<<
>>

1. Виручка від реалізації продукції, робіт та послуг, її розподіл.

Процес виробництва завершується доведенням продукції до споживача.

Реалізація продукції (Т´–Г´) це кінцева стадія кругообороту коштів підприємства. Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг є основним джерелом відшкодування коштів на виробництво і реалізацію продукції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів.

В умовах ринкової економіки обсягу продажу і виручці приділяється особлива увага. Від величини виручки залежить не тільки внутрішньовиробничі відшкодування витрат і формування прибутку, а й своєчасність і повнота податкових платежів, погашення банківських кредитів, які впливають на рівень погашених відсотків, що в кінцевому рахунку відбиваються на фінансовому результаті діяльності підприємства. Виручка від реалізації продукції – це вартість реалізованих товарів, робіт, послуг.

Нормативно-законодавчі документи з оподаткування і ті, які регулюють організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні не містять чіткого визначення терміну “реалізація”, у податковому законодавстві він замінений на “продаж”. Відсутність чіткого визначення даних понять в чинному законодавстві призводить до того, що операція з реалізації продукції твердо не прив’язана до факту реальної оплати її вартості, до строків здійснення її оплати. Адже для організації фінансового господарства підприємства найважливіше завдання має сам обсяг реалізованих надходжень коштів від реалізації (продажу). До того ж з 1 липня 1997 року законодавчо встановлено, що обсягом виручки від реалізації продукції вважати – вартість відвантаженої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), яка визначена в одержаних для оплати покупцем (замовником) розрахункових документах, без урахування фактичного надходження грошей.

Величина виручки від реалізації продукції залежить від: 1) кількості, асортименту та якості продукції; 2) рівня реалізаційних цін, розрахункової дисципліни.

Обсяг (кількість) реалізованої продукції прямо впливає на величину виручки. Асортимент справляє двоякий вплив: чим більше виробів з високою ціною тим більша величина виручки і навпаки. Ціни – вільні, фіксовані, регульовані. Фіксовані ціні встановлюються адміністративно – державою на товари першої необхідності і на монопольні товари (газ, електроенергію), регульовані – державою: на хліб, продукти дитячого харчування тощо. Вільні – ті, що склалися на ринку залежно від попиту і пропозиції. Установлюючи вільні ціни, за основу беруть собівартість і прибуток (планову рентабельність). Потім додають акцизний збір (для підакцизної продукції) і ПДВ. Розрахунок ціни продукції можна здійснити за такими формулами:

Ц1=С+П,

де Ц1 – ціна продукції;

С – собівартість продукції;

П – прибуток.

Ц2=С+П+АЗ+ПДВ+ТН,

де АЗ – акцизний збір;

ПДВ – податок на додану вартість;

ТН – торгова націнка.

Наприклад, собівартість підакцизного виробу А становить 4 грн. Прибуток при плановій рентабельності 25% становить 1 грн. (4х0,25=1 грн.). Ставка акцизного збору 50%, тоді ціна виробу дорівнює 10 грн. ((4х1)х100:(100-50)), а з ПДВ, що становить 20% ціна зросте до 12 грн. (10+10х0,2), а роздрібна ціна з торговою націнкою становитиме 13,8 грн. (12+12х0,15), якщо націнка буде 15%. Виручку від реалізації кожної номенклатури виробів визначається за формулою:

В=РхЦ,

де Р – кількість реалізованих виробів;

Ц – ціна.

Кошти, що надходять від реалізації продукції покривають : 1) матеріальні витрати підприємства на виготовлення продукції, включаючи амортизацію основних фондів; 2) інші витрати, що прирівнюються до матеріальних (на соц. страхування, на створення цільових бюджетних і позабюджетних фондів); 3) на оплату праці (трудові витрати); 4) комерційні (позавиробничі, витрати, що пов’язані зі збутом продукції). Ці чотири групи витрат складають повну собівартість продукції. Такий розподіл виручки від реалізації використовується в системі оподаткування.

Виручка від реалізації надходить за оптовими цінами і планується за такою формулою:

В=З1+ТП–З2,

де ТП – товарна продукція в плановому році. Визначається множенням кількості виробів в асортименті на оптову ціну за одиницю;

З1 – залишки нереалізованої продукції на початок планового року;

З2 – залишки на кінець планового року;

З1 і З2 – визначаються по балансу за виробничою собівартістю і перераховуються за оптовими цінами.

K – коефіцієнт перерахунку, який дорівнює відношенню вартості продукції в оптових цінах до її виробничої собівартості.

<< | >>
Источник: Фінансова діяльність суб’єктів господарювання - конспект лекцій. 2020

Еще по теме 1. Виручка від реалізації продукції, робіт та послуг, її розподіл.:

  1. 3.2. ДОХОДИ (ВИРУЧКА) ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ, РОБІТ, ПОСЛУГ
  2. Тема 11. Контроль і ревізія виконання виробничої програми і реалізації продукції, робіт (послуг)
  3. 5.1.2.1. Збільшення виручки від реалізації
  4. 5.4. Прибуток від реалізації продукції та його формування
  5. 4.1.3. ПРИБУТОК ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ЙОГО ФОРМУВАННЯ
  6. 4.1.4. МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ ПРИБУТКУ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ
  7. 2. Регулювання розподілу виручки від зовнішньоекономічної діяльності в іноземній валюті
  8. Ревізія випуску і реалізації готової продукції
  9. 12.5. Ревізія операцій із реалізації готової продукції
  10. Тема 12. Ревізія виробництва та реалізації промислової продукції
  11. Завдання, об’єкти, джерела інформації та методичні прийоми ревізії з виробництва, собівартості і реалізації продукції
  12. Технологія робіт.