<<
>>

§ 14.3. Державне регулювання ф'ючерсного ринку в Європі та Азії

 

У Великобританії, на відміну від Європи, основними принципами діяльності бірж були самоуправління та самоконтроль. Кожна біржа мала свої правила регулювання. Неодноразові спроби встановити державний контроль чи запровадити регульовану біржову торгівлю впродовж значного періоду були безуспішними.

До кризи 1987 р. в Англії держава практично не втручалася у діяльність товарних бірж. Функції спостереження за їх діяльністю виконував Банк Англії, який міг за певних обставин рекомендувати конкретній біржі вжити відповідних заходів для нормалізації стану, наприклад, підвищити розмір депозиту або обмежити торгівлю ліквідацією ф'ю- черсних позицій.

У 1986 р. у цій країні після прийняття спеціального законодавчого акту (Financial Services Act) було створено Раду з цінних паперів та інвестицій (Securities and Investment Board) і Управління з цінних паперів та ф 'ючерсів (Securities and Futures Authority), завданням яких стало постійне спостереження за товарними і фондовими біржами. Головною метою існування цього контрольного державного органу стало забезпечення захисту інтересів інвесторів, вироблення єдиних стандартів біржової торгівлі, заохочення торгівлі як традиційної, так і електронної, без торговельних сесій. Саме до таких торгів перейшла Лондонська фондова біржа (LSE) в кінці 2000 р. Була вироблена система обміну ф'ю- черсних угод за часом їх укладення.

Сучасне біржове законодавство дозволило створення саморегулювальних організацій, що й сприяло утворенню Асоціації ф'ючерсних брокерів та дилерів. Правила цієї організації стосуються порядку ведення операцій, процедури збирання та переказу депозитів, встановлення фінансових вимог до учасників ринку.

Більш жорстким стало останнім часом регулювання ф' ючерсних ринків у Франції. Чинна там Комісія з ф 'ючерсних товарних бірж зобов'язала біржі та їх членів надавати клієнтам більшу за обсягом інформацію про ринки та рух цін.

Підвищено розмір мінімального капіталу зареєстрованих членів бірж до 500 тис. євро.

У Німеччині ф'ючерсна торгівля базується на Торговельному Кодексі й Законі "Про біржі та біржові угоди", прийнятому у новій редакції в 1989 р. Укладання строкових угод стало можливим лише у 1990 р., коли

була відкрита Німецька строкова біржа. До того часу, ще від кризи 1931 р., укладання строкових контрактів було заборонено. І лише останнє десятиліття ХХ-го ст. стало переломним для німецької ф'ючерсної торгівлі. Саме Німецька ф'ючерсна біржа, об'єднавшись з швейцарською та бельгійською, створила EUREX - найбільший сучасний ф'ючерсний майданчик світу.

У Швейцарії біржове законодавство, яке виробляли кантони, об'єднувало риси двох моделей правового регулювання біржової торгівлі. Кантони Базеля та Женеви мали закони, характерні для континентального (німецького) права, тобто регулювалися єдиним законодавчим актом. Кантон Цюріх донедавна притримувався романського права, тобто мав кодифіковані акти в галузі громадянського, торговельного та судового права і особливий статус біржових маклерів. У 1995 р. прийнято Федеральний закон про біржі та фондову торгівлю, тобто обрано першу модель державного регулювання біржової торгівлі. Створена єдина електронна Швейцарська біржа. Наглядові функції передані Об 'єднаній банківській комісії.

В Японії ф'ючерсні ринки створені досить давно і є фрагментарними структурами з високим рівнем держаного регулювання. Органами регулювання діяльності ф'ючерсних бірж виступають Міністерство фінансів, Міністерство зовнішньої торгівлі та промисловості, Міністерство сільського та лісового господарства та рибальства. Асоціації біржовиків мають досить вузькі повноваження. На японському ф'ючерсному ринку є окремі режими регулювання стосовно товарних та фінансових ф'ючерсів, оскільки контролюються різними відповідними міністерствами, які практично не мають конструктивних зв'язків між собою, тому будь-які узгодження тривають досить довго та мають політичний підтекст.

Товарні ф'ючерсні ринки регулюються Законом про товарні біржі, ринок фінансових ф'ючерсів - Фінансовим кодексом Японії. На японських ф'ючерсних ринках практикується найвищий у світі рівень маржі (до 30% вартості контрактів), високими також є фіксовані розміри комісійних. 16 японських бірж поки що продовжують залишатися "провінційними" та периферійними ринками світової ф'ючерсної торгівлі.

У Сінгапурі ф'ючерсна біржова торгівля регулюється Міністерством фінансів. Всі її учасники повинні мати ліцензію. Торгівля без ліцензії є досить небезпечною, оскільки порушники можуть отримати штраф від 30 тисяч сінгапурських доларів або тюремне ув'язнення до 3 років. Значними є покарання й за порушення правил торгівлі.

 

<< | >>
Источник: Сохацька О.М.. Біржова справа: Підручник. - 2-ге вид. змін. й доп. - Тернопіль: Карт-бланш, К.: Кондор. - 632 с.. 2008

Еще по теме § 14.3. Державне регулювання ф'ючерсного ринку в Європі та Азії:

  1. 3.1. Фінансово-бюджетне регулювання. 3.2. Податкове регулювання. 3.3. Грошово-кредитне регулювання. 3.4. Державне регулювання ринку цінних паперів
  2. 11.1. Сутність і мета соціальної політики. 11.2. Основні завдання та показники соціальної політики. 11.3. Реальні доходи населення та їх регулювання. 11.4. Регулювання обсягу споживання матеріальних благ і послуг. 11.5. Державне регулювання оплати праці. 11.6. Регулювання ринку праці та зайнятості населення
  3. 3.4. Державне регулювання ринку цінних паперів
  4. 1.1. Вади ринкового саморегулювання. 1.2. Функції держави в сучасній економіці. 1.3. Сутність державного регулювання економіки. 1.4. Методи державного регулювання економіки. 1.5. Система органів державного регулювання економіки
  5. 13.1. Державне регулювання ринку праці, зайнятості та умов праці
  6. 4.4. Правове регулювання господарської діяльності навчальних закладів законодавством країн Азії
  7. Розділ 15. Товарний ф'ючерсний контракт як інвестиційний інструмент біржового ринку
  8. Регулювання фондового ринку
  9. ТЕМА 2. Органи державного управління в системі державного регулювання економіки України
  10. 6.1. Підприємництво як об’єкт державного регулювання. 6.2. Роль держави в процесі становлення підприємницького середовища в Україні. 6.3. Механізм державного регулювання підприємництва. 6.4. Фінансові важелі державної підприємницької політики. 6.5. Регуляторна реформа та регуляторна політика
  11. § 2. Система регулювання фондового ринку України
  12. 4.1. Структура та структурні зрушення в розвитку економіки. 4.2. Види структурних співвідношень в економіці. 4.3. Державне регулювання структурних зрушень в економіці. 4.4. Державне регулювання інвестиційної діяльності
  13. 7.1 Державний бюджет як інструмент державного регулювання економіки
  14. 11.6. Регулювання ринку праці та зайнятості населення
  15. 10.1. Регулювання суспільного сектору економіки. 10.2. Кош­ториси бюджетних установ. 10.3. Державні закупівлі як засіб задоволення державних потреб. 10.4. Механізм державних закупівель
  16. Цілі та форми державного регулювання РЦП
  17. § 4. Державне регулювання
  18. 2.2. Державне регулювання агропродовольчих ринків
  19. Тема 8 Державне регулювання цін та інфляції
  20. Система органів державного регулювання РЦП