>>

ТЕМА 7. КІЛЬКІСНА ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ І СУЧАСНИЙ МОНЕТАРИЗМ

Лекція 1. Природа грошей

План

  1. Необхідність і сутність грошей.
  2. Основні функції грошей.
  3. Форми грошей та їх еволюція.
  4. Основні теорії грошей.

Питання для самостійної роботи

  1. Роль держави в процесі грошотворення.
  2. Світові гроші.
  3. Роль грошей в ринковій економіці.

Навчальна мета – засвоїти механізм походження грошей, упевнитися в неминучості появи грошей у процесі розвитку суспільного виробництва та обміну.

Розвиваюча мета – гроші продовжують відігравати важливу роль у економічному та соціальному розвитку суспільства.

Виховна мета – переконання в істотній активізації української наукової думки у сфері грошей.

Література

Гроші та кредит: Підручник / М. І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. – К.:КНЕУ, 2001. – Стор. 5-10.

1. Починаючи з Арістотеля і до 18ст. у теорії Г. поширеною була думка, що гроші виникли внаслідок угоди між людьми або запроваджені державою з метою полегшення обміну товарів. Таке трактування походження Г. дістало назву раціоналістичною концепції. Зміст еволюційної концепції полягає в тому, що виникнення та розвиток Г. – тривалий еволюційний процес, зумовлений стихійним розвитком товар. виробництва та обміну. Таке трактування походження Г. є більш науково достовірним і створює сприятливу базу для створення сутності Г. Ця концепція надає ряд важливих висновків, серед яких: *Г. за походженням – не просто товар, а носій певних суспільних відносин, формування яких зумовило виділення з широкого ряду товарів одного грошового; *Г. самі по собі не можуть бути застиглим явищем, а повинні постійно розвиватися як по суті, так і формами існування;  *Г. не можуть бути скасовані чи змінені угодою людей чи рішенням держави доти, доки існують адекватні Г.

суспільних відносини, так само, як і не можуть бути введені там, де таких відносин не існує.

Г. за своєю сутністю є особливим товаром, що має влас-ті всезаг. еквіваленту, тобто здатність обмінюватися на будь-який ін. предмет. Суттєві ознаки Г.: *Г. не здатні прямо задовольняти фіз. чи дух. потреби людей, а лише опосередковано; *Г. – абсолют. ліквідність (здатність миттєво погасити свою заборгованість перед товаром в певний проміжок часу); *Г. – це не річ, а вречевлена форма відносин між людьми. Таким чином, Г. не були придумані людством, Г. не є продуктом створення д-вою, вони створились стихійно, як результат еволюційного розвитку.

2. Функція грошей – це певна дія чи “робота” грошей щодо обслуговування руху вартості в процесі суспільного відтворення. Розглянемо п’ять функцій грошей.

Міра вартості – це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їм форму ціни. Таке вимірювання здійснюється ідеально в процесі підрахування собівартості виробництва і закінчується на ринку через механізм співставлення попиту і пропозиції. Оскільки суб’єкти ринку на основі попереднього досвіду формують уявлення про величину купівельної спроможності грошової одиниці маса грошей уявляється їм реальною вартістю, порівняльною з цінністю товарів на боці пропозиції. В результаті балансування цих величин виникає ціна, масштабом якої слугує грошова одиниця. Грошова одиниця в цьому процесі виступає як масштаб цін, який з початком централізованого карбування монет державами збігався з ваговим. Він на той час як вагова кількість благородного металу, прийнятого за грошову одиницю, був складовою функції міри вартості, доповнював її призначення виражати вартість товарів.

В умовах обігу неповноцінних грошей механізм міри вартості істотно змінився. Відпала потреба у ваговій кількості золота, що прийнята за грошову одиницю і слугує масштабом цін. Усі держави перестали фіксувати золотий вміст грошових одиниць.

Гроші як міра вартості широко використовується як рахункові, як одиниця рахування.   Завдяки цій функції всі товари та послуги набувають форми ціни і стають порівняльними – їх можна складати, порівнювати, віднімати тощо.  За їх допомогою можна надати кількісного виразу всім економічним процесам і явищам на мікро – і макрорівнях, на всіх стадіях процесу суспільного відтворення, без чого неможлива їх організація й управління.

На макроекономічному рівні за допомогою рахункових грошей визначаються такі важливі показники розвитку економіки, як обсяг ВВП, НД, інвестицій, фінансових і кредитних ресурсів, прибуток, рентабельність.

Функцію міри вартості гроші виконують тим краще, чим сталіша їх купівельна спроможність. Тільки при сталих грошах всі грошові показники  можуть правильно відображати зміни в реальних економічних процесах. Інакше ці показники спотворюють дійсний стан економіки, перестають бути надійним орієнтиром для прийняття управлінських рішень.

Засіб обігу – це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг.

Важливою ознакою грошей як засобу обігу є те, що вони являють реальне втілення мінової вартості: продавець віддає свій товар покупцеві і взамін одержує гроші. Важливо те, що гроші як засіб обігу, забезпечують перебіг товарів від виробника до споживача, після чого товари виходять зі сфери обігу. Самі гроші залишаються в обігу, переходячи від одного суб’єкту до іншого.

    Функцію засобу обігу гроші виконують миттєво, що робить її індиферентною до форми грошей, проте не до сталості їх вартості.

    Розвиток ринкових відносин створює передумови для звуження сфери використання цієї функції. У сучасних умоваї використання грошей як засобу обігу здійснюється переважно в роздрібній торгівлі, при наданні послуг населенню, у міжнародній торгівлі.

     Особливості  функції грошей як засобу обігу  необхідно пов’язати з перевагами товарообміну за допомогою грошей над бартерними операціями  та звернути увагу  на необхідність участі в обміні не ідеальних , а реальних грошей. Важливою є також кількість грошей, що виконує функцію засобу обігу та ті наслідки для економіки, якщо гроші не можуть нормально виконувати функцію засобу обігу.

     В процесі обміну товарів гроші виконують такі дії:

  • посередницьку, за допомогою якої товари доставляються від виробників споживачам;
  • об’єднуючу, в процесі якої всі акти обміну об’єднуються в процес реалізації товарів та їх цін;
  • засобу загальної купівельної спроможності. 

Засіб платежу – це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення.

Гроші виконують функцію платежу, коли продаж товару може бути відокремленим в часі від отримання грошей. У таких угодах гроші безпосередньо не протистоять товарам, а надходять в обіг лише через визначений договором час. У визначенні ціни вони функціонують ідеально як міра вартості, але не виконують функцію засобу обігу.

Функція засобу платежу відрізняється від функції засобу обігу тим, що гроші із посередника у ланцюгу товарообміну перетворюються у завершальну ланку  останнього. А вручення продавцеві певного документу породжує лише видимість платежу, що не означає  передачі реальної вартості у грошовій формі.

Характерними ознаками платіжної функції грошей є однобічний рух і наявність розриву у часі  між передачею товару покупцеві і отриманням грошей  продавцем та розрахунок реальними грошами. Сфера застосування функції платежу: платежі між підприємствами за взаємними борговими зобов’язаннями, оплата праці, платежі в цільові фонди, кредитні операції, страхування майна, виплата спадщини і т.  д.

     На використанні функції засобу платежу базується функціонування податкової, бюджетної та банківської систем. Тому до грошей у цій функції ринок висуває високі вимоги. Необхідність сталості грошей у цій функції просто необхідна. Щоб уникнути збитків доводиться коригувати процентну ставку відповідно до знецінення грошей, що негативно впливає на стан кредитних відносин в економіці.

Властивості грошей бути загальним еквівалентом робить їх загальним втіленням суспільного багатства, яке товаровиробники прагнуть нагромадити. Найчастіше функцію нагромадження або засобу утворення скарбів гроші виконують тоді, коли продаж не супроводжується актом купівлі. Тоді гроші вилучаються з обігу і зберігаються з метою нагромадження та збереження вартості у разі повернення їх в обіг. Гроші виконують функцію засобу нагромадження , якщо вони є фінансовим активом. За умов металевого грошового обігу функцію нагромадження виконували повноцінні і реальні гроші – золото і срібло.

3. Розрізняють повноцінні та неповноцінні Г. Повноцінні мали внут. реал. форму адекватної вартості товару, з якого вони були виготовлені.  Початковою висхідною формою повноцінних Г.  були спочатку товар., а потім метал. Г. (золото, срібло). Монета  - найдосконаліша форма повноцін. Г. Нині функціонує білонна монета, тобто неповноцін. Еволюц. процеси в економіці спричинили демонетизацію золота – відмова від золота в якості Г. (1976), який запровадив в провадження так званих кредит. Г. , до яких відносять  монети, папер. Г., депозит. та електронні Г. Депозит. Г. – різновид кредит. Г., який існує у вигляді певних сум записаних на банк. рах. Електронні Г. – різновид  депозит. Г., коли перкази грош. сум по рах. банків здійснюються автоматично за доп. комп. с-м. Носієм електрон. Г. є пластик. картка.

4. В екон. науці виділяють 2 підходи до вивчення теорет. вивчення Г. Представники одного підходу шукають відповіді на запитання, пов’язані з внут. природою Г.: що таке Г.? чому вони з’явились та існують в сус-ві? Як вони розвиваються? Чому вони набули тієї чи ін. форми? Цей підхід наз. Абстрактною теорією Г., найбільш яскравими проявами якої є металістична та номіналістична теорії. Металіст. теорія Г. з’явилася на межі ХVІ – ХVІІ ст. Суть цієї теорії полягає в тому, що Г. – благородні метали (золото, срібло). Ці метали вже самі по собі є Г. Ця теорія виникла як складова меркантилізму, суть якого зводилась до того, що багатство нації полягає в золоті та сріблі, а для його збільшення необхідно розвивати золото і срібло, при цьому більш експортувати, ніж імпортувати, щоб збільшити потік золота в країну. Металіст. теорія не є науковою, бо вона ототожнює Г. та їх влас-ті з влас-тями золота та срібла. З цією теорією повністю ігнорується той факт, що Г. – наслідок розвитку товар. вир-ва. Проте ця теорія відіграла позитив. роль сприяючи процесові первинного нагромадження кап-лу.  Номіналіст. теорія передбачає, що Г. не мають товар. природи, а являють собою умов. знак, вартість якого  визн.

найменуванням та встановлюється д-вою. Систематичного розвитку набув у ХVІІІ ст. (засновники, анг. Верклі, Стюарт). Розуміння внут. природи Г. та їх генезису дійсно є важливим для уявлення про Г., але його замало, щоб відповісти на наст. питання: *як Г. впливають на реал. екон-ку? *який механізм впливу? *як д-ва використовує його? тощо. Цей підхід наз. прикладною або монетаристською теорією. Найбільш  відомим напрямом є к-сна, яка поділ. на: І. Клас.-к-на; ІІ. Неоклас.-к-на; ІІІ. Суч. монетаризм. Самостійним відгалуженям є кейнсіанська і неокейнс. теорії. Клас.-к-на теорія сформувалася в ХVІ-ХVІІ ст. і послужила методолог. основою монетарис. теорії. Назву к-ної ця теорія дістала тому, що її основоположники пояснювали вплив Г. на екон. процеси виключно к-ними чинниками. Ознакою цієї теорії є положення про те, що вартість Г. і рівень товар. цін визн. к-стю Г.: чим більше їх в обороті, тим ціни вищі, а вартість Г. нижча, і навпаки. (Даванзагті, Монтаріні, Локк, Боден, Юм, Тук). Найвідомішим прибічником та захисником цієї теорії у ХХст. був Фішер. В своїй роботі „Купівельна спроможність Г.” він запропонував формулу – рівняння обміну: MV-PQ. З цієї формули випливає, що рівень цін випливає з маси Г., швидкості їх обігу та обсягу прод-ції. Багато уваги к-ній теорії приділяв укр. економіст Туган-Барановський, який доводить, що на рівень цін впливає не один, а всі фактори рівняння. Сутність його кон’юнктурної теорії полягає в тому, що варість Г, він пов’язує не з к-тю Г., а з заг. умовами товарно-грош. ринку або з заг. кон’юнктурою. Він стверджує, що у фазі екон. піднесення заг. рівень цін зростає і вартість Г. знижується а в фазі екон. спаду ціни знижуються і вартість Г. зростає. Кон’юнктурна теорія започаткувала новий неоклас. етап у розвитку к-ної теорії (Маршалл, Пігу, Робертсон, Кейнс). Теорії Г. Кейнс присвятив такі праці: „Трактат про грош. реформу”, „Трактат про Г.”, „Заг. теорія зайнятості, %, Г.”. Гол. питанням Кейнса були місце і роль Г. у відтворювальному процесі. Він довів, що Г. виконують самост. роль і став засновником держ. грош. пол-ки.

Монетаризм як напрям екон. теорії виник у 60-х рр. ХХст. У зв’язку з пошуком шляхів подолання інфляції, зростання якої за кейнс. порадами було вже неможливо, він повністю сформувався у 70-ті рр., коли особливо загострилася інфляція і потрібні були нові підходи, які б дали можливість тримати під контролем інфляц. процеси. Разом з тим суч. монетаризм не є новою теорією. Його наз. осучасненою к-ною теорією, адже монетаристи черпали у  кейнсіанців те, що не суперечило реал. дійсності (Фрідман „Дослідження в галузі к-ної теорії”). Монетаристи не заперечують зміну швидкості Г., але визнають, що  такі зміни не короткого, а тривалого розвитку (кейнсіанці переконані, що швидкість Г. не можливо передбачити, тому не можна розглядати Г. в якості важливого фактору, що визн. динаміку обсягу вир-ва, цін, зайнятості). Для монетаристів Г. – „гол. вісь”, навколо якої обертається все гос-во (для кейнсіанців – лише „вуаль”). Монетаристами відкидається сама ідея держ. втручання в ринкову с-му. Вони стверджують, що сама ринкова с-ма здатна забезпечити стабільний пропорційний розвиток. При цьому лише вони пропонують введення жорсткого правила в грош.-кредит. сфері. Монетаристи проявляють явні симпатії до приват. підприємництва, потребують захисту від надмірного втручання д-ви, пропонують створити найсприятливіші конкурентні, фіскал., монетар. та ін. умови для розвитку. Вони чітко визн. одного винуватця всіх негараздів: органа, який допустив надмірне зростання або надмірне скорочення ПрГ. На сьогодні суч. монетаризм спідкає та доля, що й кейнсіанство, після стрімкого злету розпочинається розчарування та спроби удосконалення. Це знаходить вирішення у формуванні кейнсіансько-неоклас. синтезу, який розглядається як вельми всеосяжне поняття і вміщує в собі різні точки зору на низку теорії і практики Г. він базується не лише на кейнсіанському і монетарис. підходах в їх оновлених формах, але й на суч. науковій думці. Зокрема, на неоклас. екон. моделі „Моделі екон. пропозиції”. Контрольні запитання

  1. Охарактеризуйте основні етапи розвитку форм вартості.
  2. Які товари-еквіваленти використовувались у якості грошей?
  3. Дайте визначення економічної категорії “гроші”.
  4. Які концепції походження грошей Ви знаєте?
  5. Назвіть основні етапи розвитку грошей.
  6. Назвіть основні властивості грошей.
  7. Що таке вартість грошей, на чому вона базується і які фактори впливають на зміну вартості грошей у часі?
  8. Що таке повноцінні гроші? Чи використовують повноцінні гроші в сучасному грошовому обігу України?
  9. У чому полягає основна відмінність між повноцінними та неповноцінними грошима?
  10. Що таке кредитні гроші?
  11. Що таке “квазі” гроші? Чи використовуються “квазі” гроші у грошовому обігу України?
  12. Що таке банкнота, вексель, чек?
  13. Чим депозитні гроші відрізняються від готівкових грошей?

| >>
Источник: Невідомий. Гроші та кредит. Опорний конспект Харків 2012. 2012

Еще по теме ТЕМА 7. КІЛЬКІСНА ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ І СУЧАСНИЙ МОНЕТАРИЗМ:

  1. ТЕМА 2. Кількісна ТЕОРіЯ грошей Та сучасний МОНЕТАРИЗМ
  2. Кількісна теорія грошей
  3. КІЛЬКІСНА ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ І СУЧАСНИЙ МОНЕТАРИЗМ
  4. Сучасний монетаризм
  5. Металістична теорія грошей
  6. Номіналістична теорія грошей
  7. Дж. Кейнс і його внесок у кількісну теорію грошей
  8. 4. Різновиди сучасних кредитних грошей
  9. 34. Еволюція грошей. Сучасна грошова система.
  10. 6.4. Сучасна неокласична теорія. Неолібералізм
  11. 31. Суть грошей. Функції грошей. Альтернативні теорії грошей.