Інтерв’ю з підприємцем
Бесіда Тома Дж. Палмера із Джоном Меккі
Палмер: Джон, ви досить нетиповий представник ділового світу — підприємець, що не соромиться відстоювати тезу про моральність капіталізму.
Ви також відомі своїми твердженнями про те, що особистий інтерес не є єдиною основою капіталістичної системи. Що ви маєте на увазі? Меккі: Говорити, що в основі всього лежать особисті інтереси, значить керуватися досить неповним уявленням про природу людини. Це нагадує мені студентські дебати з людьми, які стверджували, що все, що ви робите, за логікою повинно виникати з особистих інтересів, інакше ви не стали б цього робити. Цю точку зору неможливо спростувати, оскільки по суті вона абсурдна: навіть якщо ви зробили щось, керуючись не особистими інтересами, вам все одно скажуть, що ви виходили з них, інакше ви б цього просто не зробили. Суперечка перетворюється в замкнене коло.Палмер: У чому, по-вашому, полягає значення не пов’язаних з особистими інтересами мотивів для капіталізму? Меккі: Мені не подобається сама постановка питання: у людей різні уявлення про особисті інтереси, і найчастіше розмова на ці теми перетворюється на діалог глухих. Тому-то я й згадав про ці юнацькі дискусії про те, що, мовляв, нічого, крім особистих інтересів, не існує. Я говорю, що люди — істоти складні, і в нас багато мотивів, у тому числі й особисті інтереси, але не тільки вони. Нами рухає чимало речей, які нам небайдужі, що включають наші особисті інтереси, але не обмежуються ними. Думаю, у чомусь лібертеріанський рух — можливо, через сукупний вплив теорій Айн Ренд і ряду економістів — зайшов у своєрідний ідеологічний глухий кут і не повністю враховує особливості бізнесу, капіталізму й людської природи. Якщо вдуматися, ми сильніше за все керуємося особистими інтересами в юному віці, коли ми ще не дозріли емоційно. Більшість дітей і підлітків украй зосереджені на самих собі й піддані нарцисизму.
Вони виходять із особистих інтересів — у своєму власному розумінні. Але дорослішаючи, входячи у зрілість, ми більшою мірою спроможні на співпереживання,[ ІНТЕРВ’Ю З ПІДПРИЄМЦЕМ J 29
жаль, любов — коло наших емоцій розширюється. Учинки людей обумовлені численними причинами. Часто доводиться зустрічатися з неправильним протиставленням особистого інтересу або егоїзму, альтруїзмові. Я вважаю це протиставлення неправильним, оскільки в нас є й те й інше. Нами рухають особисті інтереси, але не лише вони. Інші люди нам теж небайдужі. Нас, як правило, дуже хвилює благополуччя нашої родини. Нас хвилює стан справ у співтовариствах, у яких ми живемо, і в суспільстві загалом. Когось із нас хвилює ставлення до тварин і в цілому захист довкілля. У нас є ідеали, завдяки яким ми прагнемо зробити наш світ кращим. У строгому сенсі слова все це начебто протилежне особистим інтересам — якщо, звичайно, абстрагуватися від нескінченної дискусії про те, що все, до чого ми небайдужі, і все, що ми робимо, продиктоване особистими інтересами.
Таким чином, я думаю, що особисті інтереси — це ще не все, і теза про те, що у всіх своїх учинках ми керуємося особистими інтересами, непридатний для пояснення природи людини. На мій погляд, капіталізм і бізнес повинні відбивати людську природу у всій її складності. Мені також здається, що теза про особисті інтереси шкодить «брендам» бізнесу й капіталізму, оскільки дозволяє супротивникам зображувати бізнесменів і капіталістів жадібними егоїстами й визискувачами. Ця ситуація мене по- справжньому турбує, Томе, оскільки капіталізм і бізнес — дві найбільші сили добра в нашім світі. Цю роль вони грають як мінімум уже триста років... і проте величезна користь, яку вони принесли, не має належної оцінки. Палмер: Чим же займається бізнес, крім реалізації особистих інтересів (одержання прибутку)?
Меккі: У найзагальнішому плані, успішний бізнес — це створення вартості. Капіталізм прекрасний тим, що врешті-решт в його основі лежить добровільний взаємовигідний обмін.
Візьмемо, приміром, фірму на кшталт Whole Foods Market: ми створюємо вартість, приносимо користь нашим клієнтам, надаючи їм товари й послуги. їх ніхто не змушує з нами торгувати: вони це роблять за власним бажанням, вважаючи, що це відповідає їхнім інтересам. Таким чином, ми робимо те, що вони вважають вартісним. Ми також створюємо вартість для тих, хто в нас працює, — членів нашої команди. Вони не раби. Вони працюють з нами з доброї волі, тому що робота їх улаштовує, зарплата задовольняє й працювати в Whole Foods їм подобається — не тільки в матеріальному плані, але і в плані психологічногоЗО [ БЕСІДА ТОМА ДЖ. ПАЛМЕРА ІЗ ДЖОНОМ МЕККІ ]
комфорту. Таким чином, і для них ми робимо щось вартісне. Далі, ми створюємо вартість для наших інвесторів: адже наша ринкова капіталізація зараз перевищує десять мільярдів доларів, а починали ми з нуля. Тобто за тридцять із зайвим років ми створили для наших інвесторів вартість у розмірі десять мільярдів.
Нікого з наших акціонерів не примушують купувати наші цінні папери. Вони роблять це добровільно, оскільки вважають, що ми створюємо для них вартість. Ми також приносимо користь постачальникам нашої компанії. Ми працюємо з ними багато років, і я бачу, як їхні фірми розвиваються, як вони процвітають — і все це завдяки добровільному процесу. Вони допомагають Whole Foods, а ми допомагаємо їм.
Палмер: Ви називаєте свою філософію концепцією «свідомого капіталізму». Що це означає?
Меккі: Ми використовуємо це формулювання, щоб наша концепція відрізнялася від безлічі «ярликів», що вносять плутанину, коли їх валять на одну купу — наприклад, «соціальна відповідальність бізнесу», або «творчий капіталізм» (за Біллом Гейтсом), або «стійкий капіталізм». Ми виробили досить чітке визначення свідомого капіталізму, засноване на чотирьох принципах. Перший з них полягає в тому, що бізнес може мати більш високу мету, ніж одержання прибутку — останнє, звичайно, завжди є наявним, але цим справа не обмежується. Отже, у кожної фірми може бути вища мета.
І якщо вдуматися, в усіх інших професій також є мета, не обмежена вузькими рамками прибутковості. Лікар — одна з найбільш високооплачуваних професій у нашому суспільстві, але у лікаря є мета — лікувати людей — продиктована етикою, яку їм прищеплюють у медінститутах. Це, звичайно, не означає, що жадібних лікарів не існує, але принаймні багато з лікарів, яких мені довелось знати особисто, щиро хвилюються про пацієнтів і роблять усе можливе, щоб їх вилікувати. Учителі несуть людям знання, архітектори проектують будинки, а юристи — залишимо за дужками всі анекдоти про адвокатів — намагаються забезпечити в нашому суспільстві правосуддя і справедливість. Кожне ремесло має мету крім максимального прибутку — і ті, хто ним займається, керуються цією метою. Whole Foods — продовольча компанія: ми продаємо людям якісні, натуральні й органічні продукти харчування, сприяючи тому, щоб вони були здоровішими й прожили довше.Палмер: А другий принцип?
31
І ІНТЕРВ’Ю З ПІДПРИЄМЦЕМ ]
Меккі: Другий принцип свідомого капіталізму — принцип партнерства, про який я мимохідь уже згадав. Необхідно думати про безліч партнерів, для яких ваш бізнес створює вартість і які здатні вплинути на. його успіх. Слід розуміти, що бізнес — річ складно організована, і намагатися робити щось вартісне для всіх цих взаємозалежних учасників — клієнтів, співробітників, постачальників, інвесторів і співтовариства, у якому ми живемо.
Третій принцип полягає в тому, що будь-якій фірмі потрібні лідери, які керуються етикою і ставлять на перше місце мету бізнесу. Вони намагаються служити цій меті і сповідують принцип партнерства. Тобто в них справи не повинні розходитися зі словами.
Нарешті, четвертий принцип свідомого капіталізму пов’язаний зі створенням культури, що підкріплює три останні принципи, що й згуртовує їх воєдино.
Палмер: Чи рухають вами ці принципи в повсякденній роботі? Що ви говорите собі, встаючи вранці: «Я прагну заробити ще грошей» або «я буду вірний своїм принципам»?
Меккі: Думаю, я в цьому сенсі людина досить дивна, тому що я вже майже п’ять років не одержую ніякої завплати в Whole Foods.
І бонусів теж. Опціон на пільгову купівлю акцій, який мені належить, я передав Фонду Whole Planet, що займається мікрокредитуванням бідняків з різних країн. Моя мотивація пов’язана із цілями Whole Foods, а не із грішми, які я можу одержати, займаючись бізнесом. Мені особисто цілком достатньо доходів від акцій компанії, якими я усе ще володію.Палмер: Ще раз сформулюйте цю мету, будь ласка. Меккі: Мета Whole Foods — це... якби в нас було більше часу, можна було б докладно поговорити про вищу мету Whole Foods. На цю тему я виступав перед нашим керівництвом тижнів два тому. Двома словами можу сказати тільки, що в основі діяльності нашої компанії лежать сім основних ціннісних орієнтирів. Перший — задовольняти й радувати наших клієнтів. Другий — щоб члени нашої команди були задоволені й могли вдосконалювати свою майстерність. (До речі, усе це викладене на нашім інтернет- сайті, так що ми нічого не приховуємо.) Третій орієнтир — створення вартості за. рахунок прибутків й росту. Четвертий — бути/відповідальними членами тих співтовариств, у яких ми займаємося бізнесом. П’ятий — намагатися, щоб наш бізнес не шкодив довкіллю. Шостий — ми розглядаємо наших, постачальників як партнерів і намагаємося бу-
32 J БЕСІДА ТОМА ДЖ. ПАЛМЕРА ІЗ ДЖОНОМ МЕККІ ]
дувати відносини з ними на взаємовиграшній основі. Сьомий — ми намагаємося інформувати всіх наших партнерів про переваги здоровішого способу життя й здоровішого харчування. І наші вищі цілі — пряме продовження цих ціннісних принципів. Серед них можна назвати прагнення вилікувати американців, що страждають на різні захворювання й зайву вагу: ми харчуємося просто жахливо й у результаті гинемо від серцевих хвороб, раку й діабету. Ці хвороби пов’язані зі способом життя — їх цілком можна уникнути, і в цьому полягає одна з наших вищих цілей. Інша вища мета пов’язана з нашим сільським господарством: ми намагаємося надати йому більшої екологічності при збереженні високої продуктивності. Третя вища мета пов’язана з нашим Фондом Whole Planet, що співпрацює із Grameen Trust та іншими організаціями, які спеціалізуються на мікрокредитуванні, щоб сприяти ліквідації бідності в масштабі всієї планети.
Ми сьогодні працюємо в тридцяти чотирьох країнах — а через два роки їх число зросте до п’ятдесяти шести — і наша діяльність уже допомагає сотням тисяч людей. Наша четверта вища мета — поширення ідей свідомого капіталізму.Палмер: Ви говорите про цілі вашого бізнесу... але де тут прибуток? Хіба компанія не прибуткове підприємство? Могли б ви все це робити, не одержуючи прибутку? Заробляти рівно стільки грошей, щоб компенсувати витрати, і все?
Меккі: На це можна зауважити, зокрема, що в цьому випадку неможливо ефективно здійснювати свої цілі, оскільки, заробляючи гроші тільки на покриття витрат, ви не зможете серйозно впливати на ситуацію. Сьогодні Whole Foods здатна куди більше впливати на події, ніж тридцять, двадцять, п’ятнадцять або десять років тому. Оскільки ми високоприбуткова компанія, тому що, розвиваючись, ми реалізуємо наші цілі в усе більших масштабах, ми можемо допомогти мільйонам, а не тисячам людей. Тому, на мій погляд, прибутковість необхідна для більш ефективного здійснення ваших цілей. Крім того, прибуток створює капітал, необхідний нашому світу для інновацій і розвитку: не буде прибутків, не буде прогресу. Ці дві речі абсолютно взаємозалежні.
Палмер: Але якщо прибуток осідає в кишенях ваших акціонерів, чи може він повною мірою сприяти реалізації ваших цілей?
Меккі: Природно, більша частина прибутків не потрапляє в кишені акціонерів. Вони одержують лише порівняно не-
[ ІНТЕРВ’Ю З ПІДПРИЄМЦЕМ ] 33
велику частку прибутку, який ми виплачуємо як дивіденди. Більше 90% коштів, які ми заробляємо, реінвестуються в бізнес для його розвитку. Ваше зауваження було б слушним, якби ми виплачували всі 100% прибутків у вигляді дивідендів, але я не знаю жодної компанії, яка так діяла б, крім REIT (фонду інвестицій у нерухомість). Усі інші вкладають прибуток у справу, забезпечуючи зростання. Більше того, одержувана акціонерами частка прибутку стимулює їх до нових інвестицій у компанію: без цього у вас не було б капіталів для реалізації ваших вищих цілей. Здатність нарощувати обсяг капіталів фірми означає, що ви вмієте створювати вартість і наочним мірилом цього є курс ваших акцій. Саме це я мав на увазі, коли говорив, що за тридцять із зайвим років ми створили вартість у розмірі десять мільярдів доларів.
Палмер: Часом доводиться чути, що ринкова економіка породжує нерівність. Як ви оцінюєте такі твердження? Меккі: На мій погляд, це неправда. Протягом усієї історії крайня бідність була нормою для більшості людей. Усі були однаково бідні й жили недовго. Двісті років тому 85% жителів планети повинні були існувати менше ніж на долар на добу в перерахуванні на нинішній курс — 85%! Тепер ця цифра становить усього 20%, а до кінця століття повинна знизитися до нуля. Таким чином, прогрес наявний, люди стають багатшими, вибиваються з убогості. Людство справді прогресує — наша культура, наш інтелектуальний потенціал. Ми рухаємося по висхідній спіралі, і будемо рухатися — якщо звичайно, самі себе не знищимо (а такий ризик є, оскільки людям часом притаманна й войовничість). От, до речі, одна із причин, за якою слід розбудовувати бізнес, підприємництво і створювати вартість — це дає вихід нашій енергії в більш здоровій формі, ніж мілітаризм, політичні конфлікти й руйнування. Але це зовсім інша велика тема.
То чи призводить усе зазначене до зростання нерівності? Мені здається, капіталізм не стільки породжує нерівність, скільки допомагає людям домагатися добробуту, а це неминуче означає, що рівень добробуту не може зростати однаково — але згодом він підвищується в усіх. Ми бачимо це на власні очі, особливо в останні двадцять років: у міру того, як у Китаї й Індії вкорінюються капіталістичні відносини, буквально сотні мільйонів людей у цих країнах вибиваються з убогості. Реальний стан речей полягає в тому, що одні долають бідність і досягають добробуту швидше, а інші — повільніше. Але так чи інакше, мова йде не про
34 [ БЕСІДА ТОМА ДЖ. ПАЛМЕРА ІЗ ДЖОНОМ МЕККІ ]
збільшення бідності, а про її подолання. Капіталізм не породжує нерівність у тому розумінні, яке більшість людей вкладають у це поняття. Нерівність існувала протягом усієї історії людства — при будь-якій організації суспільства. Навіть комуністичне суспільство, що претендувало на майнову рівність, було надзвичайно стратифіковане, але й там існувала еліта, що користувалася особливими привілеями. Тому я не вважаю, що капіталістичну систему можна звинувачувати в існуванні нерівності. Капіталізм дозволяє людям позбутися бідності, підвищити рівень життя й добробуту — і це дуже добре. От на цьому питанні нам і слід зосереджувати увагу. У нашому світі головний вододіл пролягає між країнами, що впровадили ринковий капіталізм і тому розбагатіли, і тими, які цього не зробили й залишаються бідними. Проблема не в тому, що хтось багатіє, а в тому, що інші як і раніше злидарюють. Але ж у такій ситуації немає нічого неминучого!
Палмер: Ви проводите відмінність між ринковим капіталізмом й іншими системами, у рамках яких люди також дістають прибуток і займаються бізнесом, але які часто- густо звуться «кумівський капіталізм». У чому відмінність між вашою моральною концепцією й тієї реальністю, яку ми спостерігаємо в багатьох країнах світу?
Меккі: Необхідне верховенство закону. Потрібні правила, однакові для всіх, і їх дотримання повинна забезпечувати судова система, головна мета якої полягає саме в цьому.
Першорядним завданням повинна бути рівність усіх перед законом — ніяких особливих привілеїв для «обраних». Але в багатьох країнах, і, як мені здається, в усе більшій мірі в Америці, ми бачимо, що людям зі зв’язками в політичних колах виявляються особливі послуги. Це неправильно. Це погано. У тій мірі, у якій будь-яке суспільство страждає від кумівського капіталізму або «кумпіталізму», як висловлюється мій друг Майкл Стронг, воно втрачає ринковий характер і можливості збільшення добробуту: рівень життя багатьох людей без нестатку залишається більш низьким, ніж в умовах справді ринкової системи, захищеної верховенством закону.
Палмер: Звернемося до ситуації в нашій країні — Сполучених Штатах. Чи існує, на вашу думку, кумівський капіталізм у США?
Меккі: Дозвольте навести мій улюблений приклад з нашої поточної ситуації. Тобто їх у мене навіть два. По-перше, адміністрація Обами вже видала понад тисячу звільнень від правил і норм, прийнятих у рамках обамівської рефор-
[ ІНТЕРВ’Ю З ПІДПРИЄМЦЕМ ] 35
ми охорони здоров’я. Це одна з форм кумівського капіталізму: правила не поширюються на всіх. Крім того, повноваження робити винятки з правил означають і повноваження для відмови в таких винятках. І ви можете відмовити у звільненні від правил фірмі, яка не робить досить щедрих внесків до фонду політичної партії, що перебуває при владі, або просто компанії, яка з якихось причин вам не подобається. Виникає простір для сваволі: закон вибірково застосовується стосовно до одних і не застосовується до інших.
По-друге, проявами кумівського капіталізму я вважаю різноманітні субсидії на впровадження «екологічних технологій». Субсидіюються окремі фірми, і врешті-решт, оскільки держава сама грошей не заробляє, ці кошти беруться в платників податків і перерозподіляються на користь людей, що перебувають у фаворі в політичної влади. Я бачу, наприклад, що зараз відбувається з General Electric у плані оподатковування, пільг і відрахувань, які включаються в податкове законодавство. І оскільки ця фірма активно займається альтернативними енергетичними технологіями — принаймні деякими з них — вона незабаром, завдяки своїм зв’язкам у політичних колах, не буде платити податки з більшої частини одержуваних прибутків. Це мене обурює. На мій погляд, це дуже погано.
Палмер: Ви вважаєте таку практику аморальною?
Меккі: Так, я особисто вважаю це аморальним. Але тут треба визначитися з тим, що ми маємо на увазі під словом «аморальний». Такі речі безсумнівно суперечать моїм етичним принципам, моєму розумінню того, що правильно, а що неправильно. Чи суперечить це етичним принципам інших людей? Важко сказати. Мені це однозначно не подобається, я проти цього. Це несумісне з моїм уявленням про те, як повинне управлятися суспільство. У суспільстві, де надійно панує закон, такі речі відбуватися не повинні. Палмер: Кому, по-вашому, приносить найбільшу користь та ринкова модель капіталізму, яку ви підтримуєте? Меккі: Буквально всім! Усі члени суспільства стають у виграші. Саме завдяки такому капіталізму значна частина населення планети вибилася з убогості. Завдяки йому розбагатіла наша країна. Ми були бідні як церковні пацюки. Америка була країною широких можливостей, але вона не була багатою країною. І хоча Америка не була вершиною досконалості, її економіка протягом двохсот років була однією із найбільш вільних у світі, і в результаті ми з дуже
36 [ БЕСІДА ТОМА ДЖ. ПАЛМЕРА ІЗ ДЖОНОМ МЕККІ ]
бідної країни перетворилися в процвітаючу, по-справжньому багату.
Палмер: У своїй книзі «Достоїнства буржуазії» Дейрдра Макклоскі стверджує, що зростання добробуту простих людей стало можливим завдяки тому, що змінилися уявлення про бізнес і підприємницькі інновації. Чи вважаєте ви, що ми здатні повернути собі це поважне ставлення до бізнесу, який створює вартість?
Меккі: На мій погляд, здатні, тому що я бачив, що трапилося після обрання Рональда Рейгана. В 1970-х Америка переживала занепад — у цьому немає ніяких сумнівів: згадайте тодішній рівень інфляції, розміри процентних ставок, динаміку ВВП, часті рецесії. Одним словом, наша країна страждала від «стагфляції», що оголила всі вади кейнсіан- ської теорії. І тут у нас з’явився лідер, що знизив податки за рахунок дерегулювання, що звільнив від пут ряд галузей економіки, і почалося відродження Америки, її відновлення, що тривало останні піввіку, а то й більше. Ми розвивалися по висхідній спіралі зростання і прогресу. На жаль, в останні роки почався новий відкат назад — принаймні на пару кроків. Спочатку при... ну, певну провину можна покласти на всіх президентів і політиків, і Рейган теж був аж ніяк не бездоганним, але реально відкат прискорився при Бушеві, а тепер Обама тягне країну назад, як жоден з його попередників. Але, знаєте, я підприємець, а тому — оптиміст. Думаю, нам під силу переломити цю тенденцію. На мою думку, наш занепад ще не став незворотнім, але я вважаю, що вже найближчим часом країні знадобляться серйозні зміни. По-перше, США на грані банкрутства. І якщо ми не поставимося до цієї проблеми всерйоз і не розв’яжемо її, не підвищуючи при цьому податки й не задушуючи підприємництво, якщо ми не будемо готові виправити ситуацію, занепад стане незворотним. Але поки що я, як і раніше, сподіваюся на краще!
Палмер: Що, на ваш погляд, породжує капіталізм — одноманітність чи різноманіття? Я думаю про людей, яким подобається кошерна або халяльна їжа, про релігійні, культурні і сексуальні меншини...
Меккі: Ви самі майже відповіли на це питання — просто тим, що можете все це перелічити. Врешті-решт суть капіталізму — це співробітництво людей заради створення цінностей не тільки для себе, але й для інших. Звичайно, фактор особистих інтересів теж наявний. Але головне — здатність створювати вартість за рахунок співробітництва — як для себе, так і для інших. І це породжує різноманіття плід-
[ ІНТЕРВ’Ю З ПІДПРИЄМЦЕМ | 37
ної діяльності, оскільки потреби й бажання людей досить різноманітні. Мета капіталізму, мета співробітництва в умовах ринку — задоволення цих потреб і бажань. І це створює величезний простір для розкриття індивідуальності. В авторитарній державі якась група — релігійна організація, інтелектуали з вищої школи або просто фанатики — яка вважає, ніби вона володіє істиною в останній інстанції, може нав’язати усім свої цінності. Вони можуть диктувати іншим свою волю. У капіталістичному суспільстві простору для прояву індивідуальності куди більше. Тут можуть рости і розцвітати мільярди «квітів», просто тому, що розквіт людини — це й кінцева мета капіталізму, і результат його існування.
Палмер: Яким вам бачиться майбутнє суспільство, де панують справедливість, заповзятливість і процвітання? Меккі: Насамперед мені хотілося б, щоб прихильники капіталізму почали усвідомлювати: їх нинішня стратегія ллє воду на млин його супротивників. Вони поступилися опонентам «командними висотами» високої моральності, дозволяючи їм зображувати капіталізм як систему, що заохочує жадібність, егоїзм, що породжує нерівність, яка експлуатує трудящих, обманює споживачів, що руйнує екологію й спільність між людьми. Захисники капіталізму не знають, що відповісти на це, оскільки вони уже поступилися його критикам важливими позиціями. їм необхідно подолати зосередженість на проблемі особистих інтересів і зрозуміти, які цінності капіталізм створює — не тільки для інвесторів, хоча й для них теж, але для всіх тих, хто має справу з бізнесом: споживачів, працівників, постачальників, суспільства в цілому, держави. Де була б наша держава без потужного ділового сектора, що створює робочі місця, а також прибутки й багатство, яке воно обкладає податком? Це так, хоча сам я від цього не завжди в захваті. Капіталізм приносить величезну користь. Це найбільш приголомшливий інструмент соціального співробітництва з усіх, що коли-небудь існували. І про це ми маємо говорити вголос. Потрібно змінити характер наративу. З точки зору етики нам треба змінити ставлення до капіталізму, показати, що він створює вартість для всіх, а не для небагатьох. Якщо люди почнуть ставитися до капіталізму так само, як я, вони полюблять його не менше, ніж я.
Палмер: Дякую, що вділили мені час.
Меккі: Був радий з вами поговорити, Томе.
38 [ БЕСІДА ТОМА ДЖ. ПАЛМЕРА ІЗ ДЖОНОМ МЕККІ ]
Еще по теме Інтерв’ю з підприємцем:
- 6.3. Статус промислового підприємства як підконтрольного обєкта
- Зміст
- 8.6.Особливості банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина
- 4.3. Методи і моделі прогнозування
- ТЕМА 7 ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА І ПРИБУТОК
- 76. Відносини власності в с/г.
- Тема 1.6. Державне регулювання підприємництва
- Сутність, цілі, принципи, функції та роль підприємницької діяльності
- 37. Прибуток як економічна категорія. Теорії прибутку.
- 3. Економічний прибуток
- 14.2 Позичковий капітал і позичковий процент
- 4.3.1. Ідеї реформізму в пізній класичній політекономії
- 27 Прибуток як мета фірми. Умови максимізації прибутку.
- ЗМІНИ У СПРОЩЕНІЙ СИСТЕМІ ОПОДАТКУВАННЯ