>>

1.Зародження, основні етапи і напрямки розвитку економічної теорії.

П.-Е. Самуельсон стверджував, що політична економія, як усяка дитина, почала формуватися задовго до свого народження. Цю науку започаткувала перша у світі (остання третина XV ст.) школа політичної економії — меркантилізм (італ.

mercantilism — торговець, купець). Вчення відображало інтереси торговельної буржуазії в період первісного нагромадження капіталу. Основною формою багатства представники меркантилізму вважали золото і срібло, а таке багатство, на їхню думку, нагромаджувалося за рахунок зовнішньої торгівлі. На першому етапі розвитку (XV — початок XVI ст.) меркантилізм набув форми монетаризму, який ідеалізував благородні метали і вважав їх єдиною формою багатства. Тому його представники були проти вивезення грошей з країни, обстоювали обмеження імпорту та інші аналогічні заходи. Для другого етапу розвитку меркантилізму характерне обстоювання розширення зовнішньої торгівлі, сприяння вивезенню грошей з країни. Представник французького меркантилізму Монкретьєн розглядав гроші як товар, проте не зміг з'ясувати, чому товар стає грошима. Загалом західноєвропейські меркантилісти єдиним джерелом прибутку називали нееквівалентний обмін. Меркантилізм був певною мірою прогресивною економічною теорією, його представники уперше з'ясували головну мету розвитку капіталістичного способу виробництва, ввели в науковий обіг поняття «національне багатство». Недоліками меркантилізму були:1) неправильне визначення джерела багатства, прибутку та їх основних форм;2) помилкове визначення вартості грошей (вважали, що ця вартість зумовлена природними властивостями золота і срібла);3) рекомендації ранніх меркантилістів заборонити вивезення грошей з країни, обмежити імпорт стримували розвиток торгівлі;4) визначення сфери обміну предметом політичної економії, а отже, дотримання мінової концепції.Оскільки ця школа відображала переважно інтереси торговельної буржуазії, наприкінці XVI — на початку XVII ст.
її ідеї ввійшли у протиріччя з інтересами промислової буржуазії.Класична політична економія розвивався до першої половини XIX ст. Його засновники — англійський вчений Вільям Петті (1623—1687), французький економіст П'єр Буагільбер (1646-—1714), які започаткували теорію трудової вартості. У. Петті також визнав об'єктивність економічних законів. Класики започаткували теорію трудової вартості, згідно з якою людська діяльність є єдиним джерелом вартості, аналіз капіталу та процесу відтворення. Вони досліджували доходи основних класів буржуазного суспільства, механізм конкуренції, кредиту, грошового обігу. Класична політична економія першою досліджувала економічні закони, їх об'єктивний характер, механізм дії, необхідність урахування та використання цих законів у господарській практиці й політиці. Класична школа політичної економії, її прогресивні ідеї набули розвитку в марксистській політичній економії. Вона представлена передусім у головній праці К. Маркса — «Капітал». У цій книзі він спирався на здобутки всіх попередніх дослідників економічних явищ і процесів у всіх суспільних способах виробництва, а в методології дослідження — передусім на діалектику Гегеля. Загалом основними здобутками К. Маркса можна вважати: виокремлення як важливого моменту теорії вартості того, що обмін є істотною умовою визначення вартості товару, його реалізації, перетворення продукту праці на товар; запровадження поняття «середня вартість товару» (що визначається суспільно необхідним робочим часом), навколо якої коливаються ціни, а сама ціна, крім того, виражає коливання попиту і пропозиції; доведення переваги колективних форм власності над індивідуальними (приватними) формами; створення вчення про суспільно-економічні формації, причини їх зміни на основі розвитку внутрішніх суперечностей, що пронизують об'єктивні економічні закони; розкриття сутності абсолютної ренти; формулювання теорії ціни виробництва. Загалом багато ідей, положень теорії та методології Маркса мають евристичну цінність, витримали перевірку часом і використовуються провідними економістами багатьох країн.
Завдяки життєвості багатьох висновків і положень марксистської політичної економії вона і нині є одним з важливих напрямів економічної теорії. Однією з причин виникнення історичної школи та маржиналізму були окремі вади марксистської теорії та класичної школи політичної економії. Друга, вагоміша, причина — процес вульгаризації політичної економії, зумовлений поглибленням суперечностей капіталістичного способу виробництва (про це свідчить виникнення економічних криз надвиробництва, посилення класової боротьби та ін.), намаганням представників цих напрямів і шкіл політичної економії знайти способи розв'язання названих проблем нереволюційним шляхом у межах капіталістичного способу виробництва. Історична школа виникла в Німеччині у середині XIX ст. Найвідомішими представниками історичної школи були німецькі економісти Вільгельм Рошер (1817—1894), Бруно Гільдебранд (1812—1878), Вернер Зомбарт (1863—1941), Макс Вебер (1864—1920) та інші. Вони справедливо наголошували на тому, що політична економія повинна вивчати не ставлення людей до речей, а відносини між самими людьми. Вважаючи, що ринок неспроможний забезпечити стійку рівновагу економічної системи, ці економісти виступали за активне втручання держави в економіку, вважали його єдиною умовою ефективного її функціонування. Маржиналізм (франц. marginal — граничний) — новий напрям політичної економії, який виник у середині XIX ст. і набув поширення в 70-ті роки, ставши і методологічним принципом західної економічної науки. Засновниками маржиналізму були австрійський економіст К. Менгер, англійський — Вільям Джевонс (1835—1882), швейцарський — Леон Вальрас (1834—1910). Сферою вивчення економіки, на думку В. Джевонса, є чиста теорія, мета якої — обґрунтування універсальних закономірностей. Тому він відмовився від поняття «політична економія» і замінив його терміном «економікс». Таку саму позицію займав і Л. Вальрас. Автрійський економіст Фрідріх Візер (1851—1926) вважав політичну економію одним із розділів прикладної психології, а предметом економікс — вивчення економічної поведінки господарюючого суб'єкта при використанні рідкісних виробничих ресурсів. Він та його послідовники стверджували, що ринкова економіка здатна досягти рівноваги на основі попиту і пропозиції, а раціонально мислячі суб'єкти прагнуть до економічного успіху (оптимуму існування). Основою маржиналізму є концепція граничної корисності, згідно з якою ринкова ціна товару визначається не суспільно необхідними витратами праці, а ступенем насичення потреби в ньому, корисністю останньої одиниці запасу певного виду товарів. Згодом такий підхід був втілений у концепції витрат виробництва, ціни, розподілу тощо.

| >>
Источник: Шпаргалки.com. Відповіді на екзамен Основи економічної теорії. 2016

Еще по теме 1.Зародження, основні етапи і напрямки розвитку економічної теорії.:

  1. 1. Основні етапи розвитку економічної теорії.
  2. § 2. Основні етапи розвитку економічної теорії
  3. 1.4 Виникнення та етапи розвитку економічної теорії
  4. 1. Зародження і розвиток політичної економії. Основні напрямки, школи і течії в політичній економії.
  5. § 1. Соціалістична ідея та основні етапи її розвитку
  6. 69. Основні ідеї сучасної Економічної теорії.
  7. 1.1 Предмет економічної теорії
  8. § 4. Функції економічної теорії
  9. Основні етапи аналізу конкурентів:
  10. 2. 3. Підходи до оцінювання економічної складової забезпечення соціального розвитку та збалансування показників соціального розвитку
  11. 2.Предмет і функції економічної теорії.
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -