<<
>>

Міжнародна політика в сфері охорони здоров`я. Стратегія ВООЗ "Здоров`я для всіх".

Глобальна значимість категорії здоров'я, об'єктивні труднощі збереження і відтворення його обумовили прагнення людської спільноти об1єднати зусилля для забезпечення природного права людини на життя і охорону здоров'я.

Основним інститутом міжнародної координації і співробітництва з питань медичної науки і охорони здоров`я стала Всесвітня організація охорони здоров'я.

Всесвітня організація охорони здоров'я – одна з недержавних організацій ООН поряд із такими, як ЮНЕСКО (з питань освіти, науки та культури); ЮНІСЕФ (Фонд допомоги дітям); МОП (міжнародна організація праці); ФАО (організація з питань продовольства та сільського господарства).

Датою створення ВООЗ вважається день затвердження її статуту – 7 квітня 1948 р. З тих пір цей день щорічно відзначається як Всесвітній День Здоров'я, що проходить під девізом, найбільш актуальним для схорони здоров'я населення Землі.

Мета ВООЗ визначена в її статуті: "Досягнення всіма народами якомога вищого рівня здоров'я".

Основні завдання ВООЗ:

- координація міжнародної діяльності в галузі охорони здоров'я;

- надання державам відповідної інформації;

- надання допомоги з питань організації охорони здоров'я;

- сприяння та розвиток зусиль у боротьбі з епідемічними, ендемічними та іншими хворобами, а також в охороні психічного здоров'я;

- проведення спільних досліджень в галузі охорони здоров'я;

- сприяння в підготовці медичних кадрів.

Міжнародними проблемами охорони здоров'я, крім ВООЗ, займається ще й Всесвітня медична асоціація (ВМА), заснована в 1948 р., фінансується вона добровільними Національними медичними асоціаціями, котрі репрезентують понад мільйон лікарів усього світу.

Найвищим органом ВООЗ є Всесвітня асамблея охорони здоров'я (ВАОЗ), яка щорічно проводить сесії в Женеві, в Палаці Націй. У роботі сесії беруть участь делегації держав-членів ВООЗ, очолювані міністрами або директорами департаментів охорони здоров'я, а також радники та експерти.

В проміжку між засіданнями сесій вищим органом є виконавчий комітет (ВК), сесії якого відбуваються двічі на рік. Поточну роботу веде секретаріат ВООЗ, очолюваний Генеральним Директором, який обирається на 5 років і є вищою посадовою особою.

На 51-й сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я, в травні 1998 р., присвяченій 50 їй річниці ВООЗ, на посаду Генерального директора обрано колишню прем'єр міністра Норвегії Гро Харлем Брундтланд Основні завдання ВООЗ вона вбачає в здійсненні моніторингу зниження поширеності інфекційних хвороб, допомозі країнам у боротьбі з неінфекшйними захворюваннями, створенні стабільних систем охорони здоров'я, здатних забезпечувати надання високоякісної медичної допомоги

Для організації високого рівня наукової діяльності ВООЗ і застосування в її роботі сучасних досягнень медичної науки та практики велике значення має створення експертне консультативних рад, комітетів експертів і дослідниць ких груп Експертне консультативна рада це група визнаних спеціалістів із різних країн по одній з широких дисциплін їх призначає Генеральний директор за пропозицією держав - членів ВООЗ і затверджує Виконавчий Комітет Існує близько 50 експертне консультативних рад зокрема з онкології, серцево судинної патологи, імунології медичної статистики, харчування, радіаційної медицини, вірусних захворювань, малярії, психогігієни, організації медичної допомоги, підготовки кадрів, тощо.

До компетенції комітетів експертів ВООЗ входить підготовка науково обґрунтованих та емпірично вивірених рекомендацій з діагностики, профілактики, лікування найбільш поширених соціально – значущих захворювань (наприклад, артеріальної гипертензії, цукрового діабету тощо).

Дослдницк групи ВООЗ забезпечують планування, реалізацію та аналіз наукових досліджень з актуальних проблем медицини та охорони здоров'я.

Щоб надавати державам допомогу, враховуючи специффічні для них особливості, потреби з питань охорони здоров`я, створено регіональні бюро кожне з яких має представників держав-членів ВООЗ даного географічного регіону.

Шість регіональних бюро ВООЗ керують діяльністю в Європейському Американському Африканському регіоні Західної частини Тихого Океану Східному регіоні Середземного моря та регіоні країн Південне Східної Ази Всього членами ВООЗ є 191 країна.

В Європейському регіоні проживає близько 870 мільйонів чоловік Він охоплює територію від Гренландії до Середземного моря з півночі на південь і до Тихоокеанського узбережжя Роси на сході До складу Європейського регіонального бюро (ЄБР) ВООЗ із штаб квартирою в столиці Данії Копенгагені входить 51 країна, в тому числі 12 країн Східної та Центральної Європи, 15 нових незалежних держав на території колишнього СРСР з перехідною економікою від централізованого планування до ринкової економіки, 21 країна Північної, Південної та Західної Європи з розвинутою ринковою економікою а також Турщя та Ізраїль, у багатьох відношеннях відмінні від інших країн 3 1997 року до складу Європейського регіонального бюро ВООЗ увійшла Андорра.

Країни Європейського регіону істотно відрізняються за рівнем економіч ного розвитку За основний критерій взято показник валового національного продукту (ВНП) на душу населення.

Несприятливі соціальне економічні умови, соціальні негаразди, міграція та війни в деяких частинах регіону негативно позначаються на стані здоров'я населення. Ось чому в роботі Європейського регіонального бюро ВООЗ особлива увага надається як проблемам характерним для економічно високо розвинутих так і тим, що постають перед новими суверенними державами Центральної та Східної Європи, колишнього Радянського Союзу.

Україна бере участь у роботі ВООЗ. маючи право дорадчого голосу. Співробітництво посилилось протягом останніх років, з часу проголошення суверенності нашої держави, незважаючи на те, що з 1992 року вона фактично є боржником ВООЗ.

Наша країна бере участь у програмі ВООЗ "Євроздоров'я", яка розпочалася в 1991 р. і спрямована на активне співробітництво та допомогу країнам Східної, Центральної та Південної Європи, республікам колишнього СРСР, що стали на шлях незалежного розвитку.

Зокрема програма "Євроздоров'я" передбачає угоди за коротко-, середньо- та довгостроковими програмами. Так, за короткостроковими програмами Україні була надана допомога для боротьби з холерою.

За середньо- та довгостроковими програмами передбачена, зокрема, допомога у реформуванні системи охорони здоров'я, ліквідації поліомієліту тощо.

Щорічна фінансова допомога ВООЗ нашій державі становить 50 тис. доларів.

Делегація України щорічно бере участь у Всесвітній асамблеї охорони здоров'я.

В м. Києві організовано бюро у зв'язках із ВООЗ, яке працює в тісному контакті з МОЗ України.

Враховуючи багатофакторність здоров’я, тісну залежність його від соціальних умов, відчуваючи занепокоєність у зв’язку з незадовільним станом здоров’я значної частини населення Земної кулі та значним розривом у рівнях здоров’я як між різними країнами так і між окремими групами населення у рамках окремих країн, ВООЗ на 30 сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я у 1977 р. постановила що "основним соціальним завданням урядів і Всесвітньої організації охорони здоров’я є досягнення до 2000 р. такого рівня здоров’я для всіх народів і всіх країн, який дозволить їм жити продуктивно у соціальному та економічному плані".

Так було започатковано довготривалу глобальну стратегію, що мала відношення до всіх країн світу і яка стала безпрецедентним актом солідарності, єдності і розуміння в області охорони здоров’я.

У 1978 р. Міжнародна конференція з первинної медико-санітарної допомоги в Алма-Аті схвалила ідею стратегії "Здоров’я для всіх до 2000 року" і прийняла рішення про те, що первинна медико-санітарна допомога (ПМСД) як медицина первинного контакту, амбулаторно-поліклінічна служба повинна стати ключем до досягнення того мінімального рівня здоров’я, нижче якого не повинна опускатись ні одна країна але: того мінімального рівня здоров’я, який інтерпретує кожна країна в залежності від її соціально-економічних умов та епідеміологічної ситуації.

Через 30 років з часу організації ВООЗ поняття "Здоров’я" було доповнено вельми серйозними положеннями, які засвідчили, що здоров’я "є основне прав людини, а досягнення можливого найвищого рівня здоров’я складає найбільш важливе глобальне завдання, для вирішення якого необхідні спільні зусилля багатьох інших соціальних і економічних секторів, окрім медичного".

У 1980 р. на сесії Європейського регіонального комітету ВООЗ було затверджено загальноєвропейську стратегію досягнення здоров’я для всіх, а у 1984 р. 32 країни-члени Європейського регіону ВООЗ затвердили першу групу завдань щодо стратегії "Здоров’я для всіх до 2000 року". 38 завдань стратегії можно звести до 4 основних груп; це:

Мобілізація політичної, управлінської та технологічної підтримки для реалізації стратегії. Ця група передбачає необхідність політичної готовності і обов’язок застосовувати ресурси та можливості країни для досягнення максимально можливого рівня здоров’я.

Забезпечення здорового навколишнього середовища.

Забезпечення сприятливого для здоров’я способу життя.

Переорієнтація системи охорони здоров’я, з одного боку, від лікування до профілактики, з іншого на формування відповідних служб первинної медико-санітарної допомоги, яка повинна стати центральним стрижнем системи охорони здоров’я, повинна будуватись за принципом "від периферії до центру", і яка є невід’ємною складовою частиною соціального і економічного розвитку будь-якої країни.

У цілому за роки реалізації стратегії у стані здоров’я населення на глобальному рівні отримані серйозні досягнення.

По перше, прийшло розуміння того, що більшість чинників, які впливають на рівень здоров’я населення, лежать поза межами медичного сектора, тому вирішення проблеми охорони здоров’я потребує багатосторонніх підходів, законодавчих ініціатив, спільних зусиль урядових кіл, громадських організацій, професіоналів із різних областей суспільного життя.

Вельми важливо, що теза про забезпечення міжсектореальної взаємодії в інтересах здоров’я є основною як для високорозвинутих, слаборозвинутих держав так і для країн з перехідною економікою.

Окрім того, за період реалізації програми суттєво зросла очікувана тривалість життя, зменьшились показники не тільки дитячої, а і материнської смертності та смертності обумовленої хронічними неінфекційними захворюваннями (ХНІЗ), і в першу чергу ішемічною хворобою серця (ІХС).

Відмічені позитивні зрушення у контролі за забрудненням навколишнього середовища, забезпеченні якості водопостачання, більш доступною стала ПМСД.

Однак, незважаючи на досягнуті успіхи, залишається невирішеною низка серйозних проблем:

1. Росте поширеність та смертність від онкологічних захворювань.

2. Поширюється СНІД, наркоманія, алкоголізм.

3. Недостатніми виявляються заходи, спрямовані на боротьбу з палінням.

4. Поряд з тим, що стрімко набирає темпів урбанізація, погіршується екологічна ситуація.

5. Повільно налагоджується міжсекторіальна взаємодія медичного, державного, приватнього секторів в інтересах охорони здоров’я.

6. Особливістю Європи останнього десятиріччя стало те, що розбіжності у стані здоров’я населення окремих країн не тільки не зменьшились, а і суттєво загострились. І це у першу чергу відноситься до країн колишнього Радянського Союзу, де стан здоров’я населення кваліфікується як критичний [47].

30 травня 1998 р. на 51 сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я підведено підсумки виконання програми "Здоров’я для всіх", прийнято Всесвітню декларацію охорони здоров’я, затверджено програму дій на найближчі 20 років ХХІ ст. у вигляді стратегічної програми "Здоров’я – 21".

Країни – члени ВООЗ підтвердили свої обов’язки адаптувати, реформувати національні системи охорони здоров’я з метою забезпечення необхідного доступу до служб охорони здоров’я, необхідної якості медичних послуг в межах розумної вартості.

Постійна мета політики "Здоров’я-21 в Європейському регіоні" (як складова глобальної стратегії) полягає в тому, щоб всі люди мали можливість повною мірою реалізувати свій "потенціал здоров’я" – максимально досяжний рівень здоров’я.

Етичною основою політики "Здоров’я-21" є наступні цінності:

1. Здоров’я - одно із найважливіших прав людини.

2. Справедливість в питаннях охорони здоров’я та солідарність країн, груп і контингентів населення всередині країн.

3. Відповідальність кожного і всіх за охорону здоров’я.

Цілі напрямки дій, передумови виконання політики "Здоров’я-21 в Європейському регіоні" країни-учасниці вбачають у наступній ієрархічній структурі.

Основними цілями Европейської програми є:

- досягнення справедливості та рівних прав з питань охорони здоров’я для населеня різних Європейських країн;

- зміцнення здоров’я найбільш вразливих груп населення (діти, молодь, інваліди, люди похилого віку, жінки);

- профілактика і скорочення чисельності найбільш поширених і соціально значущих груп захворювань, насамперед, серцево-судинних, онкологічних, психічних, інфекційних, а також травм і самогубств.

Для досягнення справедливості і рівноправності в питаннях охорони здоров’я населення Европейського регіону, поліпшення здоров’я його найбільш вразливих груп і зменшення числа найпоширеніших захворювань програма передбачає наступні напрямки дій:

- заохочення населення до здорового способу життя;

- оздоровлення навколишнього середовища;

- забезпечення населення відповідною високоякісною медико-санітарною допомогою.

Основними передумовами для виконання програми "Здоров’я-21" визнано:

· високий рівень наукових досліджень з найбільш пріоритетних напрямків медичної науки та організації охорони здоров’я;

· формування систем інформаційного забезпечення управлінців, політиків, медиків, представників інших професійних груп, широких верств населення та громадськості з питань охорони здоров’я та удосконалення охороноздоровчої політики;

· наявність оптимальної управлінської інфраструктури та системи підготовки медичних кадрів;

· розвиток партнерства закладів охорони здоров’я, міждержавних організацій, урядів, міністерств, відомств, політичних, профспілкових, громадських організацій для забезпечення соціальної підтримки стратегії збереження і зміцнення здоров’я населення.

У рамках політики "Здоров’я-21 в Європейському регіоні" сформовано 21 завдання, які є основою для опрацювання і поглиблення охороноздоровчої діяльності в регіоні.

Завдання 1 солідарність у справі охорони здоров'я. Воно передбачає обмін інформацією, ідеями, ресурсами, знаннями та досвідом для зменшення на 1/3 тих суттєвих розбіжностей у показниках здоров’я населення , які існують сьогодні між країнами регіону.

Завдання 2 рівноправ'я в питаннях охорони здоров’я. Його виконання можливе за умов скорочення соціальних та економічних розбіжностей між окремими групами населення в межах кожної країни за допомогою відповідної політики, законодавства та дій. Адже саме соціальні і економічні умови життя є основними детермінантами здоров’я людини.

Завдання 3 – покращання здоров’я, базується на забезпеченні доступу до високоякісних служб охорони здоров'я матері та дитини, інвестуванні в соціальний та економічний стан батьків і сімей.

Відповідно завдання 4 до 2020 р. молодь регіону повинна стати більш здоровою та підготовленою до виконання своїх обов’язків перед суспільством. Для цього необхідно створити безпечні і корисні для здоров`я фізичні, соціальні і економічні умови життя, сприяти співпраці служб охорони здоров`я, освіти, соціального забезпечення.

Завдання 5 стосується збереження здоров`я в похилому віці. Планується, що до 2020 р. люди у віці понад 65 років матимуть можливості повною мірою реалізувати власний потенціал здоров’я та виконувати активну соціальну роль у суспільстві. Для цього необхідно забезпечити їх відповідним житлом і доходами, здійснити низку інших заходів, що сприятимуть підвищенню самостійності і соціальної продуктивності людей похилого віку.

Завдання 6 поліпшення психічного здоров’я, передбачає забезпечення умов життя і праці, що сприяють формуванню почуття соціальної згуртованості і міцних соціальних зв’язків, а також організацію високоякісних служб для осіб з психічними проблемами.

Завдання 7 скорочення розповсюдження інфекційних захворювань повинно базуватись на міжнародних узгоджених стратегіях у галузі епіднагляду, імунізації та боротьби з хворобами.

Щодо контролю за хронічними неінфекційними захворюваннями, то до 2020 р. планується скоротити показники смертності внаслідок серцево-судинних хвороб серед населення віком до 65 років в середньому на 40 %, внаслідок онкологічної патології – щонайменше на 15 %, на 1/3 зменшити число пов’язаних з діабетом ускладнень, послідовно зменшувати показники захворюваності, інвалідності і смертності внаслідок інших неінфекційних захворювань. Передумовами успішного виконання наміченого повинна стати боротьба з поведінковими та середовищними факторами ризику неінфекційних захворювань, суспільна політика зміцнення здоров’я на національному, обласному та місцевому рівнях.

Завдання 9 – зменшення показників смертності та інвалідності внаслідок дорожньо-транспортного травматизму щонайменше на 30 % та на 50 % – в результаті нещасних випадків на робочих місцях, вдома, під час відпочинку стане можливим за умов збільшення акценту на питаннях безпеки і соціальної згуртованості у побуті та на виробництві.

Десяте та одинадцяте завдання стратегії націлені на забезпечення здорового і безпечного фізичного довкілля та більш здорового способу життя, що передбачає значне зменшення впливу фізичних, мікробних і хімічних забруднювачів водного та повітряного середовища, а також дії, що полегшують здоровий вибір стосовно харчування, фізичних вправ і сексуальності.

Відповідно до дванадцятого завдання у всіх країнах-членах ЄвроВООЗ планується значно зменшити несприятливий вплив на здоров’я людей споживання тютюну, алкоголю та психоактивних речовин. Зокрема, число тих, хто не зловживає тютюном, повинно становити до 2015 р. щонайменше 80 % серед осіб віком понад 15 років та біля 100 % – серед тих, хто не досяг 15-літнього віку. Передумова виконання даного завдання – здійснення стратегій, спрямованих на боротьбу із зазначеними факторами ризику, а також комплекс заходів щодо попередження розвитку залежності, лікування її жертв та використання на національному і місцевому рівнях міжнародної нормативно-правової бази, що полегшує вибір на користь здоров’я (10 стратегій "За Європу без тютюну", Рамкової конвенції боротьби з тютюном, Європейської хартії з алкоголю тощо) [3, 8, 10].

Завдання 13 – створення здорового середовища, націлене на формування здорового фізичного та соціального середовища у себе вдома, у школі, на робочому місці та в місцевій громаді. До 2015 р. щонайменше 50 % дітей Європейського регіону повинні мати можливість перебувати у дитячих садках, орієнтованих на зміцнення здоров’я, 95 % – у школах сприяння здоров'ю; як мінімум 50 % міст, міських районів та громад мають стати активними членами мережі "здорових міст" чи "здорових громад", а 10 % великих і середніх компаній повинні взяти на себе зобов’язання дотримуватись принципів "здорових компаній/підприємств". Планується суттєво покращити можливості для охорони і зміцнення здоров'я інвалідів, залучення їх до виробничої, громадської та соціальної діяльності відповідно до Стандартних правил ООН про рівність можливостей для людей, що мають фізичні та розумові вади.

Завдання 14 стратегії - багатосекторальні зобов'язання стосовно здоров’я. Воно передбачає, що до 2020 р. усі сектори країн-членів Регіону зобов’язані взяти на себе відповідальність за той вплив на громадське здоров’я, який вони здійснюють внаслідок їх основної діяльності, а також забезпечити підзвітність секторів з питань впливу їх політики на здоров’я населення.

Завдання 15 – інтегрований сектор охорони здоров’я. Стосується забезпечення кращого доступу до первинної медико-санітарної допомоги, що здійснюватиметься на рівні сім’ї та громади і буде доповнюватись гнучкою системою стаціонарної допомоги. Основу первинної медико-санітарної служби становитимуть сімейні лікарі і медичні сестри, що діятимуть у тісній співпраці з соціальним сектором та місцевою громадою.

Медико-санітарна опіка повинна вийти за межі традиційної діагностики і лікування захворювань і на основі стратегій здорового способу життя та технологій профілактики має сприяти зміцненню здоров’я кожної людини впродовж всього її життя. Консультації з таких важливих аспектів способу життя як харчування, руховий режим, споживання алкоголю, тютюну тощо мають послідовний та безперервний характер і здійснюватись на рівні первинної, спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.

Завдання 16 – питання керівництва і забезпечення якості медико–санітарної допомоги, націлено на те, щоб управління системою охорони здоров’я – від національних програм до надання індивідуальної допомоги конкретному пацієнту – орієнтувалось на кінцеві результати, економічну ефективність, задоволення потреб населення та кожного громадянина. Основними передумовами даного завдання є створення національних механізмів удосконалення якості медико-санітарної допомоги та забезпечення її моніторингу, формування політики, яка гарантуватиме дотримання прав пацієнта та буде стимулювати відкриту громадську дискусію з питань організації медико–санітарної допомоги, розвитку системи охорони здоров’я в цілому.

Завдання 17 стратегії – фінансування служб охорони здоров’я та забезпечення ресурсів, має на меті створення систем фінансування охорони здоров'я, заснованих на принципах рівного доступу, економічної ефективності, солідарності та оптимальної якості. Обсяг фінансування охорони повинен бути "посильним" для країни і водночас достатнім, щоб забезпечити потреби, пов’язані із зміцненням здоров’я та наданням ефективної, високоякісної медико-санітарної допомоги. Досвід Європи засвідчує, що 7 – 10 % ВВП може бути достатнім для фінансування систем охорони здоров’я в межах "розумної вартості", однак, за умови, якщо і загальний ВВП є достатньо високим.

Формуванню систем накопичення і розподілу повинно передувати широке обговорення етичних, політичних, соціальних аспектів нововведення за участі уряду, державних і політичних діячів, управлінців медичного сектора, безпосередніх надавачів медичних послуг громадськості та пацієнтів.

Система оплати повинна сприяти зростанню якості та економічної ефективності послуг, збалансованому поєднанню діяльності із зміцнення здоров’я, профілактики захворювань, лікування та реабілітації, диференціації винагороди залежно від кількості та якості виконаної роботи, відповідальності та підзвітності медиків перед населенням, оперативному реагуванню іх на потреби громади, сім’ї, кожного пацієнта.

Завдання 18 – розвиток кадрових ресурсів для охорони здоров'я, передбачає навчання медиків, професійних працівників інших секторів на основі принципів "Здоров’я для всіх" з особливим акцентом на тому, яким чином їх професійна діяльність може впливати на детермінанти здоров’я.

Відповідно до завдання 19 – наукові дослідження та інформація з питань охорони здоров'я, до 2005 р. усі країни-члени Європейського регіону ВООЗ мають володіти науково-дослідними, інформаційними та комунікаційними системами, які більш ефективно сприятимуть отриманню, використанню і поширенню даних про засоби підтримки здоров’я. Принципово важливо, що у Стратегії наголошується на необхідності забезпечення всебічного доступу до інформації з питань охорони здоров'я для політиків, державних діячів, управлінців, представників медичних та інших професій, населення в цілому.

Завдання 20 – мобілізація партнерів в інтересах охорони здоров'я, передбачає, що вже до 2005 р. на міжнародному, національному, регіональному і місцевому рівнях необхідно створити відповідні структури для гармонізації співробітництва всіх партнерів, секторів, усього громадянського суспільства з питань збереження і зміцнення здоров’я населення та розвитку систем охорони здоров'я.

Завдання 21 Стратегії – політика і стратегії досягнення здоров'я для всіх, наголошує, що в усіх країнах-членах Регіону політика "Здоров’я для всіх" у завданнях і показниках повинна розроблятись і здійснюватись на всіх рівнях (від національного до місцевого) із забезпеченням участі відповідних секторів і організацій, за наявності політичної волі, керівництва та новаторського лідерства.

Як наголошується у стратегії "Здоров’я-21", наведені завдання не слід розцінювати готові рецепти: передбачається, що вони будуть адаптуватися з урахуванням конкретних умов, потреб і можливостей на всіх рівнях - від національного до місцевого.

Аналіз принципів та завдань стратегії "Здоров’я-21" висвітлює нову філософію розуміння світовою спільнотою категорії здоров’я, медико–санітарної допомоги, відповідно формування та успішна реалізація державної політики у сфері охорони здоров’я можлива, у першу чергу, як за умов усвідомлення державними і політичними діячами, керівниками та працівниками органів державної влади та органів місцевого самоврядування особистої відповідальності за стан громадського здоров’я, так і за наявності політичної волі забезпечувати детермінанти здоров’я налагоджувати тісну співпрацю між різноманітними секторами і партнерами.

Незадовільний стан здоров’я населення України та системи його охорони значною мірою і зумовлений саме браком міжсекторальної взаємодії та міжпартнерських відносин, недостатньою участю представників управлінської еліта у вирішенні тактичних та стратегічних проблем громадського здоров’я.

7.

<< | >>
Источник: Волос Б.О., Вашев О.Є.. В68Державна політика і стратегія в галузі охорони здоров’я: Опорний конспект лекцій. – Х.: ХарРІ НАДУ "Магістр",2005. – 80 с.. 2005

Еще по теме Міжнародна політика в сфері охорони здоров`я. Стратегія ВООЗ "Здоров`я для всіх".:

  1. 1. Концепція модуля "Державна політика і стратегія в галузі охорони здоров’я"
  2. Волос Б.О., Вашев О.Є.. В68Державна політика і стратегія в галузі охорони здоров’я: Опорний конспект лекцій. – Х.: ХарРІ НАДУ "Магістр",2005. – 80 с., 2005
  3. 2. Державна політика у сфері охорони здоров'я
  4. 5. державна політика у сфері охорони здоров`я
  5. 4. Реорганізація системи управління у сфері охорони здоров'я
  6. 7. Інноваційна і кадрова політика у системі охорони здоров'я
  7. 1.1. Система охорони здоров’я України
  8. 1.3. Бюджетне фінансування охорони здоров’я в Україні
  9. КОНЦЕПЦІЯ розвитку охорони здоров'я населення України
  10. 1.4 Фінансування охорони здоров’я в країнах Європи
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -