<<
>>

2.2. Формування інформаційного простору державного управління

Ринкова економіка вимагає вміння працювати по-новому не тільки від виробників, господарників, але й від органів державної влади, рядових працівників та керівників.

Це, у свою чергу, потребує оволодіння новими знаннями, технологіями, навичками господарювання та спілкування з людьми.

Стабільно прибуткова господарська діяльність більшості підприємств та фірм в нових умовах, а, в кінцевому рахунку, – підйом вітчизняної економіки в цілому залежить від стилю практичної діяльності як управлінської ланки, так і всього персоналу.

Рішення таких проблем, на наш погляд, залежить від того, наскільки творчо та цілеспрямовано буде використовуватись маркетинг як джерело знань та світового досвіду успішної ринкової діяльності. На рис. 2.1 представлені найбільш відомі визначення маркетингу, яких на сьогодні налічується біля 2000.

В цілому, всі ці визначення відображають з одного боку складність багатоаспектність маркетингу як системи, а з іншого боку – наявність багатьох наукових шкіл, підходів та думок про маркетинг зсередини тих чи інших груп суспільства, сфер бізнесу. Проте при всіх розбіжностях у формулюванні визначення маркетингу загальними моментами для більшості є:

· Орієнтація маркетингу на потреби конкретних груп споживачів;

· Комплексність підходів до вирішення ринкових завдань;

· Творчу управлінську діяльність, що має на меті розширення виробництва та збуту на основі всебічного вивчення потреб споживачів та ціле направленого впливу на них.

Об’єднуючи усі перелічені характеристики можна констатувати, що маркетинг – це сполучення управлінської концепції підприємства та системи практичних заходів її реалізації, спрямованих на ефективне досягнення цілей ринкової діяльності [26].

Рис.2.1. Визначення маркетингу в науковій літературі

Розуміння маркетингу змінювалось у процесі розвитку самої концепції під впливом зовнішніх змін техніко-технологічного та суспільно-економіного характеру.

Стрімкий розвиток виробничих систем та комунікаційних технологій, якими характеризувалось ХХ сторіччя, природним чином викликали відповідні зміни у цілях та засобах маркетингу.

Одним з перших державний службовецьів, який помітив, що нові технології ведуть до деперсоналізації бізнесу, був Кейт у той період, коли на перший план виходило масове виробництво, і головне місце посіла стандартизація. Однак, через якийсь час технологічні зміни знов фокусуються на окремій людині. У своїй книзі, присвяченій основам маркетингу, Котлер [62] представив таку еволюцію у формалізованому вигляді. За його класифікацією ключовими етапами є виробництво, продаж та управління торговою маркою (брендом). На кожен з них, у свою чергу, впливають у великій мірі технологічні можливості, що дозволяють впроваджувати нові методи та новітні підходи. Четвертий етап, фокусування на індивідуальному споживачеві теж є надзвичайно вадливим.

Маркетинг особливо залежить від засобів комунікації, бо є тим компонентом бізнесу, який у найбільшій мірі пов’язаний із зовнішнім по відношенню до нього світом.

У міру того, як інструменти бізнесу удосконалюються та стають все більш «далекобійними», змінюється й характер роботи з ними, і сфера відповідальності державний службовецьів. Поява залізничного транспорту, легкових автомобілів, грузового транспорту, літаків дозволила у значній мірі розширити ринки та об’єднати людей. Комп’ютери дозволили відмовитись від арифметичних обчислень вручну та канцелярської роботи, у тому числі й зберігання паперових носіїв. У міру того як розвивається нова технологія – Internet по-новому розставляються також і маркетингові акценти, причому часто здійснюється повернення до деяких базових принципів ведення бізнесу, що з’явилися на порозі ХХ сторіччя.

На початку ХХ сторіччя домінуючою рисою бізнесу було прагнення до масштабності. Генрі Форд, який у 1913 р. ввів у практику конвеєр, став винахідником сучасної фабричної системи, поява якої призвела до різкого збільшення обсягу виробничої продукції, що, в свою чергу, викликало значне зниження цін її одиниці.

Для масового виробництва головним покликанням маркетингу є забезпечення дистрибьюції виробленої продукції та вихід з нею на максимально широкий ринок. Котлер [57] назвав це завдання виробничою концепцією.

Виробнича концепція виходить з того, що споживачі надають перевагу, в першу чергу, продуктам, які максимально широко представлені на ринку та є дешевими. Менеджери організацій, орієнтованих на виробництво, концентрують свої зусилля, перш за все, на досягненні високої ефективності виробництва та широкій мережі дистрибьюції своєї продукції.

Ключовим фактором на етапі продажів є комунікаційні технології. Ніколи раніше не було можливостей інформувати настільки оперативно потенційних споживачів про свою продукцію, про створення ними нових продуктів, що володіють властивостями, яких не було у попередніх товарів. Разом з тим, прямий маркетинг у формі цільового розсилання інформації має дуже суттєве обмеження – однобічна направленість інформації. Компанія збирає дані про окремих людей, проте, вони самі ніяк не впливають на цей процес. Поява Internet в цілому і WWW зокрема у значній мірі змінила ситуацію.

Концепція індивідуального маркетингу виходить з того, що ключовим фактором для забезпечення ефективності є відношення до споживача як до індивідуальної особистості. Для цього доцільно використовувати інтерактивний діалог, що дозволить компанії надати кожному споживачу продукти та послуги з характеристиками саме тій людині, а також поліпшити якість своєї продукції, добитися ще більшої відповідності потребам суспільства та забезпечити після продажне обслуговування.

Головною відмінністю та перевагою індивідульного маркетингу (маркетингу "за профілем") є те, що він дозволяє при відносно низьких витратах розповсюджувати індивідуальний підхід до кожного клієнта. У рамках цього напрямку використовують такі засоби, як: створення системи реєстрації користувачів, організацію діалогу з відвідувачами за допомогою книги відвідувань, опитувань, системи зворотного зв’язку [150].

Концепція індивідуального маркетингу стала кульмінацією загальної тенденції маркетингу ХХ сторіччя. Сучасна орієнтація на окремого споживача потребує від маркетингу нового підходу. Коли відслідковуються і реєструються придбання та активність споживачів, можна говорити про кумулятивну прибутковість роботи з кожним споживачем (загальної перспективної цінності). Інтернет маркетинг (або маркетинг у Інтернеті) являє собою сукупність засобів передання звернення безпосередньо клієнту через мережу Інтернет (створення сайтів, інформація в Інтернеті та ін.) [151]. Тому індивідуальний маркетинг засобами Інтернет э найбільш прийнятним саме у системі державного управління.

Internet – глобальна система, що об’єднує сьогодні велику кількість Мереж, більше 50млн. користувачів на всіх континентах. Вона забезпечує оперативний доступ до масивів інформації за будь-якою тематикою на десятках тисяч електронних носіїв. В комерційних цілях існує система World Wide Web (WWW або Web) – «Всесвітня павутина», яка використовується для інформації, маркетингу, електронних публікацій, торгівлі, інвестицій, фінансових операцій. Глобальне середовище World Wide Web на сьогодні є безпрецедентним і унікальним інформаційним ресурсом, який об’єднує в собі величезні об’єми інформації. Розвиток цього глобального середовища є одним з ключових напрямків глобалізації та розвитку цивілізації.

Маркетинг державного управління в найбільш широкому розумінні можна визначити як систему некомерційного маркетингу, яка об’єднує учасників, прийоми, що використовуються та сукупність відносин між суб’єктами державного управління та «споживачами» результатів їхньої діяльності.

Ця система характеризується загальною спрямованістю на досягнення цілей, що стоять перед суб’єктом державної влади шляхом задоволення потреб об’єктів маркетингу в обмін на їх підтримку та інші ресурси.

Маркетинг державного управління в найбільш широкому розумінні можна визначити як систему некомерційного маркетингу, яка об’єднує учасників, прийоми, що використовуються та сукупність відносин між суб’єктами державного управління та «споживачами» результатів їхньої діяльності.

Ця система характеризується загальною спрямованістю на досягнення цілей, що стоять перед суб’єктом державної влади шляхом задоволення потреб об’єктів маркетингу в обмін на їх підтримку та інші ресурси [87].

Аналіз зарубіжного досвіду дає можливість виділити деякі принципові положення маркетинг у державному управлінні повинно бути орієнтовано на дійсні потреби громадян та бізнесу. Це передбачає ретельне врахування специфіки потреб різних соціальних верств і групп населення, зоседження уваги на найбільш хворобливих темах суспільства [115]. Тобто організація маркетингу державного управління повинна бути диферинційована стосовно різних веств та прошарків населення. За Ольшанським, визначений склад основних завдань органів місцевого самоврядування щодо реалізації конкретних функцій у сфері управління місцевим господарством залежно від ієрархічної значущості потреб територіальної громади дозволить визначити пріоритетні напрямки в діяльності органів місцевого самоврядування для найбільш повного задоволення попиту у відповідних послугах для різних верств населення, концентрувати ресурси на їх виконання [75].

Спорідненість маркетингу у державному управлінні з маркетингом у ринковій сфері полягає у концепції – орієнтація на споживача усіх підрозділів організації [26]. Займається той чи інший підрозділ внутрішнім, стратегічним чи інтерактивним маркетингом, все ж його діяльність спрямована у руслі найбільш повного задоволення потреб споживачів.

У відповідності з пріоритетом виникнення та розвитку Мережі, першість використання її можливостей для цілей маркетингу також належить США. Основним фактором, за допомогою якого маркетингові відділи доводили необхідність підключення до мережі, стала система «всесвітньої павутини» WWW (Word Wide Web), що з’явилася у 1992 р. До цього Internet з точки зору користувача являв собою хаотичний набір файлів різного типу для передавання яких використовувались складні команди. СистемаWWW внесла в цей хаос можливість миттєвого перегляду графічної інформації та зручний механізм навігації (переміщення від об’єкта до об’єкта).

На сьогодні кількість «сторінок» WWW по всьому світу обчислюється сотнями тисяч.

Мережа Internet дуже зручна для спеціалістів з маркетингу. Вона значно дешевше, ніж інші засоби масової інформації. Вона забезпечує миттєвий зворотній зв’язок з покупцями та заказниками. Вона не має територіальних та політичних кордонів. Відвідувачі сторінок WWW залишають про себе множину інформації, яка може бути корисна для підвищення ефективності та зв’язку з замовниками.

Багато компаній використовують мережу Internet для розсилання електронних поштових повідомлень потенційним та реальним замовникам. Такі електронні «списки розсилання» надзвичайно дешеві та не потребують значної кількості зусиль. У той же час за їх допомогою можна доставити спеціальні повідомлення декільком тисячам своїх замовників за декілька годин. Можна створити електронний прес-реліз та розіслати його декільком сотням споживачів. Усі найбільш крупні видавництва підключено до мережі, електронна пошта є найбільш простим та ефективним способом зв’язку з ними.

Ерік Вард (Eric Ward), засновник однієї з лідерів у США серед PR-фірм URLwire (йому належить успіх PR-акції серверу Amazon.com (AMZN) у 1996 р.) та спеціалісти інших агентств Internet-медіа комунікацій [15], стверджують, що Internet наприкінці 90-х років здійснив свого роду революцію у індустрії зв’язків з громадськістю. Індустрія менеджменту та зв’язків з громадськістю у США, за останніми статистичними даними, посідає третє місце за швидкістю зростання серед інших галузей бізнесу. Це збільшення відбувається паралельно з тим значенням, яке набуває Internet. Поява сотень фірм, що орієнтують власний бізнес на мережу, спровокувала попит на послуги PR в Internet.

Для спеціаліста, що працює в Internet, мережа характеризується декількома найважливішими практичними властивостями, основними з яких є:

· всеосяжність – постійна можливість з’єднуватись з усіма зацікавленими особами;

· очікування – кожен користувач намагається отримати від Мережі рекламовані послуги та товари, які презентують нові технології;

· спільне користування (інтерактивність) – у повній мірі мережа є ефективною, коли її користувачі взаємодіють одне з одним;

· спеціалізація – новий ступінь свободи, яку отримують компанії та провайдери, спеціалізуючись у тому, що вона може робити краще за все, щоб запропонувати себе в Інтернет;

· пропозиція віртуальних цінностей – здатність Мережі постачати користувачам необхідну їх інформацію.

Кожна з розглянутих властивостей надає спеціалістам нові можливості та встановлює перед ними нові завдання. Компанії, що працюють у Internet-середовищі, використовують ці властивості для того, щоб створювати нові типи послуг. Традиційні компанії застосовують їх для покращення своєї продукції та створення нових напрямів діяльності.

У будь-якому випадку важливо зрозуміти, що Internet – не просто технологія, це соціальний феномен, настільки ж потужний, як накопичення грошових коштів у цифровому вигляді, коли людина володіє не «живими грошима», їх еквівалентами, записаними на його ім’я.

Тобто, можна констатувати, що Internet як глобальне інформаційне середовище не є якоюсь окремою специфічною технологією, що у корені відрізняється від інших інструментів маркетингу. На наш погляд, Internet – це в першу чергу впровадження Internet технології у повсякденну діяльність відділів маркетингу будь-якої державні установи, якого б розміру вони не були. Крім того, Internet повинен бути складовою частиною всієї діяльності компанії.

Синергетика людиномірних систем (до яких, можна віднести й Інтернет) сьогодні, в епоху антропологічного повороту створює особливий метарівень культури, рефлексивний інструментарій аналізу її розвитку – синергетичну методологію, методологію міждисциплінарної комунікації і моделювання реальності. Методологія синергетики успішно використовується при вивченні фізичних, хімічних, біологічних, соціальних і політичних систем. Можливе її застосування до вивчення Інтернет-простору. Синергетика це міждисциплінарний підхід, що розглядає проблеми становлення, його механізми і їхнє подання [154]. А якщо врахувати, що Інтернет являє собою надскладну інформаційну соціотехнічну динамічну систему, що постійно змінюється в часі й просторі, й інформація в Інтернеті представлена у вигляді великої й різноманітної кількості даних (веб-сторінок, тривимірних зображень, мультимедіа та інше), то використання тут саме синергетичного підходу для вивчення Інтернет-середовища могло стати вкрай плідним і дати цікаві результати для розвитку синергетики [154].

На наш погляд, запропонована схема демонструє можливості здобуття синергетичного ефекту у системі економіка–технологія–маркетинг в момент включення в цю систему Інтернет-технологій, що спричиняють нелінійний розвиток розглянутої системи, змінюючи швидкість та якість комунікацій, обсяги інформації, що рухаються за допомогою таких комунікацій, а також враховуючи рефлексію у Інтернет-комунікаціях.

Розглядаючи неспроможності бюрократичної моделі управління на сучасному етапі розвитку держави, ми вже зупинялись на методології синергетики та у рамках такої методології визначили, що Інтернет-технології у момент вторгнення у традиційну для пострадянських країн тоталітарну бюрократичну модель управління мають ознаки, за термінологією синергетики, «джокерів», що змінюють русло руху системи. Цей етап ми розглядаємо як експансію Інтернет-технологій, що призвела до нестабільного стану системи, і схильні вбачати їх деструктивний вплив.

Як було зазначено, сама тільки кількість комп’ютерів, або Інтернет-сайтів не здатна конструктивно вплинути на характер державного управління, зміну його якісного стану. Синергетичний ефект, що може виникнути у державному управління за умов застосування Інтернет-технологій, можливий лише у разі зміни філософії управління, а надто і парадигми на маркетингову модель, або маркетингову парадигму державного управління, спрямовану, перш за все, на задовільнення потреб користувачів державно-управлінських послуг. У такій парадигмі метавизначальний вплив справляє верховенство інтересів громадян, метазабезпечувальний фактор полягає у застосування маркетингових технологій та принципів у державному управлінні. Інтернет-маркетинг за таких умов справить конструктивний вплив на розвиток системи, спричинивши синергетичний ефект нелінійного збільшення її результатів.

Говорячи про органи державної влади у контексті створення єдиного інформаційного простору не треба забувати про службовців, що в них працюють. Цікавою та перспективною є тут модель, що була запропонована у Росії, виходячи з якої задачі реформування державної служби полягають у наступному:

1. радикальне відновлення функцій, методів, критеріїв діяльності існуючих інформаційних служб органів виконавчої влади;

2. звуження області відомчих таємниць;

3. уточнення за допомогою громадських організацій гарантій надання суспільно значимої офіційної інформації;

4. навчання державних службовців практичній роботі в умовах інформаційної відкритості;

5. встановлення каналів двостороннього зв’язку державних органів із громадськими організаціями, що займаються аналогічними проблемами (екологічними, соціальними та ін.) [152].

Ми погоджуємось із тим, що першочерговим завданням на шляху реформування державного управління є радикальне відновлення функцій, методів, критеріїв діяльності існуючих інформаційних служб органів виконавчої влади.

Виконавча влада є найбільш перспективною галуззю державного управління з точки зору застосування некомерційного маркетингу. Органи виконавчої влади можуть розглядатися як суб’єкт маркетингу державного управління [87]. Тому внутрішня інформаційна впорядкованість набуває особливого значення, особливо у момент початку застосування технологій електронної комерції в державному управлінні [91].

Сучасне державне управління різних галузей функціонує в умовах високої складності, невизначеності і динамічності навколишнього соціально-економічного середовища. Зростання рівня інформатизації світового ринку, що дозволяє отримати практично миттєвий доступ до будь-якої ринкової інформації, викликає різке зростання конкуренції. Це обумовлює необхідність формування єдиного інформаційного простору, адекватного ринковим механізмам і розкриваючого перед суб'єктами ринку широкі можливості для розробки ефективних стратегічних і тактичних рішень по всіх напрямах діяльності. Єдиний інформаційний простір є єдиним інформаційно-технологічним середовищем, що об’єднує обчислювальні, інформаційні, телекомунікаційні засоби з продуктами, послугами, фахівцями, користувачами, документообігом, базами даних і т.п.

У цьому сенсі актуальним виглядає систематизація і структуризація елементів інформаційного простору в єдиному інформаційному просторі державного управління, а також визначення критеріїв значущості інформації в інформаційному просторі.

Господарюючі суб'єкти, надаючи інформацію про свою діяльність і її результати, з одного боку, формують певну область економічного інформаційного простору, з іншою – кожне підприємство в процесі своєї діяльності використовує значні обсяги різної інформації, як із зовнішнього середовища, так і ту, що генерується всередині самого господарюючого суб'єкта.

Інформація, що поступає із зовнішніх джерел, тобто із загального інформаційного простору, необхідна для ефективної організації всього процесу діяльності державного управління. При цьому всі дані про результати діяльності державного управління, що виходять за його межі, стають фактором, здатним впливати на думки суб'єктів економічних процесів щодо їх подальших дій. Таким чином, інформація про діяльність державного управління певною мірою формує інформаційний простір, і в той же час сама випробовує на собі дію інформаційного простору, що склався.

В цілому інформаційний простір можна структурувати відповідно до наступних критеріїв [5]: вид представлення інформації (друкарські видання, радіо, телебачення, телефон, комп'ютери і ін.); географічний аспект; галузева приналежність; тип інформації (теоретична, практична, інформаційна і ін.); характер інформації.

Як найважливіші, з огляду на встановлення місця і значущості інформації в інформаційному просторі, на наш погляд, слід розглядати наступні критерії:

– ступінь запитаної інформації, що визначається наступними умовами: доступність інформації; знання про можливості, укладені в інформації, і про способи їх реалізації; відсутність альтернативних джерел інформації;

– вплив на інші складові інформаційного простору, взаємодія з ними, дія на різні області діяльності суспільства і його суб'єктів;

– ступінь організованості інформації, яка є ефективною системою певних правил, що дозволяє одержувати інформацію з необхідними якісними характеристиками;

– сприйнятність інформації, що обумовлюється її зрозумілістю, логічністю, обсягом і складом даних;

У свою чергу з погляду організації ефективного інформаційного функціонування конкретного суб'єкта господарювання виділимо інформаційний простір державного управління, під яким слід розуміти сукупність інформаційної бази даних і способи її організації, необхідні для прийняття управлінських рішень, аналізу, контролю і регулювання фінансово-господарської діяльності державного управління.

Такий інформаційний простір забезпечує прискорення виконуваних управлінських операцій, сприяє вдосконаленню деяких видів управління, тим самим забезпечує конкурентоспроможність підприємства, фінансову стійкість і стабільний розвиток.

Як основні завдання, на рішення яких спрямовано формування і функціонування інформаційного простору державного управління виділимо наступні:

– створення єдиної інформаційної бази віддаленого один від одного об'єктів і підрозділів державного управління;

– організація ефективного руху інформаційних потоків;

– інформаційне забезпечення діяльності всіх підрозділів і об'єктів державного управління;

– автоматизація всіх технологічних і бізнес-процесів державного управління, оперативний контроль і управління процесами виробництва, транспортування і збуту, управління персоналом і т. д.;

– обробка і аналіз інформації, яка одержується із зовнішнього середовища;

– забезпечення необхідного рівня безпеки і захисту інформаційних ресурсів державного управління .

Безумовно, перехід суспільства до нової стадії свого розвитку –постіндустріальної або стадії побудови інформаційного суспільства – передбачає відповідні вимоги до проектування підприємств, до формування їх структури управління, до об'єднання або розподілення функцій в ній [101].

Деякі автори формулюють поняття функції як спеціалізованого виду управлінської діяльності, здійснюваного на регулярній основі і спрямованого на досягнення не тільки однорідних проміжних, але і кінцевої мети об'єднання [76].

Думлер С.А. вказує, що побудова управління утворюється з ряду укрупнених управлінських операцій (макроелементів), в основному тотожних у різних функцій управління. Він виділяє такі операції як створення нормативного господарства, оперативне планування, облік і контроль, регулювання [29].

Таким чином, можна зробити висновок, що конкретний зміст процесу управління, поза сумнівом, залежить від змісту керованого процесу. Незалежними залишаються тільки загальні функції, тому питання співвідношення загальних і конкретних функцій є питанням прояву сукупності загальних функцій управління в конкретному циклі управління відособленим виробничим процесом [65].

Функції організації: комплекси дій та операцій, які здійснює організація як єдине ціле або делеговані нею працівника, у внутрішньому та зовнішньому середовищі задля функціонування та розвитку організації.

Функції елемента (працівника) організації – комплекс дій, які здійснює елемент у межах розподілу завдань між складовими організації.

Доцільним для розширення можливостей функціонально-цільового підходу є модифіковане використання такого поняття, як функціональність активних систем. У цьому сенсі функціональність елемента в прямому елементарному розумінні – здатність забезпечувати виконання певних функцій, функціональність організаційної системи тісно пов’язана з групою еволюційних характеристик системи в конкурентному середовищі, або в середовищі, де об’єктивно за законами дисипації енергії, речовини та інформації «гальмує «еволюційний процес» [111].

В цілому функцію управління можна визначити як частину циклічного процесу управління, безпосередньо пов’язану з відповідною цьому процесу частиною керованого процесу, володіючу відособленістю, однорідністю і повторюваністю. При цьому конкретна функція управління є віддзеркаленням однієї із загальних функцій в конкретному керованому процесі. На конструктивній основі категорії «функція» побудований функціонально-цільовий підхід менеджменту що є досить ефективним у разі подолання періодично повторюваних труднощів «зон зростання». Функціонально-цільовий менеджмент великою мірою відповідає природі адміністративної системи, різновидом якої є системи державного управління.

Керований процес є циклічним замкнутим кібернетичним процесом із зворотним зв’язком, призначеним для регулювання певних характеристик керованого виробничого процесу.

Можна провести аналогію між процесами організаційного і автоматичного управління, однак з тією різницею, що автоматична система працює за наперед заданою програмою, а в організаційному управлінні бере участь людина, що використовує не тільки формалізовані, але і неформальні методи. Однак складові процесу управління як кібернетичного процесу, в основі якого лежить інформація, повинні бути аналогічні складовим процесу автоматичного управління [53].

Таким чином нормування, планування, облік, аналіз і регулювання є етапами або загальними функціями управління. При цьому, як вже наголошувалося, процес управління відображає в своїй структурі керований (виробничий) процес. Тобто кожному елементу виробничого процесу – елементарному виробничому процесу – відповідає елементарний управлінський процес, що характеризується послідовністю загальних функцій управління.

Так, наприклад, метою функціонально-змістовного аналізу може бути впорядкування розподілу управлінських функцій на підприємстві, виявлення незакріплених функцій, функцій, які не властивим тим або іншим підрозділам, випадків дублювання функцій і ін. Такий аналіз здійснюється за допомогою визначення на основі запропонованої матриці еталонного складу функцій, порівняння його з фактично виконуваним і включає:

– аналіз і фіксацію складу функцій управління, присутніх в організації;

– порівняння даного складу з еталонним і виявлення незакріплених функцій або випадків їх дублювання;

– розробку моделей даних процесів [68].

В процесі аналізу основною задачею є виявлення і аналіз всього складу функцій, виконуваних на підприємстві тим або іншим виробничим підрозділом або працівником методом вивчення положень і посадових інструкцій і порівняння його з еталонним складом функцій.

Накладення послідовності загальних функцій управління на матрицю виробничого процесу дозволяє графічно представити повну структуру функцій управління підприємством і сформувати їх еталонний перелік, що становить основу подальшого аналізу і формування інформаційного простору державного управління. Комплексна автоматизація цих функцій передбачає створення єдиного інформаційного простору державного управління, в якому співробітники і керівництво можуть здійснювати свою діяльність, керуючись єдиними правилами надання і обробки інформації в документарному і бездокументному вигляді. З цією метою в рамках державного управління вимагається створити єдину інформаційну систему по управлінню інформацією, що включає можливості:

– видаленої роботи, коли члени одного колективу можуть працювати в різних кімнатах будівлі або в різних будівлях;

– доступу до інформації, коли різні користувачі повинні мати доступ до одних і тих же даних без втрат в продуктивності і незалежно від свого місцеположення в мережі;

– засобів комунікації, наприклад: електронна пошта, факс, друк документів;

– збереження цілісності даних в загальній базі даних;

– повнотекстового і реквізитного пошуку інформації;

– відкритості системи, коли користувачі повинні мати доступ до звичних засобів створення документів і до вже існуючих документів, створених в інших системах.

Початковим етапом створення такої системи є побудова моделі предметної області для конкретного виду діяльності і позиціонування в ній державного управління.

Комплексне представлення функціональної і інформаційної складових системи управління підприємством дозволяє в процесі реінженирінгу підняти ефективність структурного підходу за рахунок привнесення у функціональні моделі об’єктної складової, а також представити структуру процесів управління у вигляді системи координат.

Необхідність такого надання визначається логікою розвитку інформаційних систем у напрямі вживання OLAP-технологій і баз даних [153], а використовування методу структурної декомпозиції дозволяє реалізувати представлення сукупності елементів процесу управління у вигляді ієрархії елементів, що дозволяє здійснити крізну систему кодування, що представляє по суті топологічний базис системи управління: код загальної функції управління; код ресурсу базового рівня; код виробничого процесу базового рівня; код ресурсу другого рівня; код виробничого процесу другого рівня; код виконавця; код документа; код типової операції обробки документа; код реквізиту.

Враховуючи певну зовнішню межу даної сукупності елементів і можливість адресного представлення всіх елементів в їх взаємозв’язку, можна семантично представити її у вигляді єдиного інформаційного простору державного управління, що включає структурне представлення об’єкту управління, функцій управління і інформаційних процесів. Отже, можна зробити висновок, що в семантичному аспекті інформаційний простір державного управління включає систему конкретних функцій управління і операцій по обробці документів і реквізитів до прийняття управлінських рішень. Більш докладно дана тема розглядається автором у [105].

На підставі проведеного дослідження можна зробити висновок, що структуризація інформаційного простору в цілому і необхідних підпросторів дозволяє сформувати базиси, які відображають реальні процеси агрегації і обробки інформації для прийняття рішень. При цьому запропонована систематизація і структуризація елементів інформаційного простору забезпечує принцип інтеграції всіх його елементів в єдиний інформаційний простір державне управління.

Такий підхід також дозволяє в процесі формування і аналізу системних моделей забезпечити необхідні показники достовірності інформації за рахунок контролю, заснованого на оборотності системних моделей (зворотна задача).

Технічно кожна функція управління реалізується за допомогою документа, реалізованого на певному носії. При цьому код документа включає код функції, де створюється документ, і кодується усередині функції наскрізним порядковим номером. Кодування реквізитів проводиться аналогічно тризначним цифровим кодом.

Вищевикладене дозволяє сформулювати наступні висновки:

1. Розроблена концепція формування інформаційного простору державного управління в аспекті формалізованої інтегрованої структури процесів управління, перетворення інформації і прийняття управлінських рішень є базисом для аналізу і послідовного вдосконалення системи управління і заснована на наступних посиланнях:

– структурній декомпозиції виробничого процесу як об’єкту управління до рівня елементарних виробничих процесів, що лежать в основі кожного елементарного контуру управління;

– функціональній структуризації процесу управління, де кожна конкретна функція виявляється як одна із загальних управлінських функцій: нормування, планування, облік, аналіз, регулювання і додатку до конкретного елементарного виробничого процесу (об’єкту управління);

– формалізації документообігу як технології реалізації конкретних функцій управління на основі виділення типових операцій роботи над документами і реквізитами. Функція управління реалізується за допомогою документа, реалізованого на певному носії. Технічно код документа включає код функції, де створюється документ, і кодується усередині функції наскрізним порядковим номером.

2. Вирішення нищенаведених завдань, що лежать в основі функціонування інформаційного простору державного управління дозволить сформувати СІАЗ органів державного управління:

– створення єдиної інформаційної бази віддаленого один від одного об'єктів і підрозділів державного управління;

– організація ефективного руху інформаційних потоків;

– інформаційне забезпечення діяльності всіх підрозділів і об'єктів державного управління;

– автоматизація всіх технологічних і бізнес-процесів державного управління, оперативний контроль і управління процесами виробництва, транспортування і збуту, управління персоналом і т. д.;

– обробка і аналіз інформації, яка одержується із зовнішнього середовища;

– забезпечення необхідного рівня безпеки і захисту інформаційних ресурсів державного управління.

3. Використання такої концепції в системі управління дозволить забезпечити функціональність організаційних систем, є передумовою для їх стандартизації як основи застосування в усіх сферах державного управління на території всієї України.

4. Внутрішня упорядкованість державного управління із застосуванням організаційно-функціонального підходу є необхідною умовою, а також матеріальним базисом для використання маркетингових підходів у цілепокладанні органів державного управління.

5. Маркетинг державного управління можна визначити як систему некомерційного маркетингу, яка об’єднує учасників, прийоми, що використовуються та сукупність відносин між суб’єктами державного управління та «споживачами» результатів їхньої діяльності. Ця система характеризується загальною спрямованістю на досягнення цілей, що стоять перед суб’єктом державної влади шляхом задоволення потреб об’єктів маркетингу в обмін на їх підтримку та інші ресурси.

6. Об’єкти маркетингу державного управління повинно бути структуровано у відповідності до потреб соціальних груп, до складу яких вони відносяться. Склад основних завдань органів місцевого самоврядування щодо реалізації конкретних функцій у сфері управління місцевим господарством залежно від ієрархічної значущості потреб територіальної громади дозволить визначити пріоритетні напрямки в діяльності органів місцевого самоврядування для задоволення попиту у відповідних послугах для різних верств населення.

7. Синергетичний ефект, що може виникнути у державному управління за умов застосування Інтернет-технологій, можливий лише у разі зміни філософії управління, а надто і парадигми на маркетингову модель, або маркетингову парадигму державного управління, спрямовану, перш за все, на задовільнення потреб користувачів державно-управлінських послуг.

<< | >>
Источник: Уманський Юрій Володимирович. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління. Запоріжжя –2008. 2008

Еще по теме 2.2. Формування інформаційного простору державного управління:

  1. 2.1. Використання інформаційних технологій в організації інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державного управління
  2. 3.2. Використання нових інструментів в інформаційному забезпеченні державного управління
  3. 1.1. Теоретичні засади інформаційного забезпечення системи державного управління
  4. 3.1. Розробка умов для впровадження сучасних інформаційних технологій у систему державного управління
  5. 1.2. Роль маркетингу послуг та комунікаційного менеджменту в інформаційному забезпеченні системи державного управління
  6. 3. Формування логістичних інформаційних систем.
  7. Інформаційне забезпечення системи управління фінансами
  8. Управління просуванням і реалізацією туристичного продукту засобами інформаційно-електронної логістики
  9. 9.1. Основи організації інформаційно-технічного забезпечення Державного казначейства
  10. 5.2. Правове забезпечення новітніх інформаційних технологій у здійсненні управління регуляторною діяльністю
  11. ТЕМА 2. Органи державного управління в системі державного регулювання економіки України
  12. 13.6. Державна служба в країнах з унітарним типом адміністративно- державного управління (франиія, Великобританія)
  13. 1. Основні поняття управління. Теорія адміністративно- державного управління
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -