<<
>>

Інтерв’ю з підприємцем

Бесіда Тома Дж. Палмера із Джоном Меккі

Палмер: Джон, ви досить нетиповий представник ділового світу — підприємець, що не соромиться відстоювати тезу про моральність капіталізму.

Ви також відомі своїми твер­дженнями про те, що особистий інтерес не є єдиною осно­вою капіталістичної системи. Що ви маєте на увазі? Меккі: Говорити, що в основі всього лежать особисті інте­реси, значить керуватися досить неповним уявленням про природу людини. Це нагадує мені студентські дебати з людьми, які стверджували, що все, що ви робите, за логі­кою повинно виникати з особистих інтересів, інакше ви не стали б цього робити. Цю точку зору неможливо спросту­вати, оскільки по суті вона абсурдна: навіть якщо ви зро­били щось, керуючись не особистими інтересами, вам все одно скажуть, що ви виходили з них, інакше ви б цього просто не зробили. Суперечка перетворюється в замкнене коло.

Палмер: У чому, по-вашому, полягає значення не пов’яза­них з особистими інтересами мотивів для капіталізму? Меккі: Мені не подобається сама постановка питання: у людей різні уявлення про особисті інтереси, і найчастіше розмова на ці теми перетворюється на діалог глухих. То­му-то я й згадав про ці юнацькі дискусії про те, що, мов­ляв, нічого, крім особистих інтересів, не існує. Я говорю, що люди — істоти складні, і в нас багато мотивів, у тому числі й особисті інтереси, але не тільки вони. Нами рухає чимало речей, які нам небайдужі, що включають наші осо­бисті інтереси, але не обмежуються ними. Думаю, у чомусь лібертеріанський рух — можливо, через сукупний вплив теорій Айн Ренд і ряду економістів — зайшов у своєрідний ідеологічний глухий кут і не повністю враховує особливос­ті бізнесу, капіталізму й людської природи. Якщо вдумати­ся, ми сильніше за все керуємося особистими інтересами в юному віці, коли ми ще не дозріли емоційно. Більшість дітей і підлітків украй зосереджені на самих собі й піддані нарцисизму.

Вони виходять із особистих інтересів — у сво­єму власному розумінні. Але дорослішаючи, входячи у зрі­лість, ми більшою мірою спроможні на співпереживання,

[ ІНТЕРВ’Ю З ПІДПРИЄМЦЕМ J 29

жаль, любов — коло наших емоцій розширюється. Учинки людей обумовлені численними причинами. Часто дово­диться зустрічатися з неправильним протиставленням осо­бистого інтересу або егоїзму, альтруїзмові. Я вважаю це протиставлення неправильним, оскільки в нас є й те й інше. Нами рухають особисті інтереси, але не лише вони. Інші люди нам теж небайдужі. Нас, як правило, дуже хви­лює благополуччя нашої родини. Нас хвилює стан справ у співтовариствах, у яких ми живемо, і в суспільстві загалом. Когось із нас хвилює ставлення до тварин і в цілому захист довкілля. У нас є ідеали, завдяки яким ми прагнемо зроби­ти наш світ кращим. У строгому сенсі слова все це начебто протилежне особистим інтересам — якщо, звичайно, абст­рагуватися від нескінченної дискусії про те, що все, до чого ми небайдужі, і все, що ми робимо, продиктоване особис­тими інтересами.

Таким чином, я думаю, що особисті інтереси — це ще не все, і теза про те, що у всіх своїх учинках ми керуємося особистими інтересами, непридатний для пояснення при­роди людини. На мій погляд, капіталізм і бізнес повинні відбивати людську природу у всій її складності. Мені та­кож здається, що теза про особисті інтереси шкодить «брендам» бізнесу й капіталізму, оскільки дозволяє супро­тивникам зображувати бізнесменів і капіталістів жадібни­ми егоїстами й визискувачами. Ця ситуація мене по- справжньому турбує, Томе, оскільки капіталізм і бізнес — дві найбільші сили добра в нашім світі. Цю роль вони гра­ють як мінімум уже триста років... і проте величезна ко­ристь, яку вони принесли, не має належної оцінки. Палмер: Чим же займається бізнес, крім реалізації особис­тих інтересів (одержання прибутку)?

Меккі: У найзагальнішому плані, успішний бізнес — це створення вартості. Капіталізм прекрасний тим, що вреш­ті-решт в його основі лежить добровільний взаємовигідний обмін.

Візьмемо, приміром, фірму на кшталт Whole Foods Market: ми створюємо вартість, приносимо користь нашим клієнтам, надаючи їм товари й послуги. їх ніхто не змушує з нами торгувати: вони це роблять за власним бажанням, вважаючи, що це відповідає їхнім інтересам. Таким чином, ми робимо те, що вони вважають вартісним. Ми також створюємо вартість для тих, хто в нас працює, — членів нашої команди. Вони не раби. Вони працюють з нами з доброї волі, тому що робота їх улаштовує, зарплата задо­вольняє й працювати в Whole Foods їм подобається — не тільки в матеріальному плані, але і в плані психологічного

ЗО [ БЕСІДА ТОМА ДЖ. ПАЛМЕРА ІЗ ДЖОНОМ МЕККІ ]

комфорту. Таким чином, і для них ми робимо щось вартіс­не. Далі, ми створюємо вартість для наших інвесторів: адже наша ринкова капіталізація зараз перевищує десять міль­ярдів доларів, а починали ми з нуля. Тобто за тридцять із зайвим років ми створили для наших інвесторів вартість у розмірі десять мільярдів.

Нікого з наших акціонерів не примушують купувати на­ші цінні папери. Вони роблять це добровільно, оскільки вважають, що ми створюємо для них вартість. Ми також приносимо користь постачальникам нашої компанії. Ми працюємо з ними багато років, і я бачу, як їхні фірми роз­виваються, як вони процвітають — і все це завдяки добро­вільному процесу. Вони допомагають Whole Foods, а ми допомагаємо їм.

Палмер: Ви називаєте свою філософію концепцією «сві­домого капіталізму». Що це означає?

Меккі: Ми використовуємо це формулювання, щоб наша концепція відрізнялася від безлічі «ярликів», що вносять плутанину, коли їх валять на одну купу — наприклад, «со­ціальна відповідальність бізнесу», або «творчий капіта­лізм» (за Біллом Гейтсом), або «стійкий капіталізм». Ми виробили досить чітке визначення свідомого капіталізму, засноване на чотирьох принципах. Перший з них полягає в тому, що бізнес може мати більш високу мету, ніж одер­жання прибутку — останнє, звичайно, завжди є наявним, але цим справа не обмежується. Отже, у кожної фірми мо­же бути вища мета.

І якщо вдуматися, в усіх інших профе­сій також є мета, не обмежена вузькими рамками прибут­ковості. Лікар — одна з найбільш високооплачуваних про­фесій у нашому суспільстві, але у лікаря є мета — лікувати людей — продиктована етикою, яку їм прищеплюють у ме­дінститутах. Це, звичайно, не означає, що жадібних лікарів не існує, але принаймні багато з лікарів, яких мені дове­лось знати особисто, щиро хвилюються про пацієнтів і роб­лять усе можливе, щоб їх вилікувати. Учителі несуть лю­дям знання, архітектори проектують будинки, а юристи — залишимо за дужками всі анекдоти про адвокатів — нама­гаються забезпечити в нашому суспільстві правосуддя і справедливість. Кожне ремесло має мету крім максималь­ного прибутку — і ті, хто ним займається, керуються цією метою. Whole Foods — продовольча компанія: ми продаємо людям якісні, натуральні й органічні продукти харчування, сприяючи тому, щоб вони були здоровішими й прожили довше.

Палмер: А другий принцип?

31

І ІНТЕРВ’Ю З ПІДПРИЄМЦЕМ ]

Меккі: Другий принцип свідомого капіталізму — принцип партнерства, про який я мимохідь уже згадав. Необхідно думати про безліч партнерів, для яких ваш бізнес створює вартість і які здатні вплинути на. його успіх. Слід розуміти, що бізнес — річ складно організована, і намагатися робити щось вартісне для всіх цих взаємозалежних учасників — клієнтів, співробітників, постачальників, інвесторів і спів­товариства, у якому ми живемо.

Третій принцип полягає в тому, що будь-якій фірмі пот­рібні лідери, які керуються етикою і ставлять на перше місце мету бізнесу. Вони намагаються служити цій меті і сповідують принцип партнерства. Тобто в них справи не повинні розходитися зі словами.

Нарешті, четвертий принцип свідомого капіталізму пов’язаний зі створенням культури, що підкріплює три ос­танні принципи, що й згуртовує їх воєдино.

Палмер: Чи рухають вами ці принципи в повсякденній роботі? Що ви говорите собі, встаючи вранці: «Я прагну заробити ще грошей» або «я буду вірний своїм принци­пам»?

Меккі: Думаю, я в цьому сенсі людина досить дивна, тому що я вже майже п’ять років не одержую ніякої завплати в Whole Foods.

І бонусів теж. Опціон на пільгову купівлю акцій, який мені належить, я передав Фонду Whole Planet, що займається мікрокредитуванням бідняків з різних кра­їн. Моя мотивація пов’язана із цілями Whole Foods, а не із грішми, які я можу одержати, займаючись бізнесом. Мені особисто цілком достатньо доходів від акцій компанії, яки­ми я усе ще володію.

Палмер: Ще раз сформулюйте цю мету, будь ласка. Меккі: Мета Whole Foods — це... якби в нас було більше часу, можна було б докладно поговорити про вищу мету Whole Foods. На цю тему я виступав перед нашим керів­ництвом тижнів два тому. Двома словами можу сказати тільки, що в основі діяльності нашої компанії лежать сім основних ціннісних орієнтирів. Перший — задовольняти й радувати наших клієнтів. Другий — щоб члени нашої ко­манди були задоволені й могли вдосконалювати свою май­стерність. (До речі, усе це викладене на нашім інтернет- сайті, так що ми нічого не приховуємо.) Третій орієнтир — створення вартості за. рахунок прибутків й росту. Четвер­тий — бути/відповідальними членами тих співтовариств, у яких ми займаємося бізнесом. П’ятий — намагатися, щоб наш бізнес не шкодив довкіллю. Шостий — ми розглядає­мо наших, постачальників як партнерів і намагаємося бу-

32 J БЕСІДА ТОМА ДЖ. ПАЛМЕРА ІЗ ДЖОНОМ МЕККІ ]

дувати відносини з ними на взаємовиграшній основі. Сьо­мий — ми намагаємося інформувати всіх наших партнерів про переваги здоровішого способу життя й здоровішого харчування. І наші вищі цілі — пряме продовження цих ціннісних принципів. Серед них можна назвати прагнення вилікувати американців, що страждають на різні захворю­вання й зайву вагу: ми харчуємося просто жахливо й у результаті гинемо від серцевих хвороб, раку й діабету. Ці хвороби пов’язані зі способом життя — їх цілком можна уникнути, і в цьому полягає одна з наших вищих цілей. Інша вища мета пов’язана з нашим сільським господар­ством: ми намагаємося надати йому більшої екологічності при збереженні високої продуктивності. Третя вища мета пов’язана з нашим Фондом Whole Planet, що співпрацює із Grameen Trust та іншими організаціями, які спеціалізу­ються на мікрокредитуванні, щоб сприяти ліквідації бід­ності в масштабі всієї планети.

Ми сьогодні працюємо в тридцяти чотирьох країнах — а через два роки їх число зросте до п’ятдесяти шести — і наша діяльність уже допо­магає сотням тисяч людей. Наша четверта вища мета — поширення ідей свідомого капіталізму.

Палмер: Ви говорите про цілі вашого бізнесу... але де тут прибуток? Хіба компанія не прибуткове підприємство? Могли б ви все це робити, не одержуючи прибутку? Зароб­ляти рівно стільки грошей, щоб компенсувати витрати, і все?

Меккі: На це можна зауважити, зокрема, що в цьому ви­падку неможливо ефективно здійснювати свої цілі, оскіль­ки, заробляючи гроші тільки на покриття витрат, ви не зможете серйозно впливати на ситуацію. Сьогодні Whole Foods здатна куди більше впливати на події, ніж тридцять, двадцять, п’ятнадцять або десять років тому. Оскільки ми високоприбуткова компанія, тому що, розвиваючись, ми реалізуємо наші цілі в усе більших масштабах, ми можемо допомогти мільйонам, а не тисячам людей. Тому, на мій погляд, прибутковість необхідна для більш ефективного здійснення ваших цілей. Крім того, прибуток створює ка­пітал, необхідний нашому світу для інновацій і розвитку: не буде прибутків, не буде прогресу. Ці дві речі абсолютно взаємозалежні.

Палмер: Але якщо прибуток осідає в кишенях ваших ак­ціонерів, чи може він повною мірою сприяти реалізації ва­ших цілей?

Меккі: Природно, більша частина прибутків не потрапляє в кишені акціонерів. Вони одержують лише порівняно не-

[ ІНТЕРВ’Ю З ПІДПРИЄМЦЕМ ] 33

велику частку прибутку, який ми виплачуємо як дивіден­ди. Більше 90% коштів, які ми заробляємо, реінвестуються в бізнес для його розвитку. Ваше зауваження було б слуш­ним, якби ми виплачували всі 100% прибутків у вигляді дивідендів, але я не знаю жодної компанії, яка так діяла б, крім REIT (фонду інвестицій у нерухомість). Усі інші вкладають прибуток у справу, забезпечуючи зростання. Більше того, одержувана акціонерами частка прибутку сти­мулює їх до нових інвестицій у компанію: без цього у вас не було б капіталів для реалізації ваших вищих цілей. Здатність нарощувати обсяг капіталів фірми означає, що ви вмієте створювати вартість і наочним мірилом цього є курс ваших акцій. Саме це я мав на увазі, коли говорив, що за тридцять із зайвим років ми створили вартість у розмірі десять мільярдів доларів.

Палмер: Часом доводиться чути, що ринкова економіка породжує нерівність. Як ви оцінюєте такі твердження? Меккі: На мій погляд, це неправда. Протягом усієї історії крайня бідність була нормою для більшості людей. Усі бу­ли однаково бідні й жили недовго. Двісті років тому 85% жителів планети повинні були існувати менше ніж на до­лар на добу в перерахуванні на нинішній курс — 85%! Те­пер ця цифра становить усього 20%, а до кінця століття повинна знизитися до нуля. Таким чином, прогрес наяв­ний, люди стають багатшими, вибиваються з убогості. Людство справді прогресує — наша культура, наш інтелек­туальний потенціал. Ми рухаємося по висхідній спіралі, і будемо рухатися — якщо звичайно, самі себе не знищимо (а такий ризик є, оскільки людям часом притаманна й во­йовничість). От, до речі, одна із причин, за якою слід роз­будовувати бізнес, підприємництво і створювати вар­тість — це дає вихід нашій енергії в більш здоровій формі, ніж мілітаризм, політичні конфлікти й руйнування. Але це зовсім інша велика тема.

То чи призводить усе зазначене до зростання нерівнос­ті? Мені здається, капіталізм не стільки породжує нерів­ність, скільки допомагає людям домагатися добробуту, а це неминуче означає, що рівень добробуту не може зростати однаково — але згодом він підвищується в усіх. Ми бачимо це на власні очі, особливо в останні двадцять років: у міру того, як у Китаї й Індії вкорінюються капіталістичні відно­сини, буквально сотні мільйонів людей у цих країнах ви­биваються з убогості. Реальний стан речей полягає в тому, що одні долають бідність і досягають добробуту швидше, а інші — повільніше. Але так чи інакше, мова йде не про

34 [ БЕСІДА ТОМА ДЖ. ПАЛМЕРА ІЗ ДЖОНОМ МЕККІ ]

збільшення бідності, а про її подолання. Капіталізм не по­роджує нерівність у тому розумінні, яке більшість людей вкладають у це поняття. Нерівність існувала протягом усієї історії людства — при будь-якій організації суспільства. Навіть комуністичне суспільство, що претендувало на май­нову рівність, було надзвичайно стратифіковане, але й там існувала еліта, що користувалася особливими привілеями. Тому я не вважаю, що капіталістичну систему можна зви­нувачувати в існуванні нерівності. Капіталізм дозволяє лю­дям позбутися бідності, підвищити рівень життя й добро­буту — і це дуже добре. От на цьому питанні нам і слід зосереджувати увагу. У нашому світі головний вододіл пролягає між країнами, що впровадили ринковий капіта­лізм і тому розбагатіли, і тими, які цього не зробили й залишаються бідними. Проблема не в тому, що хтось бага­тіє, а в тому, що інші як і раніше злидарюють. Але ж у такій ситуації немає нічого неминучого!

Палмер: Ви проводите відмінність між ринковим капіта­лізмом й іншими системами, у рамках яких люди також дістають прибуток і займаються бізнесом, але які часто- густо звуться «кумівський капіталізм». У чому відмінність між вашою моральною концепцією й тієї реальністю, яку ми спостерігаємо в багатьох країнах світу?

Меккі: Необхідне верховенство закону. Потрібні правила, однакові для всіх, і їх дотримання повинна забезпечувати судова система, головна мета якої полягає саме в цьому.

Першорядним завданням повинна бути рівність усіх пе­ред законом — ніяких особливих привілеїв для «обраних». Але в багатьох країнах, і, як мені здається, в усе більшій мірі в Америці, ми бачимо, що людям зі зв’язками в полі­тичних колах виявляються особливі послуги. Це непра­вильно. Це погано. У тій мірі, у якій будь-яке суспільство страждає від кумівського капіталізму або «кумпіталізму», як висловлюється мій друг Майкл Стронг, воно втрачає ринковий характер і можливості збільшення добробуту: рі­вень життя багатьох людей без нестатку залишається більш низьким, ніж в умовах справді ринкової системи, захище­ної верховенством закону.

Палмер: Звернемося до ситуації в нашій країні — Сполу­чених Штатах. Чи існує, на вашу думку, кумівський капі­талізм у США?

Меккі: Дозвольте навести мій улюблений приклад з нашої поточної ситуації. Тобто їх у мене навіть два. По-перше, адміністрація Обами вже видала понад тисячу звільнень від правил і норм, прийнятих у рамках обамівської рефор-

[ ІНТЕРВ’Ю З ПІДПРИЄМЦЕМ ] 35

ми охорони здоров’я. Це одна з форм кумівського капіта­лізму: правила не поширюються на всіх. Крім того, повно­важення робити винятки з правил означають і повноважен­ня для відмови в таких винятках. І ви можете відмовити у звільненні від правил фірмі, яка не робить досить щедрих внесків до фонду політичної партії, що перебуває при вла­ді, або просто компанії, яка з якихось причин вам не подо­бається. Виникає простір для сваволі: закон вибірково за­стосовується стосовно до одних і не застосовується до інших.

По-друге, проявами кумівського капіталізму я вважаю різноманітні субсидії на впровадження «екологічних техно­логій». Субсидіюються окремі фірми, і врешті-решт, ос­кільки держава сама грошей не заробляє, ці кошти беруть­ся в платників податків і перерозподіляються на користь людей, що перебувають у фаворі в політичної влади. Я ба­чу, наприклад, що зараз відбувається з General Electric у плані оподатковування, пільг і відрахувань, які включають­ся в податкове законодавство. І оскільки ця фірма активно займається альтернативними енергетичними технологія­ми — принаймні деякими з них — вона незабаром, завдяки своїм зв’язкам у політичних колах, не буде платити подат­ки з більшої частини одержуваних прибутків. Це мене обу­рює. На мій погляд, це дуже погано.

Палмер: Ви вважаєте таку практику аморальною?

Меккі: Так, я особисто вважаю це аморальним. Але тут треба визначитися з тим, що ми маємо на увазі під словом «аморальний». Такі речі безсумнівно суперечать моїм етич­ним принципам, моєму розумінню того, що правильно, а що неправильно. Чи суперечить це етичним принципам інших людей? Важко сказати. Мені це однозначно не по­добається, я проти цього. Це несумісне з моїм уявленням про те, як повинне управлятися суспільство. У суспільстві, де надійно панує закон, такі речі відбуватися не повинні. Палмер: Кому, по-вашому, приносить найбільшу користь та ринкова модель капіталізму, яку ви підтримуєте? Меккі: Буквально всім! Усі члени суспільства стають у виграші. Саме завдяки такому капіталізму значна частина населення планети вибилася з убогості. Завдяки йому роз­багатіла наша країна. Ми були бідні як церковні пацюки. Америка була країною широких можливостей, але вона не була багатою країною. І хоча Америка не була вершиною досконалості, її економіка протягом двохсот років була од­нією із найбільш вільних у світі, і в результаті ми з дуже

36 [ БЕСІДА ТОМА ДЖ. ПАЛМЕРА ІЗ ДЖОНОМ МЕККІ ]

бідної країни перетворилися в процвітаючу, по-справжньо­му багату.

Палмер: У своїй книзі «Достоїнства буржуазії» Дейрдра Макклоскі стверджує, що зростання добробуту простих людей стало можливим завдяки тому, що змінилися уяв­лення про бізнес і підприємницькі інновації. Чи вважаєте ви, що ми здатні повернути собі це поважне ставлення до бізнесу, який створює вартість?

Меккі: На мій погляд, здатні, тому що я бачив, що трапи­лося після обрання Рональда Рейгана. В 1970-х Америка переживала занепад — у цьому немає ніяких сумнівів: зга­дайте тодішній рівень інфляції, розміри процентних ставок, динаміку ВВП, часті рецесії. Одним словом, наша країна страждала від «стагфляції», що оголила всі вади кейнсіан- ської теорії. І тут у нас з’явився лідер, що знизив податки за рахунок дерегулювання, що звільнив від пут ряд галузей економіки, і почалося відродження Америки, її відновлен­ня, що тривало останні піввіку, а то й більше. Ми розвива­лися по висхідній спіралі зростання і прогресу. На жаль, в останні роки почався новий відкат назад — принаймні на пару кроків. Спочатку при... ну, певну провину можна по­класти на всіх президентів і політиків, і Рейган теж був аж ніяк не бездоганним, але реально відкат прискорився при Бушеві, а тепер Обама тягне країну назад, як жоден з його попередників. Але, знаєте, я підприємець, а тому — опти­міст. Думаю, нам під силу переломити цю тенденцію. На мою думку, наш занепад ще не став незворотнім, але я вважаю, що вже найближчим часом країні знадобляться серйозні зміни. По-перше, США на грані банкрутства. І якщо ми не поставимося до цієї проблеми всерйоз і не розв’яжемо її, не підвищуючи при цьому податки й не за­душуючи підприємництво, якщо ми не будемо готові ви­правити ситуацію, занепад стане незворотним. Але поки що я, як і раніше, сподіваюся на краще!

Палмер: Що, на ваш погляд, породжує капіталізм — одно­манітність чи різноманіття? Я думаю про людей, яким по­добається кошерна або халяльна їжа, про релігійні, куль­турні і сексуальні меншини...

Меккі: Ви самі майже відповіли на це питання — просто тим, що можете все це перелічити. Врешті-решт суть капі­талізму — це співробітництво людей заради створення цін­ностей не тільки для себе, але й для інших. Звичайно, фак­тор особистих інтересів теж наявний. Але головне — здат­ність створювати вартість за рахунок співробітництва — як для себе, так і для інших. І це породжує різноманіття плід-

[ ІНТЕРВ’Ю З ПІДПРИЄМЦЕМ | 37

ної діяльності, оскільки потреби й бажання людей досить різноманітні. Мета капіталізму, мета співробітництва в умовах ринку — задоволення цих потреб і бажань. І це створює величезний простір для розкриття індивідуальнос­ті. В авторитарній державі якась група — релігійна органі­зація, інтелектуали з вищої школи або просто фанатики — яка вважає, ніби вона володіє істиною в останній інстанції, може нав’язати усім свої цінності. Вони можуть диктувати іншим свою волю. У капіталістичному суспільстві просто­ру для прояву індивідуальності куди більше. Тут можуть рости і розцвітати мільярди «квітів», просто тому, що розк­віт людини — це й кінцева мета капіталізму, і результат його існування.

Палмер: Яким вам бачиться майбутнє суспільство, де па­нують справедливість, заповзятливість і процвітання? Меккі: Насамперед мені хотілося б, щоб прихильники ка­піталізму почали усвідомлювати: їх нинішня стратегія ллє воду на млин його супротивників. Вони поступилися опо­нентам «командними висотами» високої моральності, доз­воляючи їм зображувати капіталізм як систему, що заохо­чує жадібність, егоїзм, що породжує нерівність, яка експлу­атує трудящих, обманює споживачів, що руйнує екологію й спільність між людьми. Захисники капіталізму не зна­ють, що відповісти на це, оскільки вони уже поступилися його критикам важливими позиціями. їм необхідно подо­лати зосередженість на проблемі особистих інтересів і зро­зуміти, які цінності капіталізм створює — не тільки для інвесторів, хоча й для них теж, але для всіх тих, хто має справу з бізнесом: споживачів, працівників, постачальни­ків, суспільства в цілому, держави. Де була б наша держава без потужного ділового сектора, що створює робочі місця, а також прибутки й багатство, яке воно обкладає подат­ком? Це так, хоча сам я від цього не завжди в захваті. Капіталізм приносить величезну користь. Це найбільш приголомшливий інструмент соціального співробітництва з усіх, що коли-небудь існували. І про це ми маємо говорити вголос. Потрібно змінити характер наративу. З точки зору етики нам треба змінити ставлення до капіталізму, показа­ти, що він створює вартість для всіх, а не для небагатьох. Якщо люди почнуть ставитися до капіталізму так само, як я, вони полюблять його не менше, ніж я.

Палмер: Дякую, що вділили мені час.

Меккі: Був радий з вами поговорити, Томе.

38 [ БЕСІДА ТОМА ДЖ. ПАЛМЕРА ІЗ ДЖОНОМ МЕККІ ]

<< | >>
Источник: Том Дж. Палмер. Моральність капіталізму. Те, про що ви не почуєте від викладачів / За ред. Тома Дж. Палмера К.,2014. — 128 с.. 2014

Еще по теме Інтерв’ю з підприємцем:

  1. 6.3. Статус промислового підприємства як підконтрольного обєкта
  2. Зміст
  3. 8.6.Особливості банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина
  4. 4.3. Методи і моделі прогнозування
  5. ТЕМА 7 ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА І ПРИБУТОК
  6. 76. Відносини власності в с/г.
  7. Тема 1.6. Державне регулювання підприємництва
  8. Сутність, цілі, принципи, функції та роль підприємницької діяльності
  9. 37. Прибуток як економічна категорія. Теорії прибутку.
  10. 3. Економічний прибуток
  11. 14.2 Позичковий капітал і позичковий процент
  12. 4.3.1. Ідеї реформізму в пізній класичній політекономії
  13. 27 Прибуток як мета фірми. Умови максимізації прибутку.
  14. ЗМІНИ У СПРОЩЕНІЙ СИСТЕМІ ОПОДАТКУВАННЯ
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -