<<
>>

3.1. Науково-методичний підхід до оцінювання рівня стійкості фінансової системи

Зважаючи на значну циклічність функціонування світової фінансової системи та періодичну дестабілізацію її рівноважного стану, на сьогоднішній день значної актуальності набуває поглиблення наукових здобутків в межах розвитку національної системи моніторингу кризових явищ.

Так, доцільно не тільки розширювати комплекс державних заходів підтримки суб’єктів господарювання, але й підвищувати ефективність інструментів протидії деструктивним чинникам шляхом проведення оцінки результативності впроваджених заходів та формування системи ідентифікації фінансової нестабільності.

Зазначені факти обумовлюють доцільність пошуку інтегрального показника оцінки рівня стійкості фінансової системи в певний період часу, кількісне значення якого дозволятиме визначити рівень дестабілізації фінансових процесів в країні та проаналізувати ефективність прийнятих державними органами влади управлінських рішень щодо стабілізації ситуації.

Таким чином, з метою реалізації поставленого завдання, актуальності набуває розробка науково-методичного підходу до оцінювання рівня стійкості фінансової системи. Формалізацію даної методики запропоновано представити у вигляді певної послідовності етапів.

Отже, розглядаючи перший етап, необхідно зазначити, що проведення кількісного оцінювання стійкості будь-якої системи, в першу чергу, пов’язане з необхідністю адекватного формування масиву вхідної інформації. Першочерговість даного етапу полягає у необхідності формування такого набору показників, який найкращим чином буде характеризувати національну особливість функціонування та організації фінансової системи.

Зважаючи на той факт, що в підпункті 2.1 дисертаційної роботи були детально розглянуті існуючі системи визначення стійкості фінансової системи та набори показників, які використовуються в процесі їх реалізації, актуально скористатись результатами даного аналізу. Так, в результаті проведеного дослідження було зроблено висновок про доцільність використання для характеристики рівня фінансової системи України наступних показників: до індикаторів зовнішнього впливу слід віднести: відношення зовнішнього боргу до ВВП, сальдо поточного рахунку до ВВП, прямих інвестицій до ВВП, темп росту валютного курсу гривні до долара США, відношення золотовалютних резервів до тижня імпорту, частку капіталу іноземних банків в національній банківській системі та відношення експорту до імпорту.

До системи індикаторів внутрішнього впливу на стійкість фінансової системи запропоновано віднести наступні показники: відношення внутрішнього боргу до ВВП, темп росту ВВП на душу населення, темп інфляції, відношення сальдо державного бюджету до ВВП, обсягу золотовалютних резервів до ВВП, активів комерційних банків до ВВП, капіталізації фондового ринку до ВВП, темп росту промислового виробництва та темп росту заощаджень населення.

Виходячи з того, що запропоновані етапи науково-методичного підходу до оцінювання рівня стійкості фінансової системи будуть одночасно розглядатись як в межах особливостей їх теоретичної формалізації, так і в розрізі практичної реалізації, то доцільно наведеним вище показникам надати кількісні характеристики, згрупувавши їх в таблицю 3.1.

Таблиця 3.1 – Внутрішні та зовнішні показники характеристики функціонування фінансової системи України протягом 2000-2012 рр., % (складено на основі [103])

Період Показники опису функціонування фінансової системи
Внутрішні фактори
Рік Внутрішній борг/ВВП Темп росту ВВП

на душу населення

Темп інфляції Сальдо державного бюджету/ВВП Обсяг золотовалютних резервів/ВВП Активи банків/ВВП Темп росту промислового виробництва Темп росту заощаджень населення Капіталізація фондового ринку/ВВП
2000 12,2 118,9 128,2 0,6 4,8 25,6 108,7 117,8 7,1
2001 10,3 122,1 112 -0,3 8,0 26,3 114,0 127,6 3,9
2002 9,5 111,7 100,8 0,7 10,4 27,8 108,9 115,4 10,2
2003 7,7 119,3 105,2 -0,2 13,8 25,4 125,9 95,4 9,6
2004 6,1 130,1 109 -3,0 14,6 39,1 138,6 190,9 20,6
2005 4,3 128,9 113,5 -1,8 22,2 41,6 116,9 146,9 33,3
2006 3,1 124,1 109,1 -0,7 20,7 52,8 117,7 96,8 41,0
2007 2,5 133,2 112,8 -1,4 22,8 70,6 130,0 108,1 78,3
2008 4,7 132,3 125,2 -1,3 25,6 79,7 127,9 108,9 19,1
2009 11,5 96,8 115,9 -3,9 23,4 49,4 88,0 154,5 15,9
2010 14,4 119,0 109,4 -5,9 25,6 84,8 132,1 201,4 23,5
2011 13,3 120,7 108 -1,8 19,7 79,0 124,8 70,4 9,6
2012 13,5 108,5 100,6 -3,8 14,1 79,3 83,0 91,8 19,7
Зовнішні фактори
Рік Зовнішній борг/ВВП Сальдо поточного рахунку/ ВВП Прямі інвестиції/ВВП Темп росту валютного курсу гривні до долара Золотовалютні резерви/Тиждень імпорту Частка капіталу іноземних банків у загальній капіталізації банківської системи Експорт/Імпорт
2000 61,1 3,9 12,7 104,2 0,9 13,3 108,78
2001 53,6 3,7 12,7 97,5 1,7 12,5 102,99
2002 51,1 7,7 13,9 100,6 1,9 13,7 108,64
2003 47,5 5,8 15,1 100,0 2,4 11,3 104,66
2004 47 10,5 14,8 99,5 2,8 9,6 113,71
2005 45,9 2,9 19,9 95,2 4,4 19,5 101,54
2006 50,6 -1,5 21,5 100,0 3,7 27,6 94,24
2007 60,2 -4,2 26,7 100,0 4,7 30,3 88,70
2008 55,9 -7 25,8 152,5 6,7 36,7 85,64
2009 88,3 -1,5 44,4 104,5 4,3 35,8 96,53
2010 86 -2,2 42,5 99,3 4,2 40,6 94,56
2011 77,3 -6,3 39,5 100,9 3,6 41,9 89,74
2012 76,6 -8,4 41,3 100,3 2,8 41,6 86,27

Паралельно з формуванням набору релевантних показників характеристики стійкості фінансової системи України, доцільно також визначити напрямок впливу даних факторних ознак на результативний показник (рівень фінансової стійкості).

Отже, показник відношення зовнішнього боргу до ВВП повинен мати тенденцію до зниження, адже це один із головних критеріїв, що характеризує національну незалежність держави від іноземних кредиторів. Відношення сальдо поточного рахунку до ВВП повинно зростати, так як це показує позитивний платіжний баланс та активність на міжнародному ринку. Обсяг прямих інвестицій у ВВП повинен зростати, адже цей індикатор демонструє інвестиційну привабливість України, але при цьому необхідно враховувати країни походження інвестицій та зважати на офшорні зони.

Темп росту валютного курсу має зберігати мінімальну тенденцію до зміни, що характеризує стабільну грошово-кредитну політику держави. Відношення обсягу золотовалютних резервів до тижня імпорту має підвищуватись. Дана тенденція демонструє спроможність держави регулювати валютні відносини, бути менш залежною від іноземної валюти. Частка капіталу іноземних банків для забезпечення фінансової стійкості має знижуватись, так як банківська система України займає чільне місце у фінансових відносинах держави і її стабільність має вагомий вплив на фінансову систему в цілому. Відношення експорту до імпорту має бути збалансованим та паритетним (обсяг експорту дорівнювати обсягу імпорту).

Досліджуючи показники, що характеризують вплив внутрішніх факторів, зазначимо, що відношення внутрішнього боргу до ВВП має знижуватись, що демонструє забезпеченість держави власними коштами для фінансування діяльності. Темп росту реального ВВП на душу населення повинен мати тенденцію до зростання. При цьому слід враховувати, що даний показник має збільшуватись за рахунок підвищення ВВП, а не за рахунок зменшення кількості населення. Темп інфляції повинен знаходитися на низькому рівні і бути стабільним. Це показує оптимальну взаємодію попиту і пропозиції на ринку товарів і послуг та фінансову платоспроможність населення. Відношення сальдо державного бюджету до ВВП має бути позитивним, що відображує профіцит бюджету, тобто забезпеченість доходами здійснюваних із бюджету видатків.

Обсяг золотовалютних резервів до ВВП має збільшуватись, що показує стабільність на грошовому ринку, забезпеченість НБУ коштами для підтримання стабільної грошової одиниці. Активи комерційних банків та капіталізація фондового ринку мають зростати, оскільки це свідчить про розвиток даних фінансових секторів. Темпи росту промислового виробництва повинні мати позитивну тенденцію, що характеризує розвиток реального сектору вітчизняної економіки. Заощадження населення мають зростати, що показує достатність доходів населення не лише для споживання, але й для інвестиційної діяльності.

Переходячи на другому етапі реалізації запропонованої методики безпосередньо до розробки економіко-математичної моделі формалізації процесу визначення стійкості фінансової системи, зазначимо, що її особливість полягає в:

- урахуванні методу групування критеріїв (в розрізі кластеризації показників характеристики фінансової системи на основі їх впливу на рівень стійкості);

- нормалізації показників на базі відносного підходу (ґрунтується на співвідношенні з максимально можливою величиною в динаміці);

- врахуванні оптимального по Парето плану при розрахунку бінарних оцінок стійкості фінансової системи.

Таким чином, визначивши основні положення математичної формалізації досліджуваного підходу, введемо певні умовні позначення, які забезпечать подальший опис методичного підходу до оцінювання рівня стійкості фінансової системи.

Отже, позначимо за допомогою - кількісну характеристику і-го внутрішнього показника фінансової системи за t-ий період часу, а - відповідно величина j-го зовнішнього показника в розрізі часового інтервалу t. Виходячи з цього, на основі введених умовних позначень запишемо множину вхідних даних оцінювання стійкості розглянутої системи.

Перш, ніж переходити до наступного етапу реалізації запропонованого науково-методичного підходу, зазначимо, що поряд із переліченими перевагами сформованої інформаційної бази, приведені критерії мають суттєвий недолік – неможливість їх порівняння між собою та подальшого агрегування для більш повного та інтегрального оцінювання рівня стійкості фінансової системи.

Дана проблема залишається навіть за умови, що всі виявлені на попередньому етапі індикатори мають однакові одиниці виміру – відсотки. В той же час, неможливість проведення з ними математичних перетворень та акумуляція в один комплексний показник пояснюється різними специфічними тенденціями та коливальними компонентами даних часових рядів.

Саме тому, виникає необхідність їх нормалізації, що пропонується провести на базі відносного підходу, який ґрунтується на співвідношенні факторних ознак з максимально можливою величиною в динаміці (формули 3.1).

Доцільність застосування саме даного підходу до нормалізації показників серед усіх існуючих обумовлена наявністю як від’ємних, так і додатних абсолютних величин критеріїв інформаційного забезпечення.

(3.1)

де () – нормалізоване значення і-го внутрішнього (відповідно, j-го зовнішнього) показника характеристики фінансової системи за t-ий період часу;

() – максимальне значення на множині внутрішніх (відповідно, зовнішніх) показників характеристики фінансової системи за розглянутий часовий інтервал.

Практичне застосування формул (3.1) дозволяє отримати наступні результати нормалізованих внутрішніх та зовнішніх показників опису функціонування фінансової системи (таблиця 3.2). Таким чином, в межах реалізації другого етапу науково-методичного підходу до оцінювання рівня стійкості фінансової системи отримано порівнювані значення усіх релевантних показників, які в подальшому можуть безперешкодно співставлятись між собою (таблиця 3.2).

В той же час, справедливо зауважити, що проведення нормалізації показників опису функціонування фінансової системи не дозволяє врахувати напрямок їх впливу на рівень стійкості. Саме тому виникає необхідність реалізації наступного – третього етапу запропонованого науково-методичного підходу, в межах якого доцільно провести групування обраних для аналізу критеріїв. Саме дане групування надає можливість врахувати пріоритетний напрямок впливу релевантних показників на результативну ознаку. Необхідність даного етапу пояснюється тим, що з досліджуваної множини показників для забезпечення стійкості фінансової системи певні з індикаторів повинні прагнути до збільшення, інші до зменшення, а треті майже не змінюватись.

Таблиця 3.2 – Нормалізовані внутрішні та зовнішні показники опису функціонування фінансової системи

Період Показники опису функціонування фінансової системи
Внутрішні фактори
Рік Внутрішній борг/ВВП Темп росту ВВП

на душу населення

Темп інфляції Сальдо державного бюджету/ВВП Обсяг золотовалютних резервів/ВВП Активи банків/ВВП Темп росту промислового виробництва Темп росту заощаджень населення Капіталізація фондового ринку/ВВП
2000 0,2 0,1 0,00 0,1 0,8 0,7 0,2 0,4 0,9
2001 0,3 0,1 0,13 1,4 0,7 0,7 0,2 0,4 1,0
2002 0,3 0,2 0,21 0,0 0,6 0,7 0,2 0,4 0,9
2003 0,5 0,1 0,18 1,3 0,5 0,7 0,1 0,5 0,9
2004 0,6 0,0 0,15 5,2 0,4 0,5 0,0 0,1 0,7
2005 0,7 0,0 0,11 3,6 0,1 0,5 0,2 0,3 0,6
2006 0,8 0,1 0,15 2,0 0,2 0,4 0,2 0,5 0,5
2007 0,8 0,0 0,12 3,0 0,1 0,2 0,1 0,5 0,0
2008 0,7 0,0 0,02 2,9 0,0 0,1 0,1 0,5 0,8
2009 0,2 0,3 0,10 6,6 0,1 0,4 0,4 0,2 0,8
2010 0,0 0,1 0,15 9,4 0,0 0,0 0,0 0,0 0,7
2011 0,1 0,1 0,16 3,6 0,2 0,1 0,1 0,7 0,9
2012 0,1 0,2 0,22 6,4 0,5 0,1 0,4 0,5 0,7
Зовнішні фактори
Рік Зовнішній борг/ВВП Сальдо поточного рахунку/ ВВП Прямі інвестиції/ВВП Темп росту валютного курсу гривні до долара Золотовалютні резерви/Тиждень імпорту Частка капіталу іноземних банків у загальній капіталізації банківської системи Експорт/Імпорт
2000 0,3 0,6 0,7 0,3 0,9 0,7 0,0
2001 0,4 0,6 0,7 0,4 0,7 0,7 0,1
2002 0,4 0,3 0,7 0,3 0,7 0,7 0,0
2003 0,5 0,4 0,7 0,3 0,6 0,7 0,1
2004 0,5 0,0 0,7 0,3 0,6 0,8 0,0
2005 0,5 0,7 0,6 0,4 0,3 0,5 0,1
2006 0,4 1,1 0,5 0,3 0,4 0,3 0,2
2007 0,3 1,4 0,4 0,3 0,3 0,3 0,2
2008 0,4 1,7 0,4 0,0 0,0 0,1 0,2
2009 0,0 1,1 0,0 0,3 0,4 0,1 0,2
2010 0,0 1,2 0,0 0,3 0,4 0,0 0,2
2011 0,1 1,6 0,1 0,3 0,5 0,0 0,2
2012 0,1 1,8 0,1 0,3 0,6 0,0 0,2

Крім того, заважаючи на той факт, що в основу запропонованого науково-методичного підходу покладено принцип Парето, зупинимось більш детально на аспектах його використання для даної методики. Так, в класичному вигляді, згідно з принципом Парето для переважної більшості явищ 80 % наслідків спричинені 20 % причин. В межах реалізації науково-методичного підходу до оцінювання рівня стійкості фінансової системи, даний принцип трансформовано та використано для ідентифікації нормативних значень показників. Так, еталонне значення запропоновано розраховувати наступним чином: 80 % акумулює максимальне значення показника, а інші 20 % формують мінімальне його значення. Це дозволяє встановити цілком адекватне та досяжне нормативне значення, виконання якого буде забезпечувати стійкість фінансової системи.

Цінність даного етапу полягає у вирішенні однієї з найбільших проблем, що виникає в процесі ідентифікації стійкості будь-якої системи, а саме – у визначенні нормативного значення динамічних показників, для яких, у своїй більшості, відсутні усталені еталонні характеристики.

Крім того, необхідно зауважити, що для кожної з групи показників, враховуючи їх пріоритетний напрямок впливу на результативний показник, будуть застосовані різні методики визначення нормативних значень.

Отже, для показників стимуляторів визначення оптимального значення передбачає пошук рівнів, які не менше нормативного, а для дестимуляторів – не більше нормативного. Для інших показників повинно виконуватись саме нормативне значення.

Таким чином, застосування методу групування критеріїв (в розрізі кластеризації показників характеристики фінансової системи на основі їх впливу на рівень стійкості) та принципу Парето дозволяє розбити вхідний набір показників на три підмножини:

- перша підмножина включає індикатори, значення яких можуть бути зменшені у порівнянні зі значеннями, розрахованими згідно з принципом оптимальності Парето. До них пропонується віднести внутрішній борг/ВВП, зовнішній борг/ВВП;

- друга підмножина включає індикатори, значення яких бажано збільшити у порівнянні з оптимальними компромісними значеннями: темп росту ВВП на душу населення, сальдо державного бюджету/ВВП, обсяг золотовалютних резервів/ВВП, активи банків/ВВП, темп росту промислового виробництва, темп росту заощаджень населення, капіталізація фондового ринку/ВВП, сальдо поточного рахунку/ВВП, прямі інвестиції/ВВП, золотовалютні резерви/тиждень імпорту;

- третя підмножина включає індикатори, значення яких не хотілось би змінювати (збільшувати чи зменшувати) у порівнянні із досягнутими величинами на плані Парето оптимальних значень, тобто бажано залишити на постійному рівні. Дану групу формують такі показники як темп інфляції, темп росту валютного курсу гривні до долара, частка капіталу іноземних банків у загальній капіталізації банківської системи, експорт/імпорт.

Визначальною особливістю запропонованого науково-методичного підходу виступає врахування оптимального по Парето плану при розбитті вхідного масиву показників на три групи. Зазначений план передбачає те, що максимально та мінімально можливі нормалізовані значення як внутрішніх, так і зовнішніх показників враховуються з різним рівнем пріоритетності у пропорції 80 % та 20 %. При цьому різним комбінаціям вагових коефіцієнтів вказаних максимальних та мінімальних за весь досліджуваний проміжок часу відповідають нижня та верхня межі множини Парето оптимальних значень:

(3.2)

де () – верхня межа множини Парето оптимальних значень і-го внутрішнього (відповідно, j-го зовнішнього) показника характеристики фінансової системи за розглянутий часовий інтервал;

() – нижня межа множини Парето оптимальних значень і-го внутрішнього (відповідно, j-го зовнішнього) показника характеристики фінансової системи за розглянутий часовий інтервал.

Проміжні розрахунки (максимальні та мінімальні значення за всі роки досліджуваного періоду), верхня та нижня межі множини Парето оптимальних значень, визначені на базі фактичних даних, представимо в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 – Парето оптимальні значення внутрішніх та зовнішніх показників опису функціонування фінансової системи

Статистичний показник Показники опису функціонування фінансової системи
Внутрішні фактори
Внутрішній борг/ВВП Темп росту ВВП на душу населення Темп інфляції Сальдо державного бюджету/ВВП Обсяг золотовалютних резервів/ВВП Активи банків/ВВП Темп росту промислового виробництва Темп росту заощаджень населення Капіталізація фондового ринку/ВВП
Максимальне значення 0,8 0,3 0,2 9,4 0,8 0,7 0,4 0,7 1,0
Мінімальне значення 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0
Парето оптимальне максимальне значення 0,7 0,2 0,2 7,5 0,6 0,6 0,3 0,5 0,8
Парето оптимальне мінімальне значення 0,2 0,1 0,0 1,9 0,2 0,1 0,1 0,1 0,2
Зовнішні фактори
Зовнішній борг/ВВП Сальдо поточного рахунку/ ВВП Прямі інвестиції/ВВП Темп росту валютного курсу гривні до долара Золотовалютні резерви/Тиждень імпорту Частка капіталу іноземних банків у загальній капіталізації банківської системи Експорт/Імпорт
Максимальне значення 0,5 1,8 0,7 0,4 0,9 0,8 0,2
Мінімальне значення 0,0 0 0 0 0 0 0
Парето оптимальне максимальне значення 0,4 1,4 0,6 0,3 0,7 0,6 0,2
Парето оптимальне мінімальне значення 0,1 0,4 0,1 0,1 0,2 0,2 0,0

В межах наступного п’ятого етапу запропонованої методики, на основі наведених вище показників Парето оптимальних значень, запишемо нерівності, виконання яких буде свідчити про стійкість фінансової системи в розрізі досліджуваного аспекту, в той час, як невиконання – протилежну характеристику. Пропонується формалізувати запропонований підхід за допомогою використання бінарних оцінок стійкості фінансової системи, що дозволяє:

- однозначно надавати якісну інтерпретацію рівня стійкості фінансової системи в кожен момент часу (0 – стійка, 1 – нестійка);

- стверджувати про виконання (невиконання) введених вимог характеристики стійкості системи, розрахованої на множині Парето оптимальних значень вихідних показників;

- враховувати специфіку кожної з виділених груп показників при формуванні системи обмежень.

Отже, розглянемо окремо в розрізі кожної групи послідовність переходу до бінарних величин характеристики рівня стійкості фінансової системи:

- перша підмножина включає індикатори, значення яких можуть бути зменшені у порівнянні зі значеннями, розрахованими згідно з принципом оптимальності Парето:

(3.3)

де () – бінарні значення і-го внутрішнього (відповідно, j-го зовнішнього) показника першої групи характеристики фінансової системи за розглянутий часовий інтервал;

() – нормалізоване значення і-го внутрішнього (відповідно, j-го зовнішнього) показника першої групи характеристики фінансової системи за t-ий період часу;

- друга підмножина включає індикатори, значення яких бажано збільшити у порівнянні з оптимальними компромісними значеннями:

(3.4)

де () – бінарні значення і-го внутрішнього (відповідно, j-го зовнішнього) показника другої групи характеристики фінансової системи за розглянутий часовий інтервал;

() – нормалізоване значення і-го внутрішнього (відповідно, j-го зовнішнього) показника другої групи характеристики фінансової системи за t-ий період часу;

- третя підмножина включає індикатори, значення яких не хотілось би змінювати (збільшувати чи зменшувати) у порівнянні із досягнутими величинами на плані Парето оптимальних значень, тобто бажано залишити на постійному рівні:

((3.5)

де () – бінарні значення і-го внутрішнього (відповідно, j-го зовнішнього) показника третьої групи характеристики фінансової системи за розглянутий часовий інтервал;

() – нормалізоване значення і-го внутрішнього (відповідно, j-го зовнішнього) показника третьої групи характеристики фінансової системи за t-ий період часу.

Результати розрахунків за формулами (3.3) – (3.5) представимо в таблиці 3.4. В той же час, необхідно зазначити, що самі бінарні показники надають можливість стверджувати про стійкість фінансової системи лише в розрізі окремо розглянутого напрямку дослідження, не дозволяючи узагальнити характеристику рівня стійкості фінансової системи за кожен рік.

Таким чином, останнім шостим етапом реалізації науково-методичного підходу до оцінювання рівня стійкості фінансової системи в умовах трансформації економіки виступає визначення суми бінарних величин як в групі внутрішніх, так і зовнішніх показників, а потім отримані величини агрегувати в один показник «загальна сума бінарних показників», яка виступає кількісною оцінкою рівня стійкості фінансової системи. Математична формалізація описаних розрахунків набуває вигляду:

(3.6)

де – сума бінарних показників за внутрішніми і зовнішніми показниками трьох виділених груп за t-ий період часу.

Загальна сума бінарних показників хоча і виступає кількісною оцінкою рівня стійкості фінансової системи, не дозволяє дати однозначної відповіді на питання: чи є фінансова система в розглянутий рік стійкою чи ні? Це пов’язано з тим, що аналізована величина приймає значно широкий спектр значень від нуля до шістнадцяти, в розрізі якої бінарні показники можуть зустрічатись в різних комбінаціях.

Таблиця 3.4 – Бінарні значення внутрішніх та зовнішніх показників опису функціонування фінансової системи та рівень її стійкості

Період Показники опису функціонування фінансової системи
Внутрішні фактори
Рік Внутрішній борг/ВВП Темп росту ВВП на душу населення Темп інфляції Сальдо державного бюджету/ВВП Обсяг золотовалютних резервів/ВВП Активи банків/ВВП Темп росту промислового виробництва Темп росту заощаджень населення Капіталізація фондового ринку/ВВП Сума бінарних показників
2000 1,0 0,0 1,00 0,0 1,0 1,0 0,0 0,0 1,0 5,0
2001 0,0 0,0 0,00 0,0 1,0 1,0 0,0 0,0 1,0 3,0
2002 0,0 0,0 1,00 0,0 0,0 1,0 0,0 0,0 1,0 3,0
2003 0,0 0,0 1,00 0,0 0,0 1,0 0,0 1,0 1,0 4,0
2004 0,0 0,0 0,00 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0
2005 0,0 0,0 0,00 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0
2006 0,0 0,0 0,00 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0
2007 0,0 0,0 0,00 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0
2008 0,0 0,0 1,00 1,0 0,0 0,0 0,0 0,0 1,0 3,0
2009 0,0 1,0 0,00 0,0 0,0 0,0 1,0 0,0 1,0 3,0
2010 1,0 0,0 0,00 1,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 2,0
2011 1,0 0,0 0,00 0,0 0,0 0,0 0,0 1,0 1,0 3,0
2012 1,0 0,0 1,00 0,0 0,0 0,0 1,0 1,0 0,0 4,0
Зовнішні фактори
Рік Зовнішній борг/ВВП Сальдо поточного рахунку/ ВВП Прямі інвестиції/ВВП Темп росту валютного курсу гривні до долара Золотовалютні резерви/Тиждень імпорту Частка капіталу іноземних банків у загальній капіталізації банківської системи Експорт/Імпорт Сума бінарних показників за зовнішніми факторами Загальна сума бінарних показників Рівень стійкості
2000 0,0 0,0 0,0 1,00 0,0 0,00 1,00 2,0 7,0 1
2001 0,0 0,0 0,0 1,00 0,0 1,00 0,00 2,0 5,0 0
2002 0,0 1,0 1,0 1,00 1,0 1,00 1,00 6,0 9,0 1
2003 1,0 0,0 0,0 1,00 0,0 1,00 1,00 4,0 8,0 1
2004 0,0 1,0 1,0 1,00 1,0 1,00 1,00 6,0 6,0 1
2005 0,0 0,0 1,0 1,00 1,0 1,00 1,00 5,0 5,0 0
2006 0,0 0,0 1,0 1,00 1,0 1,00 0,00 4,0 4,0 0
2007 0,0 0,0 1,0 1,00 1,0 1,00 1,00 5,0 5,0 0
2008 0,0 0,0 1,0 1,00 0,0 1,00 0,00 3,0 6,0 1
2009 0,0 0,0 1,0 1,00 0,0 1,00 1,00 4,0 7,0 1
2010 0,0 0,0 0,0 1,00 0,0 0,00 0,00 1,0 3,0 0
2011 0,0 0,0 0,0 1,00 0,0 0,00 0,00 1,0 4,0 0
2012 0,0 0,0 0,0 1,00 0,0 0,00 1,00 2,0 6,0 1

Саме тому, виникає необхідність на основі врахування мінімально можливого Парето оптимального гарантованого значення отриманої суми бінарних величин перейти від кількісної оцінки рівня стійкості безпосередньо до рівня стійкості: нуля у випадку стійкого стану фінансової системи, одиниці – в протилежному випадку:

(3.7)

де - рівень стійкості фінансової системи за t-ий період часу.

Таким чином, на основі результатів, отриманих на основі формули 3.7, кількісні значення яких наведені в останній графі таблиці 3.4, можна зробити висновок, що протягом 2000-2012 рр. фінансова система України, в своїй більшості, характеризувалась нестабільністю. Так, якщо не враховувати 2001 р., то починаючи з 2000 р. п’ять років поспіль прослідковувалась стагнація вітчизняної фінансової системи. Даний період нестабільності пояснюється політичними змінами в Україні, а саме парламентськими (2002 р.) та президентськими виборами (2004 р.), а також численними реформами, що були характерні для вітчизняної фінансової системи даного періоду. Комплексну формалізацію запропонованого науково-методичного підходу справедливо представити на основі рисунку 3.1.

Розглядаючи деструктивні політичні фактори, справедливо зазначити, що дані чинники впливатимуть на стабільність фінансової системи України до тих пір, поки призначення керівників та базові аспекти діяльності НБУ, Нацкомфінпослуг, нкцпфр, Держфінмоніторингу та інших регуляторів фінансового ринку будуть залежати від політичної ситуації в країні. Систематичні зміни управлінського складу органів державного регулювання на фінансовому ринку, векторів та пріоритетів функціонування органів виконавчої влади зумовлює невизначеність умов функціонування суб’єктів даного ринку та складності формування стратегій їх подальшого розвитку.

Зупиняючись на заходах, які спричиняли трансформацію фінансової системи протягом 2000-2004 рр., зауважимо, що до них можна віднести впровадження в 2000 р. політики плаваючого обмінного курсу гривні, зміни інструментів управління борговою політикою, зростання рівня монетизації ВВП, зміни обсягу та структури грошової маси та запровадження валютного таргетування.

Період з 2005 р. по 2007 р. характеризувався певною стабільністю у функціонуванні фінансової системи України, це пов’язано теж з двома основними причинами: політичною стабільністю, що спричинило покращення інвестиційного клімату в країні та позитивного результату від проведених в минулих роках реформ, які призвели до зменшення темпів інфляції, акумуляції грошових потоків в середині банківської системи, збільшення депозитних ресурсів, зростання довгострокових кредитів, стабілізація валютного курсу, збільшення резервів НБУ, а також покращення фінансового стану підприємств.

Світова фінансова криза, яка розпочалась в 2007 р. в США, проявилась на теренах нашої держави в 2008 р., що, безумовно, вплинуло не тільки на вітчизняний фінансовий сектор, але й на діяльність підприємств реального сектору. Посилення сили впливу деструктивних чинників фінансової кризи прослідковувалось в 2009 р., коли банківська система вирішувала питання власної ліквідності, а реальний сектор був позбавлений кредитних ресурсів. Все зазначене відбувалось паралельно з високими темпами інфляції, негативною кон’юнктурою зовнішнього ринку та дефіциту державного бюджету.

Певні позитивні зрушення щодо стабілізації фінансової системи в 2010-2011 рр. були пов’язані з певними позитивними результатами державної антикризової політики, спрямованої на активізацію діяльності фінансових інститутів та підтримки їх платоспроможності, крім того, після періоду значного спаду вітчизняна економіка, безумовно, характеризувалась певними позитивними зрушеннями в нарощенні обсягу ВВП, зменшенні темпів інфляції та скороченні дефіциту бюджету.

Роки 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012
Рівень стійкості (0 – стійка, 1 – нестійка) 1 0 1 1 1 0 0 0 1 1 0 0 1

Рисунок 3.1 – Науково-методичний підхід до оцінювання рівня стійкості фінансової системи

В той же час, необхідно зауважити, що системної зміни інфраструктури фінансової системи після кризи не відбулось, а державні заходи протидії деструктивним чинникам мали короткостроковий та частковий характер. Це зумовило початок нового етапу нестабільності в 2012 р.

Отже, результати запропонованого науково-методичного підходу цілком точно відображують дійсність розвитку вітчизняної фінансової системи, що дає змогу стверджувати про його адекватність та логічність математичної формалізації. Тобто, за умови прогнозування тих чи інших параметрів характеристики розвитку фінансової системи України можливо встановити рівень стійкості результативної ознаки, що в результаті створює наукову основу для прийняття тактичних та стратегічних управлінських рішень.

Таким чином, підводячи підсумок, справедливо зауважити, що адекватний вибір внутрішніх та зовнішніх чинників характеристики особливостей національної фінансової системи; кластеризація на основі ідентифікації сили впливу факторних ознак на результативну; нормалізація показників на базі відносного підходу та врахування оптимального по Парето плану створює науково-обґрунтовані передумови ефективного аналізу рівня стійкості фінансової системи держави. Це надає можливість ефективно використовувати весь комплекс інструментів державного управління та проводити збалансоване вирівнювання стійкості фінансової системи на всіх її рівнях.

<< | >>
Источник: Лук’янець Олена Вікторівна. Методичні засади забезпечення стійкості фінансової системи країни. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Суми –2014. 2014

Еще по теме 3.1. Науково-методичний підхід до оцінювання рівня стійкості фінансової системи:

  1. РОЗДІЛ 3 Удосконалення науково-Методичних підходів до оцінювання стійкості фінансової системи України
  2. 2.3. Методичні засади оцінювання рівня ризику втрати стійкості фінансової системи
  3. РОЗДІЛ 2 РОЗВИТОК НАУКОВО-МЕТОДИЧНИХ ЗАСАД ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ
  4. 1.2. Концептуальні засади визначення та оцінювання стійкості фінансової системи
  5. Лук’янець Олена Вікторівна. Методичні засади забезпечення стійкості фінансової системи країни. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Суми –2014, 2014
  6. 2.1. Розвиток підходів до формування системи показників оцінки стійкості фінансової системи країни
  7. 3.2. Оптимізація параметрів стійкості фінансової системи
  8. 3.3. Реформування системи фінансового нагляду в Україні у контексті забезпечення стійкості фінансової системи
  9. 2.2. Аналіз та дослідження показників характеристики стійкості фінансової системи України
  10. РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ ФІНАНСОВИХ СИСТЕМ
  11. Фінансова система: сутність, структура та принципи функціонування
  12. 1.3. Особливості функціонування фінансових систем в контексті трансформаційних та глобалізаційних процесів
  13. ЗМІСТ
  14. Основные типы систем регулирования финансового рынка в развитых странах
  15. Коллективные предпочтения СРО и качество институционального устройства системы регулирования