<<
>>

3.2. Оптимізація параметрів стійкості фінансової системи

Провівши в попередньому підрозділі дисертаційної роботи математичну формалізацію процесу визначення рівня стійкості фінансової системи, в подальшому актуальності набуває дослідження особливостей досягнення оптимального значення параметрів, що її формують.

Крім того, справедливо зауважити, що чинники, які впливають на стійкість фінансової системи мають не тільки різнонаправлені вектори дії, але й неоднакових суб’єктів, які їх формують. Так, з одного боку, державні органи управління намагаються досягти високого рівня стійкості фінансової системи всіма існуючими інструментами, а, з іншого, суб’єкти господарювання, базуючись на принципі максимізації вигод, спричиняють її дисбаланс.

Таким чином, з метою реалізації науково-методичного підходу до оптимізації параметрів стійкості фінансової системи, доцільно обрати такий математичний інструментарій, який враховував би інтереси різних учасників фінансових відносин та їх вплив на певний результативний показник. У своїй більшості, методикою, якій притаманні всі зазначені особливості, виступає «теорія ігор». Зупиняючись на класичному трактуванні «теорії ігор», справедливо зауважити, що це система математичних моделей, які використовуються з метою прийняття оптимальних рішень в умовах конфлікту. Актуальним є також твердження, що «теорія ігор» представляє собою розділ прикладної математики, який вивчає моделі прийняття управлінських рішень в умовах неспівпадіння інтересів різних учасників.

Крім того, доцільно зазначити, що за допомогою даної теорії можливо в умовах невизначеності математично встановити поведінку одного суб’єкта, успіх якого залежить від вибору інших учасників. Отже, суть «теорії ігор» полягає в тому, що вона використовується з метою досягнення узгодження інтересів сторін конфлікту. Опис інформації, яка необхідна для формалізації будь-якого соціально-економічного процесу за допомогою «теорії ігор», повинен виглядати наступним чином:

- описати всіх гравців;

- описати цілі учасників гри;

- описати правила гри;

- описати рівень інформованості гравців: що вони знають, тощо.

Таким чином, з метою реалізації запропонованого науково-методичний підходу на основі використання «теорії ігор» необхідно визначити три параметри, два з яких будуть характеризувати «гравців», що мають різні інтереси і вступають в суперечку між собою, а третій – «ціну гри», тобто результативний показник, досягнення якого повинно відбуватись за умови компромісу між учасниками.

Як уже зазначалось, гравцями виступають державні органи влади та суб’єкти господарювання, а ціною гри – стійкість фінансової системи. З’ясувавши дані аспекти реалізації методики на основі використання «теорії ігор», в подальшому актуальності набуває їх кількісна інтерпретація. Так, якщо встановленню значення рівня фінансової стійкості була присвячена ціла методика на попередніх етапах дисертаційної роботи (підпункт 3.1), то кількісний опис «гравців» потребує певної конкретизації. Безумовно, як і показник рівня стійкості фінансової системи, інтегральну оцінку державного впливу можна формалізувати за рахунок великої кількості релевантних показників, але в межах даної методики, врахування значного числа факторів буде тільки ускладнювати математичну модель.

Отже, оцінку державного впливу на стійкість фінансової системи запропоновано описувати за рахунок трьох відносних показників: сальдо державного бюджету/ВВП, державний борг/ВВП та золотовалютні резерви (ЗВР)/М2. Вибір даного переліку чинників обумовлений найбільш використовуваними в умовах функціонування вітчизняної економіки політиками державного регулювання: бюджетно-податкової, боргової та грошово-кредитної відповідно. Саме в межах даних напрямків стратегічної діяльності розвитку держави, виконавчі органи влади намагаються досягти стійкості фінансової системи України, а обрані релевантні показники як найкраще описують зазначені вектори.

Кількісний опис впливу суб’єктів господарювання на стійкість фінансової системи, враховуючи той факт, що необхідно досягти протилежного впливу на результативний показник (з метою формалізації в межах методики «теорії ігор» так званої «суперечки учасників» або «конфлікту») запропоновано здійснити за допомогою показника рівень тіньової економіки. Звичайно, вплив суб’єктів господарювання на рівень стійкості фінансової системи можливо було охарактеризувати за рахунок значно більшої кількості показників, які спроможні і позитивно впливати на результативний показник, але в межах поставленої задачі та окресленого математичного інструментарію найбільш всеохоплюючим та адекватним виступає рівень тіньової економіки. Зупиняючись на ідентифікації саме даного показника, справедливо також зауважити, що тіньова економіка – це одна з найбільших проблем розвитку України, в межах якої акумулюється переважна більшість всіх деструктивних чинників впливу на стійкість фінансової системи. Отже, даний показник вже за своїм економічним змістом є комплексним та враховує значну кількість інших непрямих деструктивних чинників.

Виходячи з вище зазначеного, науково-методичний підхід до оптимізації параметрів стійкості фінансової системи доцільно реалізовувати за допомогою наступної послідовності етапів:

- побудова моделі інтегральної оцінки державного впливу на стійкість фінансової системи на основі нормалізації релевантних показників та формуванні адитивної моделі;

- за допомогою визначення системи лінійних парних та нелінійних множинних регресійних рівнянь провести розкладення значення результативного показника (інтегральної оцінки державного впливу на стійкість фінансової системи) на відповідні складові: сальдо державного бюджету/ВВП, державний борг/ВВП та ЗВР/М2;

- формалізацію за допомогою використання математичного апарату умовної гри «суперечка між державою, яка намагається забезпечити належний рівень стійкості фінансової системи, та суб’єктами господарювання, що прагнуть її погіршити шляхом збільшення рівня тіньової економіки» та знайти такі компромісні оптимальні значення параметрів фінансової системи, які дозволяють отримати стабільний стан при досягненні розглянутими показниками певних нормативно визначених рівнів;

- розробка моделі бінарних відгуків як логіт регресії залежності результативної ознаки (рівнів стійкості фінансової системи) від факторних (рівня тіньової економіки та інтегральної оцінки державного впливу на стійкість фінансової системи). Дана економетрична модель дозволяє визначити та кількісно описати взаємозв’язок між параметрами фінансової системи (сальдо державного бюджету/ВВП, державний борг/ВВП, ЗВР/М2, рівень тіньової економіки) та спрогнозувати можливий рівень стійкості фінансової системи у випадку прийняття змінних управління тих чи інших значень.

Визначивши всі необхідні засади та базові аспекти науково-методичного підходу до оптимізації параметрів стійкості фінансової системи, перейдемо до детального аналізу кожного з етапів її реалізації. Таким чином, на першому етапі сформуємо масив вхідної інформації, який буде виступати базою всіх подальших розрахунків. Отже, збір статистичної інформації за період з 2000 р. по 2012 р. проводився в межах наступних показників: результативної ознаки – рівнів стійкості фінансової системи, які пропонується взяти з наслідків реалізації науково-методичного підходу до оцінювання стійкості фінансової системи (підпункт 3.1); параметрів фінансової системи в межах державного впливу – сальдо державного бюджету/ВВП (вираженого у %), державний борг/ВВП (вираженого у %) та ЗВР/М2 (вираженого у %); параметра фінансової системи в межах діяльності суб’єктів господарювання – рівня тіньової економіки (% від ВВП). Фактичні дані зазначених показників, представлені у вигляді таблиці 3.5, формують інформаційну базу оптимізації параметрів стійкості фінансової системи.

Таблиця 3.5 – Основні параметри фінансової системи та їх нормативні значення в динаміці за період з 2000 р. по 2012 р.

Показник Сальдо державного бюджету/ВВП, %

(не менше -3%)

Державний борг/ВВП, % (не більше 30%) ЗВР/М2, % (більше 30%) Рівень тіньової економіки

(% від ВВП,

не більше 10%)

Рівень стійкості фінансової системи (1-нестабільність,

0-стабільність)

А 1 2 3 4 5
2000 0,6 37,8 25,9 52 1
2001 -0,3 31,0 36,2 51 0
2002 0,7 28,5 36,6 51 1
2003 -0,2 24,7 38,9 50 1
2004 -3,0 19,6 40,2 49 1
2005 -1,8 14,3 50,7 48 0
2006 -0,7 12,1 43,4 47 0
2007 -1,4 9,9 41,9 47 0
2008 -1,3 13,8 47,3 46 1
2009 -3,9 33,0 44,0 46 1
2010 -5,9 40,1 46,3 45 0
2011 -1,8 36,3 37,6 45 0
2012 -3,8 28,3 25,7 44 1

Паралельно з кількісними показниками обраних релевантних показників в підметі таблиці зазначені їх нормативні значення, виконання яких свідчить про стійкість фінансової системи відповідно до певного аспекту діяльності держави або суб’єкта господарювання. Так, якщо проводити експрес аналіз значень обраних показників, справедливо зауважити, що протягом 2000-2012 рр. сальдо державного бюджету до ВВП, в своїй більшості, знаходилось в межах норми. Незадовільний рівень досліджуваного показника прослідковувався тільки в кризові 2009-2010 рр. та в 2012 р. Даний факт пов’язаний з надмірними витратами держави, спрямованими на подолання наслідків фінансової кризи, а також скороченням доходних статей бюджету в результаті спаду економічного розвитку держави.

Досліджуючи тенденцію показника відношення державного боргу до ВВП, справедливо зазначити, що його критичні значення припадають на періоди після криз 1998 р. та 2008-2009 рр., коли уряд України акумулював, в своїй більшості, зовнішні ресурси з метою фінансування дефіциту бюджету, реструктуризації минулих боргів та подолання деструктивних подій. Крім того, на зростання державного боргу також вплинула девальвація національної валюти в 2000 р. порівняно з 1999 р. та в 2009 р. порівняно з 2008 р.

Невідповідність нормативно встановленому рівню золотовалютних резервів до М2 спостерігається тільки в двох періодах – 2000 р. (25,9 %) та 2012 р. (25,7 %), в той же час, до нормативного значення бракувало тільки 4 %. Даний факт свідчить про виважену грошово-кредитну політику НБУ, не зважаючи на всі кризові явища в економіці держави. Тобто НБУ протягом 2000-2012 рр. намагався утримати рівень золотовалютних резервів, адекватно витрачаючи їх на підтримку валютного курсу та фінансування зовнішнього боргу, а також стримувати надмірну монетизацію економіки.

Розглядаючи показник характеристики впливу суб’єктів господарювання на стійкість фінансової системи – рівень тіньової економіки до ВВП, зауважимо, що протягом тринадцяти років він не знижувався до рівня в 43 %. Це свідчить про значний деструктивний вплив тіньового сектору на стійкість вітчизняної фінансової системи та необхідність активного нівелювання даної тенденції.

Актуальність розглянутого кроку науково-методичного підходу обумовлена подальшим знаходженням оптимальних параметрів стійкості фінансової системи України та врахуванням в моделі граничних значень (необхідна умова) релевантних показників.

На другому етапі реалізації запропонованого підходу відбувається визначення інтегральної оцінки державного впливу на стійкість фінансової системи шляхом агрегування трьох показників (сальдо державного бюджету/ВВП, державний борг/ВВП та ЗВР/М2) в один узагальнюючий індикатор.

Реалізація даного етапу передбачає проведення раду проміжних розрахунків. По-перше, перехід від наявних значень показників вхідної бази до порівнюваних показників як за розглянутими роками, так і всіма наведеними показниками. Проведення зазначених розрахунків обумовлено необхідністю інтеграції результатів впливу різних напрямків на стійкість фінансової системи та наявність специфічних закономірностей трьох обраних показників. Так, пропонується перейти до порівнюваних показників за допомогою зважування відхилення поточного рівня розглянутого індикатора від максимально можливого рівня на значення максимального за досліджуваний часовий діапазон:

(3.8)

де – нормалізоване значення і-го показника характеристики державного впливу на фінансову систему за t-ий період часу;

– максимальне значення на множині показників характеристики державного впливу на фінансову систему за розглянутий часовий інтервал.

За результатами розрахунків формули (3.8) отримаємо нормалізоване значення трьох показників – сальдо державного бюджету/ВВП, державний борг/ВВП та ЗВР/М2 у наступному вигляді (табл. 3.6).

На основі аналізу отриманих даних таблиці 3.6 необхідно зауважити, що такі нормалізовані показники як державний борг/ВВП та ЗВР/М2 набувають значень від нуля до одиниці, що відповідає висунутим вимогам можливості їх порівняння та агрегування. В той же час, відносно показника сальдо державного бюджету/ВВП, зазначимо, що спостерігається порушення відповідності нормалізованих значень інтервалу від нуля до одиниці, що обумовлено наявністю у вхідних даних як додатних, так і від’ємних величин.

Таблиця 3.6 – Нормалізовані значення параметрів фінансової системи в розрізі характеристики держави в динаміці за період з 2000 р. по 2012 р.

Рік Сальдо державного бюджету/ВВП Державний борг/ВВП ЗВР/М2
А 1 2 3
2000 0,1 0,1 0,5
2001 1,4 0,2 0,3
2002 0,0 0,3 0,3
2003 1,3 0,4 0,2
2004 5,2 0,5 0,2
2005 3,6 0,6 0,0
2006 2,0 0,7 0,1
2007 3,0 0,8 0,2
2008 2,9 0,7 0,1
2009 6,6 0,2 0,1
2010 9,4 0,0 0,1
2011 3,6 0,1 0,3
2012 6,4 0,3 0,5

Виходячи з цього, з метою приведення зазначеного показника до порівнюваного з іншими показниками виду, необхідно розрахувати на основі даних графи 1 таблиці 3.6 відносний показник структури, тобто зважити нормалізоване значення і-го показника характеристики державного впливу на фінансову систему за t-ий період часу на максимальну величину за досліджуваний період:

(3.9)

де – нормалізоване скориговане значення і-го показника характеристики державного впливу на фінансову систему за t-ий період часу.

Таким чином, представивши результати розрахунків за формулою (3.9) у графі 1 таблиці 3.6, а формули (3.9) – відповідно у графах 2 і 3 таблиці 3.6 отримаємо необхідну відкориговану статистичну інформацію для подальшого розрахунку інтегральної оцінки державного впливу на стійкість фінансової системи, яка передбачає акумуляцію впливу різних напрямків дослідження на стійкість даної системи, шляхом побудови адитивної моделі наступного виду:

(3.10)

де – інтегральна оцінка державного впливу на стійкість фінансової системи за t-ий період часу.

Отже, використавши формулу 3.10 та представивши результати розрахунків у графі 4 таблиці 3.7, можливо зазначити, що протягом аналізованого періоду, державним органам влади майже не вдавалось позитивно впливати на рівень стійкості фінансової системи, про це свідчить значення інтегрального показника на рівні менше та дорівнює одиниці у восьми з тринадцяти досліджуваних років. Певні позитивні зрушення в державному регулюванні стійкості фінансової системи прослідковуються у 2004 р., 2006-2007 рр., 2010 р. та 2012 р.

Реалізація третього етапу досліджуваної методики пояснюється необхідністю ідентифікації ступеня впливу на результативний показник – оцінки державного впливу на фінансову систему з боку факторних ознак, що його сформували, та рівня залежності між ними. Тобто, якщо на попередньому, другому етапі, був сформований інтегральний показник, то в межах даного етапу визначається, яким чином впливає кожна складова на нього. Актуальність даного етапу пояснюється кінцевим результатом, який планується отримати в межах реалізації даного науково-методичного підходу. Так, загальною задачею є визначення оптимальних параметрів державної політики (або впливу), за яких би досягався високий рівень стійкості фінансової системи.

Таблиця 3.7 – Нормалізовані та скориговані значення параметрів оцінки державного впливу на фінансову систему України за період з 2000 р. по 2012 р.

Рік Показник
Сальдо державного бюджету/ВВП Державний борг/ВВП ЗВР/М2 Інтегральна оцінка державного впливу на стійкість фінансової системи (більше 1 – позитивний вплив)
А 1 2 3 4
2000 0,0 37,8 25,9 0,6
2001 0,2 31,0 36,2 0,7
2002 0,0 28,5 36,6 0,6
2003 0,1 24,7 38,9 0,8
2004 0,6 19,6 40,2 1,3
2005 0,4 14,3 50,7 1,0
2006 0,2 12,1 43,4 1,1
2007 0,3 9,9 41,9 1,2
2008 0,3 13,8 47,3 1,0
2009 0,7 33,0 44,0 1,0
2010 1,0 40,1 46,3 1,1
2011 0,4 36,3 37,6 0,7
2012 0,7 28,3 25,7 1,5

Виходячи з вище зазначеного, необхідно розкласти значення інтегральної оцінки державного впливу на стійкість фінансової системи на відповідні складові: сальдо державного бюджету/ВВП, державний борг/ВВП та ЗВР/М2. Це вимагає визначення системи лінійного парного та нелінійних множинних регресійних рівнянь залежності значень трьох показників від результативного. З метою здійснення даного етапу обрано регресійний аналіз, оскільки даний інструментарій дозволяє з мінімальними зусиллями, методом найменших квадратів знайти шукані залежності. Отже, розглянемо послідовно формування кожного регресійного рівняння зазначеної системи:

1) залежність показника «сальдо державного бюджету/ВВП» від інтегральної оцінки державного впливу на фінансову систему. Застосування команди в MS Excel Дані – Аналіз даних – Регресія дозволяє досить швидко отримати за допомогою методу найменших квадратів коефіцієнти шуканої залежності, представлені в таблиці 3.8.

Таблиця 3.8 – Статистичні характеристики залежності показника «сальдо державного бюджету/ВВП» та інтегральної оцінки державного впливу на фінансову систему

Коефіцієнти Стандартна похибка t-статистика Нижні 95% Верхні 95%
Y-перетин 2,66 1,51 1,76 -0,66 5,99
Інтегральна оцінка державного впливу на фінансову систему -4,61 1,52 -3,04 -7,94 -1,27

На основі даних графи «Коефіцієнти» таблиці 3.8 побудуємо лінійне парне регресійне рівняння залежності показника «Сальдо державного бюджету/ВВП» від інтегральної оцінки державного впливу на фінансову систему:

(3.11)

де – сальдо державного бюджету/ВВП за t-ий період часу;

– рівень інтегральної оцінки державного впливу на фінансову систему за t-ий період часу.

Отримане рівняння (3.11) дозволяє:

- кількісно описати вплив інтегральної характеристики на значення показника сальдо державного бюджету/ВВП;

- отримати значення досліджуваного параметра державної політики при визначенні оптимального рівня інтегральної оцінки державного впливу на фінансову систему;

- проводячи економічну інтерпретацію взаємозв’язку державного впливу на фінансову систему та сальдо державного бюджету/ВВП справедливо зауважити, що зі збільшенням впливу державних органів влади результативна ознака буде зазнавати зменшення. В даному випадку, це означає прямування до нульового сальдо державного бюджету, тобто максимальної збалансованості державних доходів державним видаткам.

Залежність показника «державний борг/ВВП» від інтегральної оцінки державного впливу на фінансову систему, яку пропонується формалізувати у вигляді нелінійного багатофакторного регресійного рівняння на основі використання значень графи «Коефіцієнти» таблиці 3.9. Ці коефіцієнти отримані аналогічно коефіцієнтам рівняння (3.9), але шляхом попередньої лінеаризації.

Таблиця 3.9 – Статистичні характеристики залежності показника «державний борг/ВВП» та рівня інтегральної оцінки державного впливу на фінансову систему

Коефіцієнти Стандартна похибка t-статистика Нижні 95% Верхні 95%
Y-перетин 1129667,60 2954809,70 0,38 -7074199,34 9333534,54
551750,32 1827572,25 0,30 -4522403,71 5625904,35
-1309383,75 3552447,72 -0,37 -11172559,83 8553792,33
-9,36 27,16 -0,34 -84,77 66,05
-47480,30 156504,70 -0,30 -482006,99 387046,40
404608,21 1058147,76 0,38 -2533280,96 3342497,37
-690263,92 2042171,59 -0,34 -6360241,24 4979713,41
-1649087,54 4376771,07 -0,38 -13800952,17 10502777,08

Примітка: – рівень інтегральної оцінки державного впливу на фінансову систему за t-ий період часу.

Використовуючи дані таблиці 3.9, зазначимо, що хоч критерій Стьюдента і показує статистичну незначущість кожної із факторних ознак в сукупності за рахунок синергетичного ефекту, всі вони в комплексі дозволяють отримати адекватну економетричну модель:

(3.12)

де - державний борг/ВВП за t-ий період часу.

Аналіз рівняння (3.12) дозволяє зробити наступні висновки:

- зростання інтегральної оцінки державного впливу на фінансову систему від нуля до 0,5 частки одиниці супроводжується стрімким зменшенням державного боргу/ВВП на 2,88 % (при збільшенні факторної на 1 %);

- зростання факторної ознаки від рівня 0,5 до 1,3 частки одиниці супроводжується зменшенням результативної незначними темпами в розмірі 0,39 %.

Залежність показника «ЗВР/М2» від інтегральної оцінки державного впливу на фінансову систему, яку пропонується формалізувати у вигляді нелінійного багатофакторного регресійного рівняння, коефіцієнти якого представлені в таблиці 3.10.

Таблиця 3.10 – Статистичні характеристики залежності показника «ЗВР/М2» та рівня інтегральної оцінки державного впливу на фінансову систему

Коефіцієнти Стандартна похибка t-статистика Нижні 95% Верхні 95%
Y-перетин -202766,73 570495,70 -0,36 -1786716,71 1381183,26
-116200,68 352855,92 -0,33 -1095885,78 863484,42
240094,13 685883,81 0,35 -1664224,61 2144412,87
4,43 5,24 0,84 -10,13 18,99
9584,36 30216,92 0,32 -74311,26 93479,99
-72097,19 204300,38 -0,35 -639325,98 495131,60
135363,95 394289,39 0,34 -959358,88 1230086,79
297963,93 845038,87 0,35 -2048240,11 2644167,97

Адекватність визначеної залежності показника «ЗВР/М2» та рівня інтегральної оцінки державного впливу на фінансову систему підтверджує значення коефіцієнта детермінації на рівні 94 %:

(3.13)

де – ЗВР/М2 за t-ий період часу.

Аналіз рівняння (3.13) дозволяє зробити наступні висновки:

- зростання інтегральної оцінки державного впливу на фінансову систему від 0 до 0,4 частки одиниці супроводжується зростанням показника ЗВР/М2 на 0,33 % (при збільшенні факторної на 1 %);

- зростання факторної ознаки від рівня 0,4 до 1,0 частки одиниці супроводжується зростанням результативної значними темпами у порівнянні з попереднім випадком в розмірі 4,23 %.

На четвертому етапі відбувається оптимізація параметрів фінансової системи на основі теорії ігор. Як було зазначено вище, необхідність застосування теорії ігор для визначення оптимальних значень рівня тіньової економіки та інтегральної оцінки державного впливу на фінансову систему обумовлена прийняттям рішення в умовах невизначеності, тобто неповноти та неточності інформації, відносно якої потрібно приймати управлінські рішення. В нашому випадку, дана ситуація цілком підтверджується як обмеженою кількістю показників, обраних для аналізу факторних та результативної ознак, так і значним впливом на фінансову стійкість зовнішніх чинників.

Реалізація даного етапу передбачає, по-перше, формалізацію за допомогою використання математичного апарату умовної гри «суперечка між державою, яка намагається забезпечити належний рівень стійкості фінансової системи, та суб’єктами господарювання, що прагнуть її погіршити шляхом збільшення рівня тіньової економіки».

Отже, основою реалізації зазначеної умовної суперечки виступає побудова платіжної матриці (рисунок 3.2) значень рівнів стійкості фінансової системи від рівня тіньової економіки та інтегральної оцінки державного впливу на фінансову систему.

Рівень тіньової економіки (% від ВВП)
0 5 10
Інтегральна оцінка державного впливу на стійкість фінансової системи 0,56 0 0 0
1,02 0 0 0
1,47 0 0 0

*Примітка: виділений сірим діапазон характеризує значення рівня стійкості фінансової системи, що відповідає певним величинам рівня тіньової економіки та рівню інтегральної оцінки державного впливу на фінансову систему; заштрихований діапазон – оптимальні значення досліджуваних показників стійкості фінансової системи.

Рисунок 3.2 – Платіжна матриця умовної гри «суперечка між державою, яка намагається забезпечити належний рівень стійкості фінансової системи, та суб’єктами господарювання, що прагнуть її погіршити шляхом збільшення рівня тіньової економіки»

Подальше знаходження за допомогою «теорії ігор» компромісних оптимальних значень параметрів фінансової системи, які дозволяють отримати стабільний стан при досягненні розглянутими показниками їх нормативно допустимих рівнів, передбачає побудову моделі бінарних відгуків (шостий етап) як логіт регресії залежності результативної ознаки (рівня стійкості фінансової системи) від факторних (рівня тіньової економіки та інтегральної оцінки державного впливу на фінансову систему). Знайти параметри зазначеного рівняння пропонується за допомогою використання можливостей Statistica 6.0, результати чого представимо у вигляді рисунку 3.3.

Рисунок 3.3 – Результати побудови моделі бінарних відгуків (в розрізі логіт регресії залежності результативної ознаки рівня стійкості фінансової системи) від факторних (рівня тіньової економіки та інтегральної оцінки державного впливу на фінансову систему)

Запропонований вид моделі дозволяє визначити та кількісно описати (рисунок 3.4) взаємозв’язок між параметрами фінансової системи (сальдо державного бюджету/ВВП, державний борг/ВВП, ЗВР/М2, рівень тіньової економіки), передбачити можливий рівень стійкості фінансової системи у випадку прийняття параметрами тих чи інших значень.

Шляхом певних математичних перетворень із рисунків 3.3 і 3.4 запишемо рівняння логіт регресії залежності результативної ознаки (рівня стійкості фінансової системи) від факторних (рівня тіньової економіки та інтегральної оцінки державного впливу на фінансову систему):

(3.14)

де - рівень стійкості фінансової системи за t-ий період часу;

- рівень тіньової економіки (% від ВВП) за t-ий період часу;

- інтегральна оцінка державного впливу на фінансову систему за t-ий період часу.

Рисунок 3.4 – Графічна візуалізація логіт регресії залежності результативної ознаки (рівня стійкості фінансової системи) від факторних (рівня тіньової економіки та інтегральної оцінки державного впливу на фінансову систему)

Здійснивши формалізацію закономірностей та особливостей впливу суб’єктів господарювання і державних органів на фінансову стійкість, в подальшому актуальності набуває перевірка моделі на достовірність. Даний крок надасть можливість стверджувати про реальність отриманих на завершальному етапі оптимальних параметрів стійкості фінансової системи.

Отже, на основі відповідності залишків логіт регресії (залежності результативної ознаки (рівня стійкості фінансової системи) від факторних (рівня тіньової економіки та інтегральної оцінки державного впливу на фінансову систему)) нормальному закону розподілу, що графічно підтверджується близьким розташуванням точок біля прямої лінії (рис. 3.5), логічно стверджувати, що всі шість попередньо розроблених етапів науково-методичного підходу до оптимізації параметрів стійкості фінансової системи є цілком справедливими.

Рисунок 3.5 – Відповідність залишків логіт регресії нормальному закону розподілу

Таким чином, розглядаючи інтегральну оцінку державного впливу на стійкість фінансової системи від мінімально до максимально можливого значень за період з 2000 по 2012 р. (відповідно 0,56 та 1,47 частки одиниці), параметри фінансової системи в розрізі суб’єктів господарювання (величини рівня тіньової економіки в межах від 0 до 10 %), а також формули (3.14) залежності рівня стійкості даної системи від зазначених параметрів, остаточно побудуємо платіжну матрицю (внутрішній діапазон рисунка 3.2). На основі даної матриці шляхом застосування методу ітерацій знайдемо оптимальні значення параметрів фінансової системи.

Даний метод передбачає реалізацію стратегії мінімізації рівня тіньової економіки та намагання одночасної максимізації параметрів інтегральної оцінки державного впливу на фінансову систему шляхом побудови таблиці 3.11.

Сутність даного кроку полягає в послідовному знаходженні найбільш прийнятної ситуації, тобто, послідовно обираючи рівень тіньової економіки (стратегія В1 або В2 або В3) та інтегральну оцінку державного впливу на фінансову систему (стратегія А1 або А2 або А3), дана ідентифікація відбувається на основі мінімізації першого показника та максимізації другого, таким чином здійснюється оптимізація параметрів стійкості фінансової системи.

Таблиця 3.11 – Відображення ітераційної процедури оптимізації параметрів фінансової системи (повна таблиця наведена в додатку В.1)

RTE FSG v minB maxA Кількість стратегій, що застосовуються
Стратегия В1 В2 В3 Стратегия А1 А2 А3 v1 v2 vср В1 В2 В3 А1 А2 А3
А 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19
1 A1 1 1 1 B3 1 1 1 1 1 1 1 1 0 0 1 1 0 0
2 A1 2 2 2 B3 2 2 2 1 1 1 2 2 0 0 1 1 0 0
3 A1 3 3 3 B3 3 3 3 1 1 1 3 3 0 0 1 1 0 0
4 A1 4 4 4 B3 4 4 4 1 1 1 4 4 0 0 1 1 0 0
5 A1 5 5 5 B3 5 5 5 1 1 1 5 5 0 0 1 1 0 0

Примітка: RTE - рівень тіньової економіки (% від ВВП); FSG - інтегральної оцінки державного впливу на фінансову систему; А1 – стратегія прийняття показником FSG рівня 0,56 частки одиниці; А2 – стратегія прийняття показником FSG рівня 1,02 частки одиниці; А3 – стратегія прийняття показником FSG рівня 1,47 частки одиниці; В1 – стратегія прийняття показником RTE рівня 0 %; В2 – стратегія прийняття показником RTE рівня 5 %; В3 – стратегія прийняття показником RTE рівня 10 %; v1 – значення, розраховане шляхом ділення графи 12 на графу А; v2 – значення, розраховане шляхом ділення графи 13 на графу А; vср – середнє значення між величинами v1 та v2.

Отже, за результатами реалізації шостого етапу науково-методичного підходу до оптимізації параметрів фінансової системи на основі теорії ігор визначимо шукані параметри та представимо їх у вигляді таблиці 3.12.

Отже, справедливо зауважити, що в умовах функціонування вітчизняної економіки досягнення високого рівня стійкості фінансової системи можливо за рахунок: збалансованого сальдо державного бюджету, встановлений рівень складає 0,07 % від ВВП; граничного з критичним рівнем (критичним вважається рівень боргу від ВВП в розмірі 30 %) державного боргу до ВВП, але не більше; значення відношення золотовалютних резервів до М2 на рівні 36,11 %; рівня тіньової економіки до ВВП в обсязі 10 %.

Таблиця 3.12 – Оптимальні параметри фінансової системи України

Показник фінансової системи Оптимальне значення
Рівень стійкості фінансової системи

(1-нестабільність, 0-стабільність)

0,00
Сальдо державного бюджету/ВВП, % 0,07
Державний борг/ВВП, % 29,50
ЗВР/М2, % 36,11
Рівень тіньової економіки (% від ВВП) 10,00

Розглянувши всі етапи науково-методичного підходу до оптимізація параметрів стійкості фінансової системи, доцільно провести графічну формалізацію даного методу, зобразивши її на рисунку 3.6.

В той же час, зупиняючись на даних оптимальних параметрах формування фінансової стійкості більш детально, зазначимо, що визначені параметри є реальними, тобто тими, які можуть бути досягненні за умов сучасного розвитку фінансових відносин в Україні. Безумовно, стійкість вітчизняної фінансової системи забезпечується і значно кращими показниками, але вони на даному етапі розвитку економіки України будуть недосяжними. Так, зрозуміло, що тільки за рахунок відповідності доходної частини бюджету витратній Україна зможе як самостійно фінансувати власні потреби, так і не залучати додаткових кредитів для фінансування дефіциту, оскільки рівень державного боргу знаходиться на критичному рівні.

Визначений в моделі параметр державного боргу на рівні майже нормативного пояснюється неможливістю ефективно функціонувати вітчизняній економіці та мати подальші перспективи до її розвитку за рахунок тільки власних державних ресурсів. Залучені кошти у випадку їх використання на інфраструктурну перебудову та розширення фінансових механізмів акумулювання і розподілу фінансових ресурсів сприятимуть розвитку та стабілізації фінансової системи в цілому.


Рисунок 3.6 – Алгоритм оптимізації параметрів стійкості фінансової системи України

Значення ЗВР до М2 на рівні 36,11 % теж цілком логічне, так, розрахований рівень не має значного переважання над нормативним, оскільки НБУ в даний період часу не має значних ресурсів на формування власних резервів, тому базовим завданням виступає підтримка резервів на рівні більше критичного. Скорочення грошової маси, яке б теж змогло підвищити рівень даного показника теж є невиправданим, оскільки це буде стримувати і так майже відсутню ділову активність в державі.

Найбільш критичним виявляється показник рівня тіньової економіки до ВВП, так, стійкість вітчизняної фінансової системи буде досягнута тільки за умови його скорочення на 34 %. Безумовно, найкращим буде варіантом для стійкого розвитку майже нульове значення досліджуваного показника, але в умовах вітчизняної економічної діяльності це неможливо. Це пов’язано з систематичними змінами нормативно-правового законодавства, тривалими реформами судової системи та неможливістю подолати корупцію. Виходячи з цього, висунуте припущення, що десяти відсотковий рівень тіньової економіки для України буде цілком прийнятний для стійкого функціонування фінансової системи.

Таким чином, можна зробити висновок, що запропонований науково-методичний підхід до оптимізації параметрів стійкості фінансової системи дозволяє сформувати виважену державну стабілізаційну політику з градацією найбільш пріоритетних тактичних та стратегічних векторів впливу. Зважаючи на отримані результати, справедливо зауважити, що в найближчі декілька років з метою підвищення стійкості фінансової системи державним органам влади найбільшу увагу необхідно зосередити на знаходженні компромісу між самою державою та суб’єктами господарювання в розрізі виходу бізнесу з тіні; ефективному управлінні державним боргом та збалансуванні потреб держави з джерелами наповнення бюджету.

Безумовно, важливим для суб’єктів господарювання є валютний курс, який держава в особі НБУ підтримує за рахунок золотовалютних резервів. Але в останні роки, все більше експертів схиляються до положення про необхідність існування в Україні вільно плаваючого валютного курсу, який буде встановлюватись самим ринком. Це підтверджує той факт, що в межах отриманих розрахунків, відношення ЗВР до М2 знаходиться не набагато більшому рівні від нормативного значення, але при цьому вивільняються грошові кошти на розвиток фінансової системи України.

Отже, отримані розрахунки дають змогу обґрунтувати за визначити найбільш оптимальний шлях підвищення стійкості вітчизняної фінансової системи.

<< | >>
Источник: Лук’янець Олена Вікторівна. Методичні засади забезпечення стійкості фінансової системи країни. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Суми –2014. 2014

Еще по теме 3.2. Оптимізація параметрів стійкості фінансової системи:

  1. 2.1. Розвиток підходів до формування системи показників оцінки стійкості фінансової системи країни
  2. 3.3. Реформування системи фінансового нагляду в Україні у контексті забезпечення стійкості фінансової системи
  3. 2.3. Методичні засади оцінювання рівня ризику втрати стійкості фінансової системи
  4. 2.2. Аналіз та дослідження показників характеристики стійкості фінансової системи України
  5. 3.1. Науково-методичний підхід до оцінювання рівня стійкості фінансової системи
  6. 1.2. Концептуальні засади визначення та оцінювання стійкості фінансової системи
  7. РОЗДІЛ 2 РОЗВИТОК НАУКОВО-МЕТОДИЧНИХ ЗАСАД ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ
  8. РОЗДІЛ 3 Удосконалення науково-Методичних підходів до оцінювання стійкості фінансової системи України
  9. Лук’янець Олена Вікторівна. Методичні засади забезпечення стійкості фінансової системи країни. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Суми –2014, 2014
  10. РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ ФІНАНСОВИХ СИСТЕМ
  11. Фінансова система: сутність, структура та принципи функціонування
  12. 1.3. Особливості функціонування фінансових систем в контексті трансформаційних та глобалізаційних процесів
  13. Основные типы систем регулирования финансового рынка в развитых странах
  14. Коллективные предпочтения СРО и качество институционального устройства системы регулирования
  15. ГЛАВА 1. САМОРЕГУЛИРОВАНИЕ В НАЦИОНАЛЬНЫХ СИСТЕМАХ РЕГУЛИРОВАНИЯ ФИНАНСОВЫХ РЫНКОВ
  16. ЗМІСТ
  17. Висновки до розділу 3