Моральна логіка рівності й нерівності в ринковому суспільстві
Леонід Никонов
Результати функціонування ринку не завжди відповідають принципу рівності й участь у ньому не вимагає рівних стартових умов. Але це не сумні втрати ринку. Нерівність не просто нормальний результат ринкового обміну — це передумова обміну, без якої він втрачає сенс.
Очікувати, щоб підсумки ринкового обміну, а виходить, і діяльності суспільства, де багатство розподіляється через ринкові механізми, відповідали критерію рівності — просто абсурдно. Для функціонування вільного ринку необхідні рівні основні права, зокрема рівне право брати участь в обміні, але від нього не можна очікувати результатів, що відповідають принципу рівності, і засноване воно на рівності юридичних прав, а не умов.Ідеал рівного обміну може означати рівність стартових умов або рівність результатів. Якщо мова йде про перший варіант, учасники рівного обміну повинні бути рівні у всіх відношеннях: будь-яка відмінність додасть йому нерівноправного характеру — через це дехто вважає нерівноправним, а виходить, і несправедливим, трудовий договір між роботодавцем і найманим робітником. У другому варіанті мова йде про обмін однакової вартості або про те, що його результати для учасників однакові за вартістю. Наприклад, обмін буде відповідати критеріям рівності, якщо мова йде про перехід з рук у руки однакового обсягу товарів тієї самої якості. Уявіть собі сюрреалістичну картину: двоє людиноподібних істот, як дві краплі води схожих одна на одну (тобто, які не мають особистісних відмінностей, що являють собою одну з форм однаковості), передають одна одній зовсім ідентичні речі. Залишаючи осторонь естетичне неприйняття настільки протиприродного видовища, слід зазначити: простий здоровий глузд указує на те, що сама ідея рівноправного обміну містить у собі глибоке протиріччя. Подібний обмін нічого не міняє: він не поліпшує ста-
[ МОРАЛЬНА ЛОГІКА РІВНОСТІ Й НЕРІВНОСТІ ] 63
новища жодної зі сторін, а виходить, ні в жодної зі сторін немає причин, щоб його здійснювати.
(Карл Маркс наполягав: на ринку обмінюється однакова вартість, що й позбавило його економічну теорію змісту й послідовності). Прив’язка ринкового обміну до принципу рівності позбавляє його основної причини, тобто вигоди для учасників обміну. Економічний механізм обміну заснований на визнанні неоднакової оцінки товарів і послуг його учасниками.Проте в етичному плані принцип рівності має в очах декого свою привабливість. Загальна риса багатьох моральних суджень полягає в тому, що вони сформульовані в чисто деонтичній модальності, тобто за логікою винного. Вони стосуються лише того, що, мабуть, незалежно від економічної логіки або того, що є, і навіть того, що буде через те, що повинне бути зроблене. Іммануїл Кант стверджував: борг вимагає реалізації незалежно від результатів, наслідків і навіть можливості зробити те, що має бути зроблено. Ти повинен — виходить, ти можеш. Тому, навіть якщо рівноправність обміну абсурдна з економічної точки зору, її можна підтримувати як моральний ідеал.
Рівність як питання моральне — досить складна проблема. Тут можна провести відмінність між позицією, у рамках якої досягнення рівності — це головне, і позицією, що не надає цьому основного значення. Перша називається егалітаризмом, а друга — антиегалітаризмом. При цьому антиегалітаристи не обов’язково вважають рівність небажаною, а нерівність бажаною: вони просто відкидають зосередженість егалітаристів винятково на рівності на шкоду іншим цілям, і особливо на забезпеченні рівності в матеріальному достатку.
Антиегалітаристи, що являють собою класичний лібералізм (або лібертаріанство), навіть вважають необхідною певну форму рівності — рівність основних прав, що не означає, на їхню думку, рівності результатів. Таким чином, їх можна теж вважати егалітаристами, але іншої штибу. (На рівності прав багато в чому побудовані юриспруденція, система власності й толерантність, що члени сучасного вільного суспільства вважають само собою зрозумілим). Вони вважають рівність «найчистішою», послідовною й стійкою формою рівності, але прихильники рівності в «розподілі» багатства стверджують, що ця лібертаріанська концепція насправді є рівністю чисто формальною, рівністю на словах, а не на ділі.
(Вони мають рацію в тому, що ідея рівності стосується способу мислення й дії, а не64 [ЛЕОНІД НИКОНОВ 1
зримого стану світу чи статичного розподілу активів. Чи є такий підхід до рівності формальним чи стосується суті справи, залежить від того, якого значення надається правовим процедурам і поведінковим стандартам).
Часто трапляється, що складні філософські проблеми обговорюються до того, як бувають чітко сформульовані й поставлені. Так, тисячі років філософи Заходу й Сходу створювали етичні доктрини, а систематичний аналіз .суджень про повинність і перформативну логіку відбувся пізніше. Цю роботу всерйоз почали Давид Юм та Іммануїл Кант, продовжили філософи-позитивісти (Джордж Мур, Альфред Айер, Річард Хейр та інші); дослідження деонтич- ної і перформативної логіки не закінчене дотепер. Хоча суперечка між егалітаристами й антиегалітаристами не обмежується питанням про логічний зв’язок між рівністю й мораллю, прояснення співвідношення між ними стало б цінним внеском у триваючу активну дискусію щодо допустимості з моральної точки зору примусового перерозподілу нерівних плодів ринкового обміну. (Це не має ніякого відношення до повернення власникам ресурсів, відібраних у законних власників правителями держав або «звичайними» злочинцями).
Розглянемо проблему моральної природи рівності, сформулювавши просте питання: чому рівність стартових умов або результатів з моральної точки зору краща за нерівність (або навпаки)? Це пряме запитання, яке завжди має бути адресоване егалітаристам й антиегалітаристам, якщо ми хочемо чесно з’ясувати, наскільки обґрунтовані їхні етичні позиції.
Коло можливих відповідей обмежене. По-перше, можна спробувати довести, що певні числові співвідношення (рівність або нерівність) кращі за всі інші. Наприклад, відношення X до Y добре у випадку, якщо значення, прийняті змінними, однакові, і погано, коли вони не однакові. Тобто 1:1 краще, ніж 1:2 (не кажучи вже про 1:10). Однак, незважаючи на всю ясність подібної позиції, питання про моральні переваги так просто не вирішується.
З опису зв’язків математичних об’єктів не виводиться оцінка. Насправді, числові співвідношення етично нейтральні, і стверджувати, що одні кращі або гірші за інших, можна лише приблизно, у тому ж сенсі, у якому піфагорійці підрозділяли числа на чоловічі, жіночі, дружні, неповноцінні і так далі.Можливо, як основу для аналізу відносин між людьми (у тому числі обміну) доцільніше зосередити увагу не на
[ МОРАЛЬНА ЛОГІКА РІВНОСТІ Й НЕРІВНОСТІ ] 65
рівності стартових умов і результатів, а на рівності або нерівності морального статусу людей. Іншими словами опорою тут буде виступати твердження: у моральному плані кожна людина не краща й не гірша за будь-кого іншого (або, відповідно, деякі люди кращі або гірші за інших). Звідси випливає висновок про бажаність рівності або нерівності стартових матеріальних умов чи результатів обміну. Обидві ці точки зору можуть зійтися на необхідності примусового перерозподілу благ — або для ліквідації нерівності, або для його утвердження, і в обох випадках центральним аргументом буде моральний статус людини, хоча між самою ідеєю морального статусу й реальними ситуаціями, з якими стикаються люди, лежить непереборна концептуальна прірва.
При такій постановці завдання головне питання звучить так: чи існує зв’язок між моральним статусом людини, з одного боку, і кількістю, якістю й вартістю товарів, якими вона розпоряджається, з другого. І з цього логічно випливає наступне питання: чому дві однаково гарних людини повинні пити ранками каву тієї самої якості й ціни в однаковій кількості? Або чому щедра людина і його сусід-ску- пердяй, що мають рівний моральний статус (чи так це, до речі?) повинні — або не повинні — мати квітучі сади, що приносять однаково цінний урожай? Виходить, що рівний моральний статус не має особливого значення з погляду рівності стартових умов, майна й споживання. Розглянемо аналогію із гравцями в шахи, які за визначенням мають рівний моральний статус. Чи означає це, що їхні здібності теж повинні бути рівні й кожна гра повинна закінчуватися внічию? Або це значить тільки, що вони грають за тими самими правилами, із чого аж ніяк не випливає нормативний висновок про нічийний результат матчів? Таким чином, прямого зв’язку між моральним статусом людини, її стартовим матеріальним становищем і кінцевим результатом не існує.
Якщо ж ми зосередимося на поведінці людини й правилах, якими вона керується, з’ясується, що становище визначається її поведінкою, вибором і (особливо в тих випадках, коли йдеться про правопорушення) намірами. Те, скільки грошей у неї в кишені й наскільки ця кількість менша або більша, ніж у її сусідів, — це критерій, зовсім не значущий для оцінки. Справедливим і несправедливим може бути й магнат, і таксист, залежно від того, наскільки їхні дії відповідають універсальним моральним стандартам, тобто наскільки вони поважають норми справедливості й
66 [ ЛЕОНІД НИКОНОВ ]
самостійну особистість у собі й інших. Похвалу й осуд люди заслуговують не багатством або бідністю як такими, а своїми діями. Різне становище дає різні можливості для гарних і поганих учинків, для добродійності чи пороку, для справедливості й несправедливості, але ці стандарти визначають поведінку людей, а не їхній добробут або результати їхніх дій. Рівне застосування стандартів є реалізацією рівного морального статусу, на основі якого ми можемо давати моральну оцінку поведінці людей. Моральна рівність означає, що злочин — це злочин, незалежно від того, вчинений він таксистом чи магнатом, а чесна угода, що приносить прибуток, — це чесна угода, незалежно від того, хто в ній бере участь: два таксисти, два магнати, або магнат і таксист.
Повернемося до питання про зв’язок між багатством і рівністю. Багатство може бути результатом як чесних учинків, так і насильства. Результатом ринкового обміну може бути як посилення нерівності, так і посилення рівності, а втручання держави й перерозподіл багатства її руками також може приводити й до того, і до іншого. Обидві ці форми взаємодії не пов’язані споконвічно з рівністю або нерівністю. Підприємець, що створює матеріальні блага, може бути багатшим за іншу людину, хоча процес створення благ приносить вигоду й цьому іншому. Обміни на вільному ринку можуть сприяти рівності — за рахунок підвищення загального рівня добробуту й підриву несправедливих привілеїв можновладців, успадкованих від колишньої системи.
У той же час грабіжник, що обікрав когось, може в результаті стати багатшим за жертву, що підсилює нерівність, або мати стільки ж, скільки потерпілий, що підсилює рівність. Аналогічним чином, втручання організованої машини примусу — держави — здатне породжувати вкрай високу майнову нерівність: або шляхом анулювання рішень, прийнятих ринковими гравцями (за рахунок протекціоністської політики, субсидій і «присвоєння ренти»), або шляхом прямого грубого насильства, як це відбувалося в країнах, де при владі перебували комуністи. (Офіційно заявлена прихильність рівності не означає рівності на практиці — про це свідчить гіркий досвід багатьох десятиліть).Питання про те, чи сприяє та або інша правова й економічна система, наприклад, вирівнюванню доходів, носить емпіричний, а не концептуальний характер. У доповіді «Економічна свобода у світі» (www. freetheworld. com) оцінюється рівень економічної свободи в різних країнах, і отримані показники рівняються за рядом індикаторів матері-
[ МОРАЛЬНА ЛОГІКА РІВНОСТІ Й НЕРІВНОСТІ ] 67
ального добробуту (таких як середня тривалість життя, рівень грамотності населення, поширеність корупції, серед- ньодушові доходи й ін.). Ці дані свідчать не тільки про те, що за рівнем добробуту жителі країн з найбільш вільною економікою набагато перевершують інших, але й про те, що майнова нерівність (виражена в частці національного доходу, що дістається найбіднішим 10% населення) не є результатом тієї або іншої економічної політики, а обсяг одержуваних доходів — є. Розділивши країни світу на квартилі (кожний з них включає 25% держав), ми одержуємо такий результат: середня частка національного доходу, що дістається найбіднішим 10% населення, на 2008 рік (за більш пізній період даних немає) у квартилі найменш вільних країн (туди входять, зокрема, Зімбабве, М’янма й Си- рія) становила 2,4%, у третьому за рівнем свободи квартилі — 2,19%, у другому квартилі — 2,27%, і у квартилі найбільш вільних країн — 2,58%. Відмінності тут, як ми бачимо, невеликі. Це означає, що на ситуацію з нерівністю доходів ступінь економічної свободи не впливає. У той же час обсяг доходів, одержуваних найбіднішими 10% населення, різниться дуже сильно, і саме тому, що на цю змінну економічна політика держави безсумнівно впливає. Бути бідним у найменш вільних країнах означає мати прибуток усього 910 доларів на рік, у той час як найбідніші громадяни країн з вільною ринковою економікою мають 8474 долари.
Іншими словами, якщо ви входите до складу найбідні- ших 10% населення, вам набагато краще живеться у Швейцарії, ніж у Сирії.
Таким чином, питання про те, чи маємо ми з вами рівне майнове становище до вільного обміну або за його результатами, саме по собі не носить морального характеру. З іншого боку, відмова від рівного ставлення до рівних у моральному плані людей і єдиним для всіх правил у спробі досягти більшої рівності (такі спроби, як правило, не призводять до успіху, оскільки маніпулювати подібними результатами непросто), безсумнівно, є моральною проблемою. Тут важливе порушення питання моральної рівності.
Найскандальніша проблема, пов’язана з майновою нерівністю, полягає не в нерівності багатих і бідних в економічно вільних країнах, а в гігантському розриві між добробутом людей у країнах з вільною й невільною економікою. Цей розрив між багатством і бідністю, безсумнівно, можна усунути, змінивши правила гри, тобто економічну політику. Звільнення людей в економічно невільних суспільствах
68 [ ЛЕОНІД НИКОНОВ ]
породить величезний обсяг матеріальних благ, що буде сприяти ліквідації прірви між багатими й бідними у світовому масштабі куди більше, ніж будь-які інші заходи. Більше того, подібний результат стане позитивним наслідком реалізації принципу справедливості, усунення нерівного ставлення до людей у країнах, що страждають від «кумівства», етатизму, мілітаризму, соціалізму, корупції й жорстокого насильства з боку влади. Економічна свобода, тобто єдині стандарти справедливості й рівна повага до права всіх людей на виробництво й обмін, — єдино правильний критерій справедливості для моральних суб’єктів.
Еще по теме Моральна логіка рівності й нерівності в ринковому суспільстві:
- Технологічний вибір у суспільстві. Крива виробничих можливостей або трансформації
- Центральні проблеми економічної організації. Технологічний вибір у суспільстві. Крива виробничих можливостей або трансформації. Закон спадної доходності
- §4. Моральный риск.
- Моральный климат
- Различают две формы морального износа
- Релятивность моральной оценки
- 6.8 Ринкова рівновага
- 2.3. Физический и моральный износ основных фондов.
- Моральный риск и отсроченное денежное вознаграждение
- Негативное или моральное знание.
- 7. Ринковий попит на ресурс
- Айн Ренд і капіталізм: моральна революція
- Добро и зло в нас: моральное обоснование благополучия