<<
>>

2.2. Аналіз та дослідження показників характеристики стійкості фінансової системи України

Визначивши в попередніх підрозділах дисертаційної роботи той факт, що стійкість фінансової системи є комплексним поняттям, актуальності набуває дослідження окремо кожного складового елемента фінансових відносин: держави, домогосподарств, підприємств, фінансового ринку.

Необхідність дослідження полягає в тому, що слід визначити, який із суб’єктів має більш вагомий вплив на фінансову стійкість. Паралельно з цим доцільно визначити причинно-наслідковий зв’язок між елементами системи, що в результаті має призвести до прийняття виважених управлінських рішень, які забезпечать формування інформаційної бази нівелювання деструктивних факторів впливу на стійкість фінансової системи.

Аналіз стійкості фінансової системи передбачає розрахунок великої кількості показників, які мають враховувати особливості національного становлення. В умовах трансформаційних процесів вітчизняної економіки дослідження ступеня стійкості фінансової системи набуває особливо важливого значення, зважаючи на неодмінні циклічні зміни в її розвитку. При цьому пріоритетним завданням виступає правильне визначення вектору, за яким необхідно досліджувати стійкість фінансової системи.

Цілеспрямований аналіз релевантних показників слід здійснювати з метою виявлення закономірностей, тенденції динаміки та їх впливу на стійкість фінансової системи. У результаті аналізу необхідно зробити висновки щодо вагомості кожного з коефіцієнтів на стійкість в цілому. Дані розрахунки проводяться для того, щоб на основі визначених показників побудувати інтегральний коефіцієнт, який дозволить однозначно трактувати стан стійкості фінансової системи країни. Також інтегральний показник дозволить здійснювати порівняльний аналіз ступеню стійкості фінансової системи різних країн та в різні проміжки свого розвитку, що створює передумови, використовуючи математичний інструментарій, проводити дослідження, з певним часовим лагом, етапів розвитку фінансових систем даних держав.

Переходячи безпосередньо до аналізу показників характеристики стійкості фінансової системи України, зазначимо, що найбільш точно даний аналіз можливо здійснити, використовуючи наступні методики: методика Міжнародного валютного фонду [104], методика Інституту економіки перехідного періоду Росії [182], система індикаторів за Ейхенгріном і Роузом [181], методологію Міністерства економічного розвитку і торгівлі України [119] та Національного інституту проблем міжнародної безпеки [92].

При аналізі сукупності показників було виявлено, що основним недоліком їх є дублювання значень обраних індикаторів. Також необхідно враховувати особливості національної економіки та фінансової системи, що склалася історично в Україні.

Враховуючи те, що вітчизняна фінансова система знаходиться на етапі свого становлення та ще не сформувалась, основним завданням є визначення факторів, що впливають на її тенденції переважним чином. Проведені у роботі дослідження показують, що на фінансову систему впливає система шоків, які можна розділити на дві підсистеми: внутрішні та зовнішні (рис. 2.5).


Рисунок 2.5 – Зв’язок зовнішніх та внутрішніх шоків із індикаторами впливу на фінансову стійкість України

Проводячи дослідження зображених на рисунку 2.5 даних, справедливо зазначити, що внутрішні шоки попиту – це зниження купівельної спроможності населення внаслідок зростання цін більшими темпами, ніж доходів.

Також попит не задовольняється вітчизняними товарами, що призводить до зміни динаміки їх виробництва у сторону зменшення. Таким чином, бюджет наповнюється на рівні, що не забезпечує стійкість фінансової системи.

Внутрішні шоки пропозиції – значні витрати виробників на сировину та матеріали, енергоресурси унаслідок застарілої технології виробництва призводить до підвищення ціни на вироблену продукцію, що в свою чергу, знижує конкурентоспроможність. У результаті у споживачів переважає попит на товари іноземного виробництва, що створює платіжний та валютний дисбаланси.

Зовнішні шоки попиту необхідно розуміти як погіршення кон’юнктури на міжнародних ринках, на які орієнтуються вітчизняні експортери. Результатом цього є недоотримання валютної виручки. Враховуючи те, що розрахунок за зовнішніми зобов’язаннями здійснюється у валюті, то зменшення її кількості всередині держави призводить до послаблення курсу національної грошової одиниці та виникнення ризику неплатоспроможності країни, що прямо впливає на її фінансову стійкість.

Зовнішні шоки пропозиції є результатом залежності вітчизняних виробників у першу чергу від іноземних енергоресурсів. Високі ціни на газ спричиняють високу собівартість виготовленої продукції, особливо важкої металургії, яка йде на експорт. Таким чином, вона стає неконкурентоспроможною. Також слід відмітити, що при високих темпах імпорту енергоресурсів виникає зовнішня заборгованість, яка може трансформуватись у валютні ризики та ризики інфляції [101].

Валютні шоки є результатом переважання імпорту над експортом. В цих умовах виникає дефіцит валюти, на яку існує постійний попит. У результаті національна грошова одиниця піддається тиску девальвації. Таким чином, враховуючи те, що фактично курс гривні був фіксований, Національний банк здійснює інтервенції на валютному ринку, зменшуючи золотовалютні запаси. Слід зазначити, що нестабільність на валютному ринку призводить до відтоку депозитів із банків та очікування зростання цін.

Фінансові шоки, спричинені фінансовою кризою, полягають у наступному: після позитивного зростання кредитування, фондового ринку, виробництва експортоорієнтованої продукції відбувся відтік іноземного капіталу, що негативно відобразилося на економіці держави, зокрема у фінансовій сфері. Це викликало нестабільність банківських установ, які втратили великих клієнтів-позичальників та основного кредитора банків – населення, яке активно забирало депозити. Цикл цих дій має назву «раптової зупинки» (sudden stop) – непрогнозоване різке зниження обсягу прямих іноземних інвестицій та притоку ресурсів з-за кордону, зміна притоку на їх відтік [189].

Враховуючи обрані для аналізу методики, було визначено, що для точної оцінки стану стійкості фінансової системи до індикаторів зовнішнього впливу слід віднести: відношення зовнішнього боргу до ВВП, сальдо поточного рахунку до ВВП, прямих інвестицій до ВВП, темп росту валютного курсу гривні до долара США, відношення золотовалютних резервів до тижня імпорту, частка капіталу іноземних банків в національній банківській системі, відношення експорту до імпорту.

До системи індикаторів внутрішнього впливу на стійкість фінансової системи запропоновано віднести такі показники: відношення внутрішнього боргу до ВВП, темп росту ВВП на душу населення, темп інфляції, відношення сальдо державного бюджету до ВВП, обсягу золотовалютних резервів до ВВП, активів комерційних банків до ВВП, капіталізації фондового ринку до ВВП, темп росту промислового виробництва, темп росту заощаджень населення.

При цьому слід зазначити напрямок впливу релевантних індикаторів на рівень стійкості фінансової системи. Показник відношення зовнішнього боргу до ВВП повинен мати тенденцію до зниження, адже це один із головних показників, що характеризує національну незалежність держави від іноземних кредиторів. Відношення сальдо поточного рахунку до ВВП повинно зростати, так як це показує позитивний платіжний баланс, активність на міжнародному ринку. Обсяг прямих інвестицій у ВВП повинен зростати, адже цей індикатор демонструє інвестиційну привабливість України, але при цьому необхідно враховувати країни походження інвестицій і виключати офшорні зони. Темп росту валютного курсу має зберігати мінімальну тенденцію до зростання чи спадання, що характеризує стабільну грошово-кредитну політику держави.

Відношення обсягу золотовалютних резервів до тижня імпорту має підвищуватись. Дана тенденція демонструє спроможність держави регулювати валютні відносини, бути менш залежною від іноземної валюти. Частка капіталу іноземних банків для забезпечення фінансової стійкості має знижуватись, так як банківська система України займає чільне місце у фінансових відносинах держави і її стабільність має вагомий вплив на фінансову систему в цілому. Відношення експорту до імпорту має зростати і прямувати до перевищення 100 %. Це показує конкурентоспроможність країни, задоволеність споживачів національним виробником.

Розглядаючи показники, що характеризують вплив внутрішніх факторів на стійкість вітчизняної фінансової системи, зауважимо, що відношення внутрішнього боргу до ВВП має знижуватись. Це демонструє забезпеченість держави власними коштами для фінансування діяльності. Темп росту реального ВВП на душу населення повинен мати тенденцію до зростання. При цьому слід враховувати, що даний показник має зростати за рахунок підвищення ВВП, а не за рахунок зменшення кількості населення.

Темп інфляції повинен знаходитися на низькому рівні і бути стабільним. Це показує оптимальну взаємодію попиту і пропозиції на ринку товарів і послуг та фінансову платоспроможність населення. Відношення сальдо державного бюджету до ВВП має бути позитивним, що відображає профіцит бюджету, тобто забезпеченість доходами здійснюваних із бюджету видатків. Обсяг золотовалютних резервів до ВВП має збільшуватись, що показує стабільність на грошовому ринку, забезпеченість НБУ коштами для підтримання стабільної грошової одиниці. Активи комерційних банків та капіталізація фондового ринку мають зростати, так як це свідчить про розвиток даних фінансових секторів.

Темпи росту промислового виробництва повинні мати позитивну тенденцію. Заощадження населення мають зростати, що показує достатність доходів населення не лише для споживання, а й для інвестиційної діяльності.

Аналіз обраних показників був проведений за період з 2000 по 2012 роки. Даний проміжок часу характеризує найбільш значні етапи реформування національної фінансової системи в умовах відкритої економіки.

Дослідження частки зовнішнього боргу у валовому внутрішньому продукті показало негативну тенденцію до його зростання протягом аналізованого періоду. Слід відмітити, що динаміка цього коефіцієнта має циклічну форму (рис. 2.6). Найменше значення зафіксовано у 2005 році і становило 45,9 %. До цього року відбувалося поступове зниження зовнішнього боргу на фоні підвищення ВВП, у 2006-2012 роках відбулося зростання зовнішнього боргу, при тому, що ВВП зростав нижчими темпами.

Рисунок 2.6 – Динаміка частки зовнішнього боргу у ВВП за 2000-2012 роки, % [103]

Значне зростання зовнішнього боргу у 2006-2012 роках пов’язано із взяттям державою траншів Міжнародного валютного фонду, з яким було досягнуто ряд домовленостей. В той же час, зазначені кошти надходили протягом 2008-2010 років, коли показник частки зовнішнього боргу у ВВП найбільший. У 2011-2012 роках Україна погашала взятий кредит – відповідно значення коефіцієнту знижувалося.

Справедливо зауважити, що взяті кошти були витрачені в основному на покриття поточних витрат, а не на інвестиційну діяльність. Єдиним великим проектом була підготовка до Євро 2012. Таким чином, витрачання платних коштів без отримання доходів за них призвело до зниження фінансової стійкості держави, адже доводиться здійснювати жорстке валютне регулювання (рис. 2.7) для стабілізації курсу гривні, яка в умовах фінансово-економічної кризи значно здешевіла. При цьому в умовах нестабільності почався відтік іноземного капіталу, що знизило можливість безпроблемного повернення валютного боргу. Необхідно зазначити, що умови, за яких був узятий кредит від МВФ самі по собі призводили до втрати фінансової стійкості та незалежності країни у короткостроковому періоді (підвищення пенсійного віку, тарифів на газ для населення).

Рисунок 2.7 – Динаміка валютного курсу гривні до долару США (за 100 доларів), грн., % [103, 105]

Досліджуючи курс гривні до долара США, слід звернути увагу на темп його росту. Відповідно до статті 99 Конституції України основною функцією Національного банку України є підтримання стабільності національної грошової одиниці – гривні. Враховуючи це, темп зростання курсу у періодах 2000-2007 та 2009-2012 років не мав чітко вираженої тенденції до зростання чи спаду і залишався на низькому рівні. Особливу увагу слід звернути на 2005-2007 роки, коли курс залишався на одному рівні і становив 505 грн. за 100 доларів США. Здешевлення гривні у 2008 році пов’язано із підвищеним попитом на долар в умовах відтоку капіталу за кордон. При цьому населення масово забирало кошти із банків, таким чином не надаючи ресурсів для їх діяльності.

Стабілізація курсу у 2009-2012 роках здійснювалася за рахунок витрачання золотовалютних резервів, що і виступило негативним явищем у контексті стійкості фінансової системи. Це демонструє як показник відношення золотовалютних резервів до ВВП, так і відсоток золотовалютних резервів у тижнях імпорту (рис. 2.8).

Рисунок 2.8 – Показники відношення золотовалютних резервів до ВВП та золотовалютних резервів у тижнях імпорту, % [103, 105]

Проведене дослідження засвідчує, що дані два показники в останні роки знижуються. Перший показник характеризує, на скільки імпортні операції забезпечуються золотовалютними резервами. Тенденція до зниження вказує на зменшення фінансової незалежності країни, так як золотовалютні резерви падають поряд із підвищенням імпорту, який в свою чергу підвищує попит на іноземну валюту. Великі обсяги імпорту призводять до втрати частини ВВП країни, що зменшує фінансову стійкість. Тенденція, що склалася, викликана низькою якістю виробництва товарів та надання послуг, що здійснюється в Україні.

Обсяг золотовалютних резервів у ВВП країни має тенденцію до зниження у періоді 2008-2012 років, причому у 2011-2012 роках відсоток відношення резервів до ВВП став менший 20 % і склав відповідно 19,7 % та 14,1 %. Необхідно зазначити, що в даний період зростання ВВП було мінімальним, отже відбувається зменшення обсягів золотовалютних запасів країни. Вищенаведена політика Національного банку призводить до зменшення стійкості фінансової системи у довгостроковому періоді, адже наповнення резервів не відбувається і стабільність грошової одиниці знаходиться під загрозою. Зовнішні торговельні відносини характеризують показники відношення сальдо поточного рахунку до ВВП та коефіцієнт покриття експортом імпорту (рис. 2.9).

Аналіз показав, що позитивним платіжний баланс був лише у періоді 2000-2005 роках. Найвищим показники відношення сальдо поточного рахунку до ВВП та коефіцієнт покриття експортом імпорту були у 2004 році (10,5 % та 113,71 % відповідно). Даний період був піднесенням виробництва промислової продукції, зокрема важкого машинобудування, металургії, видобувної промисловості за рахунок сприятливої зовнішньої кон’юнктури на дані товари. Також в цей період відбувалося активне залучення іноземного капіталу. Очікувались позитивні наслідки зміни лідера країни, що підвищувало інвестиційну привабливість.

Рисунок 2.9 – Відношення сальдо платіжного балансу до ВВП в Україні у 2000-2012 роках, % [103, 105]

Період 2006-2012 років характеризується від’ємним значенням платіжного балансу. Також слід зазначити, що спостерігається негативна тенденція до зниження даного показника: суб’єкти господарювання нарощують імпорт при скороченні експорту. Найнижчими обрані показники були у 2008 та у 2012 роках. У 2008 році ціни на українську експортоорієнтовну продукцію (металургія, видобувна галузь) значно знизилися на світовому ринку у зв’язку із фінансово-економічною кризою. При цьому відтік іноземного капіталу зменшив виробничу спроможність підприємств. У 2012 році темп росту промислового виробництва був мінімальний (рис. 2.10).

Рисунок 2.10 – Динаміка обсягу промислового виробництва в Україні у 2000-2012 роках, млн. грн., % [103, 105]

Такий обсяг виробництва не дозволив нарощувати обсяги експорту навіть при підтримці державної податкової та митної політики. Слід відмітити, що очікування, які покладалися на проведення Євро 2012 не збільшили промислове виробництво у 2012 році, але у 2011 році його обсяг був максимальний і склав 1329256,3 млн. грн. Необхідно зазначити, що вже у 2010 році промислове виробництво вийшло на рівень докризового стану, що є позитивним аспектом діяльності українських підприємств. Підвищення обсягу промислового виробництва прямо впливає на фінансову стійкість, адже виробники даної продукції є основними платниками податків до бюджету України, зростання якого є одним із базових індикаторів стабільності фінансової системи.

Враховуючи те, що фінансовий ринок України представлений банкоцентричною моделлю, дослідження впливу діяльності банківської системи на фінансову систему посідає чільне місце. У розрізі цього питання було проаналізовано 2 показника зовнішнього та внутрішнього впливу: обсяг капіталу іноземних банків у банківській системі держави та відношення обсягу активів банків до ВВП (рис. 2.11).

Рисунок 2.11 – Динаміка обсягу капіталу іноземних банків у банківській системі держави та відношення обсягу активів банків до ВВП України у 2000-2012 роках, % [103, 105]

Аналіз обсягу активів комерційних банків підтверджує велике значення банківської системи у фінансових відносинах України. Активи банків мають тенденцію до зростання і найбільшого значення показник відношення активів до ВВП набув у 2010 році (84,8%). Виключенням є 2009 рік, коли в умовах нестабільної економічної ситуації в країні банківська система теж зазнала значних втрат, особливо в розрізі обсягів активів. Негативним явищем було надання кредитів у іноземній валюті позичальникам, які не мали валютних доходів.

Після різкого здешевлення національної грошової одиниці повернення валютних кредитів стало більш проблемним. Банкам доводилося вводити додаткові санкції, що підривало довіру до них у населення. У свою чергу, неповернені кредити не дозволили банкам отримати очікувані доходи, частина яких у вигляді податків мала потрапити до бюджету держави. Найменш стійкі банки ініціювали справи про банкрутство, що затримувало повернення населенню своїх вкладів.

Слід відмітити, що такий великий розподіл коштів через банківську систему потребує високого рівня контролю з боку регулятора (Національного банку України). За умови несприятливої ситуації у банківській сфері наслідки матимуть вплив на всі фінансові відносини, що значно послаблює фінансову незалежність держави.

Частка капіталу іноземних банків також має тенденцію до зростання протягом усього періоду дослідження. Винятком є 2004 та 2009 роки, коли відбувся відтік іноземного банківського капіталу. Причиною зменшення іноземних банків у 2009 році є криза у банківській сфері, в результаті якої материнські компанії, що фінансували діяльність іноземних банків, повертали кошти. Наслідки були продемонстровані на зменшенні стійкості фінансової системи у контексті грошово-кредитного регулювання.

Підвищення іноземного капіталу у банках є позитивним моментом, так як створюються нові якісні послуги, підвищується рівень менеджменту, впроваджується міжнародний досвід банківської діяльності, використовуються новітні банківські технології. При цьому іноземного капіталу у банках не має бути більше 50%, адже наслідком може бути втрата суверенітету в галузі грошово-кредитної політики, ускладнення банківського нагляду, чутливість вітчизняних банків до коливань на світових фінансових ринках, що в сукупності призведе до зниження стійкості фінансової системи. Таким чином, банківська система мала у період кризи вагомий вплив на фінансові відносини усередині країни, знижуючи її фінансову стійкість.

Основним показником інвестиційної привабливості, на нашу думку, є обсяг прямих інвестицій (таблиця 2.3).

Обсяг прямих інвестицій має позитивну тенденцію до зростання протягом усього періоду дослідження. Необхідно відмітити 2006 рік, коли темп зростання прямих інвестицій в Україну склав 186,7%, при цьому частка у ВВП становила 21,5%. Причиною такого росту іноземних інвестицій є підвищення інвестиційної привабливості країни після політичних змін, які позитивно відобразилася на очікуваннях інвесторів. Якщо розглядати період фінансово-економічної кризи, то в цей час інвестування з-за кордону також зростало. Це можна пояснити тим, що вітчизняний капітал, який працював за межами держави повертався назад для підтримання своїх виробництв. У цей час частка іноземних інвестицій у ВВП країни була максимальною, не зважаючи на відтік банківського іноземного капіталу (44,4% у 2009 році).

Таблиця 2.3 – Динаміка обсягу прямих інвестицій у економіку України за 2000-2012 роки [103]

Рік Прямі інвестиції,

млн. долл.

Темп росту прямих інвестицій, % Прямі інвестиції/ВВП,

од.

2000 3281,8 116,6 12,7
2001 3875 118,1 12,7
2002 4555,3 117,6 13,9
2003 5471,8 120,1 15,1
2004 6794,4 124,2 14,8
2005 9047 133,2 19,9
2006 16890 186,7 21,5
2007 21607,3 127,9 26,7
2008 29542,7 136,7 25,8
2009 35616,4 120,6 44,4
2010 40053 112,5 42,5
2011 44806 111,9 39,5
2012 50333,9 112,3 41,3

У той же час, слід звертати увагу на структуру приналежності інвестованого капіталу до резиденції тієї чи іншої країни. Структуру країн-інвесторів в економіку України відображено на рисунку 2.12.

Рисунок 2.12 – Структура прямих інвестицій в Україну в 2012 році за країною походження резидента, % [103]

На основі даних, наведених на рисунку 2.12, можна стверджувати, що більша частина іноземного капіталу надходить від офшорних зон та територій, які не є офшорами, але мають пільгові умови для ведення бізнесу (Кіпр, Нідерланди, Віргінські острови). Це явище у контексті фінансової стійкості має наступне значення: повернення частки капіталу національного бізнесу в Україну справляє позитивний результат на виробництво товарів та послуг та стимулює економічний розвиток, дає стабільність фінансовій системі, так як по суті виступає внутрішньо національним капіталом і слабо піддається шокам світової економіки.

Серед показників, що впливають на стійкість фінансової системи всередині країни, слід виділити також коефіцієнт відношення внутрішнього боргу до ВВП. Динаміка його зазначена зображена на рисунку 2.13.

Рисунок 2.13 – Динаміка коефіцієнта відношення внутрішнього боргу до ВВП за 2000-2012 роки, % [103]

Динаміка внутрішнього боргу, як і зовнішнього має циклічну тенденцію. У той же час, на відміну від зовнішнього – пік мінімуму внутрішнього боргу припадає на 2006-2007 рік і становить 16607,7 та 17806,4 млн. грн. відповідно. Різке зростання відбувається під час фінансово-економічної кризи і максимум досягається у 2012 році – 190299 млн. грн., при цьому коефіцієнт відношення внутрішнього боргу до ВВП найбільший у 2010 році – 14,4%, що означає зниження рівня ВВП на фоні зростання внутрішнього боргу. Збільшення боргу є негативною тенденцією у контексті забезпечення фінансової стійкості. Але факт того, що кошти запозичені всередині країни, знижує ризик втрати стабільності фінансової системи, адже цей борг легше реструктуризувати, або пролонгувати.

Серед показників, що характеризують фінансові відносини населення в розрізі фінансової стійкості нами було виділено показники ВВП на душу населення та темп росту заощаджень населення (таблиця 2.4).

Таблиця 2.4 – Динаміка ВВП на душу населення та заощаджень за 2000-2012 роки в Україні [103]

Рік ВВП на душу населення Заощадження населення
грн. % млн. грн. %
2000 3436 118,9 11586 117,8
2001 4195 122,1 14786 127,6
2002 4685 111,7 17058 115,4
2003 5591 119,3 16277 95,4
2004 7273 130,1 31077 190,9
2005 9372 128,9 45651 146,9
2006 11630 124,1 44203 96,8
2007 15496 133,2 47 779 108,1
2008 20495 132,3 52011 108,9
2009 19832 96,8 80 377 154,5
2010 23600 119,0 161867 201,4
2011 28488 120,7 113925 70,4
2012 30901 108,5 104 560 91,8

ВВП на душу населення має тенденцію до зростання протягом усього періоду дослідження за виключенням 2009 року (темп зростання 96,8% до попереднього року), коли відбувся значний спад виробництва, що призвів до від’ємного росту ВВП. Слід зазначити, що у 2010 році докризове значення показника було перевершене. Але даний результат не варто однозначно трактувати як позитивний, оскільки він прослідковується на фоні інфляційних процесів в Україні.

Досліджуючи заощадження населення, зазначимо, що вони не мають чітко вираженої тенденції до зростання чи спаду. Слід відмітити період 2004-2005 років, коли курс гривні до долара залишався незмінний. У цей час спостерігається підвищення рівня заощаджень населення, так як відчувається стабільність. Також слід відмітити 2009-2010 роки (темп зростання 154,5% та 201,4% відповідно). У цей час проблематичним було повернення вкладених у банки депозитів населення, тож їх зростання не є показником підвищення стабільності економіки. Це демонструє і той факт, коли мораторій на повернення коштів був відмінений і відбувся відплив капіталу з банків, що супроводжувалося зниженням темпу зростання заощаджень до 70,4% у 2011 році. В цілому заощадження позитивно впливають на стійкість фінансової системи України, оскільки населення у більшій мірі довіряє банкам і вкладає свої кошти на строкові депозити, які банки трансформують у позиковий капітал різний за строками та об’ємом. Враховуючи те, що регулювання банківської діяльності в Україні здійснюється досить жорстко, кошти населення є стабільним джерелом інвестування.

Основним із показників державного бюджету є відношення його сальдо до ВВП України (рис. 2.14). У період 2000 та 2002 роках бюджет був із профіцитом, що було свідченням того, що доходів було достатньо для того, щоб покрити витрати бюджету. Протягом іншого періоду дослідження бюджет України приймався із дефіцитом. Найбільшим він був у 2010 році – відношення дефіциту до ВВП - 5,9%. Дане значення не відповідає Маастрихським угодам [185], за якими відношення дефіциту до ВВП не має переважати 3%. Така ж тенденція спостерігалася і у 2009 і 2012 роках, де даний коефіцієнт дорівнював 3,9% та 3,8% відповідно.

Рисунок 2.14 – Динаміка відношення сальдо державного бюджету до ВВП України за 2000-2012 роки, % [103]

Зростання дефіциту бюджету пов’язане із недосконалим плануванням видатків і доходів та не врахуванням змін макроекономічних показників. Наявність дефіциту у великих обсягах знижує стійкість фінансової системи, так як доводиться шукати кошти для його покриття, які є платними, що призводить до ще більших витрат та зниження стабільності системи.

Наступним показником для аналізу є темп інфляції, динаміка якого зображена на рисунку 2.15.

Динаміка інфляції в Україні має нерівномірний вигляд, що видно із наведеного графіку. Піками найвищих значень є 2000 та 2008 роки, відповідно, найнижчих – 2002 та 2012 роки. Причиною високих значень інфляції є політична та економічна нестабільність держави, кризові явища в економіці держави, несприятливі цінові очікування, здешевлення національної грошової одиниці відносно іноземних валют, внаслідок чого вигідніше було купувати товари, аніж здійснювати строкове інвестування, що призвело до зростання попиту та росту цін. Причиною низького рівня цін є спад виробництва (у 2012 році темп росту промислової продукції склав 83%) внаслідок зниження попиту на продукцію.

Рисунок 2.15 – Динаміка темпу інфляції за 2000-2012 роки

в Україні, % [103]

Як високий, так і низький рівень інфляції є дестабілізуючим фактором для фінансової системи. Помірна інфляція на рівні 3-5% може підвищувати фінансову стійкість країни.

Одним із важливих факторів фінансової стійкості є розвиток фондового ринку в державі. Динаміка рівня його капіталізації представлена на діаграмі (рис. 2.16).

Рисунок 2.16 – Динаміка рівня капіталізації фондового ринку України за 2000-2012 роки, % [105]

Проводячи аналіз даних, наведених на рисунку 2.16, зазначимо, що розвиток фондового ринку був стрімкий у період 2004-2007 років. У 2007 році капіталізація його становила 78,3 %, що є для української економіки значним показником, враховуючи її банкоцентричну модель. Після обвалу у 2008 році досягнути докризових показників рівня капіталізації не вдалося.

Розвиток фондового ринку є стимулюючим фактором для підвищення рівня стійкості фінансової системи. Інвестування на ньому є альтернативою банківським вкладам, роблячи фінансову систему менш залежною. У той же час, слід відмітити, що національний фондовий ринок надзвичайно залежить від світового, адже на ньому присутні як резиденти, так і нерезиденти, що є дестабілізуючим фактором, і як у 2008 році може призвести до зниження стійкості фінансової системи.

Отже, провівши аналіз індикаторів зовнішніх та внутрішніх шоків, не можна дійти однозначного висновку про рівень стійкості вітчизняної фінансової системи. Для надання конкретної оцінки необхідно розробити інтегральний показник, який би міг враховувати проаналізовані показники. Таким чином, стійкість фінансової системи України є досить складним та багатогранним явищем, аналіз якої потребує вибору оптимальної методології на основі національних особливостей економіки, типу фінансової системи та векторів державного регулювання.

<< | >>
Источник: Лук’янець Олена Вікторівна. Методичні засади забезпечення стійкості фінансової системи країни. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Суми –2014. 2014

Еще по теме 2.2. Аналіз та дослідження показників характеристики стійкості фінансової системи України:

  1. 2.1. Розвиток підходів до формування системи показників оцінки стійкості фінансової системи країни
  2. РОЗДІЛ 3 Удосконалення науково-Методичних підходів до оцінювання стійкості фінансової системи України
  3. 3.3. Реформування системи фінансового нагляду в Україні у контексті забезпечення стійкості фінансової системи
  4. 2.3. Методичні засади оцінювання рівня ризику втрати стійкості фінансової системи
  5. 3.2. Оптимізація параметрів стійкості фінансової системи
  6. 3.1. Науково-методичний підхід до оцінювання рівня стійкості фінансової системи
  7. 1.2. Концептуальні засади визначення та оцінювання стійкості фінансової системи
  8. РОЗДІЛ 2 РОЗВИТОК НАУКОВО-МЕТОДИЧНИХ ЗАСАД ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ
  9. Лук’янець Олена Вікторівна. Методичні засади забезпечення стійкості фінансової системи країни. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Суми –2014, 2014
  10. РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ ФІНАНСОВИХ СИСТЕМ
  11. Характеристика воздействия государственных доходов на устойчивость коммерческих организации
  12. Основные характеристики, типология и принципы построения искусственных нейронных сетей при прогнозировании финансовых рынков
  13. Глава 1. Характеристика государственных финансов как фактора, влияющего на устойчивость коммерческой организации
  14. Фінансова система: сутність, структура та принципи функціонування
  15. 1.3. Особливості функціонування фінансових систем в контексті трансформаційних та глобалізаційних процесів
  16. Основные типы систем регулирования финансового рынка в развитых странах
  17. Коллективные предпочтения СРО и качество институционального устройства системы регулирования