<<
>>

§ 14.4. Державне регулювання біржової торгівлі в Україні

 

Залучення економіки України до світового ринку не буде реальним без створення сучасного строкового ринку, ринку форвардних та ф'ючерсних біржових контрактів. Щоби у системі біржової торгівлі брала участь достатня кількість продавців та покупців, необхідно відпрацювати чіткий механізм, пов'язаний із захистом інтересів усіх його учасників.

Вони мають бути впевненими, що ліквідність біржових угод є максимальною, а ризик непоставок або неплатежів - мінімальний.

Сьогодні навіть на Українській аграрній біржі (м. Київ) виконується лише 35-70% укладених під час торговельних сесій угод. І це на біржі, де гарантом на початку торгів виступає державний орган (Міністерство агропромислового комплексу, сьогодні Міністерство аграрної політики)[130]. Загалом по-іншому за умови поставки EXW, DAF і бути не може, адже перевірити виконання укладених контрактів практично неможливо, як неможливо змусити контрагентів виконати умови цих контрактів без відпрацьованої системи клірингових розрахунків за біржовими угодами.

Зарубіжний досвід свідчить, що державний контроль біржової діяльності полягає у дотриманні таких принципів:

  • громадська користь;
  • гласність та відкритість біржових торгів;
  • довіра;
  • саморегулювання;
  • гарантія прав учасників біржової торгівлі.

На державу покладається забезпечення правової бази, що підтримує ефективний контроль з боку держави за біржовою діяльністю як одного із аспектів управління економікою в цілому. Вироблення чітких правил та норм біржової діяльності органами управління країни необхідне професійним посередникам, а ще більше їх клієнтам, накази яких вони виконують при укладенні біржових угод. Особливе значення це має на ринку цінних паперів і похідних фінансових інструментів, ф'ючерсів та опціонів, оскільки інвестори не працюють на біржі, не беруть участі у торгах, а довіряють свої права та кошти біржовим брокерам.

Саме тому має бути гарантований захист інтересів.

Державне регулювання не повинно мати заборонного характеру, його завданням є забезпечення однакових прав усіх учасників біржової торгівлі, стимуляції участі у торгах, суворий контроль дотримання вста-

новлених правил, вимог, положень. Держава повинна створити єдину правову основу для функціонування бірж, контролю за їх діяльністю зі сторони державних органів, ліцензування діяльності як бірж, так і учасників біржової торгівлі, встановити відповідні системи оподаткування.

В Україні досі не вироблено державної політики щодо біржового будівництва. Саме цей фактор став однією з вирішальних причин кризи універсальної біржі реального товару в Україні. У всіх країнах, де існують біржі, особливо ф' ючерсні, при урядах створюються спеціальні органи, як правило, комісії з високим державним статусом, що регулюють та контролюють ф'ючерсні ринки та ринок цінних паперів. Становлення та функціонування окремо товарної, фондової та валютної бірж в Україні, причому регульованих окремими недосконалими законодавчими актами та положеннями, не призвело до впорядкування ринків сировини, цінних паперів, іноземної валюти. Орієнтація товарних, фондових та Міжбанківської валютної біржі на укладення в основному спотових угод з реальним (фізичним) товаром та валютою, на наш погляд, є суттєвим гальмом для становлення строкового ринку.

В результаті на державному рівні були запроваджені, як тепер виявилося, безперспективні заходи щодо організації бірж в якості потужних гуртових товарних ринків, які на Заході сьогодні перетворилися у центри вивчення кон'юнктури та укладання строкових фінансових контрактів. Такий перебіг подій зумовлювався прийняттям недосконалого біржового законодавства, яке включає наступні Закони і законопроекти України:

  • ЗУ "Про товарну біржу ";
  • ЗУ "Про цінні папери і фондову біржу ";
  • ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств ".

У названих вище законах не передбачалося використання у біржовій торговельній практиці строкових контрактів.

Це починають робити лише тепер, виробляючи нові законопроекти:
  • Правила випуску та обігу фондових деривативів;
  • проект ЗУ "Про похідні цінні папери ";
  • проект ЗУ "Про строкові фінансові інструменти ".

Наступний період становлення та функціонування бірж в Україні довів, що як не можна повернути минуле, так не можна у сучасних умовах вибухового розвитку інформаційних технологій, зростання обсягів торгівлі ставити завдання організації основного товарообігу реального товару та фінансових інструментів через біржі. Це було можливим та доцільним на початку двадцятого століття. У двадцять першому ж виникає гостра необхідність створення бірж у вигляді ринків цінових та

курсових ризиків, які функціонують окремо від ринків реальних активів, даючи змогу ефективно управляти фінансовими потоками на макро- та мікрорівнях в умовах підвищеної цінової змінності.

Створені у 1991-1992 рр. біржі впродовж наступних років були поставлені перед проблемою впровадження строкових контрактів. Одночасно на державному рівні приймалися дещо несподівані для біржовиків та органів державного регулювання ринку цінних паперів (Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, далі ДКЦПФР) недосконалі законодавчі акти, такі як відомий ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", у якому вперше зустрічається визначення строкових контрактів - товарних, валютних, фінансових ф'ючерсів, форвардів та опціонів.

ДКЦПФР випускає свої нормативні документи та готує законопроект "Про похідні цінні папери", який, однак, не виноситься на розгляд Верховної Ради України. Натомість 21 грудня 2001 р. у першому читанні приймається законопроект "Про строкові фінансові інструменти", запропонований головою підкомітету з питань господарського законодавства Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій С. О. Москвіним.

Цей законопроект відносить до строкових фінансових інструментів лише ф'ючерси та опціони, причому біржові, але не вводить поняття строкового ф 'ючерсного ринку, строкових ф 'ючерсних цін, не дає вичерпного переліку учасників, там відсутнє тлумачення суті ф'ючерсного ринку.

Сьогодні можна констатувати той факт, що в Україні не відбувається відновлення ринкової біржової культури та наукової школи, відсутня підготовка нового покоління фахівців, здатних діяти у динамічному біржовому середовищі.

На цьому фоні неодноразові спроби становлення строкових сегментів на валютному та зерновому біржових ринках України були приречені на провал. Такий стан справ зумовив суттєве відставання вітчизняної науки з проблем новітніх технологій управління фінансовими ризиками в умовах підвищеної цінової змінності, визначення місця та ролі строкових фінансових ринків у прогнозуванні майбутнього профілю економіки тощо.

Показовим є той факт, що саме у цей час суттєво активізують свою діяльність європейські ф'ючерсні біржі, більшості з яких десять років тому взагалі не існувало. Сьогодні ж Європейська біржа (EURONEXT • LIFFE), Паризька біржа фінансових ф'ючерсів (MATIF) суттєво наростили обсяги торгівлі, причому річні темпи зростання кількості укладених контрактів становлять більше 500%.

Спостерігається процес злиття та інтеграції європейських строкових бірж, які успішно конкурують з американськими. Так, за 2000 рік на перше місце у світі за обсягами укладених контрактів вийшла електронна біржа EUREX (European Derivatives Exchange)[131], створена лише у 1998 р. в результаті злиття німецької Deutsche Terminborse (DTB) та Швейцарської SOFFEX. Цей процес супроводжується інтенсивними дослідженнями, вивченням нових інструментів та технологій науковцями та практиками біржових та позабіржових ринків. У цьому напрямі наукової діяльності ми суттєво відстали і від країн Східної Європи та Росії, чиї ф'ючерсні майданчики сьогодні включено до світової мережі.

Сучасна ф'ючерсна товарна біржа - це фінансовий інститут, що істотно спрощує торгівлю, здешевлює її. Деякі західні економісти вважають виникнення такої біржі комерційною революцією, вбачають у ній організаційну та плануючу силу, що динамізує всю економіку.

Завдяки діям транснаціональних корпорацій (ТНК), як торговельних, так і промислових, концентрується і централізується виробництво, особливо сільськогосподарської та промислової сировини.

Це підвищує товарність виробництва. Товарна продукція надходить на ринок як товарний капітал, що підлягає ризикові зміни ринкової кон'юнктури, а це в свою чергу зумовлює його страхування через біржовий механізм. Ф'ючерсна торгівля постійно вдосконалюється, концентрується у провідних фінансових центрах світу. Щоправда, трагічні події 11 вересня 2001 р. показали, наскільки незахищеною у плані фізичного знищення вона може бути. Однак світова фінансова еліта знайшла оптимальне вирішення цієї проблеми через запровадження одночасних електронних торгів у різних фінансових центрах у режимі реального часу, що дало можливість під час американської трагедії здійснювати операції на європейських та азійських торговельних майданчиках.

Роль ф'ючерсного ринку в економіці постійно змінюється. Питання це викликає не лише теоретичний інтерес, воно має практичне значення. Однак його вирішення є надзвичайно складним та багатоплановим. Будучи специфічним фінансовим інститутом, що обслуговує потреби товарного та віднедавна і фінансового ринку, ф' ючерсна біржа є ринком цін, вона формує біржові котирування, а через хеджевий механізм фактичні ціни реального товару або фінансового інструменту.

У концепції розвитку сільськогосподарського ринку України5 відведено значне місце товарній біржі сільськогосподарської сировини зі

спотовими та форвардними угодами. Жодного посилання на створення товарної біржі як фінансового органу для визначення майбутніх центральних ринкових цін на сільськогосподарську сировину (futures prises) та проведення страхових операцій для сільськогосподарських виробників немає. Міністерство економіки планувало створення енергетичної біржі, через яку збиралося налагодити гуртовий обіг енергоносіїв, однак насправді створило державний енергоринок.

Заходи щодо створення бірж реальних активів, на наш погляд, є нереальними. Вони значно запізнилися у часі. До речі, менше ніж за п'ять років існування агробірж ця ідея абсолютно дискредитувала себе. Україна за територією не така уже й мала країна, тому концентрація в одному місці всього обороту наявної сировини є не виправданою.

Як товарна біржа, так і валютна для забезпечення потреб у реальному товарі та валюті не потрібна або якщо потрібна, то у дуже незначних обсягах.

Простіше і швидше (та й дешевше, враховуючи транспортні видатки) купити товар у торговельного посередника, який знаходиться якомога ближче до покупця. А біржа, з її невеликою кількістю сертифікованих складів, розміщених у визначених місцях, може і повинна обслуговувати строковий (ф'ючерсний) ринок, на якому угод з реальним товаром укладається небагато. На ці біржі повинен прийти сертифікований брокер, що, співпрацюючи з аналітиками ринку, зможе здійснювати ризикові інвестиції у ф' ючерсні та опціонні контракти, беручи на себе ризик продавців та покупців майбутніх реальних товарів. Біржовий спекулянт як на валютному, так і на товарно-сировинному ринках України, гостро необхідний саме як учасник біржового ринку, що зможе взяти на себе ризик негативної зміни цін та курсів із виробника, торговця, переробника, банку тощо.

Хоча активізація держави щодо питань біржового будівництва свідчить про те, що ринок сільськогосподарської сировини потрібно створювати швидкими темпами. Про посилену увагу до цієї сфери свідчать Укази Президента України[132].

Сьогоднішня складна ситуація в економіці спричинена не лише великим податковим тягарем. До головних проблем можна віднести те, що економічне середовище не може гарантувати ні для виробника, ні для покупця, ні для посередника ринку використання важелів захисту своїх заощаджень від інфляції, кредитів та інвестицій в майбутньому.

На сировинних та фінансових ринках України не завжди є відомою спотова ціна з негайною поставкою. Укладення форвардних угод з віддаленим терміном поставки сировини несе надзвичайно великий ризик негативної зміни цін та валютних курсів в майбутньому. Це означає не що інше, як відсутність інфраструктури та законодавчого поля для струк- турування ринку по вертикалі, а саме: на ринок спот і строковий ринок (ф'ючерсний).

Для впровадження державної політики щодо строкового ринку необхідно здійснити наукове обґрунтування необхідності становлення такого сегменту ринкової економіки України. В Україні досі не узаконено жодним законодавчим актом діяльність хеджерів, біржових спекулянтів та арбітражерів.

На рівні теоретичних досліджень, на нашу думку, необхідно прийняти концепцію створення строкового ринку всіх основних активів через становлення ф' ючерсної біржі, яка повинна функціонувати не для забезпечення економіки сировиною, капіталами і валютою, а для організації самих ринків сировини, капіталу і валюти.

Впродовж останнього століття строковий ринок отримав небувалий розвиток. Його найвідомішими дослідниками стали Дж.М. Кейнс, Дж. Хікс, Н. Калдор. Вони заклали основи аналізу строкового ринку. Цей аналіз показує роль учасників строкового ринку, вивчає процес ціноутворення майбутньої ціни та її співвідношення із спотовою ціною.

Так Дж.М. Кейнс вважав, що в країнах із нестійкими валютними курсами, особливо там, де стабілізація цін справа майбутнього, можливо пом'якшити коливання курсів через організацію строкового (ф'ючерсного) валютного ринку. Він пропонував центральним банкам самим вийти на ринок валютних ф'ючерсів і купувати та продавати валюту на термін, тим самим формуючи майбутній курс валюти та відсоткові ставки за вкладами в іноземній валюті. На наш погляд, таке побажання є надзвичайно актуальним для України. В епіцентрі формування строкового ринку валюти, де стихійно впроваджуються ф'ючерсні контракти, повинен бути Національний банк України.

Строковий ринок потрібен для запровадження механізму хеджування, де діють три категорії учасників: хеджери, спекулянти та арбітражери. Хеджери страхують свої позиції реальних ринків, спекулянти працюють лише на ф'ючерсному ринку і беруть на себе основний ризик хед- жерів. Арбітражери - це учасники, що забезпечують собі прибуток без всякого ризику, поєднуючи дії на різних ринках. Ф'ючерсну (майбутню) ціну в короткостроковій перспективі повинні визначати арбітражери, на середній та довгий період часу - спекулянти. Ці ціни слід коректу-

вати на розмір премії за ризик. В результаті природного відбору на ринку залишаються лише такі спекулянти, що здатні достатньо точно визначати кон'юнктуру. Без таких учасників вертикально структурува- ти ринок на спот та ф'ючерсний в Україні буде неможливо. Необхідно на теоретичному рівні та в законотворчому процесі визначитися щодо застосування концепцій хеджування, а значить узаконення професії хеджерів, вироблення податкових пільг і пільг з кредитування хедже- вих операцій. На жаль, і у цій малодослідженій сфері продовжується практика вироблення законопроектів обмеженою групою осіб та прийняття їх без організації широкого обговорення з науковцями і біржовиками. Сказане стосується прийнятого 21 грудня 2000 р. у першому читанні ЗУ "Про строкові фінансові інструменти", текст якого не був опублікований в економічній пресі.

Строковий ринок в Україні необхідний як реакція на ряд гострих проблем, які не може вирішити спотовий ринок, а саме проблему фінансового страхування позицій учасників економічних відносин та координації їх майбутніх планів. Строковий ринок потрібен для більш ефективного функціонування спотового ринку. Ф'ючерсні ціни несуть інформацію про майбутню кон' юнктуру, допомагають приймати рішення про обсяги виробництва і величину товарних запасів, вони найбільше впливають на попит та пропозицію спотового ринку.

Інформація про майбутні курси валюти допомагає визначитись із плануванням зовнішньоекономічної діяльності. При недостатній інформації ціни стають менш гнучкими. Ф'ючерсні ціни роблять гнучкішими спотові, зменшується амплітуда їх коливань, що дає можливість цілеспрямованіше вести бізнес, планувати його розвиток на перспективу. Ресурси на спотовому ринку розміщуються більш оптимально.

Одним із головних завдань держави, і України зокрема, є підтримка макроекономічної рівноваги економічних параметрів. Для вирішення завдань економічної рівноваги держава застосовує важелі фіскальної та кредитно-грошової політики. Однак по мірі становлення більш організованого економічного механізму цих важелів стає недостатньо, більше того, зловживання ними призводить до зворотного ефекту. Потрібні нові елементи державного втручання.

Економічна діяльність - це діяльність людини, орієнтована і спрямована в майбутнє, а майбутнє пов'язується із раціональними сподіваннями господарюючого суб'єкта. Тому в цілому проблема управління економікою, економічною активністю зводиться до управління сподіваннями суб'єктів економіки. Лише підтримуючи у рівновазі сподівання, можна підтримувати спотовий ринок у стані динамічної рівноваги.

Ф' ючерсний (строковий) ринок є органічною частиною сучасної ринкової економіки, його інструменти держави використовують для формування майбутніх сподівань, майбутньої економічної кон'юнктури. Так як ф' ючерсні і опціонні контракти укладаються на стратегічні види сировини і основні фінансові активи, зокрема іноземну валюту, основні економічні ресурси, то вплив держави через укладення таких операцій може бути суттєвим.

Державне замовлення як одна із форм укладання строкових угод (форвардів) є не гнучким, не еластичним щодо кон'юнктури та досить затратним. Політика України щодо учасників сільськогосподарських ринків за всі роки реформ була саме такою. Активна участь держави в операціях на строковому ринку могла би сформувати систему гнучкого держзамовлення, що буде постійно уточнюватися. Використання такої системи дало би в руки держави додаткові важелі регулювання розвитку окремих галузей, економіки в цілому.

Крім безпосередньої участі на строковому ринку зернових, цукру, енергоносіїв тощо, операції на ринку фінансових ф'ючерсних контрактів (особливо на державні цінні папери) дозволять, на наш погляд, отримати ще один суттєвий важіль регулювання відсоткових ставок. Знизити їх можливо шляхом викупу Національним банком державних цінних паперів за більш високими курсами або зменшивши норму резервів для банків чи саму величину облікової ставки. Строкові контракти на державні цінні папери, що їх укладатиме Національний банк, допоможуть вирішити це завдання. Заходи, які успішно застосовувалися на зарубіжних ринках, в Україні після падіння фінансової піраміди облігацій внутрішньої державної позики 1998 р. знову почали впроваджуватися лише у 2001 році.

Перевага другого методу - формування майбутньої кон'юнктури без суттєвого посилення інфляційних процесів, коли традиційні методи навпаки спричиняють їх. На цьому ринку, крім держави через Національний банк, повинні активно працювати банки та інші фінансові посередники, які через проведення арбітражних операцій будуть формувати відповідний спотовий ринок, - продавати ф' ючерсні контракти державі і викуповувати облігації, що лежать в основі цих контрактів за більш високими цінами на спотовому ринку.

Операції на ф' ючерсному (строковому) ринку є цікавими для держави ще й тим, що дозволяють стимулювати економічну активність вже сьогодні і таким чином залучити додаткові кошти в бюджет, в той же час кошти на майбутні закупівлі будуть потрібні в майбутньому і їх частково можна було б отримати за рахунок цих поступлень.

Концентрація розробки законопроектів та налагодження функціонування інфраструктури ф'ючерсних ринків повинно відбуватись через єдиний державний орган - Комісію з питань функціонування ф' ючерс- них ринків всіх видів активів. Названі функції можна було б покласти на існуючу Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, яка вже має певні напрацювання. Нею було розроблено один із законопроектів про фондові деривативи. Однак її діяльність в останні роки не сприяла такому розвиткові подій. Їй не вдалося організувати співпрацю з Національною асоціацією бірж України, Асоціацією банків України, НБУ та галузевими міністерствами щодо вироблення єдиних підходів до створення строкових ринків основних активів. Натомість продовжується безперспективна практика створення фрагментарних законопроектів та нормативних актів щодо впровадження строкових контрактів на зерно, валюту тощо.

Національна Асоціація бірж України є саморегулювальною організацією на біржовому ринку України, до її складу входять основні аграрні та аграрно-сировинні біржі. Ця Асоціація веде велику роботу по становленню біржового сировинного, в т.ч. і ф'ючерсного ринку, впроваджує нові електронні технології біржових торгів.

Б

Резюме

Сучасна біржова торгівля регламентується законодавчими актами та контролюється державними та громадськими комісіями. Залежно від ступеня державного регулювання біржової діяльності розрізняють три основні національні моделі:

  • американська модель - це самоорганізоване співтовариство професійних посередників з переважаючим внутрібіржовим регулюванням. Відповідний державний орган - Комісія з товарної ф'ючерсної торгівлі виконує спостережні та дорадчі функції, займається загальнонаціональною координацією біржових ринків та проводить юридичну експертизу біржової документації;
  • англійська модель - це поєднання сильної ролі уряду з широким членством бірж та брокерів в неурядовій некомерційній організації - Управлінні з цінних паперів і ф' ючерсів;
  • французька модель - контроль уряду за діяльністю бірж та ринку.

В Україні прийнята перша (американська) модель державного регулювання біржових ринків. Однак на державному рівні були запроваджені, як тепер виявилося, безперспективні заходи щодо організації бірж в

якості потужних гуртових товарних ринків, які на Заході сьогодні перетворилися у центри вивчення кон'юнктури та укладання строкових фінансових контрактів. Такий перебіг подій зумовлювався прийняттям недосконалого біржового законодавства, яке включає Закони України "Про товарну біржу", Закон України "Про цінні папери і фондову біржі", Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", Правила випуску та обігу фондових деривативів і низку законопроектів, серед яких виділимо такі: "Про похідні цінні папери", "Про строкові фінансові інструменти".

В Контрольні запитання

1.

2.

  1. 9.
  2. 10.

У чому полягає сутність державного регулювання ф'ючерсних ринків?

Які моделі державного регулювання ф'ючерсних ринків Ви знаєте? Які категорії учасників ф'ючерсної торгівлі США підлягають реєстрації?

Які форми регулювання ф' ючерсних ринків в США Ви знаєте? Яке призначення лімітів на відкриті позиції за ф'ючерсними контрактами?

Яка роль саморегулівних організацій на ф' ючерсному ринку? У чому полягає особливість державного регулювання у Великобританії?

Які напрями біржового регулювання існують у Японії? У чому специфіка участі держав у ф'ючерсних ринках Європи? Які законодавчі акти регулюють біржову торгівлю в Україні?

W Посилання і рекомендована література

    1. Дегтярева О.И. Биржевое дело: Учебник для вузов. -М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. -679с.
    2. Товарні біржі в Україні: аналіз діяльності, законодавче поле, перспективи розвитку / За ред. П.Т. Саблука та О.М. Шпичака. -К.: 1997. -427с.
    3. Сохацька О.М. Ф'ючерсні ринки. Історія, сучасність, перспективи становлення в Україні. - Тернопіль: Економічна думка, 1999. -408с.
    4. Пензин К. EUREX - слагаемые успеха //Рынок ценных бумаг, 2001. -№ 3(186). - С.75-78.
    5. Концепція організації біржового сільськогосподарського ринку //Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1995 року №916.
    6. Концепція розвитку біржового ринку //Постанова Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1997 року №848.

    7. Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 3 грудня 1999 року №1529.
    8. Указ Президента України "Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку" від 6 червня 2000 року №767.
    9. Проект Закону України "Про похідні цінні папери" //Українська інвестиційна газета. -№19(189). -18 травня. -1999. -С.5.
    10. Закон України "Про товарну біржу" //ВВРУ. -1992. -№10. -С.139.
    11. Закон України "Про цінні папери і фондову біржі" //ВВРУ. -1991. -№38. - С.508.
    12. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств //ВВРУ. -1997. -№27. - С.181.
    13. Правила випуску та обігу фондових деривативів //Галицькі контракти. -1997. - №36. -С.42.
    14. Проект Закону України "Про строкові фінансові інструменти" //Бизнес. - №27(442). -2 июля. -2001. -С.16-17.

Тести для перевірки знань до розділу 14

      1. Розрізняють такі моделі              державного регулювання ф' ючерсних ринків:

а)              американська, європейська,              в) українська, європейська, російська; японська;

б)              американська, англійська,              г) англо-американська та французька;              європейська континентальна.

      1. У французькій моделі державного регулювання переважає:

а)              державне регулювання;              в) громадський контроль;

б)              саморегулювання, внутрішній              г) зовнішній контроль. контроль;

      1. В американській моделі державного регулювання переважає:

а)              державне регулювання;              в) громадський контроль;

б)              саморегулювання, внутрішній              г) зовнішній контроль. контроль;

      1. Регламентація з боку держави повинна проявлятися у:

а)              створенні прозорих правил              в) створенні органів нагляду за торгівлі; ринками;

б)              створенні законодавства;              г) всьому перерахованому вище.

      1. Основним державним органом США, який регулює ф'ючерсні ринки, є:

а)              Комісія з цінних паперів;              в) Міністерство сільського

господарства;

б)              Комісія з товарних ф 'ючерсних              г) Міністерство фінансів. ринків;

      1. Комісія з питань товарних та ф'ючерсних ринків США підпорядковується:

а)              Конгресу;              в) Міністерству фінансів;

б)              Президенту;              г) Федеральній резервній системі.

      1. Ф'ючерсні комісійні торговці - це:

а)              фізичні особи, які укладають              в) особи, які безпосередньо уклада- угоди за власний рахунок; ють угоди у біржовій залі;

б)              фізичні особи та організації, які              г) службовці, пов 'язані з процедурою укладають угоди на замовлення приймання замовлень.

клієнтів та ведуть їх рахунки;

      1. Асоційовані особи - це:

а)              фізичні особи, які укладають              в) особи, які безпосередньо укла- угоди за власний рахунок; дають угоди у біржовій залі;

б)              фізичні особи та організації, які              г) службовці, пов 'язані з процедурою укладають угоди на замовлення приймання замовлень.

клієнтів та ведуть їх рахунки;

      1. Ліміти відкритих позицій за ф'ючерсними контрактами встановлюються для:

а)              хеджерів;              в) асоційованих осіб;

б)              спекулянтів;              г) службовців бірж.

      1. Основними принципами діяльності ф'ючерсних бірж Великобританії є:

а)              гласність, електронні торги;              в) державне регулювання;

б)              самоуправління та самоконтроль; г) участь держави в якості агента.

      1. Головним регулюючим органом ф'ючерсних ринків Великобританії є:

а)              Рада з цінних паперів;              в) Міністерство фінансів;

б)              Управління з цінних паперів і              г) Центральний банк Англії. ф 'ючерсів;

      1. У Німеччині біржова ф' ючерсна торгівля регулюється:

а)              Торговельним кодексом та Законом в) законодавством федеральних про біржі і біржові угоди;              земель;

б)              Міністерством сільського              г) Правилами біржової торгівлі. господарства;

      1. В Україні на державному рівні біржові ринки регулюються:

а)              ДКУПФР;              в) НБУ;

б)              відсутній відповідний орган;              г) Мінпромполітики.

      1. Основним законодавчим актом, що регулює біржову діяльність в Україні є:

а)              ЗУ "Про цінні папери і фондовий              в) ЗУ "Про заставу"; ринок ";

б)              ЗУ "Про оподаткування прибутку г) ЗУ "Про товарну біржу". підприємств ";

      1. Саморегулювальною організацією біржового ринку України є:

а)              АКБ;              в) Відсутня;

б)              ПФТС;              г) НБУ.

Е

Ключові слова, нові терміни

державне регулювання;

американська, англійська та французька модель державного

регулювання;

саморегулювання;

державні комісії;

ліміти відкритих позицій.

 

<< | >>
Источник: Сохацька О.М.. Біржова справа: Підручник. - 2-ге вид. змін. й доп. - Тернопіль: Карт-бланш, К.: Кондор. - 632 с.. 2008

Еще по теме § 14.4. Державне регулювання біржової торгівлі в Україні:

  1. Суть та значення державного регулювання біржової торгівлі
  2. Розділ 14. Державне регулювання біржової торгівлі
  3. § 2.3. Становлення біржової торгівлі в Україні
  4. 6.1. Підприємництво як об’єкт державного регулювання. 6.2. Роль держави в процесі становлення підприємницького середовища в Україні. 6.3. Механізм державного регулювання підприємництва. 6.4. Фінансові важелі державної підприємницької політики. 6.5. Регуляторна реформа та регуляторна політика
  5. Еволюція системи державного регулювання страхової діяльності в Україні
  6. § 13.1. Історія становлення електронної біржової торгівлі
  7. 1.1. Вади ринкового саморегулювання. 1.2. Функції держави в сучасній економіці. 1.3. Сутність державного регулювання економіки. 1.4. Методи державного регулювання економіки. 1.5. Система органів державного регулювання економіки
  8. § 1.3. Функції та характерні ознаки біржової торгівлі
  9. § 13.2. Основні системи електронної біржової торгівлі
  10. Розділ 2 ЕВОЛЮЦІЯ БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ
  11. Розділ 13.Електронний трейдинг - сучасна технологія біржової торгівлі
  12. 3.1. Фінансово-бюджетне регулювання. 3.2. Податкове регулювання. 3.3. Грошово-кредитне регулювання. 3.4. Державне регулювання ринку цінних паперів
  13. § 14.2. Регулювання ф'ючерсної торгівлі у США