<<
>>

Адам Сміт і міф про людську жадібність

Том Дж. Палмер

Часто доводиться чути, ніби Адам Сміт вважав: якщо люди будуть керуватися винятково егоїстичними спонуканнями, справи в нашому світі підуть на лад — так би мовити, «жа­дібність — двигун прогресу».

Насправді він, звичайно, не ствержував, що наше життя можна поліпшити, спираючись тільки на егоїстичні мотиви, і ніколи не заохочував егоїзм. Уже один той факт, що в «Теорії моральних почуттів» він приділяє стільки уваги ролі «безстороннього спостерігача», повинен покласти край цьому помилковому тлумаченню. Сміт не піднімав на щит егоїзм, але й не був настільки наївним, щоб думати, ніби зробити наш світ кращим здатна лише безкорислива прихильність до блага інших (на ділі або на словах). Як відзначає Стівен Холмс у своєму ціка­вому дослідженні «Таємна історія власних інтересів»[35], Сміт дуже добре усвідомлював, до яких деструктивних наслідків можуть призвести такі не пов’язані з вигодою пристрасті, як жадібність, злість, помста, фанатизм і т. п. Безкорисливі фанатики іспанської інквізиції творили звірства в надії, що перед смертю страждаючі від мук єре­тики покаються і заслужать спокуту від Господа. Ця докт­рина називалася «виправдання спокутою». Гумберт із Ро­манса у своїх вказівках інквізиторам наполягав, щоб вони обґрунтовували перед паствою покарання, призначені єрети­кам, у такий спосіб: «Ми молимо Господа й просимо вас, аби ви молили його разом зі мною, щоб він у своїй нескін­ченній милості дарував тим, кого карають, терпіння, з яким вони переносили б кару, якій ми пропонуємо їх піддати (в ім’я справедливості, але із глибокою скорботою), і тим са­мим заслужили порятунок. Для цього ми й накладаємо на них ці покарання»[36]. На думку Сміта, подібна безкорислива відданість благу інших у моральному плані нітрохи не кра­ща за «егоїстичне» прагнення купця збагатитися за раху­нок продажу пива й солоної риби людям, що страждають від спраги й голоду.

Сміта не можна назвати беззастережним прихильником егоїстичних учинків, адже відповідь на запитання про те, чи направить «невидима рука» подібні мотиви на службу загальному добру, дуже багато в чому залежить від кон­тексту чинених дій, і особливо від інституціонального ус­трою суспільства. Часом езопове бажання подобатися іншим здатне надихнути нас на моральні вчинки, змушую­чи замислитися, як ми виглядаємо в очах інших людей.

У міжособистісних стосунках невеликого масштабу, про які в основному й іде мова в «Теорії моральних почуттів», подібна мотивація може обернутися загальним добром, ос­кільки вона спонукає «і нас бажати, щоб ми вселили самим собі такі ж приємні почуття, щоб нас любили й звеличували так само, як тих, котрих ми самі найбільше любимо і звели­чуємо», і вимагає від нас «стати неупередженими суддями своїх власних учинків»[37]. Навіть надмірна прихильність до власних інтересів у правильному інституціональному кон­тексті може приносити користь іншим, як у розказаній Смітом історії про вихідця з бідної родини: спонукуваний амбіція­ми, він невтомно сколочує багатство, але після багатьох де­сятиліть завзятої праці розуміє, що жебрак, який ніжиться на сонечку біля дороги, нітрохи не менш щасливий, ніж він. Надмірна турбота цієї людини про власні амбіції й інтереси тим не менше принесла добро людству, оскільки створене й на­копичене ним багатство забезпечило існування багатьох — ад­же «своєю діяльністю людина змусила землю подвоїти свою первісну родючість і годувати більшу кількість людей»[38].

У загальному політекономічному контексті, описаному в багатьох пасажах «Дослідження про природу й причини багатства народів», зокрема в тих, де мова йде про взаємо­дію з інститутами держави, — погоня за власними інтере­сами з меншою ймовірністю приводить до позитивних ре­зультатів. Наприклад, власні інтереси купців спонукають їх домагатися від влади створення картелів, вживання про­текціоністських заходів і навіть розв’язання воєн: «Очіку­вати відновлення коли-небудь повністю свободи торгівлі у Великобританії так само безглуздо, як очікувати здійс­нення в ній “Океанії” або “Утопії”.

Цьому непереборно перешкоджають не тільки упередження суспільства, але й приватні інтереси багатьох окремих осіб, які ще важче здо­лати»[39]. Дрібні бариші, що наживаються купцями на моно­поліях, у випадку виникнення імперій або воєн обертають­ся жахливим тягарем для суспільства в цілому: «У загаль­ній системі законів, установлених для управління нашими американськими й вест-індськими колоніями, інтереси віт­чизняного споживача були принесені в жертву інтересам виробника ще в набагато більших розмірах, ніж у всьому іншому нашому комерційному законодавстві. Була органі­зована величезна сфера з єдиною метою створити нації споживачів, зобов’язаних купувати з магазинів різних на­ших виробників усі товари, якими вони можуть постачати їх. Заради того невеликого підвищення ціни, яке ця моно­полія могла дати нашим виробникам, на вітчизняних спо­живачів була звалені всі витрати з утримання й захисту цієї сфери. З цією і тільки з цією метою на дві останні війни було витрачено більш 200 млн. і був створений но­вий державний борг, що перевищує 170 млн., на додаток до всіх витрат з тією ж метою в попередніх війнах. Одні від­сотки цього боргу перевищують не тільки весь той додат­ковий прибуток, який коли-небудь могла давати монополія колоніальної торгівлі, але й усю вартість обігів цієї торгівлі або всю вартість товарів, які в середньому вивозилися що­річно в колонії»[40].

71

Таким чином, судження Сміта про тезу Гордона Гекко, вигаданого персонажа з фільму Олівера Стоуна «Волл- Стріт», «жадібність — це добре» можна однозначно сфор­мулювати як «іноді добре, іноді ні» (якщо вважати власний інтерес і жадібність синонімами). Відповідь тут залежить від інституціонального середовища.

Але як же бути з поширеною думкою про те, що ринок сприяє егоїстичним вчинкам, що психологічне налашту­вання, породжуване обміном, стимулює егоїзм? Мені не ві­домо жодного вагомого аргументу на користь того, що ри­нок заохочує егоїзм або жадібність, у тому розумінні, що ринкова взаємодія підсилює елемент жадібності або схиль­ність людей до егоїзму більшою мірою, ніж стан справ у тих країнах, де держава пригнічує й підриває ринкові від­носини або втручається в них.

Насправді ринок дає як сто­відсотковим альтруїстам, так і закоренілим егоїстам макси­мальні можливості безперешкодно реалізовувати свої праг­нення. Ті, хто присвятив життя допомозі іншим людям, використовують ринкові механізми для здійснення своїх цілей такою ж мірою, як і ті, хто прагне власного збагачен­ня. Деякі з останніх, до речі, накопичують багатство, щоб мати більше можливостей допомагати іншим. Досить зга­дати Джорджа Сороса й Білла Гейтса: вони заробляють ве­личезні гроші як мінімум почасти для того, щоб допомага­ти іншим за рахунок масштабної благодійної діяльності. Багатство, створене в рамках прагнення до прибутку, доз­воляє їм бути щедрими.

Філантроп або безсрібник використовує свої гроші, щоб нагодувати, одягти і втішити максимальне число людей. Ринок дозволяє тому, хто прагне допомогти бідним, знайти ковдри, продовольство й ліки за найнижчими цінами. Він забезпечує створення багатства, яке можна використовува­ти для допомоги тим, кому не пощастило, і дає щедрим людям максимум можливостей, щоб опікуватися іншими. Ринок, таким чином, сприяє добродійній діяльності.

Дуже багато хто помилково вважає, що всі цілі людей продиктовані винятково «власними інтересами», які до того ж ототожнюються з «егоїзмом». Мета людей, що діють на ринку, справді носить особистий характер, але як цілеспрямовані особистості ми також піклуємося про інтереси й добробут інших — наших рідних, друзів, сусідів і навіть незнайомців.

Філіп Вікстид дає деталізоване визначення мотивів рин­кового обміну. Замість слова «егоїзм» стосовно причин участі в такому обміні (адже на ринок можна вийти, на­приклад, щоб купити їжу для бідняків) він придумав понят­тя «несамозреченість» (nontuism)[41]. Ми можемо продавати нашу продукцію, щоб на виручені гроші допомагати друзям і навіть зовсім незнайомим людям, але, торгуючись з приво­ду ціни, ми найчастіше не опікуємося тим, щоб облагодіяти того, з ким ми торгуємося. А якщо ні, то мова йде не тільки про обмін, а й про дарунок, що трохи спотворює природу об­міну.

Тих, хто переплачує за щось, навряд чи можна назвати хорошими бізнесменами: як відзначає Г. Б. Актон у своїй книзі «Моральність ринку»[42], ведення бізнесу собі в збиток — необачний, а то й просто дурне розуміння добродійності.

Тим, хто ставить політичну діяльність вище за виробни­чу й комерційну, варто згадати, що політика здатна завда­вати величезної шкоди й лише зрідка — користі. Вольтер ще до появи праць Сміта чітко усвідомлював цю відмін­ність. У своєму есе «Про торгівлю» в «Листах про англій­ську націю» (Вольтер написав їх англійською, якою добре володів, а потім створив французький варіант, опублікова­ний за назвою «Філософські листи») він відзначав: «У Франції розпоряджаються маркізи і кожен з них, прибув­ши в Париж із глибокої провінції з шаленими грішми й титулом маркіза Ака або Іля, може говорити про себе: “Лю­дина, подібна до мене, людина мого становища” — і гордо нехтувати негоціантом; сам негоціант так часто чує презир­ливі відгуки про свою професію, що має глупство за неї червоніти. Однак я не знаю, яка із цих двох професій ко­рисніша державі — чи професія напудреного вельможі, якому точно відомо, коли просинається король і коли він лягає, і який набирає величного вигляду, граючи роль дар­моїда в приймальні міністра, або ж професія негоціанта, що збагачує свою країну, роздає зі свого кабінету накази Сю- ратту й Каїру і сприяє процвітанню всього світу»[43].

Торгівцям і капіталістам не варто червоніти, коли сучасні політики й інтелектуали дивляться на них звисока, крити­кують те, засуджують це, вимагаючи при цьому, щоб комер­санти, підприємці, працівники, інвестори, ремісники, фер­мери, винахідники й інші виробники створювали багатство, яке політики конфіскують, а антикапіталістично налашто­вані інтелігенти нехтують, однак жадібно споживають.

Ринок заснований на егоїзмі й припускає егоїстичні спо­нукання не більше ніж політика. Точно так само він не біль­ше ніж політика стимулює егоїстичні вчинки й мотиви. При цьому, на відміну від політики, вільний обмін на добровільній основі створює багатство й сприяє миру — а це ті передумо­ви, що дозволяють розцвітати щедрості, дружбі й любові. І це багато чого вартує — що чудово розумів Адам Сміт.

<< | >>
Источник: Том Дж. Палмер. Моральність капіталізму. Те, про що ви не почуєте від викладачів / За ред. Тома Дж. Палмера К.,2014. — 128 с.. 2014

Еще по теме Адам Сміт і міф про людську жадібність:

  1. ЗВІТИ ПРО ПРИБУТОК АБО ЗБИТОК, ПРО ВСЕОХОПЛЮЮЧИЙ ПРИБУТОК, ПРО ВИЗНАНІ ДОХІД І ВИТРАТИ, ПРО ЗМІНИ У ВЛАСНОМУ КАПІТАЛІ (МСБО 1, МСФЗ 1)
  2. 11. Інвестиції у людський капітал
  3. 2.1 Матеріальне виробництво - основа життя людського суспільства
  4. 7 Кузнец экономики Адам Смит
  5. 2 Адам Смит
  6. Адам Смит
  7. Тема 3. Адам Смит
  8. Смит Адам Smith Adam (1723 — 1790)
  9. 9 Прогресс, новый Адам и экономика шабата
  10. ГЛАВА 3 АДАМ СМИТ И ФОРМИРОВАНИЕ КЛАССИЧЕСКОЙ ШКОЛЫ
  11. Адам Смит ИССЛЕДОВАНИЕ О ПРИРОДЕ И ПРИЧИНАХ БОГАТСТВА НАРОДОВ
  12. 5.9. Звітність про виконання місцевих бюджетів
  13. 7.10. Припинення провадження у справі про банкрутство
  14. Про авторів
  15. ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРІЛІ ОПЕРАЦІЇ
  16. б. Фор­мы и эта­пы ин­те­гра­ци­он­ных про­цес­сов.
  17. 7.2. Порядок порушення справи про банкрутство
  18. Характеристика звітності про виконання бюджетів
  19. Нормативно-правові акти країн світу про свободуинформації (2006*)
  20. 10.10. Звіт про експертне оцінювання вартості майна
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -