<<
>>

2.1. Засади і традиції інституціоналізації транспарентності

Інститут транспарентності базується на таких засадах:

· принцип поділу гілок влади на законодавчу, виконавчу, су-

дову, які протиставлені одна одній та функціюють на основі сис-

теми стримувань і противаг з метою запобігання зловживанням

будь-якою з гілок своїми повноваженнями та узурпації влади;

· якість чинного нормативно-правового забезпечення;

· підзвітність, відповідальність у діяльності органів держав-

ної влади і органів місцевого самоврядування;

· наявність дієвих, конкретних механізмів і процедур реалі-

зації прав доступу громадян до інформації про діяльність держав-

ної влади;

· рівень політичної культури.

Зародження інституту транспарентності нерозривно пов'я-

зане з появою держави. Протягом століть транспарентність як яви-

ще проявлялось тільки в діяльності держави з управління краї-

ною. З появою книгодрукування, розвитком освіти та поступовим

збільшенням чисельності освічених людей, які вміли читати, по-

чався процес активного культивування потреби пересічних гро-

мадян в отриманні інформації. Боротьба за природні права, що

призвела до переходу в багатьох державах від монархій до рес-

публік, а пізніше від авторитаризму до демократизму, вимагала

інструментів масового доступу до інформації, якими стали засоби

масової інформації. Боротьба за так звані інформаційні права спри-

яла утворенню норм права, які збереглися майже незмінними до-

тепер, насамперед широкого визнання набули права на вільне ви-

словлення думок та вільне використання інформації*.

Свобода висловлення думок та доступність, відкритість

інформації є частиною невід'ємних прав людини, що дозволяє

фізичним особам і суспільним групам відстоювати свої права.

Згідно з Європейською конвенцією (ст. 10), свобода висловлення

думок - пріоритетне право кожної людини незалежно від держав-

них кордонів.

Свобода інформації - це важливий засіб захисту від

зловживань, безгосподарності та корупції. Водночас вона вигідна

для самих урядів, оскільки відкритість та прозорість у процесі прий-

няття рішень можуть сприяти підвищенню рівня довіри громадян

до діяльності уряду, забезпечують його легітимацію.

Затвердження інституту транспарентності є багатолітньою

тенденцією, у багатьох ліберально-демократичних державах ство-

рені інститути транспарентності, або інститути відкритості. Зачи-

нателем цієї традиції стала Швеція, у якій ще в 1766 р. був прий-

нятий закон про свободу видань. У подальшому цей приклад на-

слідували Фінляндія (Закон "Про відкритість публічних доку-

ментів", 1951 р.), США (Закон "Про свободу інформації", 1966 р.),

Данія (Закон "Про доступ до адміністративних документів", 1970 р.),

Норвегія (Закон "Про гласність в адміністративному управлінні",

1970 р.), Франція (Закон "Про доступ до адміністративних доку-

ментів", 1978 р.), Нідерланди (Закон "Про встановлення правил

відкритості адміністративного управління", 1978 р.), Австралія

*

автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Гунин Д. И. - Екатеринбург, 2008. - 31 с. - Режим доступа :

http://www.ifap.ru/library/book365.pdf

(Закон "Про свободу інформації", 1982 р.), Канада (Закон "Про

доступ до інформації", 1982 р.), Нова Зеландія (Закон "Про адмі-

ністративну інформацію", 1982 р.), Австрія (Закон "Про розкрит-

тя інформації федеральних адміністративних органів", 1987 р.),

Бельгія (Закон "Про розкриття адміністративного управління",

1994 р.), Республіка Корея (Закон "Про розкриття інформації публіч-

них органів", 1996 р.), Великобританія (Закон "Про свободу інформації",

2000 р.), Японія (Закон "Про друкування інформації", 2001) та ін*.

Першою країною, яка почала затверджувати принцип транс-

парентності державних органів, стала Швеція.

У 1766 р. королем

Густавом III був схвалений Закон "Про свободу видань", який

пізніше став частиною конституції, прийнятої у 1772 р. Цим доку-

ментом вперше у світовій історії:

· у законодавчому порядку скасовано цензуру;

· гарантовано свободу висловлення думок та надано свободу

доступу до джерел інформації, насамперед до офіційних документів;

· встановлено у світі систему публічного характеру офіцій-

них документів владних структур та, відповідно, відкритий харак-

тер здійснення державної влади.

Цей закон як складова частина конституції діє у Швеції до-

тепер. У 1949 р. його було модифіковано у Закон "Про свободу

друку", що гарантує всім громадянам країни свободу отримання

інформації в державних органах.

У Швеції закріпився своєрідний правовий досвід у площині

захисту права на доступ до інформації - правовий інститут під на-

звою "свистун" (whistleblower). Справа в тому, що шведські чинов-

ники уповноважені публічно розкривати певного роду відомості,

які стали їм відомі по роботі чи службі, навіть такі, що захищені

грифом "службова таємниця". Це право вони отримують тільки в

тому випадку, якщо суспільна значущість поширюваних відомос-

тей превалює над важливістю збереження їх конфіденційності.

Давні традиції у площині законодавчої бази щодо свободи

доступу до інформації має Фінляндія: будучи частиною Швецького

королівства, вона застосовувала швецький Закон 1766 р. "Про до-

ступ до публічної інформації". У 1951 р. було прийнято Закон "Про

гласність офіційних документів", який діяв до 1999 р. З 1 грудня

*

по новому закону о доступе к информации / М. И. Савинцева // Право СМИ. - 2009. - № 3. -

Режим доступа : http://mediascope.ru/node/408

1999 р. його замінив Закон "Про відкритість діяльності уряду".

Цим документом було визначено принцип, згідно з яким докумен-

ти є відкритими для громадськості, за винятком випадків, коли

існують вагомі причини для відмови в їх наданні.

Основні вимоги інформаційної відкритості органів влади та на-

дання урядової інформації населенню ґрунтуються на таких засадах:

· визнається право людей на інформацію, яка стосується

державних справ, вона не обмежується адміністративними бар'є-

рами, географією чи платіжною спроможністю користувача;

· громадянину надається доступ до офіційних записів та

документів, до документів, що стосуються офіційних законів, угод

чи рішень, до даних урядових досліджень, які використовуються

для розробки політики;

· архіви утримуються таким чином, щоб забезпечити рівно-

правний доступ до інформації для всіх громадян;

· уряд несе відповідальність за збирання та поширення

інформації, урядова інформація поширюється у формі, що забез-

печує її повноцінність для публіки;

· на урядову інформацію не поширюється авторське право,

але при цьому доступ може бути обмеженим відповідно до чинно-

го законодавства;

· визнається право користувача урядової інформації на

таємницю.

Сьогодні майже всі органи влади та місцевого самоуправлін-

ня Фінляндії мають власні веб-сайти та пропонують ряд он-лайн-

послуг: громадяни можуть шукати та отримувати інформацію,

надсилати запити, брати участь у голосуванні, подавати заяви та

більше взаємодіяти з посадовими особами. Політика відкритості

та можливість електронного доступу до інформації є основною

причиною низької корупції у Фінляндії, факти корупції у країні

трапляються скоріше як винятки, ніж як закономірність. Положен-

н я, які стосуються п розорості (Консти туція і Закон "Про

відкритість діяльності уряду"), використовуються на всіх рівнях

державної адміністрації. Ними проголошується право доступу до

всіх державних документів як основне право громадянина, у свою

чергу, органи державної влади зобов'язуються превентивно забез-

печувати інформацією громадськість.

США мають власну історію доступу до державних доку-

ментів, документів судів та законодавчих матеріалів: з 1936 р.

дру-

кується Федеральний реєстр, у 1946 р. Конгресом прийнято Закон

"Про адміністративні процедури", згідно з яким вимагається:

· друкувати інформацію про структуру, повноваження та

процедури;

· забезпечувати доступ до всіх постанов, що стосуються

винесення рішень;

· надавати доступ до всіх рішень.

Дозволялось відмовити в доступі до інформації, якщо йшло-

ся про збереження секретності в інтересах держави та внутріш-

нього управління. Згідно з цим правовим актом інформація нада-

валась в достатньо обмеженому обсязі.

Починаючи з 50-х рр. минулого століття ЗМІ і Конгрес про-

пагують прийняття комплексного закону. У 1966 р. був прийнятий

і набрав чинності у 1967 р. Федеральний закон США "Про свобо-

ду інформації":

· визнано суспільним надбанням всю інформацію, що зби-

рається та зберігається державними структурами;

· встановлено повну відкритість усіх документів органів

Федерального уряду США для громадян чи організацій незалеж-

но від громадянства чи країни походження.

Окремі відомства - Міністерство оборони, ЦРУ, ФБР - част-

ково звільнені від зобов'язань, встановлених законом. Передбаче-

но 10 категорій дискреційних виключень та близько 140 різних

законів, які дозволяють не надавати інформацію. Однак громадя-

ни мають право вимагати розсекречення інформації через суд.

Державні службовці зобов'язані надавати аргументовану

відповідь у встановлений термін та нести відповідальність за не-

виконання цієї вимоги, що є додатковою гарантією для реалізації

права на доступ до інформації.

Свобода доступу до інформації в США досягається шляхом

друкування документів у бюлетені "Federal Register", а також на-

дання громадянам права ознайомлюватись з документами та копі-

ювати їх. Державна установа федерального рівня не тільки має

надавати громадськості власні документи, а й створювати умови

для їх швидкого пошуку шляхом постійного видання покажчиків,

на відповідь на запит встановлені жорсткі терміни.

Причини за-

питу на отримання інформації пояснювати не потрібно. Скарги на

відмову держоргану надати інформацію розглядаються в суді в

першочерговому порядку та, як правило, на користь громадянина.

У 1996 р. прийнятий закон "Про свободу електронної інфор-

мації", яким було внесено поправки в Основний закон, зокрема

вимагається, щоб державні відомства створювали "електронні

читальні" та забезпечували доступ до інформації в електронному

вигляді, яка має бути оприлюднена разом з іншими запитуваними

документами.

Законодавство у сфері свободи інформації існує більш ніж

два століття і продовжує еволюціонувати. Більшість країн визна-

ли право на доступ до інформації, накопичуваної державними

органами, через видання окремих законів про свободу інформації,

інші - шляхом прийняття окремих адміністративних положень,

лише кілька країн внесли право на доступ до інформації в Основ-

ний закон країни. Багато із цих законів протягом наступних років

неодноразово коригувались*.

Розвиток прозорості та відкритості є закономірним проявом

поширення процесів демократизації у світі - більшість документів

прийнято за останні 20 років, а також відповіддю на вимоги сус-

пільних організацій, засобів масової інформації та міжнародних

кредиторів.

Сьогодні у світі нараховується 87 країн, які мають спеціалі-

зовані закони щодо регулювання та забезпечення доступу грома-

дян до інформації, яка належить до відання органів влади**. У 33 ін-

ших країнах, таких як: Афганістан, Аргентина, Бахрейн, Бангла-

деш, Болівія, Камбоджа, Камерун, Коста-Рика, Єгипет, Ефіопія,

Острова Фіджі, Гана, Гватемала, Індонезія, Кенія, Ліберія, Люк-

сембург, Малаві, Малайзія, Мальдівські острови, Монголія, Ма-

рокко, Мозамбік, Нігерія, Папуа-Нова Гвінея, Парагвай, Сьєрра-

Леоне, Шрі-Ланка, Суринам, Танзанія, Уругвай, Замбія, Ємен роз-

роблені проекти законів про свободу інформації або ці закони вже

були ухвалені, але ще не набрали чинності.

У країнах СНД закони, що регламентують право на доступ

до інформації, діють в Вірменії (2003), Азербайджані (2005), Грузії

(1999), Казахстані (1993), Киргизстані (2007), Молдові (2000),

Таджикистані (2002), Україні (1992)***, Узбекистані (1997).

*

по доступу к правительственной информации в мире / Д. Банисар. - Режим доступа : http://

www.privacyinternational.org/foi/foisurvey2006rus.pdf

**

***

принципів прозорості та відкритості державного управління в Україні (див. дод. Б).

В Африці закони про доступ до інформації є в таких краї-

нах, як: Ангола (2002), ПАР (2000), Уганда (2005), Зімбабве (2002).

В Америці (Центральна, Північна, Латинська, країни Атлан-

тичного океану (Карибське море)) діють закони з доступу у краї-

нах: Антигуа и о. Барбуда (2004), Аруба (1999), Беліз (1994), Грен-

ландія (1994), Гондурас (2006), Домініканська Республіка (2004),

Канада (1982), Кайманові острови (2007), Колумбія (1985), Сент-

Вінсент і Гренадіни (2003), Нідерландські Антильські острови

(1999), Мексика (2003), Нікарагуа (2007), Панама (2002), Перу

(2002), Тринідад і Тобаго (1999), США (1966), Чилі (2008), Еква-

дор (2004), Ямайка (2002).

Закони, які забезпечують доступ до інформації органів вла-

ди, діють у таких європейських країнах, як: Австрія (1987), Алба-

нія (1999), Бельгія (1994), Болгарія (2000), Боснія і Герцеговина

(2000), Великобританія (2000), Шотландія (2002), Венгрія (1992),

Греція (1986), Германія (2005), Данія (1970), Ірландія (1997), Іслан-

дія (1969), Іспанія (1992), Італія (1990), Косово (2003), Латвія

(1998), Литва (2000), Ліхтенштейн (1999), Македонія (2006), Нідер-

ланди (1978), Норвегія (1970), Польща (2001), Португалія (1993),

Румунія (2001), Сербія (2004), Словаччина (2000), Словенія (2003),

Фінляндія (1951), Франція (1978), Хорватія (2003), Чехія (1999),

Чорногорія (2005), Швеція (1766), Швейцарія (2004).

У країнах Азії та Близького Сходу закони є в Гонконгу (1995),

Індії (2002), Ізраїлі (1998), Йорданії (2007), Китаї (2007), Непалі (2007),

Пакистані (2002), на Філіппінах (1987), у Південній Кореї (1996),

Тайвані (2005), Таїланді (1997), Туреччині (2003), Японії (1999).

У країнах Океанії закони є в Австралії (1982), на Островах

Кука (2008), у Новій Зеландії (1982).

Принцип транспарентності є міжнародно-правовим виявом прин-

ципу незастосування неопублікованих нормативно-правових актів, на

якому засновані правові системи всіх цивілізованих країн світу.

<< | >>
Источник: Е. А. Афонін, О. В.. Конспект лекції до короткотермінового семінару в системі підвищення кваліфікації кадрів / ТРАНСПАРЕНТНІСТЬ ВЛАДИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ уклад : - К. : НАДУ,2010. - 48 с.. 2010

Еще по теме 2.1. Засади і традиції інституціоналізації транспарентності:

  1. Компоненти транспарентності*
  2. 1.2. Рівні, компоненти та функції транспарентності
  3. Тема №6 Маржиналізм. Становлення неокласичної традиції.
  4. ТЕМА 8. МАРЖИНАЛІЗМ. СТАНОВЛЕННЯ НЕОКЛАСИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ В ЕКОНОМІЧНІЙ ТЕОРІЇ
  5. Розділ 3. ФОРМИ ТА МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТРАНСПАРЕНТНОСТІ ВЛАДИ
  6. РОЗДІЛ ІІ. СТАНОВЛЕННЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ НАУКИ ФІНАНСОВОГО ПРАВА У СВІТЛІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ НАУКОВОЇ ТРАДИЦІЇ
  7. Розділ 2. ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ТРАНСПАРЕНТНОСТІ В НОРМАТИВНІЙ СИСТЕМІ ТА ПРАКТИЦІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
  8. Інституціональні засади державної підтримки підприємництва
  9. Ідейні засади функціонування місцевих фінансів
  10. 3. Реформування економічних засад системи охорони здоров'я
  11. 1.6. Правові засади функціонування банківської системи України
  12. Загальні засади економічного розвитку
  13. 2.1. Засади сучасної концепції логістики.
  14. Засади сучасної концепції логістики
  15. Засади сучасної концепції логістики.
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -