параметрами виготовленої і оприбуткованої продукції, звертаючи увагу залишки незавершеного виробництва. Фактичне списання сировини і матеріалів на виготовлення окремих видів продукції співставляється з тими видами, марками, артикулами і сортами матеріальних цінностей, які передбачені стандартами і технічними умовами.

Важливою умовою зниження собівартості продукції, збільшення при­бутку і відрахувань до бюджету є раціональне і економне використання си­ровини і матеріалів, належна організація обліку матеріальних витрат. Для цього під час ревізії спочатку необхідно проаналізувати використання сиро­вини і матеріалів за виробничими одиницями, цехами, видами продукції. Це дасть можливість перевірити використання сировини і матеріалів в цілому по виробничому підприємству. Для перевірки ефективності використання сиро­вини і матеріалів на виробництві ревізор може зробити розрахунки для ви­значення відповідного коефіцієнта використання цих матеріальних ціннос­тей. Це дасть можливість визначити ступінь використання сировини і матері­алів і вирахувати відношення корисного їх витрачання до норми витрачення цих матеріальних цінностей, що встановлена на підприємстві. Наприклад, коефіцієнт витрат можна визначити відношенням норми витрат сировини і матеріалів на одиницю продукції до корисного їх витрачання. Крім того, за­стосовуючи відповідні коефіцієнти перевіряють ступінь використання сиро­вини і матеріалів у виробництві. Для цього використовують розрахунковоаналітичні прийоми контролю, що дають можливість визначити відношення корисного витрачання сировини і матеріалів до норми їх витрачання, що встановлена на виробництво одиниці продукції. На підприємствах легкої промисловості важливо застосовувати коефіцієнт розкроювання. Цей коефі­цієнт визначається як відношення маси всіх видів заготівель (наприклад, тка­нини), що одержані при розкроюванні з вихідного матеріалу, до сировини, що використана на виробництво продукції.

Для перевірки обґрунтованості визначення вихідної потреби матеріа­лів на обсяг випуску продукції необхідно розрахувати вихід продукції за до­помогою розрахунку відношення кількості виробленої продукції до кількості фактично витраченої сировини і матеріалів (наприклад, вихід хліба з борош­на з урахуванням його вологості, тканини з пряжі, цукру з цукрових буряків).

Це здійснюється вирахуванням кількості утриманої корисної речовини з ви­хідної маси сировини і відношення її до загальної кількості, що міститься у витраченій сировині.

Для перевірки цих показників ефективності використання сировини і матеріалів у виробництві використовуються документальна, облікова, опера­тивна і статистична інформація. Зокрема, використовується інформація ана­літичного обліку витрат виробництва (за дебетом рахунка 23 “Виробництво” стаття “Сировина і матеріали”, лімітно-забірні картки, вимоги накладні, ка­лькуляції собівартості виробництва тієї або іншої продукції, звіти про вико­ристання сировини і матеріалів, пояснення посадових осіб про причини пере­витрат цих цінностей. Для цих розрахунків коефіцієнтів використовують зві­тність про собівартість продукції.

Якщо при ревізії виявлені перевитрати сировини і матеріалів, ревізор повинен з’ясувати причини цих перевитрат і визначити фактори, що призве­ли до зазначених перевитрат сировини і матеріалів.

Для виявлення необґрунтовано і неправильно списаних матеріальних цінностей на виробництво практикують у інвентаризацію залишків незавер­шеного виробництва за участю членів ревізійної бригади і спеціалістів. Ви­вчення документів і періодичних інвентаризацій залишків незавершеного ви­робництва, сировини, матеріалів на складах дозволяє розкривати необґрунтоване і незаконне списання встановлених недостач сировини, матеріалів, напі­вфабрикатів і готової продукції за рахунок основного виробництва, в той час як вони фактично утворились у результаті необлікованого браку, крадіжок і псування, неповного надходження на підприємство сировини і нестягнених недостач із постачальників, виробітку необлікованої продукції. Достовірність

і обґрунтованість списання за документами фактичних витрат сировини і ма­теріалів на виробництво можуть бути встановлені за допомогою виробничих експериментів. Для проведення виробничого експерименту необхідно виби­рати види продукції, що виробляються, витрачені сировину і матеріали, за якими є значні відхилення фактичних витрат від нормативних, є ознаки спи­сання витрат не за фактичним витрачанням, а за завищеними нормами, які займають більшу питому вагу при загальному випуску продукції, і витратах сировини і матеріалів на виробництво.

Методи ревізії використання матеріалів на виробництві застосовують з урахуванням прийнятих на підприємстві методів оперативного контролю: партіонного, інвентарного, сигнального документування.

При партіонному методі обліку і оперативному контролі використан­ня сировини і матеріалів на виробництво продукції можна перевірити пере­витрати чи економію їх за кожною розкройною картою, актом розкрою та іншими документами у розрізі видів виробів конкретно у кожного робітниказакрійника, штампувальника тощо. Крім того, досліджується достовірність цих витратних документів, своєчасність і повнота оформлення документами всіх відпущених у виробництво матеріалів, правильність заповнення всіх ре­квізитів. Несподіваною перевіркою на початку зміни можна оперативно ви­явити на робочих місцях неоформлені партії матеріалів, причини такого ста­новища і винуватих осіб. Одночасно проводиться співставлення робочих ле­кал, прес-форм моделей штампів з еталонами. Якщо вони застосовуються на робочих місцях у зменшених розмірах порівняно з еталонами і зразками, зна­чить мають місце менші витрати матеріалів у виробництві деталей і загото­вок і завищене його списання за документами. На складах цехів необхідно звернути увагу на систему контролю збереження і обліку матеріалів і їх від­пуск на робочі місця, а також оформлення заготовок, що надходять. Практика показує, що допускаються випадки відпуску матеріалів низької якості на ро­бочі місця з оформленням документів на більш якісні матеріали, бездокументального відпуску матеріалів на робочі місця, неправильного оформлення за-

вдань на виконання робіт, розмірів і фасонів деталей, що виготовляються, а відповідно, і кількості витрачених матеріалів; зазначення витрат матеріалів у витратних документах не за фактами витрачання, а на рівні завищених норм тощо. Це призводить до зайвого списання матеріалів, виготовлення необлікованих деталей і напівфабрикатів, а згодом і готової продукції. При вияв­ленні таких випадків потрібно проводити технологічну експертизу, контро­льний розкрій матеріалів, інвентаризацію матеріалів і заготовок; практикува­ти співставлення списуваних і наявних на складах матеріалів, оформлених документами, з фактичною наявністю матеріалів на робочих місцях; типів і розмірів заготовок і деталей, вказаних у документах, з фактично виготовле­ними, що знаходяться на робочих місцях, на складах, і використаних для ви­готовлення готової продукції. Результати перевірок оформляються проміж­ними актами з додаванням письмових пояснень винних осіб.

За умови застосування інвентарного методу контролю на підприємст­ві особливо необхідно дослідити документи, якщо:

відпущені зі складів матеріали в цехи механічно списувались на за­трати виробництва; не виявлялись реальні відхилення від норм; не аналі­зувались їх причини і винні особи; не проводились у встановлені терміни інвентаризації залишків незавершеного виробництва з відображенням ре­зультатів їх в обліку; не вівся точний кількісний облік матеріалів у цехах і рух напівфабрикатів у виробництві.

За найважливішими видами витрачених сировини і матеріалів на ос­нові даних щомісячних виробничих звітів цехів доцільно складати накопичу­вальну відомість. Перевитрати сировини і матеріалів на виготовлення проду­кції необхідно перевіряти за окремими сигнальними документами: актами, картами заміни матеріалів, вимогами тощо.

Перевірка використання матеріальних цінностей у заготівельних це­хах проводиться у взаємозв’язку з перевіркою наступного використання де­талей і напівфабрикатів в основних виробничих цехах. Одночасно співставляється кількість виготовлених у заготівельних цехах деталей і напівфабри­

катів (за видами, моделями, фасонами, сортами, марками, типорозмірами, ро­стом тощо) з переданими деталями і напівфабрикатами в основні цехи і з кі­лькістю випущеної продукції. За маршрутними листками чи відомостями можна перевірити проходження деталей і напівфабрикатів через окремі стадії технологічного процесу, з’ясувати псування і брак заготовок, виявити розхо­дження в асортименті деталей і заготовок із фактичним випуском продукції, що здається на склад за відповідними документами (наказами, накладними, здавальними відомостями). Потрібно мати на увазі можливість неврахованої заміни забракованих виробів у цехах основного виробництва за рахунок заго­тівельних цехів без оформлення документами.

Крім кількісного перевитрачання сировини і матеріалів при викорис­танні їх у виробництві можуть мати місце і вартісні відхилення від норм. Ва­ртісні перевитрати сировини, матеріалів і напівфабрикатів утворюються в ре­зультаті підвищення цін, заміни передбачених технологій виробництва мате­ріалів більш дорожчими, необґрунтованим списанням сум нестач і невироб­ничих втрат на собівартість матеріальних цінностей, що використовуються у виробництві шляхом складання різного роду актів, необґрунтованих бухгал­терських довідок і проведення незаконних позасистемних записів. Інколи та­кі списання матеріальних цінностей і залишків незавершеного виробництва відносять до накладних витрат, що призводять до приховування перевитрат.

Ревізор перевіряє також відходи, які одержують при обробці сирови­ни і матеріалів, правильність їх обліку, використання і реалізації.

5.6.

<< | >>
Источник: Курс лекцій з ревізії та контролю.

Еще по теме Перевірка використання сировини і матеріалів на виробниц­тві:

  1. 10.5. Перевірка використання сировини і матеріалів у виробництві
  2. 5. Нормування обігових коштів для утворення запасів сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів.
  3. Порядок передачі ревізійних матеріалів правоохоронним органам щодо порушень бюджетного законодавства
  4. 3. Документальне оформлення операцій зіз давальницькою сировиною
  5. Порядок передачі матеріалів ревізій правоохоронним орга­нам, що проводяться за їх поданням
  6. 1. Основні поняття операцій зіз давальницькою сировиною
  7. 4. Особливості бухгалтерського обліку операцій ізіз давальницькою сировиною
  8. 2. Особливості укладення договорів на переробку давальницької сировини
  9. 5. Податковий облік операцій з давальницькою сировиною
  10. 3.6. Оперативний облік за операціями з давальницькою сировиною України
  11. Загальні питання направлення матеріалів ревізій правоо­хоронним органам
  12. Прийоми перевірки первинних документів