<<
>>

Характеристика джерел кредитного ризику

Таблиця 1.7.

Найменування ризику Характеристика джерела
1. Ризик, пов'язаний з 1.1.
Нездатність позичальника виконати свої
позичальником: зобов'язання за рахунок поточних грошових
1.1. Об'єктивний (фінансові надходжень, або від продажу активів;
можливості); 1.2. Репутація позичальника в діловому світі,
1.2. Суб'єктивний (репутація); його відповідальність і готовність виконати взяті
1.3. Юридичний. зобов'язання;

1.3. Недоліки в складанні й оформленні кредитного договору.

2. Ризик, пов'язаний із предметом застави:

2.1. Ліквідності;

2.2. Кон'юнктурний;

2.3. Втрати.

2.1. Неможливість реалізації предмета застави;

2.2. Можливе знецінювання предмета застави за період дії кредитного договору;

2.3. Втрата прав на предмет застави.

3. Системний ризик. 3.1. Зміни в економічній ситуації, що можуть вплинути на фінансове становище позичальника (наприклад, зміна податкового законодавства).

Кредитний ризик комерційного банку включає ризик конкретного позичальника і ризик портфеля.

• ризик несплати позичальником (емітентом) основного боргу та відсотків - у даному випадку джерелом кредитного ризику являється окремий позичальник;

• ймовірність зменшення вартості частини активів банку, представленою сумою виданих кредитів і придбаних боргових зобов'язань. Джерелом кредитного ризику в цьому випадку являється позичковий портфель банку як сукупність кредитних вкладень.

Носіями кредитного ризику виступають не тільки кредити, але і корпоративні цінні папери й інші фінансові інструменти, дебітор по яких може виявитися неплатоспроможним. Необхідно також відзначити, що даний ризик пов'язаний, в першу чергу, з конкретною операцією, проведеною організацією, хоча джерелом кредитного ризику може бути дебітор, контрагент або емітент. Наприклад, той самий платник по деяким причинам може відмовитися вчасно виплачувати по векселях, але при цьому справно погашає кредит і відсотки по ньому.

Загальноприйнятою мірою оцінки кредитного ризику компанії або банка є кредитні рейтинги, які публікуються великими рейтинговими компаніями Moody’s, S&P, Fitch IBCA [128].

Оцінка кредитного ризику організації здійснюється на основі аналізу розподілу факторів ризику шкали кредитного рейтингу позичальників. Кредитний

рейтинг відображає класифікацію дебіторів організації, контрагентів емітентів цінних паперів або операцій з погляду їхньої надійності.

3) . Відсотковий ризик розглядається як ризик втрати частини доходів і капіталу та обумовлений несприятливою зміною відсоткових ставок на ринках. Найбільш часто впливу відсоткового ризику піддається діяльність фінансово - кредитних організацій.

У залежності від характеру зміни відсоткових ставок можна простежити взаємозв'язок із наступними підтипами відсоткового ризику:

- ризиком перегляду ставки, коли момент зміни відсоткових ставок не збігається з термінами руху грошових коштів;

- базисним ризиком, коли змінюється співвідношення між відсотковими ставками різних банківських інструментів з різною прибутковістю;

- ризиком кривої прибутковості, який несе і ризик переоцінки, і базисний ризик;

- ризиком опціону, тобто з відсотковими опціонами, вбудованими в банківські фінансові інструменти.

При оцінці відсоткового ризику, його необхідно розглядати і з економічної точки зору, і з погляду бухгалтерського обліку. З економічної точки зору визначається його вплив на ринкову вартість портфеля цінних паперів, а з погляду бухгалтерського обліку - його вплив на прибуток від інструментів із фіксованим доходом.

На відміну від цінового ризику, який впливає на портфелі цінних паперів, які переоцінюються за поточними цінами, відсотковий ризик впливає на вартість портфелів інструментів з фіксованим доходам.

4) . Валютний ризик розглядається як ризик втрати частини доходів або капіталу у зв'язку зі зміною валютного курсу національної валюти до курсу валюти іншої країни. Як відзначалося раніше, зміна валютних курсів може відбуватися в силу ряду макроекономічних процесів: інвестиційні потоки, економічне становище країн, фінансова політика країн.

Необхідно відзначити, що курс валюти може відхилятися в різні сторони від очікуваного значення, і відповідно, валютний ризик може характеризуватися непередбаченими як збитками, так і прибутками. У роботі автор обмежує визначення ризику тільки ситуаціями з несприятливим результатом, тобто мова йде про ризик понести збитки.

Валютний ризик проявляється в зовнішньоекономічній інвестиційній і господарській діяльності підприємств і може призвести до затримки платежів, невиконання зобов'язань, часткового або повного збитку через недостатню конвертованість. Найбільш сильно відчувають на собі вплив валютного ризику фінансові організації, при цьому валютний ризик проявляється як ризик втрат у зв'язку з несприятливою для фінансового інституту зміною курсів валют. Оцінка підсумків діяльності фінансового інституту проводиться в одній «базовій» валюті, але структура інвестиційного портфеля може складатися з декількох фінансових інструментів різних країн. В цьому випадку інституціональний інвестор відчуває вплив не тільки цінового ризику обраного інструмента (наприклад, облігації), але і валютного ризику базової валюти своєї країни до валюти, у якій деномінований інвестиційний інструмент.

На думку автора, слід розрізняти три різновиди валютного ризику:

1. Операційний валютний ризик - величина, в якій вартість майбутніх угод піддається впливу коливань валютних курсів. Виникає при проведенні міжнародних торговельних, фінансових операцій і при складанні термінових угод, та зв'язаний з невизначеністю щодо майбутньої вартості валютних надходжень і виплат при перерахуванні на національну валюту.

Як вважає американський дослідник Т. Дж. Андерсен, саме незбалансованість міжнародних валютних потоків в умовах невизначеності майбутнього валютного курсу являється головним джерелом валютного ризику для великих міжнародних компаній.

2. Трансляційний (балансовий, обліковий) валютний ризик впливає на діяльність мережі закордонних підрозділів транснаціональних корпорацій і не зв'язаний з реальними потоками коштів, а являється номінальним ризиком зміни вартості зарубіжного підрозділу у валюті материнської компанії протягом звітного року. Цей вид ризику матеріалізується в реальні грошові потоки тільки у випадку ліквідації або продажу закордонного підрозділу. Трансляційний валютний ризик може виникати при перерахуванні як балансової вартості коштів компанії у зарубіжному підрозділі, так і прибутку підрозділу до перекладу у країну материнської компанії.

3. Економічний валютний ризик - ризик, викликаний довгостроковими коливаннями валютного курсу. Прояв економічного валютного ризику можна розглянути на прикладі фінансової кризи в Російській Федерації в 1998 році. Якщо для іноземних компаній, які імпортують продукцію в Росію, фінансовий ризик проявився негативно через девальвацію рубля, то для російських підприємств, орієнтованих на внутрішній ринок і для підприємств-експортерів проявився позитивно, у формі збільшення частки ринку та підвищенні ефективності експортних операцій. Таким чином, у випадку девальвації рубля з негативним фінансовим ризиком зіштовхується іноземний виробник, для якого він виявляється не тільки у виді скорочення обсягів прибутків, але й у зниженні витратної і цінової конкурентноздатності продукції [154].

Загальновизнаним ефективним методом аналізу і управління валютним ризиком являється технологія Value at Risk (VaR).

5). Ризик ліквідності - ризик того, що організація не зможе без втрат у певний період часу погасити свої зобов'язання поточними активами. Крім того, ризик ліквідності пов'язаний з нездатністю керувати непередбаченими скороченнями або зміною джерел фінансування.

Ризик ліквідності також виникає в тих випадках, коли організація не спроможна швидко відреагувати на зміни ринкової кон'юнктури, що негативно позначається на її можливості вчасно реалізувати активи з мінімальними втратами.

Ризик ліквідності з'являється в процесі господарської діяльності організації. Серед факторів, які впливають на ліквідність, необхідно виділити наступні:

- збільшення активів, наприклад, збільшення кількості виданих позичок, купівля казначейських зобов'язань, будівництво нової філії, представництва;

- зменшення зобов'язань, наприклад, вилучення депозитів із банку, виплата дивідендів;

- оплата операційних витрат, наприклад, оплата за комунальні послуги, витрати по заробітній платі.

Найбільш часто ризику ліквідності піддаються всі фінансові інститути: страхові й інвестиційні компанії, комерційні банки і пенсійні фонди. Для них головним виміром ліквідності являється ринкова різниця між ціною покупки і продажу (спред) фінансового інструмента.

Навесні 1999 року Bank for International Settlements (BIS) опублікував звіт Committee on the Global Financial System про проведення дослідження різних аспектів ліквідності ринку. Відповідно до даного звіту виділяють наступні основні характеристики ліквідності: в'язкість ринку (tightness), глибина (depth) і відновлення ринку (resiliency).

1. В'язкість ринку характеризує відхилення ціни реальної угоди від середньої ринкової ціни, при цьому використовується ринковий спред.

2. Глибина являється характеристикою розвиненості ринку: обсяг, кількість учасників, інтенсивність торгівлі. Для виміру глибини ринку використовують кількість і обсяг заявок на ринку на купівлю та продаж.

3. Відновлення ринку характеризується часом, за який зникають коливання навколо деякого середнього значення ціни, викликані складанням угоди, або часом, за який усувається дисбаланс між попитом та пропозицією. В даний час відсутні адекватні методи виміру даної величини.

Розширення можливостей вкладників у сфері альтернативних інвестицій, поява сучасних позабалансових видів діяльності зі складними грошовими потоками являються факторами, що дозволяють виділити ризик ліквідності в окрему категорію.

6). Операційний ризик. В даний час проблема росту втрат організації, які пов'язані з некомпетентною діяльністю персоналу при обслуговуванні клієнтів за допомогою електронних засобів комунікації, виходить на перший план. Однак дотепер відсутнє загальноприйняте визначення операційного ризику. Частіше формулювання операційного ризику розглядають його наступні сторони:

• ризик того, що помилки в інформаційних системах і системах внутрішнього контролю спричинять фінансові втрати. Цей ризик пов'язаний з помилками людей, збоями в системах і наявністю недостатніх (неефективних) систем контролю;

• ризик, властивий внутрішнім процесам;

• ризик капіталу або доходів, пов'язаний із проблемами надання послуги або продукту;

Базельський комітет визначає операційний ризик як «ризик прямих або непрямих втрат через неефективні або зруйновані внутрішні процеси, дії людей і систем або через зовнішні фактори». Практично це означає ризик того, що щось піде не так у щоденній обробці операцій, активності організації і може призвести до фінансових втрат.

Передумовою для виділення операційного ризику в окрему категорію були великомасштабні операційні збої і помилки, що мали місце в діяльності фінансово-кредитних організацій з 80-х років ХХ ст. До цього організації і підприємства в основному концентрували свою увагу на кредитних, валютних та відсоткових ризиках із метою мінімізації схильності до них. Операційний ризик виникає у діяльності страхової компанії, при невиконанні своїх службових обов'язків персоналом компанії (наприклад, навмисна змова з особою, яка страхує майно); у банків, при проведенні міжбанківських розрахунків; в інвестиційних компаній, при перевищенні портфельними менеджерами виділених ринкових лімітів; у підприємств, при використанні нових технологічних ліній і устаткування. Таким чином, операційний ризик може проявлятися у будь-якій області діяльності організацій і підприємств внаслідок неефективності існуючих процедур та процесів.

Узагальнюючи, операційний ризик можна розділити на три послідовні складові фази (див. малюнок 1.3.):

1) укладання угоди - залучення клієнта, розвиток і налагодження з ним зв'язків;

2) фаза до розрахунків - одержання і узгодження інформації, яка безпосередньо відноситься до конкретної угоди;

3) фаза після розрахунків - зміна і контроль коштів та активів (до неї можна віднести такі операції, як проведення платежів, звірення контрольно- облікових записів з контрагентами і супутніми організаціями).

Мал. 1.3. Схема життєвого циклу трансакції Такий підхід дозволяє правильно ідентифікувати ризики, виявити причини і джерела їхнього виникнення. На основі аналізу внутрішніх процесів організації, можна виділити чотири основних джерела виникнення операційних ризиків:

• внутрішні бізнес-процеси - набір процедур і дій, які дозволяють виконати конкретну задачу;

• співробітники, тобто персонал організації;

• технологія і допоміжні системи, які розроблені та прийняті в організації для підтримки бізнес-процесів і систем;

• зовнішнє і внутрішнє навколишнє середовище, у якому відбуваються бізнес- процеси, працюють люди та системи.

До зовнішнього середовища можна віднести такі фактори, як економічна ситуація, юридична система, податкова політика, катаклізми й ін. До внутрішнього середовища, насамперед, відноситься внутрішня стратегія організації.

Ці причини взаємозалежні і, досліджуючи кожну, необхідно розглядати всю картину цілком, тому що неефективний підхід до управління одною причиною породжує проблеми від іншої.

Підводячи підсумок, слід зазначити, що поняття ризику охоплює всі напрямки діяльності суб’єктів господарювання. На сьогоднішній день неможливо чітко охарактеризувати поняття «ризик» і визначити критерії, які дозволяють класифікувати фінансовий ризик у силу ряду причин: специфіка діяльності підприємств, різні джерела і прояви фінансового ризику. Однак теорія ризику дозволяє виділити і дати характеристику найбільш загальним групам фінансових ризиків, які існують і впливають на діяльність всіх підприємств і організацій.

<< | >>
Источник: Брітченко І.Г.. Фінансові ризики. 2017

Еще по теме Характеристика джерел кредитного ризику:

  1. Кредитний ризик як ключовий ризик роздрібного банківського кредитування
  2. Кредитний ризик
  3. Менеджмент кредитного ризику банку у роздрібному кредитуванні
  4. Управління кредитним ризиком
  5. 3.Характеристика та джерела формування резервного капіталу
  6. 3 вопрос. Кредитная система: понятие, характеристика ее звеньев
  7. Базовые характеристики и назначение связанных кредитных нот.
  8. 9.4. Общая характеристика международных валютно-кредитных организаций
  9. 20. Кредитно-банковская система России и ее характеристики.
  10. 3.1. Общая характеристика безналичных расчетов в кредитных организациях
  11. Інноваційні ризики.
  12. Вопрос 7. Кредитные организации: банки и НКО, их характеристика и место в банковской системе.